Когнітивна терапія. При використанні когнітивної терапії відзначалися результати, порівнянні з одержуваними при міжособистісній терапії. Основна мета такого лікування при депресивному розладі полягає в тім, щоб модифікувати напрям думок пацієнта щодо життєвих ситуацій, а також депресивних симптомів. Як свідчать клінічні іспити, при лікуванні монополярних розладів помірної ваги результати когнітивної терапії майже рівноцінні одержуваним при використанні антидепресантів [4]. Комбінування когнітивної терапії з антидепресантами, очевидно, не приводить до підвищення ефективності лікування в порівнянні з використанням кожного з цих методів окремо . Ці дані становлять великий інтерес, тому що вони можуть служити вагомим аргументом проти теорій про винятково біохімічну природу депресивного розладу. Проте для більшості клінічних цілей лікування антидепресантами є пріоритетним, оскільки воно добре піддається перевірці і вимагає менших витрат часу. Якби когнітивна терапія виявилася ефективної в лікуванні хворих, що не піддаються впливові лік, цінність її була б величезної, але це поки ще не доведено.

Депривація сну. Як свідчать дані декількох досліджень, при важких депресивних розладах можна викликати короткочасні позитивні зрушення у визначеної частини пацієнтів, утримуючи них у стані пильнування протягом тривалого часу. Це цікаве відкриття здається парадоксальним - адже більшість хворих депресією і без того скаржаться на поганий сон. В даний час не можна розглядати процедуру депривації сну як готову до практичного застосування форму лікування; скоріше варто підходити до їй як до методу, що заслуговує подальшого вивчення.

Висновки

Психологічне консультування, психокорекція та психотерапія мають багато спільного, в також містять деякі відмінності, взаємозв'язок консультування й психотерапії -- основа широких і багатогранних можливостей практичної психології, гарантія того, що кожний, хто звернеться за допомогою, може знайти для себе те, що є найбільш прийнятним для нього в даний момент.

Психологічна корекція базується на консультуванні і припускає цілеспрямований психологічний вплив на клієнта або пацієнта з метою приведення його психічного стану до норми у випадках діагностики в нього яких-небудь характерологічних девіацій або особистісних аномалій, а також для освоєння їм якої-небудь діяльності. Психологічна корекція в клінічній психології спрямована на активне зовнішнє втручання у формування адекватного і шуканого психічного стану людини, його активності і щиросердечного комфорту, гармонізації його відносин із соціальним оточенням.

Цілями застосування психологічної корекції (психокорекції) є оптимізація, виправлення і приведення в норму яких-небудь психічних функцій людини, відхилень від оптимального рівня його індивідуально-психологічних особливостей і здібностей. З метою психокорекції застосовують в більшості випадків аутотренінгові тренування.

Особливе місце в психокорекційній роботі відводиться практика роботи з батьками. Особливо важливими питаннями в цьому напрямку є проблеми у позиціях відношення батьків до дитини та відносинах між батьками та дітьми.

Застосування в практичній діяльності при проведенні психологічної корекції етнічних аспектів має в більшості випадків позитивні наслідки, але є випадки і негативних реакцій.

Список літератури

1. Абрамова Г.С. Практическая психология. - М., 1997. - 368 с.

2. Александров А.Л. Современная психотерапия. - М., 1998. - 335 с.

3. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. - М., 1988. - 400 с.

4. Гельдер М. и др. Оксфордское руководство по психотерапии. В 2-х томах. - К., 1999.

5. Карвасарский Б.Д. Психотерапия. - М., 1985. - 304 с.

6. Кондратенко В.Т., Донской Д.И. Общая психотерапия. - Минск, 1997 - 464 с.

7. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология. Практическое руководство. - М.: МЕДпресс, 1999. - 592 с.

8. Менделевич В.Д., Авдеев Д.А., Киселев С.В. Психотерапия «здравым смыслом». - Чебоксары, 1992. - 76 с.

9. Пезешкиан Н. Психотерапия повседневной жизни. - М., 1995. - 336 с.

10. Шевченко Ю. С. Психокоррекция: теория и практика. - М., 1995. - 224 с.

11. С.Уолен, РДиГусепп, Р.Уэсслер. Рационально-эмотивная психотера пия. - М., 1997. - 257 с.

12. Франкл В. Человек в поисках смысла. - М., 1990. - 368 с.

13. Эйдемимер Э.Г., Юстицкий В.В. Семейная психотерапия. - Л., 1990. -192 с.

14. Юнг К. Психологические типы. - М., 1995. - 616 с.