Соціально-психологічні методи управління

Недирективна консультація. Ідея недирективної консультації полягає у тому, що працівник, відверто розповідаючи керівнику про свої труднощі, поступово набуває рівноваги, починає спокійніше дивитися на ситуацію, що склалася, і самостійно правильно вирішувати проблеми, які його турбують. Недирективна консультація є доброзичливим вислуховуванням підлеглого, який перебуває у стані сильного емоційного напруження. Це робиться для того, щоб полегшити встановлення моральної рівноваги підлеглого.

Вміння керівника користуватися заохоченнями та стягненнями завжди розглядалося як основний мотиваційний момент поведінки підлеглих.

Заохочення за правильну поведінку посилює бажання продовжувати відмічений спосіб поведінки, тобто діє позитивно. У свою чергу, стягнення утримує від поведінки, яка може призвести до покарання, але одночасно покарання викликає негативну реакцію щодо того, хто карає.

Техніка заохочень полягає в наступному. Якщо заохочуємо працівника, то потрібно уникати невизначених похвал. Похвала повинна конкретно вказувати на роботу або ту її частину, яка заслуговує відзначення. Будь-яке заохочення діє тим результативніше, чим коротший проміжок часу між вчинком і заохоченням.

Система стягнень повинна грунтуватися па наступних принципах: мати запобіжне значення і бути логічно пов'язаною з порушеннями; накладатися на працівників незалежно від їх становища у колективі, їх позицій, протекції та функціонувати безперервно.

Таким чином механізм стягнень стає системою, діє послідовно і об'єктивно, виключаючи вплив особистих зв'язків, чітко пов'язаний з порушеннями, і не викликає до себе ненависті.

Психологічного підходу потребує також процес контролю діяльності підлеглих. Є працівники, які намагаються уникнути контролю, оскільки не справляються з обов'язками або не бажають сумлінно їх виконувати.

Перші потребують допомоги, а контроль за їх роботою повинен здійснюватися таким чином, щоб він допомагав у роботі.

До других слід ставитися більш вимогливо і суворо. У будь-якому випадку контроль керівника не повинен сприйматися підлеглими як покарання за помилки чи як недовіра до них.

Контролюючи роботу підлеглих, необхідно також враховувати їхні індивідуальні особливості.

Одним, наприклад, подобається, коли їх хвалять за будь-який успіх. Похвала активізує їх, а тому доцільно частіше підходити до таких працівників та довідуватися про хід їхньої роботи.

Інших, навпаки, дратує надмірна увага, яка сприймається ними як регулярні перевірки.

Працівників кваліфікованих, які сумлінно виконують свої обов'язки, не потрібно турбувати без крайньої потреби. У всіх випадках потрібно уникати дріб'язкової опіки над працівником, оскільки це породжує залежність підлеглого, сковує його ініціативу і незабаром такі відносини можуть стати тягярем як для підлеглого, так і для керівника.

Отже, застосування психологічних методів впливу на людей повинне грунтуватися на знанні їх індивідуальних особливостей і умінні використовувати ці знання в загальних інтересах організації.

Висновки

Самостійну групу в системі методів соціального управління складають соціально-психологічні методи. В найбільш загальному плані під такими методами розуміють способи досягнення цілей управлінським шляхом використання закономірностей поведінки в діяльності людей.

За допомогою цих методів формуються умови для більш повної реалізації в різних видах діяльності мотивів, ціннісних орієнтацій, моральних переконань, потреб та інтересів особи.

Велику роль в соціальному управлінні відіграють також соціальне планування, соціальне регулювання та соціальне нормуваня, що забезпечують відповідність поведінки особи, групи, колективу прийнятим у суспільстві нормам. Серед них особливе місце займає громадська думка.

Неабияким є також регулятивно-управлінське значення таких сталих соціально-психологічних утворень, як звички, традиції, настрої, почуття, емоції, які беруть активну участь у формуванні багатьох сторін колективної діяльності.

Проблема активного застосування соціально-психологічних методів виникає не тільки в процесі становлення колективу, формуванні його основних структур, а й в умовах, які можуть характеризуватися високими показниками соціальної активності. Ці методи найбільш ефективні у використанні соціальних резервів людської діяльності.

Всі методи управління тісно пов'язані між собою, доповнюють один одного і використовуються в органічній єдності. Інколи їх неможливо розділити, хоч на різних ланках управління та в різні історичні періоди їх співвідношення може бути неоднаковим.

У процесі вибору і застосування різних методів управління та їх сполучень важливе значення має забезпечення постійної відповідності між цілями управління та способами їх досягнення.

З допомогою усього арсеналу методів управління виявляється стан управлінських відносин, причинно-наслідкові зв'язки між соціальним положенням його суб'єктів і ступеню сполучень загальних і особистих інтересів учасників управлінського процесу. Резільтати використання методів дозволяють науково підтвердити оптимальні соціальні параметри механізму управління - структуру, розподіл функцій суб'єктів управлінської діяльності, відношення між окремими управлінськими групами на рахунок виробітку і реалізації управлінських рішень - з точки зору успішної реалізації цілей розвитку суспільства в цілому, окремих спільностей ефективного вирішення виникаючих тут протирічч, досягнгення конкретних позитивних результатів.

Отже, соціально-психологічні методи управління “покликані забезпечити високу ефективність діяльності колективів, їх злагоджену роботу, сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного члена”. Цим методи управління відрізняються від усіх інших технічних та технологічних методів, які використовуються у ході вирішення комплексних виробничо-господарських завдань.

Список літератури

1. Андрушків Б.М., О.Е. Кузьмін. Основи менеджменту. Львів: Світ, 1995.

2. Білоус О.Г., Панченко Е.Г. Менеджмент, конкурентоздатність і ефективність. К., 1992, 238с.

3. Гаца О.О. Социально-психологические методы управления. К.: Знание, 1991, 142с.

4. Турьянов С.Т. Социология управления. М.: Прометей, 1990, 236с.

5. Економічна теорія. Менеджмент / Під ред. Сегда А.В., Калинюк І.Ф., Фещенко В.В., К.: Вища школа, 1991, 298с.

6. Крушельницька Я.В. Соціально-психологічні основи управління. К.: Політвидав України, 1991, 204с.

7. Майерс Д. Социальная психология. С.-Петербург: Питер, 1998, 684с.

8. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. М.: Дело, 1992, 700с.

9. Организация управления производством / Под ред. Г.А. Джавадова, М., 1991, 270с.

10. Полторак В.А. Социология. Социология труда и управления. Харьков: Арт-Пресс, 1997, 182с.

11. Терещенко В.І. Організація і управління. К.: Вища школа, 1990, 320с.

12. Современная зарубежная социальная психология / Под.ред. Андреевой Г.М, Н.Н. Богомоловой. - М.: Изд-во МГУ, 1984, 256с.

13. Социология: наука об обществе / Под.общ.ред. В.П. Андрущенко, Н.И. Горлача. - Харьков: Институт востоковедения и международных отношений, 1996, 688с.

14. Хміль Ф.І. Менеджмент. К.: Вища школа, 1995, 352с.

15. Schendel, Dan E. and Charles W. Hofer, eds. а . Boston: Little, Brown, 1994, 320с.