Загальна характеристика типу професій

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

Малорухливий (2а)

Незграбний(26)

Різкий, непластичний (2в) Метушливий (2г)

Замкнений (9а) Мовна незграбність (96)

Безтактний (9в)

Мовчазний (9г)

Скутий (9д)

Нерішучий (8а)

Поступливий (86

Імпульсивний (8

Розкиданий (8г)

Неорганізований (8д)

малодушний (8е)

Розслаблений (8ж)

В'ялий (8з

Мова малозмістовна (10а)

Мова бліда (106) Нелогічний (10в) Похмурий (7а)

Запальний (76)

Тривожний (7в)

Образливий (7е)

Байдужий (7д)

Повільно запам'ятовує (4а)

Швидко забуває (46)

Пригадує загальний смисл(4в)

Не вміє швидко пригадувати (4г)

Нетямущий (ба)

Поверховий (66)

Некритичний розум (6в)

Тупий (6г)

Легковажний (6л)

Інертне мислення (6с)

Безпринципний (3За)

Недопитливий (336)

Пасивний (33в)

Пересічний (33г)

Розсіяний (За)

Неуважний (36)

Поганий розподіл уваги(3в)

Погане переключення уваги(3г)

Бліда уява (5а)

Бідна уява (50)

Практичний (5в)

Поганий окомір (1а)

Поганий зір (16)

Поганий слух (їв)

Відсутність музичного смуху

Притуплений нюх (1л)

Притуплені смакові відчуття

Низька дотикова чутливість Лінивий (Па) Безвідповідальний(ПО) Недбалий (11в) Агресивний (12м) Незлопам'ятний (126) Черствий, байдужий (12в) Скритний(12г) Брехун(12л) Несправедливий (12с) Зарозумілий, пихатий (12ж)

Лицемірний (12з) Брутальний (12і) Розв'язаний (12к) Злий (12л) Невпевнений (І13п) Задавака(130) Індивідуаліст (14)

Підозрілий (15) Нечесний (18а)

Не терпить критики (16)

Байдужий до громадського життя (17)

Марнотратний (186)

Користолюбний (19а)

Скупий (196)

Неохайний (20)

Невибагливий (21а)

Байдужий до моди (216)

П'яниця (22)

Непостійний у дружбі (2 За

Егоїстичний у дружбі (236)

Песиміст (24)

Інертний(25)

До першості не прагне (27м)

Після невдач опускає руки(26)

Обережний (28)

Шукає опіку (29)

Підпорядковується(276)

Нехтує законами і правилами

Підозріло зосереджений на

своєму здоров'ї

Забобонний

Дана методика може використовуватися не лише для виявлення вимог професійної діяльності до особистісних властивостей і якостей працівника, а й для складання його психологічної характеристики (для відбору керівників, у ході атестації), у процесі добору психодіагностичних методик, для процедури профвідбору).

4 ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРОФЕСІЙ

А) ТИПУ «ЛЮДИНА -- ЛЮДИНА»

Основною особливістю діяльності спеціаліста цього типу є взаємодія з людьми. Вміння спілкуватися, контактувати з навколишніми, добиватися взаєморозуміння у процесі виконання професійних функцій є найважливішою умовою високої ефективності діяльності працівників типу "людина -- людина". Слабка сформованість комунікативних якостей виступає основним протипоказанням до вибору професій даного типу.

Група професій типу "людина -- людина" включає велику кількість професій. Багато з них мають однакові цілі, завдання, одну і ту ж саму спрямованість діяльності, ставлять близькі за змістом вимоги до працівника і об'єднуються на цій основі у підгрупи.

У змісті діяльності спеціалістів підгрупи професій, які Є.О.Клімов визначив як "гностичні", переважає пізнавальна ("гностична") діяльність. Так, головна мета роботи слідчого -- виявити, встановити події, мотиви вчинків людей тощо. Мета роботи журналіста -- описати події, вчинки людей на підставі вивчення й узагальнення фактів, документальних чи літературних джерел, інтерв'ю.

У ряді професій гностична, пізнавальна діяльність тісно пов'язана з оперативно-виконавчою (див. схему 1). У роботі даних спеціалістів паралельно постають два завдання: а) дослідження, вивчення умов, обставин; б) організація праці людей, вжиття заходів, спрямованих на виправлення недоліків (керівник підрозділу, майстер цеху, вчитель, лікар тощо). "Гностико-оперативні" професії, в свою чергу, поділяються на два види: керування людьми і обслуговування людей (див. схему 1). В управлінській діяльності головне завдання -- "зрозуміти громадські цілі і спрямувати зусилля на їх досягнення". В обслуговуючій зрозуміти і задовольнити потреби людини.

Управління людьми, у свою чергу, поділяється на дві підгрупи. В одній домінують завдання керівництва, організації дій колективу (керівник установи, закладу, майстер цеху, бригадир у колгоспі), в другій головну роль відіграють навчання, виховання (вчитель, вихователь дитячого садка, спортивний тренер, майстер профтехучилища). Завдання управління і виховання в роботі представників цих двох підгруп тісно переплітаються, однак переважає одне з них (див. схему 1). Основні групи, які потребують взаємодії з людьми

Роботи типу «людина - людина»
Гностичні(діагностичні)		Гностико оперативні
Управління людьми
Обслуговування людей
Інформаційне обслуговування
Матеріальне обслуговування

Де:

1. Оцінка стану соціальних об'єктів (інспектор, соціолог відділу НОП підприємства, слідчий, журналіст).

2. Керівництво людьми, організація їх спільних дій (бригадир колгоспу, майстер цеху, керівник підприємства).

3. Навчання, виховання (вчитель, майстер ГІГУ, спортивний тренер, вихователь дошкільного закладу).

4. Довідкова, наукова, політична, консультаційно-юридична інформація (лектор, адвокат, консультант, працівник довідкового бюро).

5. Задоволення потреб людей засобами мистецтва (працівник клубу, театру, екскурсовод).

6. Медичне обслуговування,(лікар, фельдшер, медсестра, санітарка).

7. Торгівля предметами народного вжитку, громадське харчування (продавець, офіціант, касир)

8. Соціальне-побутове обслуговування (страховий агент, приймальник ремонтної майстерні, ательє, пральні, працівник готелю)

Обслуговування, у свою чергу, поділяється на: а) професії інформаційного обслуговування, в завдання яких входить повідомлення довідкової, наукової, політичної, консультаційно-юридичної інформації (лектор, адвокат-консультант, працівник довідкового бюро), задоволення естетичних потреб людей засобами мистецтва (працівник клубу, диск-жокей, масовик-організатор); професії матеріального обслуговування, до яких відносяться, крім торговельного обслуговування (продавець, офіціант, касир) і соціально-побутового обслуговування (страховий агент, приймальник ремонтної майстерні, ательє, пральні, працівник готелю), також медичне обслуговування (лікар, медсестра, санітарка).

Спеціалісти професій типу "людина -- людина", з одного боку, користуються різними приладами, інструментами (апарати у контролера-касира, ваги у продавця продовольчих товарів, медична апаратура й інструментарій у лікаря, медсестри). З іншого, як знаряддя праці виступає рука і функціональні засоби організму (за Є.О.Клімовим) -- виразні засоби поведінки, мови, міміки тощо.

Характеризуючи умови праці працівників групи професій "людина -- людина", слід виділити: а) мікрокліматичні, гігієнічні умови; б) соціальні умови.

Користуючись класифікацією умов праці, яку запропонував Є.О.Клімов, можна констатувати, що робота даної групи спеціалістів проходить у приміщенні з мікрокліматом, близьким до побутових норм. У складніших умовах працюють продавці: вони іноді зазнають впливу повітря високої та низької температури, протягів тощо. Коли йдеться про соціальні умови працівників групи професій "людина -- людина", варто підкреслити, що вони висувають підвищені вимоги до морального образу людини, її дисциплінованості, принциповості, відповідальності.

ПРОФІСІОГРАМА ВИХОВАТЕЛЯ ДИТЯЧОГО САДКА

У діяльності вихователя виділяють такі основні функції: виховна, освітня, охорона та зміцнення здоров'я.

Виховна функція втілюється в діяльності, що ставить за мету формування гармонійно розвиненої особистості в процесі морального, трудового. Естетичного і фізичного виховання дитини(відповідальність, почуття патріотизму, співробітництва, працьовитості, правильне поводження з дорослими та однолітками).

Освітня функція виявляється у процесі збагачення дитини певними знаннями та навичками не тільки в ігровій діяльності, а й спеціально організованому навчанні.

Від того як вихователь навчить дітей логічно мислити, чітко і ясно висловлювати думку, розчленяти слова на склади і виділяти в них звуки, рахувати, розрізняти величину і форму предметів залежить ступінь їх готовності до навчання у школі. Успішність включення у навчальний процес. Вихователь має володіти спеціальними вміннями, навичками (майструвати, малювати, робити прості іграшки з паперу, картону. пластиліну, виготовляти нескладні посібники для занять.

Бути ерудованим, відповідати на невичерпні запитання своїх вихованців. Володіти музичною грамотою, вміти співати, танцювати.

Спеціальною і важливою функцією є охорона і зміцнення здоров'я дітей. Враховуючи слабку опірність дитячого організму до хвороб, вихователь повинен створити умови для фізичного розвитку дітей, загартування. Зміцнення здоров'я. Для цього він повинен знати анатомію дитячого організму, засоби загартування і фізичного розвитку дитини.

У завдання вихователя входить формувати у дітей культурно-гігієнічні навички(вмиватися, мити руки перед їжею, охайно одягатися, акуратно їсти, прибирати постіль).

Графічне зображення психологічного профілю вихователя(див. схему)

Схема

Психологічний профіль професії вихователя дитячого садка

Психічні якості	Рівень розвитку
	1	2	3	4	5

Інтерес до професії

Гуманістична спрямованість

Освіченість, ерудованість

Дисциплінованість, вимогливість до себе

Справедливість, принциповість у ставленні до своїх обов'язків

Чуйність, терплячість, доброзичливість до дітей

Здатність розуміти й передбачати вчинки дітей

Здатність правильно реагувати на вчинки дітей

Педагогічний такт ,здатність підтримувати добрі стосунки з дітьми

Вольові якості у вимогах до дітей

Емоційна сталість

Здатність доступно, логічно й емоційно викладати думку

Комунікативні якості

Організаторські здібності

Концентрація уваги

Довільне перенесення уваги

Розподіл уваги

Оперативна пам'ять

Наочно-образна пам'ять

Оперативне мислення

Унаочнює, що його педагогічна діяльність визначається передусім високими моральними якостями, відповідальністю за долю дітей, їх виховання, навчання, розвиток.

Високої педагогічної майстерності досягають лише ті вихователі. В яких чуйне, доброзичливе ставлення до дітей поєднується з вимогливістю, а іноді й суворістю.

Якщо у вихователя, загалом м'якої, доброї людини, слабо розвинуті вольові якості, він не може добиватися хорошої дисципліни дітей під час навчальних занять, ігор та інших навчально-виховних заходів.

Вимогливість до дітей, вольовий вплив на них ефективні лише у випадку, якщо педагог сам є людиною дисциплінованою і ставить до себе високі вимоги. Дошкільнята живуть, наслідуючи поведінку дорослих. Для них поведінка вихователя -- еталон, якого вони хочуть досягти, тому будь-які прояви неохайності, недисциплінованості вихователя не залишаються непоміченими, більше того, вони переносяться на поведінку вихованців.

2 Слабко сформовані в дітей дошкільного віку вольова регуляція поведінки, емоційна та інтелектуальна сфери стають причиною найнесподіваніших вчинків, конфліктних ситуацій. Тут від вихователя вимагається терплячість, глибоке розуміння вікових й індивідуальних особливостей психіки кожної дитини, адже правильне рішення потрібно прийняти у кожному конкретному випадку.

Знання індивідуальних особливостей психіки кожної дитини В групі, вміння зрозуміти мотиви її різноманітних дій допомагають вихователю не тільки в даній ситуації обирати правильну тактику поведінки, а й прогнозувати дальший розвиток цієї ситуації, передбачати наступні вчинки вихованця, допомагає і в організації навчання, ігор. В разі виникнення конфлікту між дітьми вихователю необхідно швидко Зорієнтуватися в .обставинах, чітко їх проаналізувати та швидко прийняти рішення. Авторитет вихователя великою мірою Залежить від його вміння дати справедливу оцінку кожному вчинку дитини. У психограмі вихователя вказані якості оцінені балом "4".

Педагогічна діяльність ставить високі вимоги до емоційної сфери вихователя. Дітям дошкільного віку особливо необхідно, щоб у їх вихователя будь-яке почуття -- радості, подиву, незадоволення та ін. проявлялося дуже яскраво. З іншого боку, вихователь має бути емоційно стійкою особистістю, стримувати спалахи роздратованості і гніву. Постійні нотації педагога дають негативний ефект: діти звикають до них, перестають на них реагувати, часто намагаються дошкулити вихователю, спеціально здійснюючи "недозволені" вчинки.

Більшість з названих вище професійно важливих для вихователя якостей - це фундамент для вельми складного психологічного утворення, необхідного кожному педагогу, зокрема вихователь дошкільного закладу. Це утворення називають педагогічним тактом. Педагогічний такт необхідний вихователь для успішного виконання виховних і освітніх функцій, досягнення повного взаєморозуміння з батьками вихованців і колегами.

Педагогічна діяльність не може здійснюватися без високої рівня розвитку у педагога комунікативних та організаторські нахилів. Адже виконання будь-якого педагогічного завдані вимагає активного спілкування вихователя з дітьми, вміння організовувати.

Високі вимоги ставить педагогічна діяльність і до мови вихователя. Вміти логічно, грамотно, чітко формулювати свої думки у доступній для дітей даного віку формі. Особливе значення має емоційне забарвлення мови вихователя, її виразність. Такі вимоги до мови вихователя пояснюються не лиш тим, що вона є формою виражання його думок, а й тим, що вона -- еталон, взірець для наслідування, отже, важливий фактор розвитку мови дошкільнят.

Специфічні вимоги ставляться до уваги вихователя дитячої садка. Він повинен уміти у потрібний момент зосередитися не об'єкті або процесі діяльності. Стійка і глибока концентрація уваги допомагає вихователю виконувати ту чи іншу роботу якісно і в коротші строки.

Під час проведення навчальних занять, рухливих ігор, інших заходів навчального та виховного характеру вихователь мусить швидко і легко переключати свою увагу з одного об'єкта на інший, з одного виду діяльності на інший, з одні форми роботи на іншу. Встановлено, що у вихователів, увага яких здатна часто, легко і швидко переключатися, значно чіткіше, організованіше, жвавіше та цікавіше проходять рухливі ігри та інші види динамічних робіт, ніж у вихователів, які не-мають такої здатності.

В процесі виконання навчальних та виховних функцій вихователь часто спрямовує свою свідомість не на один, а одночасно на кілька об'єктів, видів діяльності. Тому йому необхідний значний об'єм уваги та широкий її розподіл (бал "4"). На успішність роботи вихователя дитячого садка впливають особливості його пам'яті. Він повинен мати добре розвинуте довільне запам'ятовування, щоб запам'ятати велику кількість разок, оповідань, загадок, пісень, різноманітну інформацію про явища природи, життя тваринного світу, звичаї різних народів нашої та інших країн. Пам'ять вихователя має бути оперативною, щоб швидко і своєчасно актуалізовувати потрібні знання.

Як бачимо, педагогічна діяльність ставить високі вимоги до комплексу психологічних якостей вихователя дитячого садка. Врахування цих вимог у ході профорієнтаційної роботи з молоддю та виховної роботи зі студентами педагогічних закладів, безперечно, відіграє важливу роль в укомплектуванні дошкільних закладів морально вихованими, освіченими працівниками, професійно здатними за своїми психологічними якостями що діяльності вихователя.

Б) ТИПУ «ЛЮДИНА - ТЕХНІКА»

До даної групи відносяться професії, пов'язані зі створенням, використанням, обслуговуванням різноманітних технічних устаткувань (машини, механізми, агрегати, технічні системи, транспортні засоби), які є основним предметом праці фахівця. Слово "техне" у перекладі з грецької означає вміння, майстерність. Сучасна техніка -- результат винаходу і технічної творчості багатьох поколінь людей -- включає в себе як прості устаткування так і складні об'єкти. Прийнято розрізняти техніку промисловості, будівельну, авіації і космонавтики, транспорту, зв'язку, сільськогосподарську. Виділяють також галузеву техніку автоматизації, кібернетики, електронну, вимірювальну, ядерну, пожежну, авто техніку, оргтехніку.

У зв'язку з науково-технічним прогресом, комплексною механізацією і автоматизацією виробничих процесів, впровадженням сучасної технології значно зростає питома вага інтелектуального навантаження під час виконання різних виробничих операція, що створює умови для докорінної зміни характеру і змісту праці фахівців і ставить серйозні вимоги до рівня кваліфікації не лише інженерно-технічних працівників, а й до робітників різних галузей.

Сучасний робітник повинен добре знати виробництво, вміти обслуговувати складну техніку, контролювати технологічні процеси, роботу обладнання. Усе це сприяє розвитку творчого характеру праці.

Основні характеристики технічного мислення -- чіткість і точність розумових операцій, спрямованість на точні розрахунки, практичність, гнучкість і нешаблонність (Н.Д. Левітов), Однією з важливих якостей такого мислення є його оперативність, тобто здатність вирішувати виробничо-технічні завдання в ліміті часу, "незаплановані" задачі, які виникають у ході діяльності; вміння використовувати знання у конкретній ситуації і знаходити оптимальні рішення (Т.В.Кудрявцев). Саме такі вимоги ставляться до психологічної структури особистості льотчиків, водіїв, операторів, наладчиків автоматизованих устаткувань тощо.

До структури технічного мислення входить і образний компонент інтелектуальної діяльності, певний розвиток якого дає змогу спеціалісту переводити умовні позначення креслень, схем у наочно-конкретні образи і оперувати ними.

Поряд з цим професії типу "людина -- техніка" ставлять високі вимоги до зорового, слухового, вібраційного сприймання спеціаліста.

Кваліфікованих фахівців групи "людина -- техніка" відрізняє постійна технічна спостережливість, підвищений інтерес до техніки, творче мислення.

Однак ступінь прояву творчого елемента у професіях даної групи не однаковий, що й було в основу внутрішнього поділу професій "людина -- техніка". Частину груп складають професії, в яких представлена не "чиста" творчість (створення чогось зовсім нового), а відтворення конкретних образів, дій у мало змінюваних (збиральник на наочній лінії, верстатник серійного виробництва) або значно змінюваних (слюсар-ремонтник, закрійник, кухар) умовах, робота за відомими загальними правилами з урахуванням обставин (водій міського транспорту, хімік-апаратник та інші).

В окрему групу виділено гностичні (діагностичні) професії, основний зміст яких полягає в оцінці якості об'єкта, розпізнаванні сигналів (дегустатор, бракери) або в оцінці складних систем на основі розумового комбінування (технічний інспектор, настроювач складної радіоапаратури, робітники різних випробувальних стендів). Таким чином, залежно від конкретних цілей праці у даній групі такі підгрупи: 1) спеціальності, пов'язані з обробкою, впорядкуванням матеріалів; 2) спеціальності, пов'язані з ремонтом, і збором, регулюванням техніки; 3) спеціальності, пов'язані з підйомно-транспортними операціями.

ПРОФЕСІОГРАМА НАЛАДЧИКА

Однією з перспективних масових професій у ремонтно-налагоджувальній підгрупі є професія наладчика. Зміст його праці включає настройку, наладку, підналадку, контроль за роботою машин, механізмів, складання різних програм наладки тощо. Ця професія ніби об'єднує в собі дві спеціальності -- майстра з технічної діагностики і слюсаря з ремонту обладнання. Таке обумовлює важливі завдання наладчика; виявлення причин неполадок і визначення заходів щодо їх усунення.

Найбільш кваліфікованими вважаються наладчики верстатів-автоматів і автоматичних ліній. Чим більше автоматизований виробничий процес, тим трудомісткіша і складніша діяльність наладчиків. Фахівцю доводиться уявляти складну взаємодію механізмів, різноманітних пристроїв і систем машин .

Психологічний профіль професії наладчика

Психічні якості	Рівень розвитку
	1	2	3	4	5

Інтерес до професії

Дисциплінованість, ретельність

Точність, швидкість рухів

Справедливість, принциповість у ставленні до своїх обов'язків

Технічні здібності

Точність і швидкість

Емоційна сталість

Комунікативні якості

Точність сенсомоторних дій

Концентрація уваги

Довільне перенесення уваги

Розподіл уваги

Оперативна пам'ять

Оперативне мислення

Наочно-образна пам'ять

В) ТИПУ «ЛЮДИНА -- ПРИРОДА»

Земна куля. Мільйони людей живуть на ній і займаються професійною діяльністю, роблять кожен свою, але всім потрібну і корисну справу.

Професії, предметом праці яких є жива і нежива природа, ті хто працює з природними ресурсами, обробляє і оберігає землю, ліси, водні простори -- це агроном і зоотехнік, тваринник і рибовод, овочівник і садівник. Вони забезпечують населення продуктами харчування, дають сировину для промисловості відносяться до групи "людина -- природа". У цій групі -- дуже важливі професії як для народного господарства, так і для людини. Але питанням професіографічного вивчення спеціальностей типу "людина -- природа" з метою профорієнтації приділяється недостатня увага. В цьому можна переконатись, якщо розглянути матеріали наукових конференцій з проблем психології праці, зокрема, з професійної орієнтації.

Професійна діяльність різних працівників професій типу "людина -- природа" вимагає використання широкого кола знань й інтелектуальних умінь. Так, високий ступінь автоматизації процесів у тваринництві, впровадження нових засобів утримання тварин і птиці, більш досконала технологія переробки продукції, виникнення потокових ліній, машинного доїння корів і обробки молока, автоматизовані методи приготування і роздавання кормів підвищують вимоги цих професій до психологічної сфери працівників та рівня їх кваліфікації. Вони повинні знати весь цикл технологічного процесу, вміти організувати технічне спостереження і обслуговування механізмів. В їх роботі значне місце посідають елементи розумової праці, які дедалі більше стають інженерно-технічними. Наприклад, оператор відгодівельного цеху -- це, по суті, механік широкого профілю; майстер машинного доїння -- технік, який добре знає закони електрики і пневматики; птахівник -- спеціаліст, який володіє основами біології, зоотехніки, і, ясна річ, обізнаний з механізмами. Тобто, професії типу "людина -- природа" вимагають від працівників глибоких і тонких знань особливостей розвитку рослин або тварин (живих організмів) і водночас уміння керувати сучасною технікою.

Істотні зміни у характері і змісті професій групи "людина -- природа" потребують розробки раціональних методів проведення профорієнтаційної і профконсультаційної роботи з учнями шкіл, враховуючи специфіку цих змін. Отже, виникає необхідність вивчення вказаних професій, складання професіограм та використання їх в організації практичної профорієнтаційної роботи. Ці професії потребують особливої уваги тому, що, по-перше, вони поширені в сільському господарстві, яке є важливою галуззю народного господарства, по-друге, тут спостерігається нестача кваліфікованих спеціалістів і, по-третє, вимоги, які ставляться до психофізіологічних особливостей працівників, надто важливі й їх розшифрування являє значний інтерес для практики профорієнтації і профконсультація шкільної молоді.

Професії типу "людина -- природа" складають досить численну групу. До неї входять професії, що вимагають значної теоретичної підготовки, отже, вищої і середньої спеціальної освіти (агроном, ветеринарний лікар, ветфельдшер, зоотехнік, садівник), і професії, де потрібні практична майстерність, основи якої закладаються, наприклад, у професійно-технічному училищі (тваринник, тракторист-машиніст широкого профілю, майстер машинного доїння).

У сільськогосподарських професіях практичного спрямування техніка рішуче витісняє ручну працю. Тому працівник сільського господарства нині повинен знати не тільки агротехніку чи зоотехніку, не тільки правила догляду за рослинами чи тваринами, й добре розбиратися в сільськогосподарській машинах. Праця у сільському господарстві сьогодні є однією з найбільш творчих, тобто таких, що потребують постійного прийняття самостійних рішень залежно від обставин, які складаються.

Провідним предметом праці професій типу "людина -- природа" є живі організми, умови їх життя, біологічні і мікробіологічні процеси. Саме на ці об'єкти впливає агроном, рільник, тваринник, селекціонер, інші спеціалісти. Об'єктами праці виступають ґрунт, ліс, насіння, рослинний і тваринний світ. Кожен з них має багато різноманітних властивостей. Наприклад, основними властивостями ґрунту є його вологість, температура, реакція ґрунтового розчину тощо. Ліс характеризується станом, проростом, запасом. Насіння оцінюють з точки зору його сухості, схожості, чистоти, життєздатності і т.ін. Спираючись на ці ознаки, людина у своїй професійній діяльності приймає рішення, орієнтується, виконуючи свої професійні обов'язки.

Слід зазначити, що багато ознак предмета праці професій типу "людина природа" не є постійними. Під впливом людини та природних факторів у ньому неперервно відбуваються певні зміни. Специфічною особливістю цих змін є те, що вони протікають повільно і непомітно, внаслідок чого не завжди можуть бути помічені людиною. Цей факт ускладнює взаємодію спеціаліста з предметом своєї праці. Наприклад, помилка в густоті сівби буряків може бути виявлена тільки восени при збиранні врожаю.

Важливою особливістю предмета праці професій типу "людина -- природа" є недостатня доступність його для сприймання (біохімічні і мікробіологічні процеси, які протікають у рослинах, в організмах тварин, у ґрунті).

Варто мати на увазі, що розподіл професій на типи відповідно до групування предметів праці не дуже суворий. Береться до уваги тільки переважання ознак, характерних для кожного з типів. Так, багато професій групи "людина -- природа" передбачають використання механізованих знарядь праці. Може видатися, що їх треба віднести до професій групи "людина -- техніка".

Це такі професії, як механізатори сільського господарства різного профілю, механізатори-тваринники. Проте в діяльності представників цих професій механізовані знаряддя праці виступають не як головний предмет праці, а як ЇЇ засіб. На перший план виступають знання тієї чи іншої природної системи, інтерес до неї, здатність ефективно впливати на неї і передбачати можливі результати цього впливу. Наприклад, тракторист повинен насамперед мати хороші знання в галузі агротехніки, необхідні для одержання високих урожаїв сільськогосподарських культур, правильного догляду за рослинами, збирання врожаю.

Загальною класифікаційною ознакою професій "людина -- природа" є і мета праці, тобто наслідки, яких чекає суспільство. Вона формується на основі засвоєння виробничого завдання і відображає результати, які людина повинна досягти у кінці своїх дій. Тому зміст цілей професій групи "людина природа" можна визначити, аналізуючи основні виробничі завдання, які розв'язує спеціаліст тієї чи іншої професії. Так, виробниче завдання овочівника полягає в одержанні високого у кількісному і якісному відношеннях урожаю овочів. Проте, це завдання загальне, тому що його розв'язання не може бути безпосередньою метою поточних дій овочівника через відсутність у його змісті результатів самих дій і незбігу цих дій у часі із загальною виробничою метою. Безпосередніми цілями трудових дія овочівника є створення різних станів ґрунту, рослин або розміщення об'єктів на полі (насіння, рослин, добрив), щоб найкращим чином виконати виробниче завдання.

Знаряддя праці спеціалістів професій типу "людина -- природа" досить різноманітні і різнорідні. Провідні знаряддя праці, якими вони користуються, можна класифікувати таким чином:

а) ручні інструменти і пристрої (для перетворення і переробки предметів праці);

б) механічні інструменти і пристрої (для перетворення і обробки об'єктів праці, їх переміщення);

в) машини з ручним і автоматичним управлінням (для обробки і переміщення об'єктів і продуктів праці);

г) прилади, призначені для виявлення ознак праці, які безпосередньо не сприймаються органами чуттів.

Найрізноманітнішими можуть бути умови праці спеціалістів даного типу професій;

а) робота у денний час, змінна;

б) робота у нічний час, змінна;

в) ненормований робочий день;

г) робота з перевагою статичних компонентів у діях (тривалий час перебування в одному робочому положенні: сидячи, стоячи);

д) робота, яка потребує переміщення.

Для професій групи "людина -- природа" переважними типами діяльності, що мають інформаційні ознаки, є:

а) спостереження, контроль як гностичні дії (стеження, вимірювання на око, огляд, общипування, перевірка на смак);

б) вирішення оперативно-виробничих завдань та інші розумові дії (планування, експериментування);

в) обробка матеріалів (обробка, сортування, укладання, контроль-вимірювання);

г) керування механізмами, машинами;

д) обслуговування і догляд (за технікою, тваринами, рослинами); організація колективу і виховання людей (інструктаж, навчання, виховання).

Виходячи з умов праці, для професій типу "людина --природа" можна виділити такі професійні шкідливості: а) перегрівання тіла; б) переохолодження тіла; в) промокання одягу; г) запиленість повітря; д) вплив хімічних речовин, їх токсичність.

ПСИХОЛОГІЧНІ ВИМОГИ ПРОФЕСІЙ ТИНУ "ЛЮДИНА -- ПРИРОДА"

В умовах сучасного науково-технічного прогресу в професіях типу "людина -- природа" різко підвищуються роль і значення вимог саме до психологічної сфери особистості працівника (до сприймання, уваги, пам'яті, мислення, самостійності, рішучості, дисциплінованості і т. ін.). Успішна діяльність спеціалістів цієї групи професій залежить також від здатності передбачати і оцінювати дуже мінливі природні фактори. Тим часом результати такого прогнозування можуть виявитися не відразу, а через тиждень, місяць, а то й роки. Тому той, хто обирає одну з професій цієї групи, повинен мати велике терпіння, наполегливість, бути готовий до праці у важких погодних умовах.

Представникам зазначеного типу професій необхідно володіти не тільки широкими знаннями, а й хорошою уявою, своєрідним оперативним мисленням, І необхідним для вирішення конкретних завдань за значної мінливості цілей і умов праці. Для деяких професій групи "людина -- природа", таких, як інспектор рибоохорони, лісник, розвідник об'єктів природи для колекцій, мисливець, характерне тривале перебування у відносній просторовій ізоляції при дефіциті спілкування один на один з природою, що потребує врівноваженості і сміливості.

Деякі психічні якості, необхідні для успішної діяльності спеціалістів цього типу професій, диктуються не лише предметом, а й знаряддями праці. Так, ручні знаряддя праці потребують від людини спритності, витривалості, координованості і розмірності рухів, здатності точно дозувати їх силу і напрямок, спроможності утримувати в пам'яті багато правил, відомостей й оперувати ними (професії рільника, садівника, овочівника); механізовані знаряддя -- координації точності і розмірності рухів, стійкості і розподілу уваги, хорошого пристосування до одноманітних подразників, постійного інформаційного "голоду".

Значна тривалість робочого періоду призводить до забування певної частини виробничої інформації. Тому до спеціалістів професій типу "людина природа" ставляться великі вимоги щодо довгочасної пам'яті, здатності встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між явищами, надовго розділеними у часі. Багато спеціальностей професій типу "людина -- природа" вимагають спостережливості людини, її самостійності.

Більшість професій типу "людина -- природа" пов'язані з життям і умовами росту рослин і тварин, механізацією, автоматизацією й електрифікацією процесів догляду за ними, переробкою продукції, Всі ці професії залежно від особливостей предмета праці можуть бути поділені на вузькіші підгрупи, основними з яких є тваринництво, рослинництво, технічне обслуговування і переробка продукції.

Тваринництво є важливою галуззю сільського господарства і за вартістю валової продукції посідає друге місце після рослинництва. Воно включає: конярство, свинарство, вівчарство, рибальство, бджільництво, звірівництво, шовківництво тощо. Професії тваринництва вимагають глибоких знань техніки, електротехніки, механіки і т.ін. Праця тваринника передбачає поряд з технічними знаннями наявність знань фізіологи тварин, особливостей і умов їх життя, періодів життєвого розвитку, навіть звичок і поведінки.

Професії тваринництва об'єднані на подібністю основних ознак предмета праці, з яким взаємодіє людина у процесі діяльності. З огляду на це до них віднесено ті види діяльності, де провідним предметом праці переважно або виключно є представники тваринного світу. Саме на ці об'єкти діє ветеринарний лікар, зоотехнік, майстер-тваринник, птахівник, оленяр, пасічник тощо. Для цих професій загальною ознакою є й мета праці. Наприклад, зоотехнік, звірівник, ветеринарний лікар стежать за утриманням, доглядом і годівлею тварин, працюють над поліпшенням їх стану, збирають інформацію про властивості і зміни основних предметів праці. Спільними для названих професій є більшість знарядь і умови праці.

Об'єктами праці професій тваринництва є представники тваринного світу. Кожен з цих об'єктів характеризується значною кількістю різноманітних властивостей. Багато ознак предмета праці у тваринництві, як й в рослинництві, не є постійними. Під впливом людини і природних факторів у предметі прані відбуваються постійні зміни. Специфічною особливістю

Г) ТИПУ «ЛЮДИНА -- ЗНАКОВА-СИСТЕМА»

Друга половина XX століття характеризується інтенсивним розвитком науки і техніки, впровадженням їх досягнень в усіх сферах людської діяльності. Це істотно змінює характер праці людини, веде до перетворення предмета, мети і знарядь праці. Сучасному спеціалісту, який працює у промисловості, на транспорті, в системі зв'язку, галузі науки тощо дедалі частіше доводиться мати справу не з безпосередніми фізичними предметами, явищами, процесами, а з їх замінниками, символами, знаками чи системою знаків. В умовах сучасної культури, за словами Є.О.Клімова, велику роль відіграють знаки, не схожі на предмети, які вони означають, слова, не подібні предметам, про які йде мова в тексті, ноти, не подібні музиці і т.ін.

Знаки, символи, формули, що несуть певну інформацію про оточуючі нас предмети і явища, посідають у житті сучасної людини значне місце. Стаючи звичними, вони не завжди усвідомлюються нею як умовність. Усна і писемна мова, цифри, формули, хімічні символи, ноти, схеми, креслення, гроші, фотографії, міміка, жести та ін. -- все це знаки і системи знаків.

Навряд чи варто доводити необхідність в особливих нахилах для занурення у світ умовних знаків, абстрагування від власне предметних властивостей і зосередження на роботі з відомостями, які вони завжди несуть.

Всередині групи професій "людина -- знакова система" психологи виділяють окремі класи спеціальностей. В основу класифікації покладено таку ознаку, як специфіка мети праці. За нею виділяють три головні групи спеціальностей: ]) гностичні; 2) перетворюючі і 3) пошукові. Прикладом перших може бути професія коректора, других -- стенографістки-друкарки, лінотипіста, оператора ЕОМ, бухгалтера, третіх -- програміста на обчислювальних машинах, науковця-теоретика тощо. Отже,, до кожної з виділених класифікаційних груп входить ряд різних професій, предметом праці яких є умовні знаки, символи, цифри, коди, штучні види мов і т.ін. Ці професії за змістом роботи чи історією виникнення і розвитку не схожі одна на одну. Так, праця економіста за своєю технологією нічим не нагадує діяльність диспетчера залізничного вузла, і обидві вони далекі від тих професійних завдань, які реалізує, наприклад, редактор газети чи журналу.

Більшість виробничих професій групи "людина -- знакова система" виникли в результаті комплексної механізації і автоматизації виробництва, оснащення його кібернетичними системами управління. Нові автоматизовані технології ведуть до втрати прямої взаємодії людини з предметом праці. Більше того, безпосередній контакт спеціаліста з об'єктом діяльності за таких умов виявляється зайвим, у більшості випадків навіть неможливим. Між ними стоять машини з автоматичним управлінням. Інформацію про зміни у виробничому процесі спеціаліст одержує опосередковано у вигляді різноманітних сигналів, символів, цифрових показників, тобто в закодованому вигляді.

У таких умовах взаємодії людини із складним технічним устаткуванням на перше місце виступають завдання сприймання і переробки інформації, контролю, прогнозування і своєчасного прийняття рішень. Сама людина розглядається як ланка системи управління, що виконує функцію каналу зв'язку в системі "людина --- машина". У цій системі провідна роль належить людині-оператору.

Рівень вимог до психофізіологічних властивостей і психологічної структури особистості людини-оператора визначається на підставі психологічного аналізу операторської діяльності. Численні дослідження уможливили формулювання основних особливостей операторської діяльності.

По-перше, про динаміку технологічних процесів у керованій системі оператор судить не за даними безпосереднього спостереження, а на основі спостереження за змінами, які відбуваються у так званій інформаційній моделі керованих об'єктів. Здійснюючи дистанційне управління системою, він одержує зворотну інформацію у закодованому вигляді, тобто у вигляді показників, лічильників, індикаторів, вимірювальних приладів тощо. Такі умови праці ставлять його перед необхідністю розкодування і уявного порівняння одержаної інформації з реальним станом керованого об'єкта.

По-друге, особливість діяльності оператора визначається тим, що швидкісне протікання виробничих процесів, їх складність висувають підвищені вимоги до точності його дій, швидкості прийняття рішень, темпу здійснення управлінських функцій. Значною мірою зростає ступінь відповідальності за виконувані дії, оскільки найменша помилка може вивести з ладу всю систему, створити аварійну ситуацію із загрозою для життя працівників. Тому для роботи оператора у сучасних системах "людина -- машина" характерне значне психічно-нервове напруження.

По-третє, праці оператора притаманні обмежена рухова активність, використання малих груп м'язів. Важливо і те, що йому доводиться працювати в умовах ізоляції від звичного соціального середовища, передусім "у товаристві приладів й індикаторів".

По-четверте, підвищення ступеня автоматизації виробничих процесів вимагає від оператора високої готовності до екстрених дій. У нормальних умовах основною функцією оператора є контроль і стеження за ходом виробничого процесу. У разі виникнення неполадок чи порушень режиму роботи оператор повинен зробити різкий перехід від спокійної, монотонної роботи в умовах "оперативного спокою" до активних дій, спрямованих на ліквідацію порушень. При цьому у короткий відтинок часу він має проаналізувати значний об'єм інформації, прийняти правильне рішення, реалізувати його. Це спричиняє сенсорні, інтелектуальні й емоціональні перевантаження.

Психологи виділяють кілька видів операторської діяльності. Відомою є класифікація, в основу якої покладено основні функції оператора:

1. Оператор-спостерігач. Його функції полягають у виділенні і впізнаванні сигналів, які надходять на фоні шумів, тобто сигналів, подібних до заданих, але не тотожних з ними.

2. Оператор-виконавець. В його функції входить передача інформації від одних елементів системи до інших: одержавши інформацію у вигляді сигналу, він передає її всередині тієї самої системи натисканням на кнопки чи зміною положення відповідних держаків і важелів.

3. Оператор-керівник. Його діяльність протікає в системі, де наперед невідомі ситуації, які можуть виникнути у процесі управління, або кількість таких ситуацій настільки велика, що їх наперед неможливо передбачити. При виникненні нової ситуації оператор мусить щоразу відшуковувати новий варіант рішення.

Таким чином, для операторських професій характерні специфічні особливості взаємодії людини з машиною. Саме це дало підставу виділити їх в окрему структурну одиницю у групі професій "людина -- знакова система". Крім операторських професій, до цієї групи включено багато професій системи зв'язку, поліграфічні і канцелярські професії, віднесено економістів, бухгалтерів тощо. Увесь цей калейдоскоп різноманітних професій об'єднується спільними вимогами до здатності людини успішно працювати з символами, знаками та їх системами.

Висновок

Вивчаючи професії з метою профконсультації, варто робити акцент на психологічній характеристиці професійної діяльності, а не на вивченні особистості у процесі праці. Це зобов'язує відповісти на запитання, яку роль у структурі тієї чи іншої професійної діяльності відіграють різні психофізіологічні компоненти: сенсорні процеси, розумові дії, психічні процеси, а також деякі особливості особистості, тобто необхідно дати професіографічну інформацію, яка б достатньо відображала систему вимог професії до психологічної структури особистості.

Таким чином, використання професіографічного матеріалу у профконсультаційній роботі має свої особливості. Професіограма допомагає профконсультанту правильно визначити критерії придатності людини до певної професійної діяльності, обгрунтувати вибір психодіагностичних методів для оцінки і прогнозування ефективності професійного навчання і професійної діяльності. На основі порівняльного аналізу результатів психодіагностичного обстеження і професіографічних матеріалів працівник служби профорієнтації конструює профконсультаційну бесіду і дає пораду щодо вибору чи зміни професії.

Повнота профорієнтаційних професіограм визначається їх цільовою спрямованістю. Професіографічні матеріали можуть використовуватися з різною метою: для профінформаційної роботи, профконсультації і профвідбору, раціоналізації праці, підготовки кадрів. Залежно від цільового призначення вивчення професій, професіографічний матеріал набуває спеціального змісту і специфічної структури. Насамперед це стосується психограми як основного ядра професіограми будь-якої професії.

Виділений у психограмі перелік професійно важливих якостей є основою для підбору психодіагностичних методик вивчення особистості.

Професіографічне вивчення різних видів діяльності включає також розгляд істотних зв'язків, відношень між людиною і професією з урахуванням їх зміни, розвитку. Динамічність системи "людина -- професія" обумовлюється, з одного боку, постійним удосконаленням різних компонентів професійної діяльності (знарядь праці, предмета і умов праці), а, з другого, -- зміною у процесі діяльності ролі тих чи інших професійно важливих якостей і перебудова їх сукупності у цілому.

Повнота профорієнтаційних професіограм визначається їх цільовою спрямованістю. Професіографічні матеріали можуть використовуватися з різною метою: для профінформаційної роботи, профконсультації і профвідбору, раціоналізації праці, підготовки кадрів.

Отже, професіограму можна визначити як обумовлену змістом праці систему інформації про соціально-психологічні, психофізіологічні, особистісні і соціально-економічні властивості і якості особистості, які є необхідними і достатніми для успішного оволодіння професійною діяльністю та вдосконалення у ній. Одержавши таку інформацію про професію, людина має змогу "приміряти" її до себе, порівняти свої інтереси, нахили, здібності з вимогами, що їх ставить професія до індивідуально-психологічних особливостей працівника.

Список використаної літератури

1. Климов Е.А. Путь в професию.-Л., 1974.

2. Климов Е.А. Введение в психологию труда.-М.,1988.

3. Кулагин Б.В.. Основы професиональной психодиагностики.-Л.,1984.

4. Система методов професиональной ориентации//Основы професиональной ориентации/Под ред. Боровского А.Б.-К.: МЗУУП, 1993. -Кн.1.

5. Основи професіографії /Під ред. Карпіловської С.Я. -К.: МАУП, 1997.

6. Климов Е.А. Психология професионального самоопределения. - Ростов на Дону: Феникс, 1996.