Операційна система OS/2 розроблена фірмою IBM для персональних комп'ютерів на основі системної прикладної архітектури, раніше використовуваної для великих ЕОМ. Це многозадачная, однокористувальницька, высоконадежная операційна система, що забезпечує як текстовий, так і графічний інтерфейс користувача. OS/2 забезпечує:

* підтримку графічного інтерфейсу користувача;

* одночасну обробку декількох додатків;

* многопоточную обробку декількох задач одного додатка;

* 32-розрядну обробку даних;

* стиск даних при записі на магнітні диски;

* захист пам'яті.

Перспективної є многопользовательская і многозадачная операційна система Unix, створена корпорацією Bell Laboratory. Unix має найбільш важливі якості, такими, як:

* переносимость прикладних програм з одного комп'ютера на іншій;

* підтримка розподіленої обробки даних у мережі ЕОМ;

* сполучуваність із процесорами RISC.

Unix одержала поширення для суперкомп'ютерів, робочих станцій і професійних персональних комп'ютерів, має велика кількість версій, розроблених різними фірмами.

Найбільш традиційне порівняння ОС здійснюється по наступним характеристиках процесу обробки інформації:

керування пам'яттю (максимальний обсяг адресуемого простору, типи пам'яті, технічні показники використання пам'яті);

функціональні можливості допоміжних програм (утиліт) у складі операційної системи;

наявність компресії диска;

можливість архивирования файлів;

підтримка многозадачного режиму роботи;

підтримка мережного програмного забезпечення;

наявність якісної документації;

умови і складність процесу інсталяції.

Мережні операційні система-комплекс програм, що забезпечує обробку, передачу і збереження даних у мережі. Мережна ОС надає користувачам різні види мережних служб (керування файлами, електронна пошта, процеси уnравления мережею й ін.), підтримує роботу в абонентських системах. Мережні операційні системи використовують архітектуру чи сервер однорангову архітектуру. Спочатку мережні операційні системи підтримували лише локальні обчислювальні мережі (ЛВС), зараз ці операційні системи поширюються на асоціації локальних мереж.

Операційна система Windows NT є многозадачной, призначеної для архітектури клієнт-сервер і використання різних протоколів транспортного рівня мережної операційної системи, має 32-розрядну архітектуру і забезпечує функції локальної мережі:

* можливість кожної абонентської системи в мережі бути чи сервером клієнтом;

* спільну роботу групи користувачів;

* адресацію оперативної і зовнішньої пам'яті великого розміру;

многозадачность і многопоточность обробки даних;

* підтримку мультипроцессорной обробки й ін.

Сервісне програмне забезпечення

Розширенням базового програмного забезпечення комп'ютера є набір сервісних, додатково встановлюваних програм, які можна класифікувати по функціональній ознаці в такий спосіб :

* програми діагностики працездатності комп'ютера;

* антивірусні програми, що забезпечують захист комп'ютера, виявлення і відновлення заражених файлів;

* програми обслуговування дисків, що забезпечують перевірку якості поверхні магнітного диска, контроль схоронності файлової системи на логічному і фізичному рівнях, стиск дисків, створення страхових копій дисків, резервування даних на зовнішніх носіях і ін.;

* програми архивирования даних, що забезпечують процес стиску інформації у файлах з метою зменшення обсягу пам'яті для її збереження;

* програми обслуговування мережі.

5.3 CASE-технологія створення інформаційних систем

Засобу CASE-технології - відносно нове, що сформувалося на рубежі 80-х рр. напрямок. Масове застосування утруднене украй високою вартістю і пропонованими вимогами до устаткування робочого місця розроблювача.

CASE-технологія - програмний комплекс, що автоматизує весь технологічний процес аналізу, проектування, розробки і супроводи складних програмних систем. Засобу CASE-технології поділяються на двох груп:

* убудовані в систему реалізації - усі рішення по проектуванню і реалізації прив'язані до обраної системи керування базами даних (СУБД);

* незалежні від системи реалізації - усі рішення по проектуванню орієнтовані на уніфікацію початкових етапів життєвого циклу і засобів їхнього документування, забезпечують велику гнучкість у виборі засобів реалізації.

Основне достоїнство CASE-технології - підтримка колективної роботи над проектом за рахунок можливості роботи в локальній мережі розроблювачів, експорту/імпорту будь-яких фрагментів проекту, організаційного керування проектом.

5.4 Пакети прикладних програм

Характеристика пакетів прикладних програм

Даний клас програмних засобів найбільш представницький.

Зразкова класифікація і типові представники прикладного програмного забезпечення :

Проблемно-орієнтовані ППП

ППП автоматизованого проектування

ППП загального призначення

Методо-ориентированные ППП

Офісні ППП

Настільні видавничі системи

Програмні засоби мультимедиа

Системи штучного інтелекту

Проблемно-орієнтовані ППП

Це самий представницький клас програмних продуктів, усередині якого проводиться класифікація по різних ознаках:

* типам предметних областей;

* інформаційним системам;

* функціям і комплексам задач, реалізованих програмним способом, і ін.

Пакети прикладних програм по функціональному призначенню на ринку програмних продуктів:

* ППП автоматизованого бухгалтерського обліку;

* ППП фінансової діяльності;

* ППП керування персоналом (кадровий облік);

* ППП керування матеріальними запасами;

* ППП керування виробництвом;

* банківські інформаційні системи і т.п.

Основні тенденції в області розвитку проблемно-орієнтованих програмних засобів:

* створення програмних комплексів у виді автоматизованих робочих місць (АРМ) управлінського персоналу;

* створення інтегрованих систем керування предметною областю на базі обчислювальних мереж, що поєднують Армы в єдиний програмний комплекс з архітектурою клієнт-сервер;

* організація даних великих інформаційних систем у виді розподіленої бази даних на мережі ЕОМ;

* наявність простих мовних засобів кінцевого користувача для запитів до бази даних;

* настроювання функцій обробки силами кінцевих користувачів (без участі програмістів);

* захист програм і даних від несанкціонованого доступу (парольний захист на рівні функцій, режимів роботи, даних).

Для подібного класу програм високі вимоги до оперативності обробки даних (наприклад, пропускна здатність для банківських систем повинна складати трохи стільник транзакций у секунду), великі обсяги збереженої інформації, що обумовлює підвищені вимоги до засобів адміністрування даних БД (актуалізації, копіювання, забезпечення продуктивності обробки даних). Найбільше важливо для даного класу програмних продуктів створення дружнього інтерфейсу для кінцевих користувачів. Даний клас програмних продуктів дуже динамічний як по складу реалізованих ними функцій, так і по використовуваному для їхнього створення інструментарію розроблювача.

ППП автоматизованого проектування

Програми цього класу призначені для підтримки роботи конструкторів і технологів, зв'язаних з розробкою креслень, схем, діаграм, графічним моделюванням і конструюванням, створенням бібліотеки стандартних елементів (темплетов) креслень і їхнім багаторазовим використанням, створенням демонстраційних ілюстрацій і мульт- фільмів.

Відмінною рисою цього класу програмних продуктів є високі вимоги до технічної частини системи обробки даних, наявність бібліотек убудованих функцій, об'єктів, інтерфейсів із графічними системами і базами даних.

ППП загального призначення

Даний клас містить широкий перелік програмних продуктів, що підтримують переважно інформаційні технології кінцевих користувачів. Крім кінцевих користувачів цими програмними продуктами за рахунок убудованих засобів технології програмування можуть користатися і програмісти для створення ускладнених програм обробки даних.

Представники даного класу програмних продуктів.

1.Настільні системи керування базами даних (СУБД), що забезпечують організацію і збереження локальних баз даних на автономно працюючих комп'ютерах або централізоване збереження баз даних на файлі-сервері і мережний доступ до них. В даний час найбільш широке представлені реляционные СУБД для персональних комп'ютерів, що здійснюють:

* роботу з базою даних через екранні форми;

* організацію запитів на пошук даних за допомогою спеціальних мов запитів високого рівня;

* генерацію звітів різної структури даних з підведенням проміжних і остаточних підсумків;

* обчислювальну обробку шляхом виконання убудованих функцій, програм, написаних з використанням мов програмування і макрокоманд.

У сучасних СУБД (наприклад, у СУБД Access містяться елементи CASE-технології процесу проектування, зокрема:

* визуализирована схема баз даних;

* здійснено автоматичну підтримку цілісності баз даних при різних видах обробки (включення, чи видалення модифікація даних баз даних);

* надаються так називані майстри, що забезпечують підтримку процесу проектування (режим "конструктор") - майстер таблиць, майстер форм, майстер звітів, построитель меню і т.п.;

* створені для широкого використання шаблони структур баз даних, форм, звітів і т.д.

2.Сервери баз даних - успішно розвивається вид програмного забезпечення, призначений для створення і використання при роботі в мережі інтегрованих баз даних в архітектурі клієнт-сервер.

Многопользовательские СУБД (типу Paradox, Access, FoxPro і ін.) у мережному варіанті обробки даних зберігають інформацію на файлі-сервері - спеціально виділеному комп'ютері в централізованому виді, але сама обробка даних ведеться на робочих станціях, сервери баз даних, навпроти, всю обробку (збереження, пошук, витяг і передачу даних клієнту)виконують самостійно, одночасно забезпечуючи даними велике число користувачів мережі.

Загальним для різних видів серверів баз даних є використання реляционного мови SQL (Structured Query Language) для реалізації запитів до даних.

Найбільшою проблемою застосування серверів баз даних є забезпечення цілісності (несуперечності) баз даних, рішення питання, зв'язаного з дублюванням (тиражуванням) даних по вузлах мережі і їх синхронним відновленням.

3. Генератори (сервери) звітів - самостійний напрямок розвитку програмних засобів, що забезпечують реалізацію запитів і формування звітів у друкованому чи екранному виді в умовах мережі з архітектурою клієнт-сервер.

Сервери звітів включають:

* програми планування - облік часу для формування звітів за вимогою користувачів, складання розкладу видачі і поширення звітів по мережі;

* програми керування чергою запитів на формування звітів;

* програми ведення словника користувачів для розмежування доступу до сформованих звітів;

* програми ведення архіву звітів і ін.

Підготовлені звіти розсилаються клієнтам по електронній чи пошті за допомогою іншого транспортного агента. Сервери звітів звичайно підтримують різнорідні платформи, тим самим вони ефективно працюють у неоднорідних обчислювальних мережах.

4.Текстові процесори - автоматичне форматування документів, вставка мальованих об'єктів і графіки, складання змістів і покажчиків, перевірка орфографії, шрифтове оформлення, підготовка шаблонів документів.

Розвитком даного напрямку програмних продуктів є видавничі системи.

5.Табличний процесор - зручне середовище для обчислень силами кінцевого користувача; засобу ділової графіки, спеціалізований обробка (убудовані функції, робота з базами даних, статистична обробка даних і ін.).

6.Засоби презентаційної графіки - спеціалізовані програми, призначені для створення зображень і їхнього показу на екрані, підготовки слайдів-фільмів, мультфільмів, відеофільмів, їхнього редагування, визначення порядку проходження зображень.

Презентація може включати показ діаграм і графіків, усі програми презентаційної графіки умовно поділяються на програми для підготовки шоу, програми для підготовки мультимедиа-презентации. Для роботи цих програм необхідна також наявність спеціалізованого устаткування - жидкокристаллической проекційної панелі, що просвічується проектором для висновку зображення на екран, відеотехніка.

Презентація вимагає попереднього складання плану показу. Для кожного слайда виконується проектування: визначаються зміст слайда, розмір, склад елементів, способи їхнього оформлення і т.п. Дані для використання в слайдах можна як готувати вручну, так і одержувати в результаті обміну з інших програмних систем.

7. Інтегровані пакети - набір декількох програмних продуктів, що функціонально доповнюють один одного, що підтримують єдині інформаційні технології, реалізовані на загальній обчислювальній і операційній платформі. Найбільш поширені інтегровані пакети, компонентами яких є:

* СУБД;

* текстовий редактор;

* табличний процесор;

* органайзер;

* засобу підтримки електронної пошти;

* програми створення презентацій;

* графічний редактор.

Компоненти інтегрованих пакетів можуть працювати изолированно друг від друга, але основні достоїнства інтегрованих пакетів виявляються при їхньому розумному сполученні один з одним. Користувачі інтегрованих пакетів мають уніфікований для різних компонентів інтерфейс, тим самим забезпечується відносна легкість процесу їхнього освоєння.

Інтегровані пакети ефективні і при груповій роботі в мережі багатьох користувачів. Так, із прикладної програми, у якій знаходиться користувач, можна відправити документи і файли даних іншому користувачу, при цьому підтримуються стандарти передачі даних у виді об'єктів по чи мережі через електронну пошту.

Методоориентированные ППП

Даний клас включає програмні продукти, що забезпечують незалежно від предметної області і функцій інформаційних систем математичні, статистичні й інші методи рішення задач.

Найбільш поширені методи математичного програмування, рішення диференціальних рівнянь, імітаційного моделювання, дослідження операцій. Методи статистичної обробки й аналізу даних (описова статистика, регресійний аналіз, прогнозування значень техніко-економічних показників і т.п.) мають усезростаюче застосування.

Так, сучасні табличні процесори, значно розширили набір убудованих функцій, що реалізують статистичну обробку, пропонують інформаційні технології статистичного аналізу. Разом з тим необхідність у використанні спеціалізованих програмних засобів статистичної обробки, що забезпечують високу точність і різноманіття статистичних методів, також росте.

Офісні ППП

Даний клас програмних продуктів охоплює програми, що забезпечують організаційне керування діяльністю офісу:

1. Органайзеры (планувальники) - програмне забезпечення для планування робочого часу, складання протоколів зустрічей, розкладів, ведення записної і телефонної книжки.

До складу програм органайзеров входять: калькулятор, записна книжка, годинник, календар і т.п. Найбільше часто подібне програмне забезпечення розробляється для ноутбуков, персональних комп'ютерів блокнотного типу.

2.Програми-перекладачі, засоби перевірки орфографії і розпізнавання тексту включають:

* програми-перекладачі, призначені для створення дослівника вихідного тексту зазначеною мовою;

* словники орфографії, використовувані при перевірці текстів;

* словники синонімів, використовувані для стильового виправлення текстів;

* програми для розпізнавання ліченої сканерами інформації і перетворення в текстове представлення.

3.Комунікаційні ППП - призначені для організації взаємодії користувача з вилученими чи абонентами інформаційними ресурсами мережі.

Електронна пошта також стає обов'язковим компонентом офісних ППП. Вона повинна забезпечувати шифрування переданої інформації, факсиміле підпису, перевірку орфографії на кожній з мов, керування повідомленнями по електронній пошті (оповіщення про нову пошту, організація поштових скриньок, пошук, цитування кореспонденції і т.д.).

4. Настільні видавничі системи

Даний клас програм включає програми, що забезпечують інформаційну технологію комп'ютерної видавничої діяльності:

* форматування і редагування текстів;

* автоматичну розбивку тексту на сторінки;

* створення заголовків;

* комп'ютерну верстку друкованої сторінки;

* монтування графіки;

* підготовку ілюстрації і т.п.

ППП Adobe Page Maker 6.0 забезпечує підготовку многостраничных кольорових публікацій, гнучкий дизайн сторінок, високоякісну печатку. Формат друкованої сторінки - А2, допустимо максимальний розмір публікації більш 1060 мм. Розширено можливості по верстці: необмежене число сторінок-шаблонів, що можуть використовуватися в одній публікації; застосування різних ефектів до кольорових зображень; настроювання різкості і регулювання квітів в імпортованих файлах; можливе закріплення розташування об'єктів на сторінці, автоматичне вирівнювання об'єктів.

Програмні засоби мультимедиа

Цей клас програмних продуктів є відносно новим, він сформувався в зв'язку зі зміною середовища обробки даних, появою лазерних дисків високої щільності запису з гарними технічними параметрами за доступними цінами, розширенням складу периферійного устаткування, що підключається до персонального комп'ютера, розвитком мережної технології обробки, появою регіональних і глобальних інформаційних мереж, що розташовують могутніми інформаційними ресурсами.

Основне призначення програмних продуктів мультимедиа - створення і використання аудио- і відеоінформації для розширення інформаційного простору користувача. Програмні продукти мультимедиа зайняли лідируюче положення на ринку в сфері бібліотечного інформаційного обслуговування, процесі навчання, організації дозвілля. Бази даних комп'ютерних зображень творів мистецтва, бібліотеки звукових записів і будуть складати основу для прикладних навчальних систем, комп'ютерних ігор, бібліотечних каталогів і фондів.

Системи штучного інтелекту

Даний клас програмних продуктів реалізує окремі функції інтелекту людини. Основними компонентами систем штучного інтелекту є база знань, інтелектуальний інтерфейс із користувачем і програма формування логічних висновків. Їхня розробка йде по наступним напрямках:

* програми-оболонки для створення експертних систем шляхом наповнення баз знань і правил логічного висновку;

* готові експертні системи для прийняття рішень у рамках визначених предметних областей;

* системи керування базами знань для підтримки семантичних моделей (процедуральної, семантичної мережі, фреймової, продукционной і ін.);

* системи аналізу і розпізнавання мови й ін.

6. Засоби формалізованого опису економічної інформації

6.1 Характеристика засобів формалізованого опису економічної інформації

Основу комп'ютерної ІС становить інформаційна база (ІБ), що являє собою сукупність упорядкованої інформації, використовуваної при функціонуванні ІС. Інформаційна база моє на меті забезпечити взаємообмін інформацією між структурними одиницями комп'ютерної ІС, а також інформаційними системами різних рівнів управління.

Успіх створення єдиної інформаційної бази істотно визначається уніфікацією та стандартизацією її складових. Тут класифікації та кодуванню техніко-економічної інформації відводиться особлива роль, оскільки вони є засобами, що забезпечують взаємний обмін інформацією між людиною і ЕОМ.

Класифікація і кодування -- це дві невіддільні частини одного .процесу -- перекладу різноманітної економічної інформації з природної мови на формалізовану мову ЕОМ. У процесі згадано-го перекладу вони виконують різні функції. Для їх поглибленого вивчення слід навести основні терміни й поняття, використовувані в цій області.

Класифікація -- поділ множини об'єктів на частини за їх подібністю або відмінністю згідно з прийнятими методами. і, У процесі класифікації використовуються такі поняття:

Система класифікації -- сукупність методів і правил класи-фікації та їхній результат.

Об'єкт класифікації-- елемент класифікованої множини. Ознака класифікації -- властивість або характеристика об'єк-ЗбК, за якою виконується класифікація. і Значення ознаки -- якісне або кількісне вираження ознаки Класифікації.

Класифікаційне угруповання -- частина об'єктів, яка виділена ВІД час класифікації. Найпоширенішими є такі назви класифікаційних угруповань: клас, підклас, група, підгрупа, вид, підвид, тип.

Ступінь класифікації -- етап класифікації при іерархічному методі, у результаті якого формується сукупність класифікацій них угруповань (або результат чергового поділу об'єктів одного класифікаційного угруповання).

Глибина класифікації-- кількість ступенів класифікації.

Класифікація використовується для упорядкування змісту і взаємозв'язку економічних показників, які переробляються в ІС за допомогою ЕОМ.

Засобом вираження результатів класифікації є кодування.

Кодування -- створення і присвоєння коду класифікаційному угрупованню та об'єкту класифікації (або процес присвоєння об'єкту певного коду).

Код -- знак або сукупність знаків, узятих для позначення кла-сифікаційного угруповання і об'єкта класифікації.

Алфавіт (абетка) коду -- система знаків, узятих для створен-ня коду.

Основа коду -- число (кількість) знаків у алфавіті коду.

Цифровий алфавіт коду -- алфавіт коду, знаками якого є цифри.

Буквений алфавіт коду -- алфавіт, знаками якого є літери природних мов (української, російської, англійської і т. ін.).

Буквено-цифровий (змішаний) алфавіт коду -- алфавіт, зна-ками якого є літери природних мов та цифри.

Розряд коду-- позиція знака в коді.

Довжина коду -- кількість знаків у коді без урахування про-пусків (прогалин).

Структура коду -- умовне позначення складу та послідовно-сті розміщення знаків у коді.

Контрольне число -- розрахункове число, яке використову-ється для перевірки вірогідності запису коду.

Перекодування -- присвоєння закодованому класифікаційно-му угрупованню або закодованому об'єкту нового коду.

Перекодувальні таблиці -- таблиці взаємної відповідності ко-дів одних і тих самих класифікаційних угруповань або об'єктів класифікації з різних класифікаторів.

Матеріальним утіленням класифікації і кодування є класифі-катор.

Класифікатор -- офіційний документ, що являє собою систе-матизований перелік назв і кодів класифікаційних угруповань або об'єктів класифікації.

Позиція класифікатора -- назва і код класифікаційного угру-повання або об'єкта класифікації.

Ємність класифікатора -- найбільша кількість позицій, яку може містити класифікатор.

Резервна ємність класифікатора -- кількість вільних позицій у класифікаторі.

Упровадження класифікатора -- проведення комплексу заходів, які забезпечують застосування класифікатора у певній сфері діяльності (відділ, дільниця, підприємство, галузь і т. ін.).

Ведення класифікатора -- підтримка класифікатора у вірогідному (актуальному) стані (автоматизоване, ручне).

Система ведення класифікатора -- сукупність служб, методів і засобів, які забезпечують ведення класифікатора та інформаційне обслуговування абонентів.

Еталон класифікатора -- врахований оригінал класифікатора, який ведеться відповідальною за його ведення установою.

Категорія класифікатора -- ознака, яка вказує на належність класифікатора до відповідної групи і залежність від рівня його затвердження і сфери застосування (загальнодержавний, галузевий і т. ін.).

Реєстрація класифікатора -- присвоєння затвердженому класифікатору реєстраційного номера і запис необхідних відомостей про нього до реєстра (державна, галузева).

Класифікатори техніко-економічної інформації можуть створюватися системним або локальним способом. За системного способу інформація класифікується з урахуванням вимог різних рівнів управління (підприємство, міністерство, відомство тощо), за локального -- у межах одного підприємства, організації або установи.

Класифікатори, розроблені за локальним способом, містять інформацію, достатню для діяльності лише одного об'єкта управління (підприємства, установи), їх позитивна властивість полягає в тому, що вони компактні, негроміздкі, коди мають невелику довжину. Такі класифікатори характеризуються й відносно легкою розробкою, простотою внесення змін і доповнень. До їх недоліків належить необхідність перекодування інформації при передаванні на вищі рівні управління.

Класифікатори, розроблені за системним способом, містять повну інформацію, яка використовується на різних рівнях управління. При їх використанні не потрібні перекодувальні таблиці. Ці класифікатори забезпечують інформаційний взаємообмін між комп'ютерними ІС різних рівнів. У табл. 4.1. наведено основні національні статистичні класифікації України.

Недолік системного способу розробки класифікаторів полягає в тому, що він робить структуру класифікатора дуже громіздкою, а код багатозначним. (Наприклад, код промислової продукції в загальнодержавному класифікаторі містить 11 знаків.)

Таблиця 6.1

Основні національні статистичні класифікації України

Найменування класифікації	Скорочення	Гармонізація	Об'єкта класифікації	Розрядність коду
Класифікація видів економічної діяльності	КВЕД	І51С. МАСЕ	Види економічної дія-льності господарюючих суб'єктів (фізичних та юридичних осіб)	5
Класифікатор професій	КП	І5С088	Професії працюючих	5
Класифікація продукції	КПр	КВЕД. СРА, РКОО, СОМ	Товари та послуги, що виробляються усі-ма видами економічної діяльності	6
Класифікатор держав світу	кдс	1503166	Держави світу	2та3
Класифікатор валют	кв	1504217		3
			Валюти держав світу
Класифікація послуг зовнішньоекономічної діяльності	КПЗЕД	КВЕД	Послуги, що надають ся усіма видами діяльності під час зовнішньоекономічної діяльності	5
Класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності	КТЗЕД	Н8. см	Усі товари, що мають обіг у міжнародній торгівлі	8
Класифікатор об'єктів адміністративно-тери-торіального устрою України	КОАТУУ	--	Об'єкти адміністративно-територіального устрою України	10
Класифікація основних фондів	КОФ	КВЕД КПр	Основні фонди України	6
Класифікація органів управління	--		Органи державного і господарського управління, громадські об'єднання та їх структури, що являють собою організаційно-автономні частини управлінського апарату	4
Класифікатор організаційно-правових форм господарювання	КОПФГ	--	Організаційно-правова форма, яка визначена чинним законодавством	3
Класифікатор форм власності	КФВ	--	Форми власності	2

Використання таких класифікаторів призводить до підвищення витрат з підготовки інформації для вводу до ЕОМ і зниження ефективнос-ті використання обчислювальної техніки на об'єктах управління.

Тому при виборі способу класифікації слід ураховувати економічні фактори, пов'язані з кодуванням, зберіганням, передачею і обробкою інформації, і порівнювати витрати на обробку інформації при використанні цих класифікаторів.

Як уже зазначалося, класифікація і кодування -- це невіддільний елемент створення і функціонування комп'ютерних ІС.

Метою класифікації і кодування є упорядкування і взаємоузгодження різних предметів, понять, властивостей чи інших елементів інформації. Використанням кодів можна значно скоротити обсяги інформації та трудомісткість її обробки на всіх етапах технологічного процесу автоматизованої обробки даних.

Тому питанням розробки раціональних класифікаторів під час проектування ІС приділяється велика увага. Розробка класифікаторів базується на врахуванні низки принципів, найважливішими з них є такі:

Забезпечення в класифікаторі виділення галузевого, відомчого і регіонального (територіального) аспектів управління.

Зміст назв одиниць інформації, яка вноситься до класифікаторів, має відповідати вимогам державних стандартів або керівних технічних документів.

Класифікатор має забезпечити розв'язування всіх задач у ІС при мінімальній значності кодів. Велика значність кодів ускладнює заповнення документів, утруднює їх перевірку, збільшує витрати часу на підготовку інформаційних масивів.

Класифікація номенклатур має бути єдиною, тобто номенклатуру можна розмістити або в порядку зростання класифікаційних ознак (від простого до складного), або за технологічним принципом.

Побудова системи класифікації і кодування потребує додержання принципу взаємно однозначної відповідності класифікованій номенклатурі, тобто для кожної позиції номенклатури призначається лише одне певне місце у класифікаторі. Кожний код має позначати лише один об'єкт класифікації.

Потрібно, щоб система класифікації забезпечила всі види групувань кодованих елементів, необхідних для відповідних розрахунків. Розроблені коди мають бути єдиними для задач планування, обліку, економічного аналізу, регулювання і т.ін., а також переважно цифровими.

Система класифікації і кодування має забезпечити необхідний резерв з метою внесення номенклатур, які щойно виникли, беззміни структури класифікатора. При цьому коди номенклатур повинні мати однакову значність і легко запам'ятовуватися.

Важливою вимогою є стабільність кодів. При цьому коди номенклатур об'єктів, які вибули, протягом певного часу (півроку) не повинні присвоюватися новим позиціям (наприклад, табельний номер працюючих, код виробу тощо). Позиціям, які щойно виникли, коди присвоюються за рахунок резерву.

Система кодування має забезпечити змогу виявляти помилки, що виникають при вводі або запису кодів, програмним способом на ЕОМ. Цього можна досягти внесенням до коду контрольного розряду.

Для забезпечення сумісності ІС різних рівнів управління коди за рядом номенклатур (галузі, установи, адмінрайони тощо) мають бути єдиними для всіх об'єктів управління. Єдність кодів для різних рівнів управління забезпечується впровадженням Єдиної системи класифікації та кодування техніко-економічної інформації.

Вимоги, що ставляться до побудови класифікаторів, настільки різноманітні, що дуже складно їх усіх врахувати. З огляду на це при розробці класифікаторів у кожному конкретному випадку необхідно вибирати оптимальний варіант, який дозволяє за допомогою обчислювальної техніки переробляти економічну інформацію з мінімальними витратами.

6.2 Методика класифікації економічної інформації

Система класифікації визначається і характеризується використаним методом класифікації, ознаками класифікації (покладеними в основу виділення класифікаційних угруповань), їх послідовністю і кількістю рівнів (ступенів) класифікації, а також кількістю угруповань (ємністю). Загалом ознака класифікації -- це властивість об'єкта класифікованої множини. Ознаки класифікації можуть мати кількісне (стаж, оклад, вік) або якісне (професія, посада, галузь) значення. Кількість значень ознаки класифікації визначає кількість класифікаційних угруповань, які можуть бути створені при розподілі множини об'єктів за цією ознакою.

Розрізняють два основні методи класифікації:

1) ієрархічний;

2) фасетний.

Метод класифікації -- це по суті сукупність правил створення системи класифікаційних угруповань і їх зв'язки між собою.

Ієрархічний метод класифікації характеризується тим, що початкова множина об'єктів техніко-економічної інформації послідовно поділяється на угруповання (класи) першого рівня поділу, далі -- на угруповання наступного рівня і т.ін.

Сукупність угруповань утворює при цьому ієрархічну деревоподібну структуру, яку часто зображають у вигляді розгалуженого (гіллястого) графа; вузлами цього графа є угруповання, як це показано на рис. 6.1.



Рис. 6.1. Схема угруповань ієрархічного методу класифікації

На цьому рисунку початкова множина С поділяється на першому рівні (ступені) на т угруповань першого рівня (СІ, С2,... Спі).

Потім кожне угруповання поділяється на угруповання наступного рівня і т-д. Так, угруповання СІ поділяється на п угруповань другого рівня (С11, СІ 2,... Сіп), а угруповання С11 нар угруповань третього рівня (СІ 11, СІ 12, ... СІ \р) і т. п. Кількість рівнів ступенів класифікації визначає глибину класифікації. Загалом кожне угруповання може поділятися на угруповання нижчого рівня з використанням своєї ознаки; глибина класифікації у кожній гілці ієрархічної структури може бути різною.

В ієрархічній класифікації в частинному випадку на кожному рівні поділу може бути використана одна ознака. Це означає, що об'єкти початкової множини характеризуються однаковим набором ознак.

При використанні ієрархічного методу класифікації для віднесення конкретного об'єкта класифікації на кожному ступені лише до одного класифікаційного угруповання необхідно додержувати таких основних правил:

* поділ кожного угруповання виконується лише за однією основою поділу;

* здобуті на кожному рівні класифікації угруповання не повинні повторюватися;

* класифікації мають виконуватися так, аби сума частин становила множину, яку поділили.

Найбільш суттєвими і складними питаннями, що постають при використанні ієрархічного методу класифікації, є вибір системи ознак, що стануть основою поділу, а також їх послідовність.

Вибрані ознаки мають бути визначальними в розв'язуванні конкретних техніко-економічних задач, для яких створюється ця система класифікації. При цьому формовані в угрупованні об'єкти повинні мати найбільшу кількість однакових ознак. Вибір послідовності ознак залежить передусім від характеру техніко-економічної інформації. В інформації з природним розміщенням ознак це не становить труднощів. Наприклад, в інформації про органи управління, територіально-адміністративний поділ і т.ін. послідовність ознак відповідає ієрархії підпорядкованості об'єктів. При застосуванні ієрархічного методу класифікації для об'єктів з незалежними ознаками (наприклад, кадрів, продукції тощо) вибір послідовності ознак залежить від статистичних характеристик частоти та ймовірності звертання до тієї чи іншої ознаки (найчастішим звертанням мають відповідати вищі рівні класифікації").

Ієрархічний метод класифікації характеризується кількістю рівнів (ступенів) класифікації, глибиною, ємністю і гнучкістю. Кількість рівнів визначає глибину класифікації, яка встановлюється залежно від міри необхідної конкретизації угруповань і кількості ознак, які беруть участь у розв'язуванні відповідних задач.

Від глибини класифікації та кількості створених на кожному рівні угруповань залежить ємність. Як правило, найбільшу кількість послідовних угруповань, на які може поділятися попереднє угруповання на кожному рівні класифікації, беруть сталою або для всієї класифікації, або для даного рівня.

На рис. 4.2. для прикладу наведена схема ієрархічної структури кодових позначень класифікатора професій. Ознаки класифікації розташовані в такій послідовності:

-- рівень освіти (перший рівень класифікації-- розділи професій);

-- спеціалізація (другий, третій, четвертий рівні класифікації -- підрозділи, класи та підкласи професій);

-- кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються (п'ятий рі-вень класифікації-- групи професій).

Розділи ідентифікуються однозначним цифровим кодом. Код підрозділу складається з коду розділу та однозначного коду під-розділу.

Код класу складається з коду підрозділу та однозначного коду

класу.

Код підкласу складається з коду класу та однозначного коду

підкласу.

Частина підкласів поділяється на трупи.

Код групи складається з коду підкласу та відокремленого від нього крапкою коду групи.

Застосування ієрархічного методу класифікації пояснюється його доброю пристосованістю до ручної обробки, звичністю, великою інформативністю кодів, які мають змістове навантаження.

Проте цей метод класифікації має ряд недоліків, які іноді утруднюють його використання. Це передусім жорсткість структури, яка зумовлена фіксованістю ознак і їхньою послідовністю. Через це зміна хоча б однієї ознаки призводить до перерозподілу класифікаційних угруповань. Тому в класифікаторах, побудованих за ієрархічним методом, мають передбачатися значні резервні ємності. Крім того, ієрархічний метод класифікації не дає змоги агрегувати об'єкти за будь-яким раніше не передбаченим довільним поєднанням ознак, а також у деяких випадках ускладнює автоматизовану обробку, оскільки утворюється нестандартний розподіл послідовності ознак.

Перелічені недоліки ієрархічного методу класифікації компенсуються фасетним методом, за якого початкова множина об'єктів може незалежно поділятися на класифікаційні угруповання щоразу з використанням однієї з обраних ознак.

Кожна ознака фасетної класифікації відповідає фасеті, що являє собою список значень найменованої ознаки класифікації. Наприклад, ознака “колір” містить такий список значень: червоний, білий, чорний, блакитний ... зелений; ознака -- “професія” містить такий список значень: апаратник, автослюсар ... токар і т. ін. Отже, система класифікації може бути подана переліком незалежних фасетів (списків), які містять значення ознак класифікації. Множинне описання об'єктів техніко-економічної інформації відбувається в кожній конкретній задачі на основі задання фасетної формули, яка утворюється з послідовності ознак класифікації, використовуваних у задачі. Кількість фасетних формул визначається можливим поєднанням ознак. Для кожної фасетної формули може бути утворена ієрархічна класифікація, в якій на кожному рівні поділу використовується одна ознака, що відповідає окремій фасеті, а послідовність ознак визначається фасетною формулою.

Розглянемо, як гіпотетичний приклад фасетну класифікацію одягу в разі використання трьох ознак (фасетів): вид тканини, сезонність, призначення (рис. 4.3).

З використанням цих трьох ознак шляхом переставлення їх послідовності можна побудувати шість різних ієрархічних класифікацій (з трьома рівнями розподілу). Один приклад наведено на рис. 6.4.

ФАСЕТИ

Назва ознаки	Вид тканини	Сезонність	Призначення одягу
	Вовна	Зимова	Чоловічий
Значення ознаки	Шовк	Літня	Жіночий
	Бавовна	Демісезонна	Дитячий
	Трикотаж

Для цього прикладу одержаної ієрархічної класифікації три угруповання нижчого рівня містять відповідно такий одяг:

1) чоловічий, зимовий, вовняний;

2) жіночий, зимовий, вовняний;

3) дитячий, зимовий, вовняний.

Якщо використати номери фасетів, наведених на рис. 4.3, то поданій на рис. 4.4 ієрархічній класифікації відповідає фасетна формула: 1--2--3, яка відбиває склад і послідовність ознак поділу.

Крім наведених схем класифікації ці три ознаки дають змогу створити ще три схеми з використанням однієї ознаки і шість схем класифікації з використанням двох ознак.

Отже, будь-яке угруповання у системі класифікації визначається набором значень ознак об'єктів класифікації (може бути одна або кілька ознак). Оскільки, як легко помітити з прикладу, наведеного на рис. 4.4, кількість можливих класифікацій швидко зростає зі зростанням кількості незалежних ознак, у ряді випадків краще мати перелік окремих фасетів -- ознак; будь-яка комбінація фасетів визначає одну ієрархічну класифікацію, кожне угруповання якої визначається комбінацією значень ознак. Загалом уся множина об'єктів класифікації може описуватися досить великою кількістю дескрипторів, які відповідають значенням різних ознак множини об'єктів. Кожний об'єкт може описуватись якоюсь частиною цих значень. Очевидно, що будь-яка комбінація дескрипторів зі словника-тезауруса, який описує розглядувану множину, визначає можливий клас об'єктів. Цей клас містить певні частини об'єктів; у деяких випадках ця частина може бути порожньою.

При застосуванні фасетного методу класифікації слід додержувати таких основних правил:

* ознаки, які використовуються в різних фасетах, не повинні повторюватися (принцип взаємного виключення фасетів);

* із усіляких ознак, які характеризують множину об'єктів класифікації, відбираються і фіксуються лише істотні, які забезпечують розв'язування конкретних економічних задач.

Фасетний метод класифікації не має недоліків ієрархічного методу. Він особливо ефективний у разі функціонування комп'ютерних інформаційних систем.

6.3 Методи кодування економічної інформації

Методи кодування техніко-економічної інформації, які використовуються при створенні класифікаторів, безпосередньо пов'язані з методами класифікації.

Кодування призначене для формалізованого опису семантики (назв) різноманітних аспектів даних, які використовуються в управлінні народним господарством, найчастіше у вигляді цифрових кодів. Таке подання найприйнятніше для підвищення ефективності автоматизованої обробки економічної інформації.

Під кодуванням загалом розуміють процес позначення пер-винної множини об'єктів або повідомлень набором символів заданого алфавіту на основі сукупності певних правил. Залежно від використаних символів розрізняють цифрові, буквено-цифрові та буквеш коди. Кількість символів у алфавіті називають основою коду. Залежно від основи коду вони бувають двійкові, десяткові, шістнадцяткові і т. ін. Залежно від використаних правил кодування коди можуть бути змінної чи постійної довжини. Основною вимогою, яку ставлять до кодування, є однозначне подання кожного об'єкта кодованої множини, тобто кожному об'єкту множини має відповідати єдиний код.

Системою кодування називають сукупність методів і правил позначення об'єктів заданої множини. Система кодування характеризується ємністю -- кількістю кодів, що різняться між собою, тобто комбінацій, використаним алфавітом коду і правилами утворення коду.

Для сталого коду на всі сполучення ємність дорівнює Е = а^г (а -- кількість символів у алфавіті коду, г -- розрядність коду). Отже, у разі використання десяткового коду, коли обсяг кодова-ної множини не перевищує 10, достатньо використати один деся-ток (розряд), а коли не перевищує 100 -- двох розрядів і т. д.

Код характеризується довжиною, тобто кількістю використаних розрядів, структурою, яка відбиває зміст окремих розрядів або груп розрядів коду.

У процесі кодування намагаються вирішити дві основні проблеми -- забезпечити ефективність і надійність переробки інформації. Якщо вирішення першої проблеми найчастіше пов'язане з намаганням зменшити довжину коду, то при вирішенні другої доводиться вводити ту чи іншу інформаційну надмірність. Тому комплексне вирішення пов'язане з пошуком певного оптимуму.

У процесі кодування економічної інформації необхідно розв'язати три основні задачі: однозначного позначення (ідентифікації) кожного об'єкта заданої множини, кодування деякої сукупності властивостей (атрибутів) об'єкта і забезпечення інформаційної надійності або достовірності на всіх етапах кодування, передавання, зберігання і переробки даних.

Зрештою код будь-якого об'єкта (запис інформації про об'єкт) загалом складається з ідентифікаційної частини, інформаційного блока, який містить набір кодів, що відповідають властивостям даного об'єкта, і додаткових розрядів або блоків, які забезпечують захист усього коду від можливих помилок. Прикладом об'єктів з набором характеристик можуть бути титульні списки будов, паспорти територій, підприємств тощо. Їх атрибутами є галузі, міністерства, адміністративні райони і т. ін., які кодуються за допомогою відповідних класифікаторів.

Найпростішим і найпоширеним методом кодування об'єктів первинної множини є порядковий метод. При використанні цього методу кожний об'єкт класифікованої множини кодується за допомогою поточного номера. Порядковий метод застосовується при кодуванні одноознакових, сталих та малозначних номенклатур, наприклад, категорії персоналу, статті витрат, види платежів до бюджету тощо. Порядковий метод кодування дуже простий для ідентифікації. Але суттєвим недоліком даного методу є відсутність у коді будь-якої інформації про об'єкт і відносна складність автоматичної обробки інформації при підбитті підсумків за групами об'єктів.

Притаманні порядковому методу кодування недоліки деякою мірою усунуті в серійно-порядковому методі кодування.

Метод характеризується тим, що первинна множина поділяється на кілька частин (згідно з деякою ознакою) і для кодування об'єктів кожної частини призначається серія номерів (кодів). Об'єкти кодуються порядковим номером у межах відведених для них серій.

Цей метод кодування використовується для об'єктів, які мають дві ознаки. Можна припустити, що при такому кодуванні використовується змінний алфавіт коду. Наприклад, з номера 1-го по 5-й закодовано одну частину об'єктів, з 6-го по 15-й -- Другу, з 16-го по 25-й -- третю і т. д.

При кодуванні сукупності властивостей об'єктів, тобто при створенні інформаційного блока, рекомендують застосовувати два основних методи створення коду: послідовного кодування на основі використання ієрархічної класифікації і паралельного кодування на основі фасетної класифікації.

При використанні фасетної класифікації кожне угруповання системи класифікації відповідає деякій сукупності значень властивостей об'єктів. При цьому кожне угруповання першого рівня поділу відповідає одному значенню, другого -- значенню двох властивостей і т.ін. У кожній вітці ієрархічної класифікації, як правило, використовується своя сукупність властивостей. Значення властивості, записаної на певному розряді коду у вигляді цифр (групи цифр), залежить при цьому від значення цифр на попередніх розрядах (десятках).

Якщо розглядати структуру кодової комбінації в разі послідовного кодування, слід зазначити, що код угруповання створюється на основі коду угруповання попереднього рівня додаванням до нього ще одного розряду (або групи розрядів). Так, якщо в ієрархічній класифікації використовується послідовність угруповань під назвами “клас”, “підклас”, “група”, “підгрупа” і на кожному рівні розподілу може бути до десяти номенклатур, то для позначення класу можна використати одну цифру, для підкласу -- дві і т. д.

При використанні послідовного методу логічно будується код (кодова комбінація), який має велику інформативність. Але код при цьому дуже громіздкий і складної структури. Через негнучкість послідовного методу кодування його доцільно використовувати лише в тих випадках, коли техніко-економічна інформація змінюється у незначних розмірах або зовсім не змінюється протягом тривалого часу використання класифікаторів. Метод широко застосовується при розробці загальнодержавних класифікаторів продукції, галузей і т. ін.

Якщо для позначення кожної окремої ознаки незалежно використовується один або кілька розрядів коду, то такий метод кодування сукупності властивостей називають паралельнім, а інакше -- незалежним, або фасетним.

Структура коду сукупності властивостей при паралельному методі відповідає фасетній формулі. На рис. 4.5 подано код класифікаційного угруповання, яке об'єднує об'єкти, що характеризуються чотирма властивостями.

Як видно з рис. 4.5, значення кожної властивості кодується незалежно, а послідовність властивостей визначається конкретною фасетною формулою (1--2--3--4), код 040109502.

При застосуванні паралельного методу кодування на противагу послідовному значення ознаки, записане на будь-якому розряді коду, не залежить від значень ознак, записаних на інших розрядах. Це дає змогу за конкретним кодом легко дізнатись, набором яких ознак описується розглядуваний об'єкт. Найчастіше ознака задається у вигляді кодової таблиці.

Паралельний метод кодування дає багатоаспектну класифікацію. Вона добре пристосована для машинної обробки і розв'язання різних економічних задач. Блокова побудова коду за фасетами спрощує його стандартизацію. До недоліків цього методу кодування належить менша порівняно з послідовним методом інформативність і ємність, що пояснюється неповним використанням останньої.

При виборі методу кодування слід пам'ятати, що цей метод має забезпечувати:

* однозначне визначення об'єкта у межах заданої множини;

* необхідну інформацію про об'єкт;

* використання як алфавіту коду десяткової цифри і літер української абетки, що зручно для машинної обробки і обробки людиною;

* якомога меншу довжину коду, що спрощує заповнення документів, спрощує їх перевірку, зменшує кількість помилок, розміри машинної пам'яті і час обробки;

* достатній резерв незайнятих кодів, щоб можна було кодувати нові об'єкти й угруповання, не порушуючи структури класифікатора;

* можливість автоматичного контролю помилок, наприклад, внесенням до коду контрольного розряду.

6.4 Єдина система класифікації та кодування техніко-економічної інформації

При розв'язуванні економічних задач слід забезпечити їх порівнянність. Порівнянність результатів розв'язування різних економічних задач у різних сферах управлінської діяльності і на різних рівнях управління народним господарством, а також можливість використання цих результатів для розв'язування інших задач можуть бути забезпечені за наявності єдиних систем угруповань, здобутих за єдиними класифікаційними ознаками.

Ці проблеми розв'язуються створенням Єдиної системи класифікації та кодування техніко-економічної інформації (ЄСКК ТЕІ).

ЄСКК являє собою комплекс взаємозв'язаних класифікаторів техніко-економічної інформації, пристосованих до безпосередньої обробки засобами обчислювальної техніки з автоматизованою системою ведення цих класифікаторів.

Отже, ЄСКК складається із сукупності взаємопов'язаних класифікаторів техніко-економічної інформації, систем їх ведення, науково-методичних і нормативно-технічних документів з розробки, ведення та впровадження, а також організацій і служб, які виконують роботи з класифікації та кодування.

ЄСКК ТЕІ встановлює склад та зміст робіт із класифікації та кодування техніко-економічної інформації, єдиний порядок планування та виконання цих робіт у країні.

Єдина система класифікації та кодування техніко-економічної інформації охоплює широке коло об'єктів, інформація про які використовується при управлінні народним господарством. Сукупність цих об'єктів відбиває рівень суспільного розподілу праці, галузеві і територіальні принципи управління економікою, які склалися на відповідний час. Перелік об'єктів ТЕІ, які відповідають класифікаційній множині класифікаторів і визначає їхні види, охоплює продукцію, що випускається в країні, структурні та адміністративні одиниці народного господарства (галузі, міністерства, відомства, об'єднання, підприємства, установи), адміністративно-територіальні одиниці, трудові ресурси і види діяльності, природні ресурси, документацію і т. ін. Особливим видом об'єктів у цьому переліку є техніко-економічні показники, які відбивають діючий і планований стани економіки.

Результатом робіт з класифікації та кодування, як уже зазначалося, є розробка класифікаторів, причому не лише різних видів (за основними типами об'єктів), а й різних категорій. Залежно від сфери застосування розрізняють класифікатори таких категорій: загальнодержавні, міжгалузеві, галузеві та підприємств.

З огляду на сказане класифікацію доцільно розглядати як діяльність, пов'язану з вивченням множини техніко-економічних об'єктів і їх властивостей, із систематизацією згаданих об'єктів, упорядкуванням і об'єднанням в угруповання згідно з обраними ознаками класифікації, а також розробкою оптимальних методів і систем класифікації, і спрямовану на досягнення максимальної ефективності обробки ТЕІ на ЕОМ.

Кодування ТЕ! слід також розглядати як діяльність, пов'язану з присвоєнням кодів об'єктам техніко-економічної інформації, їх властивостям і угрупованням у вигляді цифрових кодів згідно з обраним методом кодування і спрямовану також на досягнення ефективної обробки інформації на ЕОМ та забезпечення достовірності обробки.