Методи очищення стічних вод поділяються на механічні, фізико-хімічні, хімічні, біологічні; тобто синтез і розклад; окислювально-відновлювальні процеси і термічна переробка.

4.1 Розрахунок викидів шкідливих речовин

Вихід оксиду вуглецю при спалюванні палива (в ) визначається як:

де - втрати теплоти через хімічну неповноту згорання палива, %;

- оефіцієнт, що враховує частку втрат теплоти (внаслідок хімічної неповноти згоряння палива), обумовлену вмістом в продуктах неповного згоряння оксиду вуглецю. Для твердого палива ; для газу ; для мазуту .

Кількість оксиду вуглецю, що викидається з димовими газами при роботі трьох ГТУ, визначається за формулою, г / с:

Сумарна кількість оксидів азоту ()в перерахунку на повне окислення оксидів азоту до діоксид азоту (), що викидаються в атмосферу з димовими газами кожного котла, при спалюванні твердого, рідкого і газоподібного палива, обчислюється за формулою, г/с:

,

де- витрата натурального палива, г/с;

- коефіцієнт, що характеризує вихід оксидів азоту, К=,

- коефіцієнт, який враховує вплив на вихід оксидів азоту якості палива, що спалюється;

- коефіцієнт, який враховує конструкцію пальників (для вихрових пальників - 1, для прямоточних - 0,85);

- коефіцієнт, який враховує вид шлаковидалення (при твердому шлаковидаленні - 1, при рідкому шлаковидаленні - 1,6);

- коефіцієнт, що характеризує ефективність впливу рециркуляції газів, залежно від умов подачі їх в топку;

- коефіцієнт, що характеризує зниження викидів оксидів азоту (при двоступінчатому спалюванні) при подачі частини повітря поза основними пальниками;

- ступунь рециркуляції димових газів, %;

- частка оксидів азоту, що вловлюються в азотоочисній установці;

- тривалість роботи азотоочисної установки і котла, год/рік.

При спалюванні рідкого і газоподібного палива значення приймається рівним:

при

при

при

Значення коефіцієнта при номінальному навантаженні котла і ступені рециркуляції менше 20% приймають рівними:

при введенні рециркуляційних газів в топку (у випадку розташування пальників на вертикальних екранах);

при введенні рециркуляційних газів через шліци під пальниками;

при введенні рециркуляційних газів по зовнішньому каналу пальників і 0,035 при введенні додаткового повітря у розріз двох повітряних потоків, якщо спалюється рідке і газоподібне паливо.

При низькотемпературному спалюванні величина .

Сумарна кількість оксидів азоту (), що викидаються в атмосферу з димовими газами при роботі трьох ГТУ:

г/с.

5. Енергозбереження

Енергозбереження - впровадження нових технологій, що потребують менших затрат енергії, має бути основним напрямом подальшого розвитку народного господарства. Закони України ”Про енергозбереження” із змінами та доповненнями, ”Про теплопостачання” задекларували необхідність стимулювати діяльність у сфері енергозбереження.

Значного енергозаощадження можна досягнути шляхом господарницького використання відходів і супутніх продуктів виробництва, які до недавнього часу скидались у відвали, ріки, викидались у атмосферу. До таких джерел енергозбереження можна віднести органічні відходи деревообробної, харчової, легкої промисловості, які просто переробляються у паливо - лігнін, брикети, пеллети. Сюди ж можна віднести супутні гази, біопаливо із відходів тваринництва, та навіть утилізацію побутового сміття, шляхом переробки його у пальне.

Державна політика енергоефективності має стати беззаперечним пріоритетом діяльності держави і знайти своє відображення у законодавчо(нормативних актах та заходах із забезпечення національних інтересів. Однак на сьогодні залишається відкритим питанням практичної реалізації державної політики енергоефективнсоті. З однієї сторони, взаємоузгодженість політики енергоефективності із широким колом пріоритетів національних інтересів, створює передумови для включення політики енергоефективності у пріоритети діяльності уряду країни, з іншої створює значні труднощі, оскільки імплементація політики енергоефективності потребує об'єднання та координації зусиль різних органів державної влади. Така ситуація потребує утвердження енергоефективності у якості пріоритетних цінностей та інтересів для всіх зацікавлених суб'єктів та інтеграції завдань з підвищення енергоефективності у діяльність із вирішення найбільш нагальних потреб суспільства.

23 березня 2006 р. у Києві відбулася презентація Енергетичної стратегії України на період до 2030 р. та подальшу перспективу. Новим пріоритетом визнано використання таких паливних ресурсів, як вугілля та уран, яких в країні вистачає на власні потреби. Тобто акценти зміщуються на поліпшення потужності й побудову нових ядерних і теплових електростанцій. Кінцевою метою цієї стратегії є інтеграція Об'єднаної енергосистеми України до єдиної енергосистеми Європи з послідовним збільшенням експорту електроенергії, зміцнення позицій України як транзитної держави нафти і газу.

Енергетичну стратегію України до 2030 р. доопрацювала робоча група, утворена Міненерго України, на основі проекту "Енергетичної стратегії України до 2030 р. та подальшу перспективу, розробленого Інститутом загальної енергетики НАН України з коригуванням вихідних даних за підсумками 2004 та 2005 pp. Під час доопрацювання стратегії враховано доручення Президента та Уряду України, результати Парламентських слухань, громадських обговорень, пропозиції депутатів Верховної Ради України, енергетичних компаній.

Стратегію розробляли згідно з Концепцією розвитку паливно-енергетичного комплексу України на 2006--2030 pp. Прогнозне оцінювання обсягів і структури споживання енергетичних продуктів ґрунтуються на статистичних даних 2004 р. та оперативних показниках за 2005 р. з урахуванням тенденцій геополітичного, макроекономічного, соціального і науково-технічного розвитків країни і має певні ризики щодо визначення цих факторів. Тому варто забезпечити постійний моніторинг енергетичної стратегії та періодичне уточнення передбачених стратегією обсягів і термінів виконання робіт з урахуванням динаміки цін на паливно-енергетичні ресурси у світі й країні, державних програм розвитку економіки, досягнень науково-технічного прогресу та інших чинників.

Отже, необхідність сталого енергопостачання населення й економіки країни, зменшення рівня енергетичної залежності, зниження техногенного навантаження на довкілля, зменшення соціальної напруги у сфері енергетики, загальне підвищення рівня енергетичної безпеки України потребують розв'язання проблем, пов'язаних із низькою енергетичною ефективністю економіки країни, значними витратами суспільства на енергозабезпечення. Тобто реалізація заходів енергетичної ефективності, за допомогою яких забезпечиться реалізація головних завдань енергетичної стратегії держави, є переважним фактором підвищення рівня енергетичної безпеки та енергетичної незалежності України.

Реалізація енергетичної стратегії України для умов базового сценарію розвитку економіки гарантує виконання завдань та вирішення питань паливно-енергетичного комплексу, основними з яких е:

1. Забезпечення в потрібних обсягах надійного та якісного постачання економіки та населення країни енергетичними продуктами, підвищення економічної ефективності та поліпшення екологічної безпеки шляхом упровадження новітніх технологій під час модернізації, реконструкції та нового будівництва енергооб'єктів.

2. Зменшення енергоємності ВВП з 0,5 кг у. п./грн у 2005 р. до 0,24 кг у. п./грн у 2030 р. (тобто у 2,1 рази) шляхом структурного та технологічного енергозбереження.

3. Оптимізація структури виробництва електроенергії за видами палива з забезпеченням співвідношення між АБС -- 52,1 %; ТЕС, ТЕЦ, блок-станціями -- 42,9 %; іншими типами генерації -- 5,0 %. Таке співвідношення виробництва забезпечує економічну роботу електростанцій та створює умови регулювання і стабільної роботи Об'єднаної енергосистеми України,

4. Забезпечення енергетичної безпеки шляхом:

-- зменшення рівня енергетичної залежності країни від зовнішніх поставок палива (природний газ, нафта, уран) з 54,8 % у 2005 р. до 11,7 % у 2030 р., у тому числі за допомогою збільшення використання власного вугілля, урану, газу, нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії;

-- зростання обсягів виробництва електроенергії на власному паливі з 38,1 % у 2005 р. до 91,7% у 2030 p.;

-- диверсифікації джерел і маршрутів постачання природного газу та нафти шляхом участі України в міжнародних енергетичних проектах, зокрема, розширення участі країни у розробленні нафтогазових родовищ та розвитку нафтогазової інфраструктури за кордоном;

-- створення в країні стратегічного резерву нафти та природного газу з метою використання у надзвичайних ситуаціях та ринкового регулювання цін;

-- участі в розробленні та реалізації міжнародних енергетичних проектів.

Інтеграція української енергосистеми до європейської -- складова стратегічної мети України про входження до ЄС На відміну від країн нової хвилі розширення ЄС, Україна має досить потужні газо-, нафтотранспортні та електричні мережі, поєднані 8 транспортними мережами ЄС і країн СНД, що дає змогу їй брати участь у формуванні Європейської енергетичної політики та спільного енергетичного ринку, відігравати важливу роль в енергетичній співпраці країн СНД і ЄС Реалізація енергетичної стратегії має забезпечити перетворення України на впливового та активного учасника міжнародних відносин у сфері енергетики, зокрема, шляхом участі у міжнародних і міждержавних утвореннях та енергетичних проектах. 8 цією метою уряд повинен створювати умови для діяльності відповідних суб'єктів у таких напрямах: імпорт-експорт енергопродуктів; реалізація та розвиток транзитного потенціалу; участь у розробленні енергетичних ресурсів та спорудженні енергетичних об'єктів за межами України тощо.

Сталий розвиток суспільства можливий лише в умовах енергозбереження, тобто розробки систем, що ефективніше використовують енергію, забезпечують такий самий або навіть вищий рівень транспортних послуг, освітлення, опалення тощо за менших енерговитрат. І тут немає жодних суперечностей із законами термодинаміки. Нині 60--80 % спожитої енергії не перетворюється в корисну працю, а втрачається у вигляді тепла. Сутність енергозбереження полягає в зменшенні цих збитків. Можливості енергозбереження широко використовуються у світі. Це, наприклад, зменшення витрат автомобільного пального; упровадження нових технологій у виробничий процес та ін. Розроблені, але поки що мало використовуються такі основні напрями енергозбереження:

-- поліпшення термоізоляції приміщень, у зв'язку з чим зменшаться енерговитрати на опалення та охолодження;

-- заміна традиційних електричних ламп флуоресцентними. У перших коефіцієнт корисної дії (ККД) становить 5 %, а 95 % витрачається у вигляді тепла, у других -- майже 95 %;

-- когенерація. Електрику звичайно виробляють на електростанціях, де 60--70 % енергії палива витрачається у вигляді тепла, тому на опалення використовується додаткове паливо.

Зважаючи на світову тенденцію до значного подорожчання енергоносіїв, ефективне застосування власних та імпортованих енергоресурсів є вкрай необхідним. Промисловість і житлово-комунальне господарство (ЖКГ) в Україні енергоємні. ЖКГ щороку споживає 10 млрд. кВт ? год електроенергії і майже 8 млрд. м3 природного газу. В собівартості таких послуг, як тепло-, водопостачання та водовідведення собівартість енергоресурсів становить 60--70 %. В Україні працюють 10,5 тис. теплових котлів, ККД яких не перевищує 50--70 %. Сучасний стандарт ККД для теплового котла сягає 90--95 %. Заміна старих котлів дасть змогу скоротити витрати природного газу в ЖКГ на 15--30%.

Використання викопного палива та ядерної енергії суперечить принципу сталого розвитку, оскільки ці ресурси невідновні, а їх використання забруднює довкілля. Рух до сталого розвитку суспільства потребує повільної ліквідації залежності від викопного палива. Тому другим шляхом щодо подолання сучасної енергетичної кризи є перехід до використання альтернативних (нетрадиційних) джерел енергії. Альтернатива (від франц. alternative, від лат. alter -- один із двох) -- це потреба вибору однієї з двох або декількох можливостей, що взаємовиключаються. Альтернативними джерелами енергії називають такі матеріальні засоби її виробництва, які можуть протиставлятися основним, котрі на сьогодні використовуються як противага або заміна. У Закон України "Про альтернативні джерела енергії" від 20 лютого 2003 р. № 555-IV альтернативні джерела енергії визначаються так: "Це поновлювані джерела, до яких належать енергія сонячного випромінювання, вітру, морів, річок, біомаси, теплоти Землі та вторинні енергетичні ресурси, що існують постійно або виникають періодично у довкіллі". Тобто до складу альтернативної енергетики входять такі види: геліоенергетика, змішана, біо-, вітро-, гідро-, геотермо-, космічна енергетика, енергетика вторинного використання викидного тепла.

Із 2000 р. споживання природного газу в Україні щороку збільшується на 1 млрд м3, а за підсумками 2005 p., може зрости на 2 млрд м3. На сьогодні Україна займає дев'яте місце у світі з використання блакитного палива. Тому важливою є потреба зменшення споживання природного газу в промисловості й житлово-комунальному господарстві. Нині пошук альтернативних енергоносіїв як ніколи актуальний. Теоретичні поклади шахтного метану на українських вугільних копальнях становлять 3 трлн м3. Деякі газові свердловини на вугільних родовищах можуть дати 6 млн м3газу на добу. Проте у зв'язку зі складністю його промислового видобування і дорогим обладнанням, яке в Україні не виробляється, проблема видобутку шахтного метану -- це, насамперед, технологічна проблема, що потребує значних інвестицій.

Супутній газ нафтових родовищ в Україні не використовується. Це той самий газ, який спалюють у факелах біля місця видобування. За хімічними властивостями він здебільшого їдкий і агресивний, тому його важко зберігати, переробляти у конденсат і транспортувати до споживачів. За оцінками експертів, в Україні згорає у факелах в еквіваленті теплотворності до тонни сирої нафти понад 30 млн т некондиційного супутнього горючого газу. Якщо цю кількість помножити на вартість тонни нафти, то лише на українських родовищах у трубу щороку "вилітає" майже 11 млрд дол. США. Звичайно, варто враховувати, що некондиційний газ значно дешевший ніж нафта. Проте навіть якщо він удвічі дешевший, щорічні втрати в обсязі 5 млрд дол. США -- це занадто. Якщо опанувати спеціальні технології, цей газ можна переробляти, транспортувати й за допомогою нього обігрівати будівлі взимку. При цьому видобувні компанії отримуватимуть значний прибуток.

Проблемам використання нетрадиційних, відновлюваних і позабалансових джерел енергії (НВДЕ) значну увагу в Україні почали приділяти лише після проголошення незалежності, тоді як у розвинених країнах ці питання вирішували вже з середини 70-х років XX ст., коли почались активні науково-технічні розробки та поступове впровадження технологій на основі НВДЕ.

Розвиток НВДЕ зумовлений такими чинниками:

-- під впливом енергетичних криз, що охопили розвинені капіталістичні країни в 70-х роках XX ст., було зроблено песимістичні прогнози стосовно можливостей використання традиційних видів палива в довгостроковій перспективі та значного зростання цін на традиційні види органічного палива навіть у короткостроковій перспективі. У зв'язку з цим почались активні роботи зі створення альтернативних технологій виробництва електро- й теплоенергії, насамперед, на базі відновлюваних джерел енергії: вітру, біомаси та відходів, геліо- та геотермальної енергії;

-- водночас проблеми забруднення навколишнього середовища хвилювали широкі верстви населення, насамперед, в індустріально розвинених демократичних країнах. Це забезпечило значну економічну підтримку розвиткові екологічно чистих технологій виробництва електроенергії як на рівні управління державою, так і на рівні місцевої влади, з огляду на політичні міркування щодо підтримки громадянами на виборах у відповідні органи влади;

-- із середини 80-х років XX ст. визначили особливу небезпеку продовження неконтрольованого збільшення викидів газів, що спричинюють парниковий ефект: СО2, СН4, N2О, СхНу , NОх та деяких інших. Зростання цих викидів, як свідчать проведені в багатьох країнах світу дослідження, може зумовити екологічну катастрофу. Тому нині багато держав взяли на себе зобов'язання (Кіотський протокол) щодо обмеження викидів таких газів, що буде важко забезпечити без широкого впровадження відновлюваних джерел енергії;

-- розв'язання соціально-економічних проблем шляхом створення нових ринків високотехнологічного обладнання, робочих місць тощо.

На початковому етапі впровадження технологій виробництва енергії на базі НВДЕ здійснювалося за допомогою політики значної підтримки нетрадиційної та відновлюваної енергетики в розвинених країнах світу, адже з огляду на економічну ефективність, вони значно поступалися традиційним технологіям виробництва паливно-енергетичних ресурсів, а істотна частка технологій використання НВДЕ і на сьогодні є неконкурентоспроможною стосовно традиційних технологій, незважаючи на суттєве поліпшення їх техніко-економічних показників. А втім, для деяких технологій використання НВДЕ зумовлюється екологічними чинниками, а не виробництвом паливно-енергетичних ресурсів: виробництво біогазу з каналізаційних стоків, відходів тваринництва і птахівництва, спалювання відходів та утилізація метану зі звалищ побутових твердих відходів тощо, а деякі технології використання НВДЕ можуть лише доповнювати традиційну енергетику, що, насамперед, стосується використання енергії вітру, оскільки потужність вітроелектростанцій слід майже на 100 % резервувати традиційними електростанціями з метою забезпечення надійності електропостачання і нормативної якості електричної енергії.

За часів входження України до СРСР низькі ціни на традиційні енергоресурси, їх великі запаси та практичне нехтування екологічними проблемами спричинювали брак інтересу до розвитку НВДЕ. Після проголошення незалежності ситуація а енергозабезпеченням у країні принципово змінилася, тому впровадження НВДЕ розглядалося як один із заходів щодо зменшення енергетичної залежності України від імпорту енергоресурсів. Більше уваги приділялося також екологічній ситуації в державі.

Плани розвитку НВДЕ у країні конкретизовано та деталізовано в розробленій на виконання Указу Президента України "Програмі державної підтримки розвитку нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії, малої гідро- і теплоенергетики" від 2 квітня 1997 р. № 285, яку було схвалено постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1997 р. № 1505 як складову Національної енергетичної програми України. Але в умовах складної економічної ситуації та потреби чималих інвестицій на розвиток технологій використання НВДЕ реалізувати ці плани у повному обсязі не вдалося, і як результат -- за 1997-- 2001 pp. програму НВДЕ виконали всього на 26 %.

Разом із тим значно менші ціни на електро- і теплоенергію в Україні, порівняно з розвиненими країнами світу, де використання НВДЕ набуло найбільших масштабів, об'єктивно стримують розвиток їх використання. Тому, незважаючи на істотний потенціал основних видів відновлюваних джерел енергії, їх практичне використання на сьогодні становить лише незначну частину в паливно-енергетичному балансі України.

6. Охорона праці і пожежна безпека

Закон України з охорони праці визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідальних державних органів відносин між власником підприємства чи уповноваженим органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Дія цього закону поширюється на всі підприємства, установи і організації не залежно від форм власності та видів їх діяльності, а також на всіх громадян, незалежно від статі, віку, раси, віросповідання, тощо.

Згідно ДЕСТ - 120.003-74 небезпечні і шкідливі виробничі фактори поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні. Персонал, який працює на енергопідприємствах, найчастіше піддається впливу таких факторів: електрична напруга, підвищена напруга, підвищена напруженість електричного поля, розміщення робочого місця на висоті, можливість утворення вибухо- і пожежонебезпечних сумішей, небезпечність посудин, які знаходяться під тиском, підвищена або понижена температура повітря, пари від нещільностей, підвищений рівень шуму і вібрації, підвищена швидкість руху повітря, підвищена або понижена відносна вологість повітря, висока нервово-емоційна напруга оперативного персоналу, яка пов'язана з великою відповідальністю за стан роботи устаткування.

Апаратура контролю, управління, регулювання технологічних процесів і захисти проти аварійного захисту і сигналізації розміщені на щитах і пультах управління, які віддалені від об'єктів, а деякі винесені в окремі приміщення. Для передачі сигналів від датчиків використовується постійний або змінний струм напругою 4ч12В, а для кіл технологічного захисту, управління сигналізації - постійний або змінний струм напругою 220В.

Порядок проведення робіт на діючому теплосиловому устаткуванні суворо регламентується. Робочі місця повинні відповідати вимогам наукової організації праці, ергономіки і технічної естетики з тим, щоб забезпечити безпечні умови праці і здатні до підвищення продуктивності В залежності від характеру виконання робіт робоче місце кожного працівника повинно бути обладнане необхідними пристроями, приспособами і інструментами, для виконання виробничих операцій, а також приладами і захисними пристроями для усунення аварійних ситуацій і попередження травматизму.

Робоче місце оператора має мати мнемосхему і всі елементи управління (тумблери, кнопки, ключі, перемикачі і.т.д.), прилади контролю процесу, пристрої сигналізації і зв'язку, повинні добре освітлюватись і мати кондиціонери повітря. Приміщення виконується з врахуванням шумопоглинання і віброзахисту.

Оперативний персонал здійснює регулярні огляди устаткування і визначає його стан. Під час огляду забороняється здійснювати перемикання, знімання огороджень, доторкатись до струмопровідних частин, відкривання і закривання вентилів. При виявленні під час огляду несправності устаткування роблять запис в оперативний журнал і сповіщається керівництво цеху для їх усунення.

Роботи з кислотами, лугами і легколеткими отруйними рідинами ведуться в спеціальному захисному одязі, в окулярах і респіраторах. За працюючим повинні спостерігати з безпечної зони для надання вчасно допомоги. Якщо газова суміш вибухонебезпечна, то використовують тільки обміднений інструмент, для запобігання іскроутворення.

При ремонті електричних приладів необхідно від'єднати живлення і на пускачі вивісити напис, який забороняє ввімкнення електроенергії. Ремонтувати прилади, які знаходяться під напругою, а також перевірити наявність напруги дотиком руки, або закорочуванням провідників забороняється. Якщо знеструмити апаратуру неможливо - то роботи проводяться інструментом з ізольованими ручками в гумових рукавицях стоячи на гумовому коврику.

Всі роботи в траншеях повинні вестись двома робітниками , один з яких повинен безвідлучно знаходитись біля люка. До початку робіт навколо відкритого місця ставлять огородження висотою неменше 1м.

Електричні щити і стенди повинні бути надійно заземлені. Якість заземлення перевіряється на не рідше одного разу в рік. Результати перевірки і дати проведення заносяться в спеціальний журнал.

Роботи в середині топки, газоходів можуть виконуватись тільки після зупинки, повного відключення і достатньо охолодженого котла.

Персонал повинен знати місця на електростанції, які небезпечні у відношенні загазованості, запиленості вугільним пилом і мати розроблені безпечні способи виконання робіт. Щільність газопроводів перевіряють мильним розчином.

6.1 Пожежна безпека

Горіння і вибух можуть виникнути або відкритого вогню чи іскри, або в результаті самозаймання горючої суміші. Причинами пожежі або вибуху в турбінному цеху можуть бути надмірний нагрів і іскріння в контактах машин, апаратів, проводів при виникненні короткого замикання або перевантаження мережі. Джерелами пожежі або вибуху в турбінному цеху є самозаймисті суміші витоків водню з повітрям (поблизу генераторів з водневим охолодженням), горючих газів, пилу, масел. Становлять небезпеку всі гарячі поверхні турбоустановок і паропроводів, розташовані поблизу мастилопроводів і фланцевих з'єднань. Небезпечні також ділянки зовнішніх маслопроводів високого тиску, нещільно закриті отвори паропроводів і дренажів, приєднаних до циліндра турбіни. Тому вибухо і пожежобезпека є одним з основних вимог експлуатації в турбінному цеху ТЕЦ.

При загорянні обмоток генератор або синхронний компенсатор слід негайно відключити. Турбіна відключається автоматом безпеки зі зривом вакууму. У генераторах з повітряним охолодженням вмикається пристрій водяного пожежогасіння. Застосування піни заборонено. Якщо генератор має водневе охолодження, то спочатку відключається автомат гасіння поля (АГП) а потім водень витісняють із системи охолодження вуглекислим газом.

Особливо вибухонебезпечним небезпечним є природний газ, тому до газового обладнання висуваються особливі вимоги. Якщо при запалюванні пальника або в процесі регулювання наступили відрив, проскок або згасання полум'я, подача газу на пальник має бути негайно припинена.

Не дозволяється залишати працюючу газоспоживаючу установку без нагляду, якщо відсутня автоматика і протиаварійний захист. Сигнал про загазованість повинен поступати на диспетчерський пункт. ВГ і ГО підлягають технічному обслуговуванню не рідше 1 разу за місяць, поточному ремонту - не рідше 1 разу на рік. Перевірка і чистка газоходів повинні проводитись при проведенні ремонту печей, котлів і іншого обладнання, при порушеннях тяги

Подача газу повинна бути припинена діями захистів або обслуговуючого персоналу при:

- згасанні контрольованого полум'я пальників;

- недопустимому підвищенні або пониженні тиску газу;

- відключенні вентиляторів або недопустимих відхиленнях в подачі повітря для спалюванні газу;

- відключенні димососів або недопустимому зниженні розрідженні в топочному просторі;

- появі нещільностей в обмуровці, газоходах і запобіжно-вибухових клапанах;

- припиненні подачі електроенергії;

- несправності КВП, засобів автоматизації і сигналізації,

- виході з ладу запобіжних блокуючи пристроїв;

- несправності пальників;

- появі загазованості;

- пожежі.

Запірна арматура на продувочному газопроводі після відключеня установки повинна бути відкрита.

Порядок включення газоспоживаючої установки в роботу обумовлюється виробничою інструкцією, а пуск газу здійснюється після усунення несправностей.

Перед ремонтом ГО, а також при виведенні з роботи установок сезонної дії ГО повинні відмикатись від газопроводів з встановленням заглушки після запірної арматури. При включенні в роботу установок сезонної дії адміністрація повинна забезпечити: перевірку знань персоналу, поточний ремонт, прочистку газоходів, перевірку їх справності.

Обладнання ТЕЦ, як правило, розміщується у вогнестійких будівлях. Для попередження розповсюдження пожежі з одного будинку на інший , а також для можливого під'їзду пожежних машин необхідно передбачати під'їзні шляхи з твердим покриттям і влаштовувати протипожежні розриви. При цьому звертають особливу увагу на правильне розміщення обладнання з точки зору запобігання пожежі або вибуху при експлуатації.

Кожне виробниче приміщення, де є легкозаймисті речовини та паливо, повинно мати споруди протипожежного призначення. До таких споруд відносяться протипожежні перешкоди, сцеціальні захисні зони, обваловки і водяні завіси.

Для ліквідації пожеж необхідно передбачати системи автоматичного пожежогасіння та сигнальні пристрої.

При пожежі необхідно в найкоротший час евакуювати з приміщень людей. У кожному цеху на випадок виникнення пожежі повинна забезпечуватись евакуація людей згідно затведжених планів евакуації. Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть із приміщення назовні або в безпечне приміщення, на сходові клітки та ін. У кожному приміщенні повинно бути не менше двох евакуаційних виходів на відстані 30-100 м від робочого місця.

Основними профілактичними заходами, спрямованими на попередження пожеж, є суворе дотримання правил зберігання та поводження з горючими та паливо-мастильними матеріалами. Згідно них не дозволяється зберігання горючих матеріалів у відкритій тарі у виробничих приміщеннях, на сходових клітках і відкритих майданчиках.

До масляної системи пред'являються особливі вимоги пожежобезпеки. Для забезпечення міцності мастилопроводи зварюють тільки дипломовані зварювальники за допомогою дугового зварюванням. Якість зварних швів ретельно контролюється просвічуванням гамма-променями. Масляну систему та баки очищають від шламу і забруднень парою під тиском 4-6 кгс/см2. Масляні баки дозволяється ремонтувати тільки після їх очищення. При цьому повинні дотримуватися правила техніки безпеки при роботі в резервуарах. Заборонена промивка масляних баків легкозаймистими рідинами. Після закінчення ремонтних зварювальних робіт мастилопроводи опресовують підвищеним тиском, що рівний 1,25 робочого тиску, але не менше 18-20 кгс/см2.

Обслуговуючий персонал зобов'язаний вести постійне спостереження за справністю та технічним станом обладнання, підтриманням у чистоті всього приміщення, наявністю вільних проходів, тощо.

Велике значення має система планово-попереджувального ремонту, що забезпечує ряд організаційних і технічних заходів щодо догляду, нагляду, обслуговування та ремонту обладнання, будівель і споруд.

Справний і працездатний стан обладнання забезпечує виконання виробничого плану та безпечні умови праці.

Обслуговуючий персонал повинен вміти проводити профілактичну роботу, спрямовану на попередження пожеж і підтримання санітарно-гігієнічних умов праці.

6.2 Шумова характеристика газотурбінної установки

Вплив шуму на здоров'я робочого персоналу котельного цеху .

Шум на виробництві завдає великої шкоди, шкідливо діючи на організм людини і знижуючи продуктивність праці. Втома робітників і операторів через сильного шуму збільшує число помилок при роботі , сприяє виникненню травм.

Зниження шуму на шляху його поширення від джерела досягається згідно СниП П- 12 - 7 - "Захист від шуму " , за рахунок акустичної обробки приміщення джерела шуму в звукоізолюючих огороджень; приміщення джерела шуму в звукоїзолірующий кожух , пристроїв звукозахисних кабін , застосування акустичних екранів і глушників шуму.

До засобів індивідуального захисту від шуму за ГОСТ 12.4.011-75 відносяться протишумні шоломофони , навушники , заглушки і вкладиші .

Таким чином , для забезпечення безпечних умов праці необхідно передбачити заходи щодо зниження рівня шуму.

Висновок

В даному дипломному проекті розроблено промислово-опалювальну ГТУ-ТЕЦ, електричною потужністю 150 МВт. Головна задача ТЕЦ - забезпечення промислових споживачів парою у кількості 200т/год, із параметрами 1,5 МПа 295°С, та побутових споживачів тепловою енергією, для потреб опалення, ГВП, вентиляції. Теплове навантаження мережі споживачів - 55 ГДж/год, із температурним режимом 130/70 °С.

Проведені розрахунки показують високу ефективність газотурбінних установок. Установка трьох блоків ГТУ забезпечує покриття існуючого рівня теплових навантажень з одночасним збільшенням відпуску електроенергії та поліпшенням техніко-економічних показників ТЕЦ, у порівнянні з аналогічними підприємствами, на яких використовують парові турбіни.

Розглянутий в даному дипломному проекті варіант встановлення забезпечує покриття необхідного рівня теплових навантажень за умови одночасного використання двох ГТУ, та утримання третьої ГТУ у резерві. Безрезервна експлуатація ГТУ-ТЕЦ дозволяє підключення нових споживачів, та збільшення виробництва електроенергії.

Перелік використаних джерел

Ольховский Г.Г. Применение ГТУ и ПГУ на электростанциях // Энергорынок. 2004. № 5

Теплотехнический справочник, т.1. - М.: Энергия, 1975.

Тепловые и атомные электричекие станции, справочник. - М.: Энергоиздат, 1982.

GT8C (ABB Power Generation gas turbine) Modern Power Systems | September 1, 1993 | Bach, William D.

Трухний А.Д., Баринберг Г.Д., Русецкий Ю.А. Исследование целесообразности использования уходящих газов газотурбинной установки для нагрева питательной воды // Теплоэнергетика. 2006. № 2. С. 16-20.

Трухний А.Д. Стационарные тепловые турбины. - М.: Энергоатомиздат, 1990.

Паровые котлы малой мощности, котлы-утилизаторы и вспомогательное оборудование котельных (каталог) М.: Энергоатомиздат, 1965.

Газотурбинные и парогазовые установки тепловых электростанций; Под ред. С.В. Цанева. - М.: Изд-во МЭИ, 2002

Котлы-утилизаторы и котлы энерготехнологические (отраслевой каталог) - М.: Изд-во ВНИИТЭМР, 1985

Абдуллаев К.М., Малахов И.А., Полетаев А.Н., Соболь А.С. Водоподготовка на ТЭС при использовании городских сточных вод. - М.:
Энергоатомиздат, 1988, 271 с.

Белаконова А.Ф. Воднохимические режимы ТЭС. - М.:
Энергоатомиздат, 1985, 246 с.

Громогласов А.А., Копылов А.С., Пильщиков А.П. Водоподготовка: Процессы и аппараты. - М.: Энергоатомиздат, 1990, 272 с.

Тебенихин Е.Ф. Безреагентные методы обработки воды в энергоустановках. - М.: Энергоатомиздат. 1985, 142 с.

Рихтер Л.А., Волков Э.П., Покровский В.Н. Охрана водного и воздушного бассейнов от выбросов ТЭС. - М.: Энергоиздат, 1991, 296 с.

Рихтер Л.А., Елизаров Д.П., Лавыгин В.М. Вспомогательное оборудование тепловых электростанций. - М.: Энергоатомиздат, 1987; 215 с.

Размещено на Allbest.ru