Водопостачання: загальна характеристика

На подаючому й переливному трубопроводах, які жорстко закріплені в дні бака, встановлюють компенсатори для компенсації можливої зміни довжини труб [7, п.9.25].

4.2 Розрахунок резервуарів чистої води

Резервуари чистої води застосовують для зберігання господарських. протипожежних, технологічних й аварійних запасів води.

Резервуари, які розташовують на високих позначках місцевості біля об'єкта водопостачання, виконують такі самі функції, як і водонапірні башти і їх розрахунок такий самий, як і башт.

Резервуари чистої води, як і водонапірні башти, обладнують трубами такого самого призначення. Однак трубопровід для забору води обладнується засобами для збереження протипожежного об'єму води. Крім того, резервуари обладнують вентиляційними люками з засобами для очищення повітря, яке надходить у них, люками-лазами, драбинами та ін. Резервуари утеплюють, як правило, шаром грунту не менш ніж 0,5 м (Мал.4.3).

Максимальний рівень води в резервуарах беруть на 1,5...2,0 м вищим від поверхні землі з тим, щоб забезпечити роботу насосів під заливом.

За відомою позначкою поверхні землі біля резервуарів і відомими висотами шарів води визначають позначки рівнів води в них і дна.



4.3 Визначення параметрів і підбирання насосів, що живлять водопровідну мережу

Для підбирання насосів необхідно знайти їх розрахункові параметри: розрахункову витрату розрахунковий напір . Ці параметри необхідно знати для кожного ступеня відповідно до графіка роботи насосів. Розрахункові витрати для насосів (одного або групи) визначені в розд. 2.

Розрахунковий напір насосів, м:

де - середня геометрична висота підняття води, м; - втрати напору в комунікаціях наносної станції: для господарсько-питних насосів = 2 м; для пожежних - = 3 м; - втрати напору у водоводах при пропуску відповідної витрати води, м;

- середні втрати напору у водопровідній мережі від. вузла, до якого під'єднані водоводи, і до башти для господарсько-питних насосів у випадку мережі з прохідною баштою = О.

Середня геометрична висота підняття води для господарсько-питних насосів, м:

де, , - відповідно максимальна і мінімальна позначки рівнів води регулюючого об'єму в башті, м; ,- те саме в резервуарі, м.

Середня геометрична висота, підняття для пожежних насосів, м:

де - геометрична позначка землі в "диктуючій точці" для другого розрахункового випадку, м; - необхідний вільний напір у цій точці для другого розрахункового випадку, м; - геодезична позначка дна РЧВ, м.

За розрахунковими втратами води й напорами, використовуючи зведений графік галузей застосування насосів (дод. 12 і 13), добирають марку господарсько-питних і пожежних насосів. Мінімальна кількість робочих насосів повинна бути не менше двох [7, п.7.3].

На зведений графік наносять точку з розрахунковими значеннями параметрів, і . Якщо розрахункова точка вписалася в робочу зону кількох насосів, то перевагу віддають насосу з більшим ККД, частотою обертання, або найкращими експлуатаційними якостями.

У випадку, коли розрахункова точка знаходиться поза робочими зонами насосів, перевіряють можливість паралельної роботи групи з однакових насосів, або добирають найближчий насос за рахунок обточки його робочого колеса чи зменшення частоти обертання насосного агрегата.

Наприклад:

а) Господарсько-питні насоси

Для другого ступеня

Для першого ступеня

де ;

- позначка поверхні землі в місці розташування РЧВ, м; -перевищення максимального рівня в РЧВ над поверхнею землі (за типовими проектами = 0,5... 2,0м);

;

= 2 м; = 7,91 (для залізобетонних труб у дві нитки; = 3350 м;

= 625,6л/с;)



Приймаємо два робочих насоси для другого ступеня марки Д 1250-65 (n = 1450 об/хв; = 460 мм. На першому ступені працюватиме один насос названої марки ( = 361,2 л/с; ? 60 м).

б) Пожежні насоси

= 790,0 л/с;

= 82,0м; = 10 м; = = 52,0 - 4,84 = 47,16 мм, де - глибина води в РЧВ, = 4,84 м;

= 3,0 м; = 12,3 м = 10,3; = 44,84 м; = 44,84 м;

= 70,44м.

Приймаємо три робочих насоси марки Д1250-65 (n = 1450 об/хв; = 460 мм).Тоді в години господарсько-питного водоспоживання працює: на першому ступені - один насос Д1250-65, на другому - два таких насоси; при пожежогасінні - три таких насоси.

При трьох робочих насосах для системи водопостачання першої категорії беремо два резервних насоси марки Д1250-65, а всього таких насосних агрегатів п'ять.

5. Конструювання водопровідної мережі

5.1 Розташування водопровідної арматури

На водопровідних мережах і водоводах установлюють регулюючу, запірну, водорозбірну й запобіжну арматури, а також водовипуски для спорожнення ділянок мережі чи водоводів.

Регулюючу й запірну арматури (засувки з ручним приводом, або -я поворотні дискові затвори) застосовують для регулювання витрат води та напорів у мережі, а також для повного відключення її ділянок під час ремонту.

Воду з водопровідної мережі забирають за допомогою водорозбірних колонок для господарсько-питних потреб і за допомогою пожежних гідрантів для потреб пожежегасіння.

Запобіжна арматура (вантузи і різного роду клапани) встановлюється на трубопроводах для автоматичного впускання й випускання: повітря під час їх спорожнення чи заповнення, а також для регулювання тиску в них і боротьби з гідравлічними ударами.

Використовуючи умовні позначення, складають схему розташування пожежних гідрантів, водорозбірних колонок, засувок і водовипусків, керуючись вказівками, наведеними в [7, п.8.10, 8.14, 8.16; 8.19 і 8.20 і 6, с. 180-182 і 187].

Пожежні гідранти, для зручності їх експлуатації (особливо взимку), встановлюють на перехрестях вулиць і провулків, як на магістральній, так і на розподільчій мережах з діаметром до 400 мм. Залежно від схеми розташування

гідрантів (лінійне чи шахматне), засобів пожежегасіння та віддалі між суміжними лініями мережі визначають розрахункову віддаль між гідрантами [7, п 8,16 і 6, с. 180-182] за формулами: простому лінійному розташуванні

; (5.1)

(5.2)

де, - віддаль між суміжними лініями водопровідної мережі, на яких установлюються пожежні гідранти, м; - радіус дії пожежного гідранта в плані, м:

(5.3)

- розрахункова довжина ліній пожежних рукавів, яка залежить від засобів пожежегасіння: для автонасосів беруть 200 м; для мотопомп - 100... 150 м залежно від їх типу; - коефіцієнт, який враховує згини й повороти пожежних рукавів, беруть у межах 0,60... 0,95 [б, с. 187]; - радіус дії компактного струменя води, який залежить від витрат і діаметра сприскування, у розрахунках допускається = 11... 17 м; - висота будинку від поверхні землі до його найвищої точки, яка залежить від кількості поверхів, м:

, (5.4)

- кількість поверхів забудови

Якщо при розрахунках виявиться, що віддаль між суміжними лініями мережі 2К, то її закільцьовують за допомогою додаткових перемичок, а пожежні гідранти встановлюють на них, а також на дворовій мережі. Віддаль між гідрантами не повинна бути меншою за 80...85 м.

Якщо віддаль між попередньо наміченими гідрантами на перехрестя вулиць і провулків перевищує розрахункову 4.І то додатково між ними повинні бути встановлені ще гідранти з таким розрахунком, щоб віддаль між ними не перевищувала розрахункову 4/.

На магістралях з діаметром труб понад 400 мм пожежні гідранти не встановлюють, оскільки вони знижують надійність роботи цих мереж. У цьому випадку [7, п.8.7] для встановлення пожежних гідрантів та підмикання водоспоживачів прокладаються дублюючі лінії з діаметром, що дорівнює діаметру розподільчої мережі, або встановлюють їх на відгалуженнях до будівель.

У випадку, колії ширина проїзної частини понад 20 м, прокладаються також дублюючі лінії з таким розрахунком, щоб уникнути перехрестя вулиць вводами в будівлі. Крім того, якщо ширина вулиць у межах червоних ліній забудови перевищує 60 м, то дублюючі лінії прокладають з обох боків вулиці і на них установлюють пожежні гідранти.

Пожежні гідранти не встановлюють на відгалуженнях від ліній водопроводу, якщо в них відсутнє постійне проходження води.

Водорозбірні колонки також розташовують на перехрестях вулиць і провулків і в тих районах забудови, де користуються колонками. Радіус дії кожної колонки беруть за [6, с. 187; 7, п.8.20] таким, що дорівнює 100 м. При цьому віддаль між ними не перевищуватиме 180... 190 м.

Розташувавши на схемі пожежні гідранти й водорозбірні колонки, приступають до розташування засувок на мережі відповідно до [6, с. 187; 7. П.8.10].

Розміщуючи засувки на мережі, необхідно, керуватися такими правилами:

- усю розподільчу мережу від магістральної відключають засувками, які встановлюються на початку й у кінці розподільчої лінії;

- на всіх водопровідних лініях у місцях приєднання водоводів від насосних станцій та башт установлюють засувки;

- засувки встановлюють на вводах до підприємств (їх повинно бути не менш ніж два) і до громадських будівель. Вводи на підприємства повинні живитися від двох окремих ремонтних дільниць;

- магістральну і розподільчу мережі розділяють на ремонтні дільниці встановленням додаткових засувок з таким розрахунком [7, п.8.10], щоб відключалось не більше п'яти пожежних гідрантів.

На кожній ремонтній дільниці в зниженій її частині передбачаються - водовипуски [7, п.8.14], для спорожнення при ремонтах чи промиванні. Діаметри випусків й обладнання для впускання повітря назначають такими, щоб забезпечувалось спорожнення ремонтних ділянок не більш як за 2 год. Воду від випусків відводять у водотік, яр, канаву або в спеціальний колодязь, з якого її відкачують автонасосами чи мотопомпами. На трубопроводах з діаметром до 250 мм випуски не встановлюють, а воду видаляють за допомогою автонасосів чи мотопомп.

5.2 Деталювання вузлів у мережі

Уся водопровідна арматура, яка має фланцеві типи з'єднання, встановлюється у водопровідних колодязях. На схемі всі водопровідні колодязі нумерують.

Водопровідна арматура, яка встановлюється на мережі, з'єднується з трубами за допомогою стандартних чавунних, або стальних зварних фасонних частин.

За відомими діаметрами труб мережі та арматурою, яка встановлюється на ній, складають її монтажну схему, тобто деталювання. На цій схемі за допомогою умовних позначень показують труби, фасонні частини й арматуру

Деталям одного призначення, розмірів (довжина, діаметр) і виготовленим з одного матеріалу присвоюють на схемі один номер (позицію).

За монтажною схемою мережі упорядковують специфікацію труб, фасонних частин та арматури, а також виконують монтаж колодязів на мережі. Специфікація необхідна для складання кошторису й замовлення необхідних труб й деталей для будівництва мережі.

Деталювання мережі та специфікацію наведено (рис. 5.1).

5.3 Проектування водопровідних колодязів

Розміри водопровідних колодязів (рис. 6.3) визначаються залежно від розмірів довжин арматури й фасонних частин, а також з урахуванням мінімально допустимих розмірів від внутрішньої поверхні колодязя до арматури й труб [7, п.8.63]. Глибина колодязів визначається залежно від глибини, укладання труб приймається [7, п. 8.42]:

(5.5)

де, - глибина промерзання грунту, м.

Завчасно до патрубка приварюють фланець зовнішнім діаметром ….. мм для закріплення пожежного гідранта…...

Колодязь ПГ-4.

На магістралі діаметром 400 мм необхідно встановити пожежний гідрант, виконати перехід до діаметра 300 мм і зробити відгалуження діаметром 200 і 250 мм.

Для встановлення пожежного гідранта й влаштування відгалужень застосовують стальну зварну пожежну підставку 2, хрест-фланець-гладкий кінець (ППХФГ) діаметром стволу 400 мм. До стволу приварюють відростки довжиною 300...350 мм і діаметрами відповідно 200 і 250 мм.

На кінці відростку діаметром 200 мм приварюють фланець зовнішнім діаметром 335 м, а визначивши розміри колодязів, стандартні залізобетонні елементи беруть за [4, с. 427-434] круглими та прямокутними в плані. Стандартні круглі колодязі будуються з діаметрами 1000 і 2000 мм та висотою 590 і 890 мм, а прямокутні - із сторонами 1000, 1500, 2000 і 2500 мм.

Нині налагоджено виробництво квадратних стінових кілець розмірами 2500 х 2500 мм з висотою 890 та 1190 мм. Водопровідні колодязі можна будувати із цегли, бетону й інших матеріалів круглими чи прямокутними в плані. Для забезпечення проходження труб через стінки колодязів, застосовують нижні стінові кільця з отворами [4, с. 429.]

Таблиця 5.1.Мінімально допустимі розміри водопровідних колодязів (рис.5.3), м

dy, мм	h	H	Hр.к	Hг	a	b	с	f
100	0,25	0,5	1,5	0,75	0,3	0,3	0,4	0,25
150	0,25	0,7	1,5	1,0	0,3	0,3	0,4	0,25
200	0,25	0,9	1,6	1,25	0,3	0,3	0,4	0,25
250	0,25	1,1	1,8	1,25	0,3	0,3	0,4	0,25
300	0,25	1,3	2,0	1,5	0,3	0,3	0,4	0,25
400	0,25	1,7	2,5	-	0,3	0,3	0,5	0,25
500	0,3	1,35	2,4	-	0,5	0,5	0,5	0,3
600	0,3	1,6	2,7	-	0,5	0,5	0,5	0,3
800	0,35	2Д	3,4	-	0,7	0,5	0,5	0,35
1000	0,35	2,3	3,7	-	0,7	0,5	0,5	0,35

Примітки. 1. Для < 500 мм значення Н взяті для заслінок з висувним шпинделем, а для > 500 мм - з невисувним шпинделем.

2. При застосуванні збірних залізобетонних елементів значення Нр.к. дорівнює 1,5; 1,8; 2,1; 2,4; 2,7; 3,0 і т.д.

3. На трубах > 300 мм встановлювати гідранти не рекомендується.

Колодязі перекривають плитами із зміщеними отворами під люк [4, с. 432], забезпечуючи при цьому робочу частину колодязя, яку беруть згідно з 7, п.8.63. При значній глибині колодязя, для спуску в нього, влаштовують горловину люка із стінових кілець з діаметром 700 мм [4, с. 428].

Для цього люк монтують на опірних кільцях [4, с. 431], які встановлюють на кільця горловини. Якщо глибина укладання труб невелика, то для забезпечення висоти робочої частини колодязя його перекривають дорожними плитами [4, с. 433 ] з люком, але без влаштування горловини.

Залежно від місця розташування колодязя /проїзна частина, тротуар чи газон/ застосовують і різні типи люків [5, с. 66] легкі типу "Л" або важкі типу "Т"

За відомою глибиною укладання труб і розмірами пожежних підставок визначають висоту пожежних гідрантів, яку беруть за [5, с. 72]. При цьому необхідно враховувати, що відстань від низу люка до верха гідранта повинна знаходитись в інтервалі 0,15...0,4 м, щоб можна було вільно забирати воду за допомогою пожежної колонки. За відомими даними креслять водопровідний колодязь (див. рис. 6.3).



4.4 Розрахунок водозабірних споруд

Водозабір підземних вод здійснюють водозабірними свердловинами або шахтними колодязями, горизонтальними водозаборами і каптажними спорудами. Для даного населеного пункту влаштовуємо водозабірні свердловини. Конструкція водозабірної свердловини залежить від глибини, початкового і кінцевого діаметрів, типу водопідйомного обладнання, способу кріплення свердловини, розмірів і виду насосного обладнання. Для закріплення стінок свердловини від обвалів в нестійких породах, а також для ізоляції водоносних горизонтів використовують металеві обсадні труби.

Приймаємо водозабір у вигляді однієї робочої і однієї резервної водозабірних свердловин з сітчастими фільтрами і кріпленням стінок металевими трубами. (рис. 6.1.)

Глибина колодязя Н= 64,5 - 14,5 = 50,5.

Проектна продуктивність колодязя ( м3/год)

Qк = (6.1)

де: Q - розрахункова добова витрата водоспоживання, м3/доб,

Т - тривалість роботи насосної станції за добу ( 16год)

Дебіт водозабірної свердловини, що проектується Qo невідомий, тому приймаємо Qo = Qk.

В безнапірних водах пониження рівню води в свердловині S від статичного рівня при Qo = Qk. Визначаємо за формулою (м3/год)

Qo= 1,37 КфS (6.2)

де:Kф - коефіцієнт фільтрації водоносного горизонту , (1,2м/год)

H - глибина води в безнапірному водоносному горизонті, м.

R - радіус депресії, м

r - зовнішній радіус водоприймальної частини фільтру, м.

4.5 Поліпшення якості води

4.5.1 Знезалізнення води

Залізо в природних водах буває в іонній формі, комплексних сполуках дво або тривалентного заліза та тонкодисперсної зависі гідроксиду заліза. Щоб видалити залізо з води, застосовують реагентний, безреагентний, катіонообмінний методи.

У перших двох методах треба перевести розчинні форми заліза в малорозчинні форми Fе(ОН)3, чого досягають окисленням з наступним його осадженням або затриманням у товщі фільтрувальної засипки. Видаляти гідроксид тривалентного заліза можна так:

а) киснем:

4Fe2++O2+10H2O=4Fe(OH)3v+8H+ (7.2)

або

4Fe2+ + 8HCO3? + O2 + 2H2O = 4Fe(OH)3v+ 8CO2. (7.3)

Під час окислення 1 мг гідрокарбонату заліза утворюється 1,6 мг вільної вугільної кислоти, а загальна лужність води знижується на < 0,043 мг-екв/л, зменшується рН, сповільнюються процеси окислення і гідролізу заліза;

б) хлором:

2Fе(НС03)2 + С12 + Са (НСО3)2 = 2Fе(ОН)3v + СаСІ2 + 6СО2 або

2FеSО4 + Сl2 + 3Са (НСО3)2 = 2Fе(ОН)3v + 2СаSО4 + СаСІ2 + 6СО2

На окислення 1 мг двовалентного заліза витрачається 0,64 мг С12, а лужність знижується на 0,018 мг-екв/л на кожен 1 мг/л видаленого заліза. Окислення інтенсивно відбувається при рН > 5.

в) перманганатом калію:

3Fе(НСОз)2 + КМnО4 + 2Н2О = КНСО3 + ЗFе(ОН)4v + MnО2 + 5СО2;

г) вапном або содою:

4Fе2(НС03)2 + 8Са(ОН)2 + О2 = 8СаСО3 + 4Fе(ОН)3v + 6Н2О;

4Fе(НСО3)2 + 8Na2СО3 + 10Н2О + О2 = 16NаНСО3 + 4Fе (ОН)3v. (7.6)

Метод катіонного обміну застосовують одночасно з пом'якшенням води. Він полягає в обміні катіонів заліза на катіони натрію та водню завдяки спеціальним засипкам фільтра.

Метод знезалізнення вибирають залежно від хімічного складу води, ступеня знезалізнення, продуктивності станції, технологічних випробувань. Найчастіше для знезалізнення підземних вод застосовують безреагентний метод, оскільки він простіший і дешевший. Процес полягає в тому, що в аераційному пристрої воду насичують киснем; при цьому частково видаляється вугільна кислота, частково окислюється залізо. Потім воду відстоюють у резервуарах і фільтрують на фільтрах, де видаляють утворені пластівці гідроксиду заліза (III). Якщо процес знезалізнення безреагентним методом відбувається погано, то вдаються до реагентного методу. При цьому у вихідну воду вводять окислювачі: хлор, перманганат калію, вапно, соду. Реагентний метод призначений для знезалізнення поверхневих вод одночасно з проясненням і знебарвленням.



Розглянемо докладніше безреагентний метод.

Аерацію можна спростити або виконувати в спеціальних аераційних пристроях. Спрощену аерацію використовують, якщо вміст заліза до 10,0 мг/л, у тому числі двовалентного не менш як 70 %, рН не менше ніж 6,8, лужність понад (1+Fе2+/28) мг/л.

Якщо продуктивність станції до 3200 м3/добу і вміст заліза до 5 мг/л, то застосовують установки за напірною схемою (рис. 8.1) зі спрощеною аерацією. Потрібне для окислення заліза повітря подає компресор. Витрати повітря, м8/год,

де. - розрахункова продуктивність станції, м*/год; -витрати повітря на окислення заліза (беруть 2 л на 1 мг оксиду заліза (II); - концентрація заліза, мг/л.

4.5.2 Знезаражування води

Для знезаражування води застосовують такі методи:

- безреагентні - термічна обробка, ультрафіолетове опромінювання, обробка ультразвуком;

- реагентні, що грунтуються на введенні сильних окислювачів (хлор, озон, перманганат калію, хлорне вапно) та іонів срібла. Сильні окислювачі руйнують ферменти бактеріальних клітин, а іони срібла мають олігодинамічну дію, тобто вбивають бактерії.

Метод вибирають залежно від кількості та якості вихідної води, методів її очищення, вимог до надійності знезаражування (дезинфекції), з урахуванням техніко-економічних показників, умов постачання реагентів, наявності транспорту, можливості автоматизації процесів тощо.

У практиці сільськогосподарського водопостачання найчастіше застосовують бактерицидне опромінювання та хлорування рідким хлором, хлорним вапном, гіпохлоритом натрію.

До знезаражування ультрафіолетовим випромінюванням за допомогою бактерицидних ламп вдаються тільки для вод достатньо чистих водних джерел, які мають колі-індекс не більше 10000 одиниць на літр, вміст заліза - не більше 1 мг/л, каламутність до 2 мг/л, кольоровість до 35 град.. Бактерицидні установки встановлюють на всмоктувальних і напірних лініях насосів в окремих будівлях або приміщеннях. Робочих установок має бути не більше 5, резервних - 1. Якщо продуктивність станції до З0 м3/год, можна застосовувати установки з незануреним джерелом випромінювання (аргоно-ртутні лампи). При продуктивності станції З0...150 м3/год застосовують установки із зануреними ртутно-кварцовими лампами. Розрахункова потужність бактерицидного потоку, Вт,



де, - витрати води, м3/год; - коефіцієнт поглинання води, см-1 (для глибоких підземних вод 0,1 см-1, для інших 0,15 см-1); = 2500 - коефіцієнт опору бактерій, мкВт/см2; - коефіцієнт використання бактерицидного потоку, що залежить від конструкції установки (для занурених ламп 0,9, незанурених -- 0,75); - коефіцієнт використання бактерицидного потоку, що залежить від товщини шару води, (0,9); - ступінь знезараження.

8. Санітарна охорона джерела водопостачання

Санітарна, охорона джерел водопостачання має на меті:

- забезпечити населення питною водою, якість якої відповідає вимогам ГОСТ 2874-73;

- запобігати забрудненню джерел водопостачання;

- встановлення умов і проведення заходів, які дають змогу використовувати водоймища для господарсько-питних цілей;

- здійснювати охорону всіх водопровідних споруд від порушень, які можуть шкідливо позначитися на якості і кількості води, що подається населенню.

З цією метою для всіх водопроводів господарсько-питного призначення та їхніх джерел встановлюють зони санітарної охорони першого і другого поясів.

Межі першого поясу зони санітарної охорони для , підземних джерел водопостачання встановлюють відповідно до ступеня захисту водоносних горизонтів від забруднення з поверхні і гідрологічних умов на відстані від водозабору:

-- для водоносних горизонтів, надійно перекритих водонепроникними породами, - не менш ніж 30м;

-- для ґрунтових вод - не менш ніж 50м.

Для поодиноких підземних водозаборів, які розташовуються на території об'єкта, що виключає можливість забруднення грунту, відстань від них до огорожі допускається зменшувати відповідно до 15 і 25м.

Межу другого поясу зони санітарної охорони підземних джерел необхідно встановлювати, виходячи з санітарних і гідрологічних умов. При наявності гідравлічного зв'язку водоносного горизонту з відкритими водоймищами ділянка водоймища, що живить цей горизонт, має бути включена в другий пояс зони санітарної охорони.

Територію першого поясу зони санітарної охорони, джерела водопостачання, ділянок водопровідних споруд обгороджують, упорядковують і озеленюють. Планування території першого поясу має забезпечити відведення поверхневого стоку за межі зони. На території першого поясу забороняються всі види будівництва, проживання людей випуск стоків, купання, напування і випас, худоби; забороняється прати білизну, ловити рибу, застосовувати для рослин отрутохімікати, органічні і деякі мінеральні добрива. Ця територія має бути під охороною.

На території другого поясу забороняється: розміщувати тваринницькі ферми ближче ніж за 300м від меж першого поясу; розташовувати стійло і випас худоби ближче ніж за 100м від меж першого поясу.

У межах прибережної використовуваної як джерело водопостачання смуги водоймища шириною не менш ніж 300м від урізу води забороняється застосування отрутохімікатів, органічних і мінеральних добрив.

Якщо річка судноплавна, розробляються заходи щодо запобігання забрудненням, . що вносяться річковим транспортом.

Господарсько-побутові і виробничі стічні води, що випускаються у відкриті водоймища і входять у другий пояс, підлягають особливо ретельному очищенню.

Література

1.Абрамов Н.Н. Водоснабжение. - М.,: Стройиздат 1982.-440с.

2.Абрамов Н.Н., Поспелова М.М., Сомов М.А. й др. Расчет водопроводных -М.: Стройиздат, 1983. - 278 с.

3.Белан А.Е., Хоружий П.Д. Проектирование и расчет устройств водоснабжения. - К.: Будівельник, 1981. - 192 с.

4.Монтаж систем внешнего водоснабжения и канализации / Под ред. А.Ж.Перешивкина. - М.: Стройиздат, 1988. - 653 с.

5.Оборудование водопроводно-канализационных сооружений / Под ред. А.С.Москвитина. - М.: Стройиздат, 1979. - 430 с.

6.Сироткин В.П. Схемы и расчеты водоводов и водопроводных сетей. - М.: Высш.. шк., 1968.

7. СНиП 2.04.02-84 Водоснабжение. Наружные сети и сооружения. -М.: Стройиздат, 1985. -136 с.

8.Сомов М.А. Водопроводны е системи й сооружения. - М.: Стройиздат, 1988. -399 с.

9.Укрупненные нормы водопотребления й водоотведения для различных отраслей промышленности. - М.; Стройиздат,1982. - 528с.

10.Хоружий П.Д., Борисов Б.М. Сільськогосподарське водопостачання - К.: Урожай, 1983.-152с.

11.Хоружий П.Д., Ткачук А.А., Пик М.М. Справочник слесаря-сантехника. -К.: Будівельник, 1986. - 168 с.

12.Шевелев Ф.А., Шевелев А.Ф. Таблицы для гидравлического расчета водопроводных труб. - М.: Стройиздат, 1984. - 116 с.

13.Хоружий П.Д. Расчет гидравлического взаимодействия водопроводных сооружений. -Львов: Изд-во "Высш. шк." при ЛГУ, 1984. -151 с.

Додаток

Таблиця. Характеристика водоноса

Початкова літера прізвища	Відкачки	Початкова літера імені	Відмітка статичного рівня	Потужність вод. пласту, п	Діаметр часток піску, мм	Скаженість фільтра	Коефіцієнт фільтрації, м/доб
	1-а	2-а
	пониженість, м	дебіт, м3/год	пониженість, м	дебіт, м3/год
А	5,0	4,0	16,4	9Д	А	143,0	10,6	0,9	0,25	21
Б	5,2	2,1	16,7	9,3	Б	142,8	10,8	1,0	0,26	22
В	5,4	4,2	17,0	9,3	В	142,6	11,0	ІД	0,27	23
Г	5,6	4,3	17,4	9,7	Г	142,4	11,2	1,2	0,28	24
д	5,8	4,4	17,9	9,8	Д	142,2	11,4	1,3	0,29	25
Е	6,0	4,2	18,1	9,9	Е	142,0	11,6	1,4	0,30	26
Ж	6Д	4,4	18,4	10,0	Ж	141,8	11,8	1,5	0,31	27
3	6,4	4,5	18,8	10,1	3	141,6	12,0	1,6	0,32	28
І	6,7	4,6	19,3	10,2	І	141,4	12,2	1,7	0,33	29
К	7,0	4,7	19,6	10,2	К	141,2	12,4	1,8	0,34	ЗО
л	7,3	4,8	20,0	10,4	л	141,0	12,6	1,9	0,35	31
м	7,6	4,9	20,3	10,4	м	140,8	12,8	2,0	0,36	32
н	7,9	5,0	20,6	10,6	н	140,6	13,0	2,1	0,37	33
о	8,2	5,1	21,5	10,7	о	140,4	13,2	2,2	0,38	34

Таблиця

Початкова літера прізвища	Відкачки	Початкова літера імені	Відмітка статичного рівня	Потужність водоносного пласту, п	Діаметр часток піску, мм	Скаженість фільтра	Коефіцієнт фільтрації, м/доб
	1-а	2-а
	пониженість, м	дебіт, м3/год	пониженість, м	дебіт, м3/год
П	8,5	5,2	21,8	10,8	П	140,2	13,4	2,3	0,39	35
Р	8,8	2,3	22,0	10,9	Р	139,8	13,6	2,4	0,40	36
С	10,2	6Д	22,3	11,0	С	139,6	13,8	2,5	0,20	37
Т	10,5	6,2	22,5	11,0	Т	139,4	14,0	2,6	0,21	38
У	10,8	6,3	22,7	ПД	У	139,2	14,2	2,7	0,22	39
Ф	11,1	6,4	23,0	11,2	Ф	139,0	14,4	2,8	0,23	40
X	11,3	6,5	23,1	11,5	X	138,8	14,6	2,9	0,24	41
ц	11,7	6,7	23,4	11,6	Ц	138,6	14,8	3,0	0,25	42
ч	11,9	6,8	23,4	11,9	ч	138,4	15,0	3,1	0,26	43
ш	12,1	6,9	23,7	12,0	Ш	138,2	10,2	3,2	0,27	44
Щ	12,4	7,0	24,0	12,1	Щ	138,0	10,4	3,4	0,28	45
є	12,6	7,3	24,1	12,3	є	137,8	9,0	3,6	0,29	46
ю	12,9	7,5	24,4	12,4	ю	137,6	9,2	3,8	0,30	47
я	13,0	7,9	24,7	12,7	я	137,4	9,4	4,0	0,31	48

Размещено на Allbest.ru