Розробка установки для отримання біогазу з органіки

4.4 Екологічна безпека

Агропромислове виробництво є джерелом значної кількості шкідливих викидів газів та органічних відходів у навколишнє середовище, чим істотно погіршує стан екології довкілля (рисунок 4.3). Аналізуючи сучасну ситуацію з наведенням лише трьох складових забруднень атмосфери, слід підкреслити, що екологічні втрати від такої діяльності у сільській місцевості не співвідносяться з відповідними у промисловості за питомою вагомістю валових продуктів аграрної та промислової галузей. Тому, технології, що полегшують антропогенний вплив на екологію, повинні активно впроваджуватись у сільській місцевості. Саме процеси метаногенезу біомаси дозволяють ефективно протистояти збільшенню шкодочинних емісій газів сільськогосподарського походження [50].

Рисунок 4.3 - Емісії газів N2O, C4H та NH3 у загальному балансі галузей [51], де частку (%) аграрного виробництва розміщено знизу

Дехто вважає, що головним призначенням ферментаційних установок є отримання біогазу, який служить додатковим джерелом місцевого енергопостачання. Оцінюючи з цієї точки зору економічну ефективність переробки біомаси, вони не враховують, що біогазові установки є альтернативним обладнанням для переробки гною і відходів. Тому, витрати на їх створення і експлуатацію повинні бути віднесені до заходів знезаражування гною, виробництва високоякісних добрив і захисту навколишнього середовища. У цьому випадку біогазові установки завжди будуть мати позитивний економічний ефект. Розрахунки показують, що, незважаючи на значні капітальні вкладення, термін окупності промислової біогазової установки складає біля трьох років.

Утилізацію гноївки, що перебродила в метантенку, вирізняють свої особливості. Вона у порівнянні з гноєм має кращі поживні та сорбційні властивості. Азот виступає в редукованій формі і краще засвоюється рослинами, меншим є склад активного насіння бур'янів, що дає можливість зменшувати дози засобів захисту рослин, а завдяки тому, що маса перебродила, стає менш відчутним запах. Використання гноївки, що перебродила, в якості органічних добрив, дозволяє швидше відновити вміст гумусу в ґрунті у порівнянні з традиційним використанням мінеральних добрив. Перероблена в процесі ферментації і призначена для підживлення рослин гноївка, повинна зберігатися в резервуарах, обладнаних додатковими стічними системами. Ємність резервуару повинна бути розрахована так, щоб запас добрив можна було зберігати тривалістю до 6 місяців, оскільки їх внесення регламентується періодами вегетації рослин (ємність резервуару повинна складати близько 1,5 м3 на голову ВРХ). Добриво має підвищений вміст редукованого азоту і тому використання його у невідповідний час може призвести до окислення азоту в солі азотної кислоти і викликати забруднення ґрунтових вод. Для охорони навколишнього середовища необхідним є відповідне забезпечення зберігання гноївки, що перебродила. Азот у редукованому вигляді до мочевини може вільно випаровуватися з добрива, що зберігається, цьому можна перешкодити створенням захисного шару з соломи (січка, в'язанки) або елементів зі штучного матеріалу (наприклад кульки з пінополістиролу), що відокремлюють поверхню добрива від повітря. При виборі захисного шару, слід приймати до уваги забезпечення можливості механічної гомогенізації та перекачування гноївки - наприклад пінополістиролові елементи можуть перешкоджати роботі насосів, а січка із соломи у свою чергу через деякий час опускається на дно резервуару.

Важливим результатом застосування технологій метаногенезу є те, що перероблені в біогазовій установці органічні відходи зі свиноферми практично не мають неприємного запаху (рисунок 4.4) і, водночас, є цінними за вмістом в них поживних речовин добривами для сільськогосподарських культур.

Перероблені в біогазовій установці органічні добрива мають більший вміст аміаку в порівнянні з первинною сировиною. Через це постає проблема підвищеного виділення аміаку при внесенні добрив. При внесенні вироблених в біогазовому реакторі добрив звичайним способом (розкидачем з тарілчастим апаратом) втрати аміаку на 85 % більші, ніж при їх локальному внесенні штанговим шланговим розкидачем безпосередньо на грунт.

У централізованих установках, які обслуговують декілька десятків господарств, неперероблена гноївка надходить від різних постачальників і тому існує вірогідність розповсюдження патогенів (бактерій, паразитів, вірусів та грибів) на всій території обслуговування. У цих випадках необхідним є застосування так званого процесу знезаражування (гігієнізації). Знезаражування полягає в тому, що завантажуваний матеріал (гноївка, що не перебродила) обробляється повітрям підігрітим до температури 70 °С протягом приблизно 60 хв. Час знезаражування залежить від температури при якій воно проводиться - чим нижча температура, тим довше слід знезаражувати відкладення. Знезаражування узаконене правовими актами використання добрив, що перебродили, у Німеччині та Данії. Знезаражування проводиться в спеціальних резервуарах перед ферментаційними камерами, а її застосування повинно забезпечувати суттєве зменшення патогенних організмів.

Рисунок 4.4 - Емісії газів з органічних добрив за час зберігання на свинофермі

Альтернативою застосуванню досить енергоємного знезаражування є компостування гноївки, що перебродила, протягом одного місяця у безкисневому середовищі з наступним насиченням її повітрям. Отримані таким чином продукти є безпечними з бактеріологічної точки зору, легко дегідратуються і продаються як добриво. Осади, що застосовуються як добриво у сільському господарстві повинні відповідати вимогам, щодо вмісту важких металів, наявності організмів здатних викликати хвороби, а також допустимої дози азоту на 1 га земельних угідь на протязі року. Осадки стоків, які будуть використовуватися у землеробстві повинні систематично контролюватися, причому частота контролю залежить від розміру установки. Крім того, раз на 5 років слід робити обстеження грунтів, на яких застосовувались такі добрива, оскільки дози добрив з осадків стоків залежать від виду гранту, способу використання та потреби рослин у біогенних складових.

Найбільший ефект для оточуючого середовища можна одержати при комплексному аналізі та синтезі систем біоконверсії органічної речовини сільськогосподарського походження (рисунок 4.3). Для реалізації інтегрованого екологічного тваринництва на основі використання механізованих біоконверсних технологій [42] необхідна реалізація наступних розробок:

Технологій та обладнання для прискореної багатотоннажної біотехнологічної переробки органічних відходів рослинництва, тваринництва та переробних галузей з метою отримання біологічно активних гуміномістких та високоефективних добрив (біогумусів), з вмістом гумусу 20-40 %, які можуть слугувати основним компонентом органо-мінеральних сумішей або використовуватись самостійно для санації та прискореного відновлення родючості ґрунтів.

При цьому можуть використовуватись біотехнологічні процеси:

- анаеробної (метанової) ферментація рідких і напіврідких відходів;

- прискореного компостування твердих відходів в реакторних системах з примусової аерації;

- вермикультивування твердих відходів;

- анаеробної і аеробної ферментації з використанням як інокуляту ЕМ-препаратів.

Норми внесення отриманих гуміфікованих добрив складають 0,5-5 т/га проти 40 т/га традиційних компостів, а потреба в мінеральних добривах зменшується на 20-80 % [42].

Технологій і обладнання для промислового напрацювання в умовах районних біолабораторій екологічно безпечних бактеріальних препаратів (азотфіксуючих, целюлозоруйнуючих, фосфор-мобілізуючих, біопестицидів та ентомоакарифагів). При цьому можлива заміна понад 30% хімічних пестицидів і не менше 25% мінеральних добрив на їх біологічні аналоги, зниження на 30 % енерговитрат на вирощування продукції рослинництва, а також отримання екологічно безпечних кормів і продукції на полях. А в закритому грунті можлива повна відмова від застосування хімічних пестицидів [42]. Технологій і обладнання для утилізації газових викидів тваринництва з метою усунення неприємних запахів і зменшення еміссій аміаку та інших газів на основі використання ЕМ-препаратів. Технології та обладнання для отримання поживних розчинів для вирощування екологічно чистих кормів і гідропонної овочевої продукції в закритому грунті на основі мікробіологічної ферментації відходів ферм. Проектів екологічно чистих тваринницьких ферм, інтегрованих в збалансовані агроекосистеми з обов'язковою наявністю вище зазначених складових (рисунок 4.5).

В Україні вже створені дослідні і промислові зразки обладнання для реалізації основних елементів систем екологічного тваринництва. Це обладнання для виробництва в господарствах біопрепаратів і вирощування ентомоакарифагів (Інженерно-технологічний інститут “Біотехніка” УААН, м. Одеса), пілотний біоконверсний комплекс (Національний аграрний університет України), технології і обладнання для вермикультивування (Український науково-дослідний інститут з прогнозування і випробування техніки ім. Л.В. Погорілого).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 4.5 - Технологічна схема екологічно безпечної тваринницької ферми з комплексним застосуванням процесів біоконверсії відходів

Таким чином, вищевказані напрямки технологічних і технічних розробок дозволяють забезпечити виробництво екологічно чистої продукції тваринництва і рослинництва для дитячого, дієтичного і профілактичного харчування, усунути забруднення навколишнього середовища при одночасному зменшенні енергетичних і матеріальних витрат.

5. Охорона праці при роботі з метантенком

5.1 Заходи щодо забезпечення безпеки при одержанні і використанні біогазу

При експлуатації обладнання для отримання біогазу і його використання необхідно враховувати вибухонебезпечність метану. Небезпека вибуху виникає при змішуванні метану з повітрям у співвідношенні від 5 до 15% за об'ємом. У зв'язку з цим на установці для отримання метану і в оточуваній її зоні необхідно суворо дотримуватись заходів безпеки, необхідних для попередження пожежі і вибуху.

Перелік заходів безпеки включає:

Ємності для газу необхідно розміщувати на достатній відстані від житлових будинків, складів і громадських доріг. Мінімально допустимі такі відстані: від будинків з м'якою покрівлею - 10 м; від будинків з твердою покрівлею - 5 м.

Забороняється паління і розпалювання вогню поблизу газових резервуарів (в радіусі 10 м). Встановлюються спеціальні таблички з відповідними надписами.

Регулярно перевіряють рівень води в резервуарі газгольдера циліндричного типу. Зимою необхідно попереджувати утворення крижаної кірки. Ремонт резервуарів і трубопроводів повинні проводити тільки спеціалісти (організація виготовлювач обладнання), що особливо важливо для усіх робіт, які виконуються з відкритим полум'ям і зварюванням на газгольдері і трубопроводах.

4 Попередження виходу метану і змішування його з повітрям в обмеженому просторі включає в себе забезпеченість герметичності газопровідних ліній і вентиляцію редукційних клапанів з відводом повітря назовні,

Видалення повітря із газопровідних ліній шляхом пропускання по них газу до його використання.

Установка вогнегасників на газопровідних лініях, які проходять поблизу газоспалювальних установок.

Забезпечення відповідних вентиляцій в зоні газопровідних ліній.

Обладнання вентиляційного отвору під стелею приміщення для виходу назовні газу, щільність якого менша щільності повітря.

Укладання газопровідних ліній з позитивним або зворотним нахилом, з обладнанням на нижньому кінці лінії водовідокремлювача (біогаз містить водяну пару).

10. Захист газопровідних ліній і особливо водовідокремлювачів і вогнегасників від замерзання, оскільки це може перервати подачу газу, пошкодити газопровідну лінію і привести до значного збільшення тиску в метантенку або газгольдері, розрахованому на низький тиск.

Видалення всіх потенційних джерел іскроутворення із зони БГУ і газопровідних ліній.

Установка вогнегасника у місці збереження газу.

Резервуари для зберігання газу, що призначаються для зарядки балонів, повинні бути розраховані натиск 170 кг/см².

На основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що стан охорони праці в умовах СТОВ „Пологівське” є задовільним.

5.2 Заходи безпеки при виготовленні і монтажі метантенка біогазової установки

а) При механічній обробці різанням і шліфуванням електроінструменту [53-54].

Вид небезпеки: небезпека електротравми; травмування зрізаючим металом (стружкою); високий вміст абразивного пилу в повітрі (при шліфовці); можливість електротравми, опіку.

Заходи безпеки: металевий корпус електроінструменту необхідно заземлити; працювати з електроінструментом в діелектричних калошах і рукавичках; працювати із застосуванням засобів індивідуального захисту (окуляри, головний убір, респіратор); не перевіряти шорсткість оброблюваної деталі на дотик; стружку і абразивний пил змітати щіткою.

б) При зварці.

Вид небезпеки: забруднення повітряного середовища робочої зони зварювальним аерозолем; можливість отримання електротравми, опіку, порізу.

Заходи безпеки: всі з'єднання ацетиленових генераторів, трубопроводів, рукавів і т.п. повинні герметизуватися; зварювач і підручні повинен бути забезпечений індивідуальними засобами захисту: маскою з світлофільтром, брезентовим захисним спецодягом і взуттям; робоче місце повинне бути обладнано черговими діелектричними чобітьми, килимком, рукавичками.

в) При фарбуванні:

Вид небезпеки: сильне забруднення повітря отруйними парами і газами (аерозолем і парами розчинників). Небезпека виникнення пожежі.

Заходи безпеки: потрібно працювати в спецодягу (рукавицях, респіраторі і окулярах); учасники виробництва робіт забарвлень повинні бути забезпечений засобами пожежогасінні.

г) При монтажі з використанням підйомно-транспортного устаткування.

Вид небезпеки: травмування деталлю, що зірвалася, травмування перетертими жилами стропи.

Заходи безпеки: працювати із застосуванням засобів індивідуального захисту (каски, страхувального троса); призначити відповідального по виробництву робіт; кранівники і стропальники повинні мати відповідний допуск на виробництво робіт, підйомно-транспортні машини повинні бути оглянутий.

5.3 Заходи безпеки при експлуатації біогазової установки

Правила складені для робітників, що виконують виробничі завдання по обслуговуванню БГУ під час роботи, а також встановлюють основні вимоги по технічному обслуговуванню БГУ [55-56].

Загальні вимоги безпеки:

1. До обслуговування БГУ допускаються особи не молодше 18 років, тільки після проходження інструктажа по охороні праці на робочих місцях. Запис про проведення інструктажа проводиться в журнал з обов'язковим підписом проінструктованих робітників і особи, що проводила інструктаж.

2. Інструктаж по охороні праці з обслуговуючим персоналом повинен проводитися щодня перед заступанням зміни на роботу. Обличчя, виконуючі роботи по обслуговуванню БГУ, проходять медичний огляд не рідше 1 разу на 6 місяців. Вагітні і годуючі жінки до роботи по обслуговуванню БГУ не допускаються.

3. При роботі з БГУ необхідно пам'ятати про вибухонебезпеку Метану і строго стежити за герметичністю газгольдера і його комунікації. При виявленні витоку газу роботу потрібно припинити, усувати дефект повинні тільки фахівці, добре знаючі правила поводження з вибухонебезпечними речовинами.

4. Порожніх цистерн і резервуарів БГУ оглядається не менше ніж двома фахівцями, що знають заходи безпеки і забезпеченими шланговими противогазами, гумовими рукавичками і страхуючими вірьовками. Після роботи необхідно провітрити спецодяг в спеціально відведеному для цього приміщення.

5. При роботі по обслуговуванню БГУ можливо виникнення наступних небезпечних і шкідливих виробничих чинників: висока напруга живлення електроустановок, виділення токсичних газів, підвищений рівень шуму, вібрації, підвищений тиск газу, відкрите полум'я.

До складу біогазу входять сірководень (H2S), вуглекислий газ (CO2) і Метан. Метан, що входить до складу біогазу, практично не отруйний. Він легше за повітря, легко запалав і утворює з повітрям (5-15% Метану) або киснем вибухову суміш. У разі витоку, за наявності вентиляції, газ випаровується без яких або наслідків. Сірководень, якщо і представляє небезпеку для здоров'я людей, то зустрічається в невеликих кількостях і легко виявляється по неприємному запаху. Оскільки сірководень важче за повітря, необхідно звертати увагу на те, щоб при витоках цей газ не зміг нагромаджуватися в поглибленнях. При високих концентраціях він притупляє сприйняття запаху, що утрудняє його виявлення і може привести до смертельних отруєнь, але ще раз можна відзначити, що частка сірководню в біогазі дуже мала і складає не більше 1 %. Вуглекислий газ (CO2) входить до складу біогазу, теж може накопичуватись в глибоких виїмках, оскільки він важче за повітря, за наявності нещільності в установці викликає небезпеку задухи.

При експлуатації біогазової установки необхідно звертати увагу на наступне:

- Вдих біогазу у великих кількостях на протязі тривалого часу може викликати отруєння, так як сірководень, який міститься в біогазі, дуже отруйний. Неочищений біогаз пахне тухлими яйцями, але після очистки не має ніякого запаху. Тому всі приміщення, де стоять побутові прилади, які використовують біогаз, треба регулярно провітрювати. Газові труби повинні регулярно перевірятися на герметичність і захищатися від пошкоджень. Витік газу необхідно виявляти за допомогою мильної емульсії або спеціальних приладів. Застосування відкритого вогню для виявлення витоку газу забороняється. Біогаз у суміші з повітрям в пропорції від 5% до 15% при наявності джерела спалаху з температурою 600'С або вище може призвести до вибуху. Відкритий вогонь небезпечний при концентраціях біогазу у повітрі понад 12%. Таким чином, забороняється куріння та розведення вогню біля установки. Під час проведення зварювальних робіт відстань до газового обладнання повинна бути не менше 10 метрів. Після зливу сировини з біогазових установок для проведення ремонту реактор повинен провітрюватися, так як існує небезпека вибуху суміші біогазу і повітря.

- Тиск газу, який подається по газопроводу до місця споживання, не повинен перевищувати 0,15 МПа (1,5 кг+см²), а перед газовими приладами має бути не більше 0,13 кг/см². Реактор повинен бути обладнаний засувками, гідрозатворами, які у випадку необхідності могли б відключити його від магістрального скиду надлишкового тиску у газовій систему у випадку перевищення ним норми.

- Електрообладнання, яке використовується, повинно бути заземлене. Опір проводу для заземлення має бути не більше 4,0 Ом.

- Основними джерелами санітарної небезпеки є присутність у рідкому гною і гнійних стоках яєць гельмінтів, бактерій груп кишкової палички та іншої патогенної мікрофлори. Тому необхідно дотримуватися запобіжних заходів для попередження зараження. Так, не рекомендується споживати їжу в приміщення ферми та поряд з біогазовою установкою.

Висновки

Серед Європейських країн Україна має найбільші перспективи для виробництва біогазу з біомаси сільськогосподарських тварин. З однієї тонни сухої речовини біомаси при його анаеробній обробці можна отримати до 200 м³ біогазу з теплотворною здатністю 5200-6500 ккал/м³.

Біогазові установки, що виробляються промисловістю мають широкий діапазон значень їх технічних і технологічних параметрів, що відрізняються в 1-5 разів для установок одного і того ж призначення, що указує на необхідність їх вдосконалення.

Відомі закономірності процесу метаногенеза органічних відходів розроблені стосовно характеристик промислових та комунальних стоків і можуть бути використані тільки для загального розуміння процесу анаеробного зброджування біомаси та стоків. Науково обґрунтованих методів розрахунку біогазових установок та режимів їх роботи поки немає, а в практиці проектування зазвичай використовуються емпіричні залежності, отримані для конкретних характеристик біомаси і умов тваринницьких ферм.

Відсутність узагальнювальних даних про енергетичний баланс біогазових установок та методів економічної оцінки не дозволяє об'єктивно судити про їх ефективність, що стримує залучення до народного господарства України енергетичного потенціалу біомаси сільськогосподарських тварин.

Список використаної літератури

1. Альтернативні джерела енергії: Навч.посібник/ С.С.Девяткіна, Т.Ю. Шкварницька: Київ: НАУ, 2006- 92 с.

2. Семенко Б. Біогазова галузь в Україні: експериментально-пілотна стадія з орієнтацією на ліцензію?/ Б. Семененко, В. Кравець, Т. Чеботар// Пропозиція. - 2004.- № 4. С. 16-23.

3. Виклики для енергетичної безпеки України: сучасний стан - 2010/ [керівник проекту І. Жовква]. - К.: Міжнародний центр перспективних досліджень,2010. - 50 с.

4. Комплексна державна програма енергозбереження України на 1996 - 2010 рр. [Електронний ресурс]

5. Кобец Н. Потенциал производства биотоплив в Украине. Влияние законодательных изменений на развитие сектора [Електронний ресурс] / Н. Кобец // Конференция «Аграрный сектор»

6. Лісничий В.М. Сучасний стан та перспективи розвитку отримання біогазу в Україні: матеріали Четвертої міжнародної конференції [«Енергія із біомаси»], (Київ, 22-24 вересня 2008 р.)/ В.М. Лісничий, Ю.О. Цаплін.- К.: ІТТФ НАНУ,2008.- С.270 - 300.

7. Баадер В. Биогаз. Теория и практика / Баадер В.;[пер. с англ.В.Д. Виленский]. - Москва : Энергоатомиздат,1984.-152 с.

8. Никитин Г.А. Метановое брожение в биотехнологии / Г.А. Никитин. - Київ : Вища школа,19990. - 207 с.

9. Землянка О.О. Математичне моделювання кінематики процессу анаеробного бродіння органічних відходів в ферментаторі біогазової установки / О.О.Землянка.- Харків :ХГПУ,2007. - (Инегрированные технологии и энегосбережение; №4).

10. Биогаз: проблемы и решение.- Москва: ВИНИТИ. 1988.-161 с.(Биотехнология) (ВИНИТИ. Итоги науки и техники; т.21.).

11. Землянка О.О. Експерементальне дослідження роботи перемішуючих пристроїв з метою гідродинамічного вдосконалення роботи біогазовоїустановки/О.О. Землянка, М.В. Губинський// Металургическая теплотехника: сб. научн. тр. НМетАУ. - Днепропетровск: ПП Грек О.С.,2007.- С. 151-156.

12. Семенко И.В. Проектирование биогазовых установок.- Сумы: ПФ «МакДен»,ИПП «Мрия - 1» ЛТД, 1996.-347 с.

13. Дубровкис В.С. Эксплуатация и совершенствование ферментационных установок/ В.С. Дубровкис.-Рига,1986.-170 с. (Аппараты для иследования анаеробной переработки сельськохозяйственных отходов).

14. Калюжный С.В. Кинетические закономерности и механізм образования метана метаногенной асоциацией/ С.В. Калюжный,С.Д. Варфоломеев. - Москва: Наука, 1986. -208 с. (Биотехнология;№3).

15. Шевченко І.А. Шляхи використання органічних відходів тваринництва/ І.А. Шевченко, В.М. Павліченко, О.О. Лященко// Механізація,екологізація та конвертація біосировини у тваринництві: збірник наук. праць інституту механізації тваринництва УААН.- Випуск 1 (3-4).- Запоріжжя: ІМТ УААН, 2009.-С.3-16.

16. Стребков Д.С., Ковальов А.А. Биогазовые установки для обработки отходов жывотноводства.//Техника и оборкудование для села - 2006.-№11.-с.12-31.

17. Мариненко Е.Е. Основы получение и использование биотоплива для решение вопросов энергосбережение и ораны окружающей среды в ЖКХ и сельском хозяйстве: Учебное пособие.-Волгоград:ВолгГАСА,2003.-с.100.

18. Малофеев В.М. Биотехнология и охрана окружающей среды: Учебное пособие.-М.:Издательство Арктос,1998.-с.-188.

19. Благутина В.В.Биоресурсы//Химия и жизнь-2007.-№1.-С.36-48.

20. Ковалев Н.Г., Глазков И.К. Проектирование систем утилизации навоза на комплексах.-М.: Агропромиздат, 1989.

21. Куценко А.М.,Писаренко В.Н. Охрана окружающей среды в сельском хозяйстве-К.: Урожай, 1991.

22. Лущенков В.Л., Бутко Д.А., Воінов М.Т., Лехман С.Д., Мазілін С.Д. Критерії оцінки виробничих небезпек: Навчальний посібник. - Сімферополь: бізнес-інформ, 1996. - 224 с.

23. Агеев Л.Е., Квашенникова В.И., Мельников С.В. и др. Эксплуатация технологического оборудования ферм и комплексов. - М.: Агропромиздат, 1985.

24. Біопалива (технології, машини і обладнання) / Дубровін В.О., Корчемний М.О., Масло І.П. та інші. - К.: ЦТІ „Енергетика і електрифікація", 2004. - 256 с.

25. Г.А Удовиченко., Полтавський інститут АПВ ім. Вавилова «Досвід виробництва альтернативних екологічно чистих видів палива на Полтавщині». Вісник Полтавської державної аграрної академії. 2010 №3. 159 с.

26. Забарний Г.М., Кудря С.О., Кондратюк Г.Г., Четверик Г.О. Термодинамічна ефективність та ресурси рідкого біопалива України. - К.: Інститут відновлюваної енергетики, 2006. - 226 с.

27. Ялі І.І., Дробот В.Ф. Механізація видалення гною на фермах і комплексах. - К.: Урожай, 1981. - 70с.

28. Письменов В.Н. Уборка, транспортировка и использование навоза. - М.: Россельхозиздат, 1973. - 1 Мельников С.В. Технологическое оборудование животноводческих ферм и комплексов. - Л.: Агропромиздат, 1985 - 640 с.

29. Druk H., Fischer S., Kerskes H. Workshop Thermische Solaranlagen. Intersolar 2005. Stuttgart.

30. Карамян Г., Казарян Э. Система анаэробного брожения органических отходов. Патент РА, N1578 А2 ,11.04.2005.

31. Heinz Ladener. Solaranlagen. Planung, Bau&Selbsbau von Solarsystem. Okobux, 2003. - 226 p. Heinz Ladener. Solaranlagen. Planung, Bau&Selbsbau von Solarsystem. Okobux, 2003. - 226 p. Heinz Ladener. Solaranlagen. Planung, Bau&Selbsbau von Solarsystem. Okobux, 2003. - 226 p.

32. Der PARADIGMA Sonnenkollektor. Heizsysteme in okologischer kosequenz. 2002.

33. Брагинский Л.Н., Бегачев В.И., Барабаш В.М. Перемешивание в жидких средах. -М.: Химия, 1984.- 362 с.

34. So bauen ich eine Solaranlage. Handbux fur technik, Planung und momtage. Wagner&Co, 2003. - 250 p.

35. Карамян Г., Казарян Э., Судзиловский О.Ю., Надер А.В. Энергетические и экономические аспекты использования комбинированных солнечных установок горячего водо- и теплоснабжения // Информационные технологии и управление. - 2003. - T.1-2. - C.80-87.

36. Криворот А.С. Конструкция и основы проектирования машин и аппаратов химической промышленности. - М.: Машиностроение, 1976. - 376с.

37. Лащинский А.А., Толчинский А.Р. Основы конструирования и расчёта химической аппаратуры. - Л.: Машиностроение, 1970.- 752с.

38. Бакланов Н.А. Перемешивание жидкостей. - Л.: Химия,1979.- 64с.

39. Куріс Ю.В. Підвищення теплотехнічних та технологічних показників спалювання біогазу в теплогенеруючому обладнанні: Дис. ... канд. техн. наук, НУХТ, Київ, 2007.

40. Альтернативні джерела енергії: Навч.посібник/ С.С.Девяткіна, Т.Ю. Шкварницька: Київ: НАУ, 2006- 92 с.

41. Прогноз щодо росту цін на газ інформаційний ресурс [Електронний ресурс]

42. В. Дубровін, М. Корчемний, І. Масло і ін. Біопалива (технології, машини і обладнання) К.: ЦТІ „Енергетика і електрифікація”, 2006. - 256 с.

43. Методичні вказівки до виконання курсової роботи з "Біотехнологі'і" для студентів із спеціальності 7.130201 - зооінженерія / В.Г. Герасименко, М.О. Герасименко, О.М. Мельниченко, С.В. Мерзлов, В.М. Харчишин, Т.М. Писарук - Біла Церква, 2003. - 18 с.

44. В. Баадер, Е. Донс, М. Брендерфер Биогаз. Теория и практика. Перевод с немецкого М.И. Серебряного, М., 2006.

45. Животноводческие комплексы и охрана окружающей среды / Ю.И. Ворошилов, С.Д. Дурбыдаев, Л.Н. Ербанов и др. - М.: Агропромиздат, 2008.-107 с.

46. Экологическая биотехнология: Пер. с англ./ Под редакцией К.Ф. Форстера, Д.А. Дж. Вейза.-Л.: Химия, 2010.-383 с.

47. Про подолання кризового стану у тваринництві i птахівництві та стабілізацію розвитку галузі Постанова Кабінету Miнicтpiв України від 29 грудня 2007 р. №1474 // Biсник Уряду України.-1997-9 січня.

48. Державна політика енергозбереження в Україні.-К.: Державний комітет України з енергозбереження, 2007. -4 с.

49. Таргоня B.C. Можливі перспективи подальшого розвитку технологій виробництва сільськогосподарської продукції // 3б. наук. праць УкрЦВТ-Дослідницьке, 2005.-С. 188-192.

50. Нікітенко A.M. Екологічні проблеми та їх значення у відтворенні великої рогатої худоби // Вісник БДАУ. Зб.наук.праць. - Біла Церква,2008. Вип.7.-4.1 -С.224-230.

51. Дорогунцов C.I. Охорона земель-загальнонацюнальна проблема // Совре-менные проблемы охраны земель: Труды межгосуд.научн.конфе-ренции.-К., 2007.-Ч.1.-С.З-7.

52. Ялі І.І. Ресурсо- та енергозберігаючі технології виробництва в умовах ринкових відносин на прикладі проблеми гною. // Міжнарод. наук.-техніч. конф. з питань розвитку механізації, електрифікації та автоматизації с.-г. виробництва в умовах ринкових відносин: Тези доповідей. - Глеваха: ІМЕСГ УААН, 1994.-С. 156-157.Луковкін А.В. охорона праці. - К.: Колос. 1986. - 176 с.

53. Недригайлов В.А. Охрана труда, ремонт и обслуживание сельскохозяйственной техники. - М.: Колос, 1986. - 320 с.

54. Адаменко А.И., Голодный И.М., Сокольников Л.И Замкнутая система вентиляции и нетрадиционные источники энергии // Сельскохозяйственная теплоэнергетика. - М., 1992. - С.36-37.

55. Технология использования биомассы в биогазовых установках // Т. Амон, Б. Амон, В. Дубровин и др. // Зб.наук. праць НАУ. - 2003. - №60. - С.18.

56. Корчемний М.О., Федорейко В.С., Щерюань В.В. Енергозбереження в агропромисловому комплексі. - Тернопіль: Підручники та посібники, 2001. -984 с.

Размещено на Allbest.ru