р=1,15 р=1,15·137,3=158 бар=158 ·10н/м.

=0,75 ККД насоса.

Температура води на вході в насос 158С. По середньому тиску води в насосі р=(р+ р)/2=(158+6)/2=82 бар і t=158С знаходимо середній питомий об'єм води в насосі =0,00109 м/кг.

і==22 кДж/кг.

Тоді і = і+і=666+22=688кДж/кг.

18. Витрата пари на ПВТ 3 з врахуванням зливу конденсату з ПВТ 1 і ПВТ 2:

D==

==3,279 кг/сек.

19. Розрахунок деаератора.

Матеріальний баланс деаератора:

W+D=D+D+D+D+D+D+D+D+D.

79,72+1,533=4,12+3,316+3,279+5,901+0,915+0,498+25,0+ D+D;

38,224= D+D (а)

Тепловий баланс деаератора:

( W+D ) і=(D+D+D)·і+D·і+D ·і+ D·і+D·i+ +D·i+D·i·. ( іХОВ чисельно дорівнює t)

81,253·666=10,715·811+5,901·153+0,915·666+0,498·2758+25,0·398+

+ D·602+ D·3004·0,98 ;

32579,0=602 D+2943,9 D (б)

Розв'язавши систему рівнянь (а) і (б) знаходимо:

D=4,089 кг/сек, D=34,12 кг/сек.

20. Витрата пари на ПНТ 4:

D===0,962 кг/сек.

1. Із рівняння змішування знаходимо ентальпію основного конденсату перед ПНТ 3:

i===492 кДж/кг.

22. Витрата пари на ПНТ 3:

D=== =0,726 кг/сек.

23. Витрата пари на ПНТ 2. Попередньо приймаємо ентальпію основного конденсату перед ПНТ 2 і=300 кДж/кг (з наступним уточненням):



D==

==0,941 кг/сек.

24. Виходячи з матеріального балансу напишемо рівняння для визначення витрати пари в конденсатор:

D= D(D+D+D+D+D+D)=34,12(21,5+0,962+0,726+0,941+

+ D+0,0496) ;

D=9,941 D(в)

25. Витрата пари на ПНТ 1:

D==

=; (г)

Підставивши вираз для D з рівняння (в) у рівняння (г) отримуємо:

D=0,647 кг/сек, D=9,294 кг/сек.

26. Перевірка правильності оцінки величини ентальпії конденсату перед ПНТ2:

і==

= =300 кДж/кг.

27. Перевірка матеріального балансу пари в турбіні:

D=D+D+D+D+D+D+D+D+D+D 76,67=4,12+3,316+3,279+4,089+0,962+0,726+0,941+0,647+9,294+21,5+27,778.

Сума доданків правої частини цього цифрового виразу складає 76,65 кг/сек, що тільки на 0,02 кг/сек, або на 0,026 % відрізняється від лівої частини.

28. Електрична потужність турбіни:

Ne=(hD+HD)

Ne=[327*4,12+422*3,316+513(3,279+4,089+27,778)+667*0,962+737*0,726+804*(0,941+21,5)+937*0,647+1187*9,294]0,96=49633 кВт.

Невідповідність заданій потужності Ne=5000049633=367 кВт, що складає 0,73%, тобто менше 1%.

29. Уточнене значення витрати пари на турбіну:

D= D+D= D+k =76,67+1,15 =77,04 кг/сек.

30. Уточнене значення коефіцієнта регенерації:

k===1,158.

Якщо відхилення потужності від прийнятої при розрахунку схеми перевищує задану точність (1.5-2%), то слід виконати перерахунок схеми на уточнену витрату пари D. При цьому всі розрахункові формули для визначення окремих потоків пари не змінюють, а при відхиленні потужності менше 7%, як правило, не перебудовують також процес розширення пари в турбіні, а отже, і параметри основних точок схеми. Розрахунки схем на декілька характерних режимів (різні N і D) доцільно виконувати в табличній формі.

Розділ 6. Місцеві системи споживачів тепла

6.1 Види теплоспоживаня і теплоносії

За призначенням і характером використання тепла розрізняють наступні п'ять видів теплоспоживання:

1) опалення;

2) вентиляція;

3) кондиціювання повітря;

4) гаряче водопостачання для санітарно-побутових потреб;

5) технологічні процеси виробництва.

Кожному з названих видів теплоспоживання властиві свої особливі режими і параметри. У сучасних умовах теплопостачання споживачів здійснюється

зазвичай наступними теплоносіями:

1) гарячим повітрям;

2) гарячою водою;

3) водяною парою;

4) за допомогою електроенергії.

Під системою теплопостачання розуміють сукупність пристроїв для виробництва теплової енергії, її транспортування, розподілу і використання. Система теплопостачання складається з наступних чотирьох елементів:

1) джерела тепла, яке виробляє теплову енергію;

2) теплових мереж, що з'єднують джерело тепла з тепловими пунктами. Теплові мережі розміщуються зазвичай поза будівлями, але в окремих випадках можуть проходити всередині;

3) теплових пунктів, що розміщуються всередині або поза будівлями, що пов'язують технологічно місцеві системи споживання тепла з тепловими мережами і джерелом тепла;

4) місцевих систем споживачів тепла, що розміщуються в кожному забезпечуваному теплом будинку. Їх функції полягають у використанні тепла, що підводиться.

Рис. 6.1.1. Основні елементи системи теплопостачання.

1 - джерело тепла; 2 - теплові мережі 3 - теплові пункти; 4 - будівлі з місцевими системами споживачів тепла.

Сучасні системи централізованого теплопостачання складаються з описаних вище чотирьох основних елементів. У тих випадках, коли споживач забезпечується теплом індивідуально від власної котельні, розташованої в стінах будівлі, система теплопостачання складається лише з двох елементів: джерела тепла і місцевих систем.

6.2 Опалення

Призначення системи опалення полягає в підтриманні в приміщеннях певної температури. Отже, система опалення повинна компенсовувати втрати тепла приміщеннями. При цьому слід враховувати можливі виділення тепла в приміщеннях. Описаний процес виражається наступною формулою:

Qo= Qп - Qтв

де Qo - тепло, що підводиться до приміщення системою опаленнялення; Qп - втрати тепла приміщенням; Qтв - тепловиділення в приміщенні.

Опалювальні установки підрозділяються на місцеві та центральні. У місцевих установках джерело тепла виконується у вигляді печей, газових калориферів (коли спалювання газу відбувається безпосередньо в нагрівальному приладі) або електрокалориферів. У системах центрального опалення джерелом тепла служать водогрійні або парові котли, розташовані поза опалювальними приміщеннями.

В даний час найбільш розповсюдженою системою опалення є система водяного опалення, яка відмінно себе зарекомендувала для більшості типів будинків.

Відповідно з цим нижче наводяться найбільш поширені системи центрального водяного опалення для будівель різної кількості поверхів. Конструктивно ці системи поділяються наступним чином:

1. Класифікація систем водяного опалення за схемами розташування труб стояків:

а) двотрубна вертикальна система;

б)однотрубна вертикальна система з верхньою розводкою з осьовими замикаючими ділянками;

в) однотрубна горизонтальна система.

2. Класифікація систем водяного опалення за розташуванням подаючого (розвідного) трубопроводу:

а) система з верхнім розведенням з прокладкою подаючого (розвідного) трубопроводу по горищі або під стелею верхнього поверху;

б) система з нижнім розведенням з прокладкою подавального (розводящого) трубопроводу по підвалу або над підлогою першого поверху.

3. Класифікація систем водяного опалення за напрямком руху води в подаючому і зворотньому розвідних трубопроводах:

а) тупикова система із зустрічним рухами води в подаючому і зворотньому розвідних трубопроводі;

б) проточна система з цопутнім рухом води в подаючому і зворотньому розвідних трубопроводах.

4. Класифікація водяних систем опалення за характером циркуляції води в системі:

а) системи з природньою циркуляцією води, яка відбувається за рахунок гравітаційних сил, що виникають у зв'язку з різницею густин охолодженої і гарячої води;

б) системи з примусовою циркуляцією, здійснюється помпами.

За останні десятиліття для опалення житлових будівель все частіше застосовуються опалювальні панелі. Вони являють собою зібрану із сталевих труб конструкцію, встановлену в бетонній плиті. Опалювальні панелі підключаються до стояків системи опалення без встановлення регулюючих вентилів. Віддача тепла приміщенню регулюється за допомогою влаштованого в стіні повітряного конвекційного люка.

6.3 Кондиціонування повітря

Кондиціонування повітря служить для створення в приміщеннях штучного поліпшеного клімату, тобто забезпечує задані температуру, вологість і чистоту повітря при дотриманні допустимої швидкості руху повітря в приміщенні.

При сучасному рівні розвитку техніки виробничі процеси у багатьох галузях промисловості неприпустимі без підтримки в цехах строго визначених параметрів повітряного середовища.

Застосування кондиціонування повітря в різних галузях промисловості дає можливість:

1) збільшити обсяг продукції шляхом прискорення протікання

технологічних процесів;

2) забезпечити випуск продукції більш високої якості;

3) створити більш здорові умови для перебування людей у виробничих, громадських і житлових приміщеннях, збільшуючи бадьорість і працездатність людини.

Процес кондиціонування повітря повинен бути повністю автоматизованим. Неавтоматизовані системи працюють не точно і не економічно і тому майже не застосовуються. Автоматизовані системи практично можуть підтримувати в приміщеннях стійку температуру (?t = ± 1°С) і відносну вологість повітря ? в межах ± 7%.

Системи кондиціонування повітря класифікуються за такими ознаками:

1. За областю застосування:

а) технологічні системи (у промисловості);

б) комфортні системи (у виробничих, громадських і житлових будинках).

2. За робочими сезонами:

а) системи, що працюють цілий рік. Застосовуються в промисловості і для об'єктів спеціального призначення;

б) системи, що працюють тільки в теплі місяці року. У цих системах повітря в залежності від погодних умов може охолоджуватися, зволожуватися і осушуватися. Такі системи застосовуються в громадських, житлових будинках, а нерідко і у виробничих.

3. За продуктивністю системи і за місцем обслуговування:

а) місцеві системи з кондиціонерами потужністю від 1,5 до 10 тис. м3 повітря на годину.

б) центральні системи з кондиціонерами потужністю від 10 до 250 тис. м3 повітря на годину, призначені для обслуговування великої кількості приміщень.

4. За кількістю ступенів нагріву повітря:

а) одноступеневі;

б) двоступеневі.

Двоступінчасті системи забезпечують кращі показники роботи і більш стабільні параметри повітря;

6.4 Гаряче водопостачання

Гаряча вода використовується в різних цілях:

1) для санітарно-побутових потреб;

2) для технологічних потреб;

У гарячому водопостачанні споживачами застосовується вода різної якості:

1) вода питної якості необхідна для задоволення санітарно-побутових потреб і для потреб харчової промисловості. Вода цієї якості придатна і для технологічних процесів, однак слід врахувати її дефіцитність і порівняно високу вартість;

2) підґрунтова вода верхніх горизонтів і вода відкритих водойм - річок, озер, морів використовується в різних технологічних процесах, які не мають відношення до харчової промисловості і не вимагають особливих вимог до якості води. Ці води менше дефіцитні й порівняно дешеві;

3) в бальнеологічних закладах використовуються різні мінералізовані води в лікувальних цілях;

4) у різних технологічних процесах використовується спеціально підготовлена вода.

Температура гарячої води, що подається споживачам повинна відповідати їх вимогам і може бути дуже різною.

Згідно з Діючими санітарними нормами ДСН 3.3.6.042-99 «Гаряче водопостачання» температура води, що йде на санітарно-побутові потреби, встановлюється в межах 50-75°С. Вода при цій температурі легко змиває жири, володіє в деякій мірі дезінфікуючою здатністю і не створює небезпеки опіку людей.

У технологічних процесах гаряча вода застосовується при різних температурах. Системи гарячого водопостачання поділяються наступним чином:

1. За ступенем централізації приготування гарячої води:

а) місцеві установки; гаряча вода готується в місцях її споживання.

б)централізовані системи. Гаряча вода готується централізовано в тепловому пункті.

2. За циклом приготування гарячої води:

а) одноконтурний (прямий) цикл: джерело тепла - необхідна гаряча вода; (Рис. 6.4.1 а)

б) двоконтурний цикл: джерело тепла - гаряча вода високої температури - гаряча вода необхідної температури. (Рис. 6.4.1 б)

У двоконтурному циклі джерело тепла готує теплоносій першого контуру. Теплоносій першого контуру не використовується безпосередньо споживачами, а тільки підігріває холодну воду другого контуру до необхідної температури.

Приготування гарячої води по одноконтурному прямому циклу значно простіше її приготування за двоконтурним циклом.

У практиці централізованого теплопостачання приготування гарячої води по одноконтурному прямому циклу отримало назву відкритої схеми, а приготування гарячої води по двоконтурному циклу - закритої схеми теплопостачання

Рис. 6.4.1. Одноконтурний (а) і двоконтурний (б) цикли приготування гарячої води.

1- холодна вода, 2 - джерело тепла; 3 - гаряча вода до споживача; 4 - насос на зворотному трубопроводі або конденсатопроводі; 5 - водо-водяний або пароводяний підігрівач.

3. По застосуванню рециркуляції:

а) система гарячого водопостачання без рециркуляційного трубопроводу. У такій системі гаряча вода, якщо вона не витрачається з часом, охолоджується.

б) система гарячого водопостачання з рециркуляційним трубопроводом.

За останні роки спостерігається швидке зростання споживання гарячої води в країні як результат розвитку санітарної культури населення. Сучасні будинки споруджуються, як правило, з впорядкованими ванними кімнатами, душами. На промислових підприємствах цехи обладнані власними душовими і кранами гарячої води. Гаряча вода широко застосовується також для прискорення і поліпшення протікання технологічних і мийних процесів. У майбутньому можна передбачити зростання обсягу використання і значення гарячого водопостачання в народному господарстві країни.

Розділ 7. Техніко-економічне порівняння двох варіантів будівництва джерел електричної і теплової енергії

Перший варіант: комбінований - спорудження ТЕЦ - 150 МВт з 3 теплофікаційними блоками на базі турбін ПТ-50-130/13 і 3 піковими водогрійними котлами типу ПТВМ-30.

Другий варіант: роздільний - спорудження КЕС - 150 МВт з 3 блоками з турбінами ПТ-50-130/13 і котельні з 5 водогрійними котлами ПТВМ-50.

Питома вартість ТЕЦ -7500 грн/кВт.

Питома вартість КЕС- 5100 грн/кВт.

Питома вартість окремої водогрійної котельні - 800 тис.грн/Гкал/год.

Число годин використання електричної потужності в обох варіантах - 6000 год/рік. В літній період (4380 годин) ТЕЦ працює в конденсаційному режимі.

Число годин використання теплової потужності в гарячій воді в обох варіантах - 2400 год/рік.

Число годин використання електричної потужності в парі в обох варіантах - 6000 год/рік.

Питомі витрати умовного палива на відпущену електроенергію від КЕС =0.32 кг/кВт.год.

Питомі витрати умовного палива на відпущену електроенергію від ТЕЦ:

=0.155 кг/кВт.год. - в теплофікаційному режимі;

=0.280 кг/кВт.год. - в конденсаційному режимі.

Питомі витрати умовного палива на відпуск тепла:

=172 кг/Гкал. - в комбінованому варіанті;

= 180 кг/Гкал - в роздільному варіанті.

Вартість палива - Цп=750 грн/т.у.п.

Витрату електроенергії на власні потреби прийняти однаковою для обох варіантів у розмірі 5,5 %.

Відрахування на амортизацію та витрати на ремонт - 11 % від вартості об'єкта. Штатні коефіцієнти: 1,3 чол/МВт - для КЕС, 1,8 чол/МВт - для ТЕЦ і 0,15 чол/Гкал/год - для окремої котельні.

Середньомісячна заробітна плата - 4200грн. Решту постійних витрат прийняти у розмірі 10 % від суми витрат на амортизацію, ремонт і заробітну плату.

Варіант розрахунку №1.

4. Повна вартість:

ТЕЦ -

5. Відпуск електроенергії:

ТЕЦ в теплофікаційному режимі:

ТЕЦ в конденсаційному режимі:

6. Відпуск теплоенергії:

7. Витрати умовного палива (річні):

ТЕЦ:

=

8. Паливна складова річних експлуатаційних витрат:

ТЕЦ:

9. Постійна складова експлуатаційних витрат:

Варіант розрахунку №2

1. Повна вартість:

КЕС-

Котельні-

2. Відпуск електроенергії:

КЕС:

3. Відпуск теплоенергії(в обох варіантах):

4. Витрати умовного палива (річні):

КЕС:

Котельні:

5. Паливна складова річних експлуатаційних витрат:

КЕС:

Котельні:

6. Постійна складова експлуатаційних витрат:

Роздільний варіант:

КЕС:

Котельня:

7. Річні приведені розрахункові витрати:

Комбінований варіант:

.

Роздільний варіант:

Різниця:

Аналіз економічних показників Таблиця 7.1.

Показники	Варіант спорудження
	Комбінований	Роздільний
1. Капітальні витрати	1125млн.грн.	965млн.грн.
2. Витрати умовного палива	482000т.у.п.	583000т.у.п.
3.Річна вартість палива	361.5млн.грн.	437млн.грн.
4.Постійна складова експлуатаційних витрат	144.76млн.грн.	131.66млн.грн.
5. Приведені витрати	641.26млн.грн	684.56млн.грн
6. Різниця	6.75%
7.Економічний ефект	43.3млн.грн

Проаналізувавши вищенаведені розрахунки і порівняльну таблицю, яка зображена на Аркуші 4, можемо зробити висновок, що доцільніше, для забезпечення достатнім теплом і гарячою водою споживачів, використовувати комбінований варіант спорудження ТЕЦ потужністю 150 МВт з 3 піковими водогрійними котлами типу ПТВМ-30, оскільки спостерігається значна економія у витраті палива, і, зокрема, його вартості, і в основному: сума річних затрат на утримання ТЕЦ є меншою.

Розділ 8. Охорона праці

Технологічний процес, що включає вироблення теплової енергії здійснюється в умовах енергоблоку. У блоці є водяне опалювання, освітлювальні і вентиляційні установки.

На виробництві вводиться в експлуатацію піковий водогрійний котел КВГМ-30. На даному етапі виробництва можна виділити наступний ряд шкідливих виробничих чинників:

- фізично небезпечні чинники;

- підвищена напруга в електричному ланцюзі, замикання якого може статися через людину;

- підвищена температура агрегатів;

- підвищений рівень шуму;

- небезпечні чинники пожежі (в разі його виникнення);

- психофізіологічні шкідливі чинники, що виникають в процесі праці.

Електричне обладнання, вводи та заземлення виконувати згідно з вимогами розділів діючих «Правил устройства электроустановок» ГОСТ 12.2.007.0-75; вся пускова апаратура знаходиться в місці, яке дозволяє спостерігати за процесом початку роботи з метою попередження ймовірності нещасних випадків; при розпалюванні забороняється використовувати горючі рідини, а також заборонено будь-яким шляхом намагатися збільшувати номінальну потужність; рівень шуму не повинен перевищувати 80 дБ; поверхня нагріву має бути досяжна для чистки від попелу та сажі.

Приміщення, де знаходиться котел, має бути обладнане засобами пожежної безпеки. Підвід електрозабезпечення виконувати згідно протипожежних вимог. В якості негорючого теплоізоляційного прошарку можна використовувати - граніт, цеглу, керамічну плитку. Котел має бути встановлено в котельній з достатнім забезпеченням повітря, необхідного для процесу горіння.

Фізична безпека

Фізично небезпечні чинники створюють рухомі частини машин і механізмів. При обслуговуванні енергоблоку джерелами небезпечних чинників можуть бути: обертові з'єдувальні муфти генератора і турбіни, двигуна і насоса.

При дії на людину вони викликають травми, як легкі, так і важкі. Щоб уникнути травмування, застосовують наступні заходи захисту:

* блокувальні пристрої, що перешкоджають проникненню людини в небезпечну зону, або що усувають небезпечний чинник на час перебування людини в небезпечній зоні (захисні кожухи і т.д.);

* сигналізуючі пристрої, що інформують про роботу устаткування (світлові і звукові сигнали);

* дистанційне устаткування, за допомогою якого здійснюють контроль і регулювання устаткування з ділянок, віддалених від небезпечної зони.

* захисні пристрої (стаціонарні, рухомі і переносні).

Акустична безпека

Підвищений рівень шуму на енергоблоці виникає при роботі основного і допоміжного обладнання, яке, як правило, знаходиться в головному корпусі і впливає на обслуговуючий персонал.

Тривале знаходження людини в шумному приміщенні призводить до зниження слуху, нервово-психічних перевантажень (емоційні перевантаження). Октавні рівні звукового тиску і рівні шуму на робочому місці не повинні перевищувати значень, вказаних в ГОСТі 12.1.003-83.

Для зниження рівня шуму і його шкідливої дії слід приймати заходи. Такі як, обгороджування або звукоізолювання (звукоізолюючі кабіни).

Вибухопожежна безпека блоку

Можливими джерелами спалаху у відділенні блоку є: електрична іскра, електрична дуга при короткому замиканні, висока температура, яка виділяється тепловими елементами блоку.

Дія на людину відкритого вогню викликає опіки різних ступенів важкості. Виділення чадного газу при горінні викликає важкість дихання.

Пожежна безпека при експлуатації блоку забезпечується:

* системою запобігання пожежі;

* системою пожежогасіння;

* протипожежним захистом і організаційно-технічними заходами відповідно до ГОСТу 12.1.004 - 91 «ССБТ. Пожежна безпека. Загальні вимоги».

Відповідно до НАПБ 05.016-2006 будівля відноситься до категорії «Г». До цієї категорії належать приміщення, де є негорючі речовини та матеріали в гарячому, розпеченому або розплавленому стані, а також горючі гази, рідини та тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо; процес їх обробки супроводжується виділенням променевої теплоти, іскор та полум'я.

Електробезпека

До чинників, що викликають небезпеку травмування електричним струмом відносяться:

* підвищена напруга в електричному ланцюзі, замикання якого може статися через тіло людини, викликаючи електротравми;

* аварійні режими роботи устаткування виникає при пошкодженні ізоляції і замикання фази на корпус електрифікованого устаткування або на землю.

Для захисту відповідно до ГОСТу 12.1.019-81 передбачають занулення. Окрім цього для захисту від підвищеної напруги застосовують:

* ізоляцію струмопровідних частин устаткування, розміщення їх на недоступній висоті, спорудження обгороджувань від випадкового дотику;

* ізолюючі підставки - застосовуються як ізолююча основа (діелектричні килимки).

Вібробезпека

На насосах, генераторах, двигунах можливе виникнення підвищеного рівня вібрації, пов'язаного з їх роботою, а саме обертанням їх елементів, то ця вібрація здійснює дію на робітників, що обслуговують блок. Підвищений рівень вібрації в резонансній або білярезонансній зоні може бути причиною вібраційної хвороби - стійких порушень фізіологічних функцій організму, обумовлених дією вібрацій на центральну нервову систему.

Отже, необхідне вживання заходів для придушення вібрацій і обмеження часу дії на людину. До таких заходів відносяться:

* створення вібропоглинаючої основи;

* підкладення під агрегати спеціальні вібропоглинаючі матеріали;

* тривалість робочої зміни не більше 8 годин.

Мікроклімат виробничого приміщення

Вони нормуються санітарними нормами мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99. Санітарні норми поширюються на умови мікроклімату в межах робочої зони підприємств, закладів, установ тощо, незалежно від їх форми власності та підпорядкування.

Мікрокліматичні умови виробничих приміщень характеризуються такими показниками:

- температура повітря,

- відносна вологість повітря,

- швидкість руху повітря,

- інтенсивність теплового (інфрачервоного) опромінення,

- температура поверхні.

Оптимальна температура в холодний період року складає t=19 - 21 °С, відносна вологість ?= 60 - 40% швидкість руху повітря ?=0,2 м/с., в теплий період року t= 21 - 23 °С ?= 60 - 40 % ?=0,3 м/с.

Показники температури повітря в робочій зоні по висоті та по горизонталі, а також протягом робочої зміни не повинні виходити за межі нормованих величин оптимальної температури для певної категорії робіт.

Допустимі величини мікрокліматичних умов встановлюються у випадках, коли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальні величини мікроклімату за технологічними вимогами виробництва, технічною недосяжністю та економічно обгрунтованою недоцільністю.

Перепад температури повітря по висоті робочої зони при забезпеченні допустимих умов мікроклімату не повинен бути більше 3 °C для всіх категорій робіт.

Нормативні параметри освітленості

Розрізняють наступні види виробничого освітлення: природне, штучне і комбіноване. При освітленні виробничих приміщень використовують природне освітлення, що створюється прямими і розсіяними сонячними променями, і змінною, залежно від географічної широти, пори року і доби, ступені хмарності і прозорості атмосфери; штучне освітлення створюється, в основному, електричними джерелами світла; комбіноване освітлення, при якому недостатнє по нормах природне освітлення доповнюють штучним.

Система загального освітлення є сукупністю світильників, розташованих над робочими місцями. Вона доповнює природне освітлення і замінює його в темний час доби. Система здійснює психофізіологічну дію на робітників, сприяє високій ефективності і безпеці праці, знижує стомлюваність і травматизм, зберігає високу працездатність тривалий час.

Природне і штучне освітлення в приміщеннях регламентується нормами ДБН В.2.5-28-2006. Для даного приміщення освітленість, при системі загального освітлення, має складати 200 лк. Природне освітлення при верхньому або комбінованому освітленні КПО en=3%, при боковому освітленні КПО en=1%. Суміщене освітлення при верхньому або комбінованому освітленні КПО en=1.8%, про боковому освітленні КПО en =0.6%. Світильники потрібно застосовувати з захисним кутом не менше 15°.

Освітлення безпеки повинно створювати на робочих поверхнях у виробничих приміщеннях і на території підприємств, які потребують обслуговування при відключені робочого освітлення, найменшу освітленість 5% від заданих норм, але не менше 2 лк в середині і 1лк на території підприємства.

Екологічна безпека

В ході експлуатації ТЕЦ, як відомо, здійснює серйозний вплив на довкілля. Сюди можна віднести такі чинники:

1. Викиди шкідливих речовин в атмосферу.

2. Скидання стічних вод.

3. Забруднення твердими відходами.

4. Шумове забруднення.

5. Теплові викиди.

Також здійснюється істотний вплив на повітряний басейн в районі розташування. В результаті згорання органічного палива в димових газах утворюються вуглекислий газ СО2, водяні пари Н2О, азот N2, сірка у вигляді оксидів SO2 (сірчистий газ) і SO3 (сірчаний ангідрид) і летка зола. До токсичних складових належать оксиди сірки SО3 і SO2, оксид вуглецю СО і летка зола. Близько 99% в оксидах сірки складає SO2.

Окрім вказаних компонентів при високих температурах в топці утворюється деяка кількість токсичних оксидів азоту у вигляді NO, NO2, N2O4, N2O5 і ін.

Одним з чинників взаємодії ТЕЦ з водним середовищем є споживання води системами технічного водопостачання, в т. ч. безповоротне споживання води. Основна частина витрати води в цих системах йде на конденсацію пари в конденсаторах парових турбін. Останні споживачі технічної води споживають близько 7% загальної витрати води. У той же час саме вони є основними джерелами домішкового забруднення.

Зниження звукової потужності досягається використанням труб із газовідвідним стволом конічної форми, з притискним цегельним футеруванням або вентильованим зазором. На виробництві забезпечуються умови охорони праці згідно стандартів безпеки. Для місць небезпечних виробничих чинників знаходяться засоби захисту: огорожі, сигналізуючі пристрої, захисні пристрої. Для зниження рівня шуму встановлюють звукопоглинальні перегородки. Щоб уникнути ураження електричним струмом передбачають заземлення і ізоляцію. Забезпечують сприятливий мікроклімат і освітлення виробничого приміщення.

Висновок

В ході виконання бакалаврської кваліфікаційної роботи були розглянуті різні види схем теплопостачання, типи теплових мереж, компонування ТЕЦ, способи прокладки теплопроводів.

Дослідивши та врахувавши всі ці фактори було обрано і розраховано схему ТЕЦ з турбінами типу ПТ 50-130/13 і трьома піковими водогрійними котлами типу ПТВМ - 30, для надійного забезпечення турбогенераторів парою, було вибрано 4 котли типу БКЗ-320-140, вибрано підземний варіант прокладки теплопроводів.

Техніко-економічне порівняння підтвердило правильність обраної схеми.

Проведений аналіз впливу шкідливих виробничих факторів на персонал, розглянуті методи його зниження.

Список літератури

1. Закон України «Про охорону праці», листопад 2002 р.

2. ДБН В.І.І -7 - 2002 Пожежна безпека об'єктів.

3. Виробнича санітарія В.Л. Лущенков, Д.А. Бутко, С.Д. Лехман та ін. - К.: Урожай, 1996.

4. Ионин А.А. и др Теплоснабжение - М.: Строииздат 1982.- 336с.

5. «Охрана труда в тепловом хозяйстве промышленных предприятий». Под редакцией А.И. Ревякина. -М.: «Энергоатомиздат» 1992 г.

6. Ширакс З.Э. Теплоснабжение - М.: Энергия, 1979. - 256с.

7. Сафонов А.П. Сборник задач по теплофикации и тепловым сетям: Учеб. пособие для вузов. - 3-е изд., перераб. - М.: Энергоатомиздат, 1985. - 232с.

8. Енергетична стратегія України до 2030 року та дальшу перспективу.

9. Кругликов П.А. Технико-экономические основы проектирования ТЭС и АЭС. Письменные лекции СПб, СЗТУ, 2003 - 118 с.

10. Комбинированные энергетические установки с паровыми и газовыми турбинами. Э.А. Манушин, 1990.

11. Проектирование систем теплоснабжения промышленных узлов. Розкин М.Я. Козуля И.Э. Русланов Г.В. и др. К., Будівельник, 1978, 128с.

Размещено на Allbest.ru