Соціально-трудова реальність - XXI: філософія становлення, можливостей та викликів

Така ментальна модель у багатьох представників соціуму сформувалася не в останню чергу під впливом концептів, суджень, зарубіжних видань, які згодом стали бестселерами і належали таким гуру світової економічної та соціологічної думки, як З. Бауман, Д. Белл, Е. Тоффлер, Ф. Фукуяма, М. Кас- тельс. Означені завищені уявлення щодо майбутнього людини соціальної та її соціально-трудового буття формувалися протягом другої половини ХХ ст., а їхні ключові засновки в узагальненому, дещо спрощеному формулюванні були такими: праця набуде рис нематеріальної; домінантою постіндустрі- альної економіки стане скорочення до мінімуму важкої фізичної праці; у структурі зайнятих переважатимуть професії, пов'язані з інтелектуальною працею; небачено розширяться можливості людини праці.

Одна з останніх фундаментальних монографій [3], підготовлена за участі представників наукових шкіл трудовиків, містить розгорнуту, аргументовану відповідь на низку запитань, зокрема: «Наскільки виправдалися прогнози видатних мислителів сучасності щодо майбутнього світу праці та зайнятості?», «Чи спостерігається дрейф нової економіки і постіндустріального суспільства в бік людини праці?», «Чи справді відбувається дематеріалізація процесів праці в тих масштабах, що їх передбачали видатні вчені?»

Висновки, що є результатом власних досліджень і узагальнень, сформулюю так: основні риси нового світу праці є лише приблизно такими, якими їх уявляли видатні вчені; найавторитетніші світила, які робили свої прогнози в середині та другій половині XX ст. щодо розвитку світу праці, не змогли передбачити глобальності наслідків надскладних, надрізновекторних змін, що нині прогресують у соціально-трудовій сфері як результат гнучкості, нестандартності всіх складових ринку праці та зайнятості; чимало оцінок щодо майбутнього світу праці виявилися занадто райдужними, а тому, образно кажучи, «епоха комунізму» у сфері праці віддаляється; твердження про настання ери дематеріалізації праці, перемогу цінностей постіндустріального, інформаційного, мережевого капіталізму межують з фантасмагорією, і соціум чекає на нові, більш зважені оцінки щодо трудової платформи найближчого і більш віддаленого періодів, на якій доведеться працювати в наступні десятиліття.

Мої попередні розвідки й аргументації переконують у тому, що зміни, які відбуваються у сфері праці, й надалі лише інтенсифікуватимуться, зачіпаючи не лише зміст, характер праці, політику трудових доходів і форм зайнятості. Водночас це буде й утвердженням нового формату, нового типу відносин у сфері безпосереднього докладання праці.

За неповні три десятиліття (від початку 1990-х років і дотепер) у глобальному масштабі відбувся перехід від «класичних», структурованих відносин між працею і капіталом на всіх рівнях ієрархічної структури економіки та суспільства до розмитих, гібридних відносин, які де-юре є колективно- договірними або ж урегульованими в інший спосіб, а де-факто формальними, напівпрозорими, нестійкими, дедалі більш індивідуалізованими, асиметричними. Як неодноразово наголошувалося в матеріалах МОП, починаючи з 1990-х років спостерігається «гонитва за лідером» до нижньої межі соціальних гарантій у сфері праці та зайнятості.

Стабільні численні вертикально і горизонтально структуровані трудові колективи індустріальної доби за становлення нової (цифрової) економіки вже не матимуть означених вище характеристик. Низька трудо-, матеріало- та фондомісткість сучасного і майбутнього виробництва у комплексі з трансформацією суспільного поділу праці кардинально змінюють формат підприємництва постіндустріальної доби, його «трудовий» базис. Сукупна робоча сила -- як глибоко «занурена» в глобальний суспільний поділ праці -- стає дедалі більш фрагментованою і розділеною. Трудові правовідносини з кожним днем набувають цивільно-правового характеру, а колишня домінуюча колективно-договірна практика регулювання соціально-трудових відносин стрімко втрачає інституціональну основу і знижує свій потенціал.

Цифровізація, віртуалізація економіки, її гібридний характер, поява різних модифікацій -- економіка платформ, економіка «за запитом», економіка спільного споживання -- змінюють не лише соціально-трудовий ландшафт у сфері безпосереднього докладання праці. Відбуваються зміни всієї соціальної структури підприємництва, стираються класичні грані між виробниками і споживачами, працівниками і роботодавцями; змінюється колишня полярність взаємовідносин і взаємозалежності між власниками робочої сили і власниками капіталу. Отже, соціальна тканина нової економіки та постіндустріального суспільства набуває некласичних, атипових, змінюваних, нестійких форм. Такою ж стає і вся система соціально-трудових відносин, що дістає проєкцію в моделі «Праця 4.0».

Для розуміння сучасної філософії «кінця праці» в класичному його розумінні, системного бачення соціально-трудової реальності -- XXI принципового значення набуває науковий дискурс взаємообумовленості розвитку інституту «Праця 4.0» і гіг-економіки та формування нової нормальності у сфері праці та зайнятості. Наголошую на тому, що складові феноменів цифрової доби -- інститут і платформа «Праця 4.0» та економіка нестандартної зайнятості (гіг-економіка) -- тісно пов'язані, оскільки першопричини 'їх зародження і розвитку значною мірою збігаються, нерідко є спільними й тісно корелюють з мегатрендами розбудови нової економіки та мережевого суспільства.

Подані нижче судження та обґрунтування правомірно розглядати як нову аргументацію того, якими будуть основні драйвери розвитку сфери праці та зайнятості; як стандартність, типовість, стабільність трансформуються в нестандартність, атиповість, нестабільність, нову мобільність і формують нову нормальність.

Попередні розвідки й аргументації [4; 13] засвідчили, що нові грані економіки і соціально-трудової реальності цифрової доби відкриваються за опрацювання та усвідомлення взаємозв'язку й взаємообумовленості явищ і процесів, самої філософії суспільного ланцюга, складовими якого є: цифровізація та інші проривні технології «Індустрії 4.0» нові (цифрові) бізнес- моделі нові форми (типи) підприємницької діяльності новий суспільний поділ праці нові види зайнятості (гіг-економіка). Даний ланцюг трансформацій потребує деталізації та врахування стрижневої обставини, доведеної в моїх новітніх дослідженнях, з огляду на які наполягаю, що діджита- лізація як проникнення цифрових технологій у всі сфери і види економічної діяльності не є драйвером перших десятиліть ХХІ ст., оскільки цей процес (цифровізація) розпочався ще в останній чверті минулого століття.

Що ж можна вважати драйвером початку ХХІ ст., так це переосмислення того, як компанії повинні вести бізнес, яким має бути вектор розвитку бізнес-моделей. І хоча на цьому шляху ще чимало перешкод економічного, управлінського, психологічного характеру, дедалі більше інноваційно налаштованих, соціально відповідальних суб'єктів підприємницької діяльності свідомі того, що конкурентоспроможність у ХХІ ст. пов'язана передусім з новими бізнес-моделями, способами ведення бізнесу, підґрунтям яких є технології «Індустрії 4.0» та інших за порядком індустрій, які вже на підході.

Рис. 2. Ланцюг формування економіки нестандартної зайнятості Джерело: розроблено автором.

З'являється новий ланцюг подій і взаємозалежностей, а саме: інформаційно-комунікаційні та інші проривні технології як уособлення «Індустрії 4.0» цифрова трансформація бізнесу платформові бізнес-моделі, які забезпечують створення цінності для споживачів за широкого використання цифрових та інших проривних технологій «Індустрії 4.0» цифрова організація праці (віртуальні форми взаємодії роботодавців з працівниками, мережеві форми поділу та кооперації праці, реалізація проєктів трудової мобільності тощо) економіка нестандартної зайнятості.

Ланцюг формування економіки нестандартної зайнятості формалізовано представлено на рис. 2.

Цифрова трансформація вже нині докорінно змінила і продовжує змінювати світ праці та зайнятості. Основа основ дотеперішньої соціально-трудової сфери -- робоче місце -- раптово втратила свій колишній статус, параметри, місцезнаходження тощо. Той простір, у якому здійснюються трудові функції, відбувається процес праці, часто-густо поєднується з простором, у якому ми спимо, харчуємося, вчимося, тренуємося, проводимо дозвілля.

Однак яким буде довготривалий вплив старих/нових чинників на життєдіяльність людини в цілому і трудову зокрема, лишається все ще нез'ясо- ваним. Необхідні глибокі, системні, міждисциплінарні дослідження теоретичного і прикладного характеру. Наукові розвідки впливу цифровізації на трудову діяльність, її організацію залишаються, швидше, винятком, ніж правилом, і потребують значного прирощення.

Новий формат суспільного виробництва, суспільної організації праці, сфери безпосереднього докладання праці, ринку праці й багатьох-багатьох інших аспектів, що стосуються людини, її життєдіяльності, добробуту під впливом явищ, процесів, чинників, складатиметься під системною дією чинників, які спричинили «великий вибух -- 1». При цьому відбудеться посилення взаємовпливу, взаємообумовленості, взаємодії глобальних феноменів, що сприятиме формуванню нового тренду розвитку екосистеми -- економіки нестандартної зайнятості.

Слід ще і ще раз наголосити на тому, що цифровізація економіки, впровадження інших проривних технологій «Індустрії 4.0» запровадження нових бізнес-моделей виникнення нового феномену -- цифрових платформ поява нових типів компаній і систем управління поява та розширення спектра нових форм зайнятості -- це єдиний ланцюг взаємопов'язаних, вза- ємообумовлених процесів і явищ, які є породженням Четвертої промислової революції та Шостого технологічного укладу. Технології Четвертої промислової революції в поєднанні з мегазмінами, які мають демографічне, гло- балізаційне, політико-економічне походження, докорінно трансформують світ праці та зайнятості.

Конструювання моделі економіки нестандартної зайнятості, на мою думку, має базуватися на тій закономірності, що за умов цифровізації та вір- туалізації життєдіяльності робота уособлюється з певним заняттям, із справою в цілому, а не з прив'язкою до конкретного робочого місця або певної організації, до регламентованого режиму робочого часу та організаційної субординації. На відміну від стандартних форм зайнятості, які передбачають зайнятість за наймання на умовах повного робочого часу в разі використання довгострокового трудового договору, під прямим керуванням роботодавця або уповноваженого ним менеджера, для нестандартної зайнятості характерною є багатовимірна гнучкість. Набір нестандартних форм зайнятості вже нині строкатий і з кожним днем розширюється -- мобільна робота на основі ІКТ, робота на основі ваучерів, фріланс, робота на платформах, портфельна робота, групова зайнятість, зайнятість на основі співробітництва, тимчасовий контракт, аутстафінг, спільне виконання роботи, випадкова робота, тимчасове управління та ін.

На противагу науковим підходам, за якими нестандартна зайнятість асоціюється з відхиленнями від норм і розглядається як фрагментарне явище та відносно автономний сегмент сфери зайнятості на різних рівнях функціонування екосистеми, авторський концепт є принципово іншим. На моє переконання, нестандартна зайнятість у новій економіці зазнає кардинальних трансформацій і не лише стає нормою, набуваючи небачених раніше масштабів і модифікацій. Вона переростає в домінуючий тренд соціально-трудового розвитку і визначає ще один вектор розвитку сучасної економіки -- економіку нестандартної зайнятості, інтенсивне формування якої є безпосереднім наслідком, одним з «продуктів» сучасних бізнес-моделей.

Варто привернути увагу потенційних читачів і до наступного, що має безпосереднє відношення до розуміння природи соціально-трудового розвитку, філософії майбутнього, яке вже настало. Результати досліджень підтвердили у більшості випадків попередні наукові розвідки щодо тенденцій та перспектив людиноцентричного (не)розвитку в глобальному вимірі. Водночас результати виконаних новітніх досліджень, як моїх, так і представників наукової школи трудовиків, не підтвердили деякі раніше оприлюднені висновки й очікування щодо змін у сфері праці та зайнятості, заперечують усталені уявлення щодо дрейфу соціально-трудових відносин, потребують відмови від певних постулатів і внесення змін у панівні ментальні моделі.

Очікуваними за трендом розвитку, але не очікуваними за темпами, глибиною зрушень виявилися карколомні зміни у ланцюгах створення доданої вартості.

На моє глибоке переконання, для представників усіх наукових шкіл трудовиків ця проблематика не є «не нашою». Насправді вона навіть дуже «наша», оскільки йдеться про суттєві зрушення в суспільному поділі та кооперації праці, про інший формат співвідношення довиробничої, виробничої та післявиробничої стадій відтворення суспільного продукту, зміну їх ролі (внеску) у створенні доданої вартості.

В економічних теоріях, починаючи з класичної і аж до середини 1960-х років, обстоювався примат виробничої стадії, її домінуючої ролі у створенні суспільного продукту та його вартості. І такі теоретичні постулати в цілому узгоджувалися з практикою господарської діяльності, реальним станом у ланцюгах створення доданої вартості. Далі цифровізація внесла суттєві зміни в глобальні ланцюги вартості. Складовою цих змін є трансформація внеску окремих стадій у створення нових продуктів і формування доданої вартості. Йдеться про кардинальні перетворення у виробничій, науково-дослідній, маркетинговій, торговельній, транспортній діяльності, сферах післяпродажного обслуговування. При цьому нових рис і структури набувають суб'єкти глобальної економіки, модифікуються способи взаємодії між ними, формат міжнародного поділу праці та її кооперації. Наголошую і на тому, що реалії «цифрового» світу є такими, що компанії, які йдуть у фарватері циф- ровізації, мають можливість отримувати нові конкурентні переваги. Вони посідають провідні позиції на ринку проєктування, дослідження, розширюється їх доступ до дедалі більшої кількості потенційних покупців, їм належать логістичні, маркетингові центри.

У своїх попередніх дослідженнях [5] я засвідчував, що зміни, які відбуваються у співвідношенні виробничих і позавиробничих процесів (підготовчі, післяпродажні) й у ланцюгу створення доданої вартості, можуть бути подані у вигляді певної теоретичної конструкції, запропонованої С. Ші, засновником і генеральним директором фірми Acer. Що означає ця теоретична конструкція для різних країн? У найрозвинутіших, як правило, залишаються «хороші» робочі місця, де створюється переважна більшість доданої вартості, а до країн, що розвиваються, перекочовують переважно «погані» робочі місця (з низьким коефіцієнтом доданої вартості). Виведення виробництва за кордон, яке на практиці здійснюється переважно з країн G7 та низки інших провідних держав, породжує явище, яке дістало назву «поляризація робочої сили», або «вимивання середнього сегмента».

Результати моїх новітніх досліджень у цій сфері не лише підтвердили тренд до підвищення значущості довиробничої та післявиробничої стадій у

відтворювальних процесах і формуванні вартості, а й засвідчили трансформацію так званої «посмішки» в інше графічне зображення, яке претендує на назву «гримаси смутку». На останок ще раз наголошу на тому, що неочікува- на нами реальність у цій царині -- разюче скорочення частки виробничої стадії у формуванні доданої вартості. З огляду на новітні тренди у цій площині, можна передбачити, що надалі довиробнича і післявиробнича стадії завойовуватимуть дедалі нові позиції у створенні та відтворенні суспільного продукту і формуванні вартості. Це означає, що становлення трудового виміру нової економіки має відбуватися з урахуванням підвищення значущості у відтворювальному процесі проєктних, дослідних, конструкторських, технологічних робіт, маркетингових досліджень, післяпродажного обслуговування. Водночас слід визнати, що виявилися завищеними колишні оцінки щодо масштабів і домінування в новій економіці інноваційної, інтелектуальної праці.

До завищених очікувань і відповідних висновків відносяться й прогнози недалекого майбутнього щодо гуманізації праці за нової економіки, масштабних очікуваних зрушень у соціалізації відносин між працею і капіталом. Названі, як і деякі інші передбачення та очікування, не справдились, а отже, ера комунізму в соціально-трудовій сфері, образно кажучи, відтерміновується.

Окреслені щойно завищені оцінки тісно корелюють ще з одним неочіку- ваним трендом. Так, складовою отриманих результатів і висновків, які мають принципово важливе значення для розуміння природи соціально-трудових трансформацій і водночас виявилися дещо неочікуваними, недооціненими дотепер, принаймні такими, що перебували на другому плані в прогнозуванні майбутнього світу праці та зайнятості, є переконливі підтвердження дії феномену, що дістав назву вихолощення економіки. Прояви останнього, за моєю оцінкою, мають негативні наслідки для соціально-трудової сфери [5].

Це явище має багато проявів, але новим і таким, що характеризується вкрай негативними наслідками для стабільної, гарантованої, високооплачу- ваної зайнятості середнього класу, є трансформація робіт, які дотепер були надскладними і складними, у роботи прості за змістом (з позицій трудових функцій). Причина такої трансформації -- інтенсивне насичення суспільного виробництва інформаційними системами, елементами штучного інтелекту, кіберсистемами, нанотехнологіями, хмарними технологіями тощо, які перебирають на себе комунікативні, аналітичні, інтелектуальні, розумові функції. Іншими словами, раніше технології, технічні пристрої були при людині, а нині людина дедалі більше перебуває при них.

Унаслідок того, що технології Четвертої промислової революції, як й інші технології постіндустріальної доби, здатні перебрати на себе виконання і простих, і складних, і надскладних функцій, що їх дотепер виконувала людина, відбудеться (і вже частково це є) багатопланове, великомасштабне вихолощення у сфері зайнятості. Йдеться не тільки і не стільки про зникнення з штатних розписів окремих посад, заміну посад високооплачуваних низькооплачуваними (з огляду на спрощення трудових функцій), скільки про вихолощення цілих сегментів, сфер професійної діяльності (юристи, обліковці, у майбутньому -- водії вантажних перевезень тощо).

Отже, представники різних наукових шкіл-трудовиків повинні звернути увагу на окремі «домашні завдання», з якими слід впоратися, виходячи при цьому з таких настанов:

• необхідно наполегливо опановувати міждисциплінарну методологію і водночас розширювати горизонти наукових досліджень, формувати нову економічну теорію праці;

• суто трудового підходу до розуміння філософії нової економіки та її соціально-трудової реальності вкрай недостатньо;

• без залучення методології, інструментарію, теоретичних досліджень демографів, соціальних філософів, глобалістів, психологів, соціологів світи, які нас оточують, виявлятимуться лише фрагментами, клаптиками, а достеменна мозаїка світу самих людей, світу праці та зайнятості залишатиметься за кадром;

• без міждисциплінарного підходу, комплексних і системних досліджень будемо і надалі знати все більше і більше про все менше і менше, а світ праці та зайнятості при цьому поставатиме в ментальних моделях у перекрученому вигляді.

Слід констатувати, що чи не найбільших проривних результатів у дослідженні соціально-трудової проблематики науковій школі трудовиків вдалося досягти, коли опорами концептів постав міждисциплінарний підхід, теоре- тико-методологічний і прикладний інструментарій демографії -- XXI; глобалізації -- XXI; суспільного поділу праці -- XXI; політикоекономічного конструкту -- XXI; інституціоналізму -- XXI; цифровізації, формування нових бізнес-моделей та інших інститутів нової економіки. На мою думку, часткова, локальна, суто трудова реальність перестала існувати як певна автономія, як самодостатній інститут. Світ праці, світ людей перестав бути «моносвітом», суто трудовим, він став гібридним, соціокультурним, глобальним.

До складових «домашніх завдань», з якими маємо успішно впоратися, слід віднести розвиток теорії та практики управління персоналом за умов, коли на ринок праці виходить дедалі більше представників покоління X [14]. Цілком очевидною стає потреба в перебудові всіх складових системи управління персоналом організацій з урахуванням розширення присутності на робочих місцях персоналу «цифрового покоління». Можна передбачити, що більшість форм і методів добору, розвитку персоналу, матеріальної та нематеріальної мотивації, оцінювання результатів трудової діяльності, які нині домінують у практиці управління персоналом організацій, покоління X сприйматиме (і вже сприймає) як архаїзм, рудимент індустріальної доби.

Горизонт подальших наукових розвідок буде пов'язаний з пошуком і науковою аргументацією інноваційних ИЯ-технологій, які працюватимуть на усунення асиметрій у взаємодії покоління X і платформи «Праця 4.0». Об'єктивний аналіз змін, що відбуваються за становлення платформи «Праця 4.0» у контексті міжпоколінного аналізу, -- це перший крок на шляху до подолання небажаного розвитку подій на полі праці та зайнятості, створення передумов для підвищення соціальної якості. Отже, ми маємо зробити все можливе, щоб не проспати майбутнє, яке вже настало.

Розглядаючи «домашні завдання» на прийдешній період, особливий акцент слід зробити на такому. Умови нестабільної екосистеми, нова соціоеко- номічна та епідеміологічна реальність диктують необхідність зосередитися на розробленні прикладних, суспільно корисних проєктів життєдіяльності людини праці задля вирішення двоєдиного завдання -- створення умов для безпечної, захищеної від епідеміологічних загроз праці й водночас забезпечення продуктивної зайнятості на основі задіяння узгоджених, односпрямо- ваних регламентів, що містять організаційні, управлінські, адаптаційні, психофізіологічні, безпекові рішення у сфері трудової діяльності.

На завершення ще і ще раз хочу наголосити на такому. В умовах, коли на зміну обмеженим ресурсам приходять необмежені, вторинний сектор втрачає свою значущість на користь третинного, так звані базис і надбудова змінюють свою полярність, позаекономічне відіграє не меншу, а то й більшу роль, ніж суто економічне, відбуваються кардинальні зміни в мотивації та цінностях трудового життя, інструменти, механізми, парадигми, що їх продукувала дотеперішня економічна теорія, у більшості випадків втрачають будь-який сенс.

З огляду на це, на сучасному етапі має відбуватися зміна теоретичного, філософського розуміння дійсності -- і техніко-технологічної, і економічної, і соціально-трудової. Не виключено, що саму економіку та її соціально- трудову сферу вже в найближчій перспективі розглядатимуть як уособлення зовсім інших парадигм і відповідних відносин. Задля опанування новітньої філософії суспільного буття слід стати на шлях міждисциплінарних досліджень, відмовитися від заскорузлих схем, моделей, інструментів, що сформувалися за умов дотеперішньої економіки, яка за більшості параметрів є повною протилежністю тій реальності, що інтенсивно формується. Водночас украй важливо подолати догми неолібералізму (на кшталт «вільного ринку», який забезпечує так званий спонтанний порядок), як й інші неприродні -ізми; намагатися дивитися на довколишні світи розплющеними очима; демонструвати здатність розуміти причинно-наслідкові механізми взаємозв'язку і взаємообумовленості технічного, економічного, позаекономічного і соціально-трудового розвитку. Майбутнє щодня намагається наздогнати нас, а тому необхідно все робити краще і швидше -- думати, узагальнювати, мислити, досліджувати, діяти, адаптуватися.

Багатоплановість проблематики, що розглядається, та існуючі обмеження щодо обсягу публікації залишили без наукового дискурсу низку явищ і процесів, які мають безпосереднє відношення до формування соціально-трудової реальності -- XXI і серед них: складові (підсистеми) нової економіки (цифрова економіка, економіка платформ, шерінгова економіка, однорангова економіка, гіг-економіка), їх особливості й те, як вони впливають на змістові характеристики світу праці та зайнятості; наукова аргументація природи і мегапричин становлення нової моделі соціальної держави за умов цифрової доби; науковий конструкт глобальних трендів і домінант у сфері трудових доходів; дослідження інституту довіри як провідного інструменту регулювання відносин між суб'єктами нової економіки і мережевого суспільства.

Результати наукового пошуку за окресленими напрямами вже достатньо повно розглянуто [15; 16; 17; 18]. Наведені судження, аргументи, засновки переконують у тому, що соціально-трудова реальність перших десятиліть ХХІ ст. постає як складний симбіоз і нових можливостей, і нових втрат та викликів для людини праці. Досліджені великомасштабні та різновекторні зміни у сфері праці та зайнятості не можна оцінювати в координатах «добре/ погано», «прийнятно/неприйнятно», «сприятливо/несприятливо», а отже, крайні оцінки є недоречними. Трудові практики і моделі праці та зайнятості нині є строкатими, неоднозначними за наслідками, а підходи до їх оцінювання мають бути неупередженими, науково виваженими, багатовимірними.

На мій погляд, коронавірусна криза матиме дедалі більший асоціальний характер. Великою є ймовірність збереження сучасних трендів суспільного поступу, коли зростає соціальна нерівність у різноманітних формах, знижується частка доходів від праці у складі ВВП, нарощуються темпи і масштаби становлення «безлюдної» економіки безлюдиноорієнтованих зрушень у соціальній політиці в цілому і соціально-трудовій зокрема.

ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ

Звичайно, хотілося б уявляти майбутній світ праці та зайнятості, який формується під впливом чинників, що спричинили так званий «великий вибух -- 1» і «великий вибух -- 2», більш райдужним, мати впевненість у позитивній динаміці відтворення робочих місць і розбудови економіки, у якій кожна економічно активно людина, за бажанням, може знайти собі місце на ринку праці та самореалізуватися. Хотілося б бути таким оптимістом, як, наприклад, Р. Шарма, про якого згадували на початку публікації.

Не виключено, що вектор розвитку подій в оточуючих нас світах -- техніки, інститутів, економіки, самих людей -- набуде іншого формату. Але для цього мають відбутися кардинальні зміни у свідомості людей, їхніх цінностях життя в цілому і трудового життя зокрема. Світ позаекономічний, морально-духовний, ціннісний має кардинально змінитись. Еволюційним шляхом таких змін навряд чи можна досягти, тому вони можуть відбутися, коли людство поставатиме перед небаченими загрозами, катаклізмами, переживатиме глобальний стрес. Порятунок від вірусів на кшталт СОУГО-19 пов'язаний не лише з наявністю вакцин, проведенням ін'єкцій, дотриманням санітарно-епідеміологічних норм. Головне -- усвідомлення достеменних цінностей життя і життєдіяльності, формування нового світогляду та культури, які мають докорінно змінити пріоритети розвитку економіки і суспільства цифрової, постіндустріальної доби. При цьому принципово розуміти, що за повного чи хоча б перманентного припинення нинішньої ко- ронавірусної кризи повернення людства до того формату людського буття, у якому воно перебувало до лютого -- березня 2020 р., вже не буде. Життєдіяльність кожної людини, домогосподарства, колективу, соціальних груп, спільнот аж до планетарного масштабу відбуватиметься за іншими, постепідеміологічними сценаріями, у яких лише частково збережеться те, що було до СОУГО-19 і його подальших мутацій (проявів).

За цих умов життєво важливо опанувати мистецтво балансування між збереженням життя людей і відновленням, запуском економіки, не боятися змін і бачити не тільки втрати, а й нові можливості для розвитку, шукати нові, нетрадиційні опори економічного і суспільного поступу. Навіть якщо буде винайдено ефективну вакцину і глобальне оздоровлення населення розпочнеться невідкладно завдяки використанню медичних засобів, у тому числі вакцинації, криза, яка водночас є і економічною, і соціальною, і епідеміологічною, набуде, на мою думку, застійного характеру. А це означатиме, що уряди, бізнесові структури, усі соціальні партнери від регіонального, національного і аж до наддержавного рівнів повинні орієнтуватися на розробку і реалізацію довгостроковової стратегії економічного і соціально-трудового розвитку. Якщо це полум'я -- не пожежа, яку можна швидко загасити, а тривале тління із загрозою загоряння і неконтрольованого поширення, якщо горизонт викликів є тривалим і неочевидним, ми повинні готуватися до глобальних перетворень, сценарію життєдіяльності не катастрофічного, але великомасштабного, різновекторного, багатовимірного. Дійсно, якщо, за висновками найавторитетніших епідеміологів, імовірність життєдіяльності в умовах коронавірусу збережеться на тривалий період, то маємо по-іншому переосмислити все, що здійснювали, продукували дотепер.

Опрацювання проблематики природи соціально-трудових трансформацій переконує в тому, що простих відповідей на уроках з нинішнього, і особливо майбутнього, соціально-трудового розвитку -- XXI ст. не існує. Отримані ж відповіді мають стимулювати подальше осмислення, зародити бажання у потенційного читача долучитися до наукової дискусії, розробки відповідних проєктів задля кращого майбутнього світу праці. І навіть якщо цього не зробити, це не звільнить наукову спільноту від відповідальності за настання його наслідків.

Отже, закликаємо всіх, хто опікується проблематикою соціально-трудової сфери, людиноцентричного (не)розвитку, спільними зусиллями розширювати горизонти наукових досліджень, виходити за рамки бачення сутності окремих моноявищ і процесів, не гратися в термінологічну еквілібристику, розгляд другорядних явищ і процесів, до того ж, без прирощення знань. За великим рахунком, справа не стільки в нових термінах, констатації очевидних фактів, демонстрації неупорядкованих статистичних даних, що заполонило економічну, соціально-трудову літературу, а в розумінні природи явищ і процесів, які розгортаються на «полі» соціально-трудового розвитку, їх очевидних і латентних сутнісних характеристик, самої філософії нової реальності у світі праці та зайнятості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Шарма Р Взлеты и падения государств. Силы перемен в посткризисном мире ; [пер. с англ. Н. Шаховой]. -- М. : АСТ : Corpus, 2018. -- 592 с.

2. Колот А., Герасименко О. Сфера праці в умовах глобальної соціоекономічної реальності 2020: виклики для України / Представництво Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні ; [ред. К. Ярмолюк-Крьок], 2020. -- 36 с. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://library.fes.de/pdf-files/bueros/ukraine/16344.pdf

3. Гідна праця: імперативи, українські реалії, механізми забезпечення : моногр. [А.М. Колот, В.М. Данюк, О.О. Герасименко та ін.] ; [за наук. ред. А.М. Колота]. -- К. : КНЕУ, 2017. -- 500 с.

4. Колот А.М., Герасименко О.О. Концепт «Праця 4.0» : теоретико-прикладні засади формування та розвитку // Економіка і прогнозування. -- 2020. -- № 1. -- С. 7--31.

5. Колот А.М., Герасименко О.О. Соціально-трудовий розвиток в ХХІ столітті: до природи глобальних змін, нових можливостей, обмежень і викликів // Демографія та соціальна економіка. -- 2019. -- № 1 (35). -- С. 97--126.

6. Kolot A., Kozmenko S., Herasymenko O., Streimikienй D. Development of a Decent Work Institute as a Social Quality Imperative: Lessons for Ukraine // Economics and Sociology. -- 2020. -- Vol. 13. -- № 2. -- Р. 70--85.

7. Колот А.М., Герасименко О.О. Детермінанти формування соціально-трудової платформи «Праця 4.0» // Вісник Прикарпатського університету. -- Сер. : Економіка. -- 2020. -- Вип. 15. -- С. 80--92.

8. Колот А.М., Герасименко О.О. Демографічні, технологічні та соціально-трудові імперативи економічного розвитку: нові можливості і виклики постіндустріальної доби / Розвиток соціально-трудових відносин: проблеми науки та практики : моногр. ; [С.І. Бандур, Т.А. Костишина, О.О. Нестуля та ін.] ; [за ред. Т.А. Костишиної]. -- Полтава, 2020. -- 695 с. -- С. 7--41.

9. Колодко Гж.В. Після пандемії. Економіка і політика у постпандемічному світі // Економіка України. -- 2020. -- № 5. -- С. 3--24.

10. ШвабК. Четвертая промышленная революция. -- М. : Эксмо, 2017. -- 208 с.

11. Elliott L. Robots threaten 15m UK jobs, Says Bank of England's chief economist // The Guardian. -- 2015. -- Nov. 12 [Електронний ресрус]. -- Режим доступу : https://www. theguardian.com/business/2015/nov/12/robots-threaten-low-paid-jobs-says-bank-of- england-chief-economist (дата звернення 14.12.2020).

12. Харарі Ю.Н. 21 урок для 21 століття ; [пер. з англ. О. Дем'янчука]. -- К. : Форс Україна, 2018. -- 416 с.

13. Колот А.М., Герасименко О.О. Цифрова трансформація та нові бізнес-моделі як детермінанти формування економіки нестандартної зайнятості // Соціально-трудові відносини: теорія і практика. -- 2020. -- № 10 (1). -- С. 33--54.

14. Колот А.М., Герасименко О.О. Покоління Z і соціально-трудова платформа «Праця 4.0»: імперативи взаємодії // Демографія та соціальна економіка. -- 2020. -- № 2 (40). -- С. 103--138.

15. Колот А.М., Герасименко О.О. Новітні глобальні тенденції у сфері зайнятості і доходів та їх вплив на соціальну нерівність // Соціально-трудові відносини: теорія і практика. -- 2018. -- № 1 (15). -- С. 6--34.

16. Колот А.М., Герасименко О.О. Довіра як інститут у дзеркалі нових можливостей, викликів та імперативів соціально-економічного розвитку // Соціально-трудові відносини: теорія та практика. -- 2018. -- № 2. -- С. 8--26.

17. Колот А.М., Герасименко О.О. Соціальна держава: генезис і перспективи розвитку // Соціально-трудові відносини: теорія та практика. -- 2017. -- № 1. -- С. 8--36.

18. Колот А.М. До філософії нової економіки та соціально-трудової реальності -- XXI / Соціально-трудова сфера в координатах нової економіки та глобальної соціоекономіч- ної реальності: виклики, шляхи розвитку : зб. тез доповідей учасників Міжнар. наук.- практ. конф. (Київ, 11--12 листопада 2020 р.). -- К. : КНЕУ, 2021. -- 360 с. -- С. 25--58.

REFERENCES

1. Sharma R. The Rise and Fall of Nations: Forces of Change in the Post-Crisis World. Moscow, AST, CORPUS, 2018 [in Russian].

2. Kolot A., Herasymenko O. The sphere of Labor in the Conditions of the Global SocioEconomic reality 2020: Challenges for Ukraine. Representation of the Friedrich Ebert Foundation in Ukraine. K. Yarmolyuk-Kryok (Ed.). 2020, available at: http://library.fes.de/ pdf-files/bueros/ukraine/16344.pdf [in Ukrainian].

3. Decent Work: Imperatives, Ukrainian Realities, Support Mechanisms. A.M. Kolot, V.M. Daniuk, O.O. Herasymenko et al. (Eds.). Kyiv, KNEU, 2017 [in Ukrainian].

4. Kolot A., Herasymenko O. Labor 4.0 concept: theoretical-applicable principles of formation and development. Economy and Forecasting, No. 1, 2020, pp. 7-31 [in Ukrainian].

5. Kolot A., Herasymenko O. Social and labor development in the XXI century: to the nature of global changes, new opportunities, limitations and challenges. Demography and Social Economy, No. 1 (35), 2019, pp. 97-126 [in Ukrainian].

6. Kolot A., Kozmenko S., Herasymenko O., Streimikiene D. Development of a Decent Work Institute as a Social Quality Imperative: Lessons for Ukraine. Economics and Sociology, Vol. 13, No. 2, 2020, pp. 70-92.

7. Kolot A., Herasymenko O. Determinants of formation of social and labor platform «Labor 4.0». Journal of Vasyl Stefanyk Precarpathian National University. Series: Economy, Iss. 15, 2020, pp. 80-92 [in Ukrainian].

8. Kolot A., Herasymenko O. Demographic, Technological and Socio-Labor Imperatives of Economic Development: New Opportunities and Challenges of the Post-Industrial Era, in: Development of Social and Labor Relations: Problems of Science and Practice. S.I. Bandur, T.A. Kostyshyna, O.O. Nestulya et al. (Eds.). Poltava, 2020, pp. 7-41 [in Ukrainian].

9. Kolodko Grz. After. Economics and politics of the post-pandemic world. Economy of Ukraine, No. 5, 2020, pp. 3-24 [in Ukrainian].

10. Schwab K. The Fourth Industrial Revolution. Moscow, Eksmo, 2017 [in Russian].

11. Elliott L. Robots threaten 15m UK jobs, Says Bank of England's chief economist. The Guardian, November 15, 2015, available at: https://www.theguardian.com/business/2015/ nov/12/robots-threaten-low-paid-jobs-says-bank-of-england-chief-economist (accessed on 14.12.2020).

12. Harari Yu. N. 21 Lessons for the 21st Century. Kyiv, Fors Ukraine, 2018 [in Ukrainian].

13. Kolot A., Herasymenko O. Digital transformation and new business models as determinants of formation of the economy of nontypical employment. Social and Labour Relations: Theory and Practice, No. 10 (1), 2020, pp. 33-54 [in Ukrainian].

14. Kolot A., Herasymenko O. Generation Z and socio-labor platform «Work 4.0»: interaction imperatives. Demography and Social Economy, No. 2 (40), 2020, pp. 103-138 [in Ukrainian].

15. Kolot A., Herasymenko O. Latest global trends in the area of employment and income and their impact on social inequality. Social and Labour Relations: Theory and Practice, No. 1 (15), 2018, pp. 6-34 [in Ukrainian].

16. Kolot A., Herasymenko O. Trust as an institute in the mirror of new challenges, imperatives and possibilities of socio-economic development. Social and Labour Relations: Theory and Practice, No. 2, 2018, pp. 8-26 [in Ukrainian].

17. Kolot A., Herasymenko O. Social welfare state: genesis and prospects of development. Social and Labour Relations: Theory and Practice, No. 1, 2017, pp. 8-36 [in Ukrainian].

18. Kolot A. To the Philosophy of the New Economy and Socio-Labor Reality -- XXI, in: Social and Labor Sphere in the Coordinates of the New Economy and Global Socio-Economic Reality: Challenges, Ways of Development. Kyiv, KNEU, 2021, p. 25-58 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru