Конспірологічне мислення в динаміці сучасної культури: характерні риси та особливості прояву

У зв'язку з цим закономірно виникають питання: вибір фрейму відбувається сам по собі чи його хтось спрямовує? та чи є якась міра агентності? На нашу думку, такою мірою може бути як сама людська тілесність, так і її свобода, умова існування людини. Прикладом цього можуть слугувати одиночні пікети, при цьому така модельна поведінка має бути попередньо ретельно проаналізована з точки зору її ефективності, що, у свою чергу, передбачає складну інженерію вибору місця, часу, не виключаючи при цьому фактора афекту на противагу кропітким чином вибудованій логіці. Одиночні пікети іноді пов'язані з феноменом лобіювання - системою, куди можуть входити одиночні пікети. Лобіювання передбачає складну політичну організацію на противагу простому об'єднанню агентів - так званому колективному агенту, що для досягнення своїх цілей прагне в тому числі максимально задіяти мас- медіа. Наприклад, з метою прийняття певного закону парламентські групи доволі часто консолідуються з пікетниками. Такий спосіб дозволяє знехтувати конспірологічними діями, об'єднавши в одну операцію пікети, парламентські групи, консолідовані акції та закон, що, у свою чергу, працює проти конспірологічної онтології на користь жанру утопії. У підсумку, конспірологічне мислення у прийнятті нових законів убачає лобіювання певних ідеологічних інтересів, тоді як утопічне мислення націлене на досягнення об'єктивно благої мети та зміну застарілих практик.



Висновки

Сучасні суспільні науки дедалі більше усвідомлюють важливість вивчення конспірологічного мислення. Ставлення до теорій змови як до виноски в умовному переліку тривог щодо народної неосвіченості змінилося намаганням системно дослідити конспірологічне мислення як культурний феномен. Теорії змови визнані об'єктом гуманітарних досліджень інтердис- циплінарного характеру, а динаміка різноаспектного вивчення конспірології корелює зі зростаючим усвідомленням того, що змовницький наратив має тенденцію до суттєвого зростання та впливу на суспільство і культуру.

Конспірологічне мислення особливо актуалізується у кризові періоди, пропонуючи пояснення причин тих чи інших подій, так само як і загрожуючи суспільній та індивідуальній свідомості небезпечними соціальними наслідками. Знання настанов, пов'язаних зі схваленням конкретних конспірологічних теорій, може посприяти протидії їхньому негативному впливу.

Способом конструювання змовницького наративу є параноїдальність, що формує характерологію та культурні патерни мислення, підсилюючи процес конспірологізації та появу різноманітних теорій змови. У світі, сприйманому як ансамбль знаків, що потребують декодування, суб'єкти, піддаючись позасвідомим або афективним патернам мислення, виявляють суттєву схильність до мотивованого схвалення змови. Конспірологічне мислення, проявляючись у різних способах агентного зв'язку, виявляється в діапазоні від простої змови через співучасть до структурних упереджень та ідеологій. Стійкість та успішність конспірологічного наративу забезпечується реалізацією претензії на «правильне» розуміння, що робить його доволі переконливим, а отже, затребуваним.



Література

1. Kucharski A. Post-truth: study epidemiology of fake news. Nature. 2016. Vol. 540, No. 7634. Р 525-525.

2. Williamson P. Take the time and effort to correct misinformation. Nature. 2016. Vol. 540, No. 7632. Р 171-171.

3. Hofstadter R. The paranoid style in American politics. The Paranoid Style in American Politics and Other Essays. Cambridge: Harvard University Press, 1996. P. 3-40.

4. Harambam J., Aupers S. Contesting epistemic authority: conspiracy theories on the boundaries of science. Public Understanding of Science. 2015. Vol. 24, No. 4. Р. 466-480.

5. Barkun M. A Culture of Conspiracy. Apocaliptic Visions in Contemporary America. Berkeley and Los Angeles: University of California Press, 2013. 504 p.

6. Knight P. Conspiracy Culture: From Kennedy to 'The X-Files'. New York: Routledge, 2014.287 p.

7. French Theory in America / Ed. By S. Lotringer and S. Cohen. New York: Routledge, 2001.328 p.

8. Baudrillard J. La Guerre du Golfe n'a pas eu lieu. Paris: Galilйe, 1991. 99 p.

9. Фуко М. Надзирать и наказывать. Рождение тюрьмы / пер. с фр. В. Наумова. Москва: Ad Marginem, 1999. 480 с.

10. Фуко М. Око Власти. Интеллектуалы и власть: Избранные политические статьи, выступления и интервью: пер. с фр. Москва: Праксис, 2002. Ч. 1. С. 220-248.

11. Коваленко І. І., Мелякова Ю. В., Кальницький Е. А. Феномен тілесності в перформативній парадигмі: від зібрання до проблематизації політичного. Вісник Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Серія: Філософія. 2020. № 1 (44). С. 86-119.

12. Giry J. Le conspirationnisme. Archйologie et morphologie d'un mythe politique. Diogиne. 2015. Vol. 249-250 (1). Р. 40-50.

13. Soteras E. The political and religious stakes of conspiracy in the post-modern era. Societes. 2018. Vol. 4 (142). Р 7-18.

14. Carmona M. D. R., Vaquera M. L. C. Pandemic and post-truth: the impact of covid-19 on whatsapp сommunication. Prisma social. 2020. Issue 31. Р. 110-154.

15. Lockie S. Post-truth politics and the social sciences. Environmental Sociology. 2017. Vol. 3 (1). Р. 1-5.

16. Hopkin J., Rosamond B. Post-truth politics, bullshit and bad ideas: «Deficit fetishism» in the UK. New Political Economy. 2018. Vol. 26 (3). Р. 641-655.

17. Paxton R. Democracy in danger. Psychologist. 2017. Vol. 30. Р. 22-26.

18. Marshall H., Drieschova A. Post-truth politics in the UK's Brexit referendum. New Perspectives. 2018. Vol. 26 (3). Р. 89-105.

19. Uscinski J. E., Parent J. M. American Conspiracy Theories. Oxford: Oxford University Press, 2014. 240 p.

20. Zonis M., Joseph C. M. Conspiracy Thinking in the Middle East. Political Psychology. 1994. Vol. 15 (3). Р 443-459.

21. Understanding Conspiracy Theories Advances / K. M. Douglas, J. E. Uscinski, R. M. Sutton, A. Cichocka, T. Nefes, C. S. Ang, F. Deravi. Political Psychology. 2019. Vol. 40, Suppl. 1. Р 3-35.

22. Grimes D. R. On the viability of conspiratorial beliefs. PLoS ONE. 2016. Vol. 11, Issue 3. URL: https://doi.org/10.1371/journal.pone.0151003 (дата звернення: 20.12.2020).

23. Miller J. M., Saunders K. L., Farhart C. E. Conspiracy Endorsement as Motivated Reasoning: The Moderating Roles of Political Knowledge and Trust. American Journal of Political Science. 2016. Vol. 60 (4). P. 824-844.

24. Walker J. What we mean when we say «conspiracy theory». Conspiracy theories and the people who believe them. New York: Oxford University Press, 2018. Р. 53-61.

25. Fenster M. Conspiracy Theories: Secrecy and Power in American Culture. Minneapolis: University of Minnesota Press, 2008. 384 p.

26. Jameson F. Cognitive Mapping. Marxism and the Interpretation of Culture. Urbana: University of Illinois Press, 1990. Р. 347-360.

27. White E. The Value of Conspiracy Theory. American Literary History. 2002. Vol. 14 (1) Р 1-31.

28. Mancosu M., Vassallo S., Vezzoni C. Believing in Conspiracy Theories: Evidence from an Exploratory Analysis of Italian Survey Data. South European Society and Politics. 2017. Vol. 22 (3). P. 327-344.

29. Smallpage S. M., Enders A. M., Uscinski J. E. The partisan contours of conspiracy theory beliefs. Research & Politics. 2017. Vol. 4 (4). Р. 1-7.

30. Douglas K. M., Sutton R. M., Cichocka A. The psychology of conspiracy theories. Current Directions in Psychological Science. 2017. Vol. 26. Р. 538-542.

31. Vitriol J.A., Marsh J. K. The illusion of explanatory depth and endorsement of conspiracy beliefs. European Journal of Social Psychology. 2018. Vol. 48 (7). Р. 1-15.

32. Van Prooijen J.-W. The psychology of conspiracy theories. Oxon, UK: Routledge, 119p.

33. Butter M., Knight P. The history of conspiracy theory research: A review and commentary. Conspiracy theories and the people who believe them. New York: Oxford University Press, 2018. Р. 33-52.

34. Chayinska M., Minescu A. «They've conspired against us»: Understanding the role of social identification and conspiracy beliefs in justification of ingroup collective behavior. European Journal of Social Psychology. 2018. Vol. 48. Р. 990-998.

35. Nichols T The Death of Expertise: The Campaign against Established Knowledge and Why It Matters. Oxford: Oxford University Press, 2017. 273 p.

36. Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна / пер. с фр. Н. А. Шматко. Москва: Ин-т эксперимент. социологии; Санкт-Петербург: Алетейя, 1998. 160 с.

37. Рогалла фон Биберштайн Й. Миф о заговоре. Философы, масоны, евреи, либералы и социалисты в роли заговорщиков / пер. с нем. М. Ю. Некрасова. Санкт- Петербург: Изд. им. Н. И. Новикова, 2010. 400 с.

38. Melley T Empire of Conspiracy: The Culture of Paranoiain Postwar America. Ithaca: Cornell University Press, 2016. 252 р.

39. Latour B. Why Has Critique Run Out of Steam? From Matters of Factto Matters of Concern. Critical Inquiry. 2004. Vol. 30 (22). Р. 235-248.

40. Boltanski L. Mysteries and Conspiracies: Detective Stories, Spy Novels, and the Making of Modern Societies / trans. Catherine Porter. Cambridge: Polity Press, 2014. 99 р.

41. Clarke S. Conspiracy theories and conspiracy theorizing. Philosophy of the Social Sciences. 2002. Vol. 3. Р. 131-150.

42. Conspiracist ideation in Britain and Austria: Evidence of a monological belief system and associations between individual psychological differences and real world and fictitious conspiracy theories / V. Swami, R. Coles, S. Stieger, J. Pietschnig, A. Furnham, S. Rehim, M. Voracek. British Journal of Psychology. 2011. Vol. 102. Р. 443-463.

43. Brotherton R. Suspicious minds: Why we believe conspiracy theories. New York: Bloomsbury Sigma, 2015. 304 р.

44. Van Prooijen J.-W., Douglas K. M. Conspiracy theories as part of history: The role of societal crisis situations. Memory Studies. 2017. Vol. 10. Р. 323-333.

45. West H. G., Sanders T. Transparency and conspiracy: Ethnographies of suspicion in the New World Order. Durham: Duke University Press, 2003. 316 р.

46. Van Prooijen J.-W. Why education predicts decreased belief in conspiracy theories. Applied Cognitive Psychology. 2017. Vol. 31. Р. 50-58.

47. Lamberty P., Imhoff R. Powerful pharma and its marginalized alternatives? Effects of individual differences in conspiracy mentality on attitudes towards medical approaches. Social Psychology. 2018. Vol. 49. Р. 255-270.

48. Uscinski J. E., Klofstad C., Atkinson M. D. What drives conspiratorial beliefs? The role of informational cues and predispositions. Political Research Quarterly. 2016. Vol. 69 (1). Р. 57-71.

49. Холторф К. Радикальный конструктивизм. Знание вне эпистемологии. Вестник Томского государственного университета. 2009. Вып. 329. С. 77-80.

50. Заговор - это один из инструментов критики: интервью с Люком Болтански. URL: https://gorky.media/context/zagovor-eto-odin-iz-instrumentov-kritiki-intervyu-s- lyukom-boltanski/ (дата звернення: 15.01.2021).

51. Геродот. История. URL: https://drevlit.ru/texts/g/gerodot.php (дата звернення: 10.12.2020).

52. Шаламов В. «Новая проза» - «То, что было бы не литературой» без морали (2016). URL: https://finbahn.com/шаламов-новая-проза/ (дата звернення: 13.11.2020).

53. Барт Р. Дискурс истории. Система моды: статьи по семиотике культуры / пер. с фр. С. Н. Зенкина. Москва: Изд-во им. Сабашниковых, 2003. С. 427-441.

54. Фуко М. Порядок дискурса. Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуальности. Работы разных лет / пер. с фр. С. Табачниковой. Москва: Касталь, 1994. С. 49-96.

55. Компаньон А. Демон теории. Литература и здравый смысл / пер. с фр. С. Зенкина. Москва: Изд-во им. Сабашниковых, 2001. 336 с.

56. Доманска Э. Философия истории после постмодернизма. Москва: Канон+: РООИ: «Реабилитация», 2010. 400 с.

57. Boltanski L. Йnigmes et complots: Une enquкte а propos d'enquкtes. Paris: Gallimard, 2012. 440 p.

58. Саррот Н. Эра подозрения. URL: http://www.redkayakniga.ru/biblioteki/item/fD0/ s00/z0000019/st017.shtml (дата звернення: 21.10.2020).

59. Meillassoux Q. Aprиs la finitude. Essai sur la nйcessitй de la contingence. Paris: Йditions du seuil, 2006. 175 р.

60. Lewis T. The Politics of 'Hauntology' in Derrida's Specters of Marx. Ghostly Demarcations. A Symposium on Jacques Derrida S Specters of Marx. Intr by M. Sprinker. London; New York: Verso, 1999. P. 134-167.

61. Politics and the Unconscious. An interview with Ernesto Laclau. Jason Glynos and Yannis Stavrakakis. Subjectivity. 2010. Vol. 3. P. 231-244.

62. Вирно П. Грамматика множества: к анализу форм современной жизни: пер. с итал. Москва: Ад Маргинем Пресс, 2013. 176 c.

63. Agamben G. Homo Sacer: Sovereign Power and Bare Life. Stanford: Stanford University Press, 1998. 199 p.

64. Бадью А. Делез. «Шум бытия» / пер. с фр. Д. Скопина. Москва: Прагматика культуры: Логос-Альтера, 2004. 184 с.

65. Деррида Ж. Письмо и различие / пер. с фр. А. Гараджи. Москва: Акад. проект, 2000. 495 с.

66. Butler J. Frames of War: When Is Life Grievable? New York: Verso, 2009. 193 p.

67. Mouzelis N. Modern and postmodern social theorizing: Bridging the divide. Cambridge: Cambridge University press, 2008. XIV+311 pp.

68. Archer M. S. Being human: the problem of agency. Cambridge: Cambridge University press, 2000. X+323 pp.

69. Long Ch., Hitlin S. Agency as a sociological variable: A preliminary model of individuals, situations, and the life course. Sociology compass. Hoboken: Wiley, 2009. Vol. 3, Is. 1. P. 137-160.

70. Elder G. H., Hitlin S. Time, self and the curiously abstract of concept of agency. Sociological Theory. Hoboken: Wiley, American Sociological Association, 2007. Vol. 25 (2). P. 170-191.

71. Филлипс Л. Дж., Йоргенсен М. В. Дискурс-анализ. Теория и метод / пер. с англ. А. А. Киселевой. Харьков: Гуманитар. центр, 2008. 352 с.



References

1. Kucharski, A. (2016). Post-truth: study epidemiology of fake news. Nature. Vol. 540, 7634, 525-525.

2. Williamson, P. (2016). Take the time and effort to correct misinformation. Nature. Vol. 540, 7632, 171-171.

3. Hofstadter, R. (1996). The paranoid style in American politics. The Paranoid Style in American Politics and Other Essays. Cambridge: Harvard University Press, 3-40.

4. Harambam, J., Aupers S. (2015). Contesting epistemic authority: conspiracy theories on the boundaries of science. Public Understanding of Science. Vol. 24, 4, 466-480.

5. Barkun, M. (2013). A Culture of Conspiracy. Apocaliptic Visions in Contemporary America. Berkeley and Los Angeles: University of California Press.

6. Knight, P. (2014). Conspiracy Culture: From Kennedy to 'The X-Files'. New York: Routledge.

7. French Theory in America / Ed. By S. Lotringer and S. Cohen (2001). New York: Routledge.

8. Baudrillard, J. (1991). La Guerre du Golfe n'a pas eu lieu. Paris: Galilйe.

9. Fuko, M. (1999). Nadzirat' i nakazyvat'. Rozhdenie tyur'my / per. s fr. V. Naumova. Moskva: Ad Marginem [in Russian].

10. Fuko, M. (2002). Oko Vlasti. Intellektualy i vlast': Izbrannye politicheskie stat'i, vystupleniya i interv'yu. CH. 1 / per. s franc. Moskva: Praksis, 220-248 [in Russian].

11. Kovalenko, I. I., Melyakova, YU. V., Kal'nic'kij, E. A. (2020). Fenomen tilesnosti v performativnij paradigmi: vid zibrannya do problematizaciп politichnogo. Visnik Nacional'nogo yuridichnogo universitetu imeni YAroslava Mudrogo. Seriya: Filosofiya - Bulletin of the Yaroslav the Wise National Law University. Philosophy Series. 1 (44), 86-119 [in Ukrainian].

12. Giry, J. (2015). Le conspirationnisme. Archйologie et morphologie d'un mythe politique. Diogиne. Vol. 249-250 (1), 40-50.

13. Soteras, E. (2018). The political and religious stakes of conspiracy in the postmodern era. Societes. Vol. 4 (142), 7-18.

14. Carmona, M. D. R., Vaquera, M. L. C. (2020). Pandemic and post-truth: the impact of covid-19 on whatsapp communication. Prisma social. Issue 31, 110-154.

15. Lockie, S. (2017). Post-truth politics and the social sciences. Environmental Sociology. Vol. 3 (1), 1-5.

16. Hopkin, J., Rosamond, B. (2018). Post-truth politics, bullshit and bad ideas: «Deficit fetishism» in the UK. New Political Economy. Vol. 26 (3), 641-655.

17. Paxton, R. (2017). Democracy in danger. Psychologist. Vol. 30, 22-26.

18. Marshall, H., Drieschova, A. (2018). Post-truth politics in the UK's Brexit referendum. New Perspectives.Vol. 26 (3), 89-105.

19. Uscinski, J. E., Parent, J. M. (2014). American Conspiracy Theories. Oxford: Oxford University Press.

20. Zonis, M., Joseph, C. M. (1994). Conspiracy Thinking in the Middle East. Political Psychology. Vol. 15 (3), 443-459.

21. Douglas, K. M, Uscinski, J. E., Sutton, R. M., Cichocka, A., Nefes, T., Ang, C. S., Deravi, F. (2019). Understanding Conspiracy Theories Advances. Political Psychology. Vol. 40, Suppl. 1. 3-35.

22. Grimes, D. R. (2016). On the viability of conspiratorial beliefs. PLoS ONE. Vol. 11, Issue: 3 e0147905 https://doi.org/10.1371/journal.pone.0151003.

23. Miller, J. M., Saunders, K. L., Farhart, C. E. (2016). Conspiracy Endorsement as Motivated Reasoning: The Moderating Roles of Political Knowledge and Trust. American Journal of Political Science. Vol. 60 (4), 824-844.

24. Walker, J. (2018). What we mean when we say «conspiracy theory». Conspiracy theories and the people who believe them. New York: Oxford University Press.

25. Fenster, M. (2008). Conspiracy Theories: Secrecy and Power in American Culture. Minneapolis: University of Minnesota Press.

26. Jameson, F. (1990). Cognitive Mapping. Marxism and the Interpretation of Culture. Urbana: University of Illinois Press, 347-360.

27. White, E. (2002). The Value of Conspiracy Theory. American Literary History. Vol. 14 (1), 1-31.

28. Mancosu, M., Vassallo, S., Vezzoni, C. (2017). Believing in Conspiracy Theories: Evidence from an Exploratory Analysis of Italian Survey Data. South European Society and Politics. Vol. 22 (3), 327-344

29. Smallpage, S. M., Enders, A. M., Uscinski, J. E. (2017). The partisan contours of conspiracy theory beliefs. Research & Politics. Vol. 4 (4), 1-7.

30. Douglas, K. M., Sutton, R. M., Cichocka, A. (2017). The psychology of conspiracy theories. Current Directions in Psychological Science. Vol. 26, 538-542.

31. Vitriol, J. A., Marsh, J. K. (2018). The illusion of explanatory depth and endorsement of conspiracy beliefs. European Journal of Social Psychology. Vol. 48 (7), 1-15.

32. Van Prooijen, J.-W. (2018). The psychology of conspiracy theories. Oxon, UK: Routledge.

33. Butter, M., Knight, P. (2018). The history of conspiracy theory research: A review and commentary. Conspiracy theories and the people who believe them. New York: Oxford University Press, 33-52.

34. Chayinska, M., Minescu, A. (2018). «They've conspired against us»: Understanding the role of social identification and conspiracy beliefs in justification of ingroup collective behavior. European Journal of Social Psychology. Vol. 48, 990-998.

35. Nichols, T. (2017). The Death of Expertise: The Campaign against Established Knowledge and Why It Matters. Oxford: Oxford University Press.

36. Liotar, ZH.-F. (1998). Sostoyanie postmoderna / per. s fr. N. A. SHmatko. Moskva: Institut eksperimental'noj sociologii; Sankt-Peterburg: Aletejya[in Russian].

37. Rogalla fon Bibershtajn, J. (2010). Mif o zagovore. Filosofy, masony, evrei, liberaly i socialisty v roli zagovorshchikov / per. s nem. M. YU.Nekrasova. Sankt-Peterburg: Izd. imeni N. I. Novikova [in Russian].

38. Melley, T. (2016). Empire of Conspiracy: The Culture of Paranoiain Postwar America. Ithaca: Cornell University Press.

39. Latour, B. (2004). Why Has Critique Run Out of Steam? From Matters of Factto Matters of Concern. Critical Inquiry. Vol. 30 (22), 235-248.

40. Boltanski, L. (2014). Mysteries and Conspiracies: Detective Stories, Spy Novels, and the Making of Modern Societies / trans.Catherine Porter. Cambridge: PolityPress.

41. Clarke, S. (2002). Conspiracy theories and conspiracy theorizing. Philosophy of the Social Sciences. 2002. Vol. 3, 131-150.

42. Swami, V., Coles, R., Stieger, S., Pietschnig, J., Furnham, A., Rehim, S., Voracek, M. (2011). Conspiracist ideation in Britain and Austria: Evidence of a monological belief system and associations between individual psychological differences and real world and fictitious conspiracy theories. British Journal of Psychology. Vol. 102, 443-463.

43. Brotherton, R. (2015). Suspicious minds: Why we believe conspiracy theories. New York: Bloomsbury Sigma.

44. Van Prooijen, J.-W., Douglas, K. M. (2017). Conspiracy theories as part of history: The role of societal crisis situations. Memory Studies. Vol. 10. P. 323-333.

45. West, H. G., Sanders, T (2003). Transparency and conspiracy: Ethnographies of suspicion in the New World Order. Durham: Duke University Press.

46. Van Prooijen, J.-W. (2017). Why education predicts decreased belief in conspiracy theories. Applied Cognitive Psychology. Vol. 31, 50-58.

47. Lamberty, P., Imhoff, R. (2018). Powerful pharma and its marginalized alternatives? Effects of individual differences in conspiracy mentality on attitudes towards medical approaches. Social Psychology. Vol. 49, 255-270.

48. Uscinski, J. E., Klofstad, C., Atkinson, M. D. What drives conspiratorial beliefs? (2016). The role of informational cues and predispositions. Political Research Quarterly. Vol. 69 (1), 57-71.

49. Holtorf, K. (2009). Radikal'nyj konstruktivizm. Znanie vne epistemologii. Vestnik Tomskogo gosudarstvennogo universiteta - Bulletin of Tomsk State University. Vyp. 329, 77-80 [in Russian].

50. Zagovor - eto odin iz instrumentov kritiki: interv'yu s Lyukom Boltanski. URL: https:// gorky.media/context/zagovor-eto-odin-iz-instrumentov-kritiki-intervyu-s-lyukom- boltanski/ [in Russian].

51. Gerodot. Istoriya.URL: https://drevlit.ru/texts/g/gerodot.php_[in Russian].

52. SHalamov, V. (2016). «Novaya proza» - «To, chto bylo by ne literaturoj» bez morali. URL: https://finbahn.com/shalamov-novaya-proza/ [in Russian].

53. Bart, R. (2003). Diskurs istorii. Sistema mody: stat'i po semiotike kul'tury / per. s fr. S. N. Zenkina. Moskva: Izd-vo im. Sabashnikovyh [in Russian].

54. Fuko, M. (1994). Poryadok diskursa. Volya k istine: po tu storonu znaniya, vlasti i seksual'nosti. Raboty raznyh let / per. s fr. S. Tabachnikovoj. Moskva: Kastal' [in Russian].

55. Kompan'on, A. (2001). Demon teorii. Literatura i zdravyj smysl / per. s fr. S. Zenkina. Moskva: Izd-vo im. Sabashnikovyh [in Russian].

56. Domanska, E. (2010). Filosofiya istorii posle postmodernizma. Moskva: Kanon+; ROOI «Reabilitaciya» [in Russian].

57. Boltanski, L. (2012). Йnigmes et complots: Une enquкte а propos d'enquкtes. Paris: Gallimard.

58. Sarrot, N. Era podozreniya. URL: http://www.redkayakniga.ru/biblioteki/item/f00/s00/ z0000019/st017.shtml [in Russian].

59. Meillassoux Q. (2006). Aprиs la finitude. Essai sur la nйcessitй de la contingence. Paris: Йditions du seuil.

60. Lewis, T. (1999). The Politics of 'Hauntology' in Derrida's Specters of Marx. Ghostly Demarcations. A Symposium on Jacques Derrida S Specters of Marx. Intr by M. Sprinker. London, New York: Verso, 134-167.

61. Politics and the Unconscious. An interview with Ernesto Laclau. Jason Glynos and Yannis Stavrakakis (2010). Subjectivity. Vol. 3, 231-244.

62. Virno, P. (2013). Grammatika mnozhestva: k analizu form sovremennoj zhizni / per. s ital. A. Petrovoj Moskva: Ad Marginem Press [in Russian].

63. Agamben, G. (1998). Homo Sacer: Sovereign Power and Bare Life. Stanford: Stanford University Press.

64. Bad'yu, A. (2004). Delyoz. «SHum bytiya» / per. s fr. D. Skopina. Moskva: «Pragmatika kul'tury», «Logos-Al'tera» [in Russian].

65. Derrida, ZH. (2000). Pis'mo i razlichie / per. s fr. A. Garadzhi. Moskva: Akademicheskij proekt [in Russian].

66. Butler, J. (2009). Frames of War: When Is Life Grievable? New York: Verso.

67. Mouzelis, N. (2008). Modern and postmodern social theorizing: Bridging the divide. Cambridge: Cambridge university press.

68. Archer, M. S. (2000). Being human: the problem of agency. Cambridge: Cambridge University press.

69. Long, Ch., Hitlin, S. (2009). Agency as a sociological variable: A preliminary model of individuals, situations, and the life course. Sociology compass. Vol. 3 (1), 137-160.

70. Elder, G. H., Hitlin, S. (2007). Time, self and the curiously abstract of concept of agency. Sociological Theory. Vol. 25 (2), 170-191.

71. Fillips, L. Dzh., Jorgensen, M. V. (2008). Diskurs-analiz. Teoriya i metod / per. s angl. Har'kov: Izdatel'stvo «Gumanitarnyj Centr» [in Russian].

Размещено на Allbest.ru