Народження чужого з ідентичності спільноти

Очевидно, що найґрунтовнішим екзистенціальним виміром ідентичності є самовизначення спільноти, яке неминуче проводить межу між ойкуменою власних культурних значень та іншими культурними світами. Чуття «єдиної родини» пов'язане із відкриттям горизонту інших ідентичностей та розвинутим поняттям політичної суверенності, яке ми зустрічаємо вже зрілим за доби Просвітництва. В цьому сенсі зустріч з іншими покладає ми-ідентичності горизонт уявлення про реальність її буття або визначає реалістичність її рішучості та готовності бути в якості суверенної. Потрібен лише «зовнішній» привід для проекції рішучості бути у «зовнішній» світ речей і людей.

Рішучість відстоювання власного культурного світу, або життєвого світу навіть ціною власного життя вказує на ще глибший екзистенціал ідентичності. Йдеться про культурний апріоризм турботи про власну ідентичність, із втратою якої втрачається смисл не тільки колективного, а й індивідуального буття - власна автентичність. Намагання зберегти культурний імунітет життєвого світу ціною власної загибелі задля відсічі проникненню іншокультурних цінностей вказує на фундаментальність турботи як екзистенціалу, дотичного до ідентичності. Вказуючи на сучасну дилему власного життя versus збереження власного «нашого» світу, Чарльз Тейлор слушно зауважує, що «люди шкодують через втрату більш піднесеного способу життя, в якому героїчний вчинок, політичне самоврядування чи велика філантропічна самовідданість сприймалися б як більш висока самореалізація». Ця дилема є конкуренцією між звичайними і «більш високими», «більш героїчними» поглядами на життя, які властиві навіть і тим, хто не має віри - не вірить у «високе», «трансцендентальне» (Taylor 2007: 621). Поширеність суїцидального тероризму в гіпертрофованих формах сучасного релігійно-культурного фундаменталізму, який часто-густо схильні вважати наслідком психологічних трансформацій особистості під ідеологічним впливом релігії, пропаґанди тощо, свідчить про інше. Ця модальність турботи має глибше значення, ніж занепокоєння чи збентеженість внаслідок, скажімо, тих чи тих загроз благополуччю, ба навіть фізичному життю людини. Ми занепокоєні втратою більшого, ніж індивідуальне фізичне існування. Людина турбується про свою людську автентичність, яка втрачає сенс за межами, окресленими його колективною ідентичністю.

Турбота про власну ідентичність є способом буття людини в її культурному світі й визначально (апріорі) утворює вихідну екзистенціальну структуру людського досвіду - або є раціонально усвідомленою у вигляді, скажімо, патріотизму чи націоналістичної партійної риторики, або ж ні. В цьому сенсі жах втрати ідентичності, пов'язаний з жахом зникнення буттєвої автентичності персони, є в підсумку апріорним щодо будь-якого остраху та занепокоєності фізичним станом чи психологічними переживаннями людини. Йдеться про найглибші засади самого людського буття, людяності як такої, якщо завгодно.

Готовність «імунної системи» ідентичності стати на захист життєвого світу останньої потребує лише реальної об'єктивації небезпеки - насамперед загрози з боку Іншого/Чужого. Острах Іншого з'являється тоді, коли постає небезпека руйнування власної ідентичності, на яку вказують очевидні загрозливі дії, у тому числі відповідна підготовча риторика мас-медійної пропаґанди. Ідентичності у нашу добу зустрічаються чи зіштовхуються у повсякденному світі об'єктивованих намірів, уречевлених «комунікативних стратегій». Екзистенціальне переживання Чужого виникає із зіткнення реальностей відмінних ідентичностей, за певних умов підготовляючи конфлікт та «війну світів», проект яких опредметнюється у вигляді фізичних військових зіткнень.

Висновки

Нехтування особливостями проявів ідентичності в комунікаційних процесах, особливо у проведенні зовнішньої політики в ґлобальному масштабі, неминуче тягне за собою рішучість бути разом «проти» Чужого вкупі з усім іншим екзистенціальним пафосом ідентичності. Універсальність права чи моралі, ґлобальність цивілізаційних благ не здатні замістити буттєву належність до і залежність людини від завжди унікального культурного світу тієї чи тієї спільноти. Понад те, звична методологія універсалізму використовується пропонентами так званих великих культур, тобто культур економічно чи військово впливових націй для нівелювання значень «менших культур». Як приклад ми бачимо це у просуванні виняткових прав «русского мира», щоденно нав'язуваному російською пропаґандистською машиною. Або, mutatis mutandis, - в радикалізації націоналістичного дискурсу, спрямованого на пошук ворогів у власній спільноті та назовні. Отже, можливість ідентичності бути спроектованою на «захист», «відсіч» Іншому легко використовується для проектування війни в сучасному світі ґлобальної комунікації. Гібридна війна - це поєднання двох типів насилля - інструментальної сили військового нищення та пропаґандистського насилля постправди. Гібридна війна - це фізична сила, поєднана з комунікативними зусиллями змінити властивості того, що не змінюється як речові властивості, - трансцендентальну реальність, - ідентичність спільноти.

Феномен чужості і Чужого «народжується» колективно. Генеза екзистенціального розуміння чужості не є наслідком сукупності переживань (experience, erleben) окремих індивідів, не є об'єднанням досвідів чужості Я- центричних структур особистості. Він так само не є публічним резюме інтерсуб`єктивної взаємодії індивідуальних Я-монад (Левінас). «Чужий» виникає з цілісної, не атомізованої реальності спільноти, зокрема як публічне відчуття в сенсі політичної естетики Рансьєра.

Це розуміння генетичної першості «народження» образу і категоризації Іншого/Чужого набуває особливого методологічного значення в гуманітарних дослідженнях взаємодії культур, особливо в історичних та антропологічних дослідженнях. Його практичне, методологічне застосування вимагає від відповідного дослідника максимального усвідомлення власної позиції - окреслення світу власної ідентичності. Досить часто представники гуманітарних дисциплін посилаються на зоровий глузд як найкращу вихідну дослідницьку позицію. Втім, здоровий глузд - common sense - також не існує у безповітряному міжкультурному просторі. Навіть якщо дослідник вважає себе космополітом зі статусом Людини, він з необхідністю має горизонт значень певного «життєвого світу», певного common як передумову його пізнавальної рефлексії та певного єднаючого спільноту cum - наприклад та зокрема, його базової природної мови чи мов, завдяки чому він здатний комунікувати. Лише у випадку наявності позиції - вміння віддавати собі звіт у власній належності до певної «трансцендентальної спільноти» - з'являється можливість досягти більшого ступеня інтерпретативної «об`єктивності», тобто здатності вийти у ширший простір полілогу дослідників різних спільнот з непередбачуваним консенсусом - у публічний простір міжкультурного дискурсу, який ніколи не завершується. Ми увійшли у світ, у якому культурну ідентичність належить відповідально брати до уваги як основу розуміння можливої політики миротворення.

Bibliography

1. Anderson, Benedict. (2006). Imagined Communities: Reflections on the Origin and Spread of Nationalism. London, New York: Verso.

2. Buber, Martin. (2012). Ya i ty. Shlyax lyudyny za xasyds'kym vchennyam. Kyiv: Dux i litera

3. Bystrytskyi, Yevhen. (2018). Proekt vijny: vid identychnosti do nasyl"stva. Nacional'na identychnist' i hromadyans'ke suspil'stvo, Bystrytskyi, Ye. ta in. (red). Kyiv: Dux i litera.

4. Carr, David. (1973). The "Fifth Meditation" and Husserl's Cartesianism. Philosophy and Phenomenological Research 34(1): 14-35.

5. Conley, Tom. (2005). Cinema and Its Discontents: Jacques Ranciere and Film Theory. SubStance 34(3): 96106.

6. Doncov, Dmytro. (1991). Dux nashoyi davnyny. Drohobych.

7. Esposito, Roberto. (2010). Communitas. The Origin and Destiny of Community. Palo Alto: Stanford University Press.

8. Fasmer, Maks. (n.d.) Chuzhoi, proishozhdenie, etimologiia. Etimologicheskii slovar' russkogo iazyka,

9. Frank, Michael C. (2011). Discourse on 9/11 and the American Science Fiction Film. Screen of Terror: Representation of War and Terrorism in Film and Television since 9/1, Hammond, Philip (ed.). Suffolk, UK: Arima Publishing.

10. Grayling, A.C. (2017). War. An Enquiry. New Haven, London: Yale University Press.

11. Habermas, Jьrgen. (1989). The Theory of Communicative Action. Vol.2. Lifeworld and System: a Critic of Functionalist Reason. Boston: Beacon Press.

12. Heidegger, Martin. (2008). Being and Time. New York, London, Toronto: Harper Perennial.

13. Heidegger, Martin. (2010). Kant und das Problem der Metaphysik. Fr./M.: Klostermann.

14. Husserl, Edmund. (1970). The Crisis of European Sciences and Transcendental Phenomenology. Evanston: Northwestern University Press.

15. Husserl, Edmund. (2004). Krizis ievropeiskyix nauk i transcendental'naia fenomenologiia. Vvedeniie v fenomenologicheskuiu filosofiiu. Sankt-Peterburg: Vladimir Dal".

16. Levinas, Emanuel'. (1998). Vremia i drugoi. Gumanizm drugogo cheloveka. Sankt-Peterburg: Vysshaja religiozno-filosofskaja shkola.

17. Malanyuk, Yevhen. (1992). Narysy z istoriyi nashoyi kul'tury. Kyiv: AT «Oberehy».

18. Nansi, Zhan-Liuk. (2004). Bytie edinichnoe i mnozhestvennoe. Minsk: I. Logvinov.

19. Online Etymology Dictionary. (n.d.).

20. Ranciere, Jacques. (2009). Disagreement. Politics and Philosophy. Minneapolis, London: University of Minnesota Press.

21. Ranciere, Jacques. (2012). The Politics of Aesthetics. Norfolk: Continuum.

22. Scruton, Roger. (2014). The Soul of the World. Princeton, Oxford: Princeton University Press.

23. Shtark, Rudol'f. (2009). Res publica: istoriia poniatiia: Sbornik statej. Sankt-Peterburg: Izdatel'stvo Evropeiskogo universiteta.

24. Taylor, Charles. (1995). The Validity of Transcendental Arguments. Taylor, Charles. Philosophical Arguments. Cambridge, London: Cambridge University Press.

25. Taylor, Charles. (2007). A Seculat Age. Cambridge, MA: The Belknap Press of Harvard University Press.

26. Tsipko, Aleksandr. (2018). Mif o razdelennoj nacii. Duhovnogo edinstva ukraincev i russkih nikogda ne bylo i bat' ne moglo. Nezavisimaja gazeta, 15.10.2018.

Размещено на allbest.ru