Філософська комунікація як чинник структурування культурно-освітнього простору на Слобожанщині у ХІХ столітті

У підрозділі 5.3. „Національне виховання у полі мультикультурності домодерного і модерного зразків” розкрито роль філософії у стратегіях національного виховання як синтезатора загальнолюдських цінностей і цінностей життєвого світу, закріплених традицією. Встановлено, що на Слобожанщині через поширення фіхтеанства починають висуватися на передній план ідеї національного виховання. Доведено, що вивчення специфіки реалізації культурологічного підходу до формування національної системи освіти в окремому регіоні, аналіз механізмів різнобічної взаємодії університетської громади з іншими народами, передусім із представниками православного регіону, не лише відтворює соціально-культурний процес у регіоні, але й дозволяє об'єктивно відобразити тенденції його розвитку в Україні. Зокрема було розкрито внутрішні складові співвідношення національних та універсальних цінностей в ідеї університету. На прикладі Харківського університету ХІХ ст. доведено, що університет формує майбутнє нації та визначає напрямок її розвитку. Також розкрито роль філософської комунікації у становленні і розбудові протодемократії як принципу життєдіяльності академічної спільноти. Філософська комунікація тут виступає конститутивним моментом для реалізації автономії університету, а також передумовою для спостереження за відносинами між владою та освітою, без чого неможлива духовна свобода. Всі ці моменти так чи інакше поставлені й розроблені західноєвропейською філософською традицією епохи Просвітництва, на Слобожанщині починають освоювати в інтерпретаціях професорів-іноземців, задаючи матрицю подвійної герменевтики.

У підрозділі 5.4. „Багатовекторність культурних зв'язків Харківського університету: перший досвід локального відтворення європейського освітнього простору” доведено, що Харківський університет, отримавши у спадок від Києво-Могилянської академії складне завдання формування автентичної української національної, культурної, наукової та політичної спільноти, з самого відкриття стає дійовим чинником прилучення українського народу до надбань світової цивілізації. Було показано, що університет у ХІХ столітті стає центром активізації діалогу Слобідської України з європейською філософською спільнотою, що здійснювалася, значною мірою, зусиллями професорів університету. У цьому підрозділі доводиться, що з відкриттям університету відбувається створення нового культурного простору Слобожанського регіону, де філософська культура визначається сплеском творчих взаємодій з іноземними колегами. Таким чином було показано, що міжкультурні зв`язки Харківського університету ХІХ століття, є прикладом того, як актуальні українсько-російські, українсько-польські, українсько-німецькі, українсько-молдовські відносини тощо можуть постати перед нами не як генератор конфліктних ситуацій у змаганні національних тотожностей, а як „внутрішнє” джерело саморозвитку самої ж української нації на даному етапі. Така реконструкція інтеркультурних діалогів Харківського університету актуальна й з огляду на потребу забезпечення неперервності культурного успадкування минулого з сучасністю. Адже осмислення попередніх періодів розвитку думки, відтворення збережених традицій та подальше збирання їх в одне ціле поступово має допомогти українському народові усвідомити себе спадкоємцем давньої і самобутньої культури, призвести до духовного зростання. Повернення до першоджерел не заперечує необхідності збагачення української культурної традиції культурними надбаннями цивілізації, а навпаки, передбачає і прагне її.

У шостому розділі „Філософська комунікація і процеси культурно-освітнього формотворення” показано, що філософська комунікація на Слобожанщині стимулювала духовно-культурний розвиток нації, процеси її самоідентифікації, що відбулися не тільки через опозицію російської і української культур, а й через опозицію української національної ідеї з європейською.

У підрозділі 6.1. „Філософія як синтезатор культурних форм” показано, що філософська комунікація сприяє породженню соціокультурних синтезів, стійких і нестійких культурних і освітніх форм. У результаті реконструкції культурно-мистецького, громадсько-політичного та освітнього комунікативних контекстів було доведено, що внутрішній взаємозв'язок між неіституалізованою та інституалізованою філософією саме й визначає рівень філософської культури у суспільстві і надає імпульс трансформаціям змісту освіти. Цей зв'язок також сприяє поглибленню ідеї університету, уможливлюючи осягнення культуротворчого потенціалу цієї інституції, що конституює свій особливий простір, визначаючи культурно-освітній профіль міста і регіону. Тим самим було показано, що важливі імпульси для концептуального оформлення теорії цінностей як комплементарного синтезу багатоманітних підходів виходять не тільки з комунікативно-компетентного дискурсу, але й з різних соціокультурних практик, які формували габітус освіченого слобожанина

У підрозділі 6.2. „Періодичні видання в культурно-освітньому просторі” розглянуто періодичні видання, як особливий тип соціокультурного синтезу, які визначили специфічність філософської думки та сприяли становленню традиції філософування в даному регіоні. У підрозділі доводиться, що періодичні видання мали важливе значення у відтворенні того духовного середовища, яке визначало орієнтири та пріоритети університетської філософії, саме як регіональної, тобто роблять її „харківською”. Доведено, що регіональна і особистісна визначеність університетської філософії багато в чому залежить від культурного середовища в якому відбувається її становлення та розвиток. Показано, що періодичні видання це не просто соціально-часовий простір, в якому розгортається людське життя, знаходять реалізацію людські цінності і смисли, але й складний, багатогранний процес, який може виступати в один і той самий час і як процес взаємодії індивідів, і як інформаційний процес співпереживання і взаєморозуміння. Журнальна справа завжди зумовлена ситуацією спілкування незалежно від того, є вона реальною чи уявною у свідомості. У журналі діалогічне спілкування може відбуватися як з попередниками, так і зі своїми сучасниками, як з реальними співбесідниками, так і у вигляді внутрішнього діалогу різних „Я” свідомості творця. Саме розуміння сутності журналу як простору спілкування і взаємодії, в якому знаходять реалізацію людські цінності й смисли, дозволяє відтворити тогочасну соціально-культурну ситуацію в регіоні. Найбільшої уваги з огляду на кількість першоджерел до вивчення специфіки харківської філософії заслуговують „Записки Харьковского университета”, “Украинский вестник”, “Украинский журнал” та журнал „Вера и разум”, в яких знаходимо не лише першодруки професорських праць, але й значну кількість перекладів з філософської проблематики, а також матеріали з історії університету, програми, плани навчальних курсів з філософії. Освітянська проблематика обговорювалася майже всіма харківськими періодичними виданнями. Серед основних тем: дослідження присвячені системі освіти та ставлення до її принципів і методів різних соціальних верств Слобожанщини; осмислення досвіду шкіл взаємної освіти, які базувалися винятково на іноземному досвіді і не відповідали умовам буття української людини; проводилися паралелі між сучасною системою освіти та системою освіти минулого; аналізувався досвід домашнього виховання; з`ясовувалися недоліки і недосконалості власне освітнього процесу тощо. Крім того, дозволяють краще зрозуміти світоглядні настанови та уподобання на Слобожанщині ХІХ століття. Зважаючи на евристичну цінність оглянутих праць для сучасної філософії освіти, можна сказати, що періодичні видання - це спосіб трансляції освітньо-культурного досвіду, своєрідний простір формування імперативів мислення і дій. Слід зазначити, що періодичні видання сприяли формуванню підвалин міжкультурних стосунків, надавали нових імпульсів інноваційним трансформаціям тогочасного суспільства від слобідської провінції до суспільства сучасного типу. Зрештою, ретранслюючи регіональні культурні традиції та цінності в загальнонаціональні, періодичні видання Слобожанського регіону ХІХ століття розширили віртуальний простір української культури.

У підрозділі 6.3. „Театр як чинник зростання рівня світоглядної культури Слобожанщини: освітній і культуротворчий потенціал” показано, що театр як соціокультурний феномен та традиція послідовної і неперервної художньо-ігрової діяльності, пов'язана з еволюцією естетичної свідомості людини. Театральне дійство є однією із стародавніх форм емоційно-естетичної комунікації, своєрідною художньо-адаптаційною моделлю в освоєнні дійсності. Саме тому, театр, як практика публічних комунікацій, відіграє важливу роль у формуванні свідомості певної культурної епохи.

Місцевий театр, як культурна інституція, завдяки своєму демократизму згуртовував біля себе представників різних соціальних верств краю. Театральна культура у ХІХ столітті на Слобожанщині мала безпосередній вплив на формування громадської думки, стилю мислення та поведінки людей. Театр, як соціокультурна практика, визначається не тільки художньо-інформаційним змістом сценічної дії, а й суб'єктивним відношенням сприймаючих (глядачів). Театральне дійство визначається не лише трансляцією художніх образів, представлених грою акторів, але й суб'єктами сприйняття. Суб'єкти сприйняття виконують значну функцію, адже від інтелектуально-чуттєвого досвіду та духовної спроможності глядача залежить доля вистави. Широкі культуротворчі можливості сценічної та глядацької інтерпретаційної діяльності роблять акторів і глядачів учасниками одного комунікативного процесу.

У сьомому розділі „Політичні контексти філософської комунікації на Слобожанщині та їхній вплив на структурування освітнього простору” показано роль філософської комунікації у становленні і розбудові протодемократії як принципу життєдіяльності академічної спільноти. Філософська комунікація тут виступає конститутивним моментом для реалізації автономії університету, а також передумовою для спостереження за відносинами між владою та освітою, без чого неможлива духовна свобода.

У підрозділі 7.1. „Освіта і влада: ситуація у слобідському краї у ХIХ ст.” доводиться, що надзвичайно складною і водночас важливою для розуміння специфіки філософського спілкування на Слобожанщині ХІХ століття є проблема співвідношення освіти та влади. Доведено, що реальний соціокультурний досвід середовища і мовна реальність дозволяють розглядати філософську комунікацію не тільки як дидактичний процес, але і як соціальну практику. Розуміння філософської комунікації як практики соціального, культурного, політичного буття тощо, з урахуванням множинності способів і засобів актуалізації, уживання, використання елементів і форм та неоднакового їхнього сприймання, розуміння, інтерпретації залежно від різного етнокультурного, етнопсихічного та власне комунікативного досвіду розкриває специфіку соціальних трансформацій суспільства ранньомодерного типу. Адже основний викладацький та професорський контингент набирався за кордоном: Сербія, Франція, Австрія, Польща та Німеччина стали головним джерелом з якого черпались кадри. Перш за все це були свободолюбиві й незалежні особистості, які під тиском фінансових та політичних причин, з мріями щодо можливості займатися науковими експериментами, розбудовувати освіту, як їм здавалося на голому місці, та підвищення свого соціального статусу з легкістю покидати батьківщину. Але ця перспектива ускладнювалася не тільки нерозвиненістю демократичних процесів на Слобожанщині, а й тим, що в самій Європі про транснаціональне громадянське суспільство можна було лише мріяти. Доводиться, що політична організація академічної спільноти у певний період демонструє своє безсилля перед втручанням держави. Саме тому, втручання державних інституцій, зміна урядової політики щодо університетської автономії призводить не лише до конфлікту з університетською корпорацією, але й зводить нанівець авторитет університету серед слобожан. Більш того всі ці події мали негативні наслідки для громадянського суспільства, контури якого лише починали окреслюватися.

У підрозділі 7.2. „Культурно-освітні інтервенції соціальних і національних рухів у площині освіти: актуалізація національної ідеї” розкрито роль філософії у стратегіях національного виховання як синтезатора загальнолюдських цінностей і цінностей життєвого світу, закріплених традицією. Встановлено, що на Слобожанщині через поширення фіхтеанства починають висуватися на передній план ідеї національного виховання. Нові соціальні і національно-культурні рухи, пов'язані з виникненням та діяльністю перших українських „громад” пожвавили інтерес до проблеми „народного духу”, який за висловом Й. Гердера, проявляється у спільності рис характеру, мови, віри, міфології та моралі і об'єднує людей в єдине ціле, в якому кожний виступає як окремий представник певного народу, маючи спільні з ним риси. Для Слобожанської спільноти традиційним було збереження й створення власної ідентичності через засвоєння та підтримку чужого досвіду та культури, а не знищення та подолання „чужого”. Через це аналіз культурної, релігійної, етнічної та інших відмінностей слід починати з умов конституювання в тому чи іншому соціумі „чужого” й „свого” в усіх проявах і на всіх рівнях. Прикметно, що запорукою збереження власної ідентичності, культури, мови, свободи тощо у полікультурному просторі є збереження автентичності усіх суб'єктів поліетнічного соціуму. Цілеспрямована політика царського уряду направлена на стирання національних відмінностей аж до повної асиміляції висуває на передній план проблему загальноетнічної солідарності на Слобожанщині ХІХ століття, яка на практиці проявляється пробудженням національних рухів за відстоювання незалежності, зростанням політичної свідомості, структуруванням громадськості нового зразка.

У підрозділі 7.3. „Академічна спільнота перед викликом свободи” показано роль академічної спільноти у духовному єднанні слобожанського соціуму. Духовне єднання включає в себе наукове пізнання, корпоративну мораль та вільний вибір індивідів стосовно приналежності до цієї спільноти. Доведено, що в модерному суспільстві свобода індивіда полягає в тому, що він обирає свою свободу, а не наслідує її. Свобода надає індивіду можливість обирати свою ідентичність, цінності та цілі. Академічна спільнота, в певному сенсі, забезпечувала індивіду той рівень свободи, який включає в себе всі громадські, економічні, культурні та суспільні права. Показано, що академічна спільнота Харківського університету ХІХ століття набула характерних рис громадянського суспільства. Доведено, що університет фактично був субспільнотою у сенсі генератора свободи. Культурний простір цієї спільноти розсунувся як горизонтально так і вертикально, спричинив освітянсько-духовні, наукові, культурні та суспільно-політичні прориви на Слобожанщині

У підрозділі 7.4. „Харківське студентство: досвід боротьби за політичну і духовну свободу” обґрунтовано, що філософська комунікація на Слобожанщині стимулювала духовно-культурний розвиток нації, процеси її самоідентифікації, що відбулися не тільки через опозицію російської і української культур, а й через опозицію української національної ідеї з європейською. Показано, що незважаючи на ті соціальні й політичні ілюзії та міфологеми щодо особливої ролі і призначення російської інтелігенції, які панували у ХІХ столітті, харківське студентство виразно демонструє досвід боротьби за політичну й духовну свободу. Ця проблема в сучасному українському соціумі набуває особливої актуальності у контексті теорій та практик студентського самоврядування. Самоврядування сприяє збільшенню компетентності студентства в питаннях суспільного устрою та розвиває свободу самовираження. Академічна спільнота принципово відрізняється від шкільної не тільки за критичною настановою наукового дослідження, але й історично. Університет завжди був й залишається простором вільної комунікації.

Висновки

У висновках наведено основні результати дисертаційного дослідження. У дисертації на матеріалі культурної і освітньої історії Слобожанщини ХІХ ст. визначено роль філософської комунікації у структуруванні культурно-освітнього простору. На основі проведеного аналізу встановлено, що освітній простір Слобожанщини ХIХ ст. конституювався на зіткненні домодерної і модерної традицій. Особливу роль у структуруванні цього культурно-освітнього простору відіграла філософська комунікація.

Філософська комунікація не є одноманітною, вона має свою динаміку, яка обумовлюється співвідношеннями між генеруванням, трансляцією і засвоєнням філософських смислів у комунікативних актах, де повідомлення трансформується у розуміння і внаслідок цієї трансформації відбувається селекція матеріалу. Саме на рівні селекції виникає розуміння. Формами філософської комунікації є філософський діалог, дискусія, змагання думок рівноправних учасників, колективний пошук істини. Спираючись на певні особливості та основний зміст філософської комунікації, можна стверджувати, що постійно зростає роль у становленні і розбудові протодемократії як принципу життєдіяльності академічної спільноти. Філософська комунікація виступає конститутивним моментом у реалізації автономії університету, а також передумовою для спостереження за відносинами між владою та освітою, без чого неможлива духовна свобода.

Здійснений у дисертаційному дослідженні аналіз поняття освітнього простору та освітньої комунікації дозволив встановити, що освітній простір є суттєвою атрибутивною характеристикою освітнього універсуму. Він включає в себе світ знань та освітніх цінностей, виховні ідеали, освітні й виховні стратегії, педагогічні відносини, освітні інституції, освітні й виховні практики та має складну структуру. Цей простір складається із функціональних просторів (культурно-просвітницький, політично-просвітницький, дидактичний, виховний), які можуть як ущільнюватися до синтезу так і розпадатися. Кожен з цих просторів має свою специфічну характеристику, але всі вони є принципово відкритими, впливають один на одного та вступають у протиріччя.

Нерівномірність і неодночасність процесів суспільного і культурного розвитку сприяє як виникненню регіонів, які залишаються осторонь головного потоку глобалізації, так і таких, що мають упереджений розвиток, що особливо було характерним для ХІХ століття. Дев'ятнадцяте століття, хронологічними рамками якого обмежується дане дисертаційне дослідження, виразно показує як освіта, освітній процес, освітній простір впливає на формування нового, індустріального типу урбанізації.

Відкриття Харківського університету на початку ХІХ століття по-новому структурує культурно-соціальний й навіть географічний простір тогочасної Слобожанщини, а саме тут відбувається структурування соціального і культурного простору через активізацію освітніх інновацій. Отже освітній простір тут набуває статусу конституюючого. У цій інтеграції простежується прообраз сучасної культурної й освітньої глобалізації. При цьому. великого значення у структуруванні культурно-освітнього простору Слобожанщини мав розвиток неінституалізованої філософії.

Ранньомодерний мультикультуралізм, що склався на Слобожанщині вже у першій половині ХІХ століття, на відміну від сучасного західного, був насамперед освітнім мультикультуралізмом, який створював передумови для розгортання освітнього мультикультурного полілогу, що сприяло розширенню освітньої комунікації і самоствердженню української версії європейської ідеї університету.

Виявлено, що філософська комунікація в освітньому просторі Слобожанщини ХIХ ст. не обмежувалася рамками академічної спільноти, а виходила за її межі, створюючи альтернативну духовну атмосферу, що відрізнялася від духовної атмосфери істеблішменту того часу. Філософська комунікація сприяє породженню соціокультурних синтезів, стійких і нестійких культурних і освітніх форм. Отже, філософську комунікацію можна розглядати як практично-духовне надбання культури, колективну автокомунікацію і випробуваний історією засіб розпредмечення кожною людиною національного (специфічного) і загальнолюдського (універсального) в культурній спадщині.

Філософія на Слобожанщині внаслідок домінування в ній сковородинівської традиції була не стільки навчальною академічною дисципліною, скільки ускладненим дидактичним проектом і виховною стратегією, яка дозволяла реалізувати прихований навчально-виховний план як у програмах навчальних інституцій, так і у просвітництві серед широких верств населення.

У дисертації узагальнено досвід локального відтворення європейського освітнього простору на Слобожанщині, в основу якого була покладена стратегія багатовекторних культурних зв'язків, через які транслювалася європейська освітня ідея. Розкрито, що саме освітній простір у становленні раннього модерну є репрезентацією ідеї свободи, а нерідко і єдино можливою її дійсністю. Впровадження цієї ідеї в ХІХ столітті наштовхувалося на низку складнощів. Зокрема, попри посилення диференціації різних наукових напрямків і навчальних дисциплін, яка потребувала філософського обґрунтування, давалося взнаки вороже ставлення до філософії з боку царської цензури.

Доведено, що в освітніх і виховних практиках Харківського університету вагомою складовою є філософія у її множинних репрезентаціях, що сприяло створенню ситуації конкуренції у сфері духовного. Саме через філософську рефлексію відкривалися нові обрії в окремих науках, формувалася сфера педагогічної публічності на Слобожанщині.

Описані у дисертації репрезентації неінституалізованої і інституалізованої філософії на Слобожанщині ХІХ століття дозволяють розкрити внутрішній взаємозв'язок між неіституалізованою та інституалізованою філософією, який визначає рівень філософської культури у суспільстві і надає імпульс трансформаціям змісту освіти. Цей зв'язок також сприяє поглибленню ідеї університету, уможливлюючи осягнення культуротворчого потенціалу цієї інституції, що конституює свій особливий простір, визначаючи культурно-освітній профіль міста і регіону.

Визначено освітній і виховний потенціал неформального філософування і популярних форм репрезентації філософського знання, який полягає у створенні комунікативної спільноти, що є історичним прообразом сучасного громадянського суспільства. Ця спільнота сприяє переходу до нової світоглядної орієнтації, пом'якшуючи загрози з боку нігілізму, який з'являється у ситуації світоглядного плюралізму.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

Монографія

1. Радіонова Н.В. Репрезентації філософії в освітньому просторі Слобожанщини у ХІХ столітті // Наталія Радіонова - Суми: ВАТ „СОД”, видавництво „Козацький вал”, 2008. - 320 с.

Статті у наукових фахових журналах

2. Радіонова Н.В. Проблема філософського спілкування в педагогічних концепціях Слобожанщини // Н.В. Радіонова / Науковий вісник. Серія „Філософія” / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків: “ОБС”, 2002. - Вип. 10. - 156 с. - С. 127 - 131.

3. Радіонова Н.В. Харківський Колегіум: до проблеми витоків філософського спілкування на Слобожанщині // Н.В. Радіонова / Науковий вісник. Серія „Філософія” Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків: “ОБС”, 2002. - Вип. 11. - 148 с. - С. 46 - 50.

4. Радіонова Н.В. Педагогічний потенціал філософського спілкування: історичний вимір у комунікативних структурах // Н.В. Радіонова / Науковий вісник. Серія „Філософія” Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків: “ОБС”, 2002. - Вип. 13.- 128 с. - С. 14 - 18.

5. Радіонова Н.В. Трансформації європейської ідеї у культурних процесах Слобожанщини ХІХ століття // Н.В. Радіонова / Науковий вісник. Серія „Філософія” Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків: “ОБС”, 2003. - Вип. 14. - 95 с. - С. 18 - 24.

6. Радіонова Н.В. Актові лекції як філософське спілкування: до філософського ландшафту Слобожанщини ХІХ століття // Н.В. Радіонова / Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць Гол. ред. В.В. Лях. - Вип. 34. - К.: Український центр духовної культури, 2003. - 248 с. - С. 118 - 128.

7. Радіонова Н.В. Вища школа на Слобожанщині у ХIХ столітті: до проблеми національного виховання // Н.В. Радіонова / Науковий вісник. Серія „Філософія” Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків: “ОБС”, 2004. - Вип. 15. - 160 с. - С. 18 - 24.

8. Радіонова Н.В. Філософська комунікація у соціокультурних контекстах на Слобожанщині ХІХ століття // Н.В. Радіонова / Науковий вісник. Серія „Філософія” Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків: “ОБС”, 2004. - Вип. 16. - 152 с. - С. 5 - 15.

9. Радіонова Н.В. Бібліотека Харківського університету ХІХ століття як світ об`єктивованого знання: до проблеми формування інтелектуального простору // Н.В. Радіонова / Науковий вісник. Серія „Філософія” Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків: ХНПУ, 2004. - Вип. 17. - 128 с. - С. 74 - 81.

10. Радіонова Н.В. Сковородинівська традиція в духовному спілкуванні на Слобожанщині у ХІХ столітті. // Н.В. Радіонова / Науковий вісник. Серія „Філософія” Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків: ХНПУ, 2004. - Вип. 18. - 136 с. - С. 63 - 67.

11. Радіонова Н.В. Харківський університет ХІХ ст.: до проблеми українсько-молдавських культурних взаємин // Н.В. Радіонова / Науковий вісник. Серія „Філософія” Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків: ХНПУ, 2005. - Вип. 19. - 150 с. - С. 13 - 26.

12. Радіонова Н.В. Журнал як форма соціокультурної комунікації на Слобожанщині ХІХ століття // Н.В. Радіонова / Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В. Лях. - Вип. 50. - К.: Український Центр духовної культури, 2005. - 244 с. - С. 102 - 113.

13. Радіонова Н.В. Філософське спілкування як засіб формування національної пам`яті // Н.В. Радіонова / Науковий вісник. Серія „Філософія” Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків: ХНПУ, 2006. - Вип. 20. - 136 с. - С. 3 - 8.

14. Радіонова Н.В. Творчий рівень наукового спілкування на Слобожанщині ХІХ ст. // Н.В. Радіонова / Науковий вісник. Серія „Філософія” Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків: ХНПУ, 2006. - Вип. 21, ч. 1. - 118 с. - С. 70 - 76.

15. Радіонова Н.В. Ціннісні орієнтації і філософське спілкування в контекстах мультикультурних моделей ХІХ ст. // Н.В. Радіонова / Науковий вісник. Серія „Філософія” Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків: ХНПУ, 2006. - Вип. 21, ч. 2. - 116 с. - С. 51 - 55.

16. Радіонова Н.В. Цінності орієнтації у філософсько-педагогічних практиках ХІХ ст. (на матеріалі Слобожанщини) // Н.В. Радіонова / Науковий вісник. Серія „Філософія” Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків: 2007. - Вип. 25. - 128 с. - С. 17 - 23.

17. Радіонова Н.В. Харківський університет ХІХ століття до проблеми педагогічного спілкування // Н.В. Радіонова / Науковий вісник. Серія „Філософія” / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків: 2007. - Вип. 25. - 128 с. - С. 17 - 23.

18. Радіонова Н.В. Релігія як чинник формування мультикультурного простору на Слобожанщині ХІХ століття // Н.В. Радіонова / Науковий вісник. Серія „Філософія” Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків: 2008, Вип. 26. - 159 с. - С. 23 - 29.

19. Радионова Н.В. Развитие философии на Слобожанщине в ХІХ веке - философия и украинский мультикультурализм / Н.В. Радионова / Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Філософія. Соціологія. Політологія. - Д.: ДНУ, 2008. - Вип. 17. - С. 304 - 309.

20. Радіонова Н.В. Освіта і влада: ситуація у слобідському краї у Х1Х ст. // Н.В. Радіонова / Науковий вісник. Серія „Філософія” Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків: ХНПУ, 2008. - Вип. 29. - 160 с. - С. 21 - 25.

21. Радіонова Н.В. Розбудова досвіду неформального філософування на Слобожанщині ХІХ ст.: освітньо-виховний вимір // Н.В. Радіонова / Науковий вісник. Серія „Філософія” Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків: ХНПУ, 2008. - Вип. 27. - 140 с. - С. 124 - 130.

22. Радіонова Н.В. Національна ідентичність перед викликами глобалізації (на матеріалі Слобожанщини) // Н.В. Радіонова / Науковий вісник. Серія „Філософія” Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків: ХНПУ, 2008. - Вип. 28. - 152 с. - С. 109 - 114.

Інші публікації за темою дисертаційного дослідження

23. Радионова Н.В. Ценностные ориентации в культурном пространстве Слобожанщины ХІХ ст. // Н.В. Радионова / Журнал Філософів Слов`янських країн. Sofia NR 5/2005. - С. 75 - 79.

24. Радіонова Н.В. Політичні контексти філософського спілкування на Слобожанщині ХІХ століття // Н.В. Радіонова / Новий Колегіум. - №5. - 2007 (42). - 100 с. - С. 58 - 64.

25. Радіонова Н.В. Філософське обґрунтування національного виховання // Н.В. Радіонова / Філософсько-педагогічний дайджест, вип. 1. 2003. За заг. редакцією М.Д.Култаєвої, Харків: ХДПУ ім. Г.С. Сковороди, 2003. - 176 с. - С. 114 - 175.

26. Радіонова Н.В. Г. Сковорода і проблема усної філософської творчості // Н.В. Радіонова / Філософська спадщина Г.С. Сковороди і сучасність. Матеріали ІХ-х Харківських міжнародних Сковородинівських читань.(до 280-річчя Г.С. Сковороди) - Харків: „Екограф”, 2002. - С. 181 - 183.

27. Радіонова Н.В. Трансформації поняття свободи у філософському дискурсі на Слобожанщині ХІХ ст. // Н.В. Радіонова / Проблема свободи у теоретичній та практичній філософії / Матеріали Х-х Харківських міжнародних Сковородинівських читань. В 2 ч. Ч. 1. - Харків: „Екограф”, 2003. - 240 с. - С. 73 - 76.

28. Радіонова Н.В. Роль Харківського Колегіуму в духовному житті Слобожанщини // Н.В. Радіонова / Людина у світі духовної культури / Матеріали міжнародної наукової конференції у трьох частинах. Київ 2002. Частина 2. - С. 36 - 37.

29. Радіонова Н.В. Філософське спілкування у контексті проблем удосконалення освіти // Н.В. Радіонова / Философские проблемы гуманитаризации высшего образования. Сумы - Бердянск 2002. - С. 112 - 114.

30. Радіонова Н.В. Вища школа на Слобожанщині у ХІХ столітті: до проблеми формування мультикультурного простору // Н.В. Радіонова / ІІІ-я Міжнародна науково-практична конференція. Гуманізація вищої освіти: філософські виміри. Суми - Бердянськ. 2003. С. 203. - С. 76 - 78.

31. Радіонова Н.В. До питання про роль філософії у Харківському університеті ХІХ століття // Н.В. Радіонова / Збірка статей за матеріалами ІV-ї Міжнародної науково-практичної конференції / Гуманізація вищої освіти: філософські виміри. Суми - Бердянськ. 2004. с. 276. - С. 76 - 78.

32. Радіонова Н.В. Харківський університет ХІХ століття: у пошуках загальної методологічної орієнтації // Н.В. Радіонова / Мистецька освіта в контексті Європейської інтеграції: теоретичні та методологічні засади розвитку / Тези міжнародної наукової конференції (30 червня - 2 липня). - Київ - Суми: Сум ДПУ ім. А.С .Макаренка, 2004. - 400 с. - С. 27 - 29.

Анотація

Радіонова Н.В. Філософська комунікація як чинник структурування культурно-освітнього простору на Слобожанщині ХІХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.10 - філософія освіти. - Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди. - Харків, 2009.

Дисертацію присвячено визначенню ролі філософської комунікації у структуруванні культурно-освітнього простору на Слобожанщині у ХІХ столітті. На основі ключових положень про філософську комунікацію, висунутих у межах західної та вітчизняної комунікативної філософії, розроблено комплексну методологію дослідження культурно-освітнього простору. Докладно проаналізовано освітній і соціокультурний простір Слобожанщини ХІХ століття. Було встановлено, що філософська комунікація є вагомим чинником структурування культурно-освітнього простору на Слобожанщині у ХІХ ст.

Ключові слова: філософська комунікація, культурно-освітній простір, Слобожанщина ХІХ ст., неінституалізована філософія, університетська філософія, мультикультуралізм, академічна спільнота.

Аннотация

Радионова Н.В. Философская коммуникация как фактор структурирования культурно-образовательного пространства на Слобожанщине ХІХ в. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00.10. - философия образования. - Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С. Сковороды. - Харьков, 2009.

Диссертация посвящена исследованию роли философской коммуникации в структурировании культурно-образовательного пространства на Слобожанщине в ХІХ столетии.

На основании ключевых положений о философской коммуникации, выдвинутых в рамках западной и отечественной коммуникативной философии, разработана комплексная методология исследования культурно-образовательного пространства. В результате чего было установлено, что методологический потенциал коммуникативной философии предоставляет новые возможности для реконструкции воспитательных и образовательных процессов, где философская коммуникация выступает конструктивным моментом образовательных и культурно-просветительских институций, которые в свою очередь реинтерпретируют философские смыслы, способствуя становлению культуры мышления. Философская коммуникация в образовательном пространстве Слобожанщины ХІХ века не ограничивалась рамками академического сообщества, а напротив выходила за его границы, создавая альтернативную духовную атмосферу, которая отличалась от духовной атмосферы истеблишмента того времени.

На примере Слобожанщины ХІХ века была представлена целостная концепция структурирования культурно-образовательного пространства. В ходе исследования было доказано, что образовательное пространство является существенной атрибутивной характеристикой образовательного универсума, который включает в себя мир знаний и образовательных ценностей, воспитательные идеалы, образовательные и воспитательные стратегии, педагогические отношения, образовательные и воспитательные практики. Диссертация содержит анализ принципиальных особенностей образовательного пространства, которые определяются спецификой функциональных пространств, что находит свое проявление в специфическом стиле философствования. Его специфика определяется тем, что он включает в себя образовательный и воспитательный потенциал неформального философствования, а также популярные формы репрезентации философского знания. В результате наложения институализованой и неинституализованой философии возникают социально-культурные синтезы, которые делают образовательное пространство более динамичным. Было показано как образование, образовательный процесс и образовательное пространство влияют на формирование нового типа урбанизации в регионе.

В результате философского анализа установлено, что Харьковский университет ХІХ века конституирует свое особенное пространство, тем самым определяет культурно-образовательный профиль города и региона. Проанализированные в диссертации организационные предпосылки становления университетского образования и практики институализации философской коммуникации, позволяют утверждать, что Харьковский университет ХІХ века является воплощением образовательного проекта раннего модерна на территории Слобожанщины.

Идея университета, трансформированная как конструкт, разворачивает широкий спектр социальных и культурных смыслов, которые не только способны противостоять демодернизационным тенденциям, но и способствуют формированию новых мировоззренческих ориентиров. Образовательное пространство в период становления раннего модерна репрезентирует идею свободы и очень часто является единственно возможною ее реальностью. В диссертации проанализированы реальные коммуникативные практики реализации, сотворения и воплощения культуры свободы, что дает возможность проследить на Слобожанщине ХІХ века отличительные черты коммуникативного сообщества, которое можно понимать как прообраз современного гражданского общества.

Таким образом, в систематическом виде была представлена целостная концепция культурно-образовательного пространства на Слобожанщине ХІХ века, которая убеждает в том, что образовательное пространство конституируется педагогическими отношениями и структурируется процессом образовательной коммуникации, где главная роль принадлежит философской коммуникации. Результаты диссертационного исследования позволяют сформулировать теоретические рекомендации для построения эффективных стратегий и перспектив современного образования. Также, исследование вносит существенный вклад в отечественное краеведение, т.к. на сегодняшний день нет исчерпывающих исследований проблемы становления украинского мультикультуризма, а особенно его региональных воплощений.

Ключевые слова: философская коммуникация, культурно-образовательное пространство, Слобожанщина ХІХ в., неинституализированная философия, университетская философия, мультикультурализм, академическое сообщество.

Annotation

Radionova N.V. Philosophical communication as a factor of structuring of cultural and educational field in Slobozhanshina in the XIX cent. - Manuscript.

This is for the doctoral degree in philosophy by speciality 09.00.10 - philosophy of the education. - Kharkov national pedagogical university named after Skovoroda. - Kharkov, 2009.

The dissertation is devoted to the problem of philosophical communication in the formation of cultural and educational field in Slobozhanshina in the XIX century. According to the statements of the philosophical communication which were put forward within western and native communicative philosophy, the complex methodology of examination of the cultural and educational field was developed. The cultural and educational field of Slobozhanshina of XIX century was analyzed in details. The fact, that philosophical communication is a ponderable factor in structuring of the cultural and educational field in Slobozhanshina in the XIX century.

Key words: philosophical communication, cultural and educational field, Slobozhanshina of the XIX cent., non-institutionalised philosophy, university philosophy, multiculturalism, academic community.

Размещено на Allbest.ru