Тілесність і символ у духовних практиках

У шостому розділі - “Антропологічні чинники трансформації тілесності та духовно-практичний синтез” - розкриваються особливості синтезу, який має місце у символотворчому процесі духовних практик. Визначається провідна роль наслідування та кризових ситуацій у формуванні людини-духовної. Наводиться класифікація типів трансформації тілесності. У підрозділі 6.1. «Наслідування - антропологічний чинник трансформації тілесності» зазначається, що в духовних практиках наслідування набуває особливого значення і актуалізує такі аспекти діяльності людини, які в пізнавальному процесі виконують другорядну роль: дію, емоцію, уявлення, волю, інтуїцію. Наслідувальна дія своїм архетипом має самопожертву. Це переносить центр уваги суб'єкта від мотивів дії та її мети, котрі виступають обмежуючими віхами, що вказують на початок і кінець дії - на сам процес дії. У символотворчому процесі налідувальна дія набуває конкретної форми і стереотипізується, результатом чого є виникнення символу. Ритуально-символічний аспект наслідувального процесу наповнює останній емоційно-піднесеним контекстом ототожнення людини із Вищим Началом. Символ акумулює в собі розгортання наслідувальної дії, забезпечуючи постійне відтворення енергійного рівня стану антропо-буття, емоційно пов'язаного із досвідом подолання кризових ситуацій. У цьому відношенні символ виступає квантом духовності, конденсатом духовного досвіду. Енергія символізму наслідувальної дії конституюється внаслідок виникнення наслідувально-резонуючого ефекту спорідненості із дійсністю на тлі тілесності. У підрозділі 6.2. «Кризові ситуації - антропологічний чинник трансформації тілесності» наголошується, що досвід сакрального набувається в духовних практиках, де активізуються глибинні структури людського єства - структури психосоматичного рівня. Еволюція людини-духовної ґрунтується на психосоматичній трансформації особистості, а тому виходить за межі її рефлексивного осягнення у термінах логічної дискурсивності. Усвідомлення феномена смерті у процесі духовної практики виступає своєрідною (внутрішньо-тілесною) формою рефлексії - антропологічної рефлексії, котра відрізняється від когітальної рефлексії. Масштабом конституювання Абсолюту виступає розгорнутий зміст тілесності у дискурсі кризових ситуацій. У підрозділі 6.3. «Природа духовно-практичного синтезу» обгрунтовано, що синтез цілісності на засадах духовності здійснюється не у формі пізнавальної діяльності, яка є одним із аспектів ставлення до дійсності (гносеологічного, теоретичного), а діє на засадах синхронічних зв'язків усіх рівнів антрпо-буття і безпосередньо вкорінений у онтичний континуум антропо-буття. Характеристики такої цілісності не можуть бути осягнуті у термінах морально-етичних категорій, художньо-ціннісних орієнтацій, чи, нарешті, розгорнуті у вигляді традиційної системи визначень загально-філософської категоризації. Методом і формою досягнення і осягнення духовності є спосіб життєдіяльності особистості, піднесений до рівня духовної практики як засобу повсякденного самоводосконалення у прагненні до злиття з Абсолютом. Останній же виступає граничним орієниром і масштабом життєдіяльності особистості. У підрозділі 6.4. «Класифікація типів трансформації тілесності як засади символотворення» здійснено класифікацію типів трансформації тілесності. Тип 1 (природний) - формується у процесі повсякденної життєдіяльності людини. У типі 2 об'єктами символізації виступають окремі фрагменти дійсності (предмети природи, стихії; предмети, штучно створені людиною), яким ставляться у відповідність частини тіла людини (очі, волосся, кістки тощо). Для типу 3 (схематичний) властива схематизація об'єктів наслідування - зведення форми їх репрезентації до певних окремих властивостей. Тип 4 (образний) передбачає відтворення в уявленні чи то повністю предмета, чи то окремих його властивостей (кольору, тактильних відчуттів тощо) і ототожнення себе з ними. Тип 5 (енергійний) - тілесність досягає вищої мети свого призначення - бути підґрунтям духовності. Енергійний аспект символотворчого процесу конституює феноменологічний дискурс осягнення тілесності, розгортання її змістовності.

У сьомому розділі - «Рецепція символотворчого процесу в українській традиції філософії духовності (Г. С. Сковорода, П. Д. Юркевич)» - на основі сформульованих у попередніх розділах теоретичних положень виявлена продуктивність ідейних доробків видатних українських філософів у формуванні сучасної методології вивчення феномена духовності в контексті духовних практик, розкрито співвідношення тілесності і символу в ході символотворчого процесу. В підрозділі 7.1. «Засадничі принципи української традиції практичної філософії» показано, що традиції української філософської думки, з одного боку, ґрунтуються на синтезі релігійних духовних практик, пов'язаних як з ортодоксальними християнськими поглядами, так і з містичними тлумаченнями християнських ідей, а також на ідеях гностицизму. З іншого боку, розвиток української філософської думки проходив під значним впливом західноєвропейської науки і філософії. У підрозділі 7.2. «Тілесність і символ у творчості класиків української філософії духовності» виявлено спільність поглядів Г. Сковороди і П. Юркевича на природу духовності: розуміння духовності як цілісності єства людини у єдності раціональних та інтуїтивних характеристик антропо-буття; пов'язаність духовної природи людини із трансформацією тілесних процесів; взаємокореляція символу і тілесності в ході символотворчого процесу. В пункті 7.2.1. «Практика взаємодії людини із символом у дискурсі тілесності (Г. С. Сковорода)» встановлено, що практика, на яку спирається філософський дискурс сковородинівських ідей - це універсальна духовна практика взаємодії людини із символом, глибинною засадою якої є тіло людини. Єдність сковородинівського символізму знаходиться на більш глибокому (ніж ідеї, переконання, теорії, релігійні положення) рівні існування особистості - на рівні розгортання змісту тілесності, котрий і є останньою підставою існування людини. Розкрито взаємозв'язок етапів символотворчого процесу: а) символотворення, крім опосередковано-інтерпретативного етапу, має попередній, безпосередньо-тілесний етап свого розгортання; б) єдність цих етапів досягається символічною практичною дією. Символо-практична дія має генералізуючий характер, тому що мотивацією до неї є потяг до Абсолюту; в) матеріал і активність тіла виступає не знаряддям для досягнення певної мети як задоволення матеріальної обмеженої потреби людини, а перетворюється на містеріальний акт творення універсуму буття через тілесність. У пункті 7.2.2. «Цілісність і безпосередність людського духу та тілесність (П. Д. Юркевич)» виявляється ядро філософування П. Юркевича: 1) первинна єдність душі-духу, котра є основою цілісності людини-духовної; 2) безпосередність духу і досягнення єдності мікро-і макрокосму на цих засадах; 3) констатування того, що тілесність виступає “тиглем” трансформації особистості. Визначення цих положень дає можливість точніше окреслити напрямок розробки методології дослідження природи духовності та визначити ключові щаблі її аналітики духовності на сучасному етапі дослідження. У підрозділі 7.3. «Онтологія духовності у творчості Г. С. Сковороди» аргументовано, що фактором, інтегруючим у єдину цілісність дві природи і три світи, виступає тілесність людини у процесі духовного зростання, підґрунтям котрого є символотворення. У пункті 7.3.1. «Онтична природа доінтерпретативного етапу символотворення як підгрунтя духовного зростання особистості» показано, що практика символотворення у Г. Сковороди ґрунтується на інтроспективному осягненні людиною власних тілесних процесів, які мають місце у ході матеріальної взаємодії з предметом, і на цих засадах - усвідомленні духовної сторони як власного тіла, так і предмета, з яким тіло людини взаємодіє. Символ, вкорінений у єстві людини як її буття, виступає головною одиницею, квантом духовності. У пункті 7.3.2. «Віднесення до тілесності через серце - онтичне підґрунтя духовності й особливий тип рефлексивності» наголошуються, що згідно із вченням Г. Сковороди, тілесність людини виступає осереддям, де завжди співіснують дві природи - земна і небесна. Началом, яке трансформує земну плоть у небесну, центром тілесності є серце. Воно виступає підставою наслідування і символічної дії. Виявляються етапи символотворчого процесу як послідовного розгортання змісту тілесності. У підрозділі 7.4. «Розгортання змісту тілесності у практиці символотворення за Г. Сковородою», спираючись на ідеї, розроблені у попередніх розділах дисертації (наслідувальна дія як фактор трансформації тілесності у символотворчому процесі, розгортання змісту тілесності через безпосередність усвідомлення єдності рівнів антропо-буття, етапи символотворчого процесу), аналізується вчення Г. Сковороди про дві природи. Визначаються особливості символічного “узагальнення”, яке здійснюється на теренах тілесної трансформації. У пункті 7.4.1. «Безпосередність утримування протилежностей через наслідування» звертається увага на те, що поняття “внутрішньої і зовнішньої” людини за Г. Сковородою є основою розуміння природи протиставленості і безпосередньої єдності двох натур. Ця єдність конституюється на рівні інтуїтивно-тілесного стану особистості, який постійно утримується у рівновазі. Виокремлюються наступні аспекти символотворчого процесу на його доінтерпретативному етапі: 1) ототожнення себе у процесі міметичної символічної дії з певною зовнішньо даною предметністю, наслідком чого є “увнутрішнення” останньої; 2) розділення у собі “двох природ” і покладання їх на тлі тілесності як здійснення факту безпосередності буття цілісної особистості; 3) серце виступає осереддям цієї тілесної цілісності. У пункті 7.4.2. «Перебіг “фігур”-символів як засада розгортання змісту тілесності» визначається, що особливості символотворення Г. Сковороди полягають у тому, що символ вибудовується у писемному тексті як перебіг “фігур”, упродовж якого творяться складові елементи символу: віднесення до тілесного, образи, метафори, алегорії тощо. Символ у даному випадку конституюється тканиною усвідомлених міметично-тілесних дій, на матеріалі якої, як острівки рефлексії над змістом символу, постають окремі вербалізовані образи, метафори тощо.

У «Висновках» підбиваються підсумки дисертаційної роботи, формулюються напрямки подальшого дослідження. Зокрема наголошується, що у дисертації започатковано новий напрям дослідження наукової проблеми духовності крізь призму духовно-практичнї діяльності, у ході якої розгортання змісту тілесності виступає засадою конституювання духовної природи символу та онтологічним підґрунтям духовності, що дозволяє на системно-концептуальному рівні осмислити духовні практики як ядро духовності і синтезуючий чинник усіх вимірів людського єства а також визначити критерії класифікації типів трансформації тілесності та видів символів, що є необхідною теоретико-методологічною передумовою дослідження багатоманіття шляхів формування і розвитку духовності.

Необхідні передумови для переосмислення онтологічних засад духовності а також нового синтезу філософії, релігії та науки у даному контексті безпосередньо пов'язані з новим онтологічним поворотом у філософії ХХ століття, що був інспірований творчістю М. Гайдеґґера, М. Шелера та його послідовників, М. Мерло-Понті тощо. У цьому контексті важливе значення має розробка питань природи символу (М. Еліаде, Е. Кассірер, О. Ф. Лосєв, К.-Г. Юнг), феномена духовності (С. Кримський, І. Степаненко, С. Хоружий, Р. Уолш) проблем тілесності у філософії (Л. Газнюк, О. Гомілко, М. Мерло-Понті та ін.), мистецтвознавстві та психології (А. Менегетті), медицині (Ф. Александер), тілесно-орієнтованій терапії (В. Райх, О. Лоуен).

Визначення засад онтології духовності виявляється шляхом перенесення акценту з питань інтерпретації символу і розуміння духовності в дискурсі філософії свідомості на процедуру ототожнення Людини й Універсуму через взаємодію людини із символом і трансформацію тілесності, яка має місце у символотворчому процесі духовних практик. Подібна установка дає можливість формування дискурсу практичної філософії як філософії духовності, онтичною основою якого виступає психосоматичний рівень єства людини як підґрунтя виявлення змісту тілесності у процесі духовного зростання особистості. Протиставлення душі і тіла, суб'єкта і об'єкта у парадигмі філософії свідомості і раціоцентризму долається шляхом визначення символу як онтологічної засади розгортання єдності Універсуму і Людини в ході духовних практик. Символ (його матеріальна та ідеальна складові) виступає опосередковуючою ланкою між Абсолютом і Людиною (за вченням Г.С. Сковороди про дві природи і три світи) завдяки тому, що на собі він відтворює структуру вертикалі рівнів антропо-буття: Абсолют, інтуїція, розум, інтелект, відчуття, почуття, фізіологічні процеси організму - тіло людини. Символ поєднує у собі онтичний і когітальний аспекти єства людини, на відміну від чого поняття, як результат абстрагування, є інструментом однобічного осягнення дійсності - раціологічного.

Вирішення питання про створення концепції, котра була б засадою синтезу філософії, релігії і науки, вимагає переосмислення парадигми кожної з них. Подібна вимога обумовлена тим, що кожен з указаних напрямів, претендуючи на цілісне бачення дійсності, спирається на власні підвалини. У ході свого розвитку, формуючи власний дискурс осягнення Всесвіту і, таким чином, поступово конституюючи специфічну методологію бачення природи Універсуму, - кожен з них вступає у протиріччя з іншими. Природа цього протиріччя обумовлена тією обставиною, що релігія, релігійна філософія, з одного боку, а з іншого боку - філософія, яка спирається на наукове знання (філософія як наука) та наука, орієнтуються на однобічну культивацію, у першому випадку - віри, а в другому - розуму як пізнавальних здібностей, конституюючих першопринцип. Подібний дискурс розгляду питання єдності філософії, релігії та науки, незалежно від того, що саме покладається за вихідну настанову (розум, віра, відчуття тощо), спирається на абстрагуючу функцію свідомості людини, - тобто за своєю природою є раціоцентричним. У дискурсі ж філософії духовності як практичної філософії вихідним орієнтиром визначення принципів єдності філософії, релігіїї і науки виступає положення про те, що будь-яке явище дійсності може бути охопленим у цілісності й повноті, якщо при його осягненні в однаковій мірі інтенсивно будуть артикульовані як екстравертивна (природнично-наукова), так і інтровертивна (психічно-феноменальна), як раціональна, так і ірраціональна складові людського єства. Конституювання дискурсу феноменології тілесності в духовних практиках дає можливість сформулювати засади філософської антропології як онтології духовності, що є розширенням нового онтологічного повороту, розпочатого в першій половині ХХ століття.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

Монографії

1. Осипов А.О. Онтологія духовності: У 2-х книгах: [Монографія] / Анатолій Олександрович Осипов. - Миколаїв: вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2008. - Кн. І. - 240 с. (14 д. а.).

2. Осипов А.О. Онтологія духовності: У 2-х книгах: [Монографія] / Анатолій Олександрович Осипов. - Миколаїв: вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2008. - Кн. ІІ. - 232 с. (14,5 д. а.).

Публікації у провідних фахових наукових виданнях

3. Осипов А.О. До методології аналізу феномена духовності / А.О. Осипов // Актуальні проблеми духовності. Збірка наукових доповідей та реферативних викладів повідомлень II Всеукраїнської конференції у Кривому Розі. Випуск II. Київ-Кривий Ріг / [ред. Т. А. Хорольська] . - 1997. - С. 31-41 (0,5 д. а.);

4. Осипов А.О. Проблема символу: традиції і сучасність / А.О. Осипов // Наукові записки НаУКМА. Т. 9. Частина I. Спеціальний випуск / [відп.ред. В. С. Брюховецький]. - Київ, 1999. - С. 100-103 (0,3 д.а.);

5. Осипов А.О. До проблеми єдності релігії і філософії / А.О. Осипов // Наукові записки НаУКМА. Т. 18. Частина I. Спеціальний випуск у двох частинах / [відп. ред.. В. С. Брюховецький]. - Київ, 2000. - С. 74-79 (0,4 д. а.);

6. Осипов А.О. Сутність символу (до постановки проблеми) / А.О. Осипов // Філософсько-антропологічні читання - 97: [ред.. В. Г. Табачковськицй та ін.].- Київ, 2000. - С. 236-249 (0,8 д. а.);

7. Осипов А.О. Символічне: поле дослідження й аспекти аналізу / А.О. Осипов // Наукові записки НаУКМА. Т. 19. Філософія та релігієзнавство / [упорядник М. Л. Ткачук]. - Київ, 2001. - С. 11-16 (0,3 д. а.);

8. Осипов А.О. Структура символотворчого процесу в алхімії / А.О.Осипов // Мандрівець. № 4 (39) липень-серпень, 2002. - С. 68-71 (0,5 д. а.);

9. Осипов А.О. Людина-духовна у контексті філософсько-антропологічного аналізу / А.О.Осипов // Наука. Релігія. Суспільство, № 3, 2003 / [гол. ред.. А. І. Шевченко]. - Донецьк. - С. 371-378 (0, 4 д. а.);

10. Осипов А.О. Духовні пошуки Миколи Бердяєва / А.О.Осипов // Український часопис російської філософії. Вісник товариства російської філософії при Українському філософському фонді. Метаморфози свободи: Спадщина Бердяєва у сучасному дискурсі (до 125-річчя з дня народження М.О.Бердяєва) / [відп. ред. М. Л. Ткачук]. - Київ. Парапан, 2003. - С. 213-222 (0,7 д. а.);

11. Осипов А.О. Тілесність у контексті предметно-практичної та символічної дії / А.О. Осипов // Філософська думка. №4, 2003. - С. 49-67 (0, 8 д. а.);

12. Осипов А.О. Парадигма тілесності у символотворчому процесі духовних практик / А.О. Осипов // Філософська думка. № 2, 2004. - С. 30-52 (0,9 д. а.);

13. Осипов А.О. Практична філософія як дискурс духовної практики (Г. С.Сковорода, П. Д. Юркевич) / А.О. Осипов // Практична філософія № 2, 2004. - С. 197-205 (0,7 д. а.);

14. Осипов А.О. Тілесність як парадигма сучасної філософії / А.О. Осипов // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Філософія. Політологія.№ 64-67 / [відп. ред. А. Є. Конверський]. - 2004. - С. 69-70 (0.2 д. а.);

15. Осипов А.О. Постметафізичний дискурс духовності й онтос антропо-буття / А.О. Осипов // Практична філософія, № 1, 2005. - С. 146-154 (0,7 д. а.);

16. Осипов А.О. Антропологічні чинники духовно-практичного синтезу / А.О. Осипов // Практична філософія, № 4, 2005. - С. 14-24 (0,7 д.а.);

17. Осипов А.О. Феномен духовності (психосоматичний аспект) / А.О. Осипов // Практична філософія, № 1, 2006. - С. 20-25 (0,5 д.а.);

18. Осипов А.О. Аспекти символотворчого процесу у творчості Г.С. Сковороди / А.О. Осипов // Практична філософія № 3, 2006. - С.179-186 (0,7 д.а);

19. Осипов А.О. Онтична природа доінтерпретативного етапу символотворення як підґрунтя духовного зростання особистості (на прикладі ідей Г. Сковороди) / А.О. Осипов // Практична філософія, № 4, 2006. - С. 183-191 (0,6 д.а.);

20. Осипов А.О. Проблема Абсолюту: епістемологічна та духовно-практична парадигми / А.О. Осипов // Totallogy. Постнекласичні дослідження (чотирнадцятий випуск) / [відп. ред. В. В. Кізіма]. - Київ: ЦГО НАН України, 2006. - С. 253-262 (0.7 д.а.).

21. Осипов А.О. Символотворчий процес у духовних практиках та його тілесні засади / А.О. Осипов // Філософська думка, № 6, 2006. - С. 61-71 (0,5 д.а.).

22. Осипов А.О. Духовність - постмодерний дискурс / А.О. Осипов // Вісник Харківського національного університету ім.В. Н. Каразіна № 764-1 / [редактор-укл. І. П. Білецький]. - Харків 2007. - С. 43-57 (0,8 д.а.);

23. Осипов А.О. Розвиток символіки Сонця в українській релігійній традиції (до проблеми визначення аспектів символотворчого процесу) / А.О. Осипов // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник. 2008 рік. Книга І. Львів, “Логос”. - 2008. - С. 99-107 (0,9 д.а.);

24. Осипов А.О. Духовність як парадигмальна засада осягнення співвідношення філософії і науки / А.О. Осипов // Львів, 7-8 лютого 2008 р., Львів - Вісник Львівського університету “Львівська політехніка”. “Філософські науки”. - 2009. - С. 34-38 (0, 2 д.а.);

25. Осипов А.О. Синестезія рівнів антропо-буття у процесі символічної дії духовних практик шаманізму / А.О. Осипов // Гілея. Науковий вісник. Збірник наукових праць. Історичні науки. Філософські науки. Політичні науки. Випуск 26 / [гол. ред. В. М. Вшкевич]. - Київ, 2009. - С. 193-201 (0,8 д.а.);

Інші статті і тези доповідей

26. Осипов А.О. Кризис гуманизма и некоторые аспекты философии йоги / А.О. Осипов // Материалы второй всесоюзной научно-практической конференции ЙОГА: Проблемы оздоровления и самосовершенствования человека. Часть 1. Философия и практика йоги / [отв. ред.. П. Н. Смольников] - Москва, 1990. - С. 10-13 (0.2 д.а.).;

27. Осипов А.О. Творческая природа процесса усвоения знания / А.О. Осипов // Духовное творчество: процесс, эффективность.(Тезисы ХIII Всесоюзного теоретического семинара “Мировоззрение и научное познание”) / [отв. ред Н. И. Михальченко]. - Киев - Ужгород. - 1990. - С. 87-88 (0,1 д.а.);

28. Осипов А.О. Место философского знания в синтезе культуры / А.О. Осипов // Тезисы докладов и выступлений на юбилейной научной конференции кафедр общественных наук / [отв. ред. Л. А. Ануфриев]. - Одесса, 1990. - С. 45-46 (0,1 д.а.);

29. Осипов А.О. Экологические основы синтеза знания / А.О. Осипов // IV чтения им. Б. М. Кедрова. / [отв. ред. А. В. Чайковский]. - Москва-Одесса, 1990. - С. 77-78 (0,1 д.а.);

30. Осипов А.О. Семиотический аспект соответствия практики и сознания / А.О. Осипов // IV чтения им. Б. М. Кедрова / [отв. ред. А. В. Чайковский] - Москва-Одесса, 1990. - С. 76-77 (0,1 д.а.);

31. Осипов А.О. Значение языческого мировоззрения на современном культурно-историческом этапе / А.О. Осипов // Слов'янська культурна спадщина: проблеми теоретичного осмислення та практичного збереження. Перші історико-культурологічні слов'янознавчі читання у м. Миколаєві (науково-методичний збірник) / [ред. С. В. Бойчук та ін.]. - Миколаїв: Київський інститут “Слов'янський університет”, Миколаївська філія, 1996. - С. 14-16 (0,2 д.а.);

32. Осипов А.О. До проблем зміни парадигми навчання / А.О. Осипов // Методологические проблемы качества обучения и обучения качеству. (Материалы научно-методической конференции) / [научн. ред. К. Б. Трофимов]. - Харьков-Рыбачье, 1996. - С. 48-49 (0,2 д.а.);

33. Осипов А.О. Філософія у Києво-Могилянській Академії і сучасність / А.О. Осипов // Петро Могила - Видатний український просвітитель і релігійний діяч ХVII століття. Доповіді і повідомлення науково-практичної конференції, присвячені 400-річчю від дня народження Петра Могили / [гол. ред.. Л. П. Клименко]. - Миколаїв1997. - С. 45-46 (0,2 д.а.);

34. Осипов А.О. Проблема усвідомлення тілесності як фактор формування цілісної свідомості (у контексті духовних пошуків сучасності) / А.О. Осипов // Слов'янська культурна спадщина в світовому, загальноукраїнському та регіональному полікультурному просторі. Другі історико-культурологічні слов'янознавчі читання у м. Миколаєві. - Миколаїв, 1997. - С. 5-7 (0,2 д.а.);

35. Осипов А.О. З днем народження Академіє / А.О. Осипов // Альманах. Миколаївська філія НаУКМА: Сьогодення і майбуття / [голова чит. Л. П. Клименко]. - Миколаїв, 1998. - С. 90-94 (0,3 д.а.);

36. Осипов А.О. До проблеми витоків південноукраїнської Духовності / А.О. Осипов // Духовність українства. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції / [ред. Ю. М. Білодід]. - Житомир, 1998. - С. 50-51 (0,1 д.а.);

37. Осипов А.О. Методичні аспекти єдності світу та гуманітаризація освіти / А.О. Осипов // Гуманітаризація освіти та проблеми створення сприятливих умов навчання студентів з особливими потребами (матеріали доповідей II науково-методичної конференції викладачів та аспірантів) / [ред.. Л. П. Матвієнко]. -Миколаїв, 2001. - С. 22-24 (0,2 д.а.);

38. Осипов А.О. Місце символу у практиці соціального життя: теоретичний аспект / А.О. Осипов // МФ НаУКМА. Миколаївський центр політичних досліджень. Збірник наукових праць. Т. 12. Політичні науки / [відп. ред. М. О. Багмет]. - Миколаїв, 2001. - С. 57-62 (0, 4 д.а.);

39. Осипов А.О. Символотворчий процес у духовних практиках шаманізму та йоги / А.О. Осипов // Цирендоржиєвські читання - 2003; [ред. кол. О. Огнєва, Ю. Завгородній, С. Капранов та ін.]. - Київ: Стилос, 2003. - С. 240-251 (0,7 д.а.);

40. Осипов А.О. Концепт тілесності у сизигії ландшафтогенезу / А.О. Осипов // Феномен ландшафту: частини - ціле - все. Філософія і географія. Проблеми постнекласичних методологій. Тези доповідей міжнародної науково-методологічної конференції / [відп. ред. В. А. Рижко]. - К.: Б. в., 2004. - С. 21-24 (0,2 д.а.);

41. Осипов А.О. Знак і символ як операнти техноінженерного і духовного ставлення людини до світу / А.О. Осипов // Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції “Людина, культура, техніка в новому тисячолітті”. 26-27 квітня 2005 р. Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського / [ред. кол. Я. С. Карпов та ін.]. - Харків. - С. 35-36 (0,1 д.а.);

42. . Осипов А.О. Функция символа в системе паранаук / А.О. Осипов // Философия и будущее цивилизации. Тезисы докладов и выступлений IV Российского философского конгресса (Москва, 24-28 мая 2005 г.) / [ред. кол. П. В. Алексеев]. - Москва: “Современные тетради”. Т. 1. - С. 603 (0,1 д.а.);

43. Осипов А.О. Духовність і освіта / А.О. Осипов // V Міжнародна науково-практична конференція Актуальні моделі освіти та здоров'я: Шляхи духовного розвитку людини і суспільства. Тези доповідей. 26-28 травня 2005 року. Київ. - С. 39 (0,1 д.а.);

44. Осипов А.О. К эпистемологии астрлогического исследования / А.О. Осипов // Материалы Пятой междисциплинарной научной конференции «Этика и наука будущего. Жизнь во Вселенной»; [гл. ред. Н. Тоотс]. Ежегодник. - Москва, 2005. - С. 21-26 (0, 5 д.а.);

45. Осипов А.О. Цілісність психосоматичних процесів як підґрунтя духовних практик / А.О. Осипов // Цирендоржиєвські читання, 2006 / [ред. кол. О. Огнєва та ін.]. - К., 2006. - С. 266-279 (0,8 д.а.);

46. Осипов А.О. Історико-культурна обмеженість форм і змісту суспільної свідомості та онтична природа духовності / А.О. Осипов // ІІІ Міжнародна наукова конференція “Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика”. 11-12 травня 2006. м. Луганськ//Духовність особистості: методологія, теорія і практика. Випуск 2 (15) / [гол. ред. Г. П. Шевченко]. - Луганськ, 2006. - С. 115-117 (0,1 д.а.);

47. Осипов А.О. Творчість Г.С. Сковороди та актуальні питання духовності / А.О.Осипов // Всеукраїнський симпозіум “Морально-естетичні ідеї Г.С. Сковороди і сучасний світ.” 19-20 травня 2006 / [відп. за вип.. В. М. Вандишев]. - Суми, СумДУ. - 2006. - 33-34 (0,1 д.а.);

Осипов А.О. Психосоматичні процеси як підґрунтя духовності / А.О.Осипов // VІ міжнародний форум “Етичні та духовні аспекти розвитку людини і суспільства”. 26-28 травня 2006 р., м. Київ. - С. 46 (0,1 д.а.);

49. Осипов А.О. Людина-духовна - нова парадигма філософування / А.О.Осипов // Матеріали XIV Харківських міжнародних Сковородинівських читань. 29-30 вересня 2006 року / [заг. ред. О. М. Кривуля]. - Харків, 2006. - С. 222-224 (0,1 д.а.);

50. Осипов А.О. Духовність - якісно новий рівень антропо-буття (деякі аспекти) / А.О.Осипов // Духовність українства ХХІ століття: Збірник наукових праць: Випуск десятий; [ред. кол. О.М. Барно, Ю.М. Білодід та ін.]. VI Всеукраїнська науково-практична конференція. Матеріали конференції. - Кіровоград, 2006. - С. 243-250 (0,4 д.а.);

51. Осипов А.О. Тілесність як аспект символотворчого процесу й засада синтезу філософії, релігії і науки / А.О.Осипов // Науково-практична конференція “На шляху до синтезу філософії, релігії і науки”. 16-17 березня 2007 року / [ред І. В. Карівець та ін.]. - Львів. - С. 76-78 (0,2 д.а.);

52. Осипов А.О. Символ у символотворчому процесі / А.О.Осипов // Учення Григорія Сковороди про дух, духовність та істину: історія і сучасність. Матеріали науково-теоретичної конференції 3-5 грудня 2007 року / [відп. ред.. В. М. Вандишев]. - Суми: Вид-во СумДУ, 2007. - С. 71-72 (0,1 д. а.).

АНОТАЦІЇ

Осипов А.О. Тілесність і символ у духовних практиках. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.04 - філософська антропологія, філософія культури. - Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди. - Харків, 2009.

У дисертації аналізується духовно-практична сторона духовності як сутнісної характеристики буття людини. Для цього виявляється роль наслідувального характеру символічної дії у трансформації тілесності та конституювання символу як одиниці духовності. Даний підхід надає можливість виявити онтологічні засади духовності, що виступають засадою єдності рівнів антропо-буття. Виходячи з цього, у дисертації визначаються антропологічні чинники трансформації тілесності, аналізуються особливості духовно-практичного синтезу та структура символу як одиниці духовності, наводиться класифікація духовних практик на засадах критерію розгорнутості або латентності трансформації тілесності і розгортання її змісту. Визначаються базові положення філософії духовності Г. Сковороди та П. Юркевича, які знайшли свій розвиток у ідеях дисертації.

Ключові слова: духовна практика, тілесність, символ, духовність, рівні антропо-буття, трансформація тілесності, символотворчий процес, наслідування, духовно-практичний синтез, абсолют.

Осипов А. А.Телесность и символ в духовних практиках. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора философских наук по специальности 09.00.04 - философская антропология, философия культуры. - Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С. Сковороды. - Харьков, 2009.

В диссертации анализируется духовно-практическая сторона феномена духовности как сущностной характеристики бытия человека. С этой целью выявляется роль подражательного характера символического действия в трансформации телесности и конституировании символа как единицы духовности, которые являются основанием единства уровней антропо-бытия. Исходя из этого, в диссертации определяются антропологические факторы трансформации телесности, анализируются особенности духовно-практического синтеза и структура символа как единицы духовности, приводится классификация духовных практик на основе критерия развернутости или латентности трансформации телесности и разворачивания ее содержания. Определяются базовые положения философии духовности Г. Сковороды и П. Юркевича, которые нашли свое развитие в идеях диссертации.

Анализ показывает, что феномен духовности традиционно исследовался с позиций философии сознания, и это проявлялось в отождествлении духовности с формами общественного сознания, в частности с религией, моралью, искусством, наукой. Однако при этом без внимания оставалась значительная часть процессов психики и сознания, которая выходила за пределы гносеологического контекста духовности. В связи с онтологическим поворотом философии ХХ века, возникает тенденция определения природы человека через обращение к его индивидуально-личностному бытию, процессам бессознательного, феномену телесности. Творчество Э. Гуссерля, М. Хайдеггера с их анализом донаучного опыта человека (жизненный мир, экзистенция), М. Шелера - о духовной сущности человека, М. Мерло-Понти - по анализу телесности, совершили прорыв в переосмыслении природы человека, продемонстрировав недостаточность понимания сущности человека как человека-разумного. Возникает вопрос о необходимости осмысления духовной природы человека в единстве его телесной конституции с природными процессами. Традиционное решение этого вопроса было связано с определением ключевого вида деятельности, специфичной для человека (практическая философия как мораль по Канту, гегелевское понимание деятельности разума, предметно-практическая деятельность по Марксу) и исходило из противопоставления материального и идеального как первичной данности в своей попытке установить между ними связь.

Развитие теории символа и символической деятельности (Э. Кассирер, А. Лосев), формирование герменевтического дискурса конституирования действительности (В. Дильтей, Г. Г. Гадамер, П. Рикер), возникновение идей психоанализа (З. Фрейд, К. Г. Юнг), трансперсональной психологии, телесно-ориентированной психотерапии и связанных с нею философско-антропологических исследований (С. Гроф, А. Лоуэн, В. Райх, К. Уилбер, Х. Феррер, С. Хоружий), работы по шаманизу и йоге (М. Элиаде), исследования алхимии и восточных религий (М. Элиаде, К.-Г. Юнг), наконец, традиции исследования культивирования духовности в античном мире (П. Адо, М. Фуко) а также украинской духовности (Г. Сковорода, П. Юркевич, С. Крымский, М. Култаєва, В. Лозовой, Т. Лютый, В. Малахов, С. Пролеев, И. Степаненко, В. Табачковский, В. Федотова, Н. Хамітов, О. Хома), - позволяет очертить контуры духовности в дискурсе духовных практик.

Основной целью духовной практики является гармонизация уровней антропо-бытия. В ходе духовной практики происходит взаимодействие человека с символом, что приводит к трансформации телесности. Трансформация телесности в ходе духовных практик является основным фактором совершенствования личности. Основой процесса трансформации телесности является имитативно-подражательный характер символического действия, в ходе которого розворачивается содержание телесности, чего не происходит в предметно-практической и научно-теоретической деятельности. Конституирование трансформационных процесов в их психосоматическом единстве в ходе духовных практик позволяет говорить об онтологии духовности как основе духовно-практического синтеза всех уровней антропо-бытия: химико-биологических процессов организма человека, ощущений, эмоциий, мышления, морально-этических и художественно-эстетических ценностей, мировоззренческих принципов и уровня Абсолюта. Истоки многообразия духовных практик, а соответственно этому - и путей духовного развития личности следует усматривать в различных формах трансформации телесности, спектр которых определяется степенью развернутости/латентности имитативно-подражательных процессов телесности, культивируемых в ходе символического ритуального действия. Подлинное единство человека и мира, микро-и макрокосма достигается в ходе духовной практики на основе непосредственного единства трансформационных процесов телесности и предметов внешнего мира, что в последущем приводит к изменениям в сфере сознания, осонованного на культивировании когитальных процессов.

Ключевые слова: духовная практика, телесность, символ, духовность, уровни антропо-бытия, трансформация телесности, символотворческий процес, подражание, духовно-практический синтез, абсолют.

Osipov A.A. Corporeality and symbol in spiritual practice. - Manuscript.

Dissertation for the degree of Doctor of Philosophical Sciences. Spezcialty 09.00.04 - Philosophical Anthropology, Philolsophy of Culture. - H. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University. - Kharkiv, 2009.

Spiritually and practical side of the phenomenon of spirituality is analyzed in this dissertation as an essential characteristic of existence. With this purpose the role of imitative character of symbolic action in transformation of corporeality and constituent of the symbol are discovered as the unit of spirituality. This approach gives opportunity to consider ontologic spiritual foundation of the unity of levels of anthropo-existence. Based on it in the dissertation Anthropological factors of the transformation of corporeality are defined, peculiarities of spiritually practical synthesis and structure of the symbol as the unit of spirituality are analyzed, the classification of spiritual practice is given according to the criterion of openness and latency of the transformation of corporeality and opening of its context. H.Skovoroda and P.Yurkevich's basic thesis of the philosophy of spirituality are defined and have have found their development in ideas of the dissertation.

Key Terms: spiritual practice, corporeality, symbol, spirituality, levels of anthropo-existence, transformation of corporeality, symbol creating process, imitation, spiritual and practical synthesis, absolute.

Размещено на Allbest.ru