Проблема взаємозв’язку душі і тіла у філософії Нового часу

3. Пятун В.В. К вопросу о номиналистической концепции души и тела в философии Т.Гоббса (статья первая) // Філософія. Культура. Життя: Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 27. - Дніпропетровськ: Дніпропетровська державна фінансова академія, 2006. - С. 85 - 90.(0,5 др.а)

4. Пятун В.В. Принцип «cogito» как основание исследования проблемы взаимосвязи души и тела в рационализмпе Р.Декарта // Вісник Дніпропетровського університету. Історія і філософія науки і техніки. Випуск 14. - №5.- Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського національного університету, 2007. - С. 53 - 58.(0,5 др.а)

5. Пятун В.В. Принцип «когито» и проблема взаимосвязи души и тела в рационализме Р.Декарта // Філософія. Культура. Життя: Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 29. - Дніпропетровськ: Дніпропетровська державна фінансова академія, 2007. - С. 161 - 184. (0,7 др.а.)

6. П'ятун В.В. Проблема єдності душі і тіла в контексті філософії Г.В.Лейбніца //Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах «Грані». - № 6 (56). - Дніпропетровськ, 2007 - С.70 - 74. (0,5 др.а.)

7. Пятун В.В. Спиноза и проблема единства души и тела // Філософія і соціологія в контексті сучасної культури. Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. - С. 333 - 338. (0,4 др.а.)

Анотація

П'ятун В.В. Проблема взаємозв'язку душі і тіла у філософії Нового часу. -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.05 - історія філософії. Дніпропетровський національний університет. Дніпропетровськ, 2008.

Дисертація є історико-філософським аналізом проблеми взаємозв'язку душі і тіла в контексті західноєвропейської філософської традиції. Головна ідея дисертації полягає у дослідженні двох протилежних парадигм розуміння взаємозв'язку душі і тіла - суб'єктно-об'єктної та трансценденталістської, що в сукупності визначають специфіку філософського дискурсу стосовно розуміння людського «Я».

Взаємовплив двох протилежних парадигм взаємозв'язку душі і тіла у філософії Нового часу завжди інтенціональний, тобто такий, що розмірковується, осмислюється. Передумовою цієї інтенціональності є фактичний взаємовплив душі і тіла людини, індивіда, особистості. Аналіз даної проблеми показав, що зміст кожної з розглянутих парадигм виявив свою автономність щодо конкретних проявів взаємозв'язку душі і тіла.

Джерела суб'єктно-об'єктної парадигми експлікуються у філософському контексті античності, зокрема в онтології та психології Арістотеля. Вони містять вихідні характеристики розуміння взаємозв'язку душі та тіла як специфічних сутностей, які можна розглядати як відносно самостійні та аналізувати в межах конкретних наук. Трансценденталістська парадигма взаємозв'язку душі і тіла найбільш яскраво представлена у метафізичних системах Р. Декарта, Б. Спінози та Г. Лейбніца.

Ключові слова: душа, психічне, тіло, тілесне, людина, особа, суб'єкт, об'єкт, раціоналізм, емпіризм, концептуалізм, номіналізм, монада.

Аннотация

Пятун В.В. Проблема взаимосвязи души и тела в философии Нового времени. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.05 - история философии. Днепропетровский национальный университет, Днепропетровск, 2008.

Основная идея диссертации заключается в исследовании двух противоположных парадигм в понимании взаимосвязи души и тела - субъектно-объектной и трансценденталистской, которые в своей совокупности определяют специфику философського дискурса относительно понимания человеческого «Я». Анализ данной проблемы показал, что содержание каждой из рассмотренных парадигм в понимании взаимосвязи души и тела обнаружил свою автономность относительно конкретных проявлений взаємозвязи души и тела. Это значит, что логика розвития содержания данных парадигм подчиняется логике мышления, которое и устанавливает внутренние связи между содержаниями указанных парадигм.

Истоки субъектно-объектной парадигмы експлицируются в философском контексте античности, в частности в онтологии и психологии Аристотеля. Субъектно-объектная парадигма содержит исходные характеристики понимания взаємосвязи человеческой души и человеческого тела (= телесного) как специфических сущностей, которые можна рассматривать как относительно самостоятельные и анализировать в пределах конкретных наук. Это особенно проявилось в бэконовской класификации наук. В онтологии Ф. Бэкона сущность то ли тела, то ли души, то ли их взаимосвязи всегда выступает предпосылкой познания, эмпирического исследования: это - логико-онтологический принцип не только философии, логики и физики, но и антропологии, етики и политики.

Гоббсовское понимание взаимосвязи души и тела находит свое проявление в утверждении о существовании двух причинных рядов: механической («природной») и психической причинности, между которыми существует связь. Эта связь (соответствие или несоответствие) выражается через язык, высказывания,а потому истина о душе и теле имеет место в человеческих высказываниях,а не в фактической взаимосвязи души и тела.

В концепции Дж. Локка исходным принципом анализа взимосвязи души и тела есть идея внутреннего и внешнего опыта. Категорично отбрасывая идею единой субстианции, философ признает существование единичных вещей (тел), и по сути, опережая Д. Юма, не признает существования души как таковой, как носительницы разума, сознания, волений, чувств и желаний.

Трансценденталистская парадигма понимания взаимосвязи души и тела наиболее ярко представлена в метафизических системах Р. Декарта, Б. Спинозы и Г. Лейбница.

В диссертации подчеркивается, что рассмотрение бинарных оппозиций «материального - идеального», «души-тела» выявляет резкое противопоставление понимания категорий идеального и психического. Это особенно характерно для метафизических систем Р. Декарта и Б. Спинозы. С другой стороны, отрицание правомерности интерпретации идеального как психического, своим источником имеет трактовку идеального как целиком логического. Этот подход к проблеме идеального может быть назван радикальным антипсихологизмом. Он обнаруживается уже у пифагорейцев и Платона, и красной нитью проходит через учения всех сторонников трансцендентализма. Поводом для радикального антипсихологизма есть, естественно, то, что логическое, как общее и необходимое, не зависит от поточних психических состояний индивида, личности и выступает как нечто надличностное, обязательное и необходимое для всякого конкретного мыслительного процесса. С этой точки зрения проблема взаимосвязи души и тела имеет социокультурный смысл.

Ключевые слова: тело, телесность, душа, психическое, субстанция, идеальное, сознание, разум, трансценденталистская парадигма.

Summary

P'yatun V.V. Soul and body relationship issue in the New time philosophy. - Manuscript.

Author of the thesis applies for PhD degree on speciality 09.00.05 - history of philosophy. Dnepropetrovsk National University. Dnepropetrovsk, 2008.

The thesis offers historic and philosophic analysis of soul and body relationship issue in the context of philosophic tradition of Western Europe. The thesis main idea is investigating comprehension of two opposite soul and body relationship paradigms - a subject-object paradigm and a transcendental one, that in total determine specific character of philosophic discourse regarding human ego comprehension. The sources of a subject-object paradigm are explicated in the philosophic context of antiquity and in Aristotle's anthology and psychology in particular. They contain initial points of soul and body relationship comprehension as specific essentialities that can be considered as relatively independent and analyzed within the limits of certain sciences. Transcendental paradigm of soul and body relationship is brightly presented in R. Descartes', B. Spinoza's and G. Leibniz's metaphysical systems.

Key words: soul, mental, body, corporal, man, personality, subject, object, rationalism, empiricism, conceptualism, nominalism, monad.

Размещено на Allbest.ru