Філософія Богдана Кістяківського в українському філософсько-правовому дискурсі кінця ХІХ – початку ХХ століття

На переконання Б. Кістяківського, правова держава - це цілком послідовна розвинута конституційна держава. Тобто на рівні ідеального типу можна прирівняти конституційну державу до правової. Держава і право - це дві сторони одного і того ж складного явища. Право має бути основою держави, і лише тоді можна говорити про правову державу. У правовій розвинутій державі право і держава взаємодоповнюють і зумовлюють одне одного.

Б. Кістяківський виокремлював характерні особливості перетворення конституційної держави на правову: органи влади та їх діяльність підпорядковуються праву; судовий устрій ґрунтується на правових принципах; встановлюються конституційні органи держави; створюються народні представництва; законодавство підпорядковується правовим нормам; урядова діяльність строго підпорядковується правовим нормам.

Дослідження показує, що правознавець виділяв три основні ознаки правової держави: дотримання прав людини; підзаконність державної влади, що випливає з дотримання прав людини; наявність народного представництва.

Він виступає як один із визначних теоретиків правової держави, прихильник компромісної єдності групових інтересів суб'єктів державного правотворення, обстоюючи принцип народного суверенітету, але застерігав від необмеженого народовладдя.

У другому підрозділі “Держава і особа” висвітлено, що Б. Кістяківський аналізував і критикував праці “Влада і право” С. Котляревського (теорія сили), Ж. Сореля “Розмисли про насилля” (теорія насилля). Розкривав дослідження М. Коркунова, О. Гірке, Р. Пілоті, Г. Єлінека, які критикував за обмеженість формально-юридичним методом у сфері державного права; Р. Штаммлера - за перебільшення ролі права. Досліджував праці А. Менгера, І. Покровського, А. Мішеля, які неправильно пояснювали правові принципи соціалістичної держави. Вказував на важливість ідеї єдності права і держави, яку підтримували теоретики права, а саме - голландський учений Г. Краббе; німецькі правники - Г. Кельзен, Г. Радбрух; схвалював погляди М. Палієнка про суверенітет.

Наголошено актуальність трактування Б. Кістяківським влади з огляду на сучасних можновладців. Зокрема, філософ зауважував, що наділені владою особи мають підпорядковуватись правовим нормам так само, як і ті, хто ще не мають влади. Влада для них - не лише суб'єктивне право, а й їх правовий обов'язок, суспільне служіння. Тобто влада - це не панування осіб, які наділені нею, а їхнє служіння на користь суспільного блага. Учений проаналізував різні погляди на державну владу, констатуючи, що про державне право багато написано, але немає чітких визначень соціальної влади, правової влади, юридичної влади. Критикував погляди Л. Гумпловича, Ф. Енгельса, державознавців Р. Єрінга, К. Гербера, Г. Захаріе, П. Лабанда, підкреслюючи, що подібні оригінальні теорії неправильні за сутттю, бо заперечують суб'єктивні права особи.

Важливим є соціально-науковий аналіз філософом співвідношення людини і суспільства, який акцентує увагу на розгляді життєвих реальних процесів, тому слід виходити з того, що самоціллю виступають і особа, і суспільство. Істинно науковий підхід, який вирішує проблему стосунків особи і суспільства полягає у їх синтезі - взаємодоповнюваності та гармонійному поєднанні.

У третьому підрозділі “Філософія прав людини” проаналізовано, що Б. Кістяківський вбачав шлях досягнення справедливого суспільного устрою через розроблення відповідних практичних засобів, зокрема створення таких соціально_економічних умов, які нададуть можливість здійснювати права людини і громадянина; використання різних видів страхування. Лише в такій державі можлива гармонія між особою та суспільством. За кожною особою визнається право на гідне існування - це мета суспільного життя.

На переконання мислителя, захист прав людини є головною визначальною ознакою правової держави. Основним правом людини є свобода совісті. Він називав недоторканість особи принципом, а доповненням до нього - недоторканість житла, листування. У правовій державі особа самовизначається, самореалізується, і в цьому ніхто не може їй заважати. Визнання за особою невід'ємних, непорушних і недоторканних прав означає цей принцип.

Б. Кістяківський стверджував, що держава майбутнього забезпечить гідне людське існування через належні кожній особі права людини і громадянина. Правова організація такої держави визнаватиме найважливішим публічно-правовий характер права на гідне людське існування. У цьому вчений солідаризувався з багатьма сучасниками, які осмислювали проблему гідності людини. Зокрема, проаналізовано праці А. Менгера, П. Новгородцева, В. Соловйова, які розробляли проблематику гідного існування людини. І. Кант ще у XVIII ст. ствердив моральну гідність особи, вчинки якої мали відповідати категоричному імперативу - моральному закону. Гідність особи він обґрунтовував через її моральне буття. філософія Богдан Кістяківський

Так і в І. Франка ( “Дещо про себе самого”, “Перехресні стежки”) гідність людини - це наскрізна ідея, що характеризує його поетичні, художні, філософські, публіцистичні твори. Своєю постаттю, своїм життям і творчістю він стверджує людську гідність.

У четвертому підрозділі “Проблеми формування правосвідомості та правової культури” експліковано проблеми правосвідомості особи і правового нігілізму, які розкрито Б. Кістяківським у праці “На захист права (Інтелігенція і правосвідомість)” (1909). Він зазначав, що неправильно звинувачувати інтелігенцію в убогості правосвідомості, бо це - результат застарілого зла - відсутності будь-якого правопорядку в повсякденному житті російського народу. Зазначено, що Ф.Тарановський також ставив важливе завдання - дослідити правосвідомість народу, в основі якої - ідея органічного розвитку права.

У статті “Наша політична освіта” (1906) з приводу видання Політичної Енциклопедії Б. Кістяківський акцентував увагу на важливості політичної освіти для інтелігенції. Правова конституційна держава захищає особу, її недоторканність і свободу. Право є об'єктивною умовою та гарантією існування громадянського суспільства. Так, право допомагає громадянам стати відповідальними за все суспільство загалом. Важливо у цьому контексті - створення в Україні інститутів громадянського суспільства, відкритість політики, формування правосвідомості та правової культури громадян. Виначальна роль належить філософії права, яка завдяки відкритому дискурсу формує наукову концепцію прав людини, що може бути визначена як гуманітарна.

Досліджено, що Б. Кістяківський науково осмислював і визначав загальнофілософські, історико-політичні, соціальні та юридичні передумови основних принципів Декларації прав людини і громадянина (1789). Теоретичний аналіз розкриває саму суть Декларації. Головне - право кожного громадянина вимагати від держави забезпечення йому нормальних умов економічного і духовного існування. Здійснення прав людини і громадянина випливає із природи взаємовідносин між державою та особою і також є обов'язковою умовою політичного, правового, соціального розвитку. Лише та держава буде соціально справедливою і свобідною, яка здійснить принципи Декларації.

Філософ права висловив упевненість, що поступове перетворення конституційної влади у правову знищить ті підвалини, на яких виникають теорії сили та насильства. Для правового регулювання внутрішнього життя держави потрібне законодавство і народне представництво. Зазначено, що свого повного розвитку правова держава досягає при високому рівні правосвідомості народу. Саме правова конституційна держава захищає особу, її недоторканність і свободу. Держава повинна обстоювати солідарні інтереси людей, а її метою є спільне благо.

Людина несе відповідальність за своє існування. Особа відповідає за свої вчинки, і це робить її суб'єктом права. Реалізується така відповідальність щонайменше у три етапи: самовизначення, самореалізація, самоствердження. Таку ж аналогію можна провести і для становлення нації, громадянського суспільства, держави. Сьогодні великою мірою такі етапи визначають історичну долю європейської цивілізації.

Висновки

Відповідно до поставленої мети і завдань, отримано такі результати дисертаційного дослідження:

1. Здійснено цілісний та системний аналіз наукової спадщини українських філософів права академічного періоду кінця ХІХ - поч. ХХ ст. Історико-філософський аналіз проблем філософії права засвідчує їх значущість для розвитку сучасної науки та доконечну потребу подальшого вивчення і перспективність досліджень доробку вчених цього періоду. Вони працювали в університетах, інститутах, ліцеях - академічно-викладацькому середовищі. З'ясовано, що в багатьох філософсько-правових аспектах погляди й уявлення науковців того періоду збігаються. Наукова, викладацька, культурно-просвітницька, видавнича діяльність істориків філософії права зазначеного періоду сприяла правовій освіті в Росії та за її межами. Переосмислення їхнього фахового досвіду суттєво збагачує сучасну філософію права. Аналіз історії української філософії в системі освіти академічного періоду сприятиме розвитку філософсько-правової науки у сучасних умовах.

2. Досліджено стан вивчення філософських здобутків Б. Кістяківського та їх значення для становлення української філософії права його колегами-науковцями і сучасними дослідниками історії української філософії. Головний матеріал для дослідження становили насамперед праці Б. Кістяківського, Є. Спекторського, Ф. Тарановського, А. Фатєєва, К. Яроша. Також було проаналізовано листування рідних, друзів, колег із Б. Кістяківським; спогади про його особистість і творчий шлях; архівні матеріали. Використано поштові листівки, листи дружини, синів, матері, братів, колег-науковців. Серед останніх - листи М. Алексєєва, І. Ільїна, П. Михайлова, М. Павлика, М. Палієнка, Л. Петражицького, Є. Спекторського, Ф. Тарановського, А. Фатєєва, М. Чубинського, в яких розкривається творчо-редакційна і філософсько-правова діяльність Б. Кістяківського. Значний культурологічний інтерес становлять неопубліковані раніше листи М. Павлика до Б. Кістяківського, в яких висвітлюються деякі аспекти, що пов'язані з виданням політичних праць М. Драгоманова. У Центральному державному історичному архіві України у Львові (українською, російською, польською, німецькою мовами) зберігаються листи, протоколи дізнань у судовій справі, які розкривають перебування Б. Кістяківського (під псевдонімом Богдана Городиського) у Львові. Архівні матеріали подано в додатках до дисертації.

3. З'ясовано, що, ідентифікуючи свої погляди з українською культурою, Б. Кістяківський наголошував не на її відокремленні від інших національних культур, у тому числі й російської, а на своєрідності внеску у світову культурну скарбницю. Звідси беруть витоки його філософські акценти на ідеях універсалізму у поєднанні з культурним розмаїттям, на неприйнятті однобічності й крайнощів в оцінці різних філософсько-правових тенденцій та значущих постатей, зокрема й М. Драгоманова, в галузі соціальних наук, культурології, філософії та філософії права. Визначено важливі риси національного світогляду в творчості Б. Кістяківського: універсалізм у поєднанні з культурним розмаїттям; поєднання в його особі найкращих здобутків української, російської, німецької культур, відкидаючи однобічність і крайнощі; сприйняття найкращого в інших культурах, при цьому, не заперечуючи їхню самостійну значущість.

4. Доведено, що філософсько-правова концепція Б. Кістяківського викликає інтерес не лише в історичному плані, а й у становленні сучасної української філософії права. Зазначено, що право як соціокультурне явище єдине, але його вивчення потребує множинності наукових підходів і понять. Він цілісно та всебічно розкрив соціокультурний зміст права завдяки філософському розумінню права, дослідженню його глибинної сутності, використовуючи методологічний плюралізм. Право у спадщині філософа проаналізовано з різних позицій: державно-наказової - пов'язує право з державою та її примусовою владою; соціологічної - як соціальне явище, предмет причиновості, що виражає певні стосунки між людьми, які охороняються самим суспільством; психологічної - право розглядається як явище внутрішнього, психічного світу людини; нормативної - право розкривається як нормативні правові відносини, що визначають поведінку соціальних суб'єктів. У результаті їх синтезу отримаємо синкретичне поняття права. Право розвивається і зумовлюється двома різними етичними цілями: воно є одночасно носієм і свободи, і справедливості. Визначити суть права можна через дослідження у теоретичному і технічному аспектах. Теоретичні - поняттєве визначення права. Технічні поняття права - це певні засоби чи знаряддя.

5. Досліджено, що Б. Кістяківський доповнив визначення соціальної природи права, догматичного підходу до вивчення права, а також виділив значення права для теоретичної та практичної юриспруденції. Слід вивчати те право, що живе в народі й виражається у його поведінці, у його вчинках, у його угодах, а не лише те, що встановлене у кодексах законів. Він виокремив раціональні (пов'язані з поняттями і нормами) та ірраціональні (пов'язані з правовідносинами) елементи права. Об'єктивне право - це сукупність раціональних явищ духовної діяльності людини. Суб'єктивне право - сукупність життєвих фактів, що мають правове значення. Право - не лише сукупність норм, а й життєве явище. Право як сукупність норм - це об'єктивне право. Суб'єктивне право - це життєва практика. Справжнє право має постійно здійснюватися в житті людей. Юристи, досліджуючи суб'єктивне право, зводять його до загальних понять, і тому стирається відмінність і навіть протилежність між суб'єктивним і об'єктивним. Психологічний і нормативний підходи розглядають право лише як елемент свідомості, не розкривають його об'єктивність, а лише - різні переживання особи та їх об'єктивації. Таке однобічне розуміння права з необхідністю призводить до заперечення об'єктивності права.

6. Встановлено, що методи плюралізму та доповнюваності вперше застосовані Б. Кістяківським в українській філософії права. Ідея поєднання плюралізму і монізму - центральна у творах філософа. Він заперечував однобічний підхід у розкритті суті права. Право - складне багатоаспектне явище, яке характеризується цілісністю і системністю. Право - це синтез державно-організаційних, соціальних, психологічних, нормативних аспектів. В оцінці методологічних підходів ученого, як у сферах загальнофілософських, так і філософсько-правових, слід враховувати історико-культурний контекст. Відзначено вагомість Б. Кістяківського у дослідженні методології права. Виділено філософську парадигму, що розкриває процеси, причини виникнення, зміни систем наукового знання.

7. Визначено співвідношення філософії права і теорії права Б. Кістяківським. За змістом філософія права ширша за загальну теорію права. Завдання загальної теорії права - науково пізнати реальну суть права. Для цього недостатньо описових методів юридичної догматики, потрібно використовувати пояснювальні методи. Методи юридичної догматики не розкривають основне питання загальної теорії права і не дають відповіді на питання про суть права. На думку філософа, теоретики права узагальнювали правові явища і формально-логічно визначали загальне поняття права. Виокремлено головні підходи співвідношення філософії права і теорії права:

– філософія права і теорія права є рівноправними і незалежними одна від одної;

– філософія права зводиться до теорії права, підпорядковується їй;

– філософія права поглинає та підпорядковує теорію права;

– філософія права і теорія права мають спільну сферу дослідження - право.

Право - це та сфера, яка їх поєднує, взаємозумовлюючи і взаємодоповнюючи одна одну. Саме четвертий підхід найкраще розкриває взаємозв'язок філософії права і теорії права. Також розкрито взаємозв'язок філософії права, теорії права, юриспруденції, соціології права, психології права, антропології права, політики права.

8. Доведено, що Б. Кістяківського можна називати правознавцем, бо він розкрив право з різних боків та вказав на синтез і цілісність цих знань. Правознавство узагальнює знання про право і виробляє єдине визначення. Множинність знань про право - це не лише знання гуманітарних наук, а й інше, що виробилось у житті людей - повсякденне, міфологічне, релігійне, мистецьке. Правознавство, на його думку, є гуманітарною наукою. Тому її обґрунтування й орієнтація мають спиратися на інтеграцію аналітичного і синтетичного знання про людину. Тобто це різні правові дискурси, які досліджують право. Для дискурсів важливим є пізнання права, в процесі якого розкривається сутність, онтологічні засади, методологія права. Дискурс - це знаходження синтезу і вихід за його межі, а це вже - плюралізм підходів. Основою дискурсу є аргументована дискусія між різними позиціями, що уможливлює синтез знань. Філософсько-правовий дискурс має поєднати множинність знань, тобто синтез єдиного і множинного. Виокремлено необхідність філософсько-правового дискурсу для реалізації цінностей лібералізму та становлення правової держави в Україні. Актуальність цього дискурсу зумовлена не лише відсутністю розроблених теорій, а й потребою раціонального, філософсько-правового тлумачення проблеми справедливості. Для української філософії права теорія справедливості є культурно-антропологічним критерієм забезпечення найкращих умов для самореалізації особи в національно-культурній традиції.

9. З'ясовано, що друга половина ХІХ століття є важливим періодом розвитку філософсько-правової думки на теренах України, що перебувала у складі Російської імперії. Виникла потреба легітимації правової держави, що розкривалася у філософсько-правових дослідженнях. Б. Кістяківський стверджував, що держава має забезпечити гідне людське існування через належні кожній особі права людини і громадянина. Правова організація такої держави визнаватиме найважливішим публічно-правовий характер права на гідне людське існування. Для цього використовуватимуться юридичні засоби, які розроблені правовою державою, а це означає: державні інститути створюватимуться за аналогією з інститутами правової держави; організованість і знищення анархії в правовому і політичному житті; що розвиватимуться та розширюватимуться суб'єктивні публічні права й участь народу в законотворчості та управлінні державою; поширюватимуться основні принципи в усіх сферах діяльності людини. Філософ підкреслював, що слід науково-теоретично перевірити і визначити загальнофілософські, історико-політичні, соціальні та юридичні передумови основних принципів Декларації прав людини і громадянина. Теоретичний аналіз розкриває саму суть Декларації - право кожного громадянина вимагати від держави забезпечення йому нормальних умов матеріального і духовного існування.

10. Висвітлено історичні особливості творчості Б. Кістяківського, до яких можна зарахувати: послідовність у відстоюванні майбутньої української держави; теоретичну і практичну заангажованість у політичних подіях кінця XIX - початку XX століття; органічну європейськість мислення, глибоке знання світоглядних і філософсько-правових концепцій того часу; науковість і зрозумілість для широкого загалу його ідей; раціонально-виважене й енциклопедичне розуміння історико-філософського процесу; толерантне ставлення до різних філософсько-правових учень; глибоке розуміння суті суспільного розвитку. Академічна філософія права сприяла становленню української правової культури та правосвідомості, які вирізнялися відповідним рівнем філософської освіти і навичок філософсько-правової рефлексії. Дослідники, розглядаючи творчість Б. Кістяківського залежно від предмета свого дослідження, виділяють його філософські, політичні, правознавчі, соціологічні аспекти. Його називають філософом-неокантіанцем, правознавцем, соціологом, публіцистом. Учення філософа є синтетичним, тому його ідеї функціонують зараз у філософії, політології, соціології та у філософсько-правовому дискурсі сучасної України як певні константи, зокрема у прагненні виробити праворозуміння, що враховує багатогранність права, ідею соціальної правової держави та юридичних гарантій гідного життя. Отже, Б. Кістяківський - талановитий науковець, правознавець, фундатор української філософії права.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Альчук М. П. Філософія права Богдана Кістяківського: монографія / М. П. Альчук. - Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. - 300 с.

2. Альчук М. П. Григорій Сковорода і сучасність / М. П. Альчук // Філософська і політична думка в Україні: традиції та перспективи розвитку. Вісник ЛДУ. - Львів, 1996. - Вип. 34. - С. 39-42.

3. Альчук Марія. Філософія та право / Марія Альчук // Філософські науки. Вісник Львівського університету. - Львів: Світ, 1998. - Вип. 2. - С. 166-173.

4. Альчук М. П. Духовна сутність людини / М. П. Альчук // Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. Зб. наук. Праць - К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2001. - Вип. 7. - С. 101-108.

5. Альчук Марія. Відродження риторики в національному університеті / Марія Альчук // Вісник Львівського університету. Серія: філософські науки. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2003. - Вип. 5. - С. 53-60.

6. Альчук М. П. Діалогічність української філософії ХХ століття / М. П. Альчук // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - Вип. 59-61. - К.: Київський університет, 2003. - С. 59-62.

7. Альчук Марія. Комунікативність і духовність - ціннісні виміри особи ХХІ століття / Марія Альчук // Людинознавчі студії: збірн. наук. праць Дрогобицького ДПУ ім. Івана Франка. - Дрогобич: Вимір, 2004. - Вип. 10. - С. 26-36.

8. Альчук Марія. Гендерна комунікація: проблеми і перспективи / Марія Альчук // Вісник Львівського університету. Серія: філософські науки. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2006. - Вип. 9. - С. 46-55.

9. Альчук М. Богдан Кістяківський. На захист права / М. Альчук // Проблеми філософії права. - 2006-2007. - Т. IV - V. - С. 207-211.

10. Альчук М. П. Право як соціокультурне явище у філософії права Богдана Кістяківського / М. П. Альчук // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць. - Чернівці: Рута, 2007. - С. 19-23. - (Філософія, вип. 352-253).

11. Альчук Марія. Філософсько-правове вчення Г. Гегеля / Марія Альчук // Філософські пошуки.- Львів; Одеса: Cogito - Центр Європи, 2007. - Вип. ХХV. - С. 105-116.

12. Альчук М. Б. Кістяківський: До питання про методологію правознавства / М. Альчук // Філософські пошуки. - Львів; Одеса: Cogito - Центр Європи, 2008. - Вип. XXVII. - С. 191-199.

13. Альчук Марія. Філософсько-правові засади гендерної культури в Україні / Марія Альчук // Філософська антропологія та сучасність (пам'яті В. Г. Табачковського) / Філософсько-антропологічні студії 2008. - К.: Стилос, 2008. - С. 377-388.

14. Альчук М. Богдан Кістяківський: Гуманітарна концепція / М. Альчук // Науковий вісник Чернівецького ун-ту: Збірник наукових праць. Філософія. - Чернівці: Рута, 2008. - Вип. 410-411. - С. 35-38.

15. Альчук М. Богдан Кістяківський: філософський аналіз української культури / М. Альчук // Науковий вісник. Серія “Філософія” / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків: ХНПУ, 2008. - Вип. 28. - С. 79-85.

16. Альчук Марія. Сучасна філософсько-правова методологія / Марія Альчук // Вісник Львівського університету. Серія: філософські науки. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2008. - Вип. 11. - С. 64-71.

17. Альчук М. П. Гідність людини - характерна особливість творчості Івана Франка / М. П. Альчук // Філософські обрії. Науково-теоретичний часопис Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України та Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка.- Київ-Полтава, 2008. - Вип. 20. - С. 200-209.

18. Альчук М. П. Богдан Кістяківський про реальність об'єктивного права / М. П. Альчук // Проблеми філософії права. - Том VІ - VІІ. - Київ;Чернівці: Рута, 2008-2009 - С.73-78.

19. Альчук М. Богдан Кістяківський про раціональне та ірраціональне в праві / М. Альчук // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Філософія. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2009. - Вип. 462-463. - С. 33-37.

20. Альчук Марія. Концепція правової держави у вченні Богдана Кістяківського / Марія Альчук // Філософські пошуки.- Львів; Одеса: Cogito - Центр Європи, 2009. - Вип. ХХХІ. - С. 203-211.

21. Альчук М. Розвиток ідей Вільгельма Дільтая у філософсько-правовій концепції Богдана Кістяківського / М. Альчук // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Філософія. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2009. - Вип. 464-465. - С. 13-16.

22. Альчук М. П. Богдан Кістяківський про значимість Михайла Драгоманова в українській культурі / М. П. Альчук // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. - К.: Вид. НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. - Вип. 23 (36). - С. 161-168.

23. Альчук Марія. Богдан Кістяківський: до питання про права та гідність людини / Марія Альчук // Sententiae. Наукові праці Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства) - XVI - XVIII. (№1-2/2007 - 1/ 2008). - Вінниця: ВНТУ, 2010. - С. 164-172.

24. Альчук Марія. Д. Чижевський про національну своєрідність українців / Марія Альчук // Збірник наукових праць “Д. Чижевський - фундатор історико-філософського українознавства”. - Львів: “Фенікс”, 1996. - С. 38-44.

25. Альчук М. П. Проблеми становлення українського етносу у філософському аспекті / М. П. Альчук, М. П. Скалецький // Вісник українознавства. №309. Вид. ДУ “Львівська Політехніка”. - Львів, 1996. - С. 134-139.

26. Альчук Марія. Проблема свободи у “Філософії права” Гегеля / Марія Альчук // Громадянське суспільство як здійснення свободи: центрально-східноєвропейський досвід. - Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 1999. - С. 140-148.

27. Альчук М. Національні орієнтири на межі тисячоліть / М. Альчук, І. Холява // Життєдіяльність людини: філософський аналіз. - Київ; Луцьк, 1999. - С. 203-212.

28. Альчук Марія. Проблеми філософії культури у праці О. Шпенґлера “Занепад Європи” / Марія Альчук // Континент Європи: збірник наукових праць. - Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. - С. 151-173.

29. Альчук М. Філософія і право: Гегель і сучасність /М. Альчук // Філософія Гегеля і сучасність: збірник наукових праць. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2002. - С. 82-88.

30. Альчук М. П. Правосвідомість як чинник стабільності / М. П. Альчук, Г. А. Матвеєва // Філософські науки. Вісник ЛНУ, 2002. - Вип. 4. - С. 96-101.

31. Альчук М. Богдан Кістяківський і сучасність: методологія права / М. Альчук // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи). Матеріали Першого всеукраїнського круглого столу. - Львів: Край, 2006. - С. 7-14.

32. Альчук М. Категорії доконечності та справедливості у філософії права Богдана Кістяківського / М. Альчук // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи): статті учасників Третього всеукраїнського “круглого столу” (23-24 листопада 2007 р.). - Львів: СПОЛОМ, 2008. - С. 18-25.

33. Альчук Марія. Філософія права - методологія правознавства / Марія Альчук // Філософія. Пізнання. Наука. - Львів: Видавничий центр Львівського університету імені Івана Франка, 2008. - С. 60-79.

34. Альчук М. Дисертаційне дослідження Б. Кістяківського як важливий внесок у розвиток філософсько-правового вчення / М. Альчук // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи): Статті учасників Четвертого Всеукраїнського “круглого столу” (28-29 листопада 2008 р.). - Львів: Край, 2009. - С. 7-17.

35. Альчук М. Б. Кістяківський про взаємозв'язок держави і особи / М. Альчук // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи). Матеріали Міжнародного “круглого столу” (м. Львів, 3-5 грудня 2010 р.). - Львів: Галицький друкар, 2010. - С. 13-20.

36. Альчук Марія. Проблеми національного відродження в творчості М.Грушевського / Марія Альчук // Збірник наук. конф. “М. Грушевський і Західна Україна”. - Львів, 1995. - С. 134-135.

37. Альчук М. Філософський аналіз проблеми демократичних цінностей у виховному процесі / М. Альчук // Демократичні цінності українського виховання. Матеріали науково-практичної конференції. - Львів: ЛНУ, 2000. - С. 34-37.

38. Альчук М. Громадянське суспільство в Україні: проблеми і перспективи / М. Альчук // Україна в нас єдина: Матеріали засідань наукових секцій IV Всесвітнього форуму українців, 18-20 серпня 2006 р., Київ / Уклад. Д. Павличко, В. Зуєв. - К.: Екопаксервіс, 2007. - С. 11-13.

39. Альчук Марія. Важливість вчення Богдана Кістяківського в контексті правової культури постмодерну / Марія Альчук // Тези конференції “Трансформація парадигм мислення та концепцій знання під впливом сучасних викликів у загальній, соціальній, практичній і прикладній філософії”, 29-30 листопада 2007 р. - Львів, 2007. - С. 110-112.

40. Альчук Марія. Толерантність - характерна особливість гендерної комунікації / Марія Альчук // Гендер. Екологія. Здоров'я. Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції ( 23-24 жовтня 2007): Наук. зб. - Харків, 2007. - С. 31-32.

41. Альчук М. Вчення про право Б. Кістяківського / М. Альчук // Філософія гуманітарного знання: соціокультурні виміри. Матеріали міжнародної наук. конф. 26-27 жовтня 2007 р. - Чернівці: Рута, 2007. - С. 208-209.

42. Альчук Марія. Правові засади гендерної культури / Марія Альчук // Гендер. Екологія. Здоров'я // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції (22-23 жовтня 2008): Зб. наук. праць. - Харків: Екограф, 2008. - С. 85-86.

43. Альчук Марія. Філософсько-правова концепція Кістяківського / Марія Альчук // Тези звітної наукової конференції філософського ф-ту. - Львів: Видавн. центр ЛНУ, 2008. - Вип. 5. - С. 14-15.

44. Альчук М. П. Філософсько-правовий дискурс в українській культурі кінця XIX - початку XX століть / М. П. Альчук // Людина. Світ. Суспільство ( до 175-річчя філософського факультету). Дні науки філософського факультету - 2009 // Міжнар. наук. конф. (21-22 квітня 2009 року) : Матеріали доп. та виступів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2009. - Ч. II. - С. 3-5.

45. Альчук М. Актуальність поглядів Б. Кістяківського на духовність права / М. Альчук // Тези Міжнародної наукової конференції “Духовність. Культура. Людина”. ( 15-16 квітня, 2010 р. ) - Львів: Львівський національний університет імені І. Франка, 2010. - Режим доступу: http://lnu.edu.ua/faculty/Phil/tezy_dkl_20.

Анотація

Альчук М. П. Філософія Богдана Кістяківського в українському філософсько-правовому дискурсі кінця ХІХ - початку ХХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.05 - історія філософії. Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2011.

Дисертація є системним дослідженням історико-філософської спадщини філософів права академічного періоду кінця ХІХ - поч. ХХ ст. Історико-філософський аналіз проблем філософії права засвідчує їх значущість для розвитку сучасної науки та доконечну потребу подальшого вивчення і перспективність досліджень доробку вчених цього періоду. Проаналізовано праці, лекційні курси з історії філософії права, енциклопедії права Б. Кістяківського, М. Палієнка, Є. Спекторського, Ф. Тарановського, А. Фатєєва, К. Яроша.

Вперше в історії української філософії започатковано цілісне і системне висвітлення філософії права Б. Кістяківського у філософсько-правовому дискурсі кінця XIX - початку XX ст. та у контексті історико-філософських і правознавчих праць, архівних матеріалів. Аналіз творчості філософа права з позицій дискурсу є притаманним його методологічному підходу на основі досягнень тогочасної філософії - неокантіанської філософії культури. Обґрунтовано глибинну суть права як складного багатоаспектного явища, що синтезує державно-організаційні, соціальні, психологічні, нормативні знання.

Системно досліджено філософсько-правову концепцію Б. Кістяківського та висвітлено актуальність його поглядів для становлення сучасної правової Української держави.

Ключові слова: історія філософії, українська філософія права, філософсько-правова методологія, філософсько-правовий дискурс, філософсько-правова концепція, сутність права, правова держава, правосвідомість особи, правова культура, філософія прав людини.

Аннотация

Альчук М. П. Философия Богдана Кистяковского в украинском философско-правовом дискурсе конца ХІХ - начала ХХ века. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00.05 - история философии. Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2011.

Диссертация является системным исследованием историко-философского наследия философов права академического периода конца XIX - нач. ХХ в. Историко-философский анализ проблем философии права подтверждает их значимость для развития современной науки и непременную необходимость дальнейшего изучения и перспективность исследований наследия ученых этого периода. Проанализированы работы, лекционные курсы по истории философии права, энциклопедии права Б. Кистяковского, Н. Палиенко, Е. Спекторского, Ф. Тарановского, А. Фатеева, К. Яроша.

Осуществлен анализ истории философии права в системе образования конца XIX - нач. ХХ века, что способствует развитию философско-правовой науки в современных условиях. Философы права работали в университетах, институтах, лицеях - академически-преподавательской среде. Достижения философов права академического периода значительно повлияли на развитие современной украинской истории философии права.

Впервые в истории украинской философии проведено целостное и системное освещение философии права Б. Кистяковского в философско-правовом дискурсе конца XIX - начала XX в. в контексте историко-философских и правоведческих трудов, архивных материалов. Анализ творчества философа права с позиций дискурса присущ его методологическому подходу на основе достижений неокантианской философии культуры. Обоснована глубинная сущность права как сложного многоаспектного явления, синтезирующего государственно-организационные, социальные, психологические, нормативные аспекты.

Проанализированы основные подходы и сущность философско-правового дискурса для реализации ценностей либерализма и становления правового государства. В Украине сегодня необходим социально-философский дискурс справедливости. Актуальность дискурса обусловлена не только отсутствием разработанных теорий, но и потребностью рационального, философско-правового толкования проблемы справедливости. В философии права теорию справедливости следует рассматривать как культурно-антропологический критерий обеспечения наилучших условий для самореализации личности в национально-культурной традиции.

Б. Кистяковский исследовал соотношение философии права и теории права. По его мнению, философия права по смыслу шире общей теории права, поскольку метод юридической догматики не раскрывает основной вопрос общей теории права и сущности права. Правовые явления не исследованы существенно. В частности, теоретики права обобщали правовые явления и формально-логически определяли общее понятие права. Выделены основные подходы соотношения философии права и теории права:

- философия права и теория права являются равноправными и независимыми друг от друга;

- философия права сводится к теории права, подчиняется ей;

- философия права поглощает и подчиняет теорию права;

- философия права и теория права имеют общую сферу исследования - право.

Право - это та сфера, которая их объединяет, взаимно обусловливает и взаимно дополняет друг друга. Рассмотрена взаимосвязь философии права, теории права, юриспруденции, социологии права, психологии права, антропологии права, политики права. Гуманитарные науки должны выработать целостное знание о праве. Показано, что, Б. Кистяковский обосновал гуманитарную природу правоведения благодаря философскому пониманию права. Правоведение - гуманитарная наука, которая базируется на интеграции аналитического и синтетического знания о человеке.

Подытожено, что Б. Кистяковский - философ права, который является основателем украинской философии права.

Ключевые слова: история философии, украинская философия права, философско-правовая методология, философско-правовой дискурс, философско-правовая концепция, сущность права, правовое государство, правосознание личности, правовая культура, философия прав человека.

Annotation

Alchuk M. Philosophy by Bohdan Kistyakivskyi in Ukrainian legal philosophy discourse at the end of XIX and beginning of XX century. - Manuscript.

The dissertaion submitted for the Degree of Doctor of Philosophy Speciality 09.00.05 -history of philosophy. Ivan Franko National University of Lviv. - Lviv, 2011.

The dissertation is a system study of historical and philosophical heritage of academic philosophers of law of the end of XIXth - beginning of the XXth century. Historical and philosophical analysis of the problems of philosophy of law proves both their importance for the development of modern science and urgent necessity for their further research. Thus, the study of works of scholars of this period is grounded. Works, lectures on the history of philosophy of law, law encyclopedias by B. Kistyakivskyi, M. Paliyenko, E. Spektorskyi, F. Taranovskyi, A. Fateyev, K. Yarosh have been analysed.

For the first time in the history of national philosophy the Philosophy of Law by B. Kistyakivskyi has been elucidated integrally within the framework of philosophical and legal discourse of the turn of XIXth - XXth centuries and in the context of historical and philosophical legal works, archival materials. Analysis of creative activity of the philosopher has been conducted from the viewpoint of the discourse characteristic of his methodological approach which is based on the achievements of philosophy of his time - neokant philosophy of culture. Deep essence of law as a complicated manysided phenomenon which synthesizes state-institutional, social, mental, normative knowledge has been substanciated.

System study of philosophical and legal concept by B. Kistyakivskyi has been highlighted as well as the topicality of his ideas for establishing a modern Ukrainian legal state.

Key words: history of philosophy, philosophy of Ukrainian law, philosophical and legal methodology, philosophical and legal discourse, philosophical and legal concept, the essence of law, legal state, justice entities, legal culture, philosophy of human rights.

Размещено на Allbest.ru