Вплив філософії Платона на зародження та становлення християнської антропології

У ВИСНОВКАХ - зазначається, що передумови появи християнства знаходились передусім в духовному зубожінні римського суспільства внаслідок тотальної і затяжної кризи, яку переживала імперія в переддень появи євангельської проповіді. Так, знецінення світоглядних парадигм, зневіра в традиційні культові божества греко-римської релігії, жалюгідне становище іудейської релігії обумовлювали песимістичні тенденції у пересічної людини щодо її особистісного світосприйняття і світорозуміння. Саме в цей період широкий загал чекає на нову світоглядну систему, яка б була спроможною витлумачити передусім те, що світ є добрим творінням добрих богів і чого, в свою чергу, вже не здатні зробити традиційні національні релігії. Такою новою світоглядною системою по-праву виявилося християнство.

Головна його заслуга полягала відтак в тому, що воно репрезентувало перед античною людиною нового Бога - Бога, який є уособленням абсолютного Добра. Всі буттєві катаклізми, тиск яких відчувала в своєму житті людина, отримували нове своєрідне витлумачення. Існування зла зумовлене Сатаною, а оскільки цей світ підпорядкований саме йому, то шукати й очікувати добра, справедливості і щастя в земних межах недоцільно. Існування їх в іншій сфері - в сфері буття самого Бога, шлях до якого пролягає не через храми, не через церемоніальні дійства, а саме через людський розум, шляхом думання, споглядання в розумі обрисів божественного буття. Завдання людини звести це буття до свого рівня, наповнити його принципами своє буття. Неодмінною умовою такої дії є зречення від свого земного життя, себе самої. Проте подібні християнські віроповчальні концепти не були оригінальними. Вже задовго до християнства про все це говорив Платон.

Розуміючи спорідненість між християнством і платонізмом, ми мусимо відшукати те середовище, яке б послужило праматірним грунтом для оформлення подібних християнських поглядів. Зрозуміло, що іудео-палестинський комплекс в цьому відношенні виглядає вкрай непридатним, оскільки будь-який язичницький вплив суворо засуджувався в переддень появи християнства іудаїзмом, а випрацювати в своєму середовищі абсолютно негативну щодо традиційно-іудейської ціннісну систему цінностей і орієнтацій він самостійно не міг.

Такий процес швидше за все міг відбуватися лише в лоні діаспорних іудеїв, а саме - в середовищі єгипетських олександрійських іудеїв, про що свідчить, як доказ, й іудео-філософська школа, відомим представником якої був Філон Олександрійський. Зазначимо, що характерну рису його вчення складав також платонізм, хоча й значною мірою застоїзований.

Саме в середовищі олександрійських іудеїв, до яких ймовірно належав і сам Ісус Христос (Ісус із Назарету, Ісус Галілеянин), існували нетипові для іудеїв уявлення, а саме вчення про вічність душі, потойбічне життя. Та й саме вчення ессеїв-терапевтів було продуктом діаспорним, оскільки елементи дуалізму, погляди на душу і смерть абсолютно були відмінними від тих, які обстоювалися іудео-палестинською ортодоксією.

В контексті становлення віровчення християнської релігії значне місце посідає постать апостола Павла, також діаспорця, який першим здійснив теоретичну систематизацію головних ранньохристиянських віроповчальних положень. Зауважимо тут принагідно, що його діяльність в лоні первісної церкви мусить розумітися і як ретрансляторська, оскільки й в його працях відчутний Платонівський підтекст. Зокрема Павлове розуміння трихотомічної структури людини значною мірою зближене саме з Платоновою концепцією, за якою людина є комплексним поєднанням духу, душі і тіла. При чому Павловий дух - це Платонове «розумне начало» душі.

Таким чином, зазначимо, що вплив Платона, поруч, зрозуміло, з іудаїзмом, на процес зародження і становлення християнської антропології і загалом християнського віровчення більш ніж очевидний. Справді в християнському вченні присутні окремі елементи іудейської релігії, проте вони несуть на собі, так би мовити, зовнішню функцію, а внутрішня сторона релігії базується саме на філософії Платона.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Павленко П.Ю. Християнство в світлі філософського вчення Платона. // Українське релігієзнавство. -1996. - №2. - С. 23-31.

2. Павленко П.Ю. Ідея становлення особистості в контексті раннього християнства. // Українське релігієзнавство. - 1997. - №6. - С. 43-51.

3. Павленко П.Ю. Єгипетський слід християнства. // Людина і світ. - 1997. - №10. - С. 7-11.

4. Павленко П.Ю. Погляд на християнство через призму філософії Платона. // Відомості. - Лондон (Велика Британія). - 1998. - №3. - С. 33-40.

5. Павленко П.Ю. Проблема сутності релігії в світлі філософії Платона. // Тези всеукраїнського колоквіуму «Феномен релігії». - К.: Українська Асоціація релігієзнавців - Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України, 1996. - С. 26.

Размещено на Allbest.ru