Дія є єдиним видом людської діяльності, яка не має під собою жодних мотивів та причин, окрім Першопричин (Г. Арендт), що є радше трансценденціями, аніж рисами людського буття. Специфічність дії дозволяє сприймати останню як прояв спонтанності та спроможності людини започатковувати абсолютно нове - саму себе. На відміну від праці та роботи, дія реалізується через чи супроводжується мовленням, жодним чином не пов'язана із застосуванням сили чи насилля, розгортається виключно в публічній сфері та апелює до визнання і переконання. Основною умовою прояву феноменів дії та мовлення є людська множинність.

Реалізація людиною власної "самості" або досягнення нею "власного” способу буття в контексті становища людини з необхідністю потребує наявності та урівноваженості приватної та публічної сфер. Якщо в приватній сфері людина створює умови для свого існування та набуває індивідуальних рис, то в публічній вона започатковує саму себе як щось абсолютно нове та виказує власне "хто”.

Специфічність політичного міркування та смаку дозволяє розглядати останні як нетрадиційні принципи облаштування спільного буття, які водночас відповідають, принаймні, двом головним вимогам. По-перше, покладання цих принципів в основу організації та функціонування спільноти тягне за собою органічне розв'язання ряду проблем, з якими зіткнулася сучасність. Особливо мова йде про те, щоб надати людині переконливі аргументи змістовності її існування, значущості її персони та можливостей реалізувати свій потенціал, і не просто розширити межі формальної свободи (liberty), але набути "світової” свободи. По-друге, ці принципи є не лише номінально зрозумілими для людини, вони пронизують саме буття людини, формують і визначають його, навіть тоді, коли самі здебільшого залишаються неусвідомленими. Інакше люди не змогли б прийняти ці принципи, бо останні залишалися б для них абсурдними і "німими”.

Списки наукових праць, опублікованих за темою дисертації

1. Калуга В.Ф. Естетичний вимір свободи у сфері політичного. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. - К.: ВПУ "Київський університет”, 2003, № 49-51. - С.69 - 72. (0,5 ум. др. а.)

2. Калуга В.Ф. Політична складова критичної філософії І. Канта. // Політологічний вісник. - К.: Товариство "Знання України”, 2003, № 13. - С.6 - 16. (0,5 ум. др. а.)

3. Калуга В.Ф. Особливості онтичного та онтологічного підходів до розуміння феномену влади. // Мультиверсум. Філософський альманах. - К.: Український центр духовної культури, 2003, № 38. - С.119 - 130. (0,5 ум. др. а.)

4. Калуга В. Обґрунтування свободи в політичній антропологої Ганни Арендт. // Феноменологія і практична філософія. - К.: ВК ТОВ "КУРС”, 2003. - C.66 - 73. (0,5 ум. др. а.)

5. Калуга В.Ф. Парадигма спільноти, заснованої на базі взаємної поваги і визнання. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. - К.: ВПУ "Київський університет”, 2003, № 54-55. - С.45-46. (0,2 ум. др. а.)

Анотації

Калуга В.Ф. Роль онтології в розумінні політичних явищ (на матеріалах концепції Г. Арендт). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.01 - онтологія, гносеологія, феноменологія. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2004.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню ролі онтології в розумінні політичних явищ, на основі матеріалів, що сполучені чи розкривають зміст філософської концепції Г. Арендт. До подібного роду дослідження автора спонукав факт втрати сучасною людиною змісту власного політичного буття, а також необхідність пошуку надійних механізмів та способів повернути людині її "світове помешкання”.

На перший план в роботі висувається низка засновків, які дають змогу розглядати пересічну людину з її неповторним досвідом як центр політичного життя спільноти. Власну унікальність людина як єдина істота, котра здатна започатковувати щось абсолютно нове - саму себе, засвідчує за допомогою дії та мовлення. Дія - єдиний спосіб vita activa, що позбавлений впливу будь-якого інтересу, а за своє онтологічне джерело має радше трансценденції та націленість на здобуття слави. Сферою, де кожна людина має змогу започаткувати себе через дію та мовлення, є політична сфера або сфера відкритої політики. Саме в сфері відкритої політики розкривається реальний зміст влади як визнання, а також реалізується контингентна свобода, яка виступає як супротив в контексті впливу, як унікальна приватна думка в контексті незгоди. Свобода, таким чином, будучи сама формою цієї взаємодії, спонукає до творення нових форм політичного простору на основі взаємодії та порозуміння.

Ключові слова: становище людини, природа людини, vita activa, відкрита політика, контингентна свобода, множинність, влада, смак, політичне (естетичне) міркування, визнання.

Калуга В.Ф. Роль онтологии в понимании политических явлений (на материалах концепции Х. Арендт). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.01 - онтология, гносеология, феноменология. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. Киев, 2004.

В основу диссертационной работы положено исследование роли онтологии в понимании политических явлений на базе материалов, которые раскрывают смысл или же определенным образом корилируют с философской концепцией Х. Арендт. К подобного рода исследованию автора побудил факт потери современным человеком смысла собственного политического бытия, а также необходимость поиска механизмов и способов возвратить человеку его "мировое жилище”.

Стало очевидным, что за последние несколько десятилетий в мире произошли глобальные изменения, связанные, прежде всего, с широкомасштабными открытиями и достижениями в сфере естественных наук. Представители современности стали очевидцами парадокса: с одной стороны, значительное улучшение материальных и бытовых условий жизни, по крайней мере, в границах "старого мира”, с другой - деформация духовно-ценностного аспекта бытия и, как следствие, потеря подавляющим большинством индивидов собственной идентичности, а также способности определять смысл собственного существования. Обозначенная потеря связана непосредственно с диссонансом между наличествующим доминантным способом устроения общего мира и реальным положением человека в мире.

Понимание ведущими мыслителями нашего времени пагубности и необратимости последствий, которые могут иметь место в случае, если пренебрегать упомянутой проблемой, дало начало поиску в сфере гуманитарных наук, а также философии такого способа устроения общего мира, который был бы в одно и тоже время оригинальным и целостным, а не фактически компилятивным, который балансирует между назиданием морального абсолюта и возможностью жить "по своей неразумной воле”. Поэтому особой актульностью отмечается нацеленность на аналитику широкомасштабных социальных феноменов и процессов в их максимальном сближении с индивидуально-контректным человеческим существованием.

Последние сопряжено с пересмотром целой политической сферы в свете элементарных (индивидуальных) человеческих опытов в границах этой сферы. Соответственно центром политики стает человек как действующие бытие. К подобному пониманию значительности элементарного человеческого опыта в политической сфере привело переосмысление роли онтологии в понимании политических явлений.

Исходя с онтологического подхода к пониманию политических явлений, проблема свободы, а также власти кроме метафизического контекста, приобретает не сводимый к первому политический контекст. Разграничение метафизического и политического контекстов свободы и власти наиболее четко прослеживается благодаря разграничению природы человека и положения человека (в мире). Речь о положении человека (в мире) стала возможной вследствие преодоления субъект-объектного разграничения действительности и открытия мировости мира М. Хайдеггером.

Исследование специфики идеи мировости мира и особенностей феномена тематизации мира привело к возникновению углубленного интереса к политическим теориям, которые берут в качестве своего истока мировость и множественность как фундаментальные основания существенности индивидуального политического опыта. Признание за обыденным человеком возможности быть центром политической жизни общества сопровождается необходимостью найти такие способы организации общественного бытия, которые бы позволяли избежать доминирования в обществе частного интереса, сообщенного с эгоизмом, а также найти основы неутилитарной коммуникабельности. Исходя из указанных требований, вкус и политическое суждение наиболее чётко отвечают тем условиям человеческого бытия, при которых человек открывает себя в мире и проживает собственную жизнь. Прибегая к возможности выражать собственный вкус и излагать свои суждения, человек реализует себя собственно как политическое существо.

Диссертант также приходит к заключению, что способность выражать собственное "кто" с помощью речи и действия разворачивается в сфере, где люди со-существуют вместе с другими, а не для них или против них. То есть в чистой человеческой общности, где человеческие отношения очищены от всех потребностей, кроме одной - потребности в общении с себе подобными. При этом чистое политическое действие подразумевает под собою готовность разделить с другими общее пространство, уважать мнения других, предчувствовать их, формируя собственное. В работе, между тем, не опровергается постулат, что интерес, власть, законы есть оправдано центральными понятиями политики, но поддаётся осмыслению тот факт, есть ли указанные понятия фундаментальными, или же все они выводятся из бытия вместе.

Осмысление того факта, что человек есть, с одной стороны, обусловленным существом, а с другой - имеет способность формировать себя, создает новый, отличный от классического, контекст понимания свободы, других политических явлений. В этом ключе контингентная свобода есть корелятом "мировой свободы" и являет себя в сфере открытой политики. Открытая политика есть политикой противостояния, бесконечных дебатов. Каждый политический деятель занимает своё место в публичной сфере, свободной от насилия, приспособленной для выражения человеческой множественности и гражданского равенства. Как следствие политика стает делом обычного человека, а не избранных. Она превращается в сферу человеческих дел, в которой подымаются "истинные” философские вопросы - вопросы, на которые не возможно найти ответ с точки зрения мудрого человека или философа.

Ключевые слова: положение человека в мире, природа человека, vita activa, открытая политика, контингентная свобода, власть, вкус, политическое (эстетическое) суждение.

Kaluga V.F. The role of ontology in the comprehending of political phenomenona (on the material of conception of H. Arendt). - Manuscript.

Thesis for candidate's degree in philosophy by speciality 09.00.01 - Ontology, Gnoseology, Phenomenology. - The Taras Shevchenko National University, Kyiv, 2004.

The problem of freedom except metaphysical context has political context which is not reduce to the first. Difference between metaphysical and political context of freedom has got feasible owning to difference between human condition and human nature. The idea of human condition bases on discovery of worldliness world. Investigation of the mentioned idea generated interest to the political theories which took as base human plurality and one's own political experience.

Recognition average man as centre of political life of society is in need of finding specific methods of organisation common society, which enable to avoid prevailing of private interest. Test and political reflection correspond in the best way to that conditions of human being from which man discovers himself in the world and resides own life. Based on display own test and demonstration own reflections man has possibility realise himself as a political being.

The author of this work does not object that interest, power, laws are the central conceptions of politics but it brings in comprehending that fact if the mentioned conceptions are the fundamental ones or all they are took out from being together.

So awareness man as conditioned being and in the other way man as one, who is able to commence himself, creates new context of comprehending of freedom. Freedom in the political sphere projects as opposition in the context of influence, as "particular own opinion" in the context of the discord. Just freedom induces to create new forms of political space on base of interaction.

Key words: vita activa, the human condition, the human nature, worldliness freedom, recognition, esthetic test, opinion, frank policy.

Размещено на Allbest.ru