Політична етика у філософії М.О. Бердяєва доеміграційного періоду (1900-1922 рр.)

Із окреслених антропологічних підвалин виводяться необхідні цінності, що становлять зміст етики як вчення про необхідний спосіб соціального життя і ставлення до власної особистості (присутність останньої складової є особливістю саме бердяєвської етики). Так, найвищою цінністю проголошується свобода, що тлумачиться як меонічна, тобто первинніша і Бога, і його творінь, і життя взагалі. Оскільки свобода вважається первинною, то вона може бути не метою діяльності, а тільки її передумовою - "до свободи не можна прийти, із свободи можна тільки вийти". Відтак належне соціальне життя є вільним самовиявленням особистостей. Звідси виводиться культ героїчності та геніальності. Однак Бердяєв не відкидає і значення етики закону. Заборонні соціальні норми мають значення як умова становлення самодисциплінованої особистості, взірцем якої є середньовічний лицар і святий. Але закон у Бердяєва має тільки відносне значення. Вільна особистість, якщо і приймає (чи відкидає) якусь норму, то не за соціальним велінням, а за власним вибором.

Політична площина етики розгортається як вчення про належну суспільну організацію. У цій якості виступає теократія. В основу цього устрою покладається ідея соборності. Остання може мати лише загальнолюдський характер - "людство соборно відпало від Бога, соборно має і повернутися". Шлях до теократії - творчість соціальна (утвердження "правди хліба", подолання об'єктивованості родини, верстви, держави, утворення незалежних громад) і духовна (містицизм - безпосереднє пізнання Абсолюту). Держава (в усіх її проявах) мислиться Бердяєвим як необхідний атрибут етики закону, вона вбирає неминуче зло, присутнє в об'єктивованому світі. В етиці свободи держава постає стороннім явищем. Особистість захищена від неї власним законом. Загалом, політика тлумачиться як процес подолання емпіричного полону. Саме тому, згідно з Бердяєвим, основою політичного життя є відносність ідеологем, ідеалів, інтересів. Будь-який політичний максималізм вважається небезпечним мрійництвом. Політична відносність - це прийняття спадку історії та завдань майбуття. Це побудова політичного життя як сприяння емпіричному перетворенню наявного буття на відповідне ідеальному.

Бердяєвські погляди, що були висловлені у неокантіанський і політико-філософський періоди творчості відзначаються всеохопністю як за предметом, так і за філософськими напрямками. Застосовані поняття вирізняються змістовою конкретністю, розмежованістю одне щодо одного і володіють дискурсивною взаємопов'язаністю. Усе це дає підстави заперечити висунуту В.В. Зіньковським, характеристику бердяєвської творчості як "недискурсивної". Натомість наголосити на системному характері бердяєвської філософії загалом і політичної етики зокрема.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Зміст і форма партійної системи у контексті методології М. Бердяєва // Держава і право. Зб. наукових праць. Випуск 12. - К.: Інститут держави та права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. - С. 541-549.

2. Діалектика суспільного у філософії М. Бердяєва // Держава і право. Зб. наукових праць. Випуск 14. - К.: Інститут держави та права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. - С. 498-506.

3. Бердяєвська критика демократії і політичний тероризм // Людина і політика, 2002, № 2. - С. 119-128.

4. Жити дивлячись на північ. Про деякі уроки самоусвідомлення та месіанізму // Віче, 2003, № 5. - С. 74-78.

5. Криза європейської цивілізації і футурологічний проект М. Бердяєва // Людина і політика, 2003, № 5. - С. 64-73.

6. Історія і політика. (Звертаючись до творчості Миколи Бердяєва.) // Генеза, 2004, № 1(9). - С. 144-152.

7. Бердяєв М.О. // Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В.П. Горбатенко; За ред. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка. 2-е вид. доп. і перероб. - К.: Генеза, 2004. - С. 50-51.

8. Екзистенціалізм // Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В.П. Горбатенко; За ред. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка. 2-е вид. доп. і перероб. - К.: Генеза, 2004. - С. 78-79.

9. Бердяєвські антиномії демократичного режиму // Громадянське суспільство і соціальні перетворення в Україні: Тези наукової конференції. - Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2001. - С. 118-119.

10. Леґітимуюча роль символу свободи // Мова символів - мова вічності. Матеріали міжнародної наукової конференції 14.XII-15.XII. Частина І. - К, 2001. - С. 32-33.

11. Проблема національності у філософії М.О. Бердяєва // Гуманітарний вісник Запорізької держаної інженерної академії. Випуск 10. - Запоріжжя: ЗДІА, 2002.-С. 54-58.

12. Етико-політичний час і простір у міфічному й історичному світоглядах // Міфологічний простір і час у сучасній культурі. Матеріали міжнародної наукової конференції 12-13 грудня 2003 року. Ч. 2. - К., 2003. - С. 44-45.

АНОТАЦІЯ

Бушанський В.В. Політична етика у філософії М.О. Бердяєва доеміграційного періоду (1900-1922рр.). - Рукопис. (237 ст.)

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01 - Теорія та історія політичної науки. Київ, 2004.

У дисертації досліджується етико-політична проблематика у соціальній філософії М.О. Бердяєва (1874-1948). Зосереджено увагу на становленні бердяєвської філософії - соціалізаційних, культурно-дискурсивних факторах і особистісно-ціннісних чинниках філософської еволюції. Проаналізовано бердяєвський доробок доеміграційного періоду (1900-1922 рр.). Простежено зміну періодів бердяєвської творчості: марксистського (1900-1901) - визначальність впливу марксистської картини світу за присутності елементів критичної філософії, наслідком якого стала інтеріоризація гуманістичних цінностей; неокантіанського (1901-1907) - поєднання принципів формальної етики Канта й ціннісної етики Ніцше; неохристиянського (1907-1917) - утвердження трансцендентного ідеалізму, синтез християнської та ніцшеанської етики як апології соціальної творчості й особистісної самоактуалізації. Методологічна сув'язність виділених періодів засвідчує еволюційність бердяєвської філософії. Етичні та політичні сфери поєднуються у вченні про існування етики закону, спокути і творчості. Держава тлумачиться як суспільний прояв етики закону. Політика у повсякденні (як царина відносного) є пов'язаною із самообмеженням влади в законах; у історії (як знаряддя есхатології) - визначається етикою творчості.

Ключові слова: політичне явище, етика, мораль, соціалізація, цінність, особистість, індивід, історичність, есхатологія.

АННОТАЦИЯ

Бушанский В.В. Политическая этика в социальной философии Н.А. Бердяева в эмиграционный период (1900-1922 гг.). - Рукопись. (237 стр.)

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.01 - Теория и история политических учений. Киев, 2004.

В диссертации исследуется этико-политическая проблематика в социальной философии Н.А. Бердяева (1874-1948). Сосредоточено внимание на становлении философии Бердяева -- социализационных, культурно-дискурсивных и личностно-ценностных факторах философской эволюции. Проанализированы тексты доэмиграционного периода (1900-1922 гг.). Прослежены изменения периодов творчества Бердяева. Марксистский (1900-1901) - детерминирующее влияние марксистской картины мира, присутствие элементов критической философии. Следствием этого творческого отрезка стала интериоризация гуманистических ценностей. Уже в формулировках этого периода просматриваются черты толкования свободы как предпосылки и атрибута самодовлеющего творчества. Неокантианский (1901-1907) - совмещение принципов формальной этики Канта и ценностной этики Ницше. Неохристианский (1907-1917) - упрочение трансцендентного идеализма, синтез христианской и ницшеанской этики как апологии социального творчества и личностной самоактуализации. В пределах неохристианства выделяется политико-философский период (1917-1922). Все вышеуказные периоды определялись за доминирующими методологическими принципами. В основу же политико-философского - положено его предметное единство. Методологическая взаимосвязанность выделенных периодов свидетельствует об эволюционном характере философии Бердяева, определяющейся противоречивостью антропологического учения. Целостная антропологическая концепция формулируется Бердяевым в рамках неохристианства. Свойственные неохристианскому периоду черты во многом определяют всю дальнейшую философию Бердяева.

В философии доэмиграционного периода этическая и политическая сферы соединяются в учении о существовании этики закона, искупления и творчества. Этика закона является следствием существования человека в объективированных условиях материального мира. Закон, возведенный в ранг должного, накладывает на человека печать подобия рождающейся, борющейся за существование и умирающей природы. Этика искупления конвергентна христианской этике. Ее отличие от этики закона состоит в отношении к объективированному миру, который утрачивает качество непреложной необходимости, становясь фактором, дисциплинирующим человека. Этика свободы направлена на самодовление личности в общественных отношениях и преодоление природной необходимости. Государство рассматривается как общественное проявление этики закона. Политика же является, с одной стороны, в обыденности сферой относительного, самоограничением власти в законах; с другой, - средством эсхатологии в истории, определяющейся этикой творчества. Сущностной чертой бердяевского толкования политических явлений является опосредование эсхатологической перспективы. Исторический процесс рассматривается как соприкасание трансцендентного смысла и объективации существования. Ценность политики состоит именно в направлении общественной соборной активности на абсолютные вневременные смыслы - завершение созидания мира и самого Абсолюта.

Ключевые слова: политическое явление, этика, мораль, социализация, ценность, личность, индивид, историчность, эсхатология.

SUMMARY

Bushansky V.V. Political ethics in the philosophy of N.A. Berdyaev of his before emigration period (1900-1922). - Manuscript. (237 p.)

Dissertation for obtaining a scientific degree of candidate of political sciences in the specialty 23.00.01 - Theory and history of political science. Kyiv, 1998.

This dissertation researches info ethic and political problems of the social philosophy of N.A. Berdiaev (1874-1948). The attention is concentrated on coming into being Berdiaev's philosophy-socialization, cultural-discursion factors and personally valuable factors of his philosophic evolution. That's why Berdiaev's texts of before emigration period (1900-1922) were analyzed. The change of periods of Berdiaev's creative work was traced. They include the following periods. The Marxist period (1900-1901) - the priority of the influence of Marxist reflection of the world with the presence of elements of critical philosophy, which resulted in interiorization of humanist values. The period of 1901-1907 is a combination of principles of New Kunt's formal ethics of values. The New Christian period of 1907-1917 is a confirmation of transcendental idealism, synthesis of Christian and Nitshe's ethics of as apologia of social creative work and personal self actualization. Methodological connection of the above-mentioned periods proves evolutional way of Berdiaev's philosophy. Ethical and political spheres are connected in the study of existence of ethics of creative work. The state is explained as a social manifestation of ethics of law. The politics in every day's life is a sphere of relative, connected with self-limitation, of power in laws; in history (as a mean of eschatology) it is determined by the ethics of creative work.

Key words: political phenomenon, ethics, moral, socialization, value, personality, individual, historicity, eschatology.

Размещено на Allbest.ru