Філософський зміст проблеми буття

Якщо взяти до уваги лише одну його сторону і проігнорувати іншу, рух, зміна стануть незрозумілими. Такий же результат буде тоді, коли ми станемо розглядати їх не у взаємодії, а відокремлено. Бо рух -- це суперечність, це уявлення про те, що тіло може рухатись лише тоді, коли воно знаходиться в даному місці і водночас у ньому не знаходиться.

Рух, зміна є такою єдністю протилежностей, коли вони взаємно передбачають одна одну, коли немає однієї без взаємозв'язку з іншою.

Постійне виникнення й одночасне вирішення даної суперечності і є рухом.

Останній, як відомо, є абсолютним, невід'ємним атрибутом усього

сутнього. Тому слід вважати розвиток вищою формою руху і зміни, точніше сутністю руху, а рух можна визначити як будь-яку зміну явища чи предмета. Рух -- це зміна взагалі.

Історичний досвід людства, логіка пізнання світу переконують нас у тому, що світ -- це рухома матерія, а пізнання форм руху матерії неможливе без знання про простір і час.

Простір і час -- це філософські категорії, які відображають основні форми існування матерії. Просторово-часові характеристики має будь-яке явище буття світу. Якщо простір є найзагальнішою формою сталості, збереження змісту об'єктивної реальності, то час -- це форма його розвитку, внутрішня міра його існування та самознищення. Єдність просторово-часових властивостей світу називають просторово-часовим континуумом, а їх універсальність і цілісність (кон-тинуальність) -- формою організації всього розмаїття нескінченного світу. Кожна частинка світу має власні просторово-часові характеристики. Розрізняють соціальний, історичний, астрономічний, біологічний, психологічний, художній, філософський зміст простору і часу.

Історична еволюція поглядів на простір і час пов'язана з практичною, суспільно-історичною діяльністю людини. Змінюється, розвивається суспільство, змінюються і розвиваються просторово-часові уявлення про буття світу. Якщо для міфологічного світогляду час циклічно відтворює пори року, то в межах релігійного світосприйняття час набуває стріловидної форми: відтворення світу через тимчасове теперішнє до райської або пекельної вічності.

Філософські просторово-часові уявлення розвиваються разом із розвитком філософських теорій

Узагальнюючи історико-філософський досвід осягнення категорій простору і часу, слід зазначити велику кількість їхніх визначень, неосяжне

багатство все нових і нових властивостей, їхню дискусійність та гіпотетичність. Значна частина дослідників простору і часу (темпоралістів) солідарна в тому, що простір -- це така форма існування матерії, її атрибут, яка характеризується співіснуванням об'єктів, їхньою взаємодією, протяжністю, структурністю та іншими ознаками. Час -- це внутрішньо зв'язана з простором і рухом об'єктивна форма існування матерії, яка характеризується послідовністю, тривалістю, ритмами і темпами, відокремленістю різних стадій розвитку матеріальних процесів.

Історико-філософський досвід людства свідчить також про те, що кожне покоління людей створює таку світоглядну картину світу, яка задовольняє його потреби. Тому до завершеності, достатньої повноти теорії буття онтології, яка відобразила б Всесвіт як ціле, із всіма відношеннями, взаємодіями і зв'язками, ще надзвичайно далеко.

Спроби усвідомити закономірності походження світобудови існують сьогодні у вигляді цікавих гіпотез. Ось одна з них.

Людство на порозі відкриття законів руху зірок, планет, супутників та електронів у атомі, оскільки все в малому і великому збігається. "...Зірки зростають та викидаються ядром галактики і рухаються навколо його центру. Поступово збільшується відстань між ним та зірками, збільшується також період їхнього обертання за рахунок зниження лінійної швидкості. Молоді зірки з температурою плюс 35 тис. градусів починають вирощувати та викидати повторну зірку, майбутню планету, та її супутників. Чим більше у зірки планет, тим повільніше її обертання навколо своєї осі і нижча температура її поверхні. Аналогічні процеси відбуваються в ядрах атомів, які також вирощують та викидають електрони. Термоядерні вибухи та спалахи на поверхні ядер галактик, нових зірок та ядер атомів свідчать, що вони зростили та викинули чергові зірки, планети, їхні супутники чи електрони атомів. Тільки в нашій галактиці десятки мільярдів зірок мають планети, на двох-трьох із яких, ймовірно, існує органічне життя з людиною, яка в умовах постійного народження нових та загибелі старих планет, зірок і навіть галактик служить переносником життя. Людина, тваринний та рослинний світ, як і Всесвіт, існують безмежно, а тому збереження та примноження всього органічного -- смисл життя людини.

Завдяки наполегливим дослідженням космосу людство набуває знання про будову Всесвіту. Ми уже звикли до ідеї про те, що він завдяки першовибуху протягом кількох мільярдів років розширився від першоатома до галактики, і що галактики продовжують розбігатися у безмежному просторі космосу.

Отже, знання про світ мають конкретно-історичний зміст, а їхня глибина зумовлююється суспільно-практичними потребами. Онтологія -- окрема галузь філософського знання про сутність буття світу, дає загальне розуміння фундаментальних властивостей, форм та способів існування Всесвіту в діалектичній єдності з його духовним осягненням. Фундаментальність онтології визначається постійним збагаченням змісту категорій: буття, матерія, простір, час, рух, матеріальне, ідеальне, свідомість, дух тощо.

Кожне покоління людей прагне створити цілісну картину світу, визначити закономірності його розвитку, пізнати його сутність та оволодіти його просторово-часовими вимірами. Знаменно, що духовні пошуки людства відбуваються постійно -- думка рухається від загальних суджень про світ, до конкретизації уявлень про Всесвіт та його будову.

Висновки

Питання розуміння буття і співвідношення зі свідомістю визначає рішення основного питання філософії.

Буття є філософською категорією, що позначає реальність, що існує об'єктивно, незалежно від свідомості, волі і емоцій людини.

Проблема трактування буття і співвідношення його з свідомістю стоїть в центрі філософського світогляду.

Буття для людини є чимось зовнішнім, передзнайденим, воно накладає певні обмеження на його діяльність, примушує порівнювати з ним свої дії. Разом з тим буття є джерелом і умовою всіх форм життєдіяльності людини. Буття окреслює не тільки межі діяльності, а і об'єкт творчості людини, що постійно змінює буття, сферу можливостей, яку людина у своїй діяльності перетворює на дійсність.

Індивідуальне буття людини суперечливе: людина, насправді, не може дивитися на світ інакше, ніж "крізь призму" свого буття, свідомості, знання, і в той же час здатна - в чому Хайдеггер абсолютно правий - "ставити запитання" про буття як таке. Не без підстав ми бачимо у такій суперечності джерело драматизму людського життя, феноменологія і екзистенціалізм, особливо на початкових етапах їх розвитку, по суті, випускали з уваги інше, не менш, якщо не більш важливіші обставини. Окремі індивіди, не говорячи вже про покоління людей, про людство в цілому, виходять, звичайно, з свого "місцеположення" і з свого "часу", коли "влаштовуються" в світі. Але вони не зробили б жодного життєво вірного, ефективного кроку, якщо повсякденно, щогодини не з'ясовували, які об'єктивні властивості (зокрема просторові і тимчасові) світу самого по собі, його речей і процесів. Тому з того факту, що людина бачить світ не інакше, ніж своїми очима, осягає його не інакше, ніж власною думкою, зовсім не витікає ідеалізм, як помилково вважають екзистенціальні філософи. Люди вчаться зіставляти себе зі світом, бачити своє буття як частину і продовження буття світу. Вони вміють судити про світ, освоювати його не тільки за вимірами свого світогляду, своєї свідомості і дії, але і вимірюючи самі речі. Інакше кажучи, вони не змогли б вижити в цьому світі і тим більш не змогли б "запитувати" про буття як такове. Не випадково М. Хайдеггер у своїх пізніших роботах, намагаючись подолати суб'єктивізм і психологізм ранньої позиції, на перший план висуває буття як таке (таке).

Тлумачення буття зазнало складного розвитку. Його загальною межею є протиборство матеріалістичного і ідеалістичного підходів.

Перший з них тлумачить підстави буття як матеріальні, другий - як ідеальні.

Можна виділити декілька періодів в трактуванні буття.

Перший період - міфологічне тлумачення буття.

Другий етап пов'язаний з розглядом буття як «самого по собі»

(натуралістична онтологія).

Третій період починається з філософії І. Канта. Буття розглядається як щось пов'язане з пізнавальною і практичною діяльністю людини. У ряді напрямків сучасної філософії робиться спроба переосмислити онтологічний підхід до буття, який виходить вже з аналізу людського існування.

Не можливо погодитися з тим, що онтології XX століття, подібні до феноменологічних, екзистенціалістичних, заслуговують лише негативних оцінок. Скріплення вчення про буття з людською дією, побудова вчення про буття людини, про сфери буття, про соціальне буття - шлях, по якому пішла і марксистська філософія. Марксизм розвиває деякі тенденції класичної онтології - перш за все ідею про те, що людина, при всій невіддільності думок, дій, відчуттів індивіда від його власного буття, здатна не тільки "запитувати" про буття як таке, але і давати на свої запитання відповіді, які можна перевірити різноманітними засобами. А тому людина і у повсякденних діях, і в науці, і у філософії накопичує об'єктивні знання про світ і саму себе. Вона завжди, так або інакше, будує (з різною мірою свідомості, глибини, розробленості) "об'єктивні онтології", такі, що допомагають їй пізнавати світ і опановувати його.

Зокрема, людське буття у світі володіє самостійними об'єктивними структурами, незалежними від індивідів і, принаймні, частково, поступово уловлюваними людиною і людством.

Один з найважливіших акцентів такої "нової онтології", як, втім, і іншого гуманістично орієнтованого філософського перебігу XX століття, - ідея про унікальність, неповторність людини.

Сутність розвитку наукового і філософського знання полягає в тому, що людина все більш усвідомлює себе суб'єктом всіх форм своєї діяльності, як творця свого соціального життя і форм культури.

Використані джерела

1. Авдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации: Уч.пособие. - М„ 1994. - Гл. 2,5.

2. Введение в философию: Учебник для вузов. В 2 ч. / Фролов И.Т., Араб-Оглы Э.А., Арефьева Г.С. и др.. - М., Политиздат, 1989. - Ч.1 - 367с.

3. Воловик В.І. Вступ до філософії: Навч. посібник. - Запоріжжя, Просвіта, 2001. - 160с.

4. Гегель. Наука логики: В 3 т. -- М., 1970. -- Т. 1. -- С. 123--256.

5. Гегель. Энциклопедия философских наук: В 3 т. -- Т. 1. -- С. 107-- 263.

6. История философии: Энциклопедия /сост. А. Грицанов - Минск, Интерпрессервис, 2002. - 1376 с.

7. Канке В.А. Философия. - М., Логос, 2001. - 272 с.

8. Кузнецов В.Г., Кузнецова И.Д., Миронов В.В., Момджян К.Х. Философия Учебник. - М., ИНФРА-М, 2004. - 519 с.

9. Кутирєв В.О. Людина і світ: три парадигми взаємодії // Філос. І соціол. думка. -- 1991. -- № 7.

10. Лукач Д, К онтологии общественного бытия. Пролигомены. -- М., 1991. -

С. 34-72.

11. Мамардашвілі М. Називати речі своїми іменами // Філософські студії. -- 1993. № 1. -- С. 69.

12. Охріменко О. Г. Фундаментальні філософські проблеми: Навч. посіб./ Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., Парапан, 2002. - 112с.

13. Разумный В.П. Драматизм бытия: истоки бесперспективности. -- М., 1991.- С. 3-43.

14. Сартр Жан-Поль. Буття і ніщо: Нарис феноменологічної онтології / В.Лях (пер.). - К., Основи, 2001. - 855с.

15. Современная западная философия: Словарь. - М., 1991. - 516с.

16. Трубников Н.Н. Время человеческого бытия. -- М., 1987. -- С. 5-- 49, 196-254.

17. Філософія: Підручник / І.В.Бичко, І.В.Надольний, ін. - К., 2002. - 408c.

18. Философия: Учебник. Под ред. В.Д.Губина, Т.Ю.Сидориной и др. - М., 1996. - С. 133-152.

19. Філософія: Підручник. За ред.Г.А.Заїченка та ін. -- К., 1995. -- Г.А.Заїченка та ін. -- К., 1995. -- Розд.5.

20. Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини: Навч. посібник для студ. вузів / Міжнародний фонд "Відродження". - К., Абрис, 1995. - 336с.

21. Хайдеггер Мартин. Бытие и время / В.Бибихин (пер.с нем.). - М.. Ad Marginem, 1997. - 452с.

22. Якушев А. В.Философия: конспект лекций. - М., Приор-издат, 2004. - 224с.