Роль музичного компонента в хореографічній концепції С. Лифаря

Цікаво, що «Ікар» великою мірою залишився головним твором-маніфестом хореографа щодо ідеї про верховенство танцю над музикою в балеті. Відмова від музики в її традиційному мелодико-інтонаційному рішенні, опора лише на ритмічну партитуру представлені також у «Переможному Давиді» / «David triomphant» (1937, музика Вітторіо Рієті) та у «Пісні пісень» / «Le cantique des cantiques» (1938, музика А. Онеґґера).

Решта оригінальних постановок С. Лифаря створювались із використанням повнокровних партитур композиторів як минулого (Л. Бетховен, Г Ропарц, Ф. Шопен, К. Вебер, Г. Берліоз, П. Чайковський, Ж. Бізе, Й. Брамс, Е. Лало, А. Бородін, М. Римський-Корсаков, Дж. Россіні, Ж.-Ф. Рамо, Й. Бах, Ф. Шуберт та ін.) Послідовність імен композиторів вказана з урахуванням хронології спектаклів., так і сучасної танцівнику доби (Д. Мійо, К. Шимановський, Ф. Гобер, Ф. Шмітт, М. Жобер, Ф. Пуленк, А. Жоліве, А. Соге) Повний перелік назв цих постановок С. Лифаря представлено як у Додатку до «Спогадів Ікара» (Лифар, 2007), так і на офіційному сайті Фонду артиста (Fondation Serge Lifar)..

У виконавській діяльності Лифарь також не розставався з роллю Альберта в «Жизелі», що свідчить про його глибинну відданість романтичному балету і основам класичної хореографії, хоча як балетмейстер він ратував за її оновлення, запропонувавши термін «балетна неокласика», елементи якої активно застосовував у власній творчій практиці.

В «Ікарі» С. Лифарем вперше було запропоновано прийом переведення тілесних рухів у ритмоформули, що комбінувалися в пластичну партитуру вистави. У «Маніфесті хореографа» балетмейстер висловив надію, що музикант, який побачить транскрипцію його хореографії, зможе надихнутися нею так само, як і прочитаним віршем, та створить музику, що оживить заданий ритмічний і танцювальний рисунок: «Будь-яка поезія, навіть якщо вона побудована на незмінному ритмічному каркасі, може породити (і взагалі народжує) кілька мелодій, між якими нічого спільного не буде <...>. Моя ритмічна канва залишає музикантові найбільшу свободу натхнення, я вимагаю від нього лише одного - щоб він залишив у недоторканності мою загальну схему» (цит за: Feist, Calmel, 2003). А. Онеґґер виявився тим ідеальним композитором, хто не тільки зрозумів, але й талановито втілив ідею хореографа, створивши на основі суто ритмічної партитури повноцінну музичну концепцію. Чи з'являться в історії жанру інші варіанти музичного втілення ритмічної діаграми «Ікара»? У будь-якому випадку, первісне композиторське рішення залишиться тим інваріантом, порівняння з яким буде неминучим.

Перспективи дослідження пов'язані із подальшим вивченням зразків творчої взаємодії композиторів та хореографів у творчій практиці ХХ-ХХІ століть крізь призму інтермедіальних зв'язків різних мистецтв та їх взаємозбагачення.

Література

1. Балабко, О. (2011). «Київ, Іринінська, Лифарям...»: Повість за листами митця. Чернівці: Букрек.

2. Лепилина, С. Г (1998). Ранние балеты С. Прокофьева в свете жанровой традиции. У зб. Аспекти історичного музикознавства: дослідження та матеріали, сс. 233-238. Харків: Прапор.

3. Лифар, С. (2007). Спогади Ікара. (Пер. с фр. Г В. Малець). Київ: Університетське видавництво «Пульсари». Отримано з: https://elib.nlu.org.ua/view. html?&id=2739

4. Лифарь, С. (1935). Страдные годы. Моя юность в России. Книга 1. Париж: [б. в.]. Отримано з: Цифрова бібліотека «Київ», https://dlib.kiev.ua/items/ show/626#?c=0&m=0&s=0&cv=0

5. Постановки С. Лифаря. URL: https://www.youtube.com/watch?v=XrO-p4Gs0GU&t=1527s

6. Christout, M.-F. & Lefevre, B. (2006). Serge Lifar a l'Opera. Paris: Editions de la Martiniere.

7. Feist, R., Calmel, H. (2003). Presentation d'oeuvres - Icare au theatre du Chatelet: 25, 26, 28 et 29 juin 2003, http://arthur-honegger.com/icare/Fondation Serge Lifar. URL: https://www.sergelifar.org/

8. Gropius et Servane. (1947). A la rencontre de Serge Lifar. Paris: La Sixaine.

9. Hofmann, R. (1953). Serge Lifar et son ballet. Paris: Les editions du journal musical frangais.

10. Laurent, J., & Sazanova, J. (1960). Serge Lifar, renovateur du ballet frangais. Paris: Buchet-Chastel.

11. Levinson, A., & Lifar, S. (1934). Destin d'un danseur. Paris: Bernard Grasset.

12. Lifar, S. (1935). Icare: le manifeste du choregraphe. Archives internationales de la danse, 4, 128-129, http://mediatheque.cnd.fr/IMG/pdf/aid35_4_11.pdf

13. Pastori, J.-P. (2009). Serge Lifar: la beaute du diable. Lausanne: Favre.

14. Poudru, F. (2007). Serge Lifar: la danse pour patrie. Paris: Hermann.

15. Prokofieff, S. (2003). Sur Le Borysthene (On The Dnieper). Opus 51. Ballet in two scenes. London: Boosey & Hawkes.

16. Prunieres, H. (1935). «Icare, de Serge Lifar, a l'Opera», La Revue musicale, 10 (158), 124-125.

17. Schouvaloff, A. (1998). The Art of Ballets Russes: The Serge Lifar Collection of Theater Designs, Costumes, and Paintings at the Wadsworth Atheneum. New Haven: Yale University Press.

18. Warszawski, J.-M. (2003). Honegger Arthur 1892-1955. In Musicologie. org, https://www.musicologie.org/Biographies/h7honegger_arthur.htmI_

References

1. Balabko, О. (2011). «Kyiv, Iryninska, to Lifars...»: A story based on the artist's letters. Chernivtsi: Bukrek [in Ukrainian].

2. Christout, M.-F. & Lefevre, B. (2006). Serge Lifar at the Opera [Serge Lifar a l'Opera]. Paris: Editions de la Martiniere [in French].

3. Feist, R., Calmel, H. (2003). Presentation of works - Icare at the Theatre du Chatelet: June 25, 26, 28 and 29, 2003 [Presentation d'oeuvres - Icare au theatre du Chatelet: 25, 26, 28 et 29 juin 2003], http://arthur-honegger.com/ icare/ [in French].

4. Gropius & Servane. (1947). Meet, Serge Lifar [A la rencontre de Serge Lifar]. Paris: La Sixaine [in French].

5. Hofmann, R. (1953). Serge Lifar and his ballet [Serge Lifar et son ballet]. Paris: Les editions du journal musical frangais [in French].

6. Laurent, J., & Sazanova, J. (1960). Serge Lifar, renovator of the French Ballet [Serge Lifar, renovateur du balletfrangais]. Paris: Buchet-Chastel [in French].

7. Lepilina, S. G. (1998). S. Prokofiev's early ballets in the light of genre tradition. In Aspects of Historical Musicology: Research and materials, pp. 233-238. Kharkiv: Prapor [in Russian].

8. Levinson, A., & Lifar, S. (1934). Destiny of a Dancer [Destin d'un danseur]. Paris: Bernard Grasset [in French].

9. Lifar, S. (1935). Icarus: the Choreographer's Manifesto [Icare: le manifeste du choregraphe]. International Dance Archives [Archives internationales de la danse], 4, 128-129, http://mediatheque.cnd.fr/IMG/pdf/aid35_4_11.pdf [in French].

10. Lifar, S. (2007). Memories of Icarus. (Transl. from French by H. V Malets). Kyiv: Pulsary. Retrieved from https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=2739 [in Ukrainian].

11. Lifar, S. (1935). Suffering years. My youth in Russia. Book 1. Paris: [no ed.]. Retrieved from “Kiev Digital Library”, https://dlib.kiev.ua/items/ show/626#?c=0&m=0&s=0&cv=0 [in Russian].

12. Pastori, J.-P. (2009). Serge Lifar: the beauty from the devil [Serge Lifar: la beaute du diable]. Lausanne: Favre [in French].

13. Poudru, F. (2007). Serge Lifar: dance for the homeland [Serge Lifar: la danse pourpatrie]. Paris: Hermann [in French].

14. Productions by S. Lifar. URL: https://www.youtube.com/watch?v=XrOp4Gs0GU&t=1527s [in French].

15. Prokofieff, S. (2003). Sur Le Borysthene (On The Dnieper). Opus 51. Ballet in two scenes. London: Boosey & Hawkes [in French].

16. Prunieres, H. (1935). “Icarus, by Serge Lifar, at the Opera” [«Icare, de Serge Lifar, a l'Opera»]. The Musical Review [La Revue musicale], 10 (158), 124-125 [in French].

17. Schouvaloff, A. (1998). The Art of Ballets Russes: The Serge Lifar Collection of Theater Designs, Costumes, and Paintings at the Wadsworth Atheneum. New Haven: Yale University Press [in English].

18. Serge Lifar Foundation [Fondation Serge Lifar]. URL: https://www.sergelifar.org/ [in French].

19. Warszawski, J.-M. (2003). Honegger Arthur 1892-1955. In Musicologie. org, https://www.musicologie.org/Biographies/h7honegger_arthur.html [in French].

Размещено на Allbest.ru