Виконавсько-методичні засади фортепіанної школи Вілема Курца як джерело львівської піаністики

Роман Савицький розробив застосування методичної системи В.Курца у сфері української дитячої фортепіанної педагогіки. Зберігаючи найцінніші засади системи, зокрема, прийняті в ній норми виховання учня, прищеплення навичок зосередженої інтелектуальної роботи, різнобічного розвитку фортепіанної техніки, він водночас значно розвинув аспекти виховання музичного слуху, фортепіанного звуковидобування, як і плекання навичок виконавської інтерпретації в учня-піаніста. Методичний посібник Р.Савицького зберігає актуальність для сьогоднішніх українських музичних шкіл.

У підрозділі 5.3. аналізуються методичні погляди Дарії Герасимович (1908-1991) за матеріалами її підручника “Методика навчання гри на фортепіано”. Спостерігається близькість її методичної системи до принципів В.Курца. Водночас, працюючи в радянській системі освіти, Д.Герасимович не могла уникнути впливу радянської фортепіанної педагогіки, зокрема, методики Г.Нейгауза. Це переважно відбилося у її поглядах на організацію граючого апарату піаніста при початковому навчанні. Основні принципи Д.Герасимович перегукуються з методичними положеннями в післявоєнній чеській фортепіанній педагогіці, що доводить спільність їхніх поглядів на виховання юних піаністів.

У підрозділі 5.4. “Доля традицій В.Курца в Галичині у другій половині ХХ ст.” зазначається, що вплив школи В.Курца був потужним і відіграв важливу позитивну роль у становленні галицького фортепіанного виконавства й педагогіки в першій половині ХХ століття. Із-за історичних обставин в другій половині століття фортепіанно-педагогічна школа В.Курца втратила свою присутність у львівській піаністиці. Її окремі елементи, зберігаючись в дитячій педагогіці, були все ж відтіснені більш пріоритетними в цей час нормами академічно-романтичного віртуозного виконавства. Проте у виконавській моделі піаністів львівської фортепіанної школи постійно зберігаються прикмети, сформовані школою В.Курца, і їхня актуальність навіть зростає у відповідності з вимогами виконання нової музики на сучасному етапі.

У ВИСНОВКАХ констатуються головні результати дослідження. Зазначається, що Вілемом Курцом була створена потужна фортепіанно-педагогічна школа міжнародного значення. Численні музиканти, що були навчені цим видатним педагогом, значно переросли масштабом і ґеоґрафією діяльності свого вчителя. Такі з них, як Е.Штоєрман, Р.Фіркушний, А.Родзіньський, В.Барвінський, Р.Савицький мали відчутний вплив на розвиток фортепіанного мистецтва ХХ ст. не тільки в Чехії й Україні, але й в Австрії, Польщі, США. Більшість з них поєднувала мистецьку діяльність з педагогічною і засади школи В.Курца було передано ними наступному поколінню музикантів, серед яких - такі видатні особистості, як Т.Адорно, Л.Мюнцер, І.Моравець, А.Брендель та інші.

Проведений у дисертації аналіз творчих робіт учнів В.Курца дозволив вперше переконливо довести наявність спільних засад у фортепіанному виконавстві та педагогіці всіх цих музикантів. Є всі підстави називати сукупність цих музикантів різного віку, масштабу й національності, що працювали в різних кінцях світу, школою В.Курца як значним і цілісним напрямом у фортепіанно-виконавському мистецтві.

В основі методичної системи В.Курца лежить орієнтація на творчий, ініціативний і розумний підхід кожного педагога до процесу навчання. Більшість представників школи В.Курца як творчі особистості в своїй діяльності різнобічно розкривали, розвивали і доповнювали знання, здобуті від вчителя. Здатність йти в ногу з часом виявилася засадничою рисою методичної системи В.Курца та запорукою її життєвості.

В дисертації вперше застосовано підхід до дослідження фортепіанної школи як творчого мистецького напряму, що, спираючись на єдність фундаментальних засад, розвиває їх різнонаправлено й багатопланово.

Школа В.Курца стояла на принциповій позиції підсумування досвіду попередників, цілеспрямованого вивчення та засвоєння його. Введене в дисертації поняття синтезуючої фортепіанної педагогіки середини і другої половини ХХ ст. дозволяє уникнути крайнощів в оцінці окремих фортепіанно-педагогічних шкіл і зрозуміти перспективність розвитку класичних педагогічних традицій на сучасному етапі.

Фортепіанна педагогіка В.Курца, заснована на глибинній чеській традиції, завжди несла в собі увагу й повагу до національного. Ця риса була розвинена польськими й українськими учнями професора. Водночас педагогіка В.Курца не заанґажована до жодного стильового, ідеологічного чи національного напряму, в цьому підстави її універсальності.

Розвиток різних педагогічних засад школи В.Курца у діяльності його учнів підтверджує універсальний характер цієї фортепіанно-педагогічної системи, що була орієнтована на планомірний різнобічний розвиток музичних здібностей музиканта. Саме це стало також підставою того, що зі школи В.Курца виросли не тільки піаністи, але й численні педагоги, композитори, дириґенти, музичні письменники - видатні музичні діячі свого часу.

В основі діяльності школи В.Курца лежала прогресивна для свого часу естетика музично-виконавського мистецтва, засади якої сформульовані, зокрема, у критичних статтях В.Барвінського.

Один з найвидатніших представників школи В.Курца - Е.Штоєрман своєю послідовною діяльністю пропагандиста авангардної музики першої половини ХХ ст. показав, що педагогічна система В.Курца прекрасно надається для підготовки виконавців нової музики.

Музиканти школи В.Курца відіграли важливу роль у формуванні обличчя фахової галицької, зокрема, української піаністики. В дисертації вперше дано визначення львівської фортепіанної школи як напряму у музичному мистецтві і охарактеризовано виконавську модель, що уособлює систему нормативів, притаманну львівській фортепіанній школі. У формуванні цієї виконавської моделі істотну роль відіграли концертні виступи, послідовна педагогічна діяльність та публіцистичні статті самого В.Курца і його видатних львівських учнів.

В ДОДАТКАХ подано: А - історичний огляд чеської фортепіанної педагогіки до середини ХХ ст.; Б - життєвий та творчий шлях Вілема Курца (1872-1945); В - довідкову інформацію про польських піаністів-виконавців та педагогів - учнів В.Курца львівського періоду; Д - додаткова інформація про педагогічну діяльність Едварда Штоєрмана; Ж - довідкову інформацію про виконавсько-педагогічну діяльність чеських учнів В.Курца; З - довідкову інформацію про виконавсько-педагогічну діяльність українських піаністів - учнів В.Курца; К - генеалогічну схему школи В.Курца.

Основні положення дисертації відображено у таких публікаціях

1. Садова Л. Чеський піаніст-педагог Вілем Курц (1872-1945) про виховання виконавської техніки піаніста (за матеріалами його методичної праці “Технічні основи фортепіанної гри”) // Київське музикознавство. К., 2001. Вип. 5. С. 159-167.

2. Садова Л. Методичні погляди В.Курца в контексті сучасної йому фортепіанної педагогіки // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. Тернопіль: ТДПУ, 2001. № 2 (7). С. 42-47.

3. Садова Л. Про джерела фортепіанної педагогіки Романа Савицького // Musika Galiciana / Наукові збірки ЛДМА ім. М.Лисенка. Львів, 2001. Вип. 5. Т. VI. С. 209-214.

4. Садова Л. Роль школи Вілема Курца у формуванні виконавської та педагогічної діяльності Едварда Штоєрмана // Молоде музикознавство / Наукові збірки ЛДМА ім. М.Лисенка. Львів, 2002. Вип. 7. С. 159-167.

5. Садова Л. Роль пальцьових вправ у вихованні піаніста // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка та Національної музичної академії України ім. П.Чайковського. Серія: Мистецтвознавство. Тернопіль: ТДПУ, 2003. № 2 (11). С. 47-52.

6. Кашкадамова Н., Садова Л. Львівська фортеп'янна школа: традиції та розвиток // Musica Humana / Наукові збірки ЛДМА ім. М.В. Лисенка. Львів, 2003. Вип. 8. Чис. 1. С. 169-187.

7. Садова Л. Методичні засади школи Вілема Курца у роботі над клавірними творами В.А.Моцарта // Вольфганг Амадей Моцарт: погляд з ХХІ сторіччя / Наукові збірки ЛДМА ім. М.В.Лисенка. Львів, 2006. Вип. 13. С. 150-163.

8. Садова Л. Педагогічне “кредо” Романа Савицького // Українська фортепіанна музика та виконавство: стильові особливості, зв'язки з музичною культурою Західної Європи: Матеріали ІІІ конференції Асоціації піаністів-педагогів України. Львів, 1994. С. 91-96.

9. Садова Л. Вплив методичних поглядів Вілема Курца на розвиток української фортепіанної школи ХХ ст. // Золоті сторінки музичної історії України. Ференц Ліст та піаністична культура ХХ-го століття: Зб. ст. та матеріалів / Асоц. піаністів-педагогів України. Кіровоград: КДПУ ім. В.Вінниченка, 1999. Вип. 4. С. 45-49.

10. Садова Л. В.Барвінський - визначальна фігура у львівській фортепіанній педагогіці 20-х - 30-х років ХХ ст. // Василь Барвінський в контексті європейської музичної культури: Статті та матеріали / Редактор-упор. О.Смоляк. Тернопіль: Астон, 2003. С. 104-117.

АНОТАЦІЯ

Садова Л.І. Виконавсько-методичні засади фортепіанної школи Вілема Курца як джерело львівської піаністики. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 - музичне мистецтво. - Львівська державна музична академія ім. М.В.Лисенка, Міністерство культури і туризму України, Львів, 2007.

Дисертацію присвячено науковому дослідженню фортепіанної школи В.Курца як сукупності результатів діяльності та системи переконань самого Вілема Курца та його найвидатніших учнів різних національностей, розкриттю головних виконавсько-методичних засад цієї школи і їх ролі у формуванні львівської піаністики. Дано визначення поняттю “львівська фортепіанна школа”; досліджено засади фортепіанної педагогіки В.Курца, виконавсько-педагогічні принципи його учнів: Е.Штоєрмана, І.Штепанової-Курцової, В.Барвінського, Р.Савицького. Виявлено основні тенденції розвитку методичних принципів В.Курца у їхній фортепіанній педагогіці. Простежено за втіленням естетично-виконавських принципів школи В.Курца у творчості чеських піаністів Р.Фіркушного та П.Штепана, розвитком фортепіанно-педагогічних ідей В.Курца стосовно початкового навчання гри на фортепіано в методичних посібниках З.Бьомової, А.Ґрюнфельдової. Розкрито роль школи В.Курца у розвитку західноукраїнського фортепіанного мистецтва на основі аналізу засад музично-виконавської естетики та педагогічної діяльності В.Барвінського, Р.Савицького, прослідковано розвиток основних принципів школи В.Курца в українській фортепіанній педагогіці на основі аналізу методичних посібників Р.Савицького, Д.Герасимович. У висновках констатується, що Вілемом Курцом була створена потужна фортепіанно-педагогічна школа міжнародного значення, в основі якої лежить орієнтація на творчий, ініціативний і розумний підхід кожного педагога до процесу навчання, здатність йти в ногу з часом.

Диссертация посвящена научному исследованию фортепианной школы Вилема Курца как совокупности результатов деятельности и системы взглядов самого В.Курца и его выдающихся учеников разных национальностей, раскрытию основных исполнительско-методических принципов этой школы и их роли в формировании львовского фортепианного исполнительства и педагогики.

Вилемом Курцом была создана мощная фортепианно-педагогическая школа международного значения. Многие музыканты, обученные этим выдающимся педагогом, значительно переросли масштабом и географией деятельность своего учителя. Такие из них, как Э.Штойерман, Р.Фиркушный, А.Родзинский, В.Барвинский, Р.Савицкий оказали существенное влияние на развитие фортепианного искусства ХХ ст. не только в Чехии и Украине, но и в Австрии, Польше, США. Большинство из них сочетали исполнительскую деятельность с педагогической, и основы школы В.Курца были переданы ими следующему поколению музыкантов, среди которых - такие выдающиеся личности, как Т.Адорно, Л.Мюнцер, И.Моравец, А.Брендель и другие.

Проведенный в диссертации анализ творческих работ учеников В.Курца позволил впервые доказать наличие общих основ в фортепианном исполнительстве и педагогике всех этих музыкантов. Есть все основания называть совокупность этих музыкантов школой В.Курца как значительным и целостным направлением в фортепианно-исполнительском искусстве.

Методическая система В.Курца ориентирована на творческий, инициативный и разумный подход педагога к процессу обучения. Большинство представителей школы В.Курца в своей деятельности разносторонне раскрывали, развивали и дополняли знания, воспринятые от учителя. Способность идти в ногу со временем оказалась основополагающей чертой методической системы В.Курца, залогом её жизненности. В диссертации впервые использован подход к исследованию фортепианной школы как творческого направления, которое, основываясь на единстве фундаментальных основ, развивает их разнонаправленно и многопланово.

Школа В.Курца стояла на принципиальной позиции целенаправленного изучения и освоения опыта предшественников. Введение в диссертации понятия синтезирующей фортепианной педагогики средины и второй половины ХХ ст. позволяет избежать крайностей в оценке отдельных фортепианно-педагогических школ и понять перспективность развития классических педагогических традиций на современном этапе.

Основанная на глубинной чешской традиции, фортепианная педагогика В.Курца всегда отличалась вниманием и уважением к идее национального. Эта черта была развита польскими и украинскими учениками профессора. В то же время педагогика школы В.Курца не ограничена каким-либо стилевым, идеологическим или национальным направлением. В этом - её универсальность.

Развитие различных аспектов педагогики В.Курца в деятельности его последователей подтверждает универсальный характер этой фортепиано-педагогической системы, нацеленной на планомерное разностороннее развитие музыкальных способностей ученика. Именно это объясняет разнообразие интересов его учеников, среди которых - выдающиеся музыкальные деятели своего времени: пианисты, педагоги, композиторы, дирижеры, музыкальные писатели.

В основе школы В.Курца лежала прогрессивная эстетика музыкально-исполнительского искусства, принципы которой сформулированы, в частности, в критических статьях В.Барвинского.

Один из выдающихся представителей школы В.Курца Э.Штойерман своей последовательной деятельностью пропагандиста авангардной музыки первой половины ХХ в. показал, что педагогическая система В.Курца прекрасно подходит для подготовки исполнителей новой музыки.

Музыканты школы В.Курца сыграли важную роль в формировании профессионального галицийского, в частности украинского, фортепианного искусства. В диссертации впервые дано определение львовской фортепианной школы как направления в музыкальном искусстве и охарактеризирована исполнительская модель, воплощающая систему нормативов, свойственных львовской фортепианной школе. В формировании этой исполнительской модели существенную роль сыграли концертные выступления, последовательная педагогическая деятельность и публицистические статьи самого В.Курца и его выдающихся львовских учеников.

Ключевые слова: исполнительство, педагогика, методика, эстетика, школа, редактирование, техника, фортепиано, ученик, учитель, творчество.

SUMMARY

Sadova L.I. The performing principles of Willem Kurz piano school as a source of Lviv piano performance mastery. - Manuscript.

Thesis for an academic degree of art critic candidate by speciality 17.00.03 - Art of music. - M.V.Lysenko Lviv State Academy of Music, Ministry of Culture and Tourism of Ukraine, Lviv, 2007.

The paper researches Willem Kurz piano school as the total of activity results and a system of views of Willem Kurz himself and his most prominent disciples from various countries and discloses the main performing principles of this school and its role in formation of Lviv piano performance mastery. The notion of Lviv piano school is being defined, as well as the principles of Willem Kurz's teaching principles and performing and teaching principles of E.Steuermann. The main tendencies in the development of W.Kurz's teaching principles by I.Stepanova-Kurzova have been identified. The implementation of aesthetic and performing principles of the W.Kurz school in the activity of the Czech pianists R.Firkusny and P.Stepan has been studied as well as the development of Kurz's ideas of initial training of playing the piano in Z.Bohmova and A.Grunfeldova piano manuals. The discussion of the 1960s over W.Kurz's teaching methods in Czech music teaching community has been analyzed and evaluated from the point of view of the present piano pedagogics. The role of W.Kurz school in the development of West-Ukrainian piano performing art is revealed based on the analysis of the principles of music performing aesthetics and teacing activity of V.Barvinsky. The role of the Kurz school principles in R.Savytsky's performing activity is demonstrated and the development of the Kurz school's main principles in Ukrainiang teaching of playing the piano is studied by analyzing the piano manuals by R.Savytsky and D.Herasymovych. The summary states that Willem Kurz created a powerful piano school of international significance based on the orientation toward creative, enterprising and reasonable approach of each teacher in respect to the teaching process, his ability to keep up with the time.

Key words: performing, teaching, methods, aesthetics, school, pieces editing, technique, piano, pupil, teacher, creation.

Размещено на Allbest.ru