Португальська музична культура від Середньовіччя до епохи Романтизму

Самовідчуття португальців як європейців завжди змушувало їх орієнтуватись на більш розвинуті європейські країни, що в цілому підтверджується подібністю процесу розвитку португальської музичної культури з західноєвропейськими тенденціями. Так, в середньовічну епоху розквіт португальського дворянського придворного мистецтва виявляв спільність з французьким мистецтвом трубадурів та труверів та німецьким мистецтвом мінезингерів та мейстерзингерів. Розвиток португальської культури в епоху Відродження йшов у руслі загальноєвропейських тенденцій. У першій половині XVIII століття розвивається інструментальна музика, створюються інтернаціональні оркестрові колективи та капели при церквах, що відповідає європейським процесам барокової доби. За відсутністю власного оперного мистецтва використовується запозичене - італійське. Здобуття європейського класицизму знайшли відбиток у португальському музичному мистецтві першої третини ХІХ століття (творчість Ж. Домінґуша Бонтемпу).

В дисертації показана двояка роль церкви у розвитку португальської культури:

1. Важлива прогресивна роль полягала у розвитку освіти та професіонального музичного мистецтва. У різні епохи осередками культури та освіти ставали монастирі та собори, де були сконцентровані найкращі творчі сили країни. Прикладом такої епохи був період 1580-1640 років, відомий як “золоте століття” португальської музичної культури.

2. Негативна роль церкви полягала у задушенні національного мистецтва, у переслідуванні творчої інтелігенції (Інквізиція, цензура та ін.), у гальмуванні розвитку світського мистецтва. Такі тенденції створювали значні перешкоди у розвитку португальської культури, всупереч її намаганню слідкувати європейським процесам. Показовим був історичний період XVII століття, коли з причин церковних заборон в Португалії не з'явилась опера, тоді як цей жанр почав займати центральне місце в культурі провідних європейських країн.

Ізольованість португальської культури залишалася проблемою протягом усієї її історії, що породило таку негативну її якість, як провінціалізм. Однією з причин недорозвинутості музичного класицизму, а також відсутності музичного романтизму у Португалії стала втрата зв'язку між літературою та музикою. Внаслідок цього у ХІХ столітті професійне музичне мистецтво існувало відокремлено від інших мистецьких видів, тоді як у більш розвинених країнах Західної Європи саме взаємозв'язок мистецтв сприяв народженню музичних шедеврів.

Тим важливішими були зусилля небагатьох талановитих митців побудувати систему національних музичних цінностей на високо професійній основі, органічно включитися у своїй творчій, виконавській, педагогічній та організаційній діяльності у загальноєвропейський культурний контекст.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ

1. По сторінкам історії португальської музичної культури // Українське музикознавство: Зб. наук. статей. - Вип. 31. - Київ: Міністерство культури і мистецтв України. - Національна музична академія України ім. П.І.Чайковського. - Центр музичної україністики, 2002. - С.267-280.

2. Ж. Д. Бонтемпу (1775-1842) и его фортепианная педагогика // Київське музикознавство: Зб. наук. статей. - Вип. 10. - Київ: КДВМУ ім. Р. М. Глієра, 2003. - С. 95-107.

3. У истоков португальского симфонизма: симфоническое творчество Ж. Д. Бонтемпу (1775-1842) // Київське музикознавство: Зб. наук. статей. - Вип. 14. - Київ: КДВМУ ім. Р. М. Глієра, 2004. - С.85-98.

4. Карлуш Сейшаш - крупнейший представитель португальского барокко (к 300-летию со дня рождения композитора) // Київське музикознавство. Культурологія та мистецтвознавство: Зб. наук. статей. - Вип. 15. - Київ: КДВМУ ім. Р. М. Глієра, 2004. - С.134-144.

5. Фортепианное творчество Ж. Д. Бонтемпу: путь от классицизма к романтизму // Київське музикознавство: Зб. наук. статей. - Вип. 17. - Київ: КДВМУ ім. Р. М. Глієра, 2005. - С.223-233.

Размещено на Allbest.ru