Особливості психологічного сприйняття звукового простору музичних творів

У підрозділі 4.2 „Інтонаційність та сонорність як дві складові часово-просторового континууму музичного твору” зазначено, що попередній аналіз чітко виявив два аспекти існування музичного простору - статичний і динамічний. В цьому ракурсі вагоме місце посідають теоретичні концепції Б.Асаф'єва та Б.Яворського. Інтонаційність, як провідний принцип процесуальної суті музичного твору, діє на всіх рівнях структури музичного мовлення. Інтонаційні елементи мають значний потенціал до логічного розвитку. Час, без якого неможливий розвиток, виступає головним чинником. Можливість структурування інтонаційного потоку та його часова природа обумовлюють його дискретний тип сприйняття, переважно аналітичну спрямованість та динамічну природу (може розглядатись найчастіше як чисельно-змістовний екстракт або рідше як ознаковий блок).

Сонорні комплекси сприймаються як емоційно наповнені “звукокольорові плями”. В їх формуванні більшу роль відігравають просторові чинники. Структура сонорів максимально розмита та спрямована на емоційний відгук слухача на фонізм. Вони створюють метатембр певної якості, що переважно має відносно статичну композиційну функцію. Саме темброві властивості притаманні сонорним комплексам: “ступінь освітленості”, “щільність”, “маса”, “об'єм”, яскравість, “теплота” та інші. Звідси - сонори виражають статичний тип просторовості, мають спрямованість на емоційне сприйняття та континуальну природу, розглядається як ознаковий блок або описові елементи.

У Висновках підсумовуються проміжні та систематизуються кінцеві результати проведеного дослідження а саме:

· Музика як вид мистецтва, що існує у часі, дає найбагатший матеріал, що дозволяє композитору, виконавцю, аналітику і слухачу зануритися в осмислення категорії простору та законів його існування у самому глибинному філософському значенні.

· Створення музичного твору - це спроба моделювання композитором простору певного типу і геометрії з метою максимальної передачі певної інформації через усі канали взаємодії (аналітичний, емоційний, інтуїтивний, рефлекторний та перцептивний).

· Відбиття та спонтанне моделювання просторових аспектів при сприйнятті музичного твору, засноване на ряді детермінант фізіологічного, психологічного, соціального, історичного і філософського характеру.

· Музичний простір не є і не повинен бути точною копією реального фізичного простору, однак базується на законах останнього і, втілюючи у собі типи взаємодії його елементів, створює різноманітні стохастичні часово-просторові моделі когнітивного типу.

· Сприйняття просторових характеристик в музиці має дихотомічну природу. Обумовлені психологічними особливостями слухача, особливостями розподілу пізнавальних задач і функцій, а також низкою інших факторів, рефлективний та креативний типи просторового сприйняття є взаємодоповнюючими аспектами з мінливою домінантністю.

· Музична тканина являє собою структуру мінливого типу з міжрівневим розподілом перцептивно-просторових функцій. Мінливість виражається у зміні смислового наповнення аналогічних елементів в залежності від їхнього семантичного рівня у даній ієрархії.

· Звуковий простір музичного твору являє собою дискретно-континуальну єдність, що вбирає в себе всі аспекти часово-просторових зв'язків фізичного типу. Основою цієї єдності виступає лінеарно-сферична сутність змінення будь-якого засобу музичної виразності.

· Фрактальність (як просторова системна властивість) структури музичної тканини виражена у тотожності законів взаємодії елементів на різних рівнях, симетрії подібності різнорівневих структур, обумовленості художнього цілого сукупністю часткових складових.

· Послідовний історичний розвиток засобів музичної виразності і розширення спектру їхнього використання є відображенням творчого пошуку композиторами та виконавцями способів всебічного пізнання навколишнього світу, зокрема часово-просторових відносин, та прагнення втілити усвідомлені істини у музиці.

музика просторовий стилістичний

Основні положення дисертації викладено в публікаціях:

1. Таганов О. Анализ музыкального произведения как пространственная модель когнитивной экспансии сознания // Музичний твір як творчий процес: Науковий вісник НМАУ ім П.І.Чайковського. - К., 2002. - Вип. 21. - С. 101-107.

2. Таганов О. Топология звука: высотно-тембровая характеристика // Теоретичні та практичні питання культурології: українське музикознавство на зламі столітть. - Мелітополь, 2002. - Вип. 9. - С. 153-164.

3. Таганов О. Квантово-волновой парадокс восприятия пространства в музыке // Материалы IV Международного конгресса “Эниология XXI века”. - Одесса, 2002. - С. 230-234.

4. Таганов О. Звуковое пространство как мобильная система интертоновых соотношений // Музичне мистецтво і культура: Науковий вісник ОДМА ім. А.В. Нежданової. - Одеса: Друк, 2004. - Вип. 4., кн.2. - С. 85-92.

5. Таганов О. О корреляциях пространственных ощущений при восприятии музыки // Українське музикознавство. - К., 2004. - Вип. 33. - С. 453-463.

6. Таганов О. Художественная целостность музыкального произведения как комплексный хронотоп // Художня цілісність як феномен музичної творчості та виконавства: Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. - К., 2005. - Вип. 48. - С. 64-71.

7. Таганов О. Пространственные аспекты ритма // Метроритм-2. - К., 2005. - С. 82-86.

Размещено на Allbest.ru