Українська нотовидавнича справа у Галичині, Буковині, на Закарпатті та на еміграції ХІХ – першої половини ХХ століть
Характеристика основних етапів становлення та розвитку нотовидання в Західній Україні, вплив на нього імперської та окупаційної політики ХІХ – першої половини ХХ ст. Аналіз суспільної та науково-практичної діяльності українських видавничих інституцій.
Рубрика | Музыка |
Вид | автореферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 05.08.2014 |
Размер файла | 48,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Ціни на українські фотодруки мало чим відрізнялись від цін на аналогічні видання в Польському Королівстві (зокрема у Варшаві), на Лівобережній Україні, що входили до складу Російської імперії і загалом були досить високими, порівняно з вартістю інших товарів.
ВИСНОВКИ
У Висновках узагальнено результати дослідження, зокрема встановлено, що:
Історико-культурні умови ХІХ -- першої половини ХХ ст. стали об'єктивними чинниками розвитку української нотовидавничої справи, урізноманітнились її тематичні напрями, підвищили її поліграфічний рівень, дозволили збільшити обсяги видань, виокремити регіональні особливості. Попри це імперська і окупаційна політика держав, у складі яких пербувала тоді Західна Україна, спрямовувалась на нищення українського друку й придушення української культури. Ця політика була гальмівним фактором і для розвитку нотовидання, що робило особливо знаменним в таких умовах появу перших друків, які вийшли у світ з українських видавничих та друкарських закладів; все це підвищувало суспільну і науково-практичну цінність нотних видань.
Вся видавнича продукція регламентувалась цензурою (світською і церковною), яка служила важливим знаряддям під час адміністративних репресій.
У межах досліджуваного періоду відбулося становлення української нотовидавничої справи як системи: від спорадичного видання музичних творів окремимим видавцями чи друкарнями -- до спеціалізованої, цілеспрямованої видавничої та книгорозповсюджувальної діяльності. Визначальну роль у цьому процесі відіграла діяльність аматорських та професійних хорових товариств і колективів (“Боян”, “Бандурист”, хор української Академічної гімназії у Львові).
Розвиток нотовидавничої діяльності відбувався за чотирма якісно відмінними етапами:
Перший етап: 1816-1860-ті рр. Нотовидавнича справа на початках галицького відродження та в народницький період.
Другий етап: 1870-1890-ті рр. Впродовж цього етапу відбувається формування нотовидавничої справи як повноцінної системи, хоч її український аспект розвивався значно повільніше і у важчих соціально-культурних і політичних умовах порівняно з польським.
Третій етап: початок ХХ ст., період Першої світової війни і визвольних змагань (1914-1921), період між двома світовими війнами (1921-1939) -- якісно відмінний від попереднього різким обмеженням нотовидань. В умовах більш сприятливих (на Підкарпатській Русі у складі Чехо-Словаччини, на еміграції) чи менш сприятливих (в Галичині, Буковині, Волині й Холмщині під польською і румунською окупацією) українська нотовидавнича справа набирає політичних ознак, спрямованих на самозбереження і продовження розбудови національно-культурного процесу з огляду на політику нищення українства й ідеологічний тиск в умовах УРСР. Вагомим доповненням і підмогою в цій розбудові стала видавнича діяльність української еміграції. Разом з тим цей етап збагатив тематику видань.
Четвертий етап: (1939 -- 1944). В цей період легально діє Українське Видавництво у Львові і Кракові і нелегально -- ряд видавничих інституцій у Львові, в умовах еміграції в США, Канаді і в деяких європейських країнах.
Західноукраїнська нотовидавнича діяльність у зазначений період зосереджується у видавничих центрах Галичини (Львів, Перемишль, Станіславів, Тернопіль), Буковини (Чернівці), Закарпаття (Ужгород, Мукачеве, Чернеча Гора), осередках української еміграції в Європі (Відень, Прага, Париж, Берлін, Лейпціг, Варшава), США й Канади завдяки наявності в них мистецького, освітнього потенціалу. Підставою для розвитку нотовидавничої справи було книгарство та поліграфічна галузь промисловості, а також формування музичного середовища як основного споживача нотної друкованої продукції. Опорою для його існування були музичні інституції (виконавські, освітні), розвиток музичної фольклористики а також популярність аматорського музикування серед різних верств населення.
Аналізуючи тогочасну організацію продукції нотних видань, відзначимо, що в практиці західноукраїнського нотовидання функціонувало чотири головні особи видавничого процесу: автор, видавець, друкар, книгар; вони виконували свої функції розділено, але частіше відбувалося їх поєднання в одній чи двох особах. Існували також цілі видавничо-друкарсько-книгарські заклади, де поєднувались всі три функції, однак з причини гострої конкурентності зі сторони спеціалізованих друкарень (переважно німецьких) такі заклади були поодинокими.
У типології видавців співіснували дві основні категорії -- з власною видавничою базою і без такої, причому в кількісному відношенні превалюють видавці без друкарських засобів (друкарні, книгарні чи складу нот). Причини цього становища лежать у несприятливих для розвитку видавничої справи економічних і суспільно-політичних умовах окресленого періоду.
Перші організовані форми нотовидання та книгопоширення в українській музичній культурі Галичини пов'язані з діяльністю видавництва “Бібліотека музикальна”, окремих видавництв при хорових товариствах "Боян", "Бандурист”. У подальшому найбільш плідною була діяльність спеціалізованого музичного видавництва “Торбан”. До нотовидавничої діяльності активно залучаються громадські та культурно-освітні товариства. З огляду на форму власності основну категорію становили одноосібні приватні фірми чи інституції.
У структурі поліграфічних закладів, причетних до друкування нот, важливу роль відігравали приватні друкарні. Наприкінці ХІХ ст розширюється географія міст Західної України, в яких діють друкарські заклади і де друкують музичні твори. Однак друкарська справа на провінції була більш ризикованою і розвивалась дещо повільніше з огляду на меншу кількість замовлень, фінансові витрати тощо. В останній третині ХІХ ст. у друкуванні західноукраїнських видань особливо зростає роль німецьких і австрійських друкарень.
У техніці поліграфічного виконання нотодруків позитивну роль відіграло застосування різних друкарських способів, активне впровадження способу літографії, що сприяло зростанню кількості продукції.
Величина тиражу певного видання залежала насамперед від його популярності, а також від технічних можливостей застосованого способу друкування (друкарської техніки). Потреба у популярних нотодруках задовольнялась також шляхом повторних видань (перевидань).
З допомогою художнього оформлення книга отримує свій індивіуальний естетичний вигляд, образність. При цьому в оформленні віддзеркалюються особливості тих соціальних умов, в яких живе книга, рівень розвитку мистецтва і поліграфічної техніки, конкретні вимоги часу, ідейно-тематичний зміст твору, цільова спрямованість видання, його тип, особливості читацького сприйняття.
Результати історико-книгознавчого й музикознавчого аналізу надрукованого нотного репертуару свідчать про широкий вибір творів українських композиторів, а також представників різних національних композиторських шкіл Західної Європи та Росії.
Характерною для нотних видань досліджуваного періоду є різножанровість професійної музики як церковної, так і світської. Близькість до потреб і вимог народного побуту викликала перевагу у творчій спадщині українських композиторів таких демократичних жанрів як хоровий, музично-драматичний і камерно-вокальний, а також жанрів музичного фольклору. Обмежена кількість українських оркестрових колективів, особливо симфонічних, спричинила відсутність серед видань оперних і оркестрових партитур, великих вокально-інструментальних творів.
Розповсюдження нотних видань пов'язане із створенням мережі книгарень і спеціалізованих музичних магазинів, заснуванням нотних фондів при бібліотеках, громадських та мистецьких об'єднаннях (НТШ, “Народного дому” хорового товариства “Боян”), навчальних закладах; ці заходи певною мірою забезпечували нотною продукцією міста Західної України на межі століть, сприяли популяризації ураїнської музичної творчості за регіональними межами.
Система інформування про нотні новини в основному базувалась на використанні часописів, поступовому зростанні ролі книготоргових каталогів та організованої реклами видавництва. Ціни на нотні видання в Західній Україні мало чим відрізнялись від цін в Польському Королівстві (зокрема у Варшаві) і загалом були досить високими.
Нотовидавнича справа в Західній Україні та в українській еміграції як складова частина української культури відіграла важливу роль в утвердженні національної свідомості й патріотизму, самовияві та самозбереженні українства.
ДОДАТОК містить алфавітний перелік видавничих і друкарських установ, песоналій, причетних до нотовидання та нотопоширення.
СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ
Основні положення дисертації апробовано у п'яти виданнях:
Zur Geschichte der ukrainischen Notenausgaben in Galicien im 19. und 20. Jahrhundert // Musikgeschichte in Mittel- und Osteuropa. -- Heft 2. -- Chemnitz, 1998. -- S.33-39.
Українська музика в репертуарі польських видавців ХІХ -- поч. ХХ ст. // Musica Galiciana. -- Т.ІІI / Red. L. Маzepy. -- Rzeszуw: Wyd-wo Wyїszej Szkoіy Pedagogicznej, 1999. -- S.217-224.
Львівські видання лібретто опер і оперет ХІХ -- поч. ХХ ст. з фондів ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України // Musica Galiciana. -- Т.VII / Red. L. Маzepy. -- Rzeszуw: Wyd-wo Universytetu Rzeszowskiego, 2003. -- S.57-64.
Нотовидавнича діяльність у Львові ХІХ -- поч. ХХ ст. // Народознавчі зошити. -- 2004. -- №5-6. -- С.2-8.
Центри та осередки нотовидавничої справи в Західній Україні та українській еміграції ХІХ -- початку ХХ століття // Наукові записки ЛДНУ ім. Франка. -Львів, 2005.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Етапи становлення народного хорового виконавства в контексті діяльності Охматівського народного хору під керівництвом П. Демуцького. Особливості організації та функціонування Охматівського народного хору. Перехід співочих гуртів до хорового виконавства.
статья [20,4 K], добавлен 24.04.2018Аналіз значення джазу, як типової складової естрадної музичної культури. Основні соціальні моменти існування джазу в історичному контексті. Дослідження діяльності основних ансамблевих колективів другої половини ХХ ст. та їх взаємозв’язку один з одним.
статья [23,2 K], добавлен 24.04.2018Досягнення мобільності виконавського колективу при використанні баяну та акордеону. Суть їх застосовування для виконання підголосків, гармонічної підтримки духових інструментів та гри соло. Аналіз джазу, оркестровка якого відповідала західним зразкам.
статья [21,6 K], добавлен 07.02.2018Альфред Брюно як відомий французький композитор, критик, диригент і музичний діяч другої половини ХІХ–першої третини ХХ століття. Коротка біографічна довідка з життя композитора. Місце Еміля Золя в творчій діяльності музичного діяча. Спадок Брюно.
биография [13,7 K], добавлен 13.10.2014Розвиток вокального мистецтва на Буковині у ХІХ – поч. ХХ ст. Загальна характеристика періоду. Сидір Воробкевич. Експериментальні дослідження ефективності використання музичного історично-краєзнавчого матеріалу у навчально-виховному процесі школярів.
дипломная работа [118,2 K], добавлен 14.05.2007Аналіз поглядів, думок і висловлювань публіцистів щодо вивчення мистецької діяльності українських гітаристів. Висвітлення історії розвитку гітарного мистецтва. Проведення III Міжнародного молодіжного фестивалю класичної гітари Guitar Spring Fest в Одесі.
курсовая работа [4,1 M], добавлен 19.05.2012Б. Лятошинський як один з найвидатніших українських композиторів, автор блискучих симфонічних партитур, вокальних та інструментальних творів. Аналіз творчої діяльності композитора, характеристика біографії. Розгляд основних літературних інтересів митця.
реферат [29,0 K], добавлен 10.02.2013Основні аспекти та характерні риси джазу як форми музичного мистецтва. Жанрове різноманіття джазового мистецтва. Характеристика чотирьох поколінь українських джазменів. Визначення позитивних та негативних тенденцій розвитку джазової музики в Україні.
статья [28,8 K], добавлен 07.02.2018Сучасний стан проблеми наукового вивчення вокальної педагогіки. Розвиток цього виду музичного виховання у Галичині кінця ХІХ – початку ХХ ст. Вплив Крушельницької і Менцинського на цей процес. Внесок Лисенко і Мишуги у розвиток музичного мистецтва.
магистерская работа [896,0 K], добавлен 16.09.2013Характеристика сюїти в творчості українських композиторів сучасності. Загальні тенденції діалогу "бароко-ХХ століття" у розвитку фортепіанної сюїти. Систематизація загальностильових типологічних ознак композиційно-жанрової моделі старовинної сюїти.
статья [22,0 K], добавлен 24.04.2018