Микола Віталієвич Лисенко - життєвий і творчий шлях

Перший розділ виконує оркестр. Він імітує удари литавр, що скликають на раду, і завершується реплікою кошового: "Чого в раду ви зійшлись, панове? Чого волите?" Стрімке розгортання музичної оповіді попереджає про важливі події, які нікого не залишають байдужим.

У другому розділі основний акцент припадає на хор, який ділиться на два гурти. Кожний з них обстоює свою думку. Народ виступає як вершитель своєї долі. Передусім він вимагає від кошового скласти клейноди -- символ влади. Кошовий виконує волю мас. Козацька старшина хоче також скласти свої повноваження, але народ не погоджується з цим. Завершується цей епізод запитанням: "А кого волите за кошового?" Тут переважає розробковий принцип розгортання музичного матеріалу. Репліки хорових груп будуються як запитання й відповіді, висунення тези і її заперечення, наказ і його виконання тощо.

Якщо перший розділ повністю витримано у фа мінорі, то тут часто відбуваються зміни тональностей: до мажор, ля мінор, мі мінор, ля мінор (тут не вказані ще швидкоплинні відхилення), чим підкреслюється активне розгортання подій.

Динамічний тон розвитку властивий і третьому розділові. Різні групи людей продовжують обстоювати свою думку. Одні висувають на кошового козака Шила, другі -- Кукубенка, ще інші -- Бородатого. Схвалюється пропозиція Тараса Бульби, і за отамана обирають Кирдягу -- людину розумну, загартовану в боях, розважливу і чесну. Музичний розвиток також позначений тут розробковістю. Репліки хорових груп короткі, вагомі за змістом, суперечливі. Це підкреслюється як смисловою спрямованістю музичних інтонацій, зворотів, так і нестійкістю гармонії, її розімкнутістю, відсутністю завершених каденцій, частою зміною тонального центру. Наприклад, стрибок в мелодії на квінту або октаву вниз (див. початок хорової партії на слова: "Шила! Шила!") звучить як переконливе ствердження, а рух від III ступеня ладу до п'ятого (ля-бе-моль -- до -- сі-бемоль -- до; "не хочемо!") -- як заперечення (див. пр. 132). Кристалізація з суперечливих думок єдиного рішення підкреслюється розв'язанням тривалої ладово-нестійкої гармонії (див. органний пункт на домінанті) в тоніку. Тональний план такий: сі-бемоль мінор, мі-бемоль мінор, ре мінор, фа мажор (132).

Четвертий розділ вносить образний, темповий і фактурний контраст. Він починається своєрідно забарвленою реплікою січових дідів: "Кличте Кирдягу" -- триголосся, в якому нижній голос дублює мелодію в октаву, а середній творить акордову структуру. Далі звучить м'яке, задушевне аріозо Кирдяги. Він, як велить звичай, намагається підкреслити, що не заслуговує такого високого довір'я мас. Аріозо змінюється могутньою реплікою хору: "Годі там коверзувати!" у швидкому навальному темпі. Тричі відмовляється Кирдяга від посади кошового, але змушений все-таки виконати вимогу всього товариства ("Чиню вашу волю!"). У хоровому фрагменті передано реакцію маси ("Добре, до ладу"). Ладотональна структура розглянутого епізоду сприяє динамічності розгортання (фа мінор, сі-бемоль мінор, ля-бемоль мажор, соль-дієз мінор, Mi-бемоль мажор).

П'ятий розділ -- посвячення Кирдяги у військового старшину -- починається мірними октавами (мі-бемоль). Це нагадує початок сцени виборів кошового і є своєрідною її репризою. Мі-бемоль-мінонорний епізод Січових дідів змінюється мі-бемоль-мажорною побудовою (Кирдяга), яка переходить в урочисте хорове завершення. Проаналізована сцена є яскравим зразком симфонізації вокально-хорового полотна. Це одна з найбільш натхненних сторінок творчості М. Лисенка.

Четверта дія опери присвячена змалюванню ворожого табору. Тут значного розвитку набуває образ Андрія.

Андрій уже пройшов деяку життєву і військову школу: побував на Запорізькій Січі, брав участь у перших битвах. У речитативі й досить розгорнутій каватині розкривається лірична натура героя. Речитативні фрази мелодично заокруглені, дуже виразні й емоційно насичені. В них композитор прагнув передати мінливість настроїв Андрія.

Ніжності, глибокого ліризму сповнена каватина "Немов в тумані я бачу Київ". Багата на мелізматику мелодія широкого дихання підтримується (а місцями доповнюється) легким, "барка-рольним" супроводом оркестру (134).

Фінал четвертої дії починається темою мазурки (Moderate рот-poso, прихід Воєводи). Помпезного характеру мелодичні фрази в партії Воєводи чергуються з лірико-схвильованими в партії Андрія, пристрасними -- в партії Марильці. Протягом розмови репліки Воєводи стають гнівними, різкими. Але Єзуїт радить прийняти хитре рішення пообіцяти Андрієві, що Марильця після перемоги над козаками стане його дружиною. Мелодичні поспівки Єзуїта уособлюють його хитрість, підступність. Остання фраза, що її проголошує Воєвода, повертає його попередній, дещо помпезний тон. Оркестрове завершення побудоване на ліричній фразі, що виражає сподівання Андрія на успіх, на щасливе кохання (135).

У п'ятій дії опери завершується розвиток ряду образів (Тарас, Остап), здійснюється кульмінація героїко-епічної та ліричної ліній, відбувається розв'язка драми. Тарас охарактеризований двома аріозо. Перше з них -- "Що у світі е святіше?" -- є героїчною вершиною розвитку образу. Тут Тарас виступає як розумний політик, досвідчений, відданий своїй батьківщині полководець. Він закликає військо до вирішальної битви. Його слова звернені до найглибших і найпотаємніших сторін людської душі. Середній епізод аріозо -- заклик до боротьби -- є кульмінацією дійових, героїчних рис образу Тараса. Саме цей музичний матеріал ліг в основу головного лейтмотиву опери, став найважливішим тематичним зерном твору, вираженням його провідної ідеї. Це кульмінація героїко-епічної лінії опери "Тарас Бульба" (136).

Своєрідний драматургічний прийом -- тимчасова зупинка драми-- два оперні номери, які вносять значний контраст: друге аріозо Тараса й арія Остапа.

Звістка про зраду сина приголомшує Бульбу і змушує на хвилину відволіктися від подій, заглибитись у свої почуття, зважити їх. Тарас у розпачі, в тяжкій задумі. Він багато б віддав, аби переконатись, що все не так. Внутрішня боротьба триває. Він прагне знати правду. Аріозо "Ох, яку тяженну каменюку" складається з трьох епізодів. Перший -- "Ох, яку тяженну каменюку він на мене скинув! Вона тисне і гнітить додолу мою сиву голову..." Вокальна партія його стримана, ніби здавлена. В супроводі звучать тривожні гармонії, що хроматичне спадають униз. У другому епізоді ("Знайдися ж хто один...") мелодія дещо рухливіша, пройнята інтонаціями прохання, жалю. Оркестрова партія тут мелодизована, дуже співуча. Третій епізод ("О! Будь клята тричі та година") контрастний до попередніх. В ньому передано гнів Тараса, сором, розпач. В кульмінації, що припадає на кінець аріозо, втілено відчай Бульби, який прагне дізнатись правди.

Аріозо "Ох, яку тяженну каменюку" показує Тараса по-новому. В багатьох попередніх номерах він був зображений як політик, вдумливий тактик, бойовий полководець. А у цьому аріозо втілилося зіткнення в ньому почуттів патріота і батька. Ситуація трагедійна. Образ сповнений глибокого психологізму. Вже на початку третього епізоду інтонацією гніву "Будь клята тричі та година" дається розв'язка драми. Тарас карає сина-зрадника.

Арія Остапа "Що ти вчинив?" -- це третя, лірична кульмінація трагедії. Брат зустрів брата тоді, коли кара вже відбулася. Остапом оволодіває скорбота і відчай: "Чому зо мною в Січі, брате, не положив ти голови? Чого життя безславно стратив? Чого як зрадник батька й брата тут залишив, посиротив?" -- і т. д. Усі ці запитання так і залишаються без відповіді: Андрій мертвий". Арія сповнена глибоких почуттів любові, жалю за втраченою честю, життям. Вся музична тканина пройнята м'яким ліризмом, широкою співучістю, багато в ній пісенно-романсових інтонацій.

Фінал опери --її героїко-драматична кульмінація. Вона звучить виключно в оркестрі (виняток становить репліка хору: "На Дубно, на панів! Жде нас, браття, перемога"). Музика тут стрімка, динамічна, часто чути трубні сигнали тощо. Весь цей розвиток приводить до вершини -- основного лейтмотиву опери. Коду побудовано на матеріалі пісні "За світ встали козаченьки"; це другий лейтмотив твору -- символ перемоги.

В опері "Тарас Бульба" Лисенко втілив ряд глибоких, життєво й історично правдивих образів. Кожний з них -- Тарас, Настя, Остап, Кирдяга, Кобзар та інші -- є художнім .узагальненням. Опера -- історико-героїчна народна драма. Народ показано тут у різних аспектах: епічному, ліричному і драматичному. Саме він є вершителем своєї історичної долі. Головні позитивні персонажі твору є найтиповішими представниками народу, сила яких -- у зв'язку з ним (згадаймо сцену обрання кошового, силу традиції, звичаїв народних для Тараса, Насті тощо).

Опера "Тарас Бульба" Лисенка -- найвище досягнення української дорадянської театральної музики.