Етнічна відмінність між українцями та білорусами в середньовічно-ранньонові часи

38. Капьіскі З.Ю., Мялешка В.І. Вялікае княства Літоускае // Францьіск Скарьіна і яго час: Энцьклапедьчнь даведнік / Рэдкал. І.П. Шамякін (гал. рэд.) і інш. - Мінск, 1988. - С. 198.

39. Словник староукраїнської мови XIV-XV ст. - К., 1977. - Т. 1. - С. 549; Чаквін І.У. Літвіньї, Ліцвіньї // Этнаграфш Бєларусі: Энцьклапедья. Мінск, 1989. - С. 291; Чаквин И.В., Терешкович П.В. Из истории становления национального самосознания белорусов // Советская этнография. - 1990. - № 6. - С. 44, 51-52 (прим. 9). У виданому 1704 року в Москві слов'яно-греко-латинському словнику його автор Федір Полікарпов назвав білоруську мову «литовською» (Шевченко І. Україна між Сходом і Заходом // [Електорниий ресурс] Режим доступу: http://litopys.org.ua/ishevch/ishev03.hm.).

40. Про Великий Кордон див.: Леп'явко С. Великий Кордон і доля європейської цивілізації в концепції Вальтера Прескотта Веба // Український гуманітарний огляд. - К., 2005. - Вип. 11. - С. 46-65; ця ж проблема стосовно України див.: Дашкевич Я. Україна на межі між Сходом і Заходом (XIV-XVIII ст.) // Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. - Л., 1991. - Т. ССХХІІ; Його ж. Великий кордон України за картами Боплана (політичні та конфесійні відносини) // Історичне картознавство України. Збірник наукових праць. - Л.; К.; Нью-Йорк, 2004; Леп'явко С. Аналоги українського козацтва у західному світі // Історія українського козацтва: Нариси: У 2 т. / Редкол. В. А. Смолій (відп. ред.) та ін. - К., 2006. - Т. 1; Головко О.Б. Проблема дослідження історичних попередників українського козацтва // Там само; Брехуненко В. Типологія Степового Кордону Європи і перспектива дослідження історії східноєвропейських козацтв // Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до кінця XVIII ст.). - К., 2006. - Вип. 6.

41. Грушевський М. Історія України-Руси. - К., 1993. - Т. IV. - С. 86-87; Русина О.В. Україна під татарами і Литвою. - С. 88-89.

42. Русина О.В. Україна під татарами і Литвою. - С. 61.

43. Про це див.: Балушок В. Українська етнічна спільнота. - С. 121-127; Його ж, «Давньоруська народність»: що насправді ховається за терміном?

44. Про стан дослідженості литовського періоду історії України див.: Кириченко К. Історія Великого князівства Литовського в українській історіографії 1991-2003/4: основні тенденції // Ruthenica. - К., 2005. - Т. IV.

45. Шевченко И. Некоторые замечания о политике константинопольского патриархата по отношению к Восточной Европе в XIV в. // Славяне и их соседи. - Вып. 6. Греческий и славянский мир в средние века и раннее новое время. - М., 1996. - С. 134. Взагалі ж, слід мати на увазі, що погляди на географічні межі Малої Росії в означені часи в уявленнях тодішніх людей не завжди збігалися з територією сучасної України, зокрема, до її складу інколи не включали Київ, зате зараховували білоруські і навіть частково литовські землі (див.: Русина О.В. Україна під татарами і Литвою. - С. 273-276). Проте в даному разі під цим терміном розуміється саме Україна.

46. Яковенко Н. Здобутки і втрати Люблінської Унії // Київська старовина. - 1993. - № 3 (300). - С. 81.

47. Памятники, изданные Временною комиссиею для разбора древних актов. - К., 1852. - Т. ІІІ (далі - ПКДА). - С. 11, 37, 72, 94, 96, 109, 110, 116, 118, 126, 145.

48. Це не означає, що в той час уже існував німецький етнос, адже «німцями» в Україні у середньовічно-ранньонові часи часто називали всякого іноземця з Європи, а особливо представників германських народів.

49. Сас П.М. Політична культура українського суспільства. - К., 1998. - С. 67-68.

50. У той час східні романці поділялися на етноси мунтян і молдаван (можливо, й інших, скажімо олтенів), які в ХІХ ст., з об'єднанням румунських земель, утворили етнос румунів (Зеленчук В.С. Проблемы внутренней структуры этноса (румыны-молдаване) // Музей. Традиции. Этничность. XX-XXI вв. Материалы Международной научной конференции, посвященной 100-летию Российского этнографического музея. - СПб.; Кишинев, 2002. - С. 179-183).

51. Яковенко Н.М. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. К., 1997. - С. 174.

52. Наприклад, Фрациск Скорина в актовому запису Краківського університету 1506 року про надання йому ступеня бакалавра названий «литвином» (Францыск Скарына іяго час: Энцыклапедычны даведнік / Рэдкал. І.П. Шамякін (гал. рэд.) і інш. - Мінск, 1988. - С. 564). Вірогідним поясненням тут може бути, як те, що для поляків білорус виступав тоді «литвином», так і недостатньо чітке усвідомлення себе «русином» самим Скориною.

53. Bystron J.S. Dzieje obyczajцw w dawnej Polsce. Wiek XVI-XVIII. - Warszawa, 1976. - T. I. - S. 34-41.

54. Про латентну форму етнічної самосвідомості й етносу див.: Бромлей Ю.В. Еще раз о многообразии этничности // Расы и народы. - М., 1989. - Вып. 19. С. 27-28; Арутюнов С.А. Фантом безэтничности // Там само. - С. 22-23.

55. Про роль підсвідомого в етнічному житті і про зв'язок спільноти на ментальному рівні з етнічною нішею, яку вона займає, див.: Балушок В. Сутність етнічного й етнічні ніші // Практична філософія. - 2007. - № 2.

56. Кирчів Р. Поліщуки // Наука і суспільство. - 1989. - № 10. - С. 32.

57. Цікавим видається дослідження історії етноніма «поліщуки» («полєшуки»), яка ще по-справжньому не вивчена. У цьому зв'язку зазначимо, що в інвентарі маєтку Полонського за 1598 рік зустрінемо прізвище Полешко (Poleszko), без сумніву, пов'язане з означеним етнонімом, що, судячи з цього факту, побутував уже в той час (ПКДА. - С. 125).

58. Багновская Н.М. Севрюки (население Северской земли в XIV-XVI вв.) // Вестник МГУ. - 1980. - № 1. - Серия 8, история; Русина О. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського. - К., 1998. - С. 41.

59. Курочкін О. Українські новорічні обряди: «Коза» і «Маланка» (з історії народних масок). - Опішне, 1995. - С. 295 та ін.; див. також: Кирчів Р. Поліщуки. С. 33-35.

60. Кузеля З. Племінний розподіл і етнографічні групи // Енциклопедія українознавства. Загальна частина. - К., 1994. - С. 196 (карта), 199; Півторак Г.П. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов: Міфи і правда про трьох братів слов'янських зі «спільної колиски». - К., 2001. - С. 67-68.

61. Восточные славяне в XVП-XVШ веках: этническое развитие и культурное взаимодействие. Материалы «круглого стола» // Славяноведение. - 2002. - № 2. - С. 31.

62. Мойсієнко В. Акти Житомирського уряду кінця XVI - початку XVII ст. - важливе джерело вивчення тогочасної української літературно-писемної мови // Акти Житомирського гродського уряду: 1590 р., 1635 р. / Підгот. до вид. В.М. Мойсієнко. - Житомир, 2004. - С. 9, 11.

63. Васильев М.А. Следует ли начинать этническую историю славян с 512 года? // Славяноведение. - 1992. - № 2. - С. 11.

64. Про те, що козацтво тоді ще не займало активної позиції свідомого захисника православ'я, і втручалося у бротьбу православних з уніатами лише на замовлення князя Острозького див.: Плохій С. Наливайкова віра: Козацтво та релігія в ранньомодерній Україні. - С. 142-143.

65. Жерела до історії України-Руси. - Л., 1908. - Т. VIII. - С. 68-70; Грушевський М. Історія України-Руси. - К., 1995. - Т. VII. - С. 208-210.

66. Леп'явко С. Формування світоглядних засад українського козацтва (поняття «козацького хліба» в останній третині XVI ст.) // Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до кінця XVIII ст.). - К., 2000. - Вип. 1. С. 154.

67. Там само.

68. Жерела до історії України-Руси. - С. 74; Грушевський М. Історія України- Руси. - Т. VII. - С. 209-210.

69. Леп'явко С. Козацькі війни кінця XVI ст. - С. 170.

70. Жерела до історії України-Руси. - С. 74-75.

71. Там само. - С. 76.

72. Там само. - С. 77.

73. Леп'явко С. Козацькі війни кінця XVI ст. - С. 170.

74. Баркулабовская летопись // Полное собрание русских летописей. - М., 1975. Т. 32. - С. 189; див. також: Жерела до історії України-Руси. - С. 101-103; Грушевський М. Історія України-Руси. - С. 318-319; Грушевський М. Історія України-Руси. - Т. VII. - С. 318.

75. Баркулабовская летопись. - С. 187; див. також: Грушевський М. Історія України-Руси. - Т. VII. - С. 318.

76. Баркулабовская летопись. - С. 189.

77. Грушевський М. Історія України-Руси. - Т. VII. - С. 319-320.

78. Детально про це див.: Яковенко Н. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI-XVП ст. - К., 2002. - С. 189-208; Леп'явко С. Формування світоглядних засад українського козацтва (поняття «козацького хліба» в останній третині XVI ст.). - С. 143-144.

79. Плохій С. Наливайкова віра: Козацтво та релігія в ранньомодерній Україні. - С. 173-174.

80. Там само. - С. 81; ПКДА. - С. 316-325.

81. Грушевський М. Хмельницький і Хмельнищина. Історичний ескіз // Записки Наукового товариства імени Шевченка. - Л., 1898. - Т. ХХШ-ХХГУ". - С. 29; див. також: Його ж. Історія України-Руси. - К., 1997. - Т. ІХ. - Кн. 2. С. 1329; ПКДА. - С. 316, 320, 321, 324.

82. ПКДА. - С. 316, 323, 324.

83. Мицик Ю. «Пам'ять» (1671 р.) - український полемічний твір // Український археографічний щорічник. Нова серія. - К., 2001. - Т. 8/9. - С. 309.

84. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. - СПб., 1872. - Т. VII. - С. 192.

85. Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). - К., 1993. - С. 233.

86. Зіновіїів Климентій. Вірші. Приповісті посполиті. - К., 1971. - С. 227.

87. Див., напр.: Свидницький А. Великдень у подолян // Основа. - 1861. - № 2 10. - С. 44-45; Ревякин П. Вовкулаки (невро-литвины) // Основа. - 1861. - № 11-12; Кравченко В. Народні оповідання й казки (етнографічні матеріали), зібрані Васильом Кравченком. - Житомир [б. р.]. - С. 11, 17, 25-28 та ін.

Размещено на Allbest.ru