Деформація традиційної культури українців в кінці 20-х – на початку 30-х років ХХ ст.

- Простежено процес деморалізації традиційної поведінки селян в умовах репресивної політики влади. Виявлено причини виникнення доносів. Досліджено механізм розподілу суспільства на класи. Також зафіксовано ряд психічних станів, що виникали внаслідок Голодомору. Селяни, перебуваючи в тому чи іншому психічному стані, вдавалися до самогубства, вбивали дітей, „щоб ті не мучилися”, а у випадках повного руйнування психіки траплялися і більш жахливі форми злочинів.

- Проаналізовано громадські новоутворення в роки колективізації та Голодомору 1932-1933 роках, та їхній вплив на звичаєве право українського селянства. Простежено „болісний” відрив селянства від індивідуального господарства та примусовий вступ до колгоспів. З часом у психології значної частини населення з'явилося байдуже ставлення до сільського господарства та рабська покірність перед керівництвом. З'явився новий тип сільського працівника - колгосник, що відповідав інтересам адміністративно-командної системи.

- Досліджено зміни у традиційному харчуванні українського селянства. В кінці 20-х-на початку 30-х років ХХ ст., ціла низка структурних елементів народного харчування зазнали негативних змін. Була порушена система повсякденного харчування. Значних змін зазнали процеси виготовлення страв.

- З'ясовано процеси змін у сімейній обрядовості українського селянства. Радянською владою суворо заборонялося дотримуватися сімейних обрядів, які оголошувалися „пережитками минулого” і гальмували розвиток „нового суспільства”. Радянською владою категорично заборонено було проводити таїнства хрещення, вінчання. У кінці 20-х-на початку 30-х ХХ ст. з'являється новий вид одруження, що називався „сходитися”. Значних змін зазнали поховальні обряди. Присутність священика на похороні взагалі була суворо заборонена. Представникам влади не можна було категорично відвідувати подібні обряди. Заборонено було також відвідувати могилу померлого, навіть якщо похований хтось із рідних. Під час Голодомору зникли майже всі елементи поховальної обрядовості, пізніше з'явилися нові - присутність на похороні духової музики.

- Простежено механізм нищення релігійності українського селянства та насадження радянських свят. Проаналізовано процес проведення анти-різдвяних та антивеликодніх кампаній з метою викорінення „старої” культури. Досліджено процес утворення нових типів культосвітніх закладів.

- Досліджено злам функціонування народних ремесел і промислів. В новостворених кооперативах та артілях ремісники відмовлялися працювати через відсутність сировини, мізерну платню та часткову участь в процесі виготовлення продукції. Багато ремесел та промислів, проіснувавши ще кілька десятиліть, занепали через свою непотрібність, завдяки збільшенню попиту на фабричні вироби.

У результаті дослідження виявлено значні процеси деформації у громадському та сімейному побуті, сімейних взаємовідносинах, святково-обрядовій культурі, народних ремеслах та промислах українців.

Основні публікації

1. Етнографія голодомору на Поділлі (на матеріалах сіл Самгородок, Красне, Софіївка Козятинського району Вінницької області) // Етнічна історія народів Європи: Збірник наукових праць. Випуск 19. - К.: УНІСЕРВ, 2005. - С. 84-90.

2. Деформація української традиційної культури в 1929-1934 роках // Етнічна історія народів Європи: Збірник наукових праць. Випуск 20. - К.: УНІСЕРВ, 2005. - С. 95-99.

3. Трансформація традиційної культури українців в кінці 1920-х - на початку 1930-х рр. // Наукові записки. Серія: Історія. - Вінниця, 2006. - Вип. 10. - С. 134-138.

4. Харчування та замінники їжі українського селянства на поч. 30-х років ХХ століття // Етнічна історія народів Європи : Збірник наукових праць. Випуск 21. - К.: Унісерв, 2006. - С. 97-102.

5. Трансформація сімейної обрядовості українців наприкінці 20-х-на початку 30-х рр. ХХ ст. // Етнічна історії народів Європи: Збірник наукових праць. Випуск 22. - К.: УНІСЕРВ, 2007. - С. 102-109.

Размещено на Allbest.ru