Місце архівних документів у науково-пошуковій роботі з історичного краєзнавства

Архіви можуть виготовляти фотокопії та мікрофільми (24x36 мм), зняті з документів, які зберігаються в них.

Звернення до документальних матеріалів архівів сприяє конкретизації та поглибленню історичних знань, дає можливість придбати початкові навички самостійного дослідження, розширює загальний кругозір.

Роль архівів у написані "Історії міст і сіл Української РСР"

Величезний обсяг роботи по створенню повнокровного літопису населених пунктів України ліг у ті часи на плечі архівознавців. їхня самовіддана праця збагатила не лише науковців, що працювали над нарисами; самі архівісти дістали прекрасні географічні каталоги, яких раніше не мали. Тільки в географічному каталозі Центрального державного історичного архіву України в Києві налічувалося 30 тис. карток з відомостями про 20 тис. населених пунктів за період XVI -- початок XX ст., у Вінницькому облдержархіві -- 97 тис. карток. Більше, ніж по 50 тис. карток мали географічні каталоги Київського, Харківського та Чернігівського обласних державних архівів. Закарпатський обласний архів в результаті вивчення матеріалів українською, угорською і чеською мовами налічував 27 тис. карток.

Обмін досвідом по виявленню і обліку документів проходив на численних семінарах співробітників архівів, на яких також обговорювалися питання доцільності використання документів, що знаходилися у населення, структури видання.

Поряд з вивченням літератури та опублікованих документів проводилася розробка архівних джерел. Архівні установи зосереджувалися на виявленні документальних матеріалів про населені пункти.

Перед тим, як безпосередньо розпочати дослідження документальних матеріалів, працівники архівів детально вивчили історію адміністративно-територіальних змін, підготували довідники, алфавітні списки населених пунктів області із зазначенням їх перейменувань. Ці списки використовувалися авторами нарисів та іншими дослідниками лід час роботи над документальними матеріалами.

Передивляючись документальні матеріали, співробітники кожного обласного архіву відмічали на картках відомості про всі населені пункти незалежно від того, входили вони в дану область чи ні. Завдяки такій організації роботи співробітники Київського облдержархіву, наприклад, зібрали відомості про населені пункти Вінницької, Житомирської і Черкаської областей, співробітники Житомирського облдержархіву -- про міста і села Волинської, Рівненської і Хмельницької областей.

Виявлення документальних матеріалів проводилося також в рукописних відділах бібліотек та музеїв. Зокрема, ЦНБ підготувала картотеку основних рукописів і документів, що зберігалися в рукописному відділі.

Створення документальної бази з історії міст і сіл ускладнювалося тим, що багато матеріалів були знищені фашистськими окупантами під час Великої Вітчизняної війни. Так, під час окупації гітлерівці спалили 2 сховища Київського обласного державного архіву, повністю знищили Центральний державний архів фотодокументів УРСР, всі міські, районні та відомчі архіви. Центральні та обласні архіви організовували поїздки своїх співробітників до Москви, Ленінграда, Вільнюса, Мінська та інших міст. Наслідком перегляду документальних матеріалів в центральних архівах і рукописних відділах бібліотек і музеїв СРСР в державні архіви республіки надійшло близько 430 тис. кадрів мікрофільмів та 12 тис. копій документів.

Чому я так докладно згадую про проведену роботу сьогодні? Насамперед тому, що роботу над новим виданням "Історії міст і сіл" можна буде поставити на реальний грунт лише після здійснення великої підготовчої роботи, і вона знов ляже насамперед на плечі архівістів і бібліотекарів. Переосмислення історії України, яке відбувається впродовж останнього десятиріччя, можна буде вважати в основному завершеним лише тоді, коли під новим кутом зору буде розглянута історія кожного міста і села. Не так просто це зробити, особливо якщо врахувати зміни, які сталися у господарському розвитку і відповідній інфраструктурі міст і сіл за останні чверть століття. Отже, вже зараз, не гаючи часу і не чекаючи вказівок, маємо подбати про створення бібліографії, картотек, нагромадження архівних джерел. Те, що нашим бібліотекам і архівам це завдання під силу, свідчить плідна робота таких відомих центрів краєзнавства, яким є, приміром, відділ української наукової бібліотеки ім. В.Короленка у Харкові. Велику краєзнавчу роботу ведуть Національна бібліотека України ім. В.Вернадського, Державна історична бібліотека в Києві, Львівська, Одеська, Полтавська, Хмельницька обласні бібліотеки, районна бібліотека в м.Дунаєвці Хмельницької області. Маємо необмежену можливість ретельно досліджувати історичні матеріали в державних архівах, як у центральних, розташованих у Києві, так і на місцях. У свій час працівники архівів України зробили все можливе і неможливе, щоб забезпечити документальною базою підготовку "Історії міст і сіл Української РСР". Так само наполегливо і енергійно вони працювали, коли постало завдання забезпечення джерельної бази "Зводу пам'яток історії та культури України". Так, за методикою, розробленою Державною історичною бібліотекою, та під її безпосереднім керівництвом у 80-ті роки було видано 27 бібліографічних покажчиків про пам'ятки історії і культури областей, міст Києва і Севастополя.

У всеозброєнні зустріли бібліотечні працівники період пожвавлення краєзнавчого руху, пов'язаний із здобуттям Україною незалежності. За ініціативою відділу історичного краєзнавства Державної історичної бібліотеки ними було розпочате довгострокове наукове дослідження під загальною назвою "Краєзнавча робота бібліотек". Його метою стало поетапне вивчення стану краєзнавчих ресурсів бібліотек України -- їхніх краєзнавчих фондів, видавничої діяльності, краєзнавчого довідково-бібліографічного апарату тощо. Певним підсумком цієї роботи стало "Положення про краєзнавчу роботу бібліотек системи Міністерства культури і мистецтв України", затверджене Міністерством у червні 1996 р. Краєзнавчу діяльність цей документ визначає як один з провідних напрямів бібліотечної роботи. У ньому наголошується на необхідності її здійснення на основі єдності організаційних і методичних рішень, координації й кооперування, раціонального використання бібліотечно-бібліографічних ресурсів регіонів, впровадження у практику роботи сучасних технологій та результатів наукових досліджень. Виданням бібліографічних покажчиків "Історичне краєзнавство в Україні. Питання теорії і практики" (1992), "Теорія, методика і практика бібліотечного краєзнавства" (1997) та десятків інших закладено міцний фундамент для створення повноцінної бібліографії з історичного краєзнавства. Нині підготовка і видання такої праці висувається на перший план серед завдань бібліотекарів і архівістів України. Без такої праці надто важко буде реалізувати ті відповідальні завдання, які постануть перед авторами нового видання "Історії міст і сіл України".

Висновки

Архівні документи є найважливішим джерелом в дослідженнях по історії, економіці, літературі, мистецтві та краєзнавстві; вони дають можливість глибше, всесторонньо пізнати окремі історичні явища і історичний процес в цілому. Фіксуючи виробничий досвід минулого, багато архівних документів (плани, проекти, технічні дослідження і розрахунки і ін.) до цих пір зберігають практичне значення для народного господарства. У пропагандистських і культурно-освітніх цілях архівні документи широко використовуються в музейних експозиціях, при проведенні спеціальних виставок, а також займають значне місце в учбово-виховній роботі (для цього притягуються краєзнавчі хрестоматії і посібники з історії краю).

Що дійшла до нас багатовікова документальна спадщина складає найбільшу національну цінність. Але як всяке історичне джерело, архівні документи вимагають критичного відношення до них. Це особливо відноситься до численної дореволюційної документації, часто вельми реальній дійсності, що тенденційність відображає факти.

Список використаних джерел

1. Архивы - краеведам: справочное пособие для краеведов - любителей. - М., 1989.

2. Ашурков В. Н. Кацюба Д. В. Матюшин Г. Н. Историческое краеведение. - М., 1980.

3. Баженов Л. В. Історичне краєзнавство Правобережної України. - Хмельницький, 1995.

4. Бєлік М. З. Кононенко С. І. Кривенко С. І. Архіви - скарбниця історії. - Черкаси, 1999.

5. Заремба С. Нариси з історії українського памяткознавства. - К., 2002.

6. Тронько П. Історичне краєзнавство, крок у нове тисячоліття. - К., 2000.

7. Уривалкін О. М. Історичне краєзнавство. - 2006.

8. Шепелев Л. Е. Работа исследователя с архивными документами. - М., 1966.