Педіатричний делірій при розладах аутистичного спектра. Клінічний і генетичний поліморфізм, зв’язок з онтогенетичними епілептичними енцефалопатіями, шизофренією, біполярним розладом

У підлітка діагностована фокальна скронева епілепсія, призначена терапія леветирацетамом (1000--1500 мг на добу), яку пацієнт приймав нерегулярно.

На тлі терапії леветирацетамом з червня 2018 року в підлітка спостерігалася ремісія пароксизмальних станів. У грудні 2018 року поновилися аліментарні автоматизми у вигляді жувальних, смоктальних рухів, передмовленнєві автоматизми, які батьки описували як заїкування, і з'явилися складні парціальні напади, що характеризувалися змінами свідомості й поведінки. Під час нападів на тлі сутінково звуженої свідомості підліток кудись прагнув, тікав з дому, іноді під час бігу збивав предмети, наштовхувався на людей, які опинялися на його шляху. Такі стани тривали не більше ніж 5--7 хвилин і завершувалися станами амнезії.

На ЕЕГ (грудень 2018 року) на тлі помірної нейрофізіологічної незрілості кори головного мозку з явищами дезорганізації альфа-ритму спостерігаються ознаки стійких регіональних порушень біоелектричної активності мозку іритативно-пароксизмального характеру в ділянках лівих задньолобних, передньоскроневих і потиличних полів кори мозку. При функціональному навантаженні з гіпервентиляцією вже на першій хвилині проявляється транзиторний фокус епілептиформної і специфічної епілептичної активності в лівих лобно-передньоскроневих полях кори мозку у вигляді спалахів епілептиформних, білатерально-синхронних і латералізованих хвиль частотою 4--5 кол/с, а також розрядів латералізованих епікомплексів «гостра хвиля -- повільна хвиля», з максимальною амплітудою до 200 мкВ, з явищами генералізації і залученням структур лімбічної системи мозку.

Проведена заміна терапії леветирацетамом на терапію вальпроатом. Початкова доза лікарського засобу становила 10--15 мг/кг/добу. Дозу лікарського засобу поступово збільшували на 5--10 мг/кг/добу кожні 2--3 дні до 20 мг/кг/добу. Вдалося домогтися зниження кількості аліментарних пароксизмів і передмовленнєвих автоматизмів більше ніж на 50 %, але зберігалися напади із сутінковим порушенням свідомості (1--2 рази на тиждень). Подальше збільшення дози солей вальпроєвої кислоти не проводилося через неприйнятні побічні ефекти (погіршення функцій печінки, підшлункової залози, системи згортання крові). Була призначена додаткова терапія лакозамідом (титрація зі 100 до 300 мг на добу). У лютому 2020 року досягнута ремісія пароксизмальних розладів. Відновив шкільне навчання.

У березні 2020 року під час карантину, зумовленого пандемією, на терапії солями вальпроєвої кислоти 20 мг/кг/добу, лакозамідом 200 мг на добу спостерігалися транзиторні обмани сприйняття, переважно у вечірні години: «бачив за вікном контур людини», відчував у квартирі та школі неприємні запахи, принюхувався до оточуючих, звинувачував їх у тому, що вони зіпсували повітря. У ДУ «НДІ психіатрії МОЗ України» діагностовано м'який психоз з рудиментарними зоровими й нюховими галюцинаціями. Отримував терапію солями вальпроєвої кислоти (20 мг/кг/добу), лакозамідом (200 мг на добу), додаткову терапію (аугментацію) рисперидоном у дозі 2--3 мг на добу. Терапію атиповим антипсихотиком переносив погано, був сонливим протягом усього дня, посилився апетит, протягом квітня і травня 2020 набрав п'ять кілограми ваги. У травні 2020 року посилилися порушення комунікації, погіршилася соціальна взаємність, став опиратися будь-пізнавальній діяльності, з'явилися стереотипії у вигляді гримас і химерних рухів, був переведений на домашню форму навчання.

У вересні 2020 року на фоні якісних порушень комунікації і соціальної взаємності став опиратися будь-якій пізнавальній діяльності, з'явилися стереотипії у вигляді гримас і химерних рухів, розмовляв сам із собою, виглядав переляканим, зашторював вікна, сидів у темряві, говорив, що «людина-привид погрожує йому, чув голос привида, його думки звучали в голові».

Проводилась диференціальна діагностика з дебютом параноїдної шизофренії в дитини з розладом аутистичного спектра; з епілептичним психозом (педіатричним делірієм) у підлітка з первазивним розладом розвитку. На висоті психотичного епізоду ми спостерігали психічну дезінтеграцію, епізоди сноподібного марення, симптоми кататонії (елементи каталепсії, воскової гнучкості, ступору, мутизму, негативізму, стереотипії у вигляді гримас і химерних рухів).

У грудні 2020 року госпіталізований у психіатричне відділення за місцем проживання, отримував терапію кветіапіном повільного вивільнення (повільна титрація з 200 до 600 мг на добу), солями вальпроєвої кислоти (35 мг/кг/добу), лакозамідом (300 мг на добу). Протягом двох тижнів отримував лікування бензодіазепінами (гідозепамом 30 мг 2 рази на день).

У лютому 2021 року виписаний зі стаціонару з діагнозом «інтеріктальний епілептичний психоз (делірій із шизоформною катотонічною і галюцинаторною симптоматикою) у пацієнта з фокальною лобно-скроневою епілепсію з простими та складними парціальними нападами, первазивним розладом розвитку» (F 05.8, F 84.8, G 40.2).

РАС при NEXMIF енцефалопатії з тяжкими резистентними до терапії епілепсіями, психотичними симптомами, розладами свідомості Клінічні випадки 4 і 5 (хлопчики 2006 і 2007 років народження із синдромом NEXMIF).

В обох хлопчиків після сканування геному лабораторією deCODE genetics (Ісландія) у 2011 році діагностовано синдром KIAA2022 з мутацією на Х-хромосомі (енцефалопатію NEXMIF). Час подальшого лонгітудинального дослідження становить 9 років 6 місяців.

В обох дітей діагностовано атиповий аутизм з помірною розумовою відсталістю й онтогенетичною енцефалопатією. Генералізовані судоми в обох випадках з'явилися у віці від двох до трьох років. У більш пізньому віці, у 4 і 6 років, з'явилися міоклонічні напади й абсанси з міоклонією повік. У одного з хлопчиків також спостерігалися атонічні напади.

В обох дітей описані психотичні епізоди з обманами сприйняття, кататонічними симптомами, станами сплутаності свідомості (педіатричним делірієм).

Обидві дитини погано реагували на терапію фенітоїном, фенобарбіталом, карбамазепіном, навіть при повільній титрації доз лікарських засобів спостерігалися гострі порушення когнітивного функціонування. Під час терапії фенобарбіталом в одного підлітка і карбамазепіном -- в іншого посилилася дратівливість, з'явилися психотичні симптоми (епізоди сплутаної свідомості із зоровими й слуховими галюцинаціями, кататонічними симптомами). Терапія топіраматом в обох клінічних спостереженнях супроводжувалася посиленням сплутаності свідомості, посиленням деліріозної симптоматики. При титрації доз вальпроєвої кислоти посилювалася гіперкінетична симптоматика (непосидючість, рухова розгальмованість), з'являлися симптоми депресії (сльозливість, порушення сну з ранніми ранковими пробудженнями). Контроль над епілептичними нападами в одного пацієнта досягнуто на терапії клоназепамом, у другого -- на політерапії солями вальпроєвої кислоти і ламотригіном, після курсів терапії стероїдами й бензодіазепінами.

Обидва пацієнти погано переносили терапію атиповими антипсихотиками, що призначалися для терапії поведінкових і психотичних розладів.

Обидві дитини продемонстрували терапевтичну відповідь на терапію солями вальпроєвої кислоти, ламотригіном, стероїдами, бензодіазепінами.

У контрольній групі, у яку включені діти з РАС і генетичним поліморфізмом рецепторів серотоніну 2А (5HTR2A) і дофаміну (DRD2), за результатами проспективних досліджень були рандомізовані й досліджені 8 дітей з РАС та окремими психотичними симптомами без порушень свідомості й епілептичних нападів. У 12 дітей контрольної групи діагностовані розлади з дефіцитом уваги й гіперактивністю, у 10 -- епізоди рекурентної, у 4 -- біполярної депресії. У 8 дітей контрольної групи протягом періоду контрольованого дослідження спостерігалися періоди часу від 2 до 16 місяців із зоровими й слуховими галюцинаціями, у 4 описані розлади мислення, надціннісно-маячні ідеї. У більшості дітей мала місце поліморбідність психотичних, гіперкінетичних та афективних розладів. Були, наприклад, описані фенотипи хронічного афективного розладу (дистимії) з наступним епізодом депресії з психотични- ми симптомами; посттравматичного стресового розладу з репереживаннями, обсесивно-параноїдними розладами мислення в підлітка з високофункціональним РАС, з подальшим посиленням гіперкінетичної симптоматики й наступним психотичним епізодом; РАС із посиленням симптомів вибіркового харчування, з подальшим формуванням обсесивно-параноїдних порушень мислення, появою депресивної і галюцинаторної симптоматики.

Усі діти контрольної групи з психотичними симптомами за результатами проспективного дослідження продемонстрували терапевтичну відповідь на лікування рисперидоном та арипіпразолом у середньотерапевтичних дозах.

Діти контрольної групи порівняно із загальною вибіркою дітей з РАС характеризувалися тяжчим дефіцитом емоційної і соціальної когніції.

Обговорення результатів

Результати довготривалого проспективного дослідження клінічного поліморфізму при окремих варіантах генетичного поліморфізму свідчать, що розлади аутистичного спектра, епілептичні напади, психотичні симптоми, рухові розлади, зокрема кататонічні симптоми, утворюють спектр варіантів клінічного перебігу поліморбідних розладів розвитку зі складним причин- но-наслідковим зв'язком.

Клінічний поліморфізм РАС із психотичними симптомами може спостерігатися при взаємодії різних варіантів генетичного поліморфізму із середовищними факторами. Досліджені окремі фенотипи енцефалопатій розвитку, що відповідають певним генетичним синдромам. Окремі варіанти онтогенетичних енцефалопатій супроводжуються епілептичними нападами й можуть бути кваліфіковані як онтогенетичні епілептичні енцефалопатії. Значна частина РАС із розладами свідомості, галюцинаторно-маячними, кататонічни- ми симптомокомплексами, епілептичними нападами утворюють спектр складних розладів розвитку з поліморбідними психічними розладами й епілепсіями при полігенному генетичному поліморфізмі. При таких варіантах генетичного поліморфізму типові й рідкісні генетичні мутації діють адитивно і створюють ризик для первазивних розладів розвитку, коморбідних психічних розладів і неврологічних захворювань.

Два клінічні випадки демонструють поліморбідність психічних розладів, що маніфестують протягом життя у пацієнтів з РАС при мікроделеціях гена SHANK3 (22q13.3 синдром). Для осіб із синдромом Фелана -- Макдерміда властиві первазивні розлади розвитку з когнітивною недостатністю, м'язовою гіпотонією, диспраксією, загальним недорозвиненням мовлення. У підлітковому віці при цьому варіанті енцефалопатії розвитку можливі психотичні розлади.

Проспективні дослідження двох пацієнтів з 22q13.3 синдромом дозволили описати при цьому варіанті генетичного поліморфізму епізоди дезінтеграції з розладами свідомості й кататонічними симптомами. Ці розлади не виявили афінності до терапії антипсихотиками (амісульпридом, галоперидолом, кветіапіном), продемонстрували лише часткову терапевтичну відповідь на лікування арипіпразолом. що поставило під сумнів правомірність кваліфікації психотичних станів у пацієнтів як ознак дебюту шизофренії.

В одному з описаних випадків мікроделеції гена SHANK3 спостерігалася коморбідність клініки педіатричного делірію з кататонічними симптомами з лобною епілепсією. Досліджуючи перебіг психічних і неврологічних розладів у дівчини зі SHANK3 енцефалопатією, їх афінність до терапії ламотригіном, ми отримали докази того, що розлад свідомості в дівчини має причинно-наслідковий зв'язок з епілептичним процесом, а психічна дезінтеграція з катотонічними симптомами має бути кваліфікована як епізод епілептичного психічного регресу при епілептичній енцефалопатії розвитку.

У літературі наявні обмежені дані про можливу ефективність літію і комбінації арипіпразолу й клоназепаму при дезінтегративних психічних розладах зі сплутаністю свідомості (делірієм) і кататонічними симптомами в пацієнтів із синдромом Фелана -- Мак- дерміда [12, 40]. У досліджених нами пацієнтів часткову терапевтичну ефективність під час двох госпіталізацій продемонструвала комбінована терапія арипіпра- золом і бензодіазепіном (клоназепамом/гідазепамом). Значуща клінічна ефективність літію і ламотригіну в цих пацієнтів відповідає гіпотезі, що мікроделеція гена SHANK3 може бути асоційована з атиповим перебігом біполярного розладу в пацієнтів із психічною дезінтеграцією [41].

Результати опублікованих досліджень свідчать, що пацієнти з РАС при енцефалопатії SHANK3 більш чутливі до побічних ефектів психотропних лікарських засобів, ніж інші пацієнти з первазивними розладами розвитку [42]. Неефективність солей вальпроєвої кислоти й карбамазепіну при 22q13.3 синдромі може бути пояснена їх поганою переносимістю, появою неприйнятних побічних ефектів. Солі літію за результатами нашого лонгітудинального дослідження були ефективними при лікуванні гострих розладів, але їх застосування виявилося неприйнятним унаслідок побічних ефектів при тривалому застосуванні на етапі дозрівання ремісії.

Отже, солі літію і ламотригін можуть бути рекомендовані при лікуванні поліморбідних психічних розладів у пацієнтів з РАС при 22q13.3 синдромі. При поганій переносимості солей літію та антипсихотиків для лікування поліморбідних психічних розладів зі сплутаною свідомістю й кататонічними симптомами рекомендоване лікування комбінацією ламотригіну й арипіпразолу.

Інший описаний нами випадок генетичного поліморфізму зі складними гетерогенними делеціями на полюсі 2р16.3 відповідає описаному в літературі клінічному фенотипу NRXNT енцефалопатії з різко дисгармонійним загальним розвитком аутистичного спектра, тяжкими резистентними до терапії епілепсіями, з ранньою маніфестацією, шизофренією і шизоформними психозами [43--45].

У дитини з РАС і 2р16.3 синдромом протягом життя спостерігалася фокальна скронева епілепсія з інтеріктальним шизоформним епілептичним психозом. Не було досягнуто стабільної ремісії епілептичних нападів при лікуванні леветирацетамом і вальпроатами. При терапії вальпроатами не були досягнуті терапевтично-ефективні дози лікарського засобу через побічні ефекти з боку печінки, підшлункової залози, згортальної системи крові.

Ремісія епілептичних нападів при 2р16.3 синдромі була досягнута при призначенні комплексної терапії солями вальпроєвої кислоти та лакозамідом.

Клінічний фенотип цієї дитини також характеризувався перенесеним психозом із кататоно-гебіфренною і галюцинаторно-параноїдною симптоматикою, симптомами психічного автоматизму, епізодами психічної дезінтеграції з деліріозно-оніричною сплутаністю свідомості.

З урахуванням особливостей клінічного перебігу, патоморфозу клінічних симптомів протягом життя ми діагностували в дитини з 2р16.3 синдромом онтогенетичну епілептичну енцефалопатію із шизоформним психозом. Підліток погано переносив лікування атиповими антипсихотиками, найбільшу терапевтичну ефективність мало застосування комбінації бензодіазепінів з кветіапіном.

Дві дитини з епілептичною онтогенетичною NEXMIF енцефалопатією в нашому проспективному дослідженні продемонстрували клінічні фенотипи, подібні до описаних в літературі іншими авторами [38, 46]. Наведені клінічні випадки підтверджують зв'язок NEXMIF енцефалопатій з розладами аутистичного спектра з міоклонічно-атонічними нападами, абсансами, резистентними до протиепілептичної терапії. Також описані випадки NEXMIF енцефалопатій з РАС без епілептичних нападів.

Фенотипи NEXMIF енцефалопатії зустрічаються як у чоловіків, так і в жінок. Для чоловіків характерні тяжчі варіанти клінічного перебігу, з атиповим аутизмом (помірною і тяжкою розумовою відсталістю), епізодами делірію з психотичними симптомами, для жінок -- нечутливість до протиепілептичного лікування.

Фенотипи РАС, пов'язані з поліморфізмом локусів генів рецепторів серотоніну 2А (5HTR2A) і дофаміну (DRD2), характеризуються поліморбідністю, маніфестацією різних психічних розладів і неврологічних захворювань у різні періоди життя. Досліджені клінічні випадки продемонстрували поліморбідність психотич- них, дефіциту уваги та гіперактивності, рекурентної і біполярної депресії спектрів симптомів з відмінними причинно-наслідковими зв'язками між собою. Були, наприклад, описані фенотипи хронічного афективного розладу (дистимії) з наступним епізодом депресії з психотичними симптомами; посттравматичного стресового розладу з репереживаннями, обсесивно-параноїдними розладами мислення в підлітка з високофункці- ональним РАС, з подальшим посиленням гіперкінетич- ної симптоматики й наступним психотичним епізодом; РАС з посиленням симптомів вибіркового харчування, з подальшим формуванням обсесивно-параноїдних порушень мислення, появою депресивної і галюцинаторної симптоматики.

При генетичному поліморфізмі генів рецепторів серотоніну 2А (5Н№2А) і дофаміну РВ2) типові й рідкісні генетичні мутації можуть діяти адитивно з іншими мутаціями, створюючи різні ризики для первазивних розладів розвитку та коморбідних психічних розладів і неврологічних захворювань.

Клінічні фенотипи описаних випадків характеризувалися значним поліморфізмом і можуть бути кваліфіковані, як випадки психозу (психотичних симптомів) при РАС. Усі діти контрольної групи з психотичними симптомами за результатами проспективного дослідження продемонстрували терапевтичну відповідь на лікування рисперидоном та арипіпразолом у середньо- терапевтичних дозах, але характеризувалися тяжчим дефіцитом емоційної та соціальної когніції порівняно із загальним масивом дітей з первазивними розладами розвитку.

Обговорення також потребує зв'язок частини випадків РАС з психотичними симптомами й психотичними (кататонічними) симптомами з автоімунним енцефалітом. В одному з досліджень описані два тяжких випадки кататонії і делірію у хлопчиків з аутизмом, в одного з описаних пацієнтів також мала місце помірна розумова відсталість [11]. В іншому дослідженні розглядались випадки делірію з кататонічними симптомами при автоімунному енцефаліті. Двовимірний аналіз показав, що пацієнти з делірієм і кататонією частіше хворіли на вірусний енцефаліт, енцефаліт c антитілами проти NMDA рецепторів мозку та автоімунний енцефаліт NMDAR (--). Новоутворення головного мозку, субарахноїдальні крововиливи, гідроцефалія, епілепсія і церебральні судинні захворювання спостерігалися переважно в пацієнтів з делірієм без кататонії [13].

Висновки

епілепсія психотичний лікарський енцефалопатія

Симптоми РАС, епілептичні напади, психотич- ні симптоми, рухові розлади, зокрема кататонічні симптоми, у педіатричній практиці утворюють спектр варіантів клінічного перебігу поліморбідних розладів розвитку зі складними причинно-наслідковими зв'язками між собою.

Проспективні дослідження дозволяють пов'язати певні фенотипи первазивного розвитку з низкою визначених варіантів генетичного поліморфізму. Окремі варіанти онтогенетичних енцефалопатій при 22q13.3, 2p16.3, 1q21.1, 15q13.3, 15q24.2q24.3, 16p11.2, 7q31.32, 17p13, 4q35 синдромах супроводжуються епілептичними нападами, психотичними розладами (кататонічними симптомами, епізодами сплутаної свідомості).

Значна частина РАС з розладами свідомості, галюцинаторно-маячними, кататонічними симптомокомплексами, епілептичними нападами утворюють спектр складних розладів розвитку з поліморбідними психічними розладами та епілепсіями. Біологічною передумовою наведеного клінічного поліморфізму РАС є полігенний генетичний поліморфізм. При таких варіантах генетичного поліморфізму типові й рідкісні генетичні мутації діють адитивно і створюють ризик для первазивних розладів розвитку, коморбідних психічних розладів і неврологічних захворювань.

Отримані нові докази зв'язку SHANK3 і NRXNI енцефалопатій розвитку з біполярним, шизоафективним розладами, шизофренією.

РАС з делірієм і кататонічними симптомами можуть бути пов'язані з автоімунним енцефалітом. При РАС з делірієм і кататонією частіше, ніж при первазивних розладах без психотичних розладів, діагностують вірусний енцефаліт, енцефаліт c антитілами проти NMDA рецепторів мозку та автоімунний енцефаліт NMDAR (--). При новоутвореннях головного мозку, субарахноїдальних крововиливах, гідроцефалії, епілепсіях і церебральних судинних захворюваннях розлади свідомості (делірій) не супроводжуються кататонічною симптоматикою.

Діти з епілептичними енцефалопатіями з делірієм і кататонічними симптомами, що асоційовані з певними варіантами генетичного поліморфізму, погано переносять терапію фенітоїном, фенобарбіталом, карбамазепіном, атиповими антипсихотиками:

Отримані нові докази можливої ефективності в таких пацієнтів терапії ламотригіном, невисокими дозами солей вальпроєвої кислоти, політерапії вальпроатами з ламотригіном і лакозамідом.

При РАС із резистентними до протиепілептич- них лікарських засобів епілептичними нападами, делірієм з кататонічними симптомами рекомендоване застосування бензодіазепінів (клоназепаму).

При призначенні атипових антипсихотиків перевагу рекомендується віддавати використанню кветіапіну й арипіпразолу. Ці лікарські засоби ефективні в дітей і молодих дорослих при психотичних симптомах без розладів свідомості й кататонічних симптомів.

Потрібні подальші дослідження клінічної типології і генетичного поліморфізму при складних варіантах РАС з епілептичними нападами й психотичними симптомами. Результати таких досліджувань можуть суттєво впливати на вибір лікарських засобів, прогноз перебігу, відповіді на призначене лікування й розвиток дитини.

Список літератури

1. Damiani S., Leali P, Nosari G. et al. Association of Autism Onset, Epilepsy, and Behavior in a Community of Adults with Autism and Severe Intellectual Disability. Brain Sciences. 2020. Vol. 10. № 8. P. 486.

2. Salpekar J.A., Mula M. Common psychiatric comorbidities in epilepsy: how big of a problem is it? Epilepsy & Behavior. 2019. Vol. 98. P. 293-297.

3. Pacheva I., Ivanov I., Yordanova R. et al. Epilepsy in children with autistic spectrum disorder. Children. 2019. Vol. 6. № 2. P. 15.

4. Tye C, Runicles A.K., Whitehouse A. J, Alvares G.A. Characterizing the interplay between autism spectrum disorder and comor- bid medical conditions: an integrative review. Frontiers in psychiatry. 2019. Vol. 9. P. 751.

5. De Crescenzo F, Postorino V., Siracusano M. et al. Autistic symptoms in schizophrenia spectrum disorders: a systematic review and meta-analysis. Frontiers in psychiatry. 2019. Vol. 10. P. 78.

6. De Giorgi R., De Crescenzo F, D'Alo G.L. et al. Prevalence of non-affectivepsychoses in individuals with autism spectrum disorders: a systematic review. Journal of clinical medicine. 2019. Vol. 8. № 9. Р. 1304.

7. Chandrasekhar T, Copeland J. N, Spanos M, & Sikich L. Autism, Psychosis, or Both? Unraveling Complex Patient Presentations. Child and Adolescent Psychiatric Clinics. 2020. Vol. 29. № 1. P. 103-113.

8. Chisholm K, Lin A., Armando M. Schizophrenia spectrum disorders and autism spectrum disorder. Psychiatric symptoms and comorbidities in autism spectrum disorder. Springer, Cham, 2016. P. 51-66.

9. Mazzone L., Postorino V., Valeri G., Vicari S. Catatonia in patients with autism: prevalence and management. CNS drugs. 2014. Vol. 28. № 3. P. 205-215.

10. Aziz S., Hendren R.L. Catatonia in autism spectrum disorder in youth systematic review. International Journal of Autism & Related Disabilities. 2020. 34.

11. Schieveld J.N.M. Case reports with a child psychiatric exploration of catatonia, autism, and delirium. International review of neurobiology. 2006. Vol. 72. P. 195-206.

12. Serret S., Thummler S., Dor E. et al. Lithium as a rescue therapy for regression and catatonia features in two SHANK3 patients with autism spectrum disorder. BMC psychiatry. 2015. Vol. 15. № 1. P. 1-6.

13. Juarez-Jaramillo A., Ramirez-Bermudez J., Gomez H. et al. Delirium With Catatonic Signs: A Neuropsychiatric Phenotype Associated With Autoimmune Encephalitis?2020. 2243.

14. Xiong J., Chen S, Pang N. et al. Neurological diseases with autism spectrum disorder: role of ASD risk genes. Frontiers in Neuroscience. 2019. Vol. 13. P. 349.

15. Ishii A., Hirose S. New genes for epilepsy-autism comorbidity. Journal of Pediatric Neurology. 2017. Vol. 15. № 3. P. 105-114.

16. Steinman G, Mankuta D. Gene polymorphism in the genesis of autism. BAOJNeurol. 2018. Vol. 4. № 2. P. 58-110.

17. Soler J., Fananas L, Parellada M. et al. Genetic variability in scaffolding proteins and risk for schizophrenia and autism-spectrum disorders: a systematic review. Journal of psychiatry & neuroscience: JPN. 2018. Vol. 43. № 4. P. 223.

18. Stefansson H, Ophoff R.A., Steinberg S. et al. Genetic Risk and Outcome in Psychosis (GROUP). Common variants conferring risk of schizophrenia. Nature. 2009. Vol. 460. № 7256. P. 744-747

19. Steinberg S., de Jong S. et al. Common variants at VRK2 and TCF4 conferring risk of schizophrenia. Human molecular genetics. 2011. Vol. 20. № 20. P. 4076-4081.

20. Steinberg S, de Jong S, Mattheisen M. et al. Common variant at 16p11. 2 conferring risk of psychosis. Molecular psychiatry. 2014. Vol. 19. № 1. P 108-114.

21. Degenhardt F. Copy number variants in psychiatric disorders. Personalized Psychiatry. Academic Press, 2020. P. 357-362.

22. Niarchou M, Chawner S.J., Doherty J.L. et al. Psychiatric disorders in children with 16p11. 2 deletion and duplication. Translational psychiatry. 2019. Vol. 9. № 1. P. 1-8.

23. Horev G. et al. Dosage-dependent phenotypes in models of 16p11. 2 lesions found in autism. Proceedings of the National Academy of Sciences. 2011. Vol. 108. № 41. P. 17076-17081.

24. da Silva Montenegro E.M., Costa C.S., Campos G. et al. Meta-Analyses Support Previous and Novel Autism Candidate Genes: Outcomes of an Unexplored Brazilian Cohort. Autism Research. 2020. Vol. 13. № 2. Р 199-206.

25. Зенков Л.Р. и др. Бессудорожные эпилептические энцефалопатии, аутизм и другие расстройства психического развития. Аутизм: наука и практика. По страницам журнала «Аутизм и нарушения развития» (2003--2014). 2014. С. 6-21.

26. Кирилова Л.Г., Мірошников О.О., Юзва О.О. Розлади аутистичного спектра в дітей раннього віку: еволюція поглядів та можливості діагностики (частина 1). Мінародний ендокринологічний журнал. 2020. Т. 16. № 4. С. 37-42.

27. Кирилова Л.Г., Мірошников О.О., Юзва О.О. Розлади аутистичного спектра в дітей раннього віку: еволюція поглядів та можливості діагностики (частина 2). Мінародний ендокринологічний журнал. 2020. Т. 16. № 5. С. 48-53.

28. Final Report Summary -- PSYCHCNVS (Copy number variations conferring risk of psychiatric disorders in children.

29. Голимбет В.Е., Корень Е.В Вариации числа копий в геноме -- новая страница в генетических исследованиях в области психиатрии: международный проект PsychCNVs. Журнал неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. 2010. Т. 110. № 1. С. 107-109.

30. Zhou W.Z., Zhang J., Li Z. et al. Targeted resequencing of 358 candidate genes for autism spectrum disorder in a Chinese cohort reveals diagnostic potential and genotype -- phenotype correlations. Human mutation. 2019. Vol. 40. № 6. P. 801-815.

31. Blazejewski S.M., Bennison S.A., Smith T.H. et al. Neurodevelopmental genetic diseases associated with microdeletions and microduplications of chromosome 17p13.3. Frontiers in genetics. 2018. Vol. 9. P. 80.

32. Huynh M.T., Lambert A.S., Tosca L. et al. 15q24. 1 BP4-BP1 microdeletion unmasking paternally inherited functional polymorphisms combined with distal 15q24. 2q24. 3 duplication in a patient with epilepsy, psychomotor delay, overweight, ventricular arrhythmia. European journal of medical genetics. 2018. Vol. 61. № 8. P. 459-464.

33. Grabowski P.A.P, Bello A.F., Rodrigues D.L. et al. Deletion involving the 7q31-32 band at the CADPS2 gene locus in a patient with autism spectrum disorder and recurrent psychotic syndrome triggered by stress. Case reports in psychiatry. 2017. Vol. 2017.

34. Bernier R., Steinman K.J., Reilly B. et al. Clinical phenotype of the recurrent 1q21. 1 copy-number variant. Genetics in Medicine. 2016. Vol. 18. № 4. P. 341-349.

35. Lowther C, Costain G, Stavropoulos D.J. et al. Delineating the 15q13. 3 microdeletion phenotype: a case series and comprehensive review of the literature. Genetics in Medicine. 2015. Vol. 17. № 2. P. 149-157.

36. Basel-Vanagaite L., Goldberg-Stern H., Mimouni- Bloch A. et al. An emerging 1q21.1 deletion-associated neurode- velopmental phenotype. Journal of child neurology. 2011. Vol. 26. № 1. P. 113-116.

37. Dibbens L.M., Mullen S, Helbig I. et al. Familial and sporadic 15q13.3 microdeletions in idiopathic generalized epilepsy: precedent for disorders with complex inheritance. Human molecular genetics. 2009. Vol. 18. № 19. C. 3626-3631.

38. Stamberger H, Hammer T.B., Gardella E. et al. NEXMIF encephalopathy: an X-linked disorder with male andfemale phenotypic patterns. Genetics in Medicine. 2021. 23(2). 363-373.

39. Голимбет В.Е. Молекулярно-генетический полиморфизм и клиническая гетерогенность эндогенных психозов: Автореф. дис... д-ра биол. наук. М, 2003. 225 с.

40. Egger J.I.M., Verhoeven W.M., Groenendijk-Reijenga R. et al. Phelan-McDermid syndrome due to SHANK3 mutation in an intellectually disabled adult male: successful treatment with lithium. Case Reports. 2017. Vol. 2017. bcr-2017-220778.

41. Verhoeven W.M.A., Egger J.I.M., de Leeuw N. A longitudinal perspective on the pharmacotherapy of 24 adult patients with Phelan McDermid syndrome. European journal of medical genetics. 2020. Vol. 63. № 3. С. 103751.

42. Denayer A., Van Esch H, De Ravel Т. et al. Neuropsychopathology in 7patients with the 22q13 deletion syndrome: presence of bipolar disorder and progressive loss of skills. Molecular syndromology. 2012. Vol. 3. № 1. P. 14-20.

43. Alsubaie L, Aloraini T, Amoudi M. et al. Genomic testing and counseling: The contribution of next generation sequencing to epilepsy genetics. Annals of Human Genetics. 2020. Vol. 84. № 6. P. 431-436.

44. Angione K, Eschbach K, Smith G. et al. Genetic testing in a cohort of patients with potential epilepsy with myoclonic-atonic seizures. Epilepsy research. 2019. Vol. 150. P. 70-77.

45. Keller R, Basta R, Salerno L. et al. Autism, epilepsy, and synaptopathies: a not rare association. Neurological Sciences. 2017. Vol. 38. № 8. P. 1353-1361.

46. Ogasawara M, Nakagawa E, Takeshita E. et al. Clonazepam as an Effective Treatment for Epilepsy in a Female Patient with NEXMIF Mutation: Case Report. Molecular Syndromology. 2020. Vol. 11. № 4. P. 232-238.

Размещено на Allbest.ru