Медико-соціальне обґрунтування міжсекторальної системи організації протидії розвитку епідемії ВІЛ-інфекції серед трудових мігрантів (на прикладі Закарпатської області)

Частка трудових мігрантів чоловіків із країн Європи, що становить 54,5±4,5% приїздить до дому за рік один-два рази (найчастіше), а частка тих, хто приїздить до дому найрідше складає 0,8±0,8% (не щорічно). Різниця є достовірною і складає 68,1 разу (р?0,01). Три-чотири рази на рік приїздить 30,9±4,2% чоловіків - трудових мігрантів до країн Європи.

Із Росії найбільшу частку складають ті, що приїздять до дому один-два рази на рік (65,5±3,4%), а найменшу - 0,5±0,5% ті, що приїздять до дому не кожного року. Різниця граничних показників є достовірною і складає 131,0 (р?0,01) раз.

Чоловіки - трудові мігранти, що працюють в Україні приїздять до дому в більшості один-два (40,8±4,1%) та три-чотири (41,5±4,1%) рази на рік.

Наступним кроком дослідження було вивчення частоти повернення трудових мігрантів жінок до дому в залежності від напрямку трудової міграції. Отримані результати дослідження наведено в табл. 5.15.

Таблиця 5.15

Частота повернення трудових мігрантів жінок до дому в залежності від напрямку трудової міграції (кількість разів за рік)

Напрямок міграції	Повернення додому протягом календарного року (раз)
	Менше 1	Один-два	Три-чотири	Більше 4
	абс	P±m,%	абс	P±m,%	абс	P±m,%	абс	P±m,%
Країни Європи (n=51)	1	1,9±1,9	25	49,0±7,0	17	33,3±6,6	8	15,7±5,1
Україна (n=23)	1	4,3±4,2	5	21,7±8,5	12	52,2±10,4	5	21,7±8,5
Росія (n=18)	1	5,5±5,4	11	61,1±11,5	4	22,2±9,8	2	11,1±7,4
Разом (n=92)	3	3,3±1,9	41	44,6±5,2	33	35,9±5,0	15	16,3±3,9

Аналіз даних табл. 5.15 дозволяє говорити про певну залежність кількості разів повернення до дому жінок, як і чоловіків від напрямку трудової міграції. Так, найчастіше (більше 4 разів на рік) додому приїздять жінки, що працюють в Україні (21,7±8,6%), а найрідше - в Росії (11,1±7,4%). Різниця складає 1,95 (р?0,05) разів.

Частка трудових мігрантів жінок із країн Європи, що становить 49,0±7,0% приїздить до дому за рік один-два рази (найчастіше), а частка тих хто приїздить найрідше складає 1,9±1,9% (не кожний рік). Різниця є достовірною і складає 25,78 (р?0,01) разу. Три-чотири рази на рік приїздить 33,3±6,6% жінок - трудових мігрантів із країн Європи.

Із Росії найбільшу частку складають ті, що приїздять до дому один-два рази на рік (61,1±11,5%), а найменшу - 5,5±5,4% ті, що приїздять до дому не кожного року. Різниця граничних показників є достовірною і складає 122,2 (р?0,01) разу.

Жінки - трудові мігранти, що працюють в Україні приїздять до дому в більшості три-чотири (52,2±10,4%) та один-два і більше 4 разів на рік (по 21,7±8,5%) .

Наступним кроком дослідження, результати якого представлено в табл. 5.16 було вивчення періодів (приводів) повернення додому трудових мігрантів як чоловіків, так і жінок. На поставлені питання респонденти мали право позитивно відповісти на декілька позицій.

Таблиця 5.16

Чоловіки та жінки трудові мігранти за періодами повернення додому (протягом року)

Стать	Періоди повернення додому протягом року
	Великі релігійні свята (Різдво, Пасха) та Новий Рік	Інші періоди (повернення з сезонних робіт, поновлення віз і т.д.)	Не вказано причини повернення
	абс	P±m,%	абс	P±m,%	абс	P±m,%
Чоловіки (n=467)	401	85,9±1,6	153	32,8±2,2	66	14,1±1,6
Жінки (n=92)	73	79,2±4,2	45	49,2±5,2	19	20,8±4,2
Разом (n=559)	474	84,8±1,5	198	35,4±2,0	85	15,2±1,5

За даними табл. 5.16 15,2±1,5% опитаних, в тому числі 14,1±1,6% чоловіків та 20,8±4,2% жінок, періоди повернення до дому не вказали. Повернення до дому пов'язують з великими релігійними святами (Різдво, Пасха) та Новим роком 84,8±1,5% опитаних в тому числі 85,9±1,6% чоловіків та 79,2±4,2% жінок. Повернення з сезонних робіт, поновлення віз і т.д. є приводом для приїзду до дому для 35,4±2,0% осіб, що прийняли участь у дослідженні, в тому числі для 32,8±2,2% чоловіків та 49,2±5,2% жінок.

5.2.2 Соціально-демографічні характеристики опитаних трудових мігрантів та їх близького оточення

Аналіз соціально-демографічні характеристики трудових мігрантів та їх близького оточення (постійних статевих партнерів) є важливим компонентом дослідження з точки зору оцінки ризику інфікування ВІЛ.

Далі наводимо дані про власне трудових мігрантів чоловіків за їх розподілом за напрямками трудової міграції в залежності від віку. Дані наведено в табл.5.17.

Таблиця 5.17

Чоловіки - трудові мігранти за напрямками міграції по віковим категоріям

Напрямок міграції	Вікова категорія (років)
	18-24	25-34	35-44	45+	Разом
	абс	%	абс	%	абс	%	абс	%	абс	%
Країни Європи	16	13,01	46	37,39	33	26,83	28	22,76	123	26,34
Україна	26	17,69	65	44,22	35	23,81	20	13,61	147	31,48
Росія	23	11,68	93	47,21	50	25,38	31	15,74	197	42,18
Разом	65	13,92	204	43,68	118	25,27	80	17,13	467	100,0

Аналіз даних табл.5.17 вказує на те, що із тих хто прийняв участь в дослідженні найбільша частка є трудовими мігрантами в Росію (42,18%) та в межах України (31,48%) і найменша частка (26,34%) - в країни Європи.

Найбільша частка в усіх напрямках трудової міграції зареєстрована у віковій категорії 25-34 рр: Росія (47,21%), в межах України (44,22%) та країни Європи (37,39%).

Найменша частка чоловіків мігрує у віці до 24 років: в Росію (11,68%), країни Європи (13,01%), а в межах України - у віці 45 років і старше - 13,61%.

Розподіл жінок - трудових мігрантів за напрямками міграції по віковим категоріям наведено в табл.5.18.

Дані, що наведені в табл.5.18 вказують на те, що найбільшою групою серед трудових мігрантів-жінок є жінки вікової категорії 25-34 років - 41,3%, в тому числі: 47,06% - в країни Європи, 34,78% в межах України та 33,33% - в Росію.

Таблиця 5.18

Жінки-трудові мігранти за напрямками міграції по віковим категоріям

Напрямок міграції	Вікова категорія (років)
	18-24	25-34	35-44	45+	Разом
	абс	%	абс	%	абс	%	абс	%	абс	%
Країни Європи	5	9,8	24	47,06	13	25,50	9	17,65	51	55,43
Україна	7	30,43	8	34,78	4	17,39	4	17,39	23	25,0
Росія	4	22,22	6	33,33	3	16,67	5	27,78	18	19,57
Разом	16	17,39	38	41,3	20	21,74	18	19, 57	92	100,0

Найменша частка жінок-трудових мігрантів, які прийняли участь у дослідженні є у віці до 24 років (17,39%), із них найменше мігрують у країни Європи - 9,8%.

Вивчалося також питання розподілу чоловіків трудових мігрантів за напрямками міграції в залежності від місця проживання. Дані наведені в табл.5.19 (n=467).

Таблиця 5.19

Чоловіки-трудові мігранти за напрямками міграції по місцю проживання (n=467)

Напрямок міграції	Місце проживання
	Місто	Село
	абс	%	абс	%
Країни Європи	30	24,39	93	75,61
Україна	40	27,22	107	72,78
Росія	39	37.03	158	62,97
Разом	109	23,34	358	76,66

За даними табл.5.19 найбільша частка трудових мігрантів чоловіків є жителів села, яка мігрує в країни Європи (75,78%), менша в межах України (72,78%), а найменша - в Росію (62,97%). Це пояснюється тим, що в загальній чисельності чоловіків - мігрантів 76,66% складають жителі села.

Розподіл жінок трудових мігрантів за напрямками міграції за місцем проживання наведено в табл.5.20 (n=92).

Відповідно до даних табл.5.20 жінки-трудові мігранти, які проживають в містах склали 16,3%, сільські жителі складають 83,69%.

Таблиця 5.20

Жінки-трудові мігранти за напрямками міграції за місцем проживання

Напрямок міграції	Місце проживання
	Місто	Село
	абс	%	абс	%
Країни Європи	6	40,0	45	58,44
Україна	3	20,0	20	25,97
Росія	6	40.0	12	15,58
Разом	15	100	77	100

При цьому на відмінність від чоловіків, серед яких найбільша частка є мігрантами до Росії, найбільша частка жінок є трудовими мігрантами до країн Європи - 55,43%.

Вивчення ситуації за напрямками трудової міграції чоловіків в залежності від рівня освіти наведено в табл.5.21 (n=467).

Таблиця 5.21

Чоловіки-трудові мігранти за напрямками міграції по освіті

Напрямок міграції	Освіта
	Неповна середня	Середня	Середня спеціальна	Неповна вища	Вища
	абс	%	абс	%	абс	%	абс	%	абс	%
Країни Європи	20	21,51	23	22,12	49	30,06	20	28,17	11	30,56
Україна	26	27,96	31	29,81	54	33,13	25	35,21	11	30,56
Росія	47	50,54	50	48,08	60	36,81	26	36,62	14	38,89
Разом	93	100	104	100	163	100	71	100	36	100

Аналіз даних табл.5.21 показав, що в залежності від рівня освіти чоловіки мають різні напрямки трудової міграції. З неповною освітою (50,54%), як і з вищою (38,39%) найбільша частка чоловіків виїздить на заробітки до Росії. В країни Європи на заробітки найбільша частка виїздить чоловіків, які мають середньо-спеціальну освіту (30,6%).

Наступним кроком дослідження було вивчення розподілу жінок- трудових мігрантів за напрямками міграції по освіті. Отримані результати наведені в табл.5.22 (n=92).

Таблиця 5.22

Жінки-трудові мігранти за напрямками міграції по освіті

Напрямок міграції	Освіта
	Неповна середня	Середня	Середня спеціальна	Неповна вища	Вища
	абс	%	абс	%	абс	%	абс	%	абс	%
Країни Європи	7	17,73	11	25,49	17	33,33	11	25,49	5	9,80
Україна	5	20,00	9	39,13	6	26,09	2	8,69	1	4,35
Росія	1	5,56	4	22,22	6	33,33	4	22,22	3	16,67
Разом	13	14,13	24	26,09	29	31,52	17	18,48	9	9,78

За даними табл.5.22 найбільша частка жінок виїздить на заробітки з середньою спеціальною (31,52%) та середньою (26,09%) освітою, а найменша - з неповною середньою (14,13%) та вищою (9,78%) освітою.

Частка жінок з неповною середньою освітою найбільша серед трудових мігрантів в межах України (20,00%), а найменша - в Росії - 5,56%, із середньою освітою найбільша серед трудових мігрантів теж в межах України (39,13%), а найменша - в Росії (22,22%), з неповною вищою освітою найчастіше жінки виїздять до Європи (25,49%), а найрідше - в межах України (8,69%), із вищою освітою найчастіше жінки мігрують до Росії (16,67%), а найрідше - в межах України (4,35%).

Далі вивчалася структура напрямків міграції чоловіків в залежності від сімейного стану. Отримані результати наведено в табл.5.23 (n=467).

Таблиця 5.23

Чоловіки-трудові мігранти за напрямками міграції по сімейному стану

Напрямок міграції	Сімейний стан
	Одружений	Розлучений/Вдівець	У шлюбі не перебував
	абс	%	абс	%	абс	%
Країни Європи	88	28,48	14	32,56	21	18,26
Україна	93	30,09	11	25,58	43	15,65
Росія	128	41,43	18	41,86	51	44,35
Разом	309	100,0	43	100,0	115	100,0

Дані табл.5.23 вказують на те, що одружені чоловіки найчастіше виїздять до Росії (41,43%), а найрідше до країн Європи (28,48%), Розлучені та вдівці відповідно до Росії (42,86%) та в межах України (25,58%), а ті що перебувають в шлюбі також, відповідно, до Росії (44,35%) та в межах України (18,26%).

Дані про залежність напрямку трудової міграції жінок в залежності від їх сімейного стану наведено в табл.5.24 (n=92).

Таблиця 5.24

Жінки-трудові мігранти за напрямками міграції по сімейному стану

Напрямок міграції	Сімейний стан
	Одружена	Розлучена/Вдова	У шлюбі не перебувала
	абс	%	абс	%	абс	%
Країни Європи	34	53,97	11	57,89	6	60,0
Україна	17	26,98	4	21,05	2	20,0
Росія	12	19,05	4	21,05	2	20,0
Разом	63	100,0	19	100,0	10	100,0

Отримані в ході дослідження та наведені в табл. 5.24 дані вказують на те, що в країни Європи виїздить найбільша частка жінок, що не перебувають у шлюбі (60,0%).

Також найбільш часто розлучені та вдови виїздять на заробітки до країн Європи (57,89%). В структурі одружених жінок-мігрантів найбільшу частку складає група жінок, які виїхали на заробітки теж в країни Європи.

Важливим розділом даного дослідження було вивчення даних про статевих партнерів трудових мігрантів за напрямками міграції.

На першому етапі були вивчені дані про чоловіків-статевих партнерів трудових мігрантів в залежності від їх віку та напрямку трудової міграції партнера. Отримані в ході дослідження результати наведені в табл.5.25.

Таблиця 5.25

Чоловіки-статеві партнери трудових мігрантів за напрямками міграції партнера по віковим категоріям

Напрямок міграції	Вікова категорія (років)
	18-24	25-34	35-44	45+	Разом
	абс	%	абс	%	абс	%	абс	%	абс	%
Країни Європи	3	100,0	9	60,0	2	66,67	7	43,75	21	56,76
Україна	-	-	1	6,67	-	-	-	-	1	2,70
Росія	-	-	5	33,33	1	33,33	9	56,25	15	40,54
Разом	3	100,0	15	100,0	3	100,0	16	100,0	37	100,0

За даними табл. 5.25 найбільшу частку складають чоловіки - статеві партнери трудових мігрантів в країни Європи (56,76%) та чоловіки у віці 25-35 років (40,54%). Найменшу частку складають чоловіки-статеві партнери трудових мігрантів у вікових категоріях до 24 років та 35-44 роки - по 8,11%.

Отримані в ході дослідження дані про учасників дослідження - жінок статевих партнерів трудових мігрантів наведено в табл.5.26.

Аналіз даних табл.5.26 вказує на найбільшу частку жінок-статевих партнерів трудових мігрантів у віці 25-34 роки (38,92%) та приблизно однакову у вікових категоріях 18-24 роки та 35-44 роки (по 20,88%) - найбільш активному періоді сексуального життя. При цьому за напрямками трудової міграції статевих партнерів найбільшу частку складають ті, хто має статевого партнера - трудового мігранта в країни Європи (43,04%).

Таблиця 5.26

Жінки-статеві партнери трудових мігрантів за напрямками міграції партнера по віковим категоріям

Напрямок міграції	Вікова категорія (років)
	18-24	25-34	35-44	45+	Разом
	абс	%	абс	%	абс	%	абс	%	абс	%
Країни Європи	33	50,77	42	34,15	28	42,42	33	53,23	136	43,04
Україна	17	26,15	28	22,76	10	15,15	13	20,97	68	21,52
Росія	15	23,08	53	43,09	28	42,42	16	25,81	112	35,44
Разом	65	100,0	123	100,0	66	100,0	62	100,0	316	100,0

Далі вивчалися дані про респондентів чоловіків - статевих партнерів трудових мігрантів в залежності від напрямку міграції та місця проживання. Дані наведені в табл.5.27 (n=37).

Із наведених в табл.5.27 даних видно, що найбільшу частку респондентів чоловіків - статевих партнерів трудових мігрантів складають сільські жителі (78,38%), а міські - 21,62%.

За напрямком міграції структура респондентів виглядає таким чином: 56,76% - країни Європи, 40,54% - Росія та 2,70% - Україна.

Далі вивчалися дані, які наведені в табл. 5.28 (n=316) щодо респондентів жінок-статевих партнерів трудових мігрантів за напрямками міграції партнера по місцю проживання.

Таблиця 5.27

Чоловіки-статеві партнери трудових мігрантів за напрямками міграції партнера по місцю проживання

Напрямок міграції	Місце проживання
	Місто	Село
	абс	%	абс	%
Країни Європи	4	10,81	17	45,95
Україна	-	-	1	2,70
Росія	4	10,81	11	29,73
Разом	8	21,62	29	78,38

Таблиця 5.28

Жінки-статеві партнери трудових мігрантів за напрямками міграції партнера по місцю проживання

Напрямок міграції	Місце проживання
	Місто	Село
	абс	%	абс	%
Країни Європи	34	10,76	102	32,28
Україна	19	6,01	49	15,50
Росія	27	8,54	85	26,90
Разом	80	25,32	236	74,68

За даними табл.5.28 видно, що найбільшу частку респондентів жінок - статевих партнерів трудових мігрантів складають сільські жителі (74,68%), а міські - 25,32%. За напрямком міграції структура респондентів виглядає таким чином: 43,04% - країни Європи, 35,44% - Росія та 21,51% - Україна.

Порівняння структури респондентів чоловіків та жінок за напрямками міграції та місцем проживання вказує на їх ідентичність за рангами та недостовірними відмінностями у показниках.

Наступним кроком дослідження було встановлення розподілу респондентів чоловіків-статевих партнерів трудових мігрантів за напрямками міграції партнера та рівню освіти. Дані наведено в табл.5.29 (n=37).

Таблиця 5.29

Чоловіки-статеві партнери трудових мігрантів за напрямками міграції партнера та рівнем освіти

Напрямок міграції	Освіта
	Неповна середня	Середня	Середня спеціальна	Неповна вища	Вища
	абс	%	абс	%	абс	%	абс	%	абс	%
Країни Європи	2	5,41	4	10,81	4	10,81	6	16,22	5	13,51
Україна	-		-		-		-		1	2,70
Росія	2	5,41	5	13,51	3	8,11	1	2,70	4	10,81
Разом	4	10,81	9	24,32	7	18,92	7	18,92	10	27,03

Наведені в табл.5.29 дані вказують на те, що серед чоловіків-статевих партнерів трудових мігрантів найбільшу частку складають особи з вищою (27,03%) та середньою (24,32%), а найменшу - з неповною середньою освітою - 10,81%. В цілому за напрямками трудової міграції на першому місці є 56,76% - країни Європи, далі 40,54% - Росія та 2,70% - Україна. В структурі осіб з вищою освітою на першому місці є трудові мігранти до країн Європи (50,0%), а на останньому - внутрішні трудові мігранти (10,0%).

Даний показник вивчався і серед респондентів - жінок статевих партнерів трудових мігрантів. Табл.5.30 (n=316).

Таблиця 5.30

Жінки-статеві партнери трудових мігрантів за напрямками міграції партнера за рівнем його освіти

Напрямок міграції	Освіта
	Неповна середня	Середня	Середня спеціальна	Неповна вища	Вища
	абс	%	абс	%	абс	%	абс	%	абс	%
Країни Європи	16	5,06	26	8,23	54	17,01	20	6,33	20	6,33
Україна	12	3,80	14	4,43	25	7,91	8	2,54	9	2,85
Росія	15	4,75	23	7,28	32	10,13	21	6,65	21	6,65
Разом	43	13,61	63	19,94	111	35,12	49	15,51	50	15,82

Відображені в табл.5.30 результати дослідження вказують на те, що серед респондентів-жінок статеві партнери трудових мігрантів за напрямками міграції партнера по освіті найбільшу частку складають особи із середньою спеціальною (35,12%) та середньою (19,94%), а найменшу - із неповною середньою освітою - 13,61%.

Частка жінок-респондентів із неповною вищою та вищою освітою складає відповідно 15,51% та 15,82%.

При цьому така структура зберігається серед респондентів-жінок статевих партнерів трудових мігрантів за всіма напрямками трудової міграції.

Далі вивчалося питання щодо розподілу респондентів-чоловіків статевих партнерів трудових мігрантів за напрямками міграції партнера за характеристикою сімейного стану (табл. 5.31) (n=37).

Наведені в табл. 5.31 дані вказують на те, що серед респондентів-чоловіків статевих партнерів трудових мігрантів за напрямками міграції партнера по сімейному стану найбільшу частку (75,67%) складають одружені та ті, що в шлюбі не перебували - 18,92%. Розлучені та вдівці складають 5,41%.

Таблиця 5.31

Чоловіки-статеві партнери трудових мігрантів за напрямками міграції партнера за характеристикою сімейного стану

Напрямок міграції	Сімейний стан
	Одружений	Розлучений/Вдівець	У шлюбі не перебував	Інше
	абс	%	абс	%	абс	%	абс	%
Країни Європи	15	40,54	1	2,70	5	13,51	-	-
Україна	1	2,70	-	-	-		-	-
Росія	12	32,43	1	2,70	2	5,41	-	-
Разом	28	75,67	2	5,41	7	18,92	-	-

Далі, в табл. 5.32 наведені дані щодо розподілу жінок - статевих партнерів трудових мігрантів за напрямками міграції партнера за характеристикою сімейного стану (n=316).

Аналіз наведених в табл. 5.32 даних вказує на те, що серед жінок- статевих партнерів трудових мігрантів найбільшу частку складають одружені за всіма напрямками міграції партнера: країни Європи - 30,38%, Росія - 30,75% та внутрішня трудова міграція в Україні - 18,35%.

Таблиця 5.32

Жінки-статеві партнери трудових мігрантів за напрямками міграції партнера за характеристикою сімейного стану

Напрямок міграції	Сімейний стан
	Одружена	Розлучена/ Вдова	У шлюбі не перебувала	Інше
	абс	%	абс	%	абс	%	абс	%
Країни Європи	96	30,38	15	4,75	25	7,91	-	-
Україна	58	18,35	3	0,95	7	2,22	-	-
Росія	97	30,70	10	3,16	5	1,58	-	-
Разом	251	79,43	28	8,86	37	11,71	-	-

Із опитаних осіб 11,71% в шлюбі не перебували, а 8,86% - є розведеними та вдовами.

5.2.3 Поведінкові характеристики трудових мігрантів та їх близького оточення

Аналіз поведінкових характеристик трудових мігрантів та їх близького оточення є однією із найбільш важливих складових у вивченні ролі осіб, пов'язаних з трудовою міграцією у розвитку епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в регіоні. Саме сексуальна поведінка представників даної групи населення зумовлює як їх індивідуальні ризики щодо інфікування ВІЛ, так і створює умови до поширення ВІЛ-інфекції серед загального населення.

Нами вивчалася характеристика сексуальної поведінки респондентів, а саме оцінювалися категорії сексуальних партнерів респондентів протягом останніх 12 місяців до моменту проведення дослідження. Отримані результати опитування чоловіків-трудових мігрантів наведено в табл.5.33.

Як представлено в табл.5.33 переважна більшість трудових мігрантів-чоловіків вказує, що сексуальні стосунки протягом останнього року були лише з одним постійним партнером - 68,1±2,2% опитаних.

Таблиця 5.33

Сексуальна поведінки чоловіків-трудових мігрантів

Напрямок міграції	Сексуальні стосунки протягом останніх 12 місяців
	Лише з одним постійним партнером	Лише з кількома постійними партнерами	+ З випадковим партнером	+ З кількома випадковими партнерами
	абс	P±m,%	абс	P±m,%	абс	P±m,%	абс	P±m,%
Захід (n=123)	78	63,4±4,3	9	7,3±2,3	23	18,7±3,5	13	10,6±2,8
Україна (n=147)	102	69,4±3,8	3	2,0±1,2	35	23,8±3,5	7	4,8±1,8
Росія (n=197)	138	70,1±3,3	9	4,6±1,5	29	14,7±2,5	21	10,7±2,2
Разом (n=467)	318	68,1±2,2 *	21	4,5±0,9*	87	18,6±1,8*	41	8,8±1,3*

*від усіх

В той же час, досить значний відсоток респондентів (27,4±2,1%) вказують на наявність статевих контактів і з випадковими статевими партнерами: одним або кількома. Найбільша частка осіб, що практикували сексуальні відносини з одним випадковим партнером протягом року виявлено в групі чоловіків-внутрішніх трудових мігрантів - 23,8±3,5%. Однак, серед респондентів, які вказують на наявність кількох випадкових сексуальних партнерів переважають чоловіки-зовнішні трудові мігранти, які виїздять на заробітки в країни Європи та Росію - 10,6±2,8% та 10,7±2,2%, відповідно.

Частка осіб, які практикували сексуальні відносини з випадковими партнерами протягом останніх 12 місяців серед жінок-трудових мігрантів менше ніж в групі чоловіків - 14,1±3,6%, що вказує на менш поширену практику ризикованої сексуальної поведінки щодо інфікування ВІЛ у жінок-трудових мігрантів у порівняні з чоловіками (табл. 5.34).

В той же час, значний відсоток жінок-трудових мігрантів - 16,7±8,8, які виїздять з метою працевлаштування в Росію, відмічають наявність кількох випадкових сексуальних партнерів протягом останніх 12 місяців.

Важливим показником відповідального відношення до власного здоров'я та прихильності до протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу є ступінь інформованості особи про ВІЛ-статус свого сексуального партнера або партнерів.

Таблиця 5.34

Сексуальна поведінка жінок-трудових мігрантів

Напрямок міграції	Сексуальні стосунки протягом останніх 12 місяців
	Лише з одним постійним партнером	Лише з кількома постійними партнерами	З випадковим партнером	З кількома випадковими партнерами
	абс	P±m,%	абс	P±m,%	абс	P±m,%	абс	P±m,%
Захід (n=51)	37	72,5±6,3	4	7,8±3,8	6	11,8±4,5	4	7,8±3,8
Україна (n=23)	19	82,6±7,9	4	17,4±7,9	0	0	0	0
Росія (n=18)	13	72,2±10,6	2	11,1±7,4	0	0	3	16,7±8,8
Разом (n=92)	69	75,0±4,5*	10	10,9±3,2*	6	6,5±2,6*	7	7,6±2,8*

*від усіх

В таблиці 5.35 наведено отримані дані щодо інформованості чоловіків-трудових мігрантів про ВІЛ-статус статевих партнерів.

Як представлено в табл.5.35 лише 8,4±1,3% опитаних трудових мігрантів-чоловіків вважають себе інформованими про ВІЛ-статус усіх своїх сексуальних партнерів. Найнижчий рівень інформованості констатується серед чоловіків-зовнішніх трудових мігрантів, які виїдять на заробітки до Росії - 3,0±1,2% опитаних.

Таблиця 5.35

Інформованість чоловіків-трудових мігрантів про ВІЛ-статус статевого партнера

Напрямок міграції	Інформованість про ВІЛ-статус статевих партнерів
	Не відомий	Відомий не усіх	Відомий усіх
	абс	P±m,%	абс	P±m,%	абс	P±m,%
Захід (n=123)	103	83,7±3,3	6	4,9±1,9	14	11,4±2,9
Україна (n=147)	115	78,2±3,4	13	8,8±2,3	19	12,9±2,8
Росія (n=197)	182	92,4±1,9	9	4,6±1,5	6	3,0±1,2
Разом (n=467)	400	85,7±1,6*	28	5,9±1,1*	39	8,4±1,3*

*від усіх

Аналогічну ситуацію ми спостерігаємо і серед опитаних жінок-трудових мігрантів. Рівень інформованості про ВІЛ-статус усіх сексуальних партнерів у групі жінок навіть менше ніж у групі чоловіків-трудових мігрантів і складає лише 5,4±2,4%. Табл. 5.36.

Таблиця 5.36

Інформованість жінок-трудових мігрантів про ВІЛ-статус статевого партнера

Напрямок міграції	Інформованість про ВІЛ-статус статевих партнерів
	Не відомий	Відомий не усіх	Відомий усіх
	абс	P±m,%	абс	P±m,%	абс	P±m,%
Захід (n=51)	47	92,2±3,8	0	0	4	7,8±3,8
Україна (n=23)	21	91,3±5,9	1	4,3±4,2	1	4,3±4,2
Росія (n=18)	18	100,0	0	0	0	0
Разом (n=92)	86	93,5±6,6*	1	1,1±1,1	5	5,4±2,4*

*від усіх

Вкрай низький, але дещо вищий ніж в інших групах рівень інформованості у жінок-зовнішніх трудових мігрантів, які виїздять на заробітки до країн Європи - 7,8±3,8%. В групі жінок-зовнішніх трудових мігрантів до Росії інформованого респондента про ВІЛ-статус своїх статевих партнерів немає жодного.

Рівень безпечності щодо інфікування ВІЛ сексуальної поведінки особи в значній степені залежить від практики застосування презервативу при сексуальних контактах. Інформація щодо використання презервативу при сексуальних контактах протягом останніх 12 місяців у групі трудових мігрантів чоловічої статі представлено в табл. 5.37.

Таблиця 5.37

Використання презервативу чоловіками-трудовими мігрантами

при статевих контактах протягом останніх 12 місяців

Напрямок міграції	Використання презервативу протягом останніх 12 місяців
	Завжди	Інколи	Не використовував	Важко відповісти/ відмова від відповіді
	абс	P±m,%	абс	P±m,%	абс	P±m,%	абс	P±m,%
Захід (n=123)	29	23,6±3,8	58	47,2±4,5	23	18,7±3,5	13	10,6±2,8
Україна (n=147)	21	14,3±2,9	83	56,5±4,1	25	17,0±3,1	18	12,2±2,7
Росія (n=197)	30	15,2±2,6	88	44,7±3,5	33	16,8±2,7	46	23,6±3,0
Разом (n=467)	80	17,1±1,7*	229	49,0±2,3*	81	17,3±1,8*	77	16,5±1,7*

*від усіх

Лише 17,1±1,7% опитаних чоловіків-трудових мігрантів використовують презерватив при сексуальних контактах. Найвищий рівень використання презервативу виявлено серед чоловіків-зовнішніх трудових мігрантів, що виїздять до країн Європи - 23,6±3,8%. Майже половина опитаних (49,0±2,3%) респондентів використовують презерватив вибірково або інколи. Звертає на себе увагу факт наявності значної кількості респондентів, які не можуть або не бажають надати інформацію щодо використання презервативу при сексуальних контактах протягом останнього року - 16,5±1,7% опитаних. Найбільший відсоток таких осіб (23,6±3,0%) виявлено в групі чоловіків-зовнішніх трудових мігрантів, що мігрують в Росію.

Ситуація щодо практики використання презервативів при кожному статевому контакті протягом останніх 12 місяців в групі жінок-трудових мігрантів ще гірше - лише 13,0±3,5% опитаних вказують на постійне використання презервативу (табл. 5.38).

Взагалі не використовували презерватив при сексуальних контактах 26,1±4,6% опитаних жінок-трудових мігрантів, при цьому даний показник не залежить від напрямку міграції. Частка жінок, які не надали чіткої відповіді на питання використання презервативу протягом останнього року дещо вище ніж в групі чоловіків-трудових мігрантів і складає 20,7±4,2% опитаних.

Таблиця 5.38

Використання презервативу жінками-трудовими мігрантами при статевих контактах протягом останніх 12 місяців

Напрямок міграції	Використання презервативу протягом останніх 12 місяців
	Завжди	Інколи	Не використовувала	Важко відповісти/ відмова від відповіді
	абс	P±m,%	абс	P±m,%	абс	P±m,%	абс	P±m,%
Захід (n=51)	8	15,7±5,1	19	37,3±6,8	13	25,5±6,1	11	21,6±5,8
Україна (n=23)	0	0	13	56,5±10,3	6	26,1±9,2	4	17,4±7,9
Росія (n=18)	4	22,2±9,8	5	27,8±10,6	5	27,8±10,6	4	22,2±9,8
Разом (n=92)	12	13,0±3,5*	37	40,2±5,1*	24	26,1±4,6*	19	20,7±4,2*

*від усіх

Зважаючи на ідентичність шляхів інфікування ВІЛ та ІПСШ важливим індикатором безпечності сексуальної поведінки особи є наявність в анамнезі епізодів виявлення захворювань із групи статевих інфекцій. Результати аналізу відповідей опитаних трудових мігрантів на питання щодо епізодів виявлення ІПСШ в анамнезі протягом останніх 3-х років представлено в таблицях 5.39 та 5.40.

Так, епізоди ІПСШ протягом останніх 3-років відмічає 17,6±1,8% опитаних чоловіків-трудових мігрантів (табл.5.39).

Таблиця 5.39

Епізоди ІПСШ в анамнезі чоловіків-трудових мігрантів протягом останніх 3-х років

Напрямок міграції	Епізоди виявлення ІПСШ протягом останніх 3-х років
	Так	Ні	Відмова від відповіді
	абс	P±m,%	абс	P±m,%	абс	P±m,%
Захід (n=123)	19	15,4±3,3	51	41,5±4,4	53	43,1±4,5
Україна (n=147)	30	20,4±3,3	73	49,7±4,1	44	29,9±3,8
Росія (n=197)	33	16,8±2,7	72	36,5±3,4	92	46,7±3,6
Разом (n=467)	82	17,6±1,8*	196	41,9±2,3*	189	40,5±2,3*

*від усіх

Найвищий відсоток наявності ІПСШ в анамнезі виявлено в групі чоловіків-внутрішніх трудових мігрантів - 20,4±3,3%. В той же час, саме в цій групі найменша частка осіб, які відмовилися відповідати на дане питання - 29,9±3,8%. Як видно з табл. 5.39 частка осіб, які вказали на наявність ІПСШ в анамнезі в групах зовнішніх трудових мігрантів чоловічої статі менше, ніж в групі внутрішніх трудових мігрантів: 20,4±3,3% в групі внутрішніх трудових мігрантів проти 15,4±3,3% в групі чоловіків, які працюють в країнах Європи та 16,8±2,7% серед виїжджаючих на заробітки до Росії. Але, і частка осіб, що відмовилися відповідати на дане питання в групах зовнішніх трудових мігрантів-чоловіків вище (табл. 5.39).

Серед жінок-трудових мігрантів частка осіб, які вказали на наявність епізодів ІПСШ протягом останніх 3-х років вище ніж в групі чоловіків - 31,5±4,8% проти 17,6±1,8%. Найвищий відсоток - 35,3±6,7% серед опитаних жінок, які виїздять на заробітки до країн Європи. В цій же групі аналогічна кількість респондентів відмовилася відповідати на дане питання. В загальному частка жінок-трудових мігрантів, які відмовилися надати інформацію щодо епізодів ІПСШ в анамнезі менше ніж в групі чоловіків, і складає 29,3±4,7% (табл.. 5.40).

Таблиця 5.40

Епізоди ІПСШ в анамнезі жінок-трудових мігрантів протягом останніх 3-х років

Напрямок міграції	Епізоди виявлення ІПСШ протягом останніх 3-х років
	Так	Ні	Відмова від відповіді
	абс	P±m,%	абс	P±m,%	абс	P±m,%
Захід (n=51)	18	35,3±6,7	15	29,4±6,4	18	35,3±6,7
Україна (n=23)	6	26,1±9,2	12	52,2±10,4	5	21,7±8,6
Росія (n=18)	5	27,8±10,6	9	50,0±11,8	4	22,2±9,8
Разом (n=92)	29	31,5±4,8*	36	39,1±5,1*	27	29,3±4,7*

*від усіх

Однією з причин практик небезпечної сексуальної поведінки особи є втрата контролю зі сторони постійного соціального оточення (сім'ї, близьких і рідних людей) [179]. Тому, важливим для оцінки поведінкових ризиків трудових мігрантів є дані щодо епізодів їх сексуальних контактів з випадковими партнерами саме в регіоні трудової міграції. Результати аналізу відповідей респондентів на питання щодо наявності таких епізодів у минулому представлено в таблицях 5.41 та 5.42.

Таблиця 5.41

Епізоди сексуальних контактів чоловіків-трудових мігрантів з випадковими партнерами в регіоні міграції

Напрямок міграції	Епізоди таких сексуальних контактів в регіоні міграції
	Так	Ні	Відмова від відповіді
	абс	P±m,%	абс	P±m,%	абс	P±m,%
Захід (n=123)	21	17,1±3,4	80	65,0±4,3	22	17,9±3,5
Україна (n=147)	26	17,7±3,1	92	62,6±4,0	29	19,7±3,3
Росія (n=197)	40	20,3±2,9	136	69,0±3,3	21	10,7±2,2
Разом (n=467)	87	18,6±1,8*	308	65,9±2,2*	72	15,4±1,7*

*від усіх

Як представлено в табл. 5.41 18,6±1,8% чоловіків-трудових мігрантів відмічають наявність епізодів сексуальних контактів з випадковими партнерами в регіоні міграції. Дещо вищим цей показник є в групі чоловіків-зовнішніх трудових мігрантів, що виїздять на заробітки до Росії - 20,3±2,9%. В той же час, саме у цій групі респондентів найнижча частка осіб, які відмовилися відповідати на питання щодо наявності або відсутності таких епізодів - 10,7±2,2% респондентів проти 17,9±3,5% серед мігруючих в країни Європи та 19,7±3,3% серед внутрішніх трудових мігрантів.

Таблиця 5.42

Епізоди сексуальних контактів жінок-трудових мігрантів з випадковими партнерами в регіоні міграції

Напрямок міграції	Епізоди таких сексуальних контактів в регіоні міграції
	Так	Ні	Відмова від відповіді
	абс	P±m,%	абс	P±m,%	абс	P±m,%
Захід (n=51)	13	25,5±6,1	33	64,7±6,7	5	9,8±4,2
Україна (n=23)	5	21,7±8,6	17	73,9±9,2	1	4,3±4,2
Росія (n=18)	4	22,2±9,8	14	77,8±9,8	0	0
Разом (n=92)	22	23,9±4,4*	64	69,6±4,8*	6	6,5±2,6*

*від усіх

Серед жінок-трудових мігрантів частка осіб, які вказують на епізоди сексуальних контактів з випадковими партнерами в регіоні міграції дещо вище ніж в аналогічній групі чоловіків, і складає 23,9±4,4%. Але це не свідчить про більш ризиковану поведінку жінок, адже і частка осіб, які відмовилися відповідати на дане питання в групі жінок-трудових мігрантів значно менше ніж у групі чоловіків - 6,5±2,6% проти 15,4±1,7% відповідно (табл. 5.42).

В загальному близько 70% жінок-трудових мігрантів заперечує наявність сексуальних контактів з випадковими партнерами в регіоні міграції. Найменша частка (64,7±6,7%) осіб, які заперечують випадкові сексуальні контакти в регіоні тимчасового працевлаштування виявлена в групі жінок, що виїдять на заробітки до країн Європи.

Важливою складовою оцінки потенційного впливу трудових мігрантів та їх близького оточення на розвиток епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в регіоні є оцінка поведінкових ризиків інфікування ВІЛ в середовищі постійних статевих партнерів трудових мігрантів.

Нами визначалися характеристика сексуальної поведінки чоловіків та жінок, які є постійними статевими партнерами трудових мігранті, результати аналізу якої представлено в таблиці 5.43.

Таблиця 5.43

Характеристика сексуальної поведінки статевих партнерів трудових мігрантів протягом останніх 12 місяців

Стать	Сексуальні стосунки протягом останніх 12 місяців
	Лише з одним постійним партнером	Лише з кількома постійними партнерами	+ З випадковим партнером	+ З кількома випадковими партнерами
	абс	P±m,%	абс	P±m,%	абс	P±m,%	абс	P±m,%
Чоловіки (n=37)	30	81,1±6,4	3	8,1±4,5	4	10,8±5,1	0	0
Жінки (n=316)	294	93,0±1,4	3	0,9±0,5	13	4,1±1,1	6	1,9±0,8
Разом (n=353)	324	91,8±1,5*	6	1,7±0,7*	17	4,8±1,1*	6	1,7±0,7*

*від усіх

Як видно з табл. 5.43, опитані чоловіки-сексуальні партнери трудових мігрантів не вважали за потрібне відмовлятися від відповіді на поставлене питання, частка жінок, які відмовилися від відповіді теж була незначна - 1,9±0,8%. Переважна більшість - 91,8±1,5% опитаних статевих партнерів трудових мігрантів вказують на наявність сексуальних стосунків лише з одним постійним партнером протягом останніх 12 місяців. В групі осіб чоловічої статі частка таких осіб дещо менше, ніж серед жінок-статевих партнерів трудових мігрантів - 81,1±6,4% проти 93,0±1,4%.

Інформованість про ВІЛ-статус статевих партнерів серед опитаних респондентів із групи статевих партнерів трудових мігрантів як і в групі власне трудових мігрантів не значна (табл. 5.44).

Таблиця 5.44

Інформованість статевих партнерів трудових мігрантів про ВІЛ-статус статевого партнера

Стать	Інформованість про ВІЛ-статус статевих партнерів
	Не відомий	Відомий не усіх	Відомий усіх
	абс	P±m,%	абс	P±m,%	абс	P±m,%
Чоловіки (n=37)	35	94,6±3,7	-	-	2	5,4±3,7
Жінки (n=316)	280	88,6±1,8	8	2,5±0,9	28	8,9±1,6
Разом (n=353)	315	89,2±1,7*	8	2,3±0,8*	30	8,5±1,5*

*від усіх

Лише 5,4±3,7% опитаних чоловіків та 8,9±1,6% жінок-статевих партнерів трудових вважають себе інформованими про ВІЛ-статус всіх свої статевих партнерів.

Як і групі власне трудових мігрантів, в групі їх статевих партнерів частка осіб, які постійно використовують презерватив при сексуальних контактах є незначною - 19,5±2,1% опитаних (табл. 5.45).

Так, 28,0±2,4 опитаних статевих партнерів трудових мігрантів взагалі не використовували презерватив при сексуальних контактах протягом останніх 12 місяців. Відсоток таких осіб дещо вище в групі жінок - 29,1±2,6% проти 18,9±6,4% в групі чоловіків.

Таблиця 5.45

Використання презервативу статевими партнерами трудових мігрантів при статевих контактах протягом останніх 12 місяців

Стать	Використання презервативу
	Завжди	Інколи	Не використовував	Важко відповісти/ відмова від відповіді
	абс	P±m,%	абс	P±m,%	абс	P±m,%	абс	P±m,%
Чоловіки (n=37)	8	21,6±6,8	8	21,6±4,5	7	18,9±6,4	14	37,8±7,9
Жінки (n=316)	61	19,3±2,2	121	38,3±2,7	92	29,1±2,6	42	13,3±1,9
Разом (n=353)	69	19,5±2,1*	129	36,5±2,6*	99	28,0±2,4*	56	15,9±1,9*

*від усіх

В той же час, жінки в більшому ступені використовують презерватив при сексуальних контактах вибірково або інколи - 38,3±2,7% респондентів-жінок проти 21,6±4,5% респондентів-чоловіків.

Інформація щодо епізодів ІПСШ протягом останніх 3-х років, яка відмічена статевими партнерами трудових мігрантів представлена в табл. 5.46.

Хоча частка осіб як серед чоловіків, так і серед жінок-статевих партнерів трудових мігрантів, що вказують на наявність випадків ІПСШ в анамнезі менше, ніж у відповідних групах власне трудових мігрантів: 13,5±5,6% серед чоловіків-статевих партнерів трудових мігрантів проти 17,6±1,8% серед чоловіків-власне трудових мігрантів та серед осіб жіночої статі - 18,7±2,2% проти 31,5±4,8% відповідно (табл. 5.39, 5.40, 5.46), звертає на себе увагу висока частка осіб обох статей із групи статевих партнерів трудових мігрантів, які відмовилися відповідати на дане питання - 44,5±2,6% респондентів (табл. 5.46).

Таблиця 5.46

Епізоди ІПСШ в анамнезі статевих партнерів трудових мігрантів протягом останніх 3-х років

Стать	Епізоди виявлення ІПСШ
	Так	Ні	Відмова від відповіді
	абс	P±m,%	абс	P±m,%	абс	P±m,%
Чоловіки (n=37)	5	13,5±5,6	17	45,9±8,2	15	40,5±8,1
Жінки (n=316)	59	18,7±2,2	115	36,3±2,7	142	44,8±2,8
Разом (n=353)	64	18,1±2,0*	132	37,4±2,6*	157	44,5±2,6*

*від усіх

Результати щодо розповсюдженості ВІЛ-інфекції в середовищі трудових мігрантів та їх близького оточення (1,09%), отриманні в даному дослідженні, ми використали для підтвердження висунутої гіпотези, що трудові мігранти та особи з їх близького оточення є регіональною групою підвищеного ризику інфікування ВІЛ в Закарпатській області (розділ 3 дисертації).

Зважаючи на те, що спеціальних епідеміологічно-поведінкових досліджень поширеності ВІЛ-інфекції серед загального населення на регіональному рівні в Україні не проводиться, нами було проведено оцінку розповсюдженості інфікування ВІЛ серед загального населення за результатами аналізу офіційних форм звітності №2 ВІЛ/СНІД (річна) «Звіт про осіб зі станами та хворобами, що зумовлені вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ)» за 2012 та 2013 роки в Закарпатській області. Для оцінки розповсюдженості інфікування ВІЛ серед загального населення нами аналізувалися дані таблиці 1000 «Результати сероепідеміологічного моніторингу поширення ВІЛ-інфекції» за кодами контингентів осіб, які пройшли обстеження на ВІЛ і не являються представниками груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ.

В результаті у 2012 році в Закарпатській області було обстежено на ВІЛ 81905 осіб загального населення, підтверджено наявність антитіл до ВІЛ у 86 осіб (0,1%); у 2013 році - обстежено 77402 осіб, підтверджено наявність антитіл до ВІЛ у 58 осіб (0,07%). В сумі протягом 2012-2013 років (період проведення нами дослідження поширеності ВІЛ серед трудових мігранті та їх близького оточення) у Закарпатській області на ВІЛ було протестовано 159307 представників групи загального населення, виявлено наявність антитіл до ВІЛ у 144 осіб, що склало 0,09% від обстежених.

Отже, рівень розповсюдженості ВІЛ-інфікції, за отриманими нами даними, в середовищі трудових мігрантів та їх близького оточення у 12,1 рази вище, ніж серед загального населення регіону: 1,09 проти 0,09 відповідно. Отримані дані підтверджують твердження, що трудові мігранти та їх близьке оточення є більш уразливим щодо інфікування ВІЛ і являються групою підвищеного ризику інфікування ВІЛ в області.

5.3 Результати спеціального епідеміологічно-поведінкового дослідження поширення носійства маркерів ІПСШ серед трудових мігрантів та їх найближчого оточення

Метою даного дослідження стало вивчення рівня поширення носійства маркерів ІПСШ серед трудових мігрантів та їх близького оточення як опосередкованих індикаторів ризикованої щодо інфікування ВІЛ/ІПСШ сексуальної поведінки.

Всього прийняло участь в дослідженні - 203 особи, представники цільової групи згідно визначених критеріїв відбору, які заповнили поведінкові анкети та здали кров для послідуючого лабораторного дослідження.

Із них: власне трудові мігранти (чоловіки) - 119 осіб (58,62%) та постійні статеві партнери трудових мігрантів (жінки) - 84 особи (41,38%)

Група контролю (сироватки крові отримані для проведення порівняння поширеності носійства маркерів ІПСШ):

Сироватки крові разових донорів-чоловіків (відібрані згідно критеріїв відбору одномоментно на базі обласної станції переливання крові м.Ужгорода) - 66 сироваток крові (один зразок сироватки від однієї особи).

Сироватки крові вагітних жінок - пацієнток жіночих консультацій (відібрані згідно критеріїв відбору на базі жіночих консультацій №1 та №2 м.Ужгорода - обслуговуються жительки м.Ужгорода та Ужгородського району) - 62 сироватки крові (один зразок сироватки від однієї особи).

Дані про обстежених чоловіків наведено в табл.5.47, 5.48.

Таблиця 5.47

Чоловіки-трудові мігранти та чоловіки-донори групи порівняння

по віковим категоріям

Група дослідження	Вікова категорія (років)
	18-24	25-34	35-44	45+	Всього
	абс	%	абс	%	абс	%	абс	%	абс
Чоловіки- трудові мігранти	30	25,2	37	31,1	33	27,7	19	15,9	119
Чоловіки-донори	16	24,2	20	30,3	21	31,8	9	13,6	66

Таблиця 5.48

Чоловіки-трудові мігранти та чоловіки-донори групи порівняння

по місцю проживання

Група дослідження	Місце проживання
	Місто	Село
	абс	%	абс	%
Чоловіки- трудові мігранти (n=119)	39	32,8	80	67,2
Чоловіки-донори (n=66)	28	42,4	38	57,6

За даними табл.5.47 найбільшу частку за віковими категоріями склали трудові мігранти у віці 25-34 рр (31,1%) та 35-44 рр (27,7%), аналогічно і донори також у віці 25-34 рр ( 30,3%) та 35-44 рр (31,8%).

За місцем проживання найбільшу частку як основної (67,2%), так і контрольної (57,6%) групи склали жителі села.

Далі наведені дані про обстежених жінок. Табл.5.49, 5.50.

Відповідно з даними табл.5.49 найбільшу частку жінок-статевих партнерів трудових мігрантів склали особи у віці 25-34 рр (57,1%) та 18-24 рр (17,9%), а серед контрольної групи (вагітні) теж у віці 25-34 рр (58,1%) та 18-24 рр (32,3%).

За місцем проживання більшу частку склали особи, які проживають у місті: 52,4% - жінки-статеві партнери трудових мігрантів; 61,3% - вагітні жінки.

Таблиця 5.49

Жінки-статеві партнери трудових мігрантів та вагітні жінки групи порівняння по віковим категоріям

Група дослідження	Вікова категорія (років)
	18-24	25-34	35-44	45+	Всього
	абс	%	абс	%	абс	%	абс	%	абс
Жінки статеві партнери трудових мігрантів	15	17,9	48	57,1	14	16,7	7	8,3	84
Вагітні жінки	20	32,3	36	58,1	6	9,7	0	0	62

Таблиця 5.50

Жінки-статеві партнери трудових мігрантів та вагітні жінки групи порівняння по місцю проживання

Група дослідження	Місце проживання
	Місто	Село
	абс	%	абс	%
Жінки СПТМ (n=84)	44	52,4	40	47,6
Вагітні жінки (n=62)	38	61,3	24	38,7

Наступним кроком дослідження було вивчення рівня носійства маркерів основних ІПСШ. Дослідження проводилося окремо як у чоловіків, так і жінок. ВІЛ-позитивних результатів обстеження сироваток крові не виявлено.

Результати дослідження серед чоловіків наведено в табл. 5.51.

Дані табл.5.51 вказують на те, що у чоловіків-трудових мігрантів не виявлено жодного з маркерів ІПСШ у 56,3±4,5% випадків. При цьому виявлено маркери одного ІПСШ у 35,3±4,4%, а виявлено маркери двох і більше ІПСШ у 8,4±2,5% випадків.

Таблиця 5.51

Результати обстеження чоловіків-трудових мігрантів та чоловіків-донорів групи порівняння

Результати тестування сироваток крові	Група дослідження (чоловіки ТМ) (n=119)	Група порівняння (чоловіки - разові донори) (n=66)
	абс.	Р ±m,%	абс.	Р ±m,%
Не виявлено жодного з маркерів ІПСШ	67	56,3±4,5	52	78,8±5,0
Виявлено маркери одного ІПСШ	42	35,3±4,4	12	18,2±4,7
Виявлено маркери двох і більше ІПСШ	10	8,4±2,5	2	3,0±2,1

У контрольній групі (чоловіки-донори) не виявлено жодного з маркерів ІПСШ у 78,8±5,0% осіб, що достовірно більше ніж в основній групі (р?0,05). При цьому виявлено маркери одного ІПСШ у 18,2±4,7%, а виявлено маркери двох і більше ІПСШ у 3,0±2,1% осіб.

Порівняння отриманих даних вказує на те, що рівень виявлення маркерів одного ІПСШ у основній групі достовірно вище ніж у контрольній в 1,94 (р?0,05) рази, а маркерів двох і більше ІПСШ в 2,8 (р?0,05)разів, що вказує на трудову міграцію як на фактор імовірного ризику інфікування ІПСШ та, відповідно, ВІЛ статевим шляхом.

Далі наведені дані щодо результатів дослідження серед жінок. Результати наведено в табл.5.52.

Таблиця 5.52

Результати обстеження жінок - статевих партнерів трудових мігрантів та вагітних жінок групи порівняння

Результати тестування сироваток крові	Група дослідження (жінки статеві партнери трудових мігрантів) (n=84)	Група порівняння (вагітні жінки) (n=62)
	абс.	Р ±m%	абс.	Р ±m%
Не виявлено жодного з маркерів ІПСШ	67	79,8±4,4	54	87,1±4,3
Виявлено маркери одного ІПСШ	9	10,7±3,4	5	8,1±3,5
Виявлено маркери двох і більше ІПСШ	8	9,5±3,2	3	4,8±2,7

Аналіз даних табл.5.52 вказує на те, що серед жінок-статевих партнерів трудових мігрантів встановлено вищий рівень наявності маркерів ІПСШ ніж у жінок контрольної групи. Так, не виявлено жодного з маркерів ІПСШ у жінок основної групи у 79,8±4,4% осіб та контрольної групи у 87,1±4,3%: різниця складає 7,3±2,2% (р?0,05). Наявність маркерів двох і більше ІПСШ у жінок статевих партнерів трудових мігрантів виявлено у 1,98 (р?0,05) разів більше ніж у жінок контрольної групи.

Отже, поширеність носійства маркерів ІПСШ в групі власне трудових мігрантів чоловіків є достовірно вищою, ніж в контрольній групі чоловіків-донорів крові. Отримані дані підтверджують гіпотезу, що трудовим мігрантам-чоловікам в більшій мірі притаманна ризикована щодо інфікування ІПСШ, в тому числі і ВІЛ статевим шляхом, поведінка ніж в аналогічній віковій групі чоловіків загального населення.

Результати першого спеціального зв'язаного епідеміологічного дослідження поширення ВІЛ-інфекції в середовищі з визначенням рівня інформованості з питань ВІЛ/СНІД в середовищі трудових мігрантів та їх близького оточення, яке проводилося в період: квітень 2012 року - березень 2013 року детально викладено у сьомому розділі дисертації.

Висновки за розділом

1. Результати епідеміологічно-поведінкового дослідження серед дорослих ВІЛ-інфікованих осіб, пов'язаних з трудовою міграцією вперше виявлених і поставлених на диспансерний облік в Закарпатській області протягом 2007-2013 років показали наступне: 322 дорослих, які знаходяться на ДО за причини ВІЛ-інфікування, з трудовою міграцією повязані 166 осіб (51,6%), у т.ч. із 164 чоловіків - 96 заробітчан (58,5%) та із 158 жінок - 70 повязані з трудовою міграцією (44,3%). Серед 70 жінок, повязаних з трудовою міграцією, частка жінок, які самі є сезонними працівницями, склала 18,6% (13 осіб), частка жінок, які парами виїжджають на заробітки (як разом, так і в різні регіони) - 20,0% (14 осіб), частка жінок, які самі не є трудовими мігрантами, але їх чоловіки/сексуальні партнери є трудовими мігрантами, - 61,4% (43 особи). Найбільша частка ВІЛ-інфікованих осіб, пов'язаних з трудовою міграцією (31,9%) зареєстровано у Хустському районі, де найвищий показник поширеності ВІЛ-інфекції в області - 54,2 на 100 тис. населення. При аналізі розподілу трудової міграції за напрямками міграції за адміністративними територіями установлено, що в цілому по області ВІЛ-інфіковані трудові мігранти виїжджають на заробітки найчастіше в Росію (57,8%), дещо менше - в інші області України (28,3%). Причому, у найбільш вражених ВІЛ-інфекцією районах області переважна більшість зареєстрованих ВІЛ-інфікованих трудових мігрантів працювало у Росії: у Тячівському районі в Росії працюють 65,6% трудових мігрантів, у Мукачівському - 63,6%, у Хустському - 62,3%. ВІЛ-інфіковані трудові мігранти практикують ризиковану сексуальну поведінку: 41,7±5,0% ВІЛ-інфікованих трудових мігрантів-чоловіків та 44,4±9,7% жінок мали сексуальні зв'язки на заробітках і, відповідно, 74,0±4,5% та 85,0±7,0% продовжували статеві відносини без презервативів, знаючи, що вони є ВІЛ-інфікованими. Негативом є те, що навіть після встановлення позитивного ВІЛ-статусу і отримання докладних медико-соціальних консультацій щодо подальшої поведінки і заходів попередження розповсюдження ВІЛ-інфекції, лише 10,4±2,4% осіб дотримується правил безпечної сексуальної поведінки і використовує презервативи при статевих відносинах, що характеризує низький рівень статевої культури і свідомості. 44,8±3,9% ВІЛ-інфікованих осіб, пов'язаних з трудовою міграцією мають сексуальні стосунки не лише з одним статевим партнером із яким в шлюбі, але і з випадковими сексуальними партнерами.

2.Вивчення характеристик трудової міграції респондентів показало, що серед чоловіків найбільш пріоритетним напрямком трудової міграції є Росія (42,2±2,3%) та інші області України (31,5±2,1%), а на останньому місті країни Європи - 26,3±2,0%. Серед жінок навпаки, найбільш пріоритетним напрямком трудової міграції є країни Європи (55,4±5,2%), а потім внутрішня міграція в Україні (25,0±4,5%) та Росія (19,6±4,1%). В цілому на першому місці є трудова міграція в Росію (38,5±2,1%), на другому - країни Європи (31,1±1,9%) і на третьому місці з показником 30,4±1,9% - внутрішня трудова міграція в Україні.

Встановлено певну залежність кількості разів повернення до дому від напрямку трудової міграції чоловіків. Так, найчастіше (більше 4 разів на рік) додому приїздять чоловіки, що працюють в Україні (17,7±3,1%), а найрідше - в Росії (3,6±1,3). Різниця складає 4,9 (р?0,01) разів. Частка трудових мігрантів чоловіків із країн Європи, що становить 54,5±4,5%, приїздить до дому за рік один-два рази (найчастіше), а частка тих, хто приїздить до дому найрідше складає 0,8±0,8% (не щорічно). Різниця є достовірною і складає 68,1 (р?0,01) разу. Три-чотири рази на рік приїздить 30,9±4,2% чоловіків - трудових мігрантів із країн Європи. 15,2±1,5% опитаних, в тому числі 14,1±1,6% чоловіків та 20,8±4,2% жінок, періоди повернення до дому не вказали. Повернення до дому пов'язують з великими релігійними святами (Різдво, Пасха) та Новим роком 84,8±1,5% опитаних в тому числі 85,9±1,6% чоловіків та 79,2±4,2% жінок. Повернення з сезонних робіт, поновлення віз і т.д. є приводом для приїзду до дому для 35,4±2,0% осіб, що прийняли участь у дослідженні, в тому числі для 32,8±2,2% чоловіків та 49,2±5,2% жінок.

3.Результати вивчення поведінкових характеристик трудових мігрантів та їх близького оточення показали наступне. Сексуальна поведінка представників даної групи населення зумовлює як їх індивідуальні ризики щодо інфікування ВІЛ, так і створює умови до поширення ВІЛ-інфекції серед загального населення. Сексуальні стосунки протягом останнього року були лише з одним постійним партнером у 68,1±2,2% опитаних. В той же час, досить значний відсоток респондентів (27,4±2,1%) вказують на наявність статевих контактів і з випадковими статевими партнерами одним або кількома. Найбільша частка осіб, що практикували сексуальні відносини з одним випадковим партнером протягом року виявлено в групі чоловіків-внутрішніх трудових мігрантів - 23,8±3,5%. Однак, серед респондентів, які вказують на наявність кількох випадкових сексуальних партнерів переважають чоловіки-зовнішні трудові мігранти, які виїздять на заробітки в країни Європи та Росію - 10,6±2,8% та 10,7±2,2% відповідно. Частка осіб, які практикували сексуальні відносини з випадковими партнерами протягом останніх 12 місяців серед жінок-трудових мігрантів менше ніж в групі чоловіків - 14,1±3,6%, що вказує на менш поширену практику ризикованої сексуальної поведінки щодо інфікування ВІЛ у жінок-трудових мігрантів у порівняні з чоловіками. 8,4±1,3 % трудових мігрантів-чоловіків вважають себе інформованими про ВІЛ-статус усіх своїх сексуальних партнерів. Найнижчий рівень інформованості констатується серед чоловіків-зовнішніх трудових мігрантів, які виїдять на заробітки до Росії - 3,0±1,2% опитаних. Рівень інформованості про ВІЛ-статус усіх сексуальних партнерів у групі жінок навіть менше ніж у групі чоловіків-трудових мігрантів і складає лише 5,4±2,4%. 17,1±1,7% опитаних чоловіків-трудових мігрантів використовують презерватив при сексуальних контактах. Найвищий рівень використання презервативу виявлено серед чоловіків-зовнішніх трудових мігрантів, що виїздять до країн Європи - 23,6±3,8%. Майже половина опитаних (49,0±2,3%) респондентів використовують презерватив вибірково або інколи. В групі жінок-трудових мігрантів ситуація ще гірше - лише 13,0±3,5% опитаних вказують на постійне використання презервативу. Взагалі не використовували презерватив при сексуальних контактах 26,1±4,6% опитаних жінок-трудових мігрантів, при цьому даний показник не залежить від напрямку міграції. Серед жінок-трудових мігрантів частка осіб, які вказали на наявність епізодів ІПСШ протягом останніх 3-х років вище ніж в групі чоловіків - 31,5±4,8% проти 17,6±1,8%. Найвищий відсоток - 35,3±6,7% серед опитаних жінок, які виїздять на заробітки до країн Європи.

Рівень розповсюдженості ВІЛ-інфікції, за отриманими нами даними, в середовищі трудових мігрантів та їх близького оточення у 12,1 рази вище, ніж серед загального населення регіону: 1,09 проти 0,09 відповідно. Отримані дані підтверджують твердження, що трудові мігранти та їх близьке оточення є більш уразливим щодо інфікування ВІЛ і являються групою підвищеного ризику інфікування ВІЛ в області.