Профілактика та лікування карієсу зубів та захворювань тканин пародонта у дітей з вродженою глухотою

2.3.5. Статистичні методи дослідження

Статистичну обробку результатів досліджень проводили за допомогою пакету програм «Statisticа 8.0». Розраховували середньоарифметичне значення кількісних показників, представлених у тексті у вигляді (М±m), де М - вибіркове середнє, m - похибка середнього. Результати опису якісних показників (частота вилучення) виражали у відсотковому співвідношенні. У всіх процедурах статистичного аналізу розраховувався досягнутий рівень значимості (р), при цьому критичний рівень значимості у цьому дослідженні приймався як рівний 0,05. Перевірку гіпотези про рівність генеральних середніх у двох групах, що порівнювалися, проводили за допомогою непараметричного критерію Вілкоксона-Манна-Вітні для незалежних вибірок, відсоткові співвідношення - за допомогою критерію ч-квадрат.



Розділ 3. Стан твердих тканин зубів і пародонта у дітей із вродженою глухотою до проведення лікувально- профілактичних заходів

Однією з найбільш актуальних проблем в Україні є стан здоров'я дитячого населення, а особливо стоматологічного здоров'я дітей. Особливе занепокоєння викликають діти з вродженими вадами розвитку, зокрема, - з вродженою глухотою.

У зв'язку з цим ми провели оцінку стану стоматологічного здоров'я в дітей із вродженою глухотою, порівнюючи отримані відомості з аналогічними показниками в дітей з нормальним слухом.

3.1 Стан гігієни порожнини рота у дітей із вродженою глухотою

Стан гігієни порожнини рота у дітей основної та контрольної групи оцінювали за допомогою індексів першої (гігієнічний індекс (ГІ) (Федоров Ю. А., Володкіна В. В., 1971) (табл. 3.1.1) та ГІ Stallard (1969) (табл. 3.1.2)) та другої груп (ГІ J. Silness (1964) і H. Loe (1967) (табл. 3.1.3)).

Таблиця 3.1.1 Показники ІГ за Федоровим-Володкіною у дітей основної та контрольної груп до проведення лікувально-профілактичних заходів, (M±m)

Група	N	Індекс гігієни, M±m	Група	N	Індекс гігієни, M±m	Група	N	Індекс гігієни, M±m
КГ1	10	1,63±0,15***	КГ2	10	1,83±0,14***	КГ3	12	1,72±0,10***
ОГ1	23	3,13±0,17***	ОГ2	21	2,66±0,13***	ОГ3	26	2,64±0,13***

Примітка. Р - показник вірогідних відмінностей результатів між КГ і ОГ (* - Р > 0,05, ** - Р<0,05, *** - Р<0,01).

При порівнянні показників ГІ за Федоровим-Володкіною до проведення лікувально-профілактичних заходів у дітей основної та контрольної групи було встановлено достовірну різницю між ними (Р<0,01). Діти КГ мали задовільний рівень гігієни (1,6-2,0 бали), а ОГ - поганий рівень гігієни (2,6-3,4 бали). У ДВГ першої вікової групи індекс гігієни в 1,9 раза, другої та третьої вікової групи - в 1,5 раза перевищував показник здорових дітей (табл. 3.1.1, рис. 3.1.1).

Рис. 3.1.1. Показники ІГ Федорова-Володкіної у дітей основної та контрольної груп до проведення лікувально-профілактичних заходів.

Наступний показник, за допомогою якого оцінювали якість гігієни порожнини рота здорових дітей та ДВГ до проведення лікувально-профілактичних заходів, був ІГ Stallаrd (табл. 3.1.2).

Таблиця 3.1.2. Показники ІГ за Stallаrd у дітей основної та контрольної груп до проведення лікувально-профілактичних заходів, (M±m)

Група	N	Індекс гігієни, M±m	Група	N	Індекс гігієни, M±m	Група	N	Індекс гігієни, M±m
КГ1	10	1,03±0,17***	КГ2	10	1,22±0,17***	КГ3	12	1,13±0,13***
ОГ1	23	2,18±0,11***	ОГ2	21	1,89±0,09***	ОГ3	26	1,96±0,11***

Примітка. Р - показник вірогідних відмінностей результатів між КГ і ОГ (* - Р > 0,05, ** - Р<0,05, *** - Р<0,01).

В ОГ та КГ дітей була отримана достовірна (Р<0,01) різниця між показниками. Так, у першій віковій групі ДВГ індекс був достовірно вищий у 2,1 раза (Р<0,01), порівняно зі здоровими дітьми. Аналогічна картина спостерігалася в другій і третій вікових групах дітей з вадами слуху, де показники індексу гігієни Stallаrd перевищували показники здорових дітей у 1,6 раза та в 1,7 раза відповідно (Р<0,01) (табл. 3.1.2, рис. 3.1.2).

Рис. 3.1.2. Показники ІГ за Stallаrd у дітей основної та контрольної груп до проведення лікувально-профілактичних заходів.

Оцінка якості гігієни порожнини рота дітей ОГ та КГ за допомогою ІГ Silness і Loe виявила достовірну різницю між показниками (Р<0,01) (табл. 3.1.3).

Таблиця 3.1.3. Показники ІГ Silness і Loe у дітей основної та контрольної груп до проведення лікувально-профілактичних заходів, (M±m)

Група	N	Індекс гігієни, M±m	Група	N	Індекс гігієни, M±m	Група	N	Індекс гігієни, M±m
КГ1	10	1,12±0,18***	КГ2	10	1,36±0,19***	КГ3	12	1,17±0,13***
ОГ1	23	2,26±0,11***	ОГ2	21	1,95±0,09***	ОГ3	26	2,01±0,11***

Примітка. Р - показник вірогідних відмінностей результатів між КГ і ОГ (* - Р > 0,05, ** - Р<0,05, *** - Р<0,01).

Так у 7-8-річних ДВГ цей показник становив 2,26±0,11 бала, що в 2 рази перевищує показник здорових дітей відповідної вікової групи (Р<0,01). У ДВГ 11-12 років цей показник був на рівні 1,95±0,09 бала, перевищуючи показник дітей із нормальним слухом у 1,4 раза (Р<0,01). Діти 14-15 років основної групи мали індекс гігієни 2,01±0,11 бала, тобто в 1,7 раза більший, порівняно з показником КГ дітей (Р<0,01) (табл. 3.1.3, рис. 3.1.3).

Рис. 3.1.3. Показники ІГ Silness і Loe у дітей основної та контрольної груп до проведення лікувально-профілактичних заходів.

Таким чином, можна зазначити, що гігієна порожнини рота у ДВГ є достовірно гіршою, порівняно з дітьми, які мають нормальний слух.

Також аналіз оцінки рівня гігієни переконливо свідчить, що показники ІГ за Федоровим-Володкіною, за Stallard та Silness і Loe не мають тенденції до підвищення у віковому аспекті, а навпаки, простежується їх зниження та стабілізація. Цей факт пояснюється підвищенням із віком рівня освіченості й свідомості дітей.

3.2 Стан твердих тканин зубів у дітей із вродженою глухотою

У ДВГ 7-15 років поширеність карієсу була дещо вищою, порівняно з показниками ДНС. Однак достовірної різниці між показниками ОГ та КГ дітей всіх вікових груп виявлено не було (Р>0,05) (табл. 3.2.1, рис. 3.2.1).



Таблиця 3.2.1 Поширеність карієсу зубів у дітей основної та контрольної груп до проведення лікувально-профілактичних заходів, (M±m)

Група	N	Поширеність,%	Група	N	Поширеність,%	Група	N	Поширеність,%
КГ1	10	80	КГ2	10	70	КГ3	12	75
ОГ1	23	83	ОГ2	21	81	ОГ3	26	85

Рис. 3.2.1. Показники поширеності карієсу зубів у дітей основної та контрольної груп до проведення лікувально-профілактичних заходів.

Необхідно зауважити, що поширеність карієсу постійних зубів у трьох вікових групах ДВГ була значно вищою, порівняно з КГ дітей (табл. 3.2.2).

Таблиця 3.2.2 Поширеність карієсу постійних зубів у дітей основної та контрольної груп до проведення лікувально-профілактичних заходів, (M±m)

Група	N	Поширеність,%	Група	N	Поширеність,%	Група	N	Поширеність,%
КГ1	10	30	КГ2	10	60	КГ3	12	75
ОГ1	23	65	ОГ2	21	71	ОГ3	26	85

Так, у 7-8-річних ДВГ поширеність карієсу постійних зубів була в 2,2 раза вищою, порівняно зі здоровими однолітками. В другій та третій вікових групах ДВГ цей показник був дещо нижчий, але все одно перевищував значення КГ на 18% та 13% відповідно (табл. 3.2.2, рис. 3.2.2).



Рис. 3.2.2. Показники поширеності карієсу постійних зубів у дітей обох груп до проведення лікувально-профілактичних заходів.

У дітей з вродженою глухотою не простежувалася залежність локалізації каріозних порожнин від віку обстежуваних дітей.

Розподіл каріозних порожнин за локалізацією каріозного процесу в ДВГ наведено на рис. 3.2.3., 3.2.4., 3.2.5.

Рис. 3.2.3. Розподіл каріозних порожнин за локалізацією каріозного процесу в дітей 7-8 років із вродженою глухотою (класи за Блеком).



Рис. 3.2.4. Розподіл каріозних порожнин за локалізацією каріозного процесу в дітей 11-12 років із вродженою глухотою (класи за Блеком).

Рис. 3.2.5. Розподіл каріозних порожнин за локалізацією каріозного процесу в дітей 14-15 років із вродженою глухотою (класи за Блеком).

Каріозній процес у всіх вікових групах ДВГ вражав здебільшого жувальні, контактні поверхні молярів та сліпі ямки різців, рідше контактні поверхні різців та іклів, а також у незначній кількості виявлявся в ділянці шийки молярів.

Порівняльний аналіз локалізації каріозних порожнин у ДВГ та ДНС наведено в таблиці 3.2.3. У ДВГ каріозний процес у 2,7 раза частіше вражав жувальну поверхню молярів та сліпі ямки різців, у 22 рази частіше - контактні поверхні різців та іклів, у 18 разів частіше локалізувався на контактних поверхнях і пришийковій ділянці молярів, порівняно з ДНС. У здорових дітей не було виявлено випадків карієсу зубів з локалізацією на контактній поверхні різців та іклів, а також пришийковій ділянці молярів.

Таблиця 3.2.3. Розподіл каріозних порожнин за локалізацією каріозного процесу в обстежених дітей до проведення лікувально-профілактичних заходів

Класи каріозних порожнин за Блеком	Діти, що мають каріозні порожнини (%)
	Глухі (N=99)	Здорові (N=43)
І	79	29
ІІ	36	2
ІІІ	22	-
ІV	-	-
V	18	-

Окрім локалізації, оцінено характер розподілу каріозних порожнин за перебігом каріозного процесу до проведення лікувально-профілактичних заходів у дітей ОГ (табл. 3.2.4).

Таблиця 3.2.4 Розподіл каріозних порожнин за перебігом каріозного процесу в дітей порівнюваних груп до проведення лікувально-профілактичних заходів

Характер перебігу каріозного процесу	Діти, що мають каріозні порожнини (%, абс.)
	Глухі (N=99)	Здорові (N=43)
	%	абс.	%	абс.
Гострий	73	72	-	-
Хронічний	84	83	43	14

У дітей КГ з нормальним слухом не було виявлено жодного випадку гострого перебігу каріозного процесу, в той час як 73% дітей із вродженою глухотою мали гострий перебіг каріозного ураження зубів. У дітей ОГ осередків хронічного карієсу було виявлено майже в 2 рази більше, порівняно з КГ.

У таблиці 3.2.5 наведено дані щодо розподілу каріозних порожнин за перебігом каріозного процесу в дітей основної та контрольної груп до проведення лікувально-профілактичних заходів, залежно від віку.

Таблиця 3.2.5 Розподіл каріозних порожнин за перебігом каріозного процесу в дітей основної та контрольної груп до проведення лікувально-профілактичних заходів, залежно від віку

Перебіг каріозного процесу	Діти з вродженою глухотою, N=70
	ОГ1, N=23	ОГ2, N=21	ОГ3, N=26
	%	абс.	%	абс.	%	абс.
Гострий	52	12	71	15	62	16
Хронічний	83	19	91	19	81	21
Перебіг каріозного процесу	Діти без вад слуху, N=32
	КГ1, N=10	КГ2, N=10	КГ3, N=12
	%	абс.	%	абс.	%	абс.
Гострий	-	-	-	-	-	-
Хронічний	30	3	40	4	25	3

Аналізуючи дані таблиці 3.2.5 можна зробити висновок, що в 11-12-річних дітей основної та контрольної груп поширеність як гострого, так і хронічного перебігу каріозного процесу зростала, порівнювано з 7-8-річними дітьми, а до 14-15 років, навпаки, - знижувалася. Так, наприклад, у дітей із вродженою глухотою помічено підвищення поширеності гострого перебігу каріозного процесу в 11-12-річному віці в 1,4 раза (Р<0,05), порівняно з 7-8-річними дітьми. До 14-15 років цей показник знижувався в 1,2 раза (Р<0,05). Зниження поширеності як гострого, так і хронічного перебігу каріозного процесу в 14-15 річному віці, на нашу думку, пов'язане з фізіологічною зміною зубів.

Наступним показником, який ми оцінювали, була глибина ураження каріозним процесом твердих тканин зубів у дітей основної і контрольної груп. Розподіл каріозних порожнин за глибиною ураження твердих тканин зубів у дітей із вродженою глухотою та нормальним слухом наведено в таблиці 3.2.6.



Таблиця 3.2.6 Розподіл каріозних порожнин за глибиною ураження твердих тканин зубів у дітей основної та контрольної груп до проведення лікувально-профілактичних заходів

Обстежені діти	Глухі (N=99)	Здорові (N=43)
	%	абс.	%	абс.
Неускладнений карієс	90	89	28	12
Початковий	63	62	-	-
Поверхневий	18	18	-	-
Середній	70	69	21	9
Глибокий	20	20	-	-
Ускладнений карієс	27	27	5	2

У ДВГ виявлено в 3,2 раза вищу поширеність неускладненого карієсу, порівняно з КГ дітей (див. табл. 3.2.6). У ДНС не було зафіксовано жодного випадку початкової, поверхневої та глибокої стадій каріозного процесу, в той час як 63%, 18% та 20% дітей ОГ мали каріозні ураження відповідної глибини. Окрім того, у ДВГ в 5,4 раза частіше траплявся ускладнений перебіг каріозного ураження. Ускладнений карієс тимчасових зубів у ДВГ був представлений у формі хронічного гранулюючого періодонтиту. На момент обстеження у дітей не було виявлено норицевих ходів, були наявні лише сліди від нориць. Такий діагноз був підтверджений рентгенологічним дослідженням. Ускладнений карієс постійних зубів у дітей ОГ перебігав у формі хронічного фіброзного пульпіту. Крім того, характерним для ДВГ була одночасна наявність порожнин різної глибини та ускладнених форм карієсу, кількох порожнин в одному зубі.

Також ми вважали за актуальне проаналізувати розподіл каріозних порожнин за глибиною ураження твердих тканин зубів у дітей із вродженою глухотою, залежно від віку (табл. 3.2.7).



Таблиця 3.2.7 Розподіл каріозних порожнин за глибиною ураження твердих тканин зубів у дітей основної та контрольної груп до проведення лікувально-профілактичних заходів, залежно від віку

Карієс зубів	Групи дітей
	Діти з вродженою глухотою, N=70
	ОГ1, N=23	ОГ2, N=21	ОГ3, N=26
	%	абс.	%	абс.	%	абс.
Неускладнений	83	19	91	19	85	22
Початковий	30	7	57	12	54	14
Поверхневий	4	1	-	-	-	-
Середній	78	18	81	17	81	21
Глибокий	22	5	33	7	27	7
Ускладнений	65	15	24	5	12	3
	Діти без вад слуху, N=32
Карієс зубів	КГ1, N=10	КГ2, N=10	КГ3, N=12
	%	абс.	%	абс.	%	абс.
Неускладнений	20	2	30	3	25	3
Початковий	-	-	-	-	-	-
Поверхневий	-	-	-	-	-	-
Середній	20	2	30	3	-	-
Глибокий	-	-	-	-	-	-
Ускладнений	10	1	10	1	-	-

Так, у дітей ОГ було виявлено, що кількість зубів, уражених початковим та глибоким карієсом, з віком зростала: у 11-12-річних дітей початкове та глибоке ураження каріозним процесом зубів виявлялося у 1,9 раза та в 1,5 раза частіше, порівняно з 7-8-річними дітьми; в подальшому ці показники значною мірою не знижувалися. У 4% 7-8-річних ДВГ виявлено поверхневе ураження зубів каріозним процесом. У середній та старшій вікових групах не було виявлено жодного випадку локалізації каріозного процесу в емалі зубів. У той же час у ДВГ з віком відзначено зменшення випадків поширеності ускладненого плину каріозного процесу за рахунок фізіологічної зміни зубів.

Крім того, несприятливим показником у групі ДВГ було зростання відсотка ускладненого карієсу постійних зубів. Так у 7-8-річних дітей не було виявлено жодного випадку ускладненого карієсу постійних зубів проти 12% - у групі ДВГ 14-15 років. Натомість у всіх вікових групах дітей без вад слуху не було виявлено жодного випадку ускладнення карієсу постійних зубів. Також у дітей КГ не простежувалося залежності розподілу каріозних порожнин за глибиною ураження твердих тканин зубів від віку (табл. 3.2.7).

Наступним етапом було дослідження інтенсивності карієсу за показниками КПВз+кпз та КПВз у дітей ОГ та КГ (табл. 3.2.8).

Таблиця 3.2.8 Показники інтенсивності карієсу зубів за індексом КПВз+кпз та КПВз у дітей основної та контрольної груп до проведення лікувально-профілактичних заходів, (M±m)

Гру-па	N	Інтенсив-ність, M±m	Гру-па	N	Інтенсив-ність, M±m	Гру-па	N	Інтенсив-ність, M±m
КГ1	10	2,60±0,15**	КГ2	10	1,60±0,14**	КГ3	12	1,50±0,10***
ОГ1	23	5,48±0,17**	ОГ2	21	4,10±0,13**	ОГ3	26	4,35±0,13***

Примітка. Р - показник вірогідних відмінностей результатів між КГ і ОГ (* - Р > 0,05, ** - Р<0,05, *** - Р<0,01).

Порівнюючи інтенсивність карієсу в ОГ1, ОГ2, ОГ3 та КГ1, КГ2, КГ3 можна зазначити, що цей показник був вищий у групі дітей із вродженою глухотою в 2,1 раза (Р<0,05), 2,6 раза (Р<0,05) та 2,9 раза (Р<0,01) відповідно, що свідчить про більш високу інтенсивність каріозного процесу в групі дітей з особливими потребами (табл. 3.2.8, рис. 3.2.6).

Показники інтенсивності карієсу зубів за індексом КПВз+кпз, КПВз у дітей основної та контрольної груп до проведення лікувально-профілактичних заходів представлено на рисунку 3.2.6.



Рис. 3.2.6. Показники інтенсивності карієсу зубів за індексом КПВз+кпз, КПВз у дітей основної та контрольної груп до проведення лікувально-профілактичних заходів.

Усе перераховане вище свідчить про недостатність та неефективність заходів лікування та профілактики в групі дітей із вродженою глухотою, з одного боку, і зниження рівня резистентності організму дітей - з другого.

Підсумовуючи все зазначене, можна зробити наступні висновки. Майже у всіх дітей із вродженою глухотою каріозний процес в постійних зубах розпочинався одразу після їх прорізування (поширеність карієсу постійних зубів у 7-8-річних дітей становить 65%), швидко прогресував (поширеність карієсу постійних зубів у 11-12-річних - 71%) і до 15-річного віку майже не залишалося дітей з інтактними зубами (поширеність карієсу постійних зубів у 14-15-річних дітей становила 85%). У віковому аспекті в дітей ОГ простежується чітке підвищення інтенсивності каріозного процесу. Так, у групі 7-8-річних ДВГ індекс КПВз становив 1,17±0,17 (Р<0,05), в групі 11-12-річних - 3,29±0,13 (Р<0,05), а до 14-15-річного віку досяг 4,35±0,13 (Р<0,05). Каріозний процес у 79% випадків уражав жувальну поверхню молярів та сліпі ямки різців, у 36% випадків - контактні поверхні різців та іклів, у 22% випадків він локалізувався на контактних поверхнях молярів та у 18% випадків - на пришийкових ділянках зубів. Також треба зазначити, що 73% дітей із вродженою глухотою мали гострий перебіг каріозного ураження зубів. Діти з порушенням органа слуху в 27% випадків мали ускладнений плин каріозного процесу, який у тимчасових зубах був представлений у формі хронічного гранулюючого періодонтиту, а в постійних зубах - у формі хронічного фіброзного пульпіту.

3.3 Стан тканин пародонта у дітей із вродженою глухотою

Діагноз хвороб пародонта в обстежених групах дітей із вродженою глухотою та без патології органа слуху було встановлено на основі клінічних ознак та відповідно до класифікації Н. Ф. Данилевського (1998) [18].

На рисунках 3.3.1 та 3.3.2 представлено розподіл поширеності різних форм запальних захворювань пародонта в ОГ та КГ дітей. З цих даних видно, що поширеність хвороб пародонта у ДВГ становила 91%, у той час як у ДНС цей показник - 78%.

Рис. 3.3.1. Поширеність різних форм запальних захворювань тканин пародонта у дітей із вродженою глухотою.



Рис. 3.3.2. Поширеність різних форм запальних захворювань тканин пародонта у дітей без патології слуху.

У всіх обстежених дітей КГ і ОГ не було виявлено жодного випадку дистрофічно-запальних, прогресуючих ідіопатичних захворювань та продуктивних процесів у тканинах пародонта. У ДВГ та ДНС були представлені такі нозологічні одиниці, як папіліт, гінгівіт. За характером перебігу в дітей ОГ та КГ не було виявлено жодного випадку гострого плину запального процесу в тканинах пародонта. Також за формою перебігу в дітей ОГ та КГ не було виявлено жодного випадку виразкового та атрофічного процесу. За глибиною ураження у дітей ОГ та КГ запальний процес вражав м'які тканини.

У ДВГ переважав катаральний гінгівіт середнього ступеня важкості (43%), водночас у ДНС середній ступінь важкості запального процесу був зафіксований лише у 19% випадків - виявлявся здебільшого легкий ступінь важкості катарального гінгівіту (53%). У дітей КГ не виявлено жодного випадку важкого ступеня важкості катарального гінгівіту, а у ДВГ він був зафіксований у 11% випадків. Поширеність гіпертрофічного гінгівіту в ОГ та КГ була невисокою - 9% та 6% відповідно.

Залежно від віку обстежуваних дітей ОГ та КГ виявлено наступні особливості. У ДВГ у віковому аспекті спостерігалося зростання поширеності запальних захворювань тканин пародонта. Так, у 7-8-річних дітей цей показник становив 83%, в 11-12-річному віці - 90%, а в 14-15-річному віці не було виявлено жодної дитини зі здоровими тканинами пародонта. У ДНС у віковому аспекті не простежувалося значних коливань поширеності запальних захворювань тканин пародонта (КГ1 - 80%, КГ2 - 70%, КГ3 - 83%).

В ОГ дітей із віком простежувалося погіршення стану тканин пародонта. Так, якщо у дітей 7-8 років легкий ступінь важкості катарального гінгівіту спостерігався у 14% випадків, у дітей 11-12 років цей показник становив 19%, то в 14-15 років - він досяг 46%. У 14-15-річному віці в ОГ не було зафіксовано жодного випадку важкого ступеня катарального гінгівіту, проти 13% випадків у 7-8-річному віці. Гіпертрофічний гінгівіт був найбільше поширений в 11-12-річному віці (19%) - проти 4% у 7-8-річних дітей, а з досягненням 14-15 років його поширеність впала до 12%.

У першій та третій віковій групах КГ переважав легкий ступінь важкості катарального гінгівіту (КГ1 - 60%, КГ3 - 67%), в другій віковій групі легкий і середній ступінь важкості катарального гінгівіту виявлявся в однаковій кількості (по 30% відповідно). Розповсюдженість гіпертрофічного гінгівіту була невисокою, в КГ1 не було виявлено жодного такого випадку, а в КГ2 та КГ3 - 10% та 8% випадків відповідно.

Для об'єктивної оцінки стану тканин пародонта в роботі використано низку пародонтальних індексів. На основі використання індексу РМА, який добре відображає ступінь запалення ясен, у дітей із вродженою глухотою до проведення лікувально-профілактичних заходів було виявлено легкий та середній ступінь важкості гінгівіту. Показники стану тканин пародонта за індексом РМА у дітей порівнюваних груп до проведення лікувально-профілактичних заходів наведені в таблиці 3.3.1. та на рисунку 3.3.3.



Таблиця 3.3.1 Показники стану тканин пародонта за індексом РМА у дітей порівнюваних груп до проведення лікувально-профілактичних заходів,% (M±m)

Група	N	Індекс РМА	Група	N	Індекс РМА	Група	N	Індекс РМА
КГ1	10	9,80±6,53**	КГ2	10	11,70±5,88**	КГ3	12	7,67±3,02**
ОГ1	23	33,35±7,60**	ОГ2	21	24,71±7,09**	ОГ3	26	14,76±4,03**

Примітка. Р _- показник вірогідних відмінностей результатів між КГ і ОГ (* - Р > 0,05, ** - Р<0,05, *** - Р<0,01).

Показники індексу РМА, отримані в дітей ОГ, достовірно (Р > 0,05) відрізнялися від показників дітей КГ. У групі 7-8-річних ДВГ індекс РМА відповідав середньому ступеню важкості гінгівіту (33,35±7,60), в групі 11-12-ти та 14-15-річних дітей - легкому ступеню гінгівіту (24,71±7,09 та 14,76±4,03) (табл. 3.3.1, рис. 3.3.3).

Рис. 3.3.3. Показники стану тканин пародонта за індексом РМА у дітей порівнюваних груп до проведення лікувально-профілактичних заходів.

Для оцінки інтенсивності, поширеності захворювань тканин пародонта серед обстежених груп дітей та для планування заходів щодо лікування і профілактики цих захворювань використано індекс потреби в лікуванні хвороб пародонта - CPITN. Оцінку потреби в лікуванні проводили на підставі аналізу індексу і його складових (табл. 3.3.2., рис. 3.3.4).

Таблиця 3.3.2 Показники індексу CPITN у дітей порівнюваних груп до проведення лікувально-профілактичних заходів, (M±m)

Група	N	Індекс CPITN	Група	N	Індекс CPITN	Група	N	Індекс CPITN
КГ1	10	1,08±0,23***	КГ2	10	1,23±0,20***	КГ3	12	1,19±0,15***
ОГ1	23	1,80±0,09***	ОГ2	21	1,71±0,08***	ОГ3	26	1,65±0,07***

Примітка. Р - показник вірогідних відмінностей результатів між КГ і ОГ (* - Р > 0,05, ** - Р<0,05, *** - Р<0,01).

У всіх вікових групах ДВГ значення показника CPITN до проведення профілактичних та лікувальних заходів було достовірно вище, порівняно зі здоровими дітьми (Р<0,01) (табл. 3.3.2., рис. 3.3.4).

Рис. 3.3.4. Показники індексу CPITN у дітей основної та контрольної груп до проведення лікувально-профілактичних заходів.

Аналіз значення індексу CPITN показав, що діти КГ та ОГ всіх вікових груп потребували покращення гігієни порожнини рота.

Таким чином, стан тканин пародонта у всіх вікових групах дітей із вродженою глухотою був гіршим, порівняно з дітьми без патології слуху. Відповідно до значення індексу РМА, у ДВГ було діагностовано легкий та середній ступінь гінгівіту. Показники індексу РМА, отримані в ОГ, достовірно (Р<0,05) відрізнялися від показників дітей КГ. У групі 7-8-річних ДВГ індекс РМА відповідав середньому ступеню важкості гінгівіту (33,35±7,60), у групі 11-12-ти та 14-15-річних дітей - легкому ступеню важкості гінгівіту (24,71±7,09 та 14,76±4,03). Аналіз значення індексу CPITN показав, що всі діти КГ та ОГ всіх вікових груп потребували поліпшення гігієни порожнини рота. Значення показника CPITN до проведення профілактичних та лікувальних заходів у всіх вікових групах ДВГ було достовірно вище, порівняно зі здоровими однолітками (Р<0,01).

3.4 Біохімічні та імунологічні властивості ротової рідини у дітей із вродженою глухотою

3.4.1 Функціональні властивості ротової рідини

У групі дітей із вродженою глухотою та в групі дітей з нормальним слухом було проведено вивчення функціональних властивостей ротової рідини, яке включало: визначення водневого показника (pH) ротової рідини; визначення усереднених показників довірливого інтервалу коливань величини pH ротової рідини (?рН); визначення швидкості слиновиділення.

В основній та контрольній групах дітей значення рН ротової рідини до проведення лікувально-профілактичних заходів достовірно відрізнялося лише у першій віковій групі (Р<0,01), достовірних відмінностей між значеннями рН ротової рідини в двох інших вікових групах дітей не було виявлено (Р > 0,05) (див. табл. 3.4.1.1, рис. 3.4.1.1).

Таблиця 3.4.1.1 Показники pH ротової рідини у дітей основної та контрольної груп до проведення лікувально-профілактичних заходів, M±m

Група	N	pH	Група	N	pH	Група	N	Ph
КГ1	10	7,04±0,05***	КГ2	10	6,99±0,14*	КГ3	12	6,83±0,10*
ОГ1	23	7,20±0,07***	ОГ2	21	7,06±0,13*	ОГ3	26	6,91±0,13*



Примітка. Р - показник вірогідних відмінностей результатів між КГ і ОГ (* - Р > 0,05, ** - Р<0,05, *** - Р<0,01).

Рис. 3.4.1.1. Показники pH ротової рідини у дітей основної та контрольної груп до проведення лікувально-профілактичних заходів.

Наступним етапом дослідження стало проведення розрахунку відхилення величини pH від середнього її значення у дітей ОГ та КГ (табл. 3.4.1.2). Було виявлено достовірну відмінність показника у всіх трьох вікових групах дітей (Р<0,01).

Таблиця 3.4.1.2 Показники ДpH ротової рідини у дітей основної та контрольної груп до проведення лікувально-профілактичних заходів, M±m

Група	N	ДpH	Група	N	ДpH	Група	N	ДpH
КГ1	10	0,08±0,15***	КГ2	10	0,11±0,14***	КГ3	12	0,07±0,10***
ОГ1	23	0,76±0,17***	ОГ2	21	0,61±0,13***	ОГ3	26	0,58±0,13***

Примітка. Р - показник вірогідних відмінностей результатів між КГ і ОГ (* - Р > 0,05, ** - Р<0,05, *** - Р<0,01).

У дітей 1, 2 та 3 вікових груп ОГ, порівняно з дітьми КГ, значення показника ДpH було більше у 9,5 раза, 5,5 раза та 8,3 раза відповідно (табл. 3.4.1.2, рис. 3.4.1.2).



Рис. 3.4.1.2. Показники ДpH ротової рідини у дітей основної та контрольної груп до проведення лікувально-профілактичних заходів.

Наступною ланкою дослідження функціональних властивостей ротової рідини стало вивчення показників швидкості слиновиділення (мл/хв) в ОГ та КГ дітей (табл. 3.4.1.3, рис. 3.2.1.3).

Таблиця 3.4.1.3 Показники швидкості слиновиділення (мл/хв) у дітей порівнюваних груп до проведення лікувально-профілактичних заходів, M±m

Група	N	ШС, M±m	Група	N	ШС, M±m	Група	N	ШС,
КГ1	10	0,40±0,015***	КГ2	10	0,41±0,014***	КГ3	12	0,42±0,01***
ОГ1	23	0,32±0,017***	ОГ2	21	0,30±0,013***	ОГ3	26	0,30±0,013***

Примітка. Р - показник вірогідних відмінностей результатів між КГ і ОГ (* - Р > 0,05, ** - Р<0,05, *** - Р<0,01).

До проведення лікувально-профілактичних заходів у всіх трьох вікових групах ОГ показники ШС були знижені й достовірно відрізнялися від відповідних показників КГ (Р<0,01) (табл. 3.4.1.3, рис. 3.2.1.3).



Рис. 3.4.1.3. Показники швидкості слиновиділення (мл/хв) у дітей порівнюваних груп до проведення лікувально-профілактичних заходів.

Таким чином, підсумовуючи наведені вище дані, можна зробити висновок, що до проведення лікувально-профілактичних заходів у всіх трьох вікових групах ДВГ показники швидкості слиновиділення були знижені й достовірно відрізнялися від відповідних показників ДНС (Р<0,01). Значення рН ротової рідини залежить від великої кількості різних факторів: функції залоз, складу секрету окремих залоз, співвідношення кількості секрету окремих залоз, стану слизової оболонки порожнини рота, зубів, тканин пародонта, складу їжі, мікрофлори тощо [32]. Проведені дослідження показали, що значення рН ротової рідини в окремих заборах завжди відрізняється від середнього значення рН, одержаного усереднюванням за декількома її заборами. За даними інших авторів [32, 73] відхилення величини рН окремого забору визначаються буферними можливостями ротової рідини, місцевою реактивністю, здатністю організму за рахунок ротової рідини підтримувати гомеостаз у порожнині рота. Отже, необхідно надавати обережну оцінку карієсогенної ситуації в порожнині рота за значеннями показника кислотно-лужної рівноваги рН ротової рідини у зв'язку із значними коливаннями цієї величини [32, 73]. Для прогнозування розвитку стоматологічних захворювань шляхом оцінювання компенсаторних здібностей організму в порожнині рота, які обумовлюються нестабільністю кислотно-лужної рівноваги ротової рідини, і визначення схильності пацієнта до карієсу ми провели розрахунок ДрН - відхилення величини pH від середнього її значення. Визначення ДрН дозволило здійснити оцінку функціонального стану всіх систем, відповідальних за гомеостаз ротової рідини, проведення трьох послідовних заборів ротової рідини дало змогу отримати більш достовірне значення рН, ніж при одноразовому заборі. Було виявлено достовірну відмінність показника у всіх трьох вікових групах дітей (Р<0,01). У обстежених дітей 1-ї, 2-ї та 3-ї вікових груп основної групи, порівняно з дітьми контрольної групи, значення показника ДpH було більше у 9,5 раза, 5,5 раза та 8,3 раза відповідно. Наведені вище дані свідчать про наявні порушення функціональних властивостей ротової рідини у дітей із вродженою глухотою.

3.4.2 Стан окислювального гомеостазу, антиоксидантної системи і захисних сил тканин ротової порожнин

Під час виконання науково-дослідної роботи було встановлено, що показники окислювального гомеостазу, антиоксидантної системи та захисних сил тканин ротової порожнини (АПІ) у дітей з нормальним слухом та із вродженою глухотою не залежать від віку (р>0,05).

Проте порівняння показників ПОЛ, АОС та АПІ ротової порожнини дітей відповідного віку КГ та ОГ виявило суттєву відмінність (p<0,05) вихідних даних.

Результати дослідження окислювального гомеостазу, антиоксидантної системи та захисних сил тканин ротової порожнини дітей із нормальним слухом та з вродженою глухотою представлені у табл. 3.4.2.1 та на рис. 3.4.2.1.



Рис. 3.4.2.1.Середні показники окислювального гомеостазу ротової порожнини дітей із вродженою глухотою та дітей без патології слуху.

У дітей ОГ, порівняно з дітьми КГ, кількість ТБК-активних продуктів була в 1,41-1,47 раза (p<0,05) вища, тоді як активність ферментів антиоксидантної системи була нижчою в 1,48-1,57 раза (p<0,05) (рис. 3.4.2.1.).

Таблиця 3.4.2.1 Показники окислювального гомеостазу, антиоксидантної системи та захисних сил тканин ротової порожнини дітей контрольної та основної груп, залежно від віку, (M±m)

Вік дітей	Середні показники окислювального гомеостазу	АПІ,%
	ТБК-АП, мкмоль/л	Каталаза, у.о.	СОД, у.о./л
КГ	7-8	4,62±0,47	3,8±0,13	5,11±0,66	82,2±3,12
	11-12	4,69±0,32	3,98±0,09	5,18±0,54	84,8±2,94
	14-15	4,69±0,33	3,95±0,07	5,16±0,59	84,2±2,63
ОГ	7-8	6,83±0,54*	2,54±0,11*	3,34±0,28*	37,76±2,93*
	11-12	6,66±0,46*	2,52±0,14*	3,35±0,31*	38,93±2,71*
	14-15	6,65±0,42*	2,56±0,12*	3,32±0,29*	38,87±2,68*

Примітка: * - достовірні відмінності, порівняно з КГ (р<0,05).

АПІ у дітей з вадами слуху в середньому був нижчий в 2,17 раза (p<0,05), порівняно з дітьми першої групи здоров'я без патології слуху, що вказує на зниження захисних сил тканин ротової порожнини.

Аналізуючи отримані результати, можна зробити загальний висновок про те, що у дітей з вадами слуху відбувається порушення в системі ПОЛ-АОС.

Таким чином, у дітей із вродженою глухотою, порівняно з групою дітей без патології слуху, рівень ТБК-активних продуктів був підвищений, а рівні каталази, супероксиддисмутази, антиоксидантно-прооксидантного індексу - знижені, що свідчить про дисбаланс у цих системах.

3.4.3. Стан місцевого імунітету ротової порожнин

Результати вивчення стану місцевого імунітету в ротовій рідині дітей із вродженою глухотою та дітей з нормальним слухом, а саме вмісту sIgA, активності лізоциму, уреази, ступеня дисбіозу представлено в таблиці 3.4.3.1.

Таблиця 3.4.3.1 Показники місцевого імунітету ротової порожнини дітей контрольної та основної груп, (M±m)

Вік дітей	Середні показники місцевого антимікробного імунітету,	Ступінь дисбіозу
	sIgA, (мг/л)	Активність лізоциму, (у.о./мл)	Активність уреази, (мкмоль/хв/л)
КГ	7-8 років	115,04±2,33	60,5±2,88	2,78±0,18	1,03±0,1
	11-12 років	112,24±5,36	60,3±1,99	2,98±0,13	1,01±0,05
	14-15 років	118,56±4,33	59,8±3,50	2,94±0,21	1,06±0,12
ОГ	7-8 років	75,14±2,54*	33,65±2,34*	9,53±0,26**	6,47±0,44**
	11-12 років	75,56±2,89*	33,45±2,17*	9,50±0,56**	6,02±0,54**
	14-15 років	75,45±2,72*	33,65±2,22*	9,53±0,25**	6,1±0,44**

Примітки: * - достовірні відмінності, порівняно з КГ (р<0,01); ** - достовірні відмінності, порівняно з КГ (р<0,001).

Дані, наведені в таблиці 3.4.3.1, свідчать про відсутність суттєвих відмінностей показників місцевого імунітету в залежності від віку обстежених дітей. Проте порівняння показників місцевого імунітету ротової порожнини дітей відповідного віку КГ та ОГ виявило суттєву відмінність (p<0,01) вихідних даних.

Так, у дітей із вадами слуху кількість sIgA була в 1,49-1,57 раза нижчою (р<0,01), порівняно з дітьми першої групи здоров'я, активність лізоциму була нижча в 1,77-1,8 раза (р<0,01), тоді як активність уреази була більшою - в середньому в 3,3 раза (р<0,001) (рис. 3.4.3.1, 3.4.3.2).

Рис. 3.4.3.1. Середні показники секреторного імуноглобуліну А і лізоциму ротової порожнини дітей КГ та ОГ.

Співвідношення відносних уреази і лізоциму у ДВГ перевищувало в 5,67-6,47 раза (р<0,001) показники КГ, що свідчить про високий ступінь дисбактеріозу ротової порожнини у дітей основної групи (рис. 3.4.3.2).



Рис. 3.4.3.2. Середні показники уреази та ступеня дисбіозу ротової порожнини дітей КГ та ОГ.

Таким чином, можна зазначити, що у дітей із вродженою глухотою виявлені порушення місцевого імунітету тканин ротової порожнини. Продукування sIgA та активність лізоциму знижені в 1,53 раза (p<0,05) та в 1,79 раза (p<0,001) відповідно, тоді як активність уреази й показник ступеня дисбіозу підвищені в 3,28 раза (p<0,001) і 5,84 раза (p<0,001) відповідно, порівняно з дітьми першої групи здоров'я без патології слуху.

3.5 Мікробіологічне дослідження мікробіоценозу зубної бляшки у дітей із вродженою глухотою та у дітей без патології слуху

У патогенезі стоматологічних захворювань важливу роль відіграють порушення мікробіоти, оскільки порожнина рота є екологічною системою, в якій зовнішні фактори динамічно взаємодіють із внутрішніми, зберігаючи при цьому стан рівноваги [2]. Дані літературних джерел свідчать, що з метою оптимізації стоматологічної допомоги та профілактики стоматологічних захворювань проводилися дослідження складу мікробіоценозу порожнини рота у дітей, що страждають на захворювання шлунково-кишкового тракту, цукровий діабет, мають аномалії щелепно-лицевої ділянки та ін [35, 62, 150]. Однак особливості мікроекології порожнини рота у дітей зі слуховою депривацією є мало вивченими.

3.5.1 Характеристика мікробіоценозу зубної бляшки у дітей із вродженою глухотою у порівнянні з дітьми без патології слуху

Матеріалом для дослідження була мікрофлора зубного нальоту пришийкової ділянки зубів у пацієнтів основної та контрольної груп. Мікробіологічні дослідження включали визначення якісного та кількісного складу біоценозу зубної бляшки.

Встановлено, що мікробіоценози зубної бляшки у ДВГ та у практично здорових дітей складалися з аеробної, факультативно-анаеробної та анаеробної мікрофлори. На рисунку 3.5.1.1 видно, що штами бактерій та дріжджеподібних грибів персистували в асоціаціях з 2-6-ма представниками мікробного світу.

Рис. 3.5.1.1. Кількісна характеристика мікробних асоціацій, ізольованих із зубної бляшки дітей із вродженою глухотою та дітей контрольної групи.

Двокомпонентні асоціації вилучено у поодиноких випадках у дітей обох груп, 3-компонентні мікробіоценози траплялися у практично здорових дітей у 5,5 раза частіше, ніж у ДВГ. Натомість асоціації з 4-6 ізолятів визначено у 83,8% дітей основної групи проти 14,3% обстежених контрольної групи (р<0,01).

Загалом у дітей із вродженою глухотою вилучено 403 штами мікроорганізмів, що у середньому становило (4,4±0,7) ізоляти на одного обстеженого. У дітей групи порівняння ізольовано 131 вид мікроорганізмів, що у середньому становило (3,1±0,4) штам на одного обстеженого (р<0,01) (додаток А).

Структура мікробіоценозів зубної бляшки у дітей із вродженою глухотою вирізнялася як у кількісному, так і в якісному аспектах: видовий склад представляли 27 родів бактерій та 2 роди пліснявих і дріжджеподібних грибів у середніх кількостях від lg 3,1 до lg (5,8±0,19) КУО/г. Суттєво меншим різноманіттям видового складу (ізольовано представників 13-ти родів бактерій і 1-го роду дріжджеподібних грибів) та щільністю заселення (максимальні показники становили lg (4,2±0,14) КУО/г) характеризувалися мікробіоценози обстеженого біотопу в дітей контрольної групи (додаток Б).

Мікрофлора обстеженого біотопу у дітей контрольної групи у переважній більшості представлена грампозитивними бактеріями (Ь - гемолітичні стрептококи, аерококи, ентерококи, коринебактерії, лактобактерії, пептострептококи) та нейсеріями, вейллонеллами.

Пришийкову ділянку зубів у ДВГ, окрім вказаних мікроорганізмів (за винятком аерококів), активно колонізували представники анаеробних грамнегативних бактерій (фузобактерії, бактероїди, превотели, порфиромонади) та актиноміцети. Крім цього, у вказаної групи дітей виявлено у 10-20% персистенцію ентеробактерій та неферментуючих грамнегативних бактерій (клебсієли, кишкові палички, ацинетобактерії, псевдомонади), які не входять до складу резидентної оральної мікрофлори. У 15-ти обстежених дітей основної групи вилучено штами S. aureus та S. рyogеnеs у кількості lg (3,2±0,06) та lg (4,2±0,29) КУО/г відповідно.

Слід зазначити, що у дітей із вродженою глухотою щільність колонізації обстежених біотопів представниками резидентної мікрофлори (Ь-гемолітичні стрептококи, ентерококи, нейсерії) була вища, ніж аналогічних ділянок у дітей контрольної групи (р<0,05).

Окремої уваги заслуговує видовий склад ізольованих Ь-гемолітичних стрептококів, які у дітей основної групи вилучено у 87,3% обстежених та у 100% дітей групи порівняння (табл. 3.5.1.3).

Таблиця 3.5.1.3 Мікробіологічна характеристика Ь-гемолітичних стрептококів, ізольованих із зубної бляшки дітей порівнюваних груп

№ п/п	Види Ь-гемолітичних стрептококів	Частота вилучення та концентрація Ь-гемолітичних стрептококів
		Діти з вродженою глухотою (n=99)	Діти контрольної групи (n=42)
		частота вилучення (%)	концентрація lg КУО/г (М±m)	частота вилучення (%)	концентрація lg КУО/г (М±m)
1	S. mitis	10,1	3,9±0,55	20,0	3,6±0,07
2	S. mutans	39,4	6,5±0,17	20,0*	3,9±0,15*
3	S. oralis	14,1	4,2±0,37	22,2	4,2±0,19
4	S. sаlivarius	4,0	4,5±1,02	51,1*	4,2±0,13
5	S. sanguis	18,2	7,1±0,3	40,0*	4,3±0,19*

Примітка: * - достовірна різниця між показниками (р<0,05).

Статистичні відмінності визначено між персистенцією штамів S. mutans, S. sanguis як за частотою вилучення, так і за щільністю колонізації пришийкової ділянки зубів у дітей основної та контрольної груп. Так, знахідки штамів S. mutans були удвічі частіші у концентрації, що перевищувала значення, одержані при обстеженні дітей групи порівняння (р<0,01). Штами S. sanguis, навпаки, частіше вилучалися у дітей без патології слуху, але їх концентрація була нижча. Ізоляти S. sаlivarius, які є представниками автохтонної непатогенної мікрофлори порожнини рота, у 12,8 раза рідше колонізували обстежені біотопи у дітей із вродженою глухотою.



3.5.2 Характеристика вікових особливостей формування мікробіоценозу зубної бляшки у дітей із вродженою глухотою у порівнянні з дітьми без патології слуху

Результати дослідження частоти вилучення мікробних біоценозів з різною кількістю асоціацій у дітей, залежно від віку, представлено у таблиці 3.5.2.1.

Таблиця 3.5.2.1 Кількісна характеристика мікробних асоціацій, ізольованих із зубної бляшки дітей із вродженою глухотою та дітей контрольної групи у залежності від віку

Групи обстежених дітей	Підгрупи обстежених дітей	Частота вилучення мікробних асоціацій,%
		2-ком-понент-них	3-ком-понент-них	4-ком-понент-них	5-ком-понент-них	6-ком-понен-них
ДВГ, n=70	ОГ 1	4,3	17,4	56,6	17,4	4,3
	ОГ 2	-	14,3	66,7	19,0	-
	ОГ 3	-	11,5	69,3	15,4	3,8
ДНС, n=32	КГ 1	10,0	90,0	-	-	-
	КГ 2	-	90,0	10,0	-	-
	КГ 3	-	75,0	25,0	-	-

Дані таблиці 3.5.2.1 свідчать про відсутність суттєвих розбіжностей між вилученням визначених мікробних асоціацій у ДВГ, залежно від віку. У дітей контрольної групи простежується незначна тенденція до збільшення кількості персистуючих штамів у одного обстеженого зі збільшенням віку та настанням періоду сформованого постійного прикусу.

Аналіз результатів дослідження видового складу та щільності мікробної колонізації біоценозу зубної бляшки у дітей, залежно від віку, виявив суттєві розбіжності лише за частотою вилучення окремих видів мікроорганізмів (додаток В). Так, представники родів коринебактерій, стафілококів, гемел та кандида вилучені тільки у дітей ОГ3. З віком питома вага ізолятів S. mutans збільшується з 10% (діти 7-8 років) до 33,3% (14-15 років); нейсерій - з 10% (I група) до 40-41,7% (IІ та ІІІ групи відповідно (р<0,05).). Натомість частота колонізації вказаного біотопу лактобактеріями з віком поступово знижується (з 30% до 8,3%) (р<0,05).

Вказана тенденція простежується у групах дітей зі збереженою слуховою функцією (додаток Г).

Отже, можна підсумувати, що виявлені особливості мікробіоценозу зубної бляшки у дітей з вродженою глухотою є несприятливим прогностичним критерієм щодо їх стоматологічного статусу. Вказане потребує подальшого обґрунтування та розробки лікувально-профілактичних заходів, які адекватно запобігатимуть розвитку стоматологічних захворювань у дітей зі слуховою депривацією.

3.6 Вивчення психоемоційного статусу та кореляційного зв'язку між порушенням психічного та стоматологічного здоров'я дітей із вродженою глухотою

За сприяння співробітників кафедри психіатрії, наркології та медичної психології Харківського національного медичного університету та психологічної служби інтернату було проведено вивчення медичних карток дітей з вродженою глухотою, що навчалися в інтернаті, з метою аналізу їх психічного здоров'я та виявлення наявних емоційних порушень.

Проведений аналіз медичних карток 70-ти ДВГ віком від 7-ми до 15-ти років засвідчив, що порушення психічного здоров'я спостерігалося у 40 дітей, порушення емоційної сфери - у 19-ти. Проаналізувавши дані, отримані під час вивчення медичної документації ДВГ трьох досліджуваних вікових груп, було зроблено висновок про відсутність достовірної різниці поширеності порушень психічного та емоційного здоров'я між групами (див. табл. 3.6.1).



Таблиця 3.6.1 Розподіл поширеності порушень психічного та емоційного здоров'я обстежених дітей з вродженою глухотою за віком

Групи ДВГ, N=70	Поширеність порушень психічного здоров'я	Поширеність емоційних порушень	Всього
Вік	N	Абсолютне	%	Абсолютне	%	%
7-8	23	13	56,52	6	26,09	82,61
11-12	21	11	52,38	6	28,57	80,95
14-15	26	16	61,54	7	26,92	88,46

Примітка: * - достовірна різниця між показниками (р>0,05).

У таблиці 3.6.2 наведено дані поширеності порушень психічного та емоційного здоров'я у ДВГ, незалежно від віку обстежених дітей.

Таблиця 3.6.2 Поширеність різних видів порушень психічного та емоційного здоров'я обстежених дітей з вродженою глухотою

№ п/п	Поширеність, N=70	Вид порушення
	%
I	84,1	Порушення психічного та емоційного здоров'я ДВГ
1.	57,1	Порушення психічного здоров'я
1.1	27,2	Неврозоподібні розлади
1.1.1	27,2	Астено-невротичний синдром (F06.6)
1.2	13,2	Невротичні та стресобумовлені розлади
1.2.1	7,1	Неврастенія (F48.0)
1.2.2	6,1	Панічний розлад (епізодична пароксизмальна тривога). Залежно від інтенсивності: - панічний розлад середньої ваги - щонайменше 4 напади протягом місяця (F41.00); - тяжкий панічний розлад - щонайменше 4 напади на тиждень протягом місяця (F41.01).
1.3	16,7	РРозлади особистості й поведінки
1.3.1	6,0	Фобічний тривожний розлад в дитячому віці (F93.1)
1.3.2	5,4	Емоційно нестійкі розлади особистості (F60.3)
1.3.3	5,3	Генералізований тривожний розлад дитячого віку (F93.80)
2.	27	Емоційні порушення



У дітей зі слуховою депривацією молодшого шкільного віку, а також підлітків [33], спостерігалися функціональні нервово-психічні розлади, викликані дією гострих швидкоплинних та тривалих хронічних психічних факторів - психогенні непсихотичні психічні розлади.

У дітей із вродженою глухотою здебільшого переважали неврозоподібні розлади (код F06 за МКХ-10) - 27,2%, на другому місці - розлади особистості й поведінки (коди F6 і F9 за МКХ-10) - 16,7%, невротичні та стресобумовлені розлади (код F4 за МКХ-10) були на третьому місці - 13,2%. Таким чином, у ДВГ психогенні непсихотичні психічні розлади найчастіше мали характер астено-невротичних розладів.

Більшість ДВГ (27,2%), що навчалися в інтернаті, мали астено-невротичний синдром (АНС). Діти з АНС характеризувалися швидкою стомлюваністю, непосидючістю, запальністю, примхливістю. В деяких випадках спостерігалася агресія до навколишніх. Діти скаржилися на нудоту, блювання, запаморочення і навіть непритомність під час руху в транспорті. У дітей молодшого шкільного віку ставалися поодинокі випадки енурезу. У дітей з важкими проявами синдрому були скарги на біль в шиї, нервові тики, судоми в руках та ногах, порушення чутливості, пам'яті. Діти з важким АНС відзначали часті головні болі, особливо після фізичного навантаження. Такі діти мали порушення пізнавальної сфери, утруднення при засвоєнні шкільної програми та підготовки домашніх завдань. На заняттях діти з АНС виявляли дратівливість, траплялися випадки, коли діти навіть впадали в депресію, на порожньому місці влаштовували істерику, розв'язували конфлікти з іншими дітьми, не реагували на зауваження вихователів та педагогів. У цих дітей гіперактивність поєднувалася з розсіяністю. Були випадки, коли діти з АНС завдавали собі болю, билися головою, падали на землю. У той же час взаємодія з цими дітьми була утруднена у зв'язку з тим, що виховання та роз'яснення не було ефективним.

Серед дітей з вродженою глухотою 7,1% становлять діти, яким був встановлений діагноз неврастенія - невротичний розлад, який характеризувався вегетативним, соматичним та емоційним порушенням. Стан ДВГ, яким був встановлений діагноз неврастенія характеризувався, з одного боку, підвищенням нервової збуджуваності, а з другого, - виснажуваністю. Основні симптоми у ДВГ з неврастенією були: неадекватна реакція на зовнішні емоційні стимули, агресія, проблеми зі сном, зниження фізичної та розумової витривалості, труднощі в зосередженні уваги, порушення настрою, часте незадоволення власними діями та діями інших людей. Такі симптоми у ДВГ здебільшого були пов'язані з тривалим емоційним стресом, перевантаженням нервової системи тощо. У ДВГ були представлені реактивні неврастенії і неврози виснаження. Діти з підвищеною нервовою збудливістю сприймали будь-яку ситуацію як подразнюючу, не могли контролювати власні емоції, у них підвищувалася плаксивість та дратівливість. ДВГ з діагнозом неврастенія з труднощами терпіли очікування, виявляли гіперреактивність на звичайні подразники, мали проблеми зі сном. У дітей цієї групи виявлено яскраву вегето-судинну нестійкість. Розумові здібності, здатність до запам'ятовування та інтелектуальна продуктивність у ДВГ, які страждали на неврастенію, були знижені.

6,1% дітей зі слуховими вадами страждали на панічний розлад (епізодична пароксизмальна тривога), основною ознакою якої є часті спонтанні напади сильного хвилювання (паніки), які діти не пов'язували з однією конкретною ситуацією й тому не могли їх передбачити. ДВГ скаржилися на раптове загальне нездужання, серцебиття, біль у грудях, відчуття недостатності повітря, порушення сприйняття реальності, запаморочення тощо, що опосередковано викликало страх вмерти, втратити контролю на ситуацією та навіть збожеволіти. Здебільшого приступ минав за декілька хвилин, хоча іноді панічні атаки тривали і довший час, кратність і характер перебігу атак були досить варіабельні.

У дітей з особливими потребами в 6% випадків було діагностовано фобічні тривожні розлади. Ці розлади характерні для дітей, схильних до переживань, «застрягання» у неприємних відчуттях. Фобічні тривожні розлади характеризувалися наявністю страхів, які були присутні постійно або з'являлися з певною періодичністю без будь-якої причини, неочікувано або у відповідь на незначну подразнюючу обставину. Страхи за своєю важкістю носили аномальний характер. Хвилювання у ДВГ з фобічними тривожними розладами було різко виражене. При стиканні з об'єктом страху дитина починала різко кричати, плакати, впадати у ступор або, навпаки, виявляла рухове збудження. Діти після припинення реакції довгий час не могли заспокоїтися. У деяких дітей ці фобії поширювалися на страх виходити з інтернату, страх контактувати зі здоровими однолітками, страх засинати у темряві тощо. Наявність фобічних тривожних розладів у ДВГ утруднювала соціальну адаптацію.

5,4% обстежених дітей із інтернату страждали на емоційно нестійкі розлади особистості. Такі діти виявляли значну імпульсивність, знижений контроль над своїми діями, порушення настрою, виражали свої емоції яскравими спалахами гніву, реагували на звичайні події бурхливо. Навіть незначний зовнішній подразник у таких дітей викликав шквал гніву та емоцій, вони вирізнялися мстивістю, сильними виявами злості. Повсякденні життєві ситуації діти з емоційно нестійкими розладами особистості сприймали як нещастя. Вони вважали, що однокласники, вчителі та родичі їх не цінують, не розуміють і не сприймають їх важливу роль.

Окрім того, у 5,3% ДВГ виявлено генералізований тривожний розлад дитячого віку. Діти з цим розладом виявляли виражене занепокоєння, хвилювання, мали негативні передчуття, які були пов'язані одночасно з різними подіями або заняттями і займали більшість часу дитини. Діти скаржилися на утруднення управління своїм хвилюванням. Тривоги поєднувалися з іншими симптомами, такими як відчуття напруги, зниження витримки, непосидючість, неможливість релаксації, швидка втомлюваність, проблеми з концентрацією уваги, відчуття відсутності думок в голові, легка збудливість під дією зовнішніх стимулів, підвищення м'язового тонусу, проблеми зі сном. Особливим у таких дітей було те, що тривоги виникали не поодиноко, а групами. Хвилювання та фізичні симптоми призводили до неможливості відновлення організму між стресовими ситуаціями. У таких індивідів розвивався дистрес, що перешкоджав встановленню нормальних контактів з навколишнім світом, заважав навчанню тощо.

У 27% дітей з вродженою глухотою спостерігалися емоційні порушення, які виявлялися в особливих відносинах з іншими людьми і в складності внутрішніх переживань дитини.

Тільки у 15,9% ДВГ не було виявлено розладів при запам'ятовуванні, порушень уваги, емоційної, вольової сфери, проблем із мисленням. Такі діти в умовах основного дефекту зберігали адекватні зв'язки з оточенням та зовнішнім світом, а також виявляли емоційну стійкість у стресових ситуаціях.