Експериментально-клінічне обґрунтування місцевого застосування б-адреноміметиків у комплексному лікуванні хворих на хронічний гнійний середній отит

Період віддаленого спостереження за пацієнтами складав від 6 місяців до 5 років. Частота виникнення рецидивів загострення хронічного гнійного мезотимпаніту протягом першого року у хворих після закінчення терапії за розробленим нами методом нижча на 8,3% у дорослих та на 10,2% у дітей, ніж у контрольних групах. Стабільність ремісії ХГМ протягом 6 місяців є важливим критерієм успішності при виконанні функціонально-реконструктивного оперативного втручання на вусі. У пацієнтів основної групи частота розвитку рецидивів загострення хронічного гнійного мезотимпаніту при 6-місячному періоді спостереження нижча у дорослих в 2,5 рази, а у дітей - у 2,6 рази. Сказане вище свідчить про те, що запропонований нами метод лікування дозволяє досягти кращого ефекту у хворих із загостренням хронічного гнійного мезотимпаніту, ніж традиційні методи. Важливою перевагою є те, що розроблений спосіб забезпечує кращі можливості передопераційної підготовки пацієнтів з ХГМ, він дозволяє збільшити кількість пацієнтів із тривалістю ремісії понад 6 місяців (важливою умовою ефективного реконструктивно-функціонального оперативного втручання) на 12,5% у дорослих та 14,1% у дітей в порівнянні з традиційними методами терапії.

ВИСНОВКИ

Розроблено і обґрунтовано клінічними, експериментальними, імунологічними та цитологічними дослідженнями новий метод лікування хворих на хронічний гнійний мезотимпаніт у стадії загострення, який базується на стимулюванні імунореактивності слизової оболонки барабанної порожнини шляхом місцевого застосування розчину б-адреноміметика (фенілефрину) перед ендоауральним ультрафонофорезом суміші антибіотика з кортикостероїдним гормоном.

1. В експериментальному дослідженні in vitro визначено, що амоксицилін, цефазолін, цефтріаксон та норфлоксацин пригнiчують активнiсть фагоцитів у середньому на 56,6%, гідрокортизон - на 18,2%, а дія ультразвуку в імпульсному режимі з частотою 2,64 МГц., інтенсивністю - 0,4 Вт/см² підвищує фагоцитарну активність на 53,9%.

2. В експерименті in vitro доведено, що суміш, до складу якої входить цефазолiн та гiдрокортизон, чинить імуносупресивну дію на функціонування фагоцитів, причому пригнічення фагоцитозу проявляється по типу поглинання ефекту слабшого імуносупресора (гідрокортизону) більш потужним - цефазоліном. Додатковий вплив ультразвуку зменшує фагопригнічуючий ефект вказаної суміші, але не нівелює його.

3. Розчин б-адреноміметиків 0,0001г/мл (фенілефрину чи ксилометазоліну) нейтралізує in vitro фагоінгібуючий ефект суміші цефазоліну з гідрокортизоном, а при додатковій дії на фагоцити ультразвуком фагоцитарна активність підвищується в середньому на 35,4% у порівнянні з початковим рівнем.

4. Сумісний вплив in vitro 0,01% розчину фенілефрину та антибактеріальних препаратів (амоксициліну, цефазоліну, цефтріаксону, ципрофлоксацину) не знижує активність останніх по відношенню до S. aureus та Ps. aeruginosae.

5. Місцеве застосування 0,01% розчину фенілефрину перед ендоауральним ультрафонофорезом суміші антибіотика цефалоспоринового ряду з гідрокортизоном при комплексному лікуванні пацієнтів із загостренням хронічного гнійного мезотимпаніту підвищує ефективність терапії, що підтверджується результатами цитологічного дослідження та прискоренням регресу клінічних проявів загострення: середня тривалість лікування у дорослих хворих зменшується з 9,90,6 до 7,20,4 доби (p<0,05), а у дітей - з 10,40,9 до 7,60,7 (p<0,05).

6. Розроблений метод терапії хворих на загострення ХГМ дозволяє достовірно прискорити покращання функції слухової труби (р<0,05), зменшити в групі дорослих у 1,4 рази кількість пацієнтів, у яких не вдалось досягти ремісії запального процесу у вусі, та в 1,7 рази - у групі дітей, а також знизити в середньому у 2,6 рази кількість загострень хронічного гнійного мезотимпаніту протягом 6 місяців, що забезпечило умови для виконання функціонально-реконструктивного оперативного втручання додатково у 11,7% дорослих та 14,1% дітей із даною патологією.

Практичні рекомендації

1. При лікуванні хворих на хронічний гнійний середній отит для підвищення ефективності медикаментозної терапії слід враховувати її можливий вплив на імунну реактивність.

2. Цефазолін, цефтріаксон, амоксицилін, норфлоксацин, гідрокортизон при місцевому використанні пригнічують фагоцитарну активність, тому при їх застосуванні доцільно до схеми лікування додавати препарати, що нівелюють негативний вплив на фагоцити.

3. Зважаючи на те, що препаратам з групи б-адреноміметиків (фенілефрин та ксилометазолін) притаманна властивість активувати фагоцити, а також нівелювати пригнічуючий ефект антибіотиків та гідрокортизону доцільно застосовувати їх сумісно при місцевому лікуванні.

4. Місцеве використання 0,01% розчину фенілефрину перед ендоауральним ультрафонофорезом суміші антибіотика цефалоспоринового ряду з гідрокортизоном в комплексному лікуванні пацієнтів із загостренням хронічного гнійного мезотимпаніту дозволяє підвищити терапевтичний ефект.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шкорботун Я.В. Вплив фонофорезу лікарських засобів та окремих його компонентів на фагоцитарну активність в експерименті // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика. - Київ, 2001. - Вип. 10. - кн. 3. - С. 328-335.

2. Шкорботун Я.В. Застосування мезатона, як фагостимулятора в суміші з антибіотиком і гідрокортизоном при ендоауральному фонофорезі у хворих на хронічний гнійний мезотимпаніт // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. - 2003. - №2. - С. 92-95.

3. Шкорботун Я.В. Сучасний підхід до застосування антибіотиків у хворих на хронічний гнійний мезотимпаніт // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. - 2005. - №2. - С. 53-58.

4. Шкорботун В.О., Шкорботун Я.В. Спосіб лікування хронічного гнійного середнього отиту // Деклараційний патент України на винахід №2001075206 від 15.04.2002. Бюл. №4, 2002.

5. Шкорботун В.О., Шкорботун Я.В. Спосіб лікування хронічного гнійного середнього отиту // Деклараційний патент України на винахід №2003076582 від 15.04.2004. Бюл. №4, 2004.

6. Косаковський А.Л., Шкорботун Я.В., Красько О.П. Вплив фенілефрину на активність антибактеріальних препаратів in vitro // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. - 2004. - №5-с. - С. 131-132.

7. Косаковський А.Л., Шкорботун Я.В. Нові аспекти використання б-адреноміметиків при місцевому лікуванні хронічного гнійного середнього отиту // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. - 2004. - №3. - С. 163-164.

8. Косаковський А.Л., Шкорботун Я.В. Місцева іммунокорегуюча терапія в передопераційній підготовці хворих на хронічний гнійний мезотимпаніт // Тез. доп. Х з'їзду оториноларингологів України. - Судак, 2005. - С. 318-319.

9. Косаковський А.Л., Шкорботун Я.В. Обґрунтування застосування фенілефрину як фагопротектора при місцевому лікуванні хворих на хронічний гнійний середній отит // Тез. доп. Х з'їзду оториноларингологів України. - Судак, 2005. - С. 319-320.

10. Косаковський А.Л., Шкорботун Я.В. Місцеве використання фенілефрину при антибіотикотерапії хворих на хронічний гнійний мезотимпаніт // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. - 2005. - №3-с. -С. 95-96.

11. Шкорботун В.О., Шкорботун Я.В. Застосування суміші антибіотика, гідрокортизону і фенілефрину в хірургічному лікуванні хворих на хронічний гнійний середній отит // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. - 2003. - №3-с. - С. 231.

12. Шкорботун Я.В., Лях К.В. Місцева імунокорегуюча терапія при лікуванні хронічного гнійного середнього отиту у осіб похилого віку // Тез. доп. V Української конференції молодих вчених, присвяченої пам'яті академіка В.В. Фролькіса. - Київ, 2004. - С. 209-210.

Размещено на Allbest.ru