П р и м і т к и:

1. * - різниця у групі статистично достовірна, P<0,05.

2. ** - різниця між групами після операції статистично достовірна, P<0,05.

Після виконання у хворих біліодигестивних співусть змін функції ПЗ не виявлено, що пояснюється наявністю у 95,0 % з них панкреатиту з переважним ураженням голівки ПЗ, а також відносно менш виразними хронічними морфологічними змінами залози (мінімальний панкреатит - 10, помірний - 9, розвинутий - 1).

Після виконання цистодигестивних співусть та ПЄС за Puestow встановлені значні зміни функції ПЗ з відносною перевагою екзокринних порушень. Це пояснюється неадекватним дренуванням протокової системи ПЗ, зокрема її дольових протоків вищого порядку: при виконанні цистодигестивних співусть внаслідок неможливості висічення хронічно змінених тканин ПЗ і видалення конкрементів; при повздовжній ПЄС за Puestow - формування співустя лише з ГлПП без широкої ПЄС з дольовими протоками вищого порядку, що приводить до повної облітерації співустя.

Виконання ендоскопічних відновлювальних операцій покращувало екзокринну функцію ПЗ у 30 % хворих та не погіршувало її ендокринну функцію.

Після комбінованих дренуючих операцій у хворих з початковим вмістом ФЕ-1 від 50 до 200 мкг/г покращення показників у динаміці виявлено в 88,9 % випадків. При початковому вмісті ФЕ-1 менше 50 мкг/г виконання дренуючої операції не покращувало екзокринну функцію, що обумовлено значною хронічною морфологічною зміною ПЗ та відповідало її цирозу, а доопераційний вміст ФЕ-1 у цих хворих склав, в середньому, (23,6±3,2) мкг/г, вміст С-пептида - (0,40±0,09) нг/мл, після операції - (26,1±6,2) мкг/г (W=129; P>0,05) і (0,38±0,1) нг/мл (W=83; P>0,1), відповідно.

Серед оперованих хворих в ХПП і показниками ФЕ-1 від 100 до 200 мкг/г синдроми мальабсорбції та мальдигестії встановлені в 63,8 %, а клінічні прояви стеато- і креатореї - лише в 16,7 % випадків. Тільки при вмісті ФЕ-1 менше 50 мкг/г вказані синдроми, а також клінічні прояви стеато- і креатореї виявлені у 100 % хворих. Отже, визначення вмісту ФЕ-1 дозволяло провести ранню діагностику екзокринної недостатності ПЗ, що важливо для профілактичної та лікувальної замісної ферментної терапії.

Після операції в 1-й групі ІПЯЖ менше 50 балів відмічався у 12 (27,9 %), в 2-й - у 36 (75 %) хворих, а його середнє значення було достовірно нижче в 2-й групі (t=20,4; P<0,001) та склало (135,6±9,4) і (92,8±8,1) бала, відповідно.

Дослідження гістологічних препаратів з розподілом хворих за ступенем виразності хронічної зміни ПЗ за класифікацією G. Kloppel та B. Maillet показало, що має місце достовірно високий кореляційний зв'язок з вмістом ФЕ-1 (R=0,880; P<0,001), середнє значення якої достовірно відрізнялося та складало при мінімальному панкреатиті (317,673,9) мкг/г, при помірному - (112,327,6) мкг/г, при розвинутому - (23,63,2) мкг/г. Дискримінантний аналіз дозволив встановити, що точність діагностики морфологічних змін за даними доопераційного вмісту ФЕ-1 склала: при мінімальному ХП - 86,7 %, помірному - 65,7 %, розвинутому - 95,6 %. Загальна відносна кількість вірно класифікованих випадків склала 83,3 %.

Аналіз основних та додаткових критеріїв оцінки клінічних результатів показав достовірне зменшення загальної та післяопераційної летальності, післяопераційних ускладнень, повторних операцій в гострому та хронічному періодах, рецидивів - в хронічному періоді, покращення якості життя, збереження екзокринної та ендокринної функції ПЗ у віддалені терміни лікування (табл. 2).

Таблиця 2

Результати аналіза основних та додаткових критеріїв оцінки клінічних результатів лікування при панкреатиті

П р и м і т к и:

1. * - різниця показників між групами хворих в ГПП статистично достовірна, P<0,05.

2. ** - різниця показників між групами хворих в ХПП статистично достовірна, P<0,05.

Таким чином, панкреатит - прогресуюче запально-дистрофічне захворювання, тому хірургічна допомога повинна зводитися до оптимального застосування послідовних етапних оперативних втручань зі зміною малоінвазивних методів на лапаротомні та навпаки у різних періодах панкреатиту з урахуванням фаз його перебігу та розвитку ускладнень.

Розроблені стандартні протоколи і алгоритми діагностики та хірургічного лікування ускладнених форм панкреатиту дозволили індивідуалізувати спосіб лікування в 98,7 % випадків.

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота спрямована на вирішення проблеми діагностики та лікування ускладнень панкреатиту на основі наукового аналізу розвитку захворювання в гострому і хронічному періодах з позицій доказової медицини, розробки нових класифікаційних визначень патології, яка представлена у вигляді стандартних протоколів і алгоритмів, що відображають показання до консервативного і оперативного лікування, вибір способу операції, у тому числі і власного, з метою зниження загальної і післяопераційної летальності, частоти післяопераційних ускладнень і рецидивів, покращення якості життя, збереження функції підшлункової залози.

1. Ускладнення панкреатиту - це наслідок єдиного запально-дегенеративного процесу у підшлунковій залозі, загальной характерною особливістю якого є структурні зміни паренхими залози з функціональною її недостатністю, можливим формуванням об'ємних утворень в тканині залози або парапанкреатичній клітковині, а також системними порушеннями.

2. На основі клініко-морфологічного аналізу, лабораторних і інструментальних методів діагностики встановлені наступні групи гострого періоду панкреатиту - легкий гострий панкреатит, панкреонекроз, панкреатичний абсцес та хронічного - панкреатит без біліарної і панкреатичної протокової гіпертензії з наявністю псевдокисти або панкреатичного абсцеса, з біліарною протоковою гіпертензією без панкреатичної протокової гіпертензії, з панкреатичною протоковою гіпертензією, які поєднані загальними етиологічними механізмами трансформації гострих запальних змін у хронічні, можливим прогнозуванням наслідків захворювання.

3. Доопераційні дані морфологічних змін підшлункової залози і імунологічні методи мають важливе значення у диференційній діагностиці патології залози, з них найбільш високу чутливість має прицільна трепан-біопсія під ультразвуковим контролем (92,2 %), тонкоголчата аспіраційна біопсія (58,4 %), а також показник онкомаркера СА19-9 (46,6 %).

4. Використання у розроблених діагностичних алгоритмах клінічних, рентгенологічних, ультразвукових, ендоскопічних, комп'ютерних методів сумісно з дослідженням активності тканинних та фекальних ензимів дозволяє при різноманітності ускладнень панкреатиту в гострому і хронічному періодах індивідуалізувати спосіб лікування в 98,7 % випадків.

5. Використання комп'ютерної томографії при ускладнених формах панкреатиту повинно відповідати визначальним клінічним даним і періодам перебігу захворювання, що значно підвищує ефективність самого методу, а у комплексі з розробленими алгоритмами забезпечує встановлення показань і вибір способу лікування.

6. При інфікованих формах панкреатиту питома вага аеробної флори склала 75,4 %, анаеробної - 13,5 %, грибкової - 11,1 %, в тому числі в асоціації - 22,7 % з частотою виявлення у перші 7-10 діб від початку захворювання в 6,4 %, на 16-21-у добу - в 70,2 %, після 28 доби - в 23,4 % випадків. Профілактична та лікувальна антибактеріальна терапія повинні проводитися у режимі деескалаційної бітерапії, що дозволяє при неінфікованому панкреонекрозі знизити частоту вторинного інфікування з 34,8 до 7,9 %, а при інфікованому визначає результат в 23,9 % випадків.

7. Розроблені способи операцій на основі інтервенційної сонографії і ендовідеолапароскопічних технологій є високоефективними, малотравматичними, поєднують діагностичні і лікувальні властивості, дозволяють уникнути недоліків традиційних операцій і є основою стандартизації хірургічного лікування ускладнень панкреатиту.

8. Розроблена клінічна класифікація для гострого періоду панкреатиту з урахуванням фази його перебігу і ускладнень визначила етапність виконання оперативних втручань зі зміною малоінвазивних методів на лапаротомні та навпаки, а виконання цих вимог сумісно із запропонованими способами операцій дозволило достовірно знизити загальну летальність з 14,6 до 2,3 %, післяопераційну летальність з 29,2 до 4,9 %, післяопераційні ускладнення з 41,5 до 22,1 %, частоту повторних операцій з 43,3 до 20,4 %.

9. Запропонована хірургічна класифікація ускладнень панкреатиту в хронічному періоді захворювання дозволяє обрати спосіб оперативного втручання з позицій стану протокової системи підшлункової залози та печінки з урахуванням початкового функціонального стану залози, а виконання цих вимог збільшує кількість органозберігаючих, дозволяє відмовитися від великих резекційних (панкреатодуоденальна резекція, дуоденопанкреатектомія) операцій і накладання цистодигестивних співусть, обмежити показання до секторальної і дистальної резекцій залози, достовірно знижує загальну летальність з 7,9 до 1,5 %, післяопераційну летальність 18,8 до 2,3 %, післяопераційні ускладнення з 52,9 до 11,6 %, частоту повторних операцій з 31,6 до 10,5 %, рецидивів з 43,5 до 15,8 %.

10. Вивчення функціонального резерву підшлункової залози шляхом визначення вмісту фекальної еластази-1 є обов'язковим методом доопераційного обстеження хворих на панкреатит, оскільки її кількість відображає ступінь виразності морфологічних змін підшлункової залози і, у сукупності з результатами інструментального обстеження, дозволяє встановити показання до операцій Beger і Frey: при вмісті фекальної еластази-1 менше 50 мкг/г і більше 200 мкг/г виконання дренуючої операції показано тільки при наявності больового синдрому, який обумовлений панкреатичною протоковою гіпертензією, що супроводжується покращенням екзокринної функції підшлункової залози у 88,9 % та стабілізацією її ендокринної функції практично у всіх хворих.

11. Запропонована концепція діагностики та лікування панкреатиту на етапах розвитку його ускладнень дозволяє значно зменшити кількість незадовільних результатів та основана на слідуючому принципі хірургічного лікування - етапний характер операцій з застосуванням малоінвазивних органо- і функціональнозберігаючих втручань та мінімальним виконанням великих операцій. Це дозволяє досягти гарантованого мінімального рівня летальності, ефективного клінічного вилікування, покращення якості життя, збереження функції підшлункової залози.

12. Достовірне зменшення загальної і післяопераційної летальності, післяопераційних ускладнень, повторних операцій в гострому і хронічному періодах, рецидивів - в хронічному періоді, а також покращення якості життя, збереження екзокринної та ендокринної функції підшлункової залози у віддалені терміни обумовлені єдиним трактуванням безперервності запально-дегенеративних процесів при панкреатиті та його ускладненнях, а також розробленими лікувально-діагностичними алгоритмами і стандартами хірургічного лікування.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Сполучення критеріїв тяжкості стану за Ranson не менше, ніж 3 бала та наявність СПОН достовірно дозволяють встановити клінічний діагноз ПНЗ у 96,9 % хворих.

2. Виконання комп'ютерної томографії дозволяє уникнути хибнонегативних результатів ультразвукового обстеження при виявленні панкреатичної флегмони в 37,9 % випадків.

3. Зміни мікрофлори у динаміці післяопераційного періоду при інфікованих формах панкреатиту виявлено у 29,6 % хворих, що потребує виконання динамічного бактеріологічного контроля з інтервалом не рідше 1 разу у 7 діб з метою встановлення вида та чутливості збудника до антибактеріальних препаратів.

4. Доведене інфікування вогнищ панкреонекрозу та/або заочеревинного простору, наявність панкреатогенного ексудату, локальних ускладнень (гостра псевдокиста, гостре рідинне утворення, арозивна кровотеча, дигестивна нориця), біліарна етиологія панкреонекрозу є абсолютними показаннями до виконання первинних операцій у хворих в гострому періоді панкреатиту. Признаки персистуючої інфекції, що зберігаються, арозивна кровотеча, дигестивна нориця, абсцес черевної порожнини, прогресуючий перитоніт, рання спайкова гостра кишкова непрохідність є показаннями до повторних операцій.

5. При інфікованому панкреонекрозі доцільні етапні малоінвазивні хірургічні втручання: на першому - зовнішнє дренування під ультразвуковим контролем, на другому - панкреатсеквестрнекректомія з локального селективного мінідоступу у проекції локалізації залишкових секвестрів підшлункової залози, а при панкреатичній флегмоні - з множинних мінідоступів у проекції меж її розповсюдження.

6. Ендоскопічна папілосфінктеротомія з літоектракцією і ретроградна панкреатохолангіографія є обов'язковими методами лікування гострого біліарного панкреатиту і повинні виконуватися до 24-ї години від момента надходження хворого до стаціонару. Лапароскопічну холецистектомію слід виконувати після ендоскопічної санації холедоху на 6-8-у добу при легкому перебігу захворювання і не раніше, ніж наприкінці 3-го тижня - при панкреонекрозі, враховуючи високий ризик інфікування і розвитку локальних ускладнень. Термінова холецистектомія показана лише у випадку деструкції жовчного міхура.

7. Стандартним мінімально необхідним доопераційним інструментальним обстеженням у хворих в хронічному періоді панкреатиту повинно бути ультразвукове обстеження, ендоскопічна ретроградна панкреатохолангіографія, комп'ютерна томографія, за показаннями - трепан-біопсія підшлункової залози, дослідження онкомаркера СА19-9, зовнішнє дренування рідинних утворень з наступною черездренажною контрастною фістулографією.

8. З урахуванням достатньо високої специфічності (94,8 %) і чутливості (46,6 %) онкомаркер СА19-9 повинен використовуватися у диференційній діагностиці хронічного панкреатиту та раку підшлункової залози.

9. В хронічному періоді панкреатиту стійкий больовий синдром на тлі панкреатичної протокової гіпертензії з ділятацією головного панкреатичного протоку і вмістом фекальної еластази-1 від 50 до 200 мкг/г, синдром механічної жовтяниці, хронічна псевдокиста підшлункової залози або панкреатичний абсцес, післяопераційна зовнішня панкреатична нориця, яка з'єднується з головним панкреатичним протоком, є показаннями до виконання операції. При відсутності біліарної і панкреатичної протокової гіпертензії, псевдокисти підшлункової залози або абсцеса і вмісті фекальної еластази-1 менше 50 мкг/г або більше 200 мкг/г показана консервативна терапія.

10. В хронічному періоді панкреатиту резекційну операцію слід виконувати за суворими показаннями, оскільки у віддалені терміни відмічається погіршення екзо- та ендокринної функції підшлункової залози у 90 % хворих. Тому, показаннями до її виконання є наявність псевдокисти підшлункової залози або зовнішньої панкреатичної нориці хвоста підшлункової залози, які з'єднуютья з головним панкреатичним протоком.

11. У неоперованих хворих після одноразово перенесеного тяжкого гострого панкреатиту порушення екзокринної функції підшлункової залози виникає лише в 4,8 % випадків, а у оперованих - визначається об'ємом видаленої частини підшлункової залози.

12. Дисоціація між екзокринною недостатністю та її клінічними проявами у вигляді синдромів мальабсорбції і мальдигестії обумовлює необхідність об'єктивної оцінки екзокринної функції підшлункової залози за результатами вмісту фекальної еластази-1 з метою призначення адекватної дози ферментзамісних препаратів і проведення терапії ”за вимогою”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Рязанов Д.Ю. Эффективность антибактериальной битерапии при инфицированном остром панкреатите // Запорожский медицинский журнал. - 2003. - №2-3. - С. 46-48.

2. Рязанов Д.Ю. Комбіноване застосування сандостатину і фторурацилу в лікуванні хворих на гострий панкреатит // Одеський медичний журнал. - 2003. - №5(79). - С. 88-90.

3. Рязанов Д.Ю. Сравнительная оценка морфологических методов верификации патологии поджелудочной железы // Врачебная практика. - 2003. - №6. - С. 20-22.

4. Рязанов Д.Ю. Значення трепан-біопсії у диференційній діагностиці хронічного панкреатиту та раку підшлункової залози // Вісник Вінницького національного медичного університету. - 2004. - №8(1). - С. 297-299.

5. Рязанов Д.Ю. Этапные лечебно-диагностические вмешательства при остром панкреатите и его осложнениях // Актуальні питання медичної науки та практики: Зб. наук. праць ЗМАПО. - Запоріжжя, 2004. - Вип. 66. - С. 294-300.

6. Рязанов Д.Ю. Застосування октрестатину в лікуванні хворих на гострий панкреатит // Клін. хірургія. - 2005. - №9. - С. 15-17.

7. Рязанов Д.Ю. Изменение внешне- и внутрисекреторной функции поджелудочной железы при панкреатите // Клін. хірургія. - 2005. - №10. - С. 19-22.

8. Рязанов Д.Ю. Стандарти діагностики та хірургічного лікування хронічного панкреатиту // Вісник Вінницького Національного медичного університету. - 2005. - №9(2). - С. 303-307.

9. Рязанов Д.Ю. Значение классификационных признаков в стандартизации хирургического лечения хронического панкреатита // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Сб. тр. Крымского мед. ун-та им. С.И. Георгиевского. - Симферополь, 2005. - Т. 141, Ч.\/. - С. 159-163.

10. Рязанов Д.Ю. Инструментальная диагностика в хирургическом лечении панкреатита // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2005. - Т. 6, №3. - С. 420-423.

11. Принципы лечения острого панкреатита на этапах развития его осложнений / В.Г. Ярешко, Д.Ю. Рязанов, С.Г. Живица, В.В. Мартаков // Хірургія України. - 2002. - №3. - С. 67-68.

12. Ярешко В.Г., Рязанов Д.Ю. Стартовая эмпирическая деэскалационная антибактериальная терапия инфицированного острого панкреатита // Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики: Зб. наук. праць. - Запоріжжя: ЗДМУ, 2003. - Вип. 9. - С. 192-198.

13. Ярешко В.Г., Рязанов Д.Ю. Клиническое значение и особенности хирургического лечения распространённых форм панкреатической инфекции // Вісник морськ. мед. - 2003. - №2(21). - С. 362-366.

14. Ярешко В.Г., Рязанов Д.Ю. Значение тонкоигольной пункции под ультразвуковым контролем в диагностике и лечении инфицированных форм острого панкреатита // Проблеми екології та медицини. - 2003. - Т. 7, №3-4. - С. 52-55.

15. Ярешко В.Г., Рязанов Д.Ю. Визначення ролі малоінвазивних методів в діагностиці і лікуванні панкреонекрозу // Шпитальна хірургія. - 2004. - №2. - С. 90-93.

16. Ярешко В.Г., Рязанов Д.Ю. Клиническое значение онкомаркера СА19-9 в дифференциальной диагностике хронического панкреатита и рака поджелудочной железы // Таврический медико-биологический вестник. - 2004. - Т. 7, №2. - С. 176-178.

17. Ярешко В.Г., Рязанов Д.Ю. Стандартные протоколы диагностики и хирургического лечения острого панкреатита // Експериментальна і клінічна медицина. - 2004. - №3. - С. 100-103.

18. Ярешко В.Г., Рязанов Д.Ю. Хірургічне лікування псевдокист підшлункової залози // Зб. наук. ст. співробітн. КМАПО ім. П.Л. Шупика. - Київ: КМАПО, 2004. - Вип. 13. - Кн.№2. - С. 40-44.

19. Ярешко В.Г., Рязанов Д.Ю., Федусенко О.А. Комп'ютерна томографія з позиції стандартів діагностики і лікування гострого панкреатиту // Клін. хірургія. - 2005. - №2. - С. 20-23.

20. Ярешко В.Г., Рязанов Д.Ю., Бамбызов Л.М. Эндовидеолапароскопические вмешательства в диагностике и лечении острого билиарного панкреатита // Хірургія України. - 2005. - №1(13). - С. 152-154.

21. Ярешко В.Г., Рязанов Д.Ю. Клиническое обоснование классификации острого панкреатита и его осложнений // Хірургія України. - 2005. - №3(15). - С. 83-86.

22. Рязанов Д.Ю. Непосредственные результаты лечения больных панкреатитом // Зб. наук. ст. присвяч. 75-річному ювілею ЗДІУЛ. - Запоріжжя: ЗДІУЛ, 2001. - С. 107-108.

23. Пути улучшения диагностики рака поджелудочной железы / В.Г. Ярешко, Д.Ю. Рязанов, А.Е. Сиротенко и др. // Матеріали 10 з'їзду онкологів України. - Київ, 2001. - С. 143.

24. Ярешко В.Г., Рязанов Д.Ю. Результаты лечения больных панкретатитом // Тези Всеукраїнської конференції за міжнародною участю ”Актуальні проблеми відновлювальної хірургії”. - Запоріжжя: ЗДМУ, 2001. - С. 134-135.

25. Некоторые аспекты абдоминального сепсиса при панкреонекрозе / С.Д. Шаповал, Н.А. Ярешко, С.А. Сицинский, Д.Ю. Рязанов и др. // Матеріали ХХ з'їзду хірургів України. - Тернопіль, 2002. - Т.1.-С. 327-329.

26. Ярешко В.Г., Рязанов Д.Ю. Тактика хирургического лечения хронического панкреатита // Клін. хірургія. - 2002. - №5-6. - С. 55-56.

27. Ярешко В.Г., Рязанов Д.Ю. Минимальноинвазивные технологии в лечении острого панкреатита // Зб. наук. ст. ЗДІУЛ. - Запоріжжя: Дике поле, 2002. - С. 310-313.

28. Тактика и результаты лечения больных острым панкреатитом / В.Г. Ярешко, Д.Ю. Рязанов, А.И. Пакета, П.И. Попов // Клін. хірургія. - 2003. - №1. - С. 38-39.

29. Совершенствование лечебно-диагностических подходов в хирургии рака поджелудочной железы / В.Г. Ярешко, С.Г. Живица, Д.Ю. Рязанов и др. // Клін. хірургія. - 2003. - №1. - С. 67.

30. Ярешко В.Г., Рязанов Д.Ю. Малоинвазивные технологии в лечении острого панкреатита // Сб. тезисов межобл. науч.-практич. конф. посв. 80-летию А.Ф. Греджева. - Донецк, 2003. - С. 52.

31. Ярешко В.Г., Рязанов Д.Ю. Хирургические аспекты классификации хронического панкреатита // Матеріали 21 з'їзду хірургів України. - Запоріжжя, 2005. - Т.1. - С. 308-309.

32. Ярешко В.Г., Рязанов Д.Ю. Клінічні і тактичні особливості діагностики та лікування гострого панкреатиту: Метод. рекомендації. - Запоріжжя, 2004. - 19 с.

33. Деклараційний патент 54986А Україна. МПК 7 А61В17/00. Хірургічний спосіб лікування панкреонекрозу / Д.Ю. Рязанов (Україна). - Заявлено 07.06.02; Опубл. 17.03.03, Бюл. №3.

34. Деклараційний патент 54985А Україна. МПК 7 А61В17/00. Хірургічний спосіб лікування псевдокисти підшлункової залози / В.Г. Ярешко, Д.Ю. Рязанов, Л.М. Бамбизов, С.Г. Живиця (Україна). - Заявлено 07.06.02; Опубл. 17.03.03, Бюл. №3.

35. Деклараційний патент 62432А Україна. МПК 7 А61В17/00. Спосіб лікування непрохідності інтрапанкреатичного відділу загальної жовчної протоки при хронічному панкреатиті або злоякісних пухлинах голівки підшлункової залози / В.Г. Ярешко, Д.Ю. Рязанов, Л.М. Бамбизов (Україна). - Заявлено 24.03.03; Опубл. 15.12.03, Бюл. №12.

36. Деклараційний патент 4785 Україна. МПК 7 А61В17/00. Спосіб хірургічного лікування панкреонекрозу у сполученні з калькульозним холециститом / В.Г. Ярешко, Д.Ю. Рязанов (Україна). - Заявлено 26.03.04; Опубл. 15.02.05, Бюл. №2.

37. Деклараційний патент 5541 Україна. МПК 7 А61В17/00. Хірургічний спосіб лікування флегмони заочеревинного простору / В.Г. Ярешко, Д.Ю. Рязанов (Україна). - Заявлено 15.07.04; Опубл. 15.03.05, Бюл. №3.

38. Деклараційний патент 10802 Україна. МПК 7 А61В17/00. Хірургічний спосіб лікування хронічного панкреатиту, ускладненого кистою / В.Г. Ярешко, Д.Ю. Рязанов, С.Г. Живиця (Україна). - Заявлено 29.06.05; Опубл. 15.11.05, Бюл. №11.

39. Рязанов Д.Ю. Стандартні протоколи інструментальної діагностики і лікування гострого панкреатиту та його ускладнень // Інформаційний лист. - Київ, Укрмедпатентінформ МОЗ України. - 2005. - №76.

АНОТАЦІЯ

хронічний панкреатит підшлунковий залоза

Рязанов Д.Ю. Діагностика та хірургічне лікування панкреатиту на етапах розвитку його ускладнень. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.03 - хірургія. Запорізька медична академія післядипломної освіти, Запоріжжя, 2006.

В дисертаційній роботі представлені результати діагностики та хірургічного лікування ускладнень панкреатиту.

Розроблені нові етапні операції з застосуванням ендовідеолапароскопічних технологій та інтервенційної сонографії, які забезпечують збереження анатомічної цілісності підшлункової залози та її функції.

Розроблені робочі клінічна класифікація панкреатиту у гострому періоді, а також хірургічна класифікація ускладнень у хронічному періоді панкреатиту.

Створені стандартний протокол і алгоритм діагностики та хірургічного лікування в гострому та хронічному періодах панкреатиту.

Доведені переваги запропонованої тактики і способів діагностики та лікування ускладнень панкреатиту у порівнянні з традиційними, що виявляється у зниженні летальності, післяопераційних ускладнень, повторних операцій в обох періодах, рецидивів - у хронічному періоді панкреатиту, а також покращенні якості життя, збереженні функції підшлункової залози.

Ключові слова: панкреатит, ускладнення, діагностика, хірургічне лікування.

АННОТАЦИЯ

Рязанов Д.Ю. Диагностика и хирургическое лечение панкреатита на этапах развития его осложнений. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.03 - хирургия. - Запорожская медицинская академия последипломного образования, Запорожье, 2006.

В диссертационной работе представлены результаты диагностики и хирургического лечения осложнений панкреатита в остром и хроническом периодах заболевания, которые базируются на разработанных новых классификационных определениях и представлены в виде стандартных протоколов, отражающих этиологию заболевания, необходимые диагностические процедуры в динамике, показания к консервативному и оперативному лечению, способ операции, индивидуальные сроки их выполнения, показания к повторным вмешательствам.

На основании комплексной оценки клинических проявлений осложнений панкреатита, изучения видового состава и чувствительности микрофлоры, предложенных способов консервативной терапии как в неинфицированной, так и в инфицированной фазе панкреатита, в частности, комбинированного применения ингибиторов секреции ПЖ, комбинированной эмпирической антибактериальной битерапии, разработанного стандартного протокола и алгоритма применения компьютерной томографии, разработанных новых этапных способах хирургического лечения с применением малоинвазивных и традиционных способов созданы стандартный протокол и алгоритм диагностики и хирургического лечения в остром периоде заболевания.

На основании исследования чувствительности методов дооперационной морфологической верификации патологии поджелудочной железы, применения иммуноферментного анализа, комплексного инструментального обследования и изучения её внешне- и внутрисекреторной функции разработаны стандартный протокол и алгоритм диагностики и лечения осложнений в хроническом периоде панкреатита, показания и выбор способа операции с учётом состояния протоковой системы печени и поджелудочной железы, функции последней.

Установлено, что определение содержания ФЭ-1 позволяет оценить соответствие функции ПЖ её морфологическим изменениям и в совокупности с данными инструментального обследования определяет показания к дренирующим операциям, а разработанный двухэтапный способ лечения панкреатита, осложнённого хронической кистой, связанной с главным панкреатическим протоком, позволяет выполнять внутреннее дренирование долевых протоков ПЖ высшего порядка и отказаться от выполнения цистодигестивных соустий. Показано, что выбор способа операции определяет изменение внешнесекреторной и внутрисекреторной функции ПЖ.

Разработаны новые органо- и функциональнощадящие оперативные вмешательства с применением эндовидеолапароскопических технологий и интервенционной сонографии, которые позволяют реализовать принцип этапного лечения осложнений панкреатита, избежать выполнения травматичных операций, обеспечить сохранение анатомической целостности поджелудочной железы и её функции в отдалённом периоде.

Разработаны рабочие клиническая классификация панкреатита в остром периоде, а также хирургическая классификация осложнений панкреатита в хроническом периоде заболевания, которые позволяют унифицировать клинические понятия и термины, стандартизировать методы диагностики, показания и способы лечения.

На основании изучения непосредственных и отдалённых результатов путём инструментального обследования, количественного иммуноферментного определения фекальной эластазы-1 и С-пептида, изучения интегрального показателя качества жизни доказаны достоверные преимущества предложенных принципов и способов диагностики и лечения осложнений панкреатита в сравнении с традиционными, что выражается в снижении летальности, частоты послеоперационных осложнений и повторных операций в обоих периодах, рецидивов - в хроническом периоде панкреатита, а также улучшении качества жизни, сохранении внешнесекреторной и внутрисекреторной функции поджелудочной железы.

Ключевые слова: панкреатит, осложнения, диагностика, хирургическое лечение.

SUMMARY

Ryazanov D.Y. Diagnostic and surgical treatment pancreatitis at stages of progressing of its complications. - Manuscript.

The dissertation for degree of the doctor of medical sciences, speciality 14.01.03 - surgery. - Zaporozhye medical academy for postgraduate education, Zaporozhye, 2006.

The thesis presents the results of the diagnostics and surgical treatment of the complications pancreatitis.

The newly developed phased operations with the use of endovideolaparoscopic technologies and interventional sonography provide preservation of anatomic integrity and function of pancreas.

The working clinical classification of pancreatitis in acute state and the surgical classification of complications in chronic pancreatitis are developed.

The standard protocol and the algorythm of diagnostics and surgical treatment in acute and chronic pancreatitis are created.

The offered tactics and the means of diagnostics and treatment of the pancreatitis coplications are proved to be more advantageous in comparison with traditional ones. This becomes evident due to the decrease of lethality, postoperative complications reoperations on both periods, relapses - in chronical period of pancreatitis, as well as in increasing of the quality of life and preservation of the function of pancreas.

Key words: pancreatitis, complications, diagnostics, surgical treatment.

Размещено на Allbest.ru