Вовчаковий гломерулонефрит: патоморфологія, лікувальний патоморфоз, прогнозування перебігу

Характер перебігу ВГН при вагітності істотно різнився залежно від морфологічного класу. Так, у жінок з мезангіальним проліферативним ВГН (II клас) усі вагітності проходили без помітної негативної динаміки клініко-лабораторних показників. У той же час перебіг ВГН при гестації у частини хворих з III, IV і V класами характеризувався значущим погіршенням клініко-лабораторних показників: у III класі - у 57,1 %, в IV класі - у 68,2 % і в V класі - у 60,0 % вагітностей.

Незалежно від морфологічного класу ВГН, збільшення ризику погіршення клініко-лабораторних параметрів при вагітності відмічено у пацієнток, в яких до зачаття мали місце стійка артеріальна гіпертензія та/або протеїнурія 1,0 - 1,5 г/доб і більша, та/або перманентне підвищення креатиніну плазми. Одночасно нами не виявлений зв'язок між погіршенням клінічної картини ВГН та рівнями гематурії.

До чинників ризику загострення ВГН при гестації слід віднести III, IV і V морфологічні класи ВГН; ІА 24 бали і вищий, ІХ вищий ніж 5 балів; наявність морфологічних змін у нирках, асоційованих із АФАт у крові; а також наявність до вагітності стійкого підвищення АТ, рівнів креатиніну сироватки і перманентної протеїнурії, що перевищує 1,0 -1,5 г/добу.

Нами здійснено оцінювання в динаміці морфологічної картини та клінічного перебігу у 31 хворого на ВГН, яким при першому надходженні до клініки було проведено первинне ПМДН. Частині хворим на ВГН було показано повторне МПДН з метою корекції лікувального режиму:

- при повній клінічній ремісії та низьких рівнях “активності” - припинення активної патогенетичної терапії (за відсутності екстраренальних проявів СЧВ);

- при частковій клінічній ремісії та персистенції ряду активних морфологічних змін - змінення лікувального режиму для досягнення повної клінічної ремісії;

- при відсутності клінічного ефекту та збереженні високих рівнів ІА - змінення лікувальної програми.

При первинному ПМДН у групах хворих на ВГН з повною або частковою клінічною ремісією, морфологічні показники, які характеризували “активність” ВГН, істотно переважали, а “хронічні” (необоротні) зміни були мало виражені, що відбивали середні значення ІА і ІХ; індекси становили у групі пацієнтів з повною та частковою ремісією відповідно 31,58 ± 2,74 бала та 4,05 ± 1,18 бала.

Одночасно в групі хворих з відсутнім клінічним ефектом внаслідок патогенетичної терапії або з погіршенням клінічних і лабораторних показників при її проведенні рівень ІА виявився істотно нижчим, склавши 21,42 ± 4,03 бала, а ІХ - вищим - 5,67 ± 2,27 бала порівняно з групою пацієнтів, у яких спостерігалася ремісія.

У пацієнтів з повною або частковою ремісією поряд з суттєвим зниженням (або зникненням) протеїнурії та гематурії, а також нормалізацією рівнів АТ та креатиніну крові відзначалася виразна позитивна динаміка ряду морфологічних змін у нирках.

У пацієнтів із позитивним клінічним ефектом патогенетичної терапії середні значення ІА та ІХ після проведення терапії становили порівняно з вихідними - 31,58 ± 2,74 бала та 4,05 ± 1,18 бала проти 13,53 ± 1,84 бала та и 4,58 ± 1,02 бала (рис. 1А та 1Б відповідно).

У групі хворих, у яких був відсутній ефект на проводжувану терапію або спостерігалося клінічне погіршення перебігу ВГН, мало місце менш суттєве зниження рівнів ІА (17,5 ± 2,07 бала проти 21,42 ± 4,03 бала) та підвищення значень ІХ (7,67 ± 2,35 бала проти 5,67 ± 2,27 бала), що показано на рис. 2А та 2Б відповідно.

А

Рис.1. Динаміка середніх значень ІА (А) і ІХ (Б) до і після терапії у хворих з повною або частковою клінічною ремісією (відмінності статистично значущі, р < 0,05). Указано середнє значення, помилка середнього і довірчий інтервал на рівні p = 0,05.

АБ

Рис. 2. Динаміка середніх значень ІА (А) і ІХ (Б) до і після терапії у хворих з відсутністю клінічного поліпшення (відмінності статистично значущі, р < 0,05). Указано середнє значення, помилка середнього і довірчий інтервал на рівні p = 0,05.

Незважаючи на помітні успіхи дослідників, проблема прогнозування ефективності патогенетичної терапії ВГН, його перебігу і наслідків залишається складною і далекою від вирішення. Нами було використано сучасні інноваційні математичні підходи до у поліпшенні прогнозування ефективності патогенетичної терапії ВГН, його перебігу та наслідків - методи аналізу багатовимірних даних, що включали такі етапи: попередній кластерний аналіз одержаного матеріалу з використанням методу самоорганізувальних карт Кохонена; побудова моделей прогнозування лікувального ефекту і віддаленого прогнозу наслідків ВГН з використанням методів нейромережного моделювання; виділення найзначущих ознак з використанням еволюційних алгоритмів, і побудова при цьому моделей прогнозування лікувального ефекту і наслідків ВГН, придатних для практичного застосування.

При проведенні кластерного аналізу виявлено найбільш вагомі прогноз позитивні (ступінь гломерулярної клітинної проліферації, дистрофічні зміни епітелію канальців, наявність та поширеність фібриноїдного некрозу) та прогнознегативні (клітинні півмісяці, атрофія епітелію канальців, фіброз строми, фіброз (склероз) судин) морфологічні параметри. Проведений нами кластерний аналіз довів існування зв'язку між морфологічними показниками та ефектом проводжуваної патогенетичної терапії. Отримані дані дали можливість побудувати математичні моделі прогнозування не лише перебігу ВГН і його наслідків а й ефективності патогенетичної терапії на підставі аналізу морфологічних змін.

Для прогнозування ефективності патогенетичної терапії ВГН, характеру його перебігу та наслідків залежно від рівнів ІА та ІХ, було обґрунтовано рівні “мінімальної і помірної” та “високої” “активності”, а також “мінімальної і помірної” та “високої” “хронічності”: значення ІА 24 бали і менші та ІА більший за 24 бали слід розглядати відповідно як “мінімальну і помірну” та “високу” “активність”; а значення ІХ 5 балів і менші та ІХ більший за 5 балів - як “мінімальну і помірну” та “високу” “хронічність” відповідно.

При прогнозуванні ефективності патогенетичної терапії ВГН у хворих з “мінімальною і помірною” “активністю” (ІА ? 24 балів) імовірність позитивного ефекту патогенетичної терапії невелика; при “високій” “активності” (ІА > 24 балів) істотно вищою є можливість сприятливого ефекту терапії. У пацієнтів з “мінімальною і помірною” “хронічністю” (рівні ІХ ? 5 балів) є високою ймовірність позитивного ефекту терапії; і, навпаки, при “високій” “хронічності” (ІХ > 5 балів) значно зменшується можливість сприятливого ефекту терапії.

При прогнозуванні перебігу та наслідків ВГН (залежно від рівня ІХ) за “високої” “хронічності” (ІХ > 5 балів) слід чекати на несприятливий перебіг ВГН; більш сприятливий прогноз ВГН має за “мінімальних і помірних” значень “хронічності” (ІХ ?5 балів). Аналіз наших даних показав, що ІА, який встановлюється на підставі первинного ПМДН (тобто до проведення патогенетичної терапії) не може служити критерієм віддаленого прогнозу ВГН.

Для уточнення значущості кожної з морфологічних ознак, належних до ІА і ІХ, у прогнозуванні ефективності патогенетичної терапії ВГН, характеру його перебігу та наслідків побудовані два типи багатовимірних дискримінантних математичних моделей: а) лінійна модель, що відрізняється простотою інтерпретації одержаних результатів; б) нейромережна ймовірнісна модель, яка дозволяє враховувати можливі нелінійні залежності і спроможна не тільки прогнозувати результат, але й оцінювати достовірність прогнозу.

У багатовимірній лінійній дискримінантній моделі прогнозування перебігу та наслідків ВГН визначається характер перебігу (негативний - “ниркова смерть”, позитивний - сприятливий перебіг захворювання); у багатовимірній лінійній дискримінантній моделі прогнозування ефекту лікування встановлюється характер прогнозу терапевтичного ефекту (позитивний - можливе досягнення повної або часткової клінічної ремісії; або негативний -можливі відсутність ефекту лікування або погіршення клінічної картини захворювання). У багатовимірній нейромережній імовірнісній дискримінантній моделі прогнозування окреслюється кількісна (у відсотках) імовірність отримання того чи іншого перебігу ВГН або того чи іншого ефекту лікування (позитивного чи негативного). Для забезпечення більшої надійності прогнозування характеру перебігу та наслідків ВГН, ефективності його патогенетичної терапії необхідно об'єднане використовуванням обох моделей.

Як вхідні ознаки для будування моделі прогнозування були вибрані морфологічні показники, що входять в ІА і ІХ, а також деякі вагомі клінічні параметри, а саме: тривалість ВГН до початку терапії, рівні протеїнурії і креатиніну крові, а також значення діастолічного АТ.

Для виявлення найзначущих змінних, що впливають на результати прогнозування перебігу ВГН та його наслідків, проведено їх відбір з використанням методу “генетичного алгоритму”.

НА основі 7-ми відібраних найбільш значущих параметрів побудовано багатовимірну лінійну дискримінантну модель прогнозування перебігу ВГН та його наслідків з чутливістю f = 86 % і специфічністю - h = 95 %. Модель описується рівнянням:

Res = 0,103 x X1 + 0,068 x X2 +0,108 x X3 +0,065 x X4 + 0,150 x X5 +

+ 0,075 x X6 +0,012 x X7 - 1,53,(1)

де Res -значення, що прогнозується (при Res 0,296 - прогнозується негативний перебіг, Res < 0,296 -сприятливий перебіг);

Х1 - поширеність гломерулярної клітинної проліферації;

Х2 - поширеність клітинної інфільтрації строми;

Х3 - гломерулосклероз;

Х4 - збільшення мезангіального матриксу;

Х5 - фіброз (склероз) судин;

Х6 - тривалість ВГН до початку терапії;

Х7 - рівні діастолічного АТ.

На підставі вищенаведених 7-ми значущих змінних побудована багатовимірна нейромережна ймовірнісна дискримінантна модель прогнозування перебігу ВГН та його наслідків з чутливістю f = 90 % та специфічністю - h = 99 %.

Розподіл змінних показало порядок їх убування за значущістю впливу на прогноз: тривалість ВГН до початку терапії; фіброз (склероз) судин; поширеність клітинної інфільтрації строми; гломерулосклероз; рівні діастолічного АТ; збільшення мезангіального матриксу; поширеність гломерулярної клітинної проліферації.

На основі 7-ми відібраних найбільш значущих параметрів побудовано багатовимірну лінійну дискримінантну модель прогнозування ефективності патогенетичної терапії ВГН з чутливістю f = 95 % і специфічністю - h = 97 %. Модель описується рівнянням:

Y = - 0,023 x X1 - 0,094 x X2 - 0,037 x X3 + 0,034 x X4 -0,017 x X5 - 0,033 х X6 + 0,417 x X7 - 0,26, (2)

де Res -значення, що прогнозується (при Res 0,5172 - прогнозується негативний ефект терапії, Res < 0,5172 - позитивний ефект)

Х1 - ступінь гломерулярної клітинної проліферації;

Х2 - “дротяні петлі”;

Х3 - клітинні півмісяці;

Х4 - характер клітинної інфільтрації строми;

Х5 - поширеність клітинної інфільтрації строми;

Х6 - клітинні інфільтрати в стінці судин;

Х7 - тривалість ВГН до початку терапії.

На підставі вищеперелічених 7-ми значущих параметрів побудовано багатовимірну нейромережну ймовірнісну дискримінантну модель прогнозування ефективності терапії з чутливістю f = 98 % та специфічністю - h = 97 %.

Розподіл змінних здійснено в порядку їх убування за значущістю впливу на прогнозування ефекту терапії: тривалість ВГН до початку терапії; поширеність клітинної інфільтрації строми; “дротяні петлі”; клітинні півмісяці; характер клітинної інфільтрації строми; клітинні інфільтрати в стінці судин; ступінь гломерулярної клітинної проліферації.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації подано теоретичне обґрунтування і нове наукове вирішення актуальної проблеми сучасної морфології - на підставі комплексного вивчення ниркових біоптатів і клініко-лабораторних параметрів розроблено патоморфологічні критерії прогнозування перебігу та наслідків ВГН, ефективності його патогенетичної терапії.

2. На підставі даних прижиттєвого морфологічного дослідження нирок з використанням світлової, імунофлюоресцентної та електронної мікроскопії визначено патоморфологічні особливості (гломерулярні, тубуло-інтерстиціальні та судинні) за різних морфологічних класів ВГН. Гломерулярні ураження характеризуються широким спектром, від мінімальних при II класі до тяжких - при III, IV і V класах; зміни при III і IV класах відрізняються принципово за питомою вагою залучених до патологічного процесу клубочків (менше ніж 50% і більше ніж 50 % відповідно), а морфологічні параметри V класу мають свої особливості. За всіх морфологічних класів ВГН наявні тубуло-інтерстиціальні та судинні зміни, тяжкість і поширеність яких відрізняється широкою варіабельністю, проте вони менш значущі при II класі.

3. При світломікроскопічному вивченні гломерулярних, тубуло-інтерстиціальних і судинних “активних” та “хронічних” змін розроблені та обґрунтовані підходи до їх напівкількісного оцінювання з визначенням індексів активності та хронічності. Виявлення спорідненості з певними вуглеводними детермінантами в ниркових структурах свідчить про “активність” та/або “хронічність” процесу при ВГН; застосування лектинної гістохімії служить одним із методів оцінювання “активності” та/або “хронічності” ВГН разом з традиційними критеріями, які базуються на даних світлової, імунофлюоресцентної та електронної мікроскопії.

4. Для II класу ВГН характерні низькі рівні індексів активності і хронічності; при III, IV і V класах ВГН індекси активності та хронічності виявилися значно вищими, ніж за II класу. Спостерігалися істотні індивідуальні відмінності в тяжкості і поширеності “активних” та “хронічних” змін, про що свідчать коливання індексу активності від 11 до 37 балів, від 15 до 36 балів і від 12 до 27 балів при III, IV і V класах ВГН відповідно та індексу хронічності від 2 до 11 балів, від 3 до 11 балів і від 4 до 13 балів відповідно при III, IV і V класах ВГН.

5. За даними клініко-морфологічних зіставлень встановлено: при II класі ВГН середні рівні протеїнурії, креатиніну крові, систолічного та діастолічного артеріального тиску були статистично значуще нижчими за відповідні показники при III, IV і V класах ВГН, а значення клубочкової фільтрації, ниркового плазмотоку і фільтраційної фракції - вищими; не виявлено суттєвих відмінностей у цих показниках між III, IV і V класами ВГН. Середні значення гематурії у хворих з II і V класами були нижчими (р < 0,05), ніж у пацієнтів з III і IV класами ВГН. Виявлено наявність кореляційних зв'язків між: індексом хронічності та віком пацієнтів, наслідками ВГН, рівнями креатиніну крові, показниками систолічного і діастолічного артеріального тиску та ефективністю терапії (с = -0,450); індексом активності і рівнями діастолічного артеріального тиску, тяжкістю протеїнурії, рівнем гематурії і ефективністю патогенетичної терапії (с = 0,650).

6. У 68,4% хворих з антифосфоліпідними антитілами в крові виявлено морфологічні зміни в нирках у різних поєднаннях, які включали: тромботичну мікроангіопатію з фібриновими тромбами в гломерулах та артеріолах; фіброзну інтимальну гіперплазію із зменшенням просвіту судин; організацію та/або реканалізацію тромбів; артеріальну та/або артеріолярну фіброзну або фіброклітинну оклюзію; фокальну кортикальну атрофію; тубулярну тиреоїдизацію. У хворих із наявністю вищезазначених морфологічних змін відмічений несприятливий перебіг ВГН порівняно з хворими без подібних змін.

7. На підставі оцінювання результатів первинного і повторного прижиттєвого морфологічного дослідження нирок виявлено особливості лікувального патоморфозу в хворих на ВГН залежно від ефективності патогенетичної терапії. У групі хворих із повною або частковою клінічною ремісією мало місце істотне зменшення та/або зникнення “активних” змін, що відбивалося статистично значущим зниженням індексу активності; при цьому була відсутньою видима динаміка індексу хронічності. У хворих з відсутністю ефекту терапії або з погіршенням клінічної картини ВГН початкові середні рівні індексу активності були значуще нижчими за такі, ніж у хворих з позитивним ефектом терапії, і мало місце незначне зниження індексу активності після її проведення; початкові рівні індексу хронічності були значуще вищими за такі, ніж у групі хворих з позитивним ефектом терапії, і спостерігалося статистично значуще підвищення середніх рівнів індексу хронічності.

8. Несприятливий характер перебігу ВГН прогнозується при рівнях індексу хронічності вищих за 5 балів; значення індексу активності при цьому можуть варіювати; рівні індексу активності, встановлювані на підставі первинного прижиттєвого морфологічного дослідження нирок (тобто до проведення патогенетичної терапії), не можуть служити критерієм віддаленого прогнозу ВГН. При прогнозуванні перебігу ВГН і його наслідків найзначущими параметрами, розподіленими в порядку убування їх впливу на прогноз були: тривалість ВГН до початку терапії; фіброз (склероз) судин; поширеність клітинної інфільтрації строми; гломерулосклероз; показники діастолічного артеріального тиску; збільшення мезангіального матриксу; поширеність гломерулярної клітинної проліферації.

9. Позитивний ефект проводжуваної терапії прогнозується при рівнях індексу активності більшому за 24 бали та індексу хронічності 5 і менше балів; відсутність терапевтичного ефекту або погіршення клінічної картини ВГН, незважаючи на проведення лікування, прогнозується при значеннях індексу активності 24 бали і менших та/або значеннях індексу хронічності більших за 5 балів. При прогнозуванні ефективності патогенетичної терапії визначені такі найзначущі параметри, розподілені в порядку убування їх впливу на прогноз: тривалість ВГН до початку терапії; поширеність клітинної інфільтрації строми; “дротяні петлі”; клітинні півмісяці; характер клітинної інфільтрації строми; клітинні інфільтрати в стінці судин; ступінь гломерулярної клітинної проліферації.

10. Доведено сприятливий перебіг ВГН (тобто відсутність погіршення клінічної картини) при вагітності у хворих на мезангіальний проліферативний ВГН (II клас); у пацієнтів з III, IV і V класами характер перебігу ВГН при гестації залежав від властивих окремому хворому клініко-морфологічних особливостей. Чинниками ризику розвитку погіршення клінічної картини ВГН з цими морфологічними класами у жінок виявилися: індекс активності 24 бали і вищий та індекс хронічності більший за 5 балів; морфологічні зміни в нирках, асоційовані з антифосфоліпідними антитілами в крові; а також стійке підвищення до вагітності діастолічного артеріального тиску та/або рівнів креатиніну крові, та/або персистуюча протеїнурія, що перевищує 1,0 - 1,5 г/доб.

11. Розроблені критерії прогнозування перебігу і наслідків ВГН та ефективності його патогенетичної терапії дозволили оптимізувати тактику ведення та прогноз хворих на системний червоний вовчак з клінічними проявами ВГН, що знайшло широке застосування в практичній діяльності морфологів, нефрологів і ревматологів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Хворим на системний червоний вовчак з клінічними проявами ВГН для визначення його морфологічного класу і виявлення особливостей змін у канальцях, інтерстиції та інтраренальних судинах рекомендується поглиблене дослідження ниркових біоптатів, яке включає світлову, імунофлюоресцентну та електронну мікроскопію, а також лектинну гістохімію. Проведення комплексного оцінювання клінічних, лабораторних і морфологічних параметрів дозволяє своєчасно діагностувати відповідний клас ВГН, виявити особливості залучення до патологічного процесу тубуло-інтерстиціального апарату, що необхідно для прогнозування перебігу ВГН, його наслідків і ефективності патогенетичної терапії.

2. При проведенні прижиттєвого морфологічного дослідження нирок у хворих на ВГН рекомендовано використовування напівкількісного оцінювання ступеня “активних” та “хронічних” змін у різних ниркових структурах, з визначенням рівнів індексу активності та індексу хронічності, що дозволяє прогнозувати ефективність патогенетичної терапії, перебіг і наслідки ВГН.

3. Для прогнозування перебігу ВГН, його наслідків та ефективності патогенетичної терапії залежно від бального підрахунку рівнів індексу активності та індексу хронічності слід вважати рівнями “мінімальної і помірної” “активності” значення індексу активності 24 бали і менші, а “високої” “активності” - більші за 24 бали; “мінімальної і помірної” “хронічності” значення індексу хронічності 5 балів і нижчі; і “високої” “хронічності” - більші за 5 балів.

4. При призначенні патогенетичної терапії хворим з “мінімальними і помірними” рівнями “активності” (індекс активності 24 бали і менший) слід очікувати на відсутність клінічного ефекту. Одночасно в осіб з “високою” “активністю” (індекс активності більший ніж 24 бали) є істотно вищим сприятливий ефект лікування, тобто досягнення повної або часткової клінічної ремісії.

5. За “високих” значень індексу хронічності (5 балів і більших) імовірність сприятливого ефекту терапії не тільки незначна, але й можливе погіршення клінічної картини ВГН. Рівні індексу активності, визначені за даними первинного прижиттєвого морфологічного дослідження нирок, не можуть служити надійним критерієм прогнозування перебігу ВГН і його наслідків.

6. Частині хворих на ВГН показано повторне прижиттєве морфологічне дослідження нирок для коригування лікувального режиму: при повній клінічній ремісії і низьких рівнях “активності” - припинення активної патогенетичної терапії (за відсутності екстраренальних проявів системного червоного вовчаку); при частковій клінічній ремісії і персистенції активних морфологічних змін - змінення лікувального режиму з метою досягнення повної клінічної ремісії; за відсутності клінічного ефекту і збереженні високих рівнів індексу активності - змінення лікувальної програми.

7. Для прогнозування перебігу ВГН, його наслідків та ефективності патогенетичної терапії рекомендовано використання оригінальних багатовимірних дискримінантних лінійних і нейромережних імовірнісних моделей, простих та зручних в практичному застосуванні. Для забезпечення вищої надійності прогнозування показане об'єднане використання обох моделей.

8. Для хворих на ВГН при виявленні морфологічних змін в нирках, асоційованих з наявністю антифосфоліпідних антитіл у крові, з несприятливим клінічним перебігом є необхідність корекції терапії, тобто застосування антитромбоцитарних та/або антикоагулянтних препаратів.

9. Доведено сприятливий перебіг ВГН (тобто відсутність погіршення клінічної картини) при вагітності у хворих на мезангіальний ВГН (II клас). Чинниками ризику загострення ВГН при гестації слід вважати наявність у пацієнток з III, IV, V морфологічними класами ВГН: індексу активності 24 бали і вищого, індексу хронічності більшого за 5 балів; морфологічних змін у нирках, асоційованих з антифосфоліпідними антитілами в крові; а також наявність до вагітності стійкого підвищення артеріального тиску і рівнів креатиніну сироватки крові та перманентної протеїнурії, що перевищує 1,0 -1,5 г/доб.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Василенко И.В., Дядык Е.А. Морфогенез пролиферативных и непролиферативных форм волчаночного гломерулонефрита // Буков. мед. вісн. - 2001. - Т.5, № 1-2. - С.204-206 (Автор забезпечив обґрунтування цілей, задач дослідження, аналіз літературних джерел, морфологічне дослідження матеріалу, аналіз результатів, формулювання висновків).

2. Дядык Е.А. Клинико-морфологические особенности пролиферативных форм волчаночного гломерулонефрита // Арх. клин. и эксперим. медицины. - 2001. - Т.10, № 1. - С.30-32.

3. Дядык А.И., Багрий А.Э., Дядык Е.А., Василенко И.В., Яровая Н.Ф., Галаева Я.Ю., Метляева О.А. Особенности течения пролиферативных и непролиферативных форм волчаночного гломерулонефрита у беременных // Медико-соц. пробл. семьи. - 2002. - Т.7, № 3-4. - С.38-41 (Автор забезпечив аналіз літературних джерел, морфологічне дослідження матеріалу, обробку та обговорення результатів).

4. Дядык Е.А. Методические возможности визуализации депозитов иммуноглобулинов в структурах почки при волчаночном гломерулонефрите // Вісн. пробл. біології і медицини. - 2003. - № 1. - С.74-76.

5. Дядык Е.А. Углеводные детерминанты в клубочковых структурах при пролиферативных формах волчаночного гломерулонефрита // Вестн. неотлож. и восстанов. медицины. - 2003. - Т.4, № 2. - С.279-283.

6. Дядик О.О. Використання лектинної гістохімії в комплексній оцінці морфологічної картини вовчакового гломерулонефриту // Галиц. лікар. вісн. - 2003. - Т.10, № 4. - С.37-39.

7. Дядик О.О. Характеристика морфогенезу вовчакового гломерулонефриту // Галиц. лікар. вісн. - 2003. - Т.10, № 4. - С.40-41.

8. Дядык А.И., Дядык Е.А., Василенко И.В.. Ракитская И.В. Почечная гемодинамика при различных морфологических формах волчаночного гломерулонефрита // Тавр. медико - биол.вестн. - 2004. - Т.7, № 2. - С.54-56 (Автор провів відбір матеріалу до морфологічного дослідження, його проведення, обговорення результатів, статистичну обробку матеріалу, формулювання висновків).

9. Василенко И.В., Дядык А.И., Дядык Е.А., Шпилевая Н.И., Галаева Я.Ю., Ракитская И.В. Характер изменений подоцитов у больных волчаночным гломерулонефритом // Арх. клин. и эксперим. медицины. - 2004. - Т.13, № 1-2. - С.30-33 (Автор забезпечив аналіз літературних джерел, морфологічне дослідження матеріалу, обговорення результатів, статистичну обробку матеріалу).

10. Дядык Е.А. Характер гломерулярных поражений при различных морфологических формах волчаночного гломерулонефрита // Вестн. неотлож. и восстанов. медицины. - 2004. - Т.5, № 1. - С.116-119.

11. Дядык Е.А. Особенности тубулоинтерстициального аппарата при различных морфологических классах волчаночного гломерулонефрита // Вестн. неотлож. и восстанов. медицины. - 2004. - Т.5, № 2. - С.318-321.

12. Дядык Е.А., Хоменко М.В., Ракитская И.В. Характеристика мочевого синдрома при различных морфологических классах волчаночного гломерулонефрита // Вестн. неотлож. и восстанов. медицины. - 2004. - Т.5, №3. - С.533-538 (Автор забезпечив постановку завдань дослідження, обґрунтування актуальності роботи, формулювання висновків, аналіз літературних джерел, морфологічне дослідження матеріалу, обговорення результатів).

13. Дядык А.И., Багрий А.Э., Дядык Е.А., Ракитская И.В. Характеристика клинических проявлений и морфологической картины почек у больных с системной красной волчанкой и наличием антифосфолипидных антител в крови // Укр. ревматол. журн. - 2004. - № 3. - С.17-20 (Автор забезпечив постановку завдань, морфологічне дослідження матеріалу, аналіз та обговорення результатів, формулювання висновків).

14. Дядик О.О. Можливості застосування лектинної гістохімії при вивченні морфологічних особливостей вовчакового гломерулонефриту // Галиц. лікар. вісн. - 2004. - № 2. - С.34-39.

15. Дядык Е.А. Интерпретация почечных биоптатов у больных системной красной волчанкой с клиническими проявлениями волчаночного гломерулонефрита // Укр. журн. нефрології та діалізу. - 2004. - № 2. - С.10-13.

16. Дядык А.И., Дядык Е.А., Хоменко М.В., Яровая Н.Ф., Ракитская И.В., Паниотов П.Л., Зуауи Мохамед Хельми, Хедхили Валид. Роль повторных биопсий почек в ведении больных волчаночным гломерулонефритом // Укр. журн. нефрології та діалізу. - 2004. - № 3. - С.14-17 (Автор провів аналіз літературних джерел, морфологічну обробку матеріал та його аналіз, обговорення одержаних результатів, формулювання висновків).

17. Дядык А.И., Василенко И.В., Дядык Е.А., Хоменко М.В., Яровая Н.Ф., Ракитская И.В., Паниотов П.Л., Зуауи Мохаммед Хельми, Хедхили Валид. Место морфологических показателей, характеризующих активные и хронические поражения почечных структур, в выработке лечебных режимов при волчаночном гломерулонефрите и в прогнозировании его течения // Запорож. мед. журн. - 2005. - № 1 (28). - С.8-12 (Автор забезпечив аналіз літературних джерел, обґрунтував її морфологічне дослідження, його узагальнення, аналіз та обговорення одержаних результатів, формулюваня висновків).

18. Дядык А.И., Василенко И.В., Багрий А.Э., Дядык Е.А., Лях Ю.Е., Гурьянов В.Г., Ракитская И.В. Роль морфологических индексов “активности” и “хроничности” волчаночного гломерулонефрита в прогнозировании характера течения и эффективности патогенетической терапии // Укр. журн. нефрології та діалізу. - 2005. - № 1. - C.7-10 (Автор запропонував ідею статті, обґрунтував її актуальність, забезпечив аналіз літературних джерел, виконав морфологічне дослідження матеріалу та його аналіз, обробку результатів, сформулював висновки).

19. Дядык А.И., Василенко И.В., Багрий А.Э., Дядык Е.А., Лях Ю.Е., Гурьянов В.Г., Хоменко М.В., Паниотов П.Л., Ракитская И.В., Зуауи Мохаммед Хельми, Хедхили Валид. Пути оптимизации прогнозирования эффективности патогенетической терапии волчаночного гломерулонефрита и характера его течения // Вестн. неотлож. и восстанов. медицины. - 2005. - Т.6, № 1. - С.12-16 (Автор запропонував ідею статті, обґрунтував її актуальність, забезпечив аналіз літературних джерел, виконав морфологічне дослідження матеріалу, обробку результатів, сформулював висновки).

20. Дядик О.О. Порівняльна оцінка морфологічної картини вовчакового гломерулонефриту залежно від наявності антифосфоліпідних антитіл у крові // Мед.перспективи. - 2005. - Т.10, № 1. - С.84-87.

21. Дядык А.И., Багрий А.Э., Дядык Е.А., Василенко И.В., Яровая Н.Ф., Галаева Я.Ю., Дубровская Н.С. Прогноз-негативные факторы течения волчаночного гломерулонефрита при беременности // Медико-соц. пробл. семьи. - 2004. - Т.9, № 4. - С.38-43 (Автор розробив ідею статті, обґрунтував її актуальність, виконав аналіз літературних джерел, морфологічне дослідження матеріалу та обробку результатів, та формулював висновків).

22. Дядик О.І., Багрій А.Е., Ярова Н.Ф., Дядик О.О., Метляєва О.А. Особливості перебігу вовчакового гломерулонефриту у вагітних // Актуальні проблеми нефрології: Зб. наук.праць. -К., 2000. - Вип.4. - С.91-95 (Автор забезпечив обґрунтування актуальності роботи, аналіз літературних джерел, морфологічне дослідження матеріалу, узагальнення результатів, формулювання висновків).

23. Дядик О.О. Клініко-морфологічна характеристика проліферативних форм вовчакового гломерулонефриту // Актуальні проблеми нефрології: Зб. наук.праць. - К., 2000. - Вип.4. - С.96-100.

24. Дядик О.І., Багрій А.Є., Ярова Н.Ф., Хоменко Н.В., Дядик О.О., Метляєва О.А., Багрій І.Г., Галаєва Я.Ю. Взаємовідносини гестації та вовчакового гломерулонефриту // Актуальні проблеми нефрології: Зб. наук.праць. - К., 2001. - Вип.6. - C.167-169 (Автор обґрунтував актуальності роботи, аналіз літературних джерел, морфологічне дослідження матеріалу, аналіз та узагальнення результатів, формулювання висновків).

25. Дядик О.О. Особливості морфогенезу вовчакового гломерулонефриту // Актуальні проблеми нефрології: Зб. наук.праць. -К., 2001. - Вип.6. - C.172-175.

26. Дядик О.О., Дядик І.О. Морфологічна характеристика первинного і вовчакового мембранозного гломерулонефриту // Актуальні проблеми нефрології: Зб. наук.праць. -К., 2001. - Вип.6 - C.175-177 (Автор забезпечив обґрунтування актуальності роботи, аналіз літературних джерел, морфологічний аналіз матеріалу та отриманих результатів, формулювання висновків).

27. Дядик О.І., Багрій А.Е., Василенко І.В., Дядик О.О., Ярова Н.Ф., Хоменко М.В., Паніотов П.Л., Суліман М.Д., Суровцева Н.Л. Морфологічні ознаки активності вовчакового гломерулонефриту // Актуальні проблеми нефрології: Зб. наук.праць. -К., 2003. - Вип.9. - С.70-73. (Автор забезпечив обґрунтування актуальності роботи, морфологічне дослідження матеріалу, обговорення результатів, формулювання висновків).

28. Дядик О.І., Багрій А.Е., Ярова Н.Ф., Дядик О.О., Хоменко М.В., Ракітська І.В., Маловічко І.С., Щукіна О.В., Паніотов П.Л., Суліман М.Д., Суровцева Н.Л. Прогнознегативні фактори при вовчаковому гломерулонефриті // Актуальні проблеми нефрології: Зб. наук.праць. -К., 2003. - Вип.9. - С.73-76 (Автор забезпечив обґрунтування актуальності роботи, морфологічне дослідження матеріалу, обговорення результатів, формулювання висновків).

29. Дядык Е.А., Ракитская И.В. Оценка результатов патогенетической терапии волчаночного гломерулонефрита // Питання експериментальної та клінічної медицини: Зб. ст. - Донецьк, 2003. - Т.1, Вип. 7. - С.204-208 (Автор забезпечив ідею роботи, обґрунтування актуальності, морфологічне дослідження матеріалу, обговорення результатів, формулювання висновків).

30. Дядик О.О., Василенко І.В., Дядик О.І., Ракітська І.В., Гайдуков В.О. Пат. 68322А Україна, 7 А 61 В 10/00 №20031213261. Спосіб прогнозування перебігу вовчакового гломерулонефриту. - Заявл. 31.12.2003; Опубл. 15.07.2004. Бюл. № 7 (Автор запропонував розробку концепції корисної моделі, обґрунтування актуальності роботи, формулювання опису винаходу).

31. Дядик О.О., Ракитська І. В., Лях Ю. E., Гур`янов В.Г., Дядик І.О., Зуауі Мохаммед Хельмі. Пат. 8946 Україна, 7 А 61 В 8/12 №u200504618. Спосіб прогнозування терапевтичного ефекту при лікуванні хворих на вовчаковий гломерулонефрит. - Заявл. 17.05.2005; Опубл. 15.08.2005. Бюл. № 8 (Автор розробив концепцію корисної моделі, обґрунтування актуальності, вибір параметрів, формулювання опису винаходу).

32. Дядик О.О., Ракитська І. В., Лях Ю. E., Гур`янов В.Г., Хедхілі Валід. Пат. 8947 Україна, 7 А 61 В 8/12 №u200504619. Спосіб прогнозування характеру перебігу гломерулонефриту у хворих на системний червоний вовчак. - Заявл. 17.05.2005; Опубл. 15.08.2005. Бюл. № 8 (Автор розробив концепцію корисної моделі, обґрунтування актуальності, вибір параметрів, формулювання опису винаходу).

33. Дядык А.И., Колесник Н.А., Василенко И.В., Дядык Е.А., Яровая Н.Ф., Хоменко М.В., Лапчинская И.И., Ракитская И.В. Поражение органов и систем при СКВ. 6. Почки // Системная красная волчанка / А.И.Дядык, А.Э.Багрий. - Донецк, 2003. - Гл.6.- С.210-267 (Автор забезпечив морфологічне дослідження матеріалу, клініко-морфологічні зіставлення, вибір літературних джерел, підготовка глави до друку).

34. Дядык А.И., Лапчинская И.И., Багрий А.Э., Дядык Е.А., Колесник И.Н. Гломерулонефрит, обусловленный СКВ (люпус-нефрит) // Поражения почек, обусловленные ревматическими заболеваниями / Под ред. Н.А.Колесника. - Киев, 2004. - Разд.2, гл.4. - С.41-63 (Автор забезпечив морфологічне дослідження матеріалу, клініко-морфологічні зіставлення, вибір літературних джерел, підготовка глави до друку).

35. Галкин Д.Ю., Дядык Е.А. Случай распространенного мезентериального васкулита при системной красной волчанке // Врачеб. практика. - 2003. - № 4. - С.106-109 (Автор розробив ідею статті, сформулював цілі та обґрунтував актуальність, забезпечив морфологічне дослідження матеріалу, обговорення результатів, сформулював висновки).

36. Dyadyk O., Vasilenko I., Bagriy A., Yarovaya N., Stulikova E., Dyadyk E., Dyadyk I. Survival rate in patients with III-IV classes of lupus nеphritis (LN)// Abstr. XXXV Congr. of the ERA/EDTA, Rimini, Italy, June 6-9, 1998. - Rimini, 1998. - Р.103 (Автор забезпечив морфологічне дослідження матеріалу, клініко-морфологічні зіставлення, відбір літературних джерел, підготував до друку).

37. Dyadyk O.I., Dyadyk E.A., Bagriy A.E., Yarovaya N.F., Tsyba I.N., Paniotov P.L., Zubov A.D. Long-term follow-up of patients with lupus nephritis treated with prednisolone, azathioprine and cyclophosphamide // Abstr. ERA/EDTA Annu. Congr., Madrid, Spain, 5-8 Sept., 1999. - Madrid, 1999. - P.A81 (Автор забезпечив морфологічне дослідження матеріалу, клініко-морфологічні зіставлення, взяв участь в обробці й обговоренні одержаних результатів).

38. Дядык О.І., Дядык О.О., Ярова Н.Ф., Багрій А.Е., Шпильова Н.І., Суліман М.Д. Застосування інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту у хворих на вогнищевий та дифузний проліферативний вовчаковий гломерулонефрит з хронічною нирковою недостатністю // Матеріали 13-ї Всеукр. конф. нефрологів “Хронічна ниркова недостатність”, Харків, 5-6 жовт. 1999 р. - Харків, 1999. - С.122-126 (Автор розробив ідею роботи, морфологічне дослідження матеріалу, клініко-морфлогічні зіставлення, аналіз результатів, формулювання висновків, підготував до друку).

39. Dyadyk A.I., Bagriy A.E., Vasilenko I.V., Dyadyk E.A., Yarovaya N.F., Roshin I.V., Malovichko I.S., Stulikova E.L. Results of long-term follow-up of patients with proliferative lupus nephrites // Abstr. XXXVII Congr. ERA/EDTA. 1-st Congr. сombined with Europ. Kidney Research Assoc. - Nice, France, Sept. 17-20, 2000. - Nice, 2000. - P.114 (Автор забезпечив морфологічне дослідження, клініко-морфологічні зіставлення, обробку одержаних результатів, формулювання висновків).

40. Багрій А.Е., Хоменко М.В., Дядик О.О., Дядик І.О., Мєтляєва О.А., Багрій І.Г. Перебіг гестації та стан нирок у вагітних з системним червоним вовчаком: Тези наук. доп. ІІІ нац. конгр. ревматологів України, Дніпропетровськ, 23-26 жовт. 2001р. // Укр. ревматол. журн. - 2001, Дод. - С.39 (Автор забезпечив морфологічне дослідження матеріалу, клініко-морфологічні зіставлення, аналіз одержаних результатів, формулювання висновків).

41. Дядик О.О. Особливості морфологічної характеристики гломерулонефриту у хворих на системний червоний вовчак: Тези наук. доп. ІІІ нац. конгр. ревматологів України, Дніпропетровськ, 23-26 жовт. 2001р. // Укр. ревматол. журн. - 2001, Дод. - С.41.

42. Дядык А.И., Паниотов П.Л., Дядык Е.А., Василенко И.В., Шпилевая Н.И., Яровая Н.Ф., Хоменко М.В. Прогнозирование течения заболевания и эффективности терапии у пациентов с волчаночным мембранозным гломерулонефритом // Матеріали XV з'їзду терапевтів України: Тези наук. доп., Київ., 21-23 квіт. 2004 р. - К.,2004. - С.43 (Автор забезпечив відбір та морфологічне дослідження матеріалу, клініко-морфологічні зіставлення, обговорення одержаних результатів, формулювання висновків, підготовку до друку).

43. Ракитская И.В., Дядык Е.А., Василенко И.В., Яровая Н.Ф., Хоменко М.В., Паниотов П.Л., Сулиман М.Д.. Шпилевая Н.И. Факторы, определяющие прогноз заболевания у больных системной красной волчанкой // Матеріали XV з'їзду терапевтів України: Тези наук. доп., Київ, 21-23 квіт. 2004 р. - К., 2004. - С.82 (Автор забезпечив обґрунтування актуальності роботи, відбір морфологічних параметрві, та морфологічне дослідження, узагальнення даних, формулювання висновків, підготовку до друку).

44. Дядык Е.А., Дядык И.А. Характеристика гломерулярных поражений при различных морфологических формах волчаночного гломерулонефрита // Наук.-практ.-конф. “Актуальні питання діагностики, лікування та профілактики системних захворювань сполучної тканини”: Тези доп., Донецьк, 25-26 листоп. 2004р. - Донецьк, 2004. - С.45-47 (Автор забезпечив ідею та обґрунтування актуальності роботи постановку завдань, морфологічний аналіз матеріалу, обговорення отриманих результатів, формулювання висновків, підготовку до друку).

45. Дядык Е.А., Василенко И.В., Багрий А.Э., Яровая Н.Ф., Хоменко М.В., Щукина Е.В., Ракитская И.В. Возможности морфологической оценки волчаночного гломерулонефрита в прогнозировании его течения и эффективности патогенетической терапии: Тези доп. ІІ Нац. з'їзду нефрологів України., Харків, 22-24 верес. 2005 р. // Укр. журн. нефрології та діалізу. - 2005. - № 3 (6) Додаток. - С.17 (Автор забезпечив ідею та обґрунтування актуальності роботи, постановку завдань, морфологічний аналіз матеріалу, обговорення отриманих результатів, формулювання висновків, застосував математичне моделювання для обробки результатів, забезпечив підготовку до друку).

АНОТАЦІЯ

Дядик О.О. Вовчаковий гломерулонефрит: патоморфологія, лікувальний патоморфоз, прогнозування перебігу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.03.02 - патологічна анатомія. - Кримський державний медичний університет ім. С.І.Георгієвського МОЗ України, Сімферополь, 2005.

Дисертація присвячена вивченню особливостей вовчакового гломерулонефриту за даними прижиттєвого морфологічного дослідження нирки і клініко-лабораторних параметрів, розробці та обґрунтуванню критеріїв патоморфологічної діагностики. На підставі розроблених критеріїв „активності” і „хронічності” за обов'язкової оцінки гломерулярних і тубуло-інтерстиціальних змін можливо прогнозування перебігу, а також ефективності патогенетичної терапії вовчакового гломерулонефриту. Вперше доведеноо, що лектинна гістохімія віддзеркалює наявність і ступінь “активних” і “хронічних” змін у нирках. Доведено, що рівні індексу активності, отримані при першій біопсії нирки, не можуть бути критерієм віддаленого прогнозу вовчакового гломерулонефриту. Найбільш значущими параметрами прогнозування перебігу вовчакового гломерулонефриту та його наслідків є: тривалість вовчакового гломерулонефриту до початку терапії, фіброз (склероз) судин, поширеність клітинної інфільтрації строми, гломерулосклероз; показники діастолічного артеріального тиску; збільшення мезангіального матриксу; поширеність гломерулярної клітинної проліферації. При прогнозуванні ефективності патогенетичної терапії вовчакового гломерулонефриту визначені такі вагомі параметри: тривалість вовчакового гломерулонефриту до початку терапії, поширеність клітинної інфільтрації строми, “дротяні петлі”; клітинні півмісяці; характер клітинної інфільтрації строми; клітинні інфільтрати у стінці судин; ступінь гломерулярної клітинної проліферації.

Ключові слова: вовчаковий гломерулонефрит, прижиттєве морфологічне дослідження нирок, діагностика, прогнозування.

АННОТАЦИЯ

Дядык Е.А.. - Волчаночный гломерулонефрит: патоморфология, лечебный патоморфоз, прогнозирование течения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.03.02 -патологическая анатомия. - Крымский государственный медицинский университет им. С. И. Георгиевского МЗ Украины, Симферополь, 2005.

Диссертация посвящена изучению патоморфологических особенностей (гломерулярных, тубуло-интерстициальных и сосудистых) при различных морфологических классах волчаночного гломерулонефрита на основании прижизненного морфологического исследования почек с использованием световой, иммунофлюоресцентной и электронной микроскопии и клинико-лабораторных параметров, а также разработаны и обоснованы критерии патоморфологической диагностики ВГН. Установлено, что гломерулярные поражения характеризуются широким спектром, от минимальных при II классе, до тяжелых - при III, IV и V классах ВГН. При всех морфологических классах ВГН имеют место тубуло-интерстициальные и сосудистые изменения, тяжесть и распространенность которых отличается широкой вариабельностью, но менее выражены при II классе. При светомикроскопическом изучении гломерулярных, тубуло-интерстициальных и сосудистых “активных” и “хронических” изменений впервые разработаны и обоснованы новые подходы к их полуколичественной оценке с определением индексов активности и хроничности. Показано, что применение лектинной гистохимии служит одним из методов оценки “активности” и/или “хроничности” ВГН. На основании оценки результатов первоначального и повторного прижизненного морфологического исследования почек установлены особенности лечебного патоморфоза у больных ВГН в зависимости от эффективности патогенетической терапии. В группе больных с полной или частичной клинической ремиссией имело место существенное уменьшение и/или исчезновение “активных” изменений, что отражается статистически значимым снижением индекса активности; при этом отсутствовала видимая динамика индекса хроничности. У больных с отсутствием эффекта терапии или с ухудшением клинической картины ВГН исходные средние уровни индекса активности, оказались значимо ниже таковых, чем у больных с хорошим эффектом терапии, и имело место незначительное снижение индекса активности после ее проведения; исходные уровни индекса хроничности оказались значимо выше таковых, чем в группе больных с хорошим эффектом терапии, и наблюдалось статистически значимое повышение средних уровней индекса хроничности. Неблагоприятный характер течения ВГН прогнозируется при уровнях индекса хроничности выше 5 баллов; значения индекса активности при этом могут быть вариабельны. Уровни индекса активности, устанавливаемые на основании первоначального прижизненного морфологического исследования почек, не могут служить критерием отдаленного прогноза ВГН. При прогнозировании течения ВГН и его исхода наиболее значимыми параметрами являются: длительность ВГН до начала терапии; фиброз (склероз) сосудов; распространенность клеточной инфильтрации стромы; гломерулосклероз; показатели диастолического артериального давления; увеличение мезангиального матрикса; распространенность гломерулярной клеточной пролиферации. Положительный эффект проводимой терапии прогнозируется при уровнях индекса активности более 24 баллов и индекса хроничности 5 и менее баллов; отсутствие терапевтического эффекта или ухудшение клинической картины ВГН, несмотря на проводимое лечение,прогнозируется при значениях индекса активности 24 балла и менее и/или индекса хроничности более 5 баллов. При прогнозировании эффективности патогенетической терапии определены следующие наиболее значимые параметры: длительность ВГН до начала терапии; распространенность клеточной инфильтрации стромы; “проволочные петли”; клеточные полулуния; характер клеточной инфильтрации стромы; клеточные инфильтраты в стенке сосудов; выраженность гломерулярной клеточной пролиферации. Разработанные критерии прогнозирования течения и исхода ВГН и эффективности его патогенетической терапии позволили оптимизировать тактику ведения и прогноз больных системной красной волчанкой с клиническими проявлениями ВГН, что нашло широкое применение в практической деятельности морфологов, нефрологов и ревматологов.

Ключевые слова: волчаночный гломерулонефрит, прижизненное морфологическое исследование почек, диагностика, прогнозирование.

ANNOTATION

E.A. Dyadyk - Lupus Glomerulonephritis: Pathomorphology, Treatment-Induced Pathomorphism, Disease Prognosis. - Manuscript.

Dissertation for the academic degree of Doctor of Medical Science in Human Pathology - 14.03.02. - S.I. Georgievsky Crimean State Medical University under the Ministry of Healthcare of Ukraine, Symferopol, 2005.

The dissertation examines distinctive features of lupus glomerulonephritis based on the biopsy of kidneys, clinical signs and laboratory data. The dissertation establishes and justifies criteria for pathomorphological diagnostics. The criteria of “activity” and “chronicity” established in the present dissertation make it possible to predict course and outcome of lupus glomerulonephritis, as well as the efficacy of pathogenic treatment. The dissertation for the first time demonstrates the potential of lectin histochemistry that reflect the presence and severity of “active” and “chronic” changes. The dissertation for the first time demonstrates that activity index detected during the first kidney biopsy cannot serve as a criterion for the long-term prognosis of lupus glomerulonephritis. The most significant parameters in the prognosis of the course and outcome of lupus glomerulonephritis listed in the order of decreasing significance are: duration of lupus glomerulonephritis before treatment; vascular fibrosis (sclerosis); extent of stromal cellular infiltration; glomerulosclerosis; diastolic blood pressure; mesangial matrix increase; extent of glomerular cell proliferation. The following parameters have been identified as being the most important in the prognosis of the efficacy of pathogenic therapy (listed in the order of decreasing importance): duration of lupus glomerulonephritis before treatment; extent of stromal cellular infiltration; “wire loops”; cellular crescents; pattern of stromal cellular infiltration; cellular infiltration of vascular walls; extent of glomerular cell proliferation.

Key words: lupus glomerulonephritis, kidney biopsy, diagnostic, prognosis.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АТ-артеріальний тиск

АФАт-антифосфоліпідні антитіла

АФС-антифосфоліпідний синдром

БМ-базальна мембрана

ВГН-вовчаковий гломерулонефрит

ГАГ-глікозаміноглікани

ГБМ-гломерулярна базальна мембрана

ЕК-ендотеліальні клітини

ЕМ-електронна мікроскопія

ІА-індекс активності

ІК-імунні комплекси

ІФМ-імунофлюоресцентна мікроскопія

ІХ-індекс хронічності

МВП-малі відростки подоцитів

МК-мезангіальні клітини

ММ-мезангіальний матрикс

ПМДН-прижиттєве морфологічне дослідження нирок

ПЯЛ-поліморфно-ядерні лейкоцити

СМ-світлова мікроскопія

СЧВ-системний червоний вовчак

ТБМ-тубулярна базальна мембрана

ЩО-щіткова облямівка

PAS-реакція-periodic acid-Schiff

РТАН-Phosphotungstic Acid-Hematoxilin

Размещено на Allbest.ru