Механізми адаптації, рання діагностика та корекція їх порушень у спорті вищих досягнень

Модуляція регуляторних нейрогуморальних впливів при напруженні адаптації у спортсменів високого класу проявлялась у підвищенні концентрації серотоніну плазми крові у спокої (більше 0,130 мкг/мл) та його зниженні після фізичного навантаження більш ніж на 20,0%, у гіпергістамінемії та гіперсеротонінемії з переважанням гіпергістамінемії над гіперсеротонінемією (зменшення коефіцієнта серотонін/гістамін нижче 0,96±0,08).

Зрушення цитокінового та імунного профілю у спортсменів характеризувалися підвищенням рівня IgЄ, ЦІК, СД-16⁺ при зниженні Т-хелперів і підвищенні Т-супресорів.

На основі виявлених клініко-інструментальних і біохімічних критеріїв напруження адаптації спортсменів високого класу, які успішно виконували тренувальні навантаження, було розроблено індивідуалізовані схеми спостереження та обстеження спортсменів.

Виділено три групи спортсменів з різним рівнем напруження адаптаційних механізмів. Під час розподілу на групи враховувалися деякі індивідуальні особливості спортсменів, які сприяли більш частому розвиткові напруження адаптації: наявність слабкого типу вищої нервової діятельності (меланхоліки), 5 і більше стигм дисплазії сполучної тканини, ПМК, особливо ПМК II ступеня, вогнищ хронічної інфекції.

До I групи віднесено спортсменів з доброю адаптацією до фізичних навантажень, які поліпшували або показували стабільні результати, з відсутніми сприятливими факторами (слабкий тип вищої нервової діяльності, 5 і більше стигм ДСТ, ПМК, вогнища хронічної інфекції), інструментальними та лабораторними критеріями напруження адаптації поза залежністю від спортивної майстерності.

До IIА групи включено спортсменів, які:

-мали фактори, що сприяли розвиткові напруження адаптації (слабкий тип вищої нервової діяльності, 5 і більше стигм ДСТ, ПМК I і II ступеня, вогнища хронічної інфекції, часті захворювання на ГРВІ);

-погіршували результати і/або мали якісь одиничні зміни при інструментальному та лабораторному обстеженні, але не мали сприятливих факторів.

До IIВ групи віднесено спортсменів, що погіршували результати, мали сприятливі фактори, зміни на ЕКГ, ЕхоКГ, ВЕМ і окремих біохімічних параметрів.

До III групи віднесено спортсменів, що мали різні зміни на ЕКГ, ЕхоКГ, ВЕМ, імунного та метаболічного статусу, поза залежністю від динаміки спортивних результатів.

Для запропонованих груп адаптації спортсменів високого класу розроблено алгоритм спостереження та обстеження. Якщо спортсмени I групи спостерігаються 2 рази на рік з обов'язковим включенням загальноклінічного дослідження, а також ЕКГ до та після навантаження, ВЕМ, ЕхоКГ, загального аналізу крові та сечі, то спортсмени IIА групи спостерігаються 3-4 рази на рік. У них, крім досліджень, що проводяться спортсменам I групи, необхідним є визначення рівня загального білка, білкових фракцій, сироваткового заліза. Крім того, у спортсменів, що часто хворіють на ГРВІ, мають вогнища хронічної інфекції, необхідно вивчати імунний статус. Спортсмени, які мають 5 і більше стигм ДСТ, ПМК, додатково потребують дослідження рівня кальцію та магнію в сироватці крові. У спортсменів, що погіршують результати, доцільним є також дослідження показників активності ПОЛ і АОЗ.

Спортсмени II В групи спостерігаються та обстежуються не рідше 4 разів на рік. У них, крім вищеперерахованих досліджень, що проводяться спортсменам II А групи, необхідно вивчати показники активності системи ПОЛ і АОЗ, рівні серотоніну, гістаміну й тригліцеридів сироватки крові.

Спортсмени III групи спостерігаються та обстежуються не рідше, ніж через 1,5-2 місяці. У таких спортсменів, крім вищеперерахованого, додатково досліджують рівень АТФ еритроцитів, ЛДГ.

Після перенесеного інфекційного захворювання спортсмени всіх груп повинні позапланово обстежуватися для вирішення питання про схему подальшої реабілітації та спостереження.

Запропонований алгоритм обстеження спортсменів високого класу сприяв своєчасному виявленню напруження адаптації та біохімічних зрушень, які лежать у його основі, що дозволило своєчасно застосувати індивідуальні схеми реабілітаційної терапії.

Нами запропоновані й апробовані диференційовані схеми фармакологічної підтримки та реабілітації спортсменів високого класу, які грунтуються на запропонованих групах адаптації. Фармакологічна підтримка та реабілітація будується у два етапи й складається з сезонної планової реабілітаційної терапії та фармакологічної підтримки перед відповідальними змаганнями.

Під час планової фармакологічної реабілітації всі спортсмени одержували вітаміни та метаболічну терапію. Спортсменам II і III груп вітаміни та метаболічна терапія вводилися більш тривало. Крім того, під час планової реабілітації спортсмени II і III груп одержували антиоксиданти, гепатопротектори, а в період епідемічних спалахів ГРВІ - адаптогени. За показаннями окремі спортсмени отримували препарати заліза, кальцію та магнію.

Проведення такої сезонної фармакологічної підтримки спортсменам - учням Донецького вищого училища олімпійського резерву в 2003-2004 рр. знизило кількість перехворівши на 32,0% порівняно з 2000-2001 рр., а кількість пропущених тренувальних днів - на 43,2% (р<0,05). Тривалість захворювань на ГРВІ знизилася з 7,1±1,5 днів у 2000-2001 рр. до 5,0±0,5 днів у 2003-2004 рр. (р<0,05), що сприяло значному зниженню пропущених тренувальних днів. Крім того, під час проведення планової реабілітації також вдалося знизити кількість спортсменів, що хворіли 3 і більше рази на ГРВІ на рік, на 39,5% (р<0,05).

Застосування планової реабілітаційної терапії не тільки зменшило захворюваність на ГРВІ, а й знизило частоту виникнення таких ускладнень ГРВІ, як бронхіт і гайморит. У спортсменів, що одержували планову реабілітацію, частота захворювань на ГРВІ знизилася на 25,8%, на ангіну - на 59,1%, на бронхіт, отит - майже в 2 рази, а на гайморит і пневмонію - у 2-3 рази (р<0,05).

Крім зниження захворюваності, застосування запропонованої схеми планової реабілітації дозволило поліпшити адаптацію спортсменів до тренувальних навантажень, що виражалось у зниженні кількості спортсменів II В і III груп адаптації. До застосування реабілітаційних заходів у 2000-2001 рр. у I групі було 17,5%, у II А групі - 59,0%, а 23,5% спортсменів було віднесено до II В і III груп. При цьому до III групи, яка мала більш виражене напруження адаптації, віднесено 7,0% спортсменів. Після впровадження схем планової реабілітації в 2003-2004 рр. кількість спортсменів I групи збільшилася на 6,0%, II А групи - на 4,0%, а до II В і III груп було віднесено 14,0% (р<0,05). При цьому кількість спортсменів II В групи знизилася з 16,5% до 11,0%, а кількість спортсменів III групи зменшилася більш ніж у 2 рази: з 7,0% у 2000-2001 рр. до 3,0% у 2003-2004 рр. Це підтверджує доцільність проведення планових реабілітаційних заходів, особливо у спортсменів II В і III груп, оскільки дозволяє поліпшити спортивні результати цих спортсменів і забезпечує їх планомірну якісну підготовку до успішних виступів на змаганнях.

У період підготовки до відповідальних змагань, крім планової фармакологічної реабілітації необхідно проводити комплексну фармакологічну підтримку, яка включає, крім заходів, що проводяться під час сезонної фармакологічної реабілітації, введення енергетичних препаратів (АТФ, креатинфосфат, комплекс незамінних амінокислот). Таку фармакологічну підтримку апробовано у 59 спортсменів високого класу.

Застосування розроблених схем фармакологічної підтримки перед відповідальними змаганнями разом з удосконаленням тренувального процесу та іншими факторами призвело до достовірного поліпшення спортивних результатів. Збільшилася кількість переможців і призерів на першостях і кубках України, чемпіонатах, першостях і кубках Європи та світу. Кількість переможців і призерів першостей України збільшилася з 18,7% до 44,1% (р<0,05), а переможців і призерів кубка України - з 10,2% до 47,4% (р<0,05). Кількість переможців і призерів чемпіонатів і першостей Європи збільшилася з 18,6% до 39,0% (р<0,05), а переможців і призерів чемпіонатів світу, кубків світу та Європи - з 6,8% до 11,8% (р<0,05). Таку ж динаміку виявлено й серед учасників Олімпійських ігор у Греції (2004 р.) порівняно з Олімпійськими іграми в Сіднеї (2000 р.), що свідчить про доцільність проведення запропонованого курсу фармакологічної підтримки спортсменів перед відповідальними змаганнями. Побічних проявів під час проведення фармакологічної реабілітації та передстартової фармакологічної підтримки у спортсменів не спостерігалося.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновані нові вирішення актуальної наукової проблеми вдосконалення диспансеризації та підвищення ефективності фармакологічної підтримки спортсменів високого класу, що тренуються, на основі поглиблення уявлень про фізіологічні механізми адаптації до великих фізичних навантажень і диференційованого підходу під час обстеження та реабілітації спортсменів з урахуванням ступеня напруження адаптації.

1. Адаптація до великих фізичних навантажень у спортсменів високого класу характеризується не тільки клініко-електрокардіографічними змінами, а й модифікацією окремих ланок метаболізму та імунітету, при порушенні яких погіршується динаміка спортивних результатів. Встановлено, що серед спортсменів, які в повному обсязі виконують тренувальну програму, 28,4% поліпшували результати, 32,5% показували стабільні результати, а 39,1% погіршували результати. Погіршували результати переважно спортсмени-меланхоліки та флегматики з високим рівенем ситуаційної та особистісної тривожності та спортсмени з множинними стигмами дисплазії сполучної тканини.

2. Стигми дисплазії сполучної тканини та дизембріогенезу мали 78,5% спортсменів високого класу. При цьому у 42,2% був пролапс мітрального клапана і/або 3 і більше ДСТ. Наявність одиничних стигм ДСТ не впливала на адаптацію до значних фізичних навантажень, але наявність ПМК, множинних стигм ДСТ сполучалася з більш вираженим напруженням адаптаційних механізмів.

3. ЕКГ у спокої у 86,4% спортсменів високого класу була в межах норми, а у 13,6% виявлено різні зміни ЕКГ, що частіше спостерігалось у спортсменів, які погіршували результати, з високим рівнем ситуаційної та особистісної тривожності. Після фізичного навантаження (велоергометричного тесту PWC₁₇₀) зміни на ЕКГ виявлено у 20,9% спортсменів, серед яких 60,9% погіршували результати.

4. ЕхоКГ у спортсменів характеризується збільшенням ММ, товщини міокарда лівого шлуночка та міжшлуночкової перегородки, збільшенням швидкості скорочення лівого шлуночка. При напруженні адаптаційних механізмів виявлено зменшення Шс лівого шлуночка до 4,8 см/сек. (r=0,95), зниження співвідношення Дд/МШПд нижче 4,9 і збільшення коефіцієнта Шр/Шc вище 1,9, що в 77,1% спостерігалось у спортсменів, які погіршували результати, і з ЕКГ-ознаками напруження адаптаційних механізмів. Рівень фізичного стану у 93,0% спортсменів високого класу був високим або вищим за середній. Середній РФС було виявлено у 5,3% осіб, нижчий за середній - у 1,7%, частіше у першорозрядників, у спортсменів, що погіршували результати, мали зміни на ЕКГ і ЕхоКГ.

5. Стан енергозабезпечення спортсменів високого класу характеризується зниженням рівня АТФ еритроцитів у спокої та після короткочасного фізичного навантаження, збільшенням рівня АТФ від підготовчого до змагального періоду при зниженні ЛДГ. Ці зрушення були максимальними у спортсменів з напруженням адаптаційних механізмів. Електролітний обмін спортсменів характеризувався достовірним зниженням рівня загального кальцію та Са²⁺ плазми крові за наявності тенденції до гіпермагніємії та нормального рівня натрію, калію, сироваткового фосфору.

6. Нейрогуморальні зрушення у всіх спортсменів високого класу характеризувалися гіперсеротонінемією, яка у 50,0% осіб поєднувалася з гіпергістамінемією на фоні нормального рівня кортизолу. Гіперсеротонінемія та гіпергістамінемія були максимальними у спортсменів, що погіршували результати, з ЕКГ-ознаками напруження адаптації. Рівень гіперсеротонінемії був максимальним в основний період, мінімальним - у змагальний. Рівень гіпергістамінемії зменшувався після фізичного навантаження та в змагальний період.

7. У всіх спортсменів високого класу виявлено помірну активацію перекисного окислення ліпідів з підвищенням, в основному, МДА та ПГЕ й дисбалансом окремих ланок антиоксидантного захисту з підвищенням СОД у спокої та каталази після одноразового фізичного навантаження. За наявності напруження адаптаційних механізмів відзначено більш значне підвищення МДА (у 4,5 рази) і накопичення проміжних продуктів ПОЛ у період максимальних навантажень, зниження коефіцієнта каталаза/МДА більш ніж у 4 рази, достовірне зниження рівня вітаміну Є (r=0,96), рівня АОА, особливо в основний період.

8. Основні показники білкового та жирового обміну (рівень загального білка, альбуміну, глобуліну та його фракцій, сечовини, холестерину), активність АЛТ, АСТ у спортсменів високого класу не відрізнялися від показників здорових людей, які не займалися спортом. У той же час рівень тригліцеридів був підвищеним, активність ГГТ була достовірно зниженою. У спортсменів з проявами напруження адаптації виявлено достовірне зниження тригліцеридів, рівня сироваткового заліза.

9. Цитокіновий та імунний статус спортсменів характеризувався підвищенням рівня як прозапальних (Іл-2, Іл-8, ФНП-), так і протизапальних інтерлейкінів (Іл-4, Іл-10) за наявності нормального рівня Іл-1, Іл-6 та незміненого співвідношення груп протизапальних і прозапальних цитокінів, достовірним зниженням IgА, Т-супресорів. За наявності напруження адаптаційних механізмів відзначено достовірне підвищення рівня IgЄ, ЦІК, СД-16⁺ при зниженні Т-хелперів і підвищенні Т-супресорів.

10. На основі описаних критеріїв напруження адаптації виділено три групи спортсменів з різним рівнем напруження адаптаційних механізмів і розроблено алгоритм обстеження цих груп, що сприяло ранньому виявленню напруження адаптації та застосуванню індивідуальних схем реабілітаційної терапії. Це дозволило знизити кількість перехворілих спортсменів на 32,0%, тих, хто хворів на ГРВІ 3 і більше разів на рік, на 39,5%, і зменшити пропуски тренувальних днів на 43,2%.

11. Установлено, що планова сезонна реабілітація у спортсменів високого класу повинна будуватися з урахуванням груп напруження адаптації та включати вітаміни, метаболічну терапію, антиоксиданти й адаптогени. Це забезпечує зниження захворюваності, тривалості захворювань і пропусків тренувальних днів.

12. Динамічне спостереження за спортсменами високого класу показало доцільність фармакологічної підтримки перед відповідальними змаганнями. Крім заходів планової сезонної реабілітації, вона повинна включати прийом енергетичних препаратів і препаратів, що стимулюють протеїносинтез (АТФ, креатинфосфат, комплекс незамінних амінокислот). Апробація цієї схеми спортсменів високого класу дозволила досягти високих результатів у престижних змаганнях.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Тривалі великі фізичні навантаження у спортсменів високого класу призводять до модифікації окремих ланок метаболізму та імунітету, показників ЕКГ і ЕхоКГ, що необхідно враховувати під час спостереження та реабілітації спортсменів, оскільки порушення адаптаційних реакцій супроводжується погіршенням динаміки спортивних результатів. Поліпшують і показують стабільні результати переважно спортсмени-сангвініки з середнім рівнем ситуаційної та особистісної тривожності, а серед спортсменів, що погіршують результати, переважають меланхоліки та флегматики з високим рівнем ситуаційної та особистісної тривожності, спортсмени з множинними стигмами ДСТ. Тому у спортсменів високого класу необхідно визначати тип вищої нервової діяльності та рівень тривожності, наявність стигм дисплазії сполучної тканини.

2. Добра адаптація до фізичних навантажень у спортсменів поєднується з нормальними показниками ЕКГ, ЕхоКГ, високим і вищим за середній РФС, незначним зниженням рівня АТФ еритроцитів, підвищенням активності ПОЛ за наявності нормальних показників білкового, жирового обміну та імунітету.

Показниками напруження адаптаційних механізмів у спортсменів високого класу є тахікардія у спокої на ЕКГ у сполученні з відносно високим зубцем Т або вкороченим інтервалом QT, або низьким сумарним вольтажем зубців R. Після фізичного навантаження до цих ознак додаються подовження інтервалу PQ, QT, зменшення сумарного вольтажу зубців R і збільшення зубця Т на фоні відносно високого Т у спокої. За даними ЕхоКГ, на напруження адаптації вказують ГМ II ступеня, ПМК I-II ступенів, зменшення швидкості скорочення лівого шлуночка. РФС у спортсменів з напруженням адаптації середній і нижчий за середній, рівень АТФ еритроцитів знижений більш ніж на 40,0%. Крім цього, у таких спортсменів відзначається значна активація ПОЛ з накопиченням проміжних продуктів ПОЛ (ДК), зниження рівня вітаміну Є, АОА, зниження тригліцеридів, рівня сироваткового заліза нижче 14,0 ммоль/л, підвищення рівня серотоніну плазми крові більше 0,1300,005 мкг/мл, гіпергістамінемія та порушення імунного статусу: підвищення рівня IgЄ, ЦІК, СД-16⁺ при зниженні Т-хелперів і підвищенні Т-супресорів.

3. За ступенем напруження адаптації виділяють три групи спортсменів високого класу, що тренуються. До I групи відносять спортсменів з доброю адаптацією до фізичних навантажень, які поліпшують або показують стабільні результати й не мають сприятливих факторів (слабкий тип вищої нервової діяльності, 5 і більше стигм дисплазії сполучної тканини і дизембріогенезу, ПМК I і II ступенів, вогнища хронічної інфекції, повторні захворювання на ГРВІ).

До ІІ А групи включають спортсменів, які: 1) мають фактори, що сприяють развиткові напруження адаптації; 2) погіршують результати і/або мають якісь одиничні зміни під час інструментального та лабораторного обстеження, але не мають сприятливих факторів.

До II В групи відносять спортсменів, що погіршують результати, мають сприятливі фактори, окремі зміни на ЕКГ, ЕхоКГ, ВЕМ, зміни деяких біохімічних параметрів.

До III групи відносять спортсменів, які мають різні зміни на ЕКГ, ЕхоКГ, ВЕМ, в імунному та метаболічному статусі, поза залежністю від динаміки спортивних результатів.

4. Алгоритм спостереження та планової реабілітації спортсменів будується з урахуванням рівня напруження адаптації. Спортсмени I групи спостерігаються 2 рази на рік з обов'язковим включенням загальноклінічного обстеження, ЕКГ до- та після навантаження, ВЕМ, ЕхоКГ, загального аналізу крові та сечі. Спортсмени IIА групи спостерігаються 3-4 рази на рік, і в них, крім цього, проводиться визначення рівня загального білка, білкових фракцій, сироваткового заліза, а у спортсменів з вогнищами хронічної інфекції - дослідження імунного статусу. Спортсменам з множинними стигмами ДСТ, ПМК необхідно також досліджувати рівень кальцію та магнію в сироватці крові. Спортсмени II В групи спостерігаються й обстежуються не рідше 4 разів на рік зі включенням, крім вищеперерахованих досліджень, вивчення активності системи ПОЛ і АОЗ, рівня серотоніну, гістаміну й тригліцеридів сироватки крові. Спортсмени III групи спостерігаються й обстежуються не рідше ніж через 1,5-2 місяці. У таких спортсменів, крім вищеперерахованого, додатково досліджують рівень АТФ еритроцитів, ЛДГ.

5. Спортсмени високого класу потребують проведення сезонної планової реабілітаційної терапії в осінньо-весняний періоди та фармакологічної підтримки перед відповідальними змаганнями з урахуванням груп напруження адаптації. Спортсмени I і IIА групи повинні отримувати вітамінотерапію (дуовіт 1табл. 2 рази на день, супрадін 1 табл. на день) per os 2 тижні, а спортсмени IIВ і III групи - 3-4 тижні. Метаболічну терапію (рибоксин 0,2 г 3 рази на день, інозин 500 мг 3 рази на день) спортсмени I групи повинні отримувати впродовж 2 тижнів per os. Спортсмени IIА групи повинні отримувати ці препарати у сполученні з панангіном (2 драже 3 рази на день) per os 3 тижні. Спортсмени IIВ і III групи окрім рибоксину та панангіну per os впродовж 4 тижнів додатково повинні отримувати мілдронат (200 мг 2 раза в день) 2 тижні per os. Антиоксиданти спортсменам I групи додатково не призначаються. Але спортсмени IIА групи антиоксиданти повинні отримувати per os впродовж 2 тижнів (аевіт 2 капсули 3 рази на день, тріовіт 1 табл. на день). Спортсмени IIВ і III групи окрім цих препаратів повинні отримувати ессенціале (2 капсули 3 рази на день) per os 2 тижні. Спортсменам III групи додатково потрібно призначити убіхінон внутрішньом'язово (1 ампула по 2,2 мл 2 рази на тиждень). Адаптогени (леветон, адаптон) спортсменам I групи треба застосовувати тільки у період епідемічних спалахів впродовж 15 днів per os. Спортсмени IIА і IIВ групи адаптогени повинні отримувати 3 тижні 2 рази на рік, особливо при наявності вогнищ хронічної інфекції або частих захворювань ГРВІ. Спортсмени III групи ці препарати повинні отримувати 3 тижні 2-3 рази на рік. У період підготовки до відповідальних змагань, крім заходів планової реабілітації, доцільним є введення енергетичних препаратів (АТФ, креатинфосфат, комплекс незамінних амінокислот). Проведення зазначених схем фармакологічної підготовки спортсменів дозволяє зменшити захворюваність і домогтися більш високих спортивних результатів.

Размещено на Allbest.ru