Взаємозв’язок між станом периферійного та центральних відділів слухового аналізатора і даними електроенцефалографії при дії екзогенних факторів (шум, радіація)

Такий вплив, мабуть, є більш значимим і обумовлений мікро-циркуляторними метаболічними порушеннями в результаті патологічних змін в центральних механізмах вегетативного контролю, в тому числі і в гіпоталамусі. Yung, Solyman (1988) в експерименті на тваринах (морські свинки) було показано, що одно- і двобічна перев'язка яремної вени призводять до подовження міжпікових інтервалів І-ІІІ і І-V КСВП.

Отже, проведені дослідження свідчать про те, що тривале перебування на забруднених радіонуклідами територіях створює умови, які поглиблюють радіаційне ураження головного мозку і в тому числі - його стовбуромозкових структур. Це необхідно враховувати при проведенні лікувально-профілактичних заходів, направлених на реабілітацію постраждалих в результаті Чорнобильської катастрофи.

Досліджуючи ДСВП при дії радіації у зазначених групах хворих виявлено наступне. В усіх групах (2-4-а) спостерігалось достовірне подовження латентного періоду компонента N2 ДСВП до 305,25,8мс; 318,26,4мс та 309,48,8мс порівняно з контрольною групою здорових осіб, де N2 ДСВП становив 258,75,1мс. Отже, в 2-4-й групах має місце зацікавлення коркових структур слухового аналізатора, але найбільше виражені зміни теж виявлені у ліквідаторів, які проживають на забруднених територіях (3-я група).

Достовірно (р0,01) подовженим порівняно з контрольною групою здорових осіб був і ЛП компонента Р2 ДСВП, який в 2, 3, 4-й групах дорівнював 193,24,9; 198,24,6 та 192,98,4мс (в контрольній групі-177,84,6мс). И.Д.Вартанян, Н.В.Тараканов (1990) встановили, що одним із факторів, які визначають форму ДСВП та вираженість їх амплітудних параметрів, є рівень синхронізації ЕЕГ. Boniver (1982) відмічає і цінність реєстрації ДСВП для дослідження в клінічній практиці як методу, що відрізняється високою точністю в оцінці слухової функції і функціональної активності головного мозку. Отже, дослідження ДСВП у співставленні з даними ЕЕГ є переконливим методом в оцінці впливу радіації на орган слуху та ЦНС.

Дослідження стану ЦНС у робітників шумових професій і осіб, що мали контакт з радіацією, та у хворих з серцево-судинними захворюваннями, а також і у здорових осіб контрольної групи дозволили виявити наступне. На електроенцефалограмах у отологічно здорових осіб контрольної групи біоелектрична активність головного мозку в основному була представлена альфа- та бета- ритмами. Альфа-активність реєструвалась переважно в потиличних відведеннях, тоді як бета-ритм в лобних. Амплітуда альфа-ритму в середньому складала 69,2 + 4,8 мкВ. Цей ритм виступає в якості деякого “функціонального” ядра авторегуляційного механізму головного мозку (С.І.Сороко, 1984). При проведенні функціональних навантажень спостерігалось добре засвоєння нав`язаних ритмів, тоді як у осіб, що підлягали дії виробничого шуму та іонізуючого опромінення, спостерігається перерозподіл основних ритмів ЕЕГ та зміщення частот в сторону сповільненої активності, особливо в лобних відведеннях. Так дельта-ритм у робітників шумових професій становив(16,7 + 0,8 %), а у ліквідаторів з нормальним слухом (21,4 + 1,5 %), при показниках, які достовірно (p0,05) відрізняється у осіб контрольної групи (6,2 + 1,5 %, відповідно).

Аналіз показників біоелектричної активності головного мозку у осіб з нормальним слухом, які зазнали впливу шуму та ще у більшій мірі іонізуючого опромінення, дає можливість виділити показники ЕЕГ, які вказують на прояви функціональних змін в центральній нервовій системі на ранніх стадіях при дії екзогенних факторів і потребують проведення лікувально-профілактичних заходів. Крім цього, виявлення людей з такими змінами на ЕЕГ свідчить про процеси десинхронізації коркових ритмів, які можуть прогресувати, тому потрібне динамічне спостереження за такими робітниками і особами, що мають контакт з іонізуючою радіацією. У робітників шумових професій з початковою СНП аналіз даних електренцефалографії свідчить про збільшення змін в центральній нервовій системі під впливом виробничого шуму.

Так, відсотковий вміст альфа-ритму в потиличних та скроневих областях складав 47,6 + 4,4 і 43,8 + 3,6% в порівнянні з показниками у робітників з нормальним слухом (59,6 + 4,8% і 58,5 + 4,7%, відповідно), тоді як частота представленості бета-ритму має тенденцію до зростання (26,8 + 2,5; 26,6 + 2,2 при 24,2 + 3,6 і 22,3 + 3,4%).Явне збільшення бета-ритму (p0,05) в порівнянні з контрольною групою, особливо в потиличних відведеннях (15,4 + 2,0), свідчить про порушення гальмівних механізмів кори великих півкуль.

На ЕЕГ у робітників з помірними порушеннями слуху спостерігається значна вираженість бета-ритму, що вказує на включення структур головного мозку, які приймають участь в компенсаторних процесах. Підтвердженням цього є ареактивність при проведенні функціональних навантажень та майже однакова представленість усіх основних ритмів в лобних відведеннях (дельта-21,5 + 2,3%, тета-27,4 + 2,6%, альфа-28,9 + 2,9% і бета-21,3 + 2,2%). Підвищення тета- і дельта- активності свідчить про максимальне напруження мозкових механізмів, що не виключає функціонального перевантаження компенсаторних систем і розвитку органічних порушень.

Зі зниженням слухової функції відбувається зменшення і амплітуди альфа-ритму, як при дії виробничого шуму, так і особливо іонізуючого опромінення. Амплітуда альфа-ритму в потиличних відведеннях при початкових та помірних змінах слуху по типу порушення звукосприйняття у робітників шумових професій складала, відповідно, 42,2 + 2,4 мкВ і 37,3 + 2,1 мкВ, а у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС - 29,3 + 3,4 і 26,1 + 2,8 мкВ, що достовірно (p0,05) відрізняється від показників амплітуди альфа-ритму в контрольній групі (69,2 + 4,8) мкВ. Крім зниження амплітуди альфа-ритму при дії шкідливих екзогенних факторів відбувається перерозподіл основних ритмів ЕЕГ, особливо в потиличних і скроневих ділянках. При цьому підвищується представленість бета-ритму, який при помірних порушеннях є домінуючим (29,7 + 2,9 і 31,4 + 3,2%) та (33,8±3,4 і 35,8±3,3%) при контра латеральних показниках (15,4±2,5 і 19,8±2,3%), що свідчить про подразнення в коркових структурах головного мозку.

ЕЕГ у робітників шумових професій при значних порушеннях слухової функції достовірно (p<0,05) відрізнялись значною інактивацією за рахунок зниження бета-активності до (22,5±1,9; 24,4±2,9 і 23,6±2,8%)та збільшення представленості повільнохвильового спектру в основному в лобних відведеннях (24,9±1,2; 27,9±3,6%), відповідно. Крім цього, спостерігались і “плоскі” ЕЕГ з амплітудою 10-15 мкВ в скроневих та потиличних відведеннях з явною згладженістю зональних відмінностей, а також різні феномени судорожної активності (групи тета- хвиль, гострі хвилі та генералізація їх в багатьох ділянках).На думку Е.А. Голубєвої (1971, 1980), екзальтація альфа-ритму свідчить про ураження медіобазальних відділів лобних ділянок головного мозку і пояснюється дефіцитом кортикофугальних впливів на діяльність неспецифічних утворень. Прояви судорожної активності пов`язують з фактом зриву адаптивних механізмів (Л.Г.Дика, 1984), вираженість дельта- і тета- активності по всіх ділянках мозку є результатом після стресового стану, який відображає неузгодженість функцій, а також послаблення можливості відновлювальних процесів (В.В.Суворова, 1975).

Що стосується ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС з початковими та помірними порушеннями слухової функції, то у них виявлена тенденція до збільшення повільнохвильової дельта- і тета- активності в лобових відведеннях (26,2 + 0,9 і 28,4 + 2,7; 27,4 + 2,3 і 29,5 + 2,8%), при (6,2±1,5 і 14,3±1,6%) у осіб контрольної групи, відповідно. Негативний радіаційний вплив також достовірно(p<0,05) змінює представленість альфа-ритму в потиличних ділянках, де він є основним ритмом норми(39,2±3,1 та 40,9±3,9%) при (70,3±4,6%) у осіб контрольної групи.

Найбільш значні порушення з боку ЦНС і слухової функції були у ліквідаторів з низькоамплітудним альфа-ритмом (до 25 мкВ) як при фоновому запису, так і при функціональних навантаженнях. Крім того, у багатьох з них в передніх проекціях спостерігались групи сповільнених альфа- і тета- хвиль. Регіонарні розбіжності у них були відсутні. Все це свідчить про значні порушення в стовбурових і діенцефальних структурах головного мозку. У таких хворих спостерігались і найбільш значні розлади слуху по типу порушення звукосприйняття.

Результати наших досліджень та дані літератури свідчать про меншу ступінь порушень ЦНС при СНП судинного генезу. Проведення функціональних навантажень у хворих з СНП радіаційного та шумового генезу свідчить про ареактивність кори головного мозку, тоді як у хворих судинного генезу СНП спостерігалось засвоєння нав`язаних ритмів, що підтверджує підвищену збудливість та реактивність головного мозку при високій його лабільності. Поряд з особливостями ЕЕГ, можна відзначити і закономірності у осіб з порушенням слухової функції радіаційного та шумового генезу. Так, у осіб при помірних порушеннях функції звукосприйняття, для яких характерна рівнозначність потужності усіх ритмів ЕЕГ, що відображають найвищий стрес, критичний стан, перехід від функціональних порушень до органічних.

Отже, адаптація до різних екзогенних факторів має як загальні закономірності, так і особливості: перші знаходять відображення в єдиному алгоритмі реагування (активація, стрес, перенапруження та виснаження), другі визначаються різним ступенем вираженості потужності та часових показників ЕЕГ. З останнім пов`язана значна зацікавленість стовбуромозкових структур слухового аналізатора, про що свідчить подовження латентних періодів ІІІ, І-V і V хвиль КСВП та міжпікового інтервалу I-V при порушеннях слухової функції радіаційного генезу, які відображають зміни в лемніскових шляхах та реле-провідниках.

Вивчення біоелектричної активності головного мозку має достатньо високу інформативність, а виділені характерні показники ЕЕГ у осіб, що мали контакт з іонізуючим опроміненням, та робітників шумових професій, орієнтують на підвищення якості диференціальної діагностики СНП різного генезу і більш диференційоване проведення лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження слухової функції.

З даних літератури відомо, що при прогресуючій СНП будь-якого генезу спостерігається найбільш тяжкий перебіг захворювання (Е.А.Евдощенко, А.Л.Косаковский, 1989; Г.Э.Тимен, Л.Н.Кобзарук, 1995; Т.А.Шидловская, 2000; 2002, та ін.).Тому також були визначені найбільш інформативні показники ДСВП, які характеризують корковий відділ слухового аналізатора у взаємозв'язку з даними ЕЕГ при прогресуючій СНП. Для цього нами були співставленні результати обстеження двох груп хворих, по 20 хворих в кожній, з прогресуючою помірно вираженою СНП шумового та радіаційного генезу (відповідно групи 1 і 2-а), а також 2 групи по 20 осіб з відносно аналогічним слухом за даними суб'єктивної аудіометрії (групи 3 і 4-а) та стабільним перебігом захворювання. Аудіометрично в усіх 4 групах хворих мала місце помірно виражена СНП. При прогресуючій СНП в мовному діапазоні слух на тони знаходився в межах норми, а в дискантовій зоні в діапазоні 3-8 кГц порушення досягало 54,7± 3,8 дБ. Пороги диференціації в області частот 0,5; 2 і 4 кГц становили, відповідно, 1,8±0,2; 1,6±0,1 та 0,7±0,1 дБ. У переважної більшості хворих показники порогів мовної аудіометрії знаходилися в межах норми. Однак, у 35% обстежених при прогресуючій СНП шумового (1-а група), та у 25 % радіаційного (2-а група) генезу визначалось уповільнене зростання розбірливості мовного тесту із прихованим ППР по Є.М.Харшаку. У таких хворих були низькими і величини ПД в області 4 кГц, які в 1-й групі становили 0,43±0,1, а в 2-й -0,61±0,1 дБ. Відстань, на якій хворі сприймали шепітну мову, коливалася від 3 до 4 м. Дослідження часових показників ДСВП дозволило виявити наступне (табл. 1).

Таблиця1. Показники латентних періодів піків хвиль ДСВП при стимуляції тоном 1 кГц у хворих СНП шумового і радіаційного генезу з прогресуючим та стабільним перебігом

Примітка. Підкреслені показники в досліджуваних групах достовірно відрізняються від аналогічних показників контрольної групи (К).

При іпсілатеральній стимуляції тоном 1 кГц в усіх 4 групах спостерігається достовірне (Р<0,01) подовження латентного періоду піка (ЛПП) компонента N2 ДСВП порівняно з контрольною групою, що свідчить про зацікавлення у них коркового відділу слухового аналізатора. Так, при СНП шумового генезу ЛПП компонента N2 ДСВП були достовірно подовженими до 301,6±3,5 та 287,5±4,3 мс (t=2,98; P<0,05), відповідно, при прогресуючому та стабільному перебігу захворювання.

При прогресуючому та стабільному перебігу СНП радіаційного генезу ЛПП хвилі N2 ДСВП становили 312,6±3,1 та 292,4±3,2 мс (t=4,54; P<0,01). Отже, при прогресуючому перебігу СНП радіаційного генезу виявлено більш виражені порушення в корковому відділі слухового аналізатора, ніж при стабільному. Крім того, у хворих з прогресуючою СНП відмічається більш виражене порушення в корковому відділі слухового аналізатора при дії радіації ніж шуму (ЛПП компонента N2 ДСВП в 2-й групі становив 312,6±3,1, а в 1-й - 301,6±3,5 мс; t=2,36; P<0,05).

Крім того, при прогресуючій СНП радіаційного генезу порівняно із стабільним перебігом був достовірно подовженим ЛПП компонента P2 ДСВП, відповідно, до 198,7±4,2 та 181,4±3,6 мс; (t=3,13; P<0,01).

За даними ЕЕГ у хворих з прогресуючою СНП були зацікавлені і лімбічні структури.

Зауважимо, що Л.Р.Зенков та А.Н.Молла-Заде (1984) зазначають, що в модуляції компонентів Р2 - N2 можуть брати участь лімбічні структури мозку, які відіграють важливу роль в емоційному поводженні.В ЛПП хвиль Р1 та N1 достовірної різниці не виявлено.

При аналізі даних, що стосуються амплітуди альфа-ритму потиличного відведення у досліджувних группах, виявлено наступне. При стабільному перебігу СНП як шумового, так і радіаційного генезу мало місце достовірне зниження амплітуди альфа-ритму в усіх відведеннях, але найбільше в потиличному, порівняно з контрольною групою здорових нормально чуючих осіб. В потиличному відведенні у хворих із стабільним перебігом СНП амплітуда альфа-ритму становила 37,3±2,4 та 21,6±2,8 мкВ відповідно при дії шуму та радіації, що достовірно менше (P<0,01) ніж в контрольній групі здорових нормально чуючих осіб, які не мали контакту з шумом чи радіацією (69,8±4,8 мкВ). Однак при прогресуючій СНП амплітуда альфа-ритму була достовірно ще меншою в усіх відведеннях, а особливо в потиличному, яка при дії шуму становила 25,3±2,2, а при радіації -18,2±2,3 мкВ; (t=2,23; P<0,05). Отже, у хворих з прогресуючою СНП при дії радіації амплітуда альфа-ритму була достовірно меншою, ніж при дії шуму. Достовірно меншою (P<0,01) вона була при прогресуючій СНП як при дії радіації порівняно із стабільним перебігом СНП: 18,2±2,3 та 27,6±2,8 мкВ, так і шумовому впливі - 25,3±2,2 та 37,3±2,4 мкВ.

Дослідження індивідуально-типологічних властивостей організму за даними психофізіологічних методик у хворих з СНП шумового і радіаційного походження дозволило встановити наступне. Аналіз показників проводився з урахуванням слухової функції. З 80 робітників шумових професій - 34 мали сильну нервову систему відносно збудження, відносно гальмування - теж 34, і ці і другі були з високою рухливістю нервових процесів (65-70 у.о.), 12 робітників були із слабкою (менше 35 у.о., при нормі 42 у.о.) та неврівноваженою нервовою системою як відносно збудження, так і гальмування. Для 10 з них була характерна наявність вираженості симпатикотонії (коефіцієнт вегетативного балансу -Кв.б. = 1,7-3,5 у.о.) і низькі показники рухливості нервових процесів. В цілому більшість робітників (68%) знаходились в стані оптимальної працездатності, 21% складали робітники з явно вираженим перенапруженням систем організму, причому більшість з них мали нормальний слух і початкові його порушення.

В групі робітників шумових професій з початковим порушенням слуху стан легкого стресу реєструвався у два рази частіше, ніж у попередній групі, більш значними були показники симпатикотонії (Квб. - 1,87 - 2,7 у.о.), що свідчить про напруження, мобілізацію нейровегетативних систем організму. Відносно стійкості до виробничого шуму, то її можна визначити у робітників, для яких характерними були менший рівень напруженості, більш легке відношення до проблем, середній рівень екстраверсії-інтраверсії, що відповідає оптимальному рівню коркового збудження.

В основі стійкості до виробничого шуму лежить не стільки висока рухливість нервової системи, оскільки збалансованість індивідуально-типологічних особливостей та рівень гармонійності особистостних рис. Для “нестійких” до дії шуму робітників, навпаки, характерними були високий рівень фрустрації, змішаний тип реагування з перевагою гіперстенічного або стенічного, високий рівень вимог з великими труднощами їх реалізації через дизгармонійність властивостей, виражена дезадаптація.

У робітників з прогресуючою СНП частіше спостерігались неврівноваженість нервових процесів як відносно збудження, так і гальмування, низький рівень витривалості нервової системи з вираженою симпатикотонією, яка корелювала з низькими показниками САН та їх різнонаправленістю.

Результати наших досліджень вказують на значний відсоток робітників з вираженою інтраверсією, нестійких до виробничого шуму. Очевидно, це можна пояснити більш високим рівнем коркової активації, низькими порогами збудження ретикулярної формації. Рівень шуму, який перевищує допустимі рівні, мабуть є для інтравертів більш шкідливим, ніж для екстравертів.При порівнянні показників психофізіологічного обстеження 30 ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС виявлено, що для 67% з них характерні неврівноваженість нервової системи, більш високий ступінь емоційної нестійкості, парасимпатикотонія (астенічність) та рівень сильного стресу.

Наш досвід вказує на необхідність використання психодіагностичних методів визначення структури особистості, актуального стану у взаємозв`язку з слуховою функцією. Це дає принципово нову інформацію для індивідуалізації лікування, режиму праці та відпочинку і профілактики сенсоневральної приглухуватості з урахуванням генетичної програми особистості.

З даних літератури відомо, що як радіаційний, так і шумовий чинники здатні призводити до порушення біохімічних, біофізичних та функціональних характеристик генетичного і мембранного апарату клітин, активності та регуляторних властивостей ферментів (Е.Б.Бурлакова и соавт., 1996). Встановлено, що опромінення в малих дозах викликає зміну просторової організації хроматину, зниження рівня синтезу ДНК в нейронах кори головного мозку у щурів. Важливу роль в механізмі радіаційного пошкодження органів та тканин тварин відіграють процеси ПОЛ. Була показана односпрямованість змін початкової концентрації пероксидів ліпідів еритроцитів крові судин головного мозку у щурів та вторинних продуктів, що реагують з ТБК при опроміненні.

Вплив шуму також призводить до змін структури ДНК і білкового складу головного мозку. Механізми, що спричиняють до пошкодження тканин і клітин під впливом шуму, остаточно не з'ясовані. Останнім часом збільшується кількість робіт, що вказують на підвищення продукції вільних радикалів і порушення антиоксидантного захисту під впливом шумових навантажень (Derekoy et al., 2001; McFadden et al., 2001).

В експерименті на щурах нами виявлено, що активність каталази та СОД, які є істотними компонентами ферментативного антиоксидантного захисту, зростає як при хронічному опроміненні, шумовій дії, так і при їх комбінованому впливі. Так, активність каталази збільшується порівняно з контролем в 1,7 разів після дії шуму. Хронічне опромінення призводить до збільшення цього показника в 2,1 рази. Комплексна дія досліджуваних факторів сприяє підвищенню активності фермента в 2,6 рази. Активність СОД зазнає аналогічних, але менше виражених змін, які можна розглядати як тенденцію. При хронічному опроміненні активність ферменту збільшується в 1,3 разів порівняно з контролем, а при комплексній дії - в 1,4 разів.

Збільшення ТБК-продуктів ПОЛ у випадку хронічного опромінення пояснюється, на наш погляд, тим, що потужності антиоксидантного захисту не вистачає для нейтралізації підвищенного рівня ПОЛ, в якості оптимального субстрату якого виступають мембранні ліпіди з характерною для них радіочутливістю.

Підвищенний вміст ТБК-продуктів ПОЛ при комплексній дії іонізуючого опромінення та шуму по відношенню не тільки до контролю, але і до хронічного опромінення, як самостійного фактору, можна пояснити резонансним ефектом при дії досліджених чинників, а не простою сумацією їх окремих ефектів щодо ПОЛ та активності антиоксидантних ферментів.

Виходячи з того, що дія шумового навантаження, в першу чергу, пов'язана з реакцією нейросенсорних зон головного мозку, ми провели дослідження виявлення можливих патологічних змін в різних структурах вказаного органу у експериментальних тварин під впливом акустичного та радіаційного чинників як окремо, так і поєднано.

Аналіз результатів морфологічного дослідження препаратів мозкової тканини щурів, які піддавались рентгенівському опроміненню, засвідчив, що багаторазове зовнішнє опромінення в малих дозах (0,17 Гр/хв) викликає у щурів суттєві зміни не тільки в системах кровозабезпечення, але і в елементах нервової тканини. Морфологічним проявом цих змін були порушення цитоархітектоніки гліальних клітин, змінення їх розміру і форми, а також дистрофічні зміни ядерних і цитоплазматичних субстанцій, що співпадало з загальним чітким проявленням перицелюлярного набряку, розширенням просвітів дрібних кровоносних судин та дискомплексацією і фрагментацією відростків гліальних клітин. Спостерігались також і зруйновані нейроцити, так звані клітини-тіні.

Ознаки пошкоджуючої дії комбінованого впливу виявлялись також і в структурі термінальних відділів пучків нервових волокон, в білій речовині мозку, де на поперечних зрізах визначалась значна кількість набрякових порожнин різної форми в периферичних відділах нервових закінчень. Результати проведених морфологічних досліджень і макроскопічних спостережень дозволили встановити, що тривала дія на мозок як шумового подразнення, так і радіаційного опромінення викликає розвиток цереброваскулярної патології, що мала максимальні прояви ураження при комбінованій дії вказаних чинників.

Гемореологічні зміни в системі мікроциркуляції головного мозку морфологічно реалізувались явищами гіперемії, стазуванням еритроцитів та формуванням тромбів венозних і капілярних судин. Вказані суттєві негативні зміни мікроциркуляторного русла негативно впливали на трофіку складових елементів мозкової тканини, викликаючи дистрофічні зміни цитоархітектоніки клітин нейроглії, фрагментарну деструкцію їх відростків, а також набрякову вакуолізацію структур термінальних відділів нервових закінчень білої речовини мозку.

В умовах подовження тривалості комплексного впливу подразників зазначені структурні зміни мозкової тканини можуть стати морфологічним базисом для формування в периферичних органах інших патологічних реакцій, які мають в своєму генезі нейротрофічні зміни гемато-тканинного обміну. Виявлені патоморфологічні зміни в деяких структурних компонентах головного мозку у щурів під впливом іонізуючого опромінення та шуму, які співпадають з даними літератури, та результи наших клініко-електрофізіологічних досліджень свідчать про те, що при проведенні лікувально-профілактичних заходів у хворих з СНП шумового та радіаційного походження, а, особливо, при сполученій дії шуму та радіації доцільно враховувати стан ЦНС та мозкового кровообігу.

Слід зазначити, що найтяжче проходило лікування у пацієнтів з ознаками дисфункції діенцефальних та стовбуромозкових структур головного мозку. При таких даних електроенцефалографії, як було зазначено раніше,спостерігаються і найбільш виражені зміни з боку слухового аналізатора, особливо в центральних його відділах. Проведені нами дослідження також показали, що використання фізіотерапевтичних методів в багатьох випадках скорочує строки лікування хворих, потенціює дію ряду лікарських засобів. При їх використанні розширюється діапазон методів цілеспрямованої дії, що сприяє не тільки покращенню слухової функції у більшості хворих, але і загального стану організму.

Отже, використання даних аудіометрії, реєстрації слухових викликаних потенціалів, електроенцефалографії, результатів біохімічних та патоморфологічних досліджень сприяє доповненню знань про механізми розвитку СНП різного генезу та розробці нових підходів до комплексного лікування таких хворих.

У дисертації на основі акустичних, електрофізіологічних, психофізіологічних досліджень у взаємозв'язку з даними ЕЕГ, а також патоморфологічних і біохімічних дослідів в експерименті на тваринах (щури), запропоновано нове вирішення наукової проблеми, яка полягає в поліпшенні якості діагностики та профілактики сенсоневральної приглухуватості при дії екзогенних факторів (шум, радіація).

ВИСНОВКИ

Визначено особливості перебігу сенсоневральної приглухуватості при дії шуму та радіації в залежності від стану центральних (стовбуромозкових та коркових) відділів слухового аналізатора, процентного вмісту основних ритмів і амплітуди альфа-ритму ЕЕГ та індивідуально-типологічних властивостей, що сприяє покращенню діагностики слухових порушень, які виникають при дії зазначених чинників, а також профілактики розвитку сенсоневральної приглухуватості.

Показана значимість дослідження біоелектричної активності головного мозку у взаємозв'язку з функціональним станом стовбуромозкових та коркових відділів слухового аналізатора при дії шуму та радіації. При цьому найбільш виражені зміни в центральних відділах слухового аналізатора та тяжкий прогресуючий перебіг СНП виявлено при низькоамплітудній ЕЕГ.

Виявлено більш виражену достовірну різницю в показниках альфа-ритму потиличного відведення при прогресуючій СНП порівняно із стабільним її перебігом як при шумовому (25,3±2,2 та 37,3±2,4 мкв; t=4,6; P<0,01), так і радіаційному генезі (18,2±2,3 та 27,6 ±2,8 мкв; t=2,6 P<0,05)

Встановлено, що при прогресуючій СНП шумового та радіаційного генезу має місце подовження ЛПП компонентів Р2 та N2 ДСВП, відповідно, до 192,2±3,1 і 301,6±3,1 мс та 198,7±4,2 і 312,6±3,1 мс, а також зацікавлення лімбічних структур за даними ЕЕГ.

При дії радіації порівняно з шумовим впливом виявлена більш виражена дисфункція в стовбуромозкових та коркових структурах слухового аналізатора, про що свідчать достовірне (p<0,01) подовження ЛПП III і V хвиль КСВП, відповідно на 0,12(120мкс) та 0,17 мс(170мкс), а також МПІ I-V на 0,10мс(100мкс), а компоненту N2ДСВП - на 29,3мс (293мкс) у хворих з початковою СНП.

Виявлено, що ознаки порушень діенцефально-стовбуромозкових структур головного мозку спостерігались у 57,1; 32,0 та 27,7% випадків при початковій СНП, відповідно, радіаційного, шумового та судинного генезу. Прояви десинхронізації коркових ритмів частіше мали місце у осіб із судинними захворюваннями (44,4%) та у працівників шумових професій (41,1%).

Порівняльний аналіз показників часових характеристик піків і між пікових інтервалів КСВП, а також компонентів ДСВП у ліквідаторів та у робітників шумових професій з нормальним слухом і початковою СНП дозволив виявити більш виражений вплив іонізуючої радіації на стовбуромозкові і коркові структури слухового аналізатора, ніж шумова дія.

Встановлено, що в усіх групах осіб, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи (ліквідатори, що проживають на чистих та забруднених територіях, жителі забруднених територій), латентні періоди піків хвиль II-V КСВП та Р2 і N2 ДСВП значимо перевищували відповідні величини в контрольній групі здорових осіб, особливо у ліквідаторів, які продовжують тривало (більше 10 років) знаходитись на забруднених територіях.

Морфологічними дослідженнями встановлено, що радіаційне опромінення в малих дозах та шумове навантаження викликають розвиток порушень в системі кровообігу головного мозку і в елементах мозкової нервової тканини. Комбінована дія вказаних чинників спричиняє більш глибокі і поширені зміни в структурно-функціональних системах головного мозку і може стати морфологічним базисом для формування нейротрофічних порушень гемато-тканинного обміну.

В експерименті на щурах показано, що при комплексній дії іонізуючої радіації та шуму підвищується рівень ТБК-продуктів ПОЛ не тільки відносно контролю, але й щодо хронічного опромінення, як самостійного фактору. Це стосується також і змін в активності каталази, як одного із основних компонентів ферментативного антиоксидантного захисту.

Комплексний підхід за даними психофізіологічних методик з урахуванням цілісного розуміння структури організму та особистості дозволив виявити “нестійких” (21%) осіб до дії виробничого шуму, ще при нормальному стані слухової функції за даними порогової тональної аудіометрії, які увійшли до групи “ризику” і потребують проведення негайних лікувально-профілактичних заходів по попередженню розвитку СНП.

Для підвищення якості діагностики СНП при дії екзогенних факторів (шум, радіація) і більш коректного проведення лікувально - профілактичних заходів по збереженню слухової функції у таких хворих необхідно враховувати зміни в показниках ЕЕГ, особливо в процентному співвідношенні основних ритмів, які з'являються в ранні терміни.

Показано, що поєднання унікальних можливостей методів реєстрації КСВП, ДСВП і ЕЕГ, а також результатів патоморфологічних і біохімічних досліджень в експерименті на тваринах при впливу шуму і радіації та сполученій їх дії відкриває широкі перспективи розкриття ключових ланок патогенезу слухових порушень шумового та радіаційного генезу, сприяє підвищенню якості їх діагностики і профілактики, а також диференціальному підходу до лікування таких хворих.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

слуховий аналізатор біоелектричний екзогенний

Результати проведених досліджень дають підстави рекомендувати для практичного застосування натупне :

При проведенні експертизи працездатності осіб шумових професій з нормальною аудіограмою звичайного діапазону частот (0,125-8,0) кГц слід звертати увагу на дані розширеного діапазону в області 14 та 16 кГц та показники ЕЕГ.

У хворих з сенсоневральною приглухуватістю шумового та радіаційного генезу з низькоамплітудною картиною ЕЕГ спостерігався найбільш тяжкий прогресуючий перебіг СНП, що потрібно враховувати при їх лікуванні та проведенні експертизи працездатності.

При комплексних медичних оглядах осіб, що мали контакт з радіацією (ліквідатори, жителі забруднених територій), необхідно використовувати об'єктивні методи дослідження слуху (КСВП і ДСВП) та дані електроенцефалографії, які дозволяють на ранніх етапах виявляти патологічні зміни в центральних відділах слухового аналізатора і вчасно проводити лікувально-профілактичні заходи по збереженню здоров'я контингенту населення, що постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи.

При визначенні тактики лікування робітників з прогресуючою сенсоневральною приглухуватістю шумового генезу необхідно враховувати не тільки дані аудіометрії, але й електроенцефалографії. В першу чергу, це стосується робітників з наявністю прихованого парадоксального падіння розбірливості мовного тесту при збільшенні інтенсивності (тест Е.М. Харшака)та низьких величинах диференціальних порогів сприйняття інтенсивності звуку за методикою Люшера в області 4 кГц.

З погіршенням слухової функції у хворих, які мали контакт зі шкідливими екзогенними факторами (шум, радіація), спостерігається більш виражене пригнічення біоелектричної активності головного мозку, що доцільно враховувати при проведенні лікувально-профілактичних заходів у даної категорії хворих.

За даними ЕЕГ у осіб з нормальним слухом, які мали контакт з радіацією (ліквідатори, жителі забруднених територій) спостерігається переважання бета-ритму в усіх відведеннях як при фоновому запису, так і у відповідь на функціональні навантаження, що свідчить про дифузні процеси в коркових структурах головного мозку, коли слух ще залишається в межах норми за даними тональної порогової аудіометрії в звичайному і розширеному діапазонах частот. Це слід враховувати при проведенні лікувально-профілактичних заходів у таких пацієнтів для попередження розвитку СНП.

ПЕРЕЛІК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ