Характеристика епідемічного процесу гепатитів В і С в Україні в сучасних умовах

Аналіз анонімних анкетних даних дозволив встановити, що 41,8 % обстежених ВІЛ-інфікованих осіб вживали наркотики шляхом ін'єкцій, 19,2 % хворіли на туберкульоз, у 21,6 % були ІПСШ в анамнезі, 24,7 % відбували покарання в установах пенітенціарної системи. Отже, встановити провідні шляхи передачі збудників парентеральних ВГ в цій групі було практично неможливо, оскільки серед ВІЛ-інфікованих доволі часто зустрічаються особи, які належать до маргінальних верств населення, з девіантною поведінкою, тобто ті, хто підпадає одночасно під вплив різних факторів ризику. Наявне превалювання маркерів інфікування HCV, значний відсоток СІН серед обстежених дозволяють припустити, що в більшої частини з них зараження ВІЛ, HBV і HCV відбулося при ін'єкціях наркотиків.

Результати маркерного аналізу зразків сироваток крові СІН виявились дещо несподіваними частота визначення серологічних маркерів ГВ і ГС серед СІН була меншою, ніж при обстеженні ВІЛ-інфікованих (HBsAg - 13,6 %, анти-НВс - 43,7 %, анти-HCV - 61,5 %, HBV+HCV - 39,9 %). Разом з тим, при обстеженні СІН, інфікованих ВІЛ, були отримані максимальні показники частоти виявлення HBsAg, анти-НВс, анти-HCV і маркерів поєднаної інфекції, які достовірно відрізнялись від результатів обстеження СІН з негативним ВІЛ-статусом (рис. 6). Отже, факт виявлення маркерів інфікування ВІЛ у СІН є ознакою більш ризикованої поведінки.

Ще більші розбіжності були отримані при порівнянні результатів обстеження СІН в залежності від участі у профілактичних програмах по зниженню шкоди від наркотиків у рамках профілактики ВІЛ-інфекції. Отримані дані свідчать про позитивний вплив таких заходів і відносно парентеральних ВГ (рис. 7).

При визначенні кореляційних зв'язків між частотою виявлення актуальних маркерів інфікування HBV і HCV та стажем ін'єкційної наркоманії (до 1 року, 1-2, 3-4, 5-6, 7 i > років) були встановлені прямі асоціації між тривалістю вживання наркотиків та частотою визначення анти-ВГС (r=+0,38). Звертає на себе увагу той факт, що ураженість ВГВ і ВГС осіб з більшим стажем вживання наркотиків (понад 4 роки) нижче ніж в осіб, які були СІН менш тривалий час.

На окреме обговорення заслуговують результати кореляційного аналізу між захворюваністю на ГГВ, ГГС, неверифіковані ХГ, ВІЛ-інфекцію та поширенням наркоманії. В той час, як для більшості територій України простежувався сильний зв'язок між захворюваністю на ВІЛ-інфекцію і наркоманією, для ГГВ достовірний зв'язок був встановлений лише в Івано-Франківській області, для ГС - у третині регіонів. Для абсолютної більшості територій України було отримано сильні прямі кореляційні зв'язки між поширенням наркоманії та неверифікованих ХГ (r= +0,79-0,94). Ці дані побічно доводять той факт, що на сьогодні переважна більшість неверифікованих ХГ мають за етіологічний чинник віруси ГВ і ГС, передусім ГС, і є наслідком широкого розповсюдження цих інфекцій серед СІН у 90-х роках минулого століття. Отримані результати підтверджуються даними, згідно з якими на тлі встановлення сильного кореляційного зв'язку між поширенням наркоманії і захворюваністю на ХГВ, була відсутня асоціація з рівнем захворюваності на гострі форми цієї інфекції в динаміці та на окремих територіях (Садикова Н.В. и соавт., 2004).

Заслуговують на увагу результати обстеження на специфічні маркери інфікування вірусами ГВ і ГС хворих на туберкульоз. В результаті проведених досліджень були отримані дані, які свідчать про високу інтенсивність епідемічного процесу ГВ і ГС серед таких осіб - маркери ГВ виявлено у 60,3 % обстежених, ГС - у 63,9, мікст-інфекції ГВ+ГС - у 46,7 %. Вказані показники вищі за наведені в матеріалах інших досліджень, згідно з якими маркери ГВ в середньому визначали у 17-22 %, ГС - у 5-22 %, ГВ+ГС - до 13 % хворих на туберкульоз (Витько Е.В., 2000; Салівонова Н.Д. та співавт., 2003). Це, на нашу думку, пояснюється значною кількістю осіб з ВІЛ-інфекцією серед обстежених хворих на туберкульоз (46 %), в яких маркери інфікування HBV і HCV визначались достовірно частіше, ніж у пацієнтів без серологічних ознак коінфікування ВІЛ (рис. 8).

Фактичні матеріали щодо поширення серологічних маркерів ГВ і ГС серед ВІЛ-інфікованих хворих на туберкульоз подібні до показників, характерних для СІН. Враховуючи той факт, що захворюваність на ВІЛ-інфекцію/СНІД, парентеральні ВГ та туберкульоз розцінюють як побічний критерій ситуації з наркоманією (Звартау Э.Э. и соавт., 2005; Головко А.И., 2006), а також молодий вік і соціальний статус обстежуваних осіб (майже половина з них у минулому або на момент тестування відбували покарання в установах пенітенціарної системи), суттєве превалювання маркерів ГС у ВІЛ-інфікованих може свідчити про те, що в значної частини хворих на туберкульоз зараження HBV і HCV відбулось внаслідок ін'єкцій наркотиків.

Широке розповсюдження серед хворих на туберкульоз безжовтяничних, субклінічних, латентних форм ГВ і ГС, значна кількість серед них безсимптомних носіїв збудників, довготривале перебування у стаціонарах і значне парентеральне навантаження визначає їх епідеміологічну небезпеку як активних прихованих джерел інфекції для оточуючих і медичного персоналу. Тому особливого значення набувають цільові скринінгові обстеження хворих, контактних осіб і медичних працівників, які за ними доглядають, на маркери інфікування збудниками парентеральних ВГ.

Поширення парентеральних вірусних гепатитів серед осіб, які відбувають покарання в установах пенітенціарної системи. В усьому світі в установах пенітенціарної системи спостерігається підвищений рівень поширення інфекційних хвороб, передусім соціально значущих, серед яких важливе місце посідають ВГ з парентеральним механізмом передачі збудника, ВІЛ-інфекція, туберкульоз, ІПСШ. Тюрми є такими установами, де сконцентровано умови для реалізації будь-якого шляху передачі збудників, а медичне забезпечення далеко не завжди на належному рівні. Одним із завдань роботи було вивчення розповсюдження маркерів інфікування HBV та HCV серед спецконтингентів установ виконання покарання (табл. 5). Встановлено, що серед ув'язнених маркери інфікування HBV і HCV визначались приблизно з однаковою частотою, і отримані показники свідчать про високий рівень інфікованості цієї групи вірусами парентеральних ВГ (HBsAg - 10,7 %, анти-НВс - 55,8 %, анти-HCV - 59,1 %). З-поміж обстежених найбільш ураженими були особи віком 30-39 років; маркери ГВ та ГВ+ГС частіше визначались у чоловіків, HCV-інфекції - в жінок (p<0,01).

Для вивчення темпів поширення парентеральних ВГ у тюрмах групу ув'язне-них обстежували з інтервалом в 1 рік. Серед обстежених, серонегативних при першому тестуванні (51 особа), у 4 (7,8 %) був виявлений HBsAg, а у 12 (23,5 %) анти-HCV, що підтверджує активне розповсюдження ГВ і ГС в установах пенітенціарної системи.

Визначення провідних факторів ризику інфікування HBV і HCV серед спецконтингентів установ пенітенціарної системи дозволило встановити, що, за величиною показника відносного ризику, найбільший вплив на частоту виявлення маркерів інфікування HBV, HCV та HBV+HCV мали ін'єкційне вживання наркотиків (ВР=1,48-3,71; p<0,001) і супутня ВІЛ-інфекція (BP=1,26-1,84; p<0,0001). Серопозитивність щодо всіх маркерів парентеральних ВГ сильно асоціювалась із віком 30-39 років (BP=1,17-1,36; p<0,001). Жінки мали більший ризик зараження HCV (BP=1,32; p<0,0001), а чоловіки - HBV (BP=1,18; p<0,02) та HBV+HCV (BP=1,22; p<0,01). Отже, поширення ГВ і ГС серед осіб, які відбувають покарання в установах пенітенціарної системи України, обумовлено у більшому ступені штучним парентеральним інфікуванням внаслідок ін'єкцій наркотиків. Разом з тим, не можна виключити можливу активність передачі вірусів ГВ і ГС водночас у декілька способів: статевим шляхом (передусім в осіб, які страждають на ІПСШ), гемоперкутанним, а також при татуюванні, медичних маніпуляціях.

Порівняння частоти визначення маркерів інфікування HBV і HCV серед ув'язнених в різних регіонах України та показників захворюваності на ГГВ, ГГС й неверифіковані ХГ дозволило встановити, що поширеність парентеральних ВГ серед спецконтингентів установ пенітенціарної системи певною мірою залежить від поширення цих інфекцій (як гострих, так і хронічних форм) в сукупній популяції.

Таким чином, результати епідеміологічного аналізу та широких сероепідеміологічних досліджень серед представників здорового населення й уразливих груп свідчать про несприятливу ситуацію з парентеральних ВГ в Україні. Зростання кількості осіб з ризикованою, девіантною поведінкою, особливо серед молоді, недостатня активність закладів охорони здоров'я, санітарно-епідеміологічної служби, освіти, органів внутрішніх справ з питань профілактики соціально обумовлених хвороб - все це є передумовою для подальшого ускладнення епідемічної ситуації цих інфекцій. Детермінованість ходу, рушійних сил, кількісних і якісних параметрів ЕП ГВ і ГС соціально-економічними факторами потребує прийняття нових управлінських рішень і оптимізації системи епідеміологічного нагляду за цими інфекціями.

Вдосконалення системи епідеміологічного нагляду за гепатитами В і С. Епідемічний процес складна багаторівнева система, що потребує системного підходу до епідеміологічного нагляду (ЕН). За сучасними уявленнями, ЕН складається з послідовних, пов'язаних між собою підсистем: інформаційної, діагностичної і контрольної (контрольно-організаційної). Проведені дослідження показали наявність ряду недоліків у системі ЕН за парентеральними ВГ, які стосуються усіх підсистем. До них відносяться: недосконалість реєстрації випадків ВГ з урахуванням всіх форм інфекційного процесу; недостатність лабораторного забезпечення та обсягів діагностичних, профілактичних обстежень, обстежень за епідемічними показаннями та сероепідеміологічного моніторингу серед загального населення та в групах підвищеного ризику інфікування; невідповідність нормативної бази сучасному стану розвитку епідемічного процесу ГВ і ГС; відсутність ефективної системи контрою профілактичних і протиепідемічних заходів тощо. Аналіз результатів власних дослід-жень та даних світової літератури дозволили представити комплексну систему ЕН за ГВ і ГС та її окремі структурні елементи.

В інформаційній підсистемі розглянуті та пропонуються конкретні об'єкти нагляду; параметри (показники, ознаки), що реєструються; методи реєстрації; контингенти осіб, які підлягають обстеженням; найбільш інформативні маркери при проведенні досліджень. Серед ознак, що реєструються, окрім показників захворюваності на всі форми інфекційного процесу, для інтегральної оцінки епідемічного процесу ГВ і ГС слід враховувати показники хворобливості, ураженості, поширеності, смертності, летальності, інвалідності.

Важливою складовою інформаційного забезпечення ЕН за парентеральними ВГ є сероепідеміологічні обстеження, які дають можливість визначити епідеміологічний фон, дійсну інтенсивність епідемічного процесу, шляхи і фактори передачі збудників, групи підвищеного ризику інфікування тощо.

Одним з важливих моментів у здійсненні ЕН є активне виявлення осіб з усіма формами інфекційного процесу ГВ і ГС в межах діагностичних, профілактичних обстежень та обстежень за епідемічними показаннями з використанням сучасних серологічних і молекулярно біологічних методів досліджень. Дослідження з діагностичною метою дозволяють встановити та/або верифікувати діагноз. Обстеження за епідемічними показаннями необхідні для ефективного розслідування спалахів ВГ; оцінки ефективності протиепідемічних і профілактичних заходів; визначення груп і територій підвищеного ризику, провісників погіршення епідемічної ситуації (в рамках сероепідеміологічних досліджень). Вони також необхідні при виникненні одиничних або групових захворювань ВГ у ЛПЗ, дитячих дошкільних, спеціалізованих закладах, інших організованих колективах, у родинних вогнищах інфекції, в оточенні хворих на гострі або хронічні ВГ та вірусоносіїв, при професійному інфікуванні тощо. Профілактичні обстеження повинні поширюватися на: донорів крові, кісткового мозку, органів, тканин; персонал закладів служби крові; вагітних; медичних працівників та цілий ряд інших. Оскільки групи осіб, які підлягають обстеженню з тією чи іншою метою, розрізняються за рівнем поширення інфекції і ризиком інфікування, необхідно впроваджувати диференційовані підходи до первинних, підтверджувальних, а також поглиблених клініко-лабораторних досліджень.

При проведенні оперативного, ретроспективного, проспективного епідеміологічного аналізу та епідеміологічного обстеження необхідно враховувати захворюваність не тільки на гострі форми інфекційного процесу, але й на хронічні ГВ і ГС та їх ускладнення (ЦП, ГЦК), мікст-гепатити, позапечінкові ураження, етіологічно пов'язані з HBV та HCV. Оцінка реальної інтенсивності епідемічного процесу буде більш вичерпною при застосуванні методів екстраполяції з урахуванням інтервальних (захворюваність) та моментних (хворобливість, поширеність, ураженість) показників, використанні епідеміологічних методів дослідження за “поздовжньою” та “поперечною” методологією і кількісних методів оцінки ризику.

Важливим розділом ЕН є епідеміологічне обстеження вогнища, яке у випадках ВГ може розгорнутися в епідеміологічне спостереження. Методологічні засади епідеміологічного обстеження вогнищ парентеральних ВГ мають бути переглянуті з позицій системного підходу до оцінки епідемічного процесу з урахуванням єдності всіх форм інфекційного процесу. У зв'язку з цим обґрунтована необхідність лабораторного забезпечення епідеміологічної діагностики ГВ і ГС на всіх рівнях охорони здоров'я. Особливої уваги потребують обстеження родинних та інших вогнищ, що формуються в оточенні хворих на хронічні ГВ і ГС, оскільки останні є основними джерелами збудників для сприйнятливих осіб. Позитивні результати проведення оздоровчої роботи у вогнищах на сьогодні мають забезпечуватися спільним зусиллями фахівців епідеміологічної служби, лікарів амбулаторно-поліклінічних підрозділів, лікарів-інфекціоністів.

Необхідно внести корективи до переліку контингентів осіб, які підлягають щепленням проти ГВ, з урахуванням вакцинації підлітків. В теперішній час еволюційно обумовлена екологічна ніша для HBV набула особливої актуальності в результаті активізації статевого шляху передачі збудника, що призвело до зростання поширеності ГВ серед молодих осіб репродуктивного віку, і щеплення підлітків сприятиме збільшенню прошарку “імунної” молоді серед майбутніх батьків. У переліку контингентів, які підлягають специфічній імунопрофілактиці ГВ, повинні бути особи, які належать до груп підвищеного медичного та поведінкового ризику інфікування і контактні особи у вогнищах ХГВ.

Вдосконалення профілактики ГС, у зв'язку з відсутністю вакцини, має бути спрямованим на своєчасне виявлення, лікування та диспансерне спостереження за хворими на всі форми інфекційного процесу. Диспансерне спостереження за хворими на ХВГ, до того ж, є наріжним каменем у попередженні розвитку важких ускладнень хронічних захворювань печінки та їх несприятливих наслідків.

Одним з важливих напрямків попередження поширення ГВ і ГС є кваліфіковане інформування населення з метою досягнення безпечної поведінки, яка виключає ризик інфікування вірусами парентеральних ВГ (а також ВІЛ, збудниками ІПСШ тощо).

Реалізація основних напрямків представленої комплексної системи ЕН за парентеральними ВГ (рис. 9) дозволить оцінити дійсну інтенсивність епідемічного процесу ГВ і ГС в Україні, його основні параметри і рушійні сили, визначити адекватні заходи щодо боротьби і профілактики цих інфекцій, а також контролювати ефективність їх проведення. Кінцевою метою ЕН є зменшення рівнів захворюваності на ГВ і ГС та обмеження їх поширеності, а відтак - майбутнє здоров'я нації.

ВИСНОВКИ

В дисертації представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає у визначенні закономірностей розвитку епідемічного процесу гепатитів В і С в Україні в сучасних умовах з урахуванням впливу соціальних чинників на його кількісні і якісні параметри, встановленні дійсного рівня розповсюдження цих інфекцій, епідеміологічних паралелей між гепатитами В, С, ВІЛ-інфекцією та інфекціями, що передаються статевим шляхом, у розробці та вдосконаленні комплексної системи і структури епідеміологічного нагляду за парентеральними вірусними гепатитами.

1. Встановлені закономірності сучасного етапу розвитку епідемічного процесу гепатиту В в Україні (1997-2006 рр.), котрий характеризується широким розповсюдженням серед різних груп населення; численністю шляхів, факторів передачі збудника та груп підвищеного ризику інфікування; впливом соціальних факторів на його кількісні і якісні параметри; активізацією природних шляхів передачі збудника; провідною роллю прихованого компонента епідемічного процесу; наявністю епідеміологічних паралелей між гепатитами В, С, ВІЛ-інфекцією, інфекціями, що передаються статевим шляхом.

2. Захворюваність на гострий гепатит С в Україні характеризувалась тенденцією до зниження - від 2,78 0/0000 у 2003 р. до 2,18 0/0000 у 2006 р. (-6,24 %). Провідними шляхами інфікування були штучний парентеральний при введенні наркотиків та статевий; підтверджена можливість поширення збудника в лікувально-профілактичних закладах.

3. Україна належить до країн із середньою поширеністю гепатиту В та близькою до високої гепатиту С: частота визначення HBsAg серед донорів крові складала 1,27 %, анти-ВГС 2,49 %. Відсутня кореляція між показниками виявлення специфічних маркерів інфікування серед донорів крові та захворюваності, що реєструється, на гострі форми гепатитів В і С. Рівень інфікованості донорів вірусами гепатитів В і С практично не змінювався протягом останніх 5 років (2002-2006 рр.) на тлі зниження рівнів захворюваності, що є показником резервації збудників в популяції.

4. Доведено широке розповсюдження гепатитів В і С в різних групах населення. Найвищі показники частоти виявлення специфічних маркерів інфікування вірусами гепатитів В і С, що відображають інтенсивність епідемічного процесу, зафіксовані при обстеженні ВІЛ-інфікованих (62,5 та 82,5 %), хворих на туберкульоз (60,3 та 63,9 %), спецконтингентів установ пенітенціарної системи (55,8 та 59,1 %), хворих на сифіліс (50,3 та 43,0 %), споживачів ін'єкційних наркотиків (43,7 та 61,5 %), робітників комерційного сексу (35,4 та 30,8 %) та осіб з симптомами інфекцій, які передаються статевим шляхом (20,5 та 12,9 %).

5. Встановлена невідповідність між високими показниками частоти виявлення специфічних маркерів інфікування вірусами гепатитів В і С серед різних груп населення та відносно невеликою кількістю хворих з клінічно маніфестованими формами цих інфекцій. Показано, що матеріальною основою прихованого компоненту епідемічного процесу є превалювання недіагностованих безжовтяничних, субклінічних форм гострого, але переважно хронічного інфекційного процесу і хронічного вірусоносійства.

6. На базі інтегральної оцінки показників захворюваності на гострі форми інфекційного процесу гепатитів В і С, захворюваності і поширеності неверифікованих хронічних гепатитів, уражень гепатобіліарної системи (холецистит, холангіт, злоякісні новоутворення внутрішньопечінкових жовчних протоків) визначено критерії диференціації регіонів України в залежності від ступеня активності печінкової патології та ризику формування хронічних уражень печінки.

7. Встановлені прямі кореляційні зв'язки між динамікою захворюваності на гострі форми гепатитів В і С та на провідні інфекції, що передаються статевим шляхом (сифіліс, гонорея), і визначені спільні тенденції у розвитку епідемічного процесу цих інфекцій.

8. Показані протилежні тенденції в динаміці захворюваності на парентеральні вірусні гепатити та ВІЛ-інфекцію/СНІД в Україні попри спільні механізм, шляхи і фактори передачі збудників, групи підвищеного ризику інфікування. Це пов'язано з відмінностями у системі виявлення та звітності при гепатитах В, С та ВІЛ-інфекції, підтверджує недостовірність матеріалів офіційної статистики щодо захворюваності на гепатити В і С.

9. Визначені провідні соціально-поведінкові фактори, що сприяють підвищеному ризику інфікування вірусами гепатитів В і С осіб, які відносяться до уразливих груп населення. Найбільш значимими загальними кофакторами ризику інфікування були ВІЛ-інфекція, сифіліс та споживання наркотиків. При гепатиті В додатковими факторами ризику були наявність двох і більше венеричних хвороб в анамнезі та незахищені сексуальні контакти.

10. Встановлено епідеміологічний синергізм між гепатитами В, С, ВІЛ-інфекцією, туберкульозом та інфекціями, що передаються статевим шляхом, котрий має більш виражені форми серед контингентів високого поведінкового ризику.

11. Доведено, що парентеральні вірусні гепатити в Україні набули статусу соціально значимих і соціально обумовлених хвороб водночас. Не зважаючи на тенденцію до зниження захворюваності на гострі форми інфекційного процесу гепатитів В і С, існують сприятливі умови для поширення цих інфекцій серед загального населення: висока інтенсивність прихованого компоненту епідемічного процесу, активізація природних шляхів передачі збудників, широке розповсюдження серед контингентів високого ризику інфікування. Це дає підстави розцінювати епідемічну ситуацію при гепатитах В і С в країні як неблагополучну.

12. На підставі визначення детермінант розвитку епідемічного процесу гепатитів В і С в Україні в сучасних умовах вдосконалена комплексна система епідеміологічного нагляду, яка включає оцінку епідемічної ситуації, в тому числі проведення постійного динамічного спостереження за маніфестованим і прихованим компонентом епідемічного процесу, його параметрами та рушійними силами; методологію розпізнавання конкретних проявів епідемічного процесу, причин і умов інфікування різних груп населення; розробку і реалізацію науково обґрунтованої системи заходів боротьби і профілактики.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сергеєва Т.А. Удосконалення системи епідеміологічного нагляду за гепатитами В і С в Україні // Медичні перспективи. - 2007. - N 3. - С. 88-93.

2. Сергеева Т.А. Гепатиты В, С и ВИЧ-инфекция: сероэпидемиологические параллели // Проблеми військової охорони здоров`я. 2007. вип. 18. - С. 311-319.

3. Сергеева Т.А. Серологическая диагностика гепатита С: проблемы и перспективы / Лабораторная диагностика 2003. N 1. С. 7-15.

4. Сергеєва Т.А. Маркери гепатитів В і С у хворих на туберкульоз // Укр. мед. часопис. - 2007. - 4 (60), N VII-VIII. - C. 100-104.

5. Сергеєва Т.А. Серопревалентність гепатитів В і С у групах підвищеного ризику інфікування // Інфекційні хвороби. - 2007. - N 4. - C. 12-16.

6. Сергеева Т.А., Кислых Е.Н., Максименок Е.В., Шагинян В.Р. Определение специфических серологических маркеров гепатитов В и С у ВИЧ-инфицированных лиц // Лаб. диагностика. - 2007. - N 2 (40). - С. 12-18. (Особистий внесок - планування та участь у проведенні серологічних досліджень, узагальнення отриманих результатів, підготовка до друку).

7. Сергеева Т.А., Шимко И.А., Романенко Е.Н. Частота обнаружения антител к вирусу гепатита С среди больных кожно-венерическими заболеваниями // Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом передачи возбудителей и их исходы, Киев. 2001. - С.69-72. (Особистий внесок - планування дослідження, статистичне опрацювання та узагальнення результатів).

8. Сергеєва Т.А., Кислих О.М., Максименок О.В., Кривда Н.С. Соціально значущі інфекції в установах пенітенціарної системи України // Охорона здоров`я України. - 2007. - N 1 (25). - С. 255-256. (Особистий внесок - планування, статистична обробка та узагальнення результатів досліджень).

9. Сергеєва Т.А., Шагінян В.Р., Манько В.Г. Серологічна діагностика гепатиту С: підходи до досліджень в залежності від мети і завдань // Лабораторна діагностика. - 2004. - N 4. - С. 11-17. (Особистий внесок - формулювання основних положень, участь у проведенні серологічних досліджень, підготовка до друку).

10. Гураль А.Л., Марієвський В.Ф., Сергеєва Т.А., Шагінян В.Р., Севальнєв А.І., Кракович А.В., Клякіна Л.Д. Епідеміологічна характеристика гепатиту В в Україні і шляхи підвищення ефективності його профілактики // Інфекційні хвороби. - 2003. - N 2. С. 35-42. (Особистий внесок - проведення серологічних обстежень осіб з груп високого ризику інфікування, узагальнення результатів, оформлення, підготовка до друку).

11. Гураль А.Л., Мариевский В.Ф., Сергеева Т.А., Шагинян В.Р., Клякина Л.Д. Вопросы эпидемиологии и профилактики гепатита В в Украине // Сучасні інфекції. 2000. N 2. С. 117-123. (Особистий внесок - проведення серологічних досліджень, статистична обробка їх результатів).

12. Гураль А.Л., Мариевский В.Ф., Сергеева Т.А., Шагинян В.Р. Современные аспекты эпидемиологии и профилактики гепатита С в Украине // Проблеми військової охорони здоров`я. 2007. вип. 18. - С. 248-256. (Особистий внесок літературний пошук, серологічні дослідження в групах високого ризику інфікування статистична обробка результатів).

13. Гураль А.Л., Марієвський В.Ф., Сергеєва Т.А., Шагінян В.Р., Рубан О.М. Проблеми епідеміології та профілактики гепатиту С в Україні // Інфекційні хвороби. - 2007. - N 3. - С. 23-31. (Особистий внесок - пошук наукових джерел, епідеміологічний аналіз захворюваності на гепатит С в м. Києві, підготовка до друку).

14. Гураль А.Л., Мариевский В.Ф., Громашевская Л.Л., Сергеева Т.А., Шагинян В.Р., Рубан О.Н. Эпидемиологические особенности распространения гепатита С среди различных групп населения // Експериментальна і клінічна медицина. 2001. N 2. С. 74-77. (Особистий внесок - участь у проведенні сероепідеміологічних досліджень, узагальнення їх результатів та статистичне опрацювання).

15. Гураль А.Л., Мариевский В.Ф., Сергеєва Т.А. Эпидемиологические аспекты проблемы гепатитов В и С в Украине // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика. - 2000. Вип. 9, книга 4. С. 56-60. (Особистий внесок - узагальнення і статистична обробка результатів серологічних досліджень).

16. Гураль А.Л., Сергеева Т.А., Кислых Е.Н., Максименок Е.В. К проблеме оценки диагностических характеристик тест-систем для выявления антител к вирусу иммунодефицита человека (ВИЧ) // Лабораторная диагностика. 1999. N 1. С. 50-54. (Особистий внесок - формулювання мети, завдання, літературний пошук).

17. Гураль А.Л., Максименок Е.В., Сергеева Т.А., Кислых Е.Н., Ватаманюк М.Ю. Стратегия лабораторной диагностики ВИЧ-инфекции в Украине // Журнал практичного лікаря. 1999. N 2. С. 5-8. (Особистий внесок - планування концепції роботи, підготовка до публікації).

18. Гураль А.Л., Мариевский В.Ф., Сергеева Т.А., Кислых Е.Н., Шагинян В.Р., Максименок Е.В., Мартыненко А.Н. Повышение эффективности лабораторного контроля крови доноров на маркеры гепатитов В, С и ВИЧ-инфекции // Лабораторная диагностика. - 1999. - N 3 (9). - С. 26-32. (Особистий внесок - літературний пошук, обстеження крові донорів на маркери гепатиту С).

19. Гураль А.Л., Мариевский В.Ф., Сергеева Т.А., Круглов Ю.В., Севальнев А.И., Горегляд Н.И., Марциновская В.А. Эпидемиологические параллели между гепатитами В, С и ВИЧ-инфекцией // Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом передачи возбудителей и их исходы, Киев. 2001. С. 25-28. (Особистий внесок - підготовка матеріалів по сероепідеміології гепатитів В і С, оформлення публікації).

20. Гураль А.Л., Шагинян В.Р., Сергеева Т.А., Манько В.Г., Круглов Ю.В., Приходько Е.Ф., Котлик Л.С., Лисецкая В.И. Выявление маркеров инфицирования вирусами гепатитов В и С у беременных и их эпидемиологическое значение // Лаб. диагностика. - 2006. - N 1. - С.13-21. (Особистий внесок - участь у плануванні роботи, аналіз даних світової літератури щодо маркерів інфікування вірусом гепатиту С у вагітних, підготовка до публікації).

21. Гураль А.Л., Шагінян В.Р., Сергеєва Т.А., Круглов Ю.В., Максименок О.М., Манько В.Г. Роль специфічного лабораторного обстеження у профілактиці перинатальної передачі вірусів гепатитів В і С // Лаб. діагностика. - 2007. - N 3 (41). - С. 3-11. (Особистий внесок - формулювання основних підходів до алгоритму специфічних обстежень на маркери інфікування вірусом гепатиту С).

22. Касьяненко Т.В., Грабченко Н.І., Пилипенко В.Г., Сергеєва Т.А., Вудмаска М.І., Найденов В.Г. Імуноферментна тест-система для диференційного виявлення специфічних антитіл до антигенів вірусу гепатиту С // Лаб. діагностика. 2006 . N 3. С. 23-30. (Особистий внесок - лабораторний контроль якості тест-системи на етапі до клінічних випробувань, підготовка роботи до друку).

23. Кислих О.М., Максименок О.В., Сергеєва Т.А., Гураль А.Л. Ефективність застосування комбінацій імуноферментних тест-систем при верифікаційних дослідженнях на антитіла до ВІЛ // Лаб. діагностика. 2004. N 4. С. 18-23. (Особистий внесок - проведення лабораторних досліджень, статистичне опрацювання результатів, підготовка до друку).

24. Кислих О.М., Максименок О.В., Сергеєва Т.А., Шагінян В.Р. Помилки імуноферментної діагностики // Лаб. діагностика. 2005. № 4. С. 43-49. (Особистий внесок - участь у плануванні концепції роботи, підбір літератури, оформлення).

25. Громашевська Л.Л., Мішулін І.Ф., Вовк А.Д., Сергеєва Т.А., Сіденко О.Ю. Сульфатовані жовчні кислоти у сечі при гепатобіліарній патології // Інфекційні хвороби. 2003. N 1. С. 52-56. (Особистий внесок - відбір волонтерів для дослідження, проведення лабораторних тестів).

26. Сергеєва Т.А. Розповсюдження маркерів гепатитів В і С в групах підвищеного ризику інфікування // Проблеми епідеміології, діагностики, клініки, лікування та профілактики інфекційних хвороб: Зб. наук. пр. Київ, 2002. С. 132-137.

27. Сергеєва Т.А., Максименок О.В., Кислих О.М., Ватаманюк М.Ю., Лузан Д.П. Частота виявлення маркерів інфікування вірусами гепатитів В і С у ін'єкційних споживачів наркотичних препаратів // Вчення Л.В.Громашевського на сучасному етапі розвитку епідемічного процесу (до 120-річчя від дні народження): Матеріали науково-практичної конференції (12-13 жовтня 2007 р.). - К., 2007. - С. 155-159.

28. Сергеева Т.А., Шагинян В.Р., Манько В.Г. Эффективность лабораторных исследований при серологической диагностике гепатита С // Проблеми клініки, діагностики та терапії гепатитів: Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю (31 травня - 1 квітня 2005 р.). Харків, 2005. С. 195-196.

29. Сергеєва Т.А., Кислих О.М., Максименок О.В., Гураль А.Л. Епідеміологічні особливості розповсюдження маркерів гепатитів В і С у ВІЛ-інфікованих // Проблеми клініки, діагностики та терапії гепатитів: Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю (31 травня - 1 квітня 2005 р.). Харків, 2005. С. 196-197.

30. Гураль А.Л., Мариевский В.Ф., Сергеева Т.А., Шагинян В.Р. Эпидемиологические аспекты проблемы гепатита С // Проблеми клініки, діагностики та терапії гепатитів: Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю (31 травня - 1 квітня 2005 р.). Харків, 2005. С. 69-71.

31. Сергеєва Т.А., Гураль А.Л. Актуальні питання специфічної діагностики гепатиту С // Вірусні хвороби. Токсоплазмоз. Хламідіоз: Матеріали науково-практичної конференції і пленуму асоціації інфекціоністів України (5-6 травня 2004 р.). Тернопіль: "Укрмедкнига", 2004. С. 184-186.

32. Вовк А.Д., Громашевська Л.Л., Сергеєва Т.А., Сіденко О.Ю., Соляник І.В., Сущенко Ю.А., Янченко В.І. Проблеми хронічного гепатиту С сьогодні // Вірусні хвороби. Токсоплазмоз. Хламідіоз: Матеріали науково-практичної конференції і пленуму асоціації інфекціоністів України (5-6 травня 2004 р.). Тернопіль: "Укрмедкнига", 2004. С. 32-34.

33. Сергеєва Т.А., Гураль А.Л., Марієвський В.Ф., Шагінян. В.Р. Підходи до вдосконалення системи епідеміологічного нагляду за гепатитами В і С в Україні // Хвороби печінки в практиці клініциста: Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю (1-2 березня 2007 р.). Харків, 2007. С. 266-268.

34. Сергеєва Т.А., Шагінян В.Р., Кислих О.М., Кривда Н.С. Маркери інфікування вірусами гепатитів В і С серед спецконтингентів установ пенітенціарної системи // Хвороби печінки в практиці клініциста: Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю (1-2 березня 2007 р.). Харків, 2007. С. 268-269.

35. Сергеєва Т.А., Гураль А.Л., Шагінян В.Р., Кантор Н.С. Поширення гепатитів В та С серед осіб із захворюваннями, що передаються статевим шляхом // Інфекційні хвороби загально-медична проблема: Матеріали VІІ з'їзду інфекціоністів України (27-29 вересня 2006 р., Миргород). Тернопіль: "Укрмедкнига", 2006. С. 480-482.

36. Гураль А.Л., Сергеєва Т.А., Марієвський В.Ф., Шагінян В.Р. Гепатит С як загально-медична проблема // Інфекційні хвороби загально-медична проблема: Матеріали VІІ з'їзду інфекціоністів України (27-29 вересня 2006 р., Миргород). Тернопіль: "Укрмедкнига", 2006. С. 463-464.

37. Шагінян В.Р., Гураль А.Л., Сергеєва Т.А., Глузман А.Ф., Манько В.Г., Мельник В.О. Виявлення маркерів інфікування вірусами гепатитів В і С серед пацієнтів з онкологічними захворюваннями // Інфекційні хвороби загально-медична проблема: Матеріали VІІ з'їзду інфекціоністів України (27-29 вересня 2006 р., Миргород). Тернопіль: "Укрмедкнига", 2006. С. 497-498.

38. Гураль А.Л., Сергеєва Т.А., Марієвський В.Ф., Шагінян В.Р. Епідеміологічні аспекти проблеми хронічного гепатиту С в Україні // Хвороби печінки в практиці інфекціоніста: Матеріали науково-практичної конференції і пленуму асоціації інфекціоністів України (26-27 квітня 2007 р., Донецьк). - Тернопіль: ТДМУ: "Укрмедкнига", 2007. - С. 31-32.

39. Сергеєва Т.А., Кислих О.М., Максименок О.В. Епідеміологічні аспекти проблеми гепатитів В і С у ВІЛ-інфікованих // Збірник матеріалів з актуальних питань діагностики вірусних інфекцій та їх профілактики. К., 2003 С. 35-36.

40. Сергеєва Т.А., Шагінян В.Р. Серологічна діагностика гепатиту С // Збірник матеріалів з актуальних питань діагностики вірусних інфекцій та їх профілактики, К., 2003 С. 29-31.

41. Сергеєва Т.А., Шагінян В.Р., Гураль А.Л. Сероепідеміологічне вивчення розповсюдження гепатитів В і С серед споживачів ін`єкційних наркотичних речовин // Тези XIV з`їзду мікробіологів, епідеміологів та паразитологів. Полтава, 2004. С. 196-197.

42. Сергеєва Т.А., Шагінян В.Р., Манько В.Г., Кунинець Л.-І.І. Маркери інфікування вірусами гепатитів В і С в деяких групах підвищеного ризику інфікування // Тези XIV з`їзду мікробіологів, епідеміологів та паразитологів. Полтава, 2004. С. 82-83.

43. Гураль А.Л., Сергеева Т.А. Проблемы иммуноферментной и молекулярно-биоло-

гической диагностики гепатита С // Специфическая диагностика инфекционных болезней: Материалы 1-ой международной научно-практической конференции (20-21 января 2004 г.). К., 2004. С. 35-40.

44. Гураль А.Л., Мариевский В.Ф., Сергеева Т.А., Шагинян В.Р., Колос Л.А., Клякина Л.Д. Влияние социальных факторов на развитие эпидемического процесса в современных условиях (на модели гепатита В) // Вчення Л.В. Громашевського на сучасному етапі розвитку епідемічного процесу (до 120-річчя від дня народження): Матеріали науково-практичної конференції (9-10 жовтня 2007 р.). - К, 2007. - С. 29-36.

45. Гураль А.Л., Марієвський В.Ф., Сергеєва Т.А., Шагінян В.Р. Епідеміологія гепатиту С в Україні: сучасний стан і проблеми // Вчення Л.В.Громашевського в сучасних умовах боротьби з інфекційними хворобами: Матеріали доповідей науково-практичної конференції (12-13 жовтня 2006 р.). К, 2006. С. 50-58.

46. Шагінян В.Р., Гураль А.Л., Сергеєва Т.А., Вашека Л.М. Оцінка епідеміологічної ефективності вакцинації проти гепатиту В новонароджених в Україні // Вакцинопрофілактика керованих інфекцій та їх безпека: Науково-практична конференція (13-14 квітня 2006 р.). - К., 2006. - С. 49-51.

47. Круглов Ю.В., Гагаркин Н.И., Марциновская В.А., Кислых Е.Н., Сергеева Т.А., Максименок Е.В. Результаты исследования распространенности ВИЧ-инфекции в учреждениях пенитенциарной системы (2004-2007 гг.). - К., 2007. - 13 с.

48. Громашевська Л.Л., Сіденко О.Ю., Сергеєва Т.А., Вовк А.Д., Клименко Ж.Б., Сущенко Ю.А., Радзевич І.Н. Сульфатовані жовчні кислоти: екскреція з сечею у хворих на хронічний гепатит С // Проблеми епідеміології, діагностики, клініки, лікування та профілактики інфекційних хвороб: Зб. наук. пр. К., 2002. С. 207-209.

АНОТАЦІЇ

Сергеєва Т.А. Характеристика епідемічного процесу гепатитів В і С в Україні в сучасних умовах і система епідеміологічного нагляду. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за фахом 14.02.02. - епідеміологія. - ДУ “Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України”, Київ, 2008.

Дисертація присвячена вивченню закономірностей розвитку епідемічного процесу гепатитів В і С в Україні в сучасних умовах, впливу соціальних факторів на його кількісні та якісні параметри і вдосконаленню структури та системи епідеміологічного нагляду за цими інфекціями.

Встановлені динаміка, дійсна інтенсивність, прояви епідемічного процесу, провідні шляхи і фактори передачі збудників, групи підвищеного ризику інфікування, вплив соціальних факторів на рушійні сили епідемічного процесу гепатитів В і С. Визначені критерії оцінки регіонів України за ступенем ризику розвитку хронічних уражень печінки. Отримані нові наукові дані про особливості поширення гепатитів В і С серед різних соціально-поведінкових груп населення. Матеріальною основою епідемічного неблагополуччя щодо гепатитів В і С є їх широке розповсюдження в групах підвищеного ризику інфікування (споживачів ін'єкційних наркотиків, робітників комерційного сексу, ВІЛ-інфікованих, хворих на туберкульоз, спецконтингентів установ пенітенціарної системи, хворих на інфекції, що передаються статевим шляхом). Встановлений епідеміологічний синергізм між гепатитами В, С та ВІЛ-інфекцією, туберкульозом, венеричними хворобами, наркоманією.

Проведені дослідження дозволили оптимізувати систему епідеміологічного нагляду за гепатитами В і С в Україні, наповнити конкретним змістом підсистеми епідеміологічного нагляду, адаптувати протиепідемічні та профілактичні заходи до змін соціальних факторів, що впливають на епідемічний процес в сучасних умовах.

Ключові слова: гепатити В і С, епідемічний процес, епідеміологічний нагляд, шляхи передачі, групи ризику.

Сергеева Т.А. Характеристика эпидемического процесса гепатитов В и С в Украине в современных условиях и система эпидемиологического надзора. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.02.02 - эпидемиология. - ДУ “Институт эпидемиологии и инфекционных болезней им. Л.В. Громашевского АМН Украины”, Киев, 2008 г.

Диссертация посвящена изучению закономерностей развития эпидемического процесса гепатитов В и С в Украине в современных условиях, влияния социальных факторов на его количественные и качественные параметры и усовершенствованию структуры и системы эпидемиологического надзора за этими инфекциями.

Установлено, что современный этап развития эпидемического процесса гепатитов В и С в Украине характеризуется широким распространением среди различных групп населения; снижением регистрируемой заболеваемости; несоответствием между уровнями заболеваемости и темпами ее прироста/снижения, а также показателями распространенности актуальных маркеров инфицирования среди здоровых лиц; выраженной территориальной неравномерностью распространения; ведущей ролью скрытого компонента эпидемического процесса; множественностью путей и факторов передачи возбудителя, групп повышенного риска инфицирования; возрастанием значимости инфицирования при инъекционном введении наркотиков и активизация естественных путей передачи возбудителя, прежде всего, полового; вовлечением в эпидемический процесс молодых трудоспособных лиц репродуктивного возраста; зависимостью проявлений и динамики эпидемического процесса от социальных факторов. Представлены критерии определения территорий риска развития хронических заболеваний печени.

Получены новые научные данные об особенностях распространения гепатитов В и С среди различных социально-поведенческих групп населения. Показано, что материальной основой эпидемического неблагополучия в отношении этих инфекций является их широкое распространение в группах повышенного риска инфицирования (потребителей инъекционных наркотиков, работников коммерческого секса, ВИЧ-инфицированных лиц, больных туберкулезом, спецконтингентов учреждений пенитенциарной системы, лиц с симптомами инфекций, передаваемых половым путем и др.), среди которых, в силу социальной активности источников инфекции, сложились благоприятные условия для реализации естественных и искусственных путей передачи вирусов гепатитов В и С. Значительная интенсивность эпидемического процесса гепатитов В и С способствует накоплению среди населения большого числа источников инфекции, представленных в большинстве случаев лицами с недиагностированными, скрытыми формами вариантами острого и хронического инфекционного процесса, что определяет неблагоприятный прогноз на будущее.

Наиболее эпидемически значимыми кофакторами риска инфицирования вирусами гепатитов В и С были ВИЧ-инфекция, сифилис и инъекции наркотиков; для гепатита В дополнительный риск составляли наличие 2 и более сопутствующих инфекций, передаваемых половым путем, и незащищенные сексуальные контакты. Установлены синергетические взаимоотношения между гепатитами В, С и ВИЧ-инфекцией, туберкулезом, венерическими болезнями, наркоманией.

Полученные данные позволили определить недостатки и оптимизировать действующую систему эпидемиологического надзора за гепатитами В и С в Украине, наполнить конкретным содержанием подсистемы эпидемиологического надзора, адаптировать противоэпидемические и профилактические мероприятия к меняющимся социальным факторам, которые оказывают влияние на ход эпидемического процесса в современных условиях.

Ключевые слова: гепатиты В и С, эпидемический процесс, эпидемиологический надзор, пути передачи, группы риска.

Sergeyeva T.A. Characteristics of epidemiological process of hepatitis B and C in Ukraine at present time and surveillance system. Manuscript.

Dissertation for doctor's degree by speciality of 14.02.02. - epidemiology. - DU “L.V. Gromashevsky Institute of epidemiology and infectious diseases Academy of Medical Science of Ukraine”, Kyiv, 2008.

Dissertation is devoted to the study of regularities of hepatitis B and C epidemic process' development in Ukraine at present time, to learn the influence of social factors on its quantitative and qualitative parameters, and to the improvement of epidemiological surveillance system and its structure.

A dynamics, true intensity, manifestations of epidemic process, leading modes of transmission, high risk groups, and influence of social factors on hepatitis B and C epidemic process is established. The criteria of estimation of Ukraine' regions based on the degree of chronic liver injuries' risk development are set. New scientific information about the features of hepatitis B and C prevalence among the different social-behavioral groups is got. Wide prevalence of hepatitis B and C at the high risk groups (IDUs, commercial sex workers, HIV-infected persons, patients with tuberculosis, prisoners, STD-patients) is background of epidemic unfavorable situation. Epidemiologic synergism between hepatitis B, C and HIV-infection, tuberculosis, STD, drug addiction is established.

The conducted researches allowed the system and its subsystems of epidemiological surveillance for hepatitis B and C in Ukraine to be optimized, and to adapt the prevention measures to the changes of social factors, influencing on an epidemic process in modern terms.

Key words: hepatitis B and C, epidemic process, epidemiology surveillance, modes of transmission, risk groups.

Размещено на Allbest.ru