Комплексне хірургічне лікування післяопераційних гнійно-септичних ускладнень

Мікробіологічне дослідження вмісту абсцесів у хворих основної підгрупи показало зникнення мікробних асоціацій вже на 5-7 добу від початку лікування. На 15 добу лікування у більшості хворих (86,9%) мікрофлора у вмісті абсцесів не визначалась. У хворих підгрупи порівняння на прикінці дослідження ерадикація патогенної мікрофлори спостерігалась лише в 20,7% випадків на 10 добу. Дослідження чутливості мікрофлори до антибіотиків показало, що у хворих підгрупи порівняння суттєвих її змін не наступає, у хворих основної підгрупи в процесі проведення комплексного лікування вірогідно збільшується діаметр зон затримки росту в порівнянні з вихідними даними. Крім того, на 5-7 добу проведення запропонованого комплексного лікування мікроорганізми набувають чутливість до препаратів, до яких мікрофлора була резистентна на початок лікування.

Порівняльна оцінка динаміки обємів гнійних порожнин у хворих обох підгруп за даними фістулографії і ультразвукового дослідження, свідчить про їх більш швидке зменшення під дією локального НВЧ опромінення в порівнянні з хворими, що одержували загальноприйняту терапію.

Середні терміни лікування хворих підгрупи порівняння становили 35,2 1,55 діб, хворих основної підгрупи - 27,8 1,13 діб (Р 0,01).

Летальність у хворих з РА черевної порожнини становила в підгрупі порівняння 17,2 і 11,5% в основній підгрупі.

Таким чином, результати клінічних досліджень підтверджують дані, які отримані в ході проведених експериментів про те, що локальне НВЧ опромінення має імуномодулюючий, протизапальний ефекти, сприяє зниженню патогенності та токсичності мікрофлори, а також підвищує її чутливість до антибактеріальних препаратів, що приводить до покращання результатів лікування хворих з РА черевної порожнини.

У хворих з розповсюдженим післяопераційним перитонітом виявлені значні порушення спланхнічної мікроциркуляції, підтверджені ангіографічними дослідженнями. Ці порушення проявляються стійкою вазоконстрикцією, збільшенням АФ кровотоку, уповільненням ВФ і зменшенням обємного кровотоку. Виявлені порушення газотранспортної функції в спланхнічній зоні, які проявляються в зниженні доставки, споживання і екстракції О₂, виникаючі на фоні гіподинамічного режиму кровообігу, зниженням рівня гемоглобіну і обємного вмісту О₂ в змішаній венозній крові.

Встановлено, що розповсюджений післяопераційний перитоніт супроводжується внутрішньочеревною гіпертензією (ВЧГ), тяжкість якої корелює зі ступенем тяжкості патологічного процесу. Підвищення ВЧТ більше 2 кПа або 15 мм рт.ст. погіршує розлади мікроциркуляції в спланхнічній зоні, супроводжується зниженням обємного кровотоку по ВБА, погіршенням доставки, споживання і екстракції О₂ і є одним з важливих факторів формування поліорганних порушень у хворих з розповсюдженим післяопераційним перитонітом. Критичним вважаємо підвищення ВЧТ вище 2,7 кПа або 20 мм рт. ст., в цих випадках вважаємо можливим діагностувати ВЧГ.

Дослідження метаболічних і імунологічних параметрів, що характеризують загальну реактивність організму, встановило патогенетичний взаємозвязок змін щільності CD рецепторів на Т-лімфоцитах з плином захворювання і видом хірургічної корекції. Про прогноз некорегуємого некрозу тканин, який клінічно проявляється неспроможністю швів анастомозів і перфорацією гострих виразок ШКТ, можливо судити за змінами експресії рецепторів CD95. Підвищення експресії CD16 з одночасним зниженням експресії рецепторів CD95 і CD162, що виявлені в ході динамічного дослідження, можуть свідчити про погіршення стану хворого і високу імовірність несприятливого результату захворювання. Отримані дані дозволяють судити про патогенетичний взаємозвязок змін щільності рецепторів CD на Т-лімфоцитах, а також показників головного комплексу гістосумісності (HLA) з тяжкістю перебігу захворювання і імовірним результатом. Дослідження цих показників дає змогу розглядати їх як маркери хворих «груп ризику» з індивідуальним підходом у виборі лікувальної тактики, прогнозі захворювання і профілактиці ускладнень.

Динаміка значень сироваткових концентрацій IL-2, IL-4 і IL-6 є найбільш прогностично значущою і дозволяє визначити тактику лікування пацієнтів. Аналіз отриманих даних показує, що у хворих зі сприятливим результатом на першу добу після операції відмічено багаторазове підвищення концентрації IL-2 в сироватці крові, що свідчить про формування толерантності Т-клітинної ланки до специфічних медіаторних впливів; на 7 добу післяопераційного періоду цей показник дещо знижувався. Поряд з цим, перед операцією сироваткова концентрація IL-6 була значно підвищена, (на 200% в порівнянні з референтними значеннями, Р 0,001), а в динаміці відмічено зниження цього показника в усі терміни дослідження. Концентрація IL-4 на початку дослідження була значно знижена (на 239,2%, в порівнянні з референтними значеннями, Р 0,001), але вже на першу добу після операції вона наближувалась до нормальних значень і поступово підвищувалась в наступні терміни дослідження. В усі терміни дослідження у хворих, які померли, сироваткова концентрація IL-4 була рівною 0. Дослідження концентрації IL-6 в сироватці крові цих хворих встановило його значне підвищення з наступним багаторазовим зростанням в усі терміни дослідження при поступовому зниженні концентрації IL-2 в ті ж терміни.

У хворих основної підгрупи з розповсюдженим післяопераційним перитонітом оперативні втручання виконувались під загальним знеболюванням, після передопераційної підготовки протягом не менш ніж 2 год. Під час операції проводили усунення осередку перитоніту, лаваж і дренування черевної порожнини за Петровим. Інтубація тонкої кишки виконувалась в усіх хворих: у 1 (2,4%) - антеградно трансназально, у 15 (36,6%) - ретроградно крізь апендико - або цекостому, у 2 (4,9%) - крізь ілеостому, у 2 (4,9%) - крізь колостому. У 21 (51,2%) хворого під час релапаротомії зберігали інтестінальний зонд, встановлений раніше. Обовязково виконували субопераційний лаваж кишечнику, у 14 пацієнтів проводили ЕС. В найближчому післяопераційному періоді хворим виконували ІД сольовими розчинами, ЕС, селективну де контамінацію кишечнику (СДК) (за показаннями). Всім хворим через 12-24 год після операції після стабілізації показників гемодинаміки проводилось раннє ентеральне зондове харчування.

35 пацієнтам, тяжкість стану яких за шкалою APACHE II перевищувала 10 балів, виконувалась реканалізація і катетеризація пупової вени з метою проведення внутрішньопортальної ГД і введення лікарських препаратів.

Серед 12 пацієнтів, у яких причиною перитоніту була неспроможність швів анастомозів ШКТ, у 4 випадках проводилась розроблена нами методика дивертикулізації дванадцятипалої кишки (патент України № 22310). В 4 випадках, коли розміри дефектів анастомозів не перевищували 3 см, оперативні втручання проводились за розробленою нами методикою “Процес профілактики неспроможності анастомозів”, який включає ушивання дефектів двохрядним швом з аплікацією пластини “Тахо Комб” (патент України № 18456). У 4 випадках неспроможності тонко-товстокишкових анастомозів і товстокишкових анастомозів (розміри дефектів перевищували 3 см) виконувались резекції анастомозів з накладанням кінцевих ілео- або колостом.

У 13 пацієнтів з перфораціями гострих виразок ШКТ виконувалось ушивання гострих виразок двохрядними швами з додатковою герметизацією лінії швів пластинами “Тахо Комб”.

4 пацієнтам, у яких причиною розвитку післяопераційного перитоніту була гостра непрохідність кишечнику, виконувались релапаротомія, усунення непрохідності, санація черевної порожнини і дренування за Петровим. Інтубація кишечнику проводилась у 3 випадках ретроградно через апендикоцекостому, в 1-му випадку - ретроградно крізь цекостому.

4 пацієнтам, у яких причиною розвитку розповсюдженого післяопераційного перитоніту була перфорація РА у вільну черевну порожнину, виконувалась релапаротомія, санація черевної порожнини, ретроградна інтубація тонкої кишки (у 2 хворих крізь цекостому і у 2 випадках - крізь апендикоцекостому), черевну порожнину дренували за Петровим. У післяопераційному періоді разом з інтенсивною терапією проводилось локальне НВЧ опромінення зони абсцесу за розробленою нами методикою протягом 7-10 діб.

У підгрупі пацієнтів, що досліджувалась, у 8 випадках при наявності ознак ПОН діагностовано перитоніт, що продовжувався. У 2-х випадках під час релапаротомії виявлені ознаки анаеробної інфекції; у 3-х випадках була тотальна підшкірна евентрація з ознаками гнійно-некротичного фасциіта. Після ретельної санації черевної порожнини 2 хворим виконувались програмовані санації черевної порожнини (від 2 до 4) у режимі керованої лапаростоми за розробленою нами методикою (патент України № 61499 А). У 3 випадках проводилась одна програмована санація черевної порожнини. У 3 випадках, коли після релапаротомії був виявлений гнійний перитоніт, що продовжувався, проводилась одна програмована санація черевної порожнини з додатковою внутрішньопортальною ГД і внутрішньопортальним крапельним введенням добутаміну. Черевну порожнину ушивали декомпресійним швом за розробленою нами методикою (патент України № 9553 А).

Усім оперованим хворим здійснювали моніторинг ВЧТ протягом перших післяопераційних діб через 6, 12 і 24 год і в наступному на 2-у і 3-ю добу після операції. У випадках, коли черевна порожнина ушивалась наглухо, показники ВЧТ мали характерну динаміку: прогресивно зростали протягом першої післяопераційної доби, в наступному, на фоні інтенсивної терапії, ВЧТ знижувався і на 3 добу післяопераційного періоду не перевищували 1,4 кПа або 10,6 мм рт. ст. (табл. 1).

У 10 пацієнтів впроваджено розроблений «Спосіб обрання лікувальної тактики абдомінальної гіпертензії» (патент України № 72112 А).

Таблиця 1. Зміни ВЧТ у хворих, оперованих з приводу розповсюдженого післяопераційного перитоніту з ушиванням лапаротомної рани наглухо

У 15 пацієнтів з ознаками ПОН, зі значеннями ВЧТ, які перевищували 2 кПа або 15 мм рт. ст., виконували хірургічну декомпресію черевної порожнини за розробленою нами методикою «Спосіб профілактики і лікування «abdominal compartment syndrome» (патент України № 70450 А). У 9 випадках виконано декомпресійне ушивання лапаротомних ран за розробленою нами методикою «Спосіб закриття лапаротомної рани при гнійно-септичних захворюваннях черевної порожнини» (патент України № 9553 А). 6 пацієнтам, у яких були ознаки ПОН і діагностовано підвищення ВЧТ вище 2,7 кПа або 20 мм рт. ст., хірургічна корекція здійснювалась за розробленою нами методикою «Процес лікування “abdominal compartment syndrom”» (патент України № 70450 А).

Динаміка змін ВЧТ у хворих, оперованих з приводу розповсюдженого післяопераційного перитоніту з застосуванням декомпресійних методик, показала, що хірургічна декомпресія черевної порожнини в сполученні з внутрішньопортальною ГД і введенням добутаміну із розрахунку 2-3 мг/(кг Ч хв), а також накладення декомпресійного шва, дозволяє значно знизити ВЧГ вже з першої доби післяопераційного періоду і підтримувати стабільні показники ВЧТ в ранньому післяопераційному періоді на фоні інтенсивної терапії (табл. 2).

Хворим з перитонітом, що продовжувався, яким в режимі керованої лапаростоми проводились програмовані санації черевної порожнини, здійснювався моніторинг ВЧТ, який показав, що на фоні проведення програмованих санацій черевної порожнини і інтенсивної терапії усім хворим вдавалося знизити ВЧГ в середньому до (1,8 0,1) кПа або (13,72,1) мм рт.ст. в першу добу після релапаротомії. В наступному протягом раннього післяопераційного періоду після програмованих санацій показники ВЧТ не перевищували в середньому (1,5 0,5) кПа або (11, 31,5) мм рт. ст. Після усунення проявів перитоніту, досягнення клініко-лабораторної ремісії і зниження ВЧТ до 1,3 кПа або 10 мм рт. ст., черевна порожнина ушивалась П-подібними швами на ПВХ прокладках з захватом тільки шкіряних країв рани.

Таблиця 2. Динаміка змін ВЧТ у хворих, оперованих з приводу розповсюдженого післяопераційного перитоніту, з застосуванням декомпресійних методик

У 4-х пацієнтів, у яких причиною розвитку розповсюдженого післяопераційного перитоніту була гостра непрохідність кишечнику, рівень ВЧТ прогресивно зростав протягом першої післяопераційної доби, в наступному на фоні інтенсивної терапії знижувався і на 3 добу не перевищував 1,3 кПа або 10 мм рт. ст. (табл. 3). У хворих, оперованих з приводу РА, які розкрилися в вільну черевну порожнину, рівні ВЧТ прогресивно зростали протягом першої післяопераційної доби, в наступному на фоні інтенсивної терапії знижувались і на 3 добу не перевищували 1,3 кПа

Таблиця 3. Зміни ВЧТ у хворих, оперованих з приводу гострої післяопераційної непрохідності кишечнику, ускладненою перитонітом

Ангіографічне дослідження виконано 6 хворим з розповсюдженим післяопераційним перитонітом, чинником якого були перфорації гострих виразок ШКТ (у 2 з них тяжкість стану за шкалою APACHE II була 10 20 балів, у 4 - перевищувала 20 балів) у 3 пацієнтам з перитонітом, що продовжувався (тяжкість стану яких за шкалою APACHE II перевищувала 20 балів). В черевний стовбур або ВБА 5 хворим уводили вазапростан (20 мкг на 200 мл фізіологічного розчину крапельно зі швидкістю 1 мл/хв) або алпростан (100 мкг на 200 мл фізіологічного розчину крапельно зі швидкістю 1 мл/хв). Регіонарна АБТ проводилась комбінацією цефтазіфдиму (3 г на добу) і амікацину (1,5 г на добу). При контрольній ангіографії в усіх хворих виявлені: нормалізація АФ кровотоку, скорочення ВФ, крім того, збільшувався діаметр ворітної вени, ВБА і обємний кровоток по ВБА (табл.)

Таблиця 4. Дані контрольного ангіографічного обстеження хворих з розповсюдженим післяопераційним перитонітом після проведення регіонарної вазоактивної терапії

Після проведення регіонарної ГД і вазоактивної терапії на фоні інтенсивної терапії доставка О₂ підтримувалась на задовільному рівні, екстракція О₂ була нормальною і середній її рівень наближувався до норми на фоні нормальних показників споживання О₂ (табл. 5).

Таблиця 5. Динаміка показників транспорту кисню у хворих з розповсюдженим післяопераційним перитонітом після проведення регіонарної вазотропної терапії

У післяопераційному періоді проводилась інтенсивна терапія, спрямована на корекцію метаболічних порушень, продовжувалась інтракорпоральна детоксикація (ФД, інтестінальний лаваж, ЕС, за показаннями - СДК). У найбільш тяжких пацієнтів з метою екстракорпоральної детоксикації проводився обмінний плазмаферез.

З метою профілактики розвитку і корекції печінкової недостатності усім хворим основної підгрупи внутрішньовенно протягом 7-10 діб післяопераційного періоду вводили вітчизняний гепатопротектор тіотріазолін 2,5% (8-12 мл/добу). У 6 найбільш тяжких хворих (14,6%) тіотріазолін вводився в складі внутрішньопортальних інфузій в дозі 4-6 мл (патент України № 18458). В комплекс терапії печінкової недостатності були також включені антиоксиданти, антигіпоксанти пластичної дії і регулятори енергетичного обміну.

З метою профілактики розвитку гострих ерозивно-виразкових ушкоджень ШКТ, поряд з РЕЗХ, використовували блокатор протонної помпи омез (по 40 мг 2 рази на добу внутрішньовенно).

Імунокорекція у хворих з розповсюдженим післяопераційним перитонітом проводилась з урахуванням порушень імунного статусу, що виявлені. Використовували комбінацію лікарських препаратів, спрямовану на пригнічення продукції основних запальних медіаторів. При встановленні порушень Т-клітинної ланки імунітету у хворих з перших діб післяопераційного періоду призначався імунофан (0,005% розчин, по 1 мл внутрішньомязово № 10). У найбільш тяжкої категорії хворих в комплексі лікування використовували поліоксидоній у вигляді 0,0001% розчину в дозі 16 мг/мл 1 раз на добу внутрішньовенно протягом 6-10 днів. З метою відновлення фагоцитарної активності нейтрофілів і макрофагів використовували лікопід (10 мг на добу протягом 6-8 днів), який також сприяє експресії молекул гістосумісності. З метою нормалізації гуморальної ланки імунітету використовували збагачений імуноглобулін пентаглобін в дозі 5 мл/кг ваги тіла внутрішньовенно протягом 3-х діб. Цитокінова і антицитокінова терапія проводилась з урахуванням цитокінового профілю. Хворим, концентрація IL-2 в сироватці крові яких перевищувала 400 пкг/мл, проводилась антицитокінова терапія (пентоксифіліном і кортикостероїдами), хворим зі зниженою сироватковою концентрацією IL2 і 4 (менш ніж 40 пкг/мл) проводилась цитокінова терапія ронколейкіном (по 0,5-1,0 мг внутрішньовенно крапельно на 400 мл фізіологічного розчину NaCl, від 2 до 4 інфузій через 48 год). У 3 найбільш тяжких пацієнтів з метою відновлення експресії макрофагами HLA DR+ і регуляції адгезії білків системи комплементу використовували -інтерферон. Одним з принципово важливих напрямків комплексної імунокорекції в умовах післяопераційного перитоніту є сумісне призначення препаратів імунотропної дії і антибактеріальних препаратів. Вищевказані лікувальні засоби проводились після проведення передчасних детоксикаційних заходів.

Основним методом АБТ признаний де-ескалаційний. Такий підхід до призначення антибіотиків забезпечує покращання результатів лікування при низькому ризику розвитку бактеріальної резистентності.

На фоні проведеної терапії у хворих підгрупи порівняння тяжкість стану за шкалою APACHE II на 5-6 добу післяопераційного періоду складала в середньому 3,6 0,3; 6,8 0,4 і 17,01 1,12 балів, у хворих основної підгрупи в ті ж строки відповідно 2,4 0,3; 5,3 0,4 і 12,2 1,4 балів. Використання традиційного комплексу лікувальних заходів привело до зниження у хворих підгрупи порівняння на 3-5 добу лікування ЛІІ в 1,6 рази, аспартатамінотрансфераза (АсТ) - в 1,2 рази, аланін амінотрансфераза (АлТ) - в 1,7 рази, лужна фосфатаза (ЛФ) - в 1,5 рази, СРБ знизився незначно (Р 0,5), а на 7-10 добу від початку лікування ЛІІ знизився в 2 рази, АсТ - в 2,9 рази, АлТ - в 3,2 рази, ЛФ - в 2 рази, СРБ - в 1,8 рази (Р 0,01). Більш виражена тенденція до зниження показників, що досліджувались, відмічена у хворих після проведення запропонованого лікувально-тактичного підходу: на 3-5 добу рівень АсТ знизився в 1,5 рази, АлТ - в 1,8 рази, ЛФ - в 1,8 рази, СРБ - в 1,8 рази (Р 0,01), а на 7-10 добу лікування ЛІІ знизився в 3 рази, АсТ - в 3,5, АлТ - в 4,2 рази, ЛФ - в 2,4 рази, СРБ - в 3,5 рази (Р 0,01). Отримані дані свідчать, що проведення запропонованого комплексного лікувального підходу сприяє більш швидкому відновленню функціональної активності печінки, зниженню проявів синдрому системної запальної відповіді і значному зниженню рівня ендогенної інтоксикації.

У хворих підгрупи порівняння в усі терміни дослідження статистично значущого підвищення факторів неспецифічної резистентності не виявлено (Р 0,5). У хворих основної підгрупи вже на 3-5 добу відмічена тенденція до відновлення показників фагоцитозу, а на 7-10 добу від початку лікування виявлено вірогідне підвищення ІзФ в 1,7 рази і ФЧ в 1,4 рази (Р 0,01), активності комплементу в 2 рази (Р 0,01), що вказує на підвищення білковосинтетичної функції печінки і зниження рівня синдрому системної запальної відповіді.

Дослідження показників клітинної і гуморальної ланок імунітету в динаміці показали, що у хворих підгрупи порівняння на 7-10 добу післяопераційного періоду підвищення цих показників було незначним (Р 0,5). На фоні проведення запропонованого комплексного лікувального підходу на 7-10 добу після операції відмічено покращання проліферативної функції CD3 на 137,6%, CD4 - на 120,4%, CD19 - на 164,4% (p 0,05), а також вірогідне підвищення концентрацій Ig A в 1,5 рази, Ig G в 2 рази (p < 0,05). Отримані дані свідчать, що у хворих з розповсюдженим післяопераційним перитонітом обох підгруп до початку лікування був комбінований вторинний імунодефіцит з виснаженням усіх функціонально-клітинних резервів. Зниження концентрацій Ig A, G і М, а також активності комплементу вказує на пригнічення регуляторних і біосинтетичних механізмів антитілогенезу. Проведення запропонованого комплексу лікувальних заходів сприяє відновленню клітинної ланки імунітету. Результати лікування, отримані у хворих основної підгрупи, указують на те, що у них на 7-10 добу спостерігалась диспропорція в синтезі імуноглобулінів, яка проявлялась в збереженні продукції Ig М одночасно з посиленням продукції Ig G.

На тлі проведених досліджень розроблена схема комплексного лікування розповсюджених післяопераційних перитонітів, в основу якої покладений розподіл хворих за ступенем тяжкості відповідно шкалі APACHE II (табл. 6).

Таблиця 6. Схема комплексного лікування розповсюдженого післяопераційного перитоніту

Впровадження в практику лікування хворих з розповсюдженим післяопераційним перитонітом запропонованого лікувально-тактичного підходу дозволило досягти вірогідно більш швидкого, ніж в підгрупі порівняння, зниження рівня ендогенної інтоксикації і запальної відповіді, а також відновлення функціональної активності печінки. Поряд з цим, встановлено ефект імуностимуляції, який виражався в підвищенні кількості Т- і В- лімфоцитів, відновленні концентрації Ig і фагоцитарної активності нейтрофілів. Запропонований лікувально-тактичний підхід дозволив знизити кількість післяопераційних гнійно-септичних ускладнень у хворих з розповсюдженим післяопераційним перитонітом з 43,2 до 34,1% (в 1,5 рази) і післяопераційну летальність з 78,9 до 66,7% (в 1,5 рази).

ВИСНОВКИ

В роботі представлено теоретичне обгрунтування і практичне вирішення проблеми покращання результатів лікування хворих з гнійно-септичними ускладненнями, операцій на органах черевної порожнини шляхом удосконалення існуючих і розробки нових методів профілактики і хірургічного лікування, вивчення патогенетичних механізмів формування, прогнозування розвитку.

1. Показники неспецифічної резистентності (фагоцитоз, хемотаксис нейтрофілів), маркерів апоптозу, фагоцитозу і сироваткових концентрацій цитокінів (IL-2 і IL-4) мають тісний патогенетичний взаємозвязок з тяжкістю перебігу патологічного процесу та імовірним результатом захворювання.

2. На основі даних ангіографічного дослідження і вивчення показників транспорту кисню встановлено взаємозвязок порушень мікроциркуляції в спланхнічній зоні з тяжкістю перебігу патологічного процесу, яка погіршується розвитком внутрішньопортальної гіпертензії. Моніторинг внутрішньочеревного тиску є одним з основних факторів, що визначає хірургічну тактику: підвищення ВЧТ до 2-2,7 кПа є показанням для проведення комплексної інфузійної терапії, регіонарної гемодилюції і вазотропної терапії; при підвищенні ВЧТ вище 2,7 кПа діагностується внутрішньочеревна гіпертензія, що є показанням до проведення хірургічної декомпресії черевної порожнини і виконання програмованих санацій.

3. На основі отриманих даних про наявність взаємодії факторів оксигенації, неспецифічної резистентності, імунної відповіді (змін сироваткових факторів про- і протизапальних цитокінів) сформульовано індивідуальні лікувальні підходи. Імунокорегуюча терапія базується на основі результатів дослідження цитокінового профілю; цитокінова терапія показана при концентраціях IL-2 і IL-4 нижче 40 пкг/мл, а антицитокінова - при концентрації IL-2 вище 400 пкг/мл. Препаратом вибору для корекції печінкової недостатності вважаємо тіотріазолін 2,5%, найбільш тяжкій категорії хворих показано його внутрішньопортальне введення.

4. Розроблена методологія визначення діелектричних характеристик біологічних тканин дозволяє за допомогою оригінальних стендів для дослідження розподілу електромагнітних НВЧ полів з різними частотами в фантомах тканин визначити параметри НВЧ опромінення для проведення експериментальних і клінічних досліджень.

5. Розроблені аплікатори електромагнітного опромінення дозволяють проводити експериментальні дослідження на лабораторних тваринах з гнійним перитонітом, в результаті проведення яких встановлено, що локальне НВЧ опромінення має імуномодулюючий, протизапальний ефекти, покращує мікроциркуляцію в зоні дії.

6. В експерименті in vitro на культурах мікроорганізмів встановлено, що електромагнітне опромінення НВЧ діапазону сприяє змінам їх метаболізму і проліферації, знижує патогенність і посилює чутливість до антибіотиків. Результати експерименту дозволили обгрунтувати обрання частоти опромінення 2,45 ГГц як оптимальної для проведення подальших досліджень.

7. Впроваджені в клініку методики локального НВЧ опромінення запальних осередків з частотами 0,915 і 2,45 ГГц у хворих з нагноєннями післяопераційних ран і резидуальними абсцесами черевної порожнини підтверджують результати експериментальних досліджень про характер впливу НВЧ опромінення при запальних ускладненнях операцій на органах черевної порожнини.

8. Використання локального НВЧ опромінення в комплексі лікування хворих з нагноєннями ран дозволяє скоротити терміни лікування з 29,3 2,2 до 15,6 1,8 днів, у хворих з резидуальними абсцесами - з 35,2 1,55 до 27,8 1,13 днів, а також досягти зниження летальності з 17,2 до 11,5%.

9. Об'єктивізація тяжкості перебігу гнійно-запальних ускладнень з урахуванням прогностичних критеріїв дозволяє виділити найбільш ефективні засоби профілактики і лікування поліорганних порушень, а також терміни виконання і типи оперативних втручань у цієї категорії хворих.

10. Первинні та повторні оперативні втручання при розвитку гнійно-септичних ускладнень повинні здійснюватись згідно запропонованих технічних способів, які спрямовані на профілактику генералізації патологічного процесу з урахуванням розвитку синдрому внутрішньочеревної гіпертензії.

11. Використання запропонованого комплексу лікувально-діагностичних і профілактичних заходів дозволило знизити кількість післяопераційних ускладнень з 43,2 до 34,1% і післяопераційну летальність з 78,9 до 66,7% у хворих із розповсюдженим післяопераційним перитонітом.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Цыганенко А.Я., Бойко В. В., Криворучко И. А., Минухин В. В., Логачев В. К., Гусак И. В.,Иванова Ю.В., Пархоменко К. Ю. Гнойный перитонит. Патофизиология и лечение. - Х.: Контраст, 2002. - 280 с. (Здобувачка написала 1 і 3 глави).

2. Иванова Ю.В. Влияние сверхвысокочастотного облучения на культуры микроорганизмов in vitro // Харківська хірургічна школа. - 2004. - № 1-2. - С. 192-194.

3. Иванова Ю.В. Диагностические критерии тяжести состояния больных с тяжелым послеоперационным перитонитом // Таврический медико-биологический вестник. - 2005. -Т. 8, № 1. - С. 46-48.

4. Иванова Ю.В. СВЧ облучение брюшной полости в комплексе лечения гнойного перитонита в эксперименте // Врачебная практика. - 2005. - № 6. - С. 25-28.

5. Иванова Ю.В. Динамика некоторых показателей гомеостаза после СВЧ облучения брюшной полости при экспериментальном гнойном перитоните // Харківська хірургічна школа. - 2005. - № 3. - С. 57-61.

6. Иванова Ю.В. Местное лечение гнойных ран с использованием сверхвысокочастотного облучения // Клін. хірургія. - 2006. - № 9. - С. 43-44.

7. Иванова Ю.В. Динамика показателей иммунорезистентности и воспалительного ответа у больных с резидуальными абсцессами брюшной полости на фоне локального СВЧ облучения // Врачебная практика. - 2006. - № 6. - С. 31-36.

8. Иванова Ю.В. Локальное СВЧ облучение в лечении нагноений послеоперационных ран // Харківська хірургічна школа. - 2006. - № 4. - С. 23-26.

9. Иванова Ю.В. Оптимизация результатов хирургического лечения отграниченных форм послеоперационного перитонита // Архив клин. и эксперим. медицины. - 2007. - Т. 16, № 1. - С. 41-44.

10. Иванова Ю.В., Иванов В. К., Силин А. О., Левадный Ю.В., Криворучко И. А. Автоматизированный стенд для регистрации распределения электромагнитных полей в биологических объектах // Харківська хірургічна школа. - 2004. - № 4. - С. 98-103. (Здобувачка аналізувала отримані результати).

11. Криворучко И. В., Иванова Ю.В., Климова Е. М. Диагностическая ценность изменения экспресии некоторых дифференцировочных рецепторов иммунокомпетентных клеток и противовоспалительных цитокинов у больных с тяжелыми послеоперационными перитонитами // Харківська хірургічна школа. - 2005. - № 1.1. - С. 42-45. (Здобувачка здійснювала аналіз клінічного матеріала і писала статтю).

12. Криворучко И. А., Иванова Ю.В., Сейдаметов Р. Р., Тесленко С. Н. Современный подход к лечению послеоперационных внутрибрюшных осложнений // Харківська хірургічна школа. - 2005. - №1.1. - С. 20-32. (Здобувачка здійснювала оперативні втручання і обробку клінічного матеріала).

13. Гусак И. В., Иванова Ю.В., Авдосьев Ю.В., Береснев С. А. Опыт примения вазапростана в комплексном лечении тяжелых форм перитонита // Вісник Української медичної стоматологічної академії. - 2006. - Т. 6, вип. 1-2 (13-14). - С. 47-49. (Здобувачка здійснювала аналіз результатів лікування хворих і редагувала статтю).

14. Иванова Ю.В., Невзоров В. П. Ультраструктура гепатоцитов крыс с экспериментальным перитонитом после СВЧ облучения // Вісник Української медичної стоматологічної академії. - 2006. - Т. 6, вип. 1-2 (13-14). - С. 354-367. (Здобувачка виконувала експеримент і проводила оформлення статті).

15. Криворучко І. А., Іванова Ю.В., Тесленко С. М. Діагностика та комплексне лікування хворих на абдомінальний сепсис // Acta medica Leoholiensa Львівський медичний частопис. - 2005. - Vol. 11, N 4. - С. 125-129. (Здобувачка приймала участь в оперативних втручаннях, проводила аналіз отриманих результатів).

16. Бойко В. В., Криворучко И. А., Иванова Ю.В., Тесленко С. Н. Релапаротомия и лапаростомия при внутрибрюшных послеоперационных осложнениях // Клін. хірургія. - 2005. - № 11. - С. 67-68. (Здобувачка приймала участь в операціях, а також оперувала хворих, проводила аналіз літературного і клінічного матеріала).

17. Иванова Ю.В., Криворучко И. А. Применение локального электромагнитного излучения радиочастотного диапазона в лечении резидуальных внутрибрюшных абсцессов // Клін. хірургія. - 2005. - № 9. - С. 75. (Здобувачка здійснювала оперативні втручання, а також обробку літературного і клінічного матеріала).

18. Гусак И. В., Иванова Ю.В., Москаленко А. В., Османов Р. Р. Профилактика и лечение острого эрозивно-язвенного поражения желудка и кишечника у больных с тяжелой абдоминальной инфекцией // Клін. хірургія. - 2006. - № 9. - С. 28-29. (Здобувачкою проведено аналіз літературних даних, приймала учать в наборі клінічного матеріала і редагуванні статті).

19. Гусак И. В., Иванова Ю.В., Москаленко А. В. Коррекция печеночной и энтеральной недостаточности в комплексном лечении больных с обтурационной кишечной непроходимостью // Харківська хірургічна школа. - 2006. - №1. - С. 210-212. (Здобувачці належить ідея дослідження, розроблено програму дослідження, проводилась лікувальна робота, оперативні втручання,проаналізовано результати та написана робота).

20. Гусак И. В., Иванова Ю.В., Москаленко А. В. Коррекция печеночной и энтеральной недостаточности у больных с послеоперационным перитонитом // Український медичний альманах. - 2006. - № 3. - С. 178-179. (Здобувачкою здійснювався набір клінічного матеріала і його обробка, зроблені висновки).

21. Иванова Ю.В., Гусак И. В. Электромагнитное облучение СВЧ диапазона в комплексе лечения гнойных ран // Український медичний альманах. - 2006. - № 3. - С. 178-179. (Здобувачкою проведено аналіз літературного матеріала, здійснювала методику лікування, редагувала статтю).

22. Бойко В. В., Криворучко И. А., Гусак И. В., Иванова Ю.В. Хирургическое лечение тяжелого послеоперационного перитонита // Клін. хірургія. - 2007. - №2-3. - С. 35-38. (Здобувачеці належить ідея дослідження, розробка програми дослідження, лікувальної діяльності, оперативні втручання, лікування хворих, аналіз результатів та написання роботи).

23. Гусак И. В., Иванова Ю.В. Хирургическое лечение множественных абсцессов брюшной полости // Вісник Української медичної стоматологічної академії. - 2006. - Т. 7, вип. 1-2 (17-18). - С. 208-209. (Здобувачкою проведено аналіз літкературного і клінічного матеріала, зроблено висновки).

24. Иванова Ю.В., Гусак И. В. Использование электромагнитного излучения в комплексном лечении резидуальных внутрибрюшных абсцессов // Вісник Української медичної стоматологічної академії. - 2007. - Т. 67, вип. 1-2 (17-18). - С. 217-220. (Здобувачкою було здійснено більшу кількість оперативних втручань, впроваджувалась методика опромінення в післяопераційному періоді, зроблено висновки).

25. Гусак И. В., Иванова Ю.В. Коррекция острого катаболического состояния у больных с тяжелым абдоминальным сепсисом и септическим шоком // Харківська хірургічна школа. - 2007. - № 2. - С. 28-31. (Здобувачкою проводився набір клінічного матеріалу і його обробка).

26. Иванова Ю.В., Гусак И. В. Комплексное лечение осложнений со стороны стернотомных ран // Харківська хірургічна школа. - 2007. - № 1.1. - С. 49-52. (Здобувачкою проводилась методика опромінення ран, редагувалась стаття).

27. Гусак И. В., Иванова Ю.В., Гай Е. Ю. Коррекция эндотоксикоза у больных с острой непроходимостью кишечника // Харківська хірургічна школа. - 2007. - № 4 (27). - С. 60-64. (Здобувачкою проведено аналіз літературного і клінічного матеріала. Написана стаття).

28. Гусак И.В., Иванова Ю.В. Профилактика и лечение печеночной недостаточности у больных с абдоминальным сепсисом // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения. Труды Крымского государственного медицинского университета им. С.И.Георгиевского. - 2007.- Том 143, часть V. - С.89-92. (Здобувачкою проведено розробку алгоритму дослідження, лікувальну роботу, обробку клінічного матеріала).

29. Криворучко І.А., Бойко В.В., Іванова Ю.В., Сейдаметов Р.Р. Спосіб профілактики і лікування abdominal compartment syndrome (АКС) // Інформаційний бюлетень Академії медичних наук України. Додаток до «Журналу Академії медичних наук україни» Вип. 22. - Київ, 2007. -С. 44. (Здобувачці належить ідея методики, ідея дослідження, розробка програми дослідження, лікувальної діяльності, аналіз результатів та оформлення нововведень).

30. Иванова Ю.В., Силин А. О., Стадник А. М., Васильев А. С. Применение СВЧ облучения брюшной полости при гнойном перитоните, экспериментальное исследование // Биомедицинские технологиии радиоэлектроника. - 2005. - № 11-12. - С. 76-80. (Здобувачкою проведено експеримент і обробка результатів експериментальних досліджень).

31. Иванов В. К., Иванова Ю.В., Силин А. О., Васильев А. С. Влияние СВЧ облучения на показатели иммунологической резистентности и транспорта кислорода при экспериментальном перитоните // Биомедицинские технологиии радиоэлектроника. - 2006. - № 3. - С. 8-12. (Здобувачкою проведено експеримент і обробка результатів експериментальних досліджень).

32. Патент України № 61499 А МПК А 61В17/00. Спосіб лікування розлитого гнійного перитоніту / В. В. Бойко, І. А. Криворучко, І. В. Гусак, Ю.В. Іванова, Р. Р. Сейдаметов, В. К. Логачов. - Заявл. 17.02. 03; Опубл. 17.11.03. // Бюл. № 11. (Здобувачкою проведено патентний пошук, впроваджено спосіб і вивчено результати його застосування).

33. Патент України № 72112 А МПК А 61В17/00. Спосіб вибору лікувальної тактика абдомінальної гіпертензії. / В. В. Бойко, І. А. Криворучко, Ю.В. Іванова, Р. Р. Сейдаметов. - Заявл. 08.12. 03; Опубл. 17.01.05. // Бюл. № 1. (Здобувачкою проведено патентний пошук, впроваджено спосіб і вивчено результати його застосування).

34. Патент України № 70450 А МПК А 61В17/00. Спосіб профілактики і лікування “abdominal compartment syndrom” / В. В. Бойко, І. А. Криворучко, Ю.В. Іванова, Р. Р. Сейдаметов. - Заявл. 01.09.03; Опубл. 15.10.04. // Бюл. № 10. (Здобувачкою проведено патентний пошук, впроваджено спосіб і вивчено результати його застосування).

35. Патент України № 22310 МПК А 61В17/00. Процес дивертикулізації дванадцятипалої кишки / В. В. Бойко, І. А. Криворучко, Ю.В. Іванова. - Заявл. 09.10. 06; Опубл. 25.04.07. // Бюл. № 5. (Здобувачка брала участь у розробці і впроваджені способу, підсумувала результати його застосування).

36. Патент України № 9553 МПК А 61В17/00. Процес закриття лапаротомної рани при лікуванні гнійно-септичних захворювань черевної порожнини / І. А. Криворучко, В. В. Бойко, Ю.В. Іванова, Р. Р. Сейдаметов. - Заявл. 17.10. 05; Опубл. 17.10.05. // Бюл. № 10. (Здобувачкою проведено патентний пошук, впроваджено спосіб і вивчено результати його застосування).

37. Патент України № 18503 МПК А 61В17/00. Процес лікування внутрішньочеревних абсцесів / Ю.В. Іванова, І. А. Криворучко, В. В. Бойко. - Заявл. 03.05. 06; Опубл. 15.11.06. // Бюл. № 5. (Здобувачкою розроблено спосіб, впроваджено його і вивчено результати застосування).

38. Патент України № 19931 МПК А 61В17/00. Процес обробки гнійних ран / В. В. Бойко, І. А. Криворучко, Ю.В. Іванова. - Заявл. 25.04. 06; Опубл. 15.04.07. // Бюл. № 11. (Здобувачкою розроблено спосіб, впроваджено його і вивчено результати застосування).

39. Патент України № 18456 МПК А 61В17/00. Процес профілактики неспроможності анастомозів / Ю.В. Іванова, В. В. Бойко, І. А. Криворучко. - Заявл. 15.11. 06; Опубл. 15.11.06. // Бюл. № 11. (Здобувачкою запропоновано спосіб, впроваджено його і вивчено результати застосування).

40. Патент України № 18458 МПК А 61В17/00. Процес корекції печінкової недостатоності. / І. В. Гусак, Ю.В. Іванова, А. В. Москаленко. - Заявл. 15.11. 06; Опубл. 15.11.06. // Бюл. № 11. (Здобувачкою проведено патентний пошук, впроваджено спосіб і вивчено результати його застосування).

41. Иванов В. К., Иванова Ю.В., Силин А. О., Левадный Ю.В. Автоматизированный стенд для регистрации распределения электромагнитных полей в поглощающих средах // Материалы 1-й научно-технической конференции Кавказского Государственного технического университета. Ставрополь: Сев. КГТУ. - 2004. - С. 123-135. (Здобувачка приймала участь в розробці стенда, редагувала тези).

42. Гусак И. В., Иванова Ю.В. Выбор тактики лечения энтеральной недостаточности и эндотоксикоза у больных с абдоминальным сепсисом // Матеріали ХХІ зїзду хірургів України. - Запоріжжя. - 2005. - С. 388-390. (Здобувачка приймала участь в розробці методик, вивчала результати їх застосування).

43. Иванова Ю.В., Гусак И. В. Раннее энтеральное зондовое питание в комплексном лечении послеоперационного гнойного перитонита // Матеріали ХХІ зїзду хірургів України. - Запоріжжя, 2005. - С. 394-396. (Здобувачка здійснювала набір клінічного матеріалу, редагувала тези).

44. Гусак И. В., Иванова Ю.В., Москаленко А. В. Раннее энтеральное зондовое питание в комплексном лечении абдоминального сепсиса // Сепсис. Проблеми діагностики, терапії та профілактики. - Матеріали науково практичної конференції з міжнародною участю, 29-30 березня. - Харків, 2006. - С. 93. (Здобувачка здійснювала набір клінічного матеріала, редагувала тези).

45. Иванова Ю.В., Гусак И. В., Москаленко А. В. Динамика экспресии дифференцировочных рецепторов иммунокомпетентных клеток у больных с послеоперационным перитонитом // Сепсис. Проблеми діагностики, терапії та профілактики. - Матеріали науково практичної конференції з міжнародною участю, 29-30 березня. - Харків, 2006. - С. 94. (Здобувачка здійснювала аналіз клінічного матеріала).

46. Иванова Ю.В., Гусак И. В. Комплексное лечение интраабдоминальных форм гнойно-септических осложнений // Актуальні проблеми клінічної хірургії. - Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю, присвячена 35-річчю ІХТ імені О.О.Шалімова, 31 травня-1 червня. - К., 2007. - С. 70. (Здобувачка здійснювала оперативні втручання, набір клінічного матеріала).

Размещено на Allbest.ru