Інформаційне відображення лікувально-діагностичного процесу в ендокринологічній клініці

серед не оперованих, %

1-10 мм

6 559

798

5 761

407

6,2

7,1

11-20 мм

6 243

1 144

5 099

256

4,1

5,0

Більше 20 мм

5 427

2 115

3 312

63

1,2

1,9

Всього

14 919

3 393

11 526

727

4,9

6,3

Всього за результатами автоматичної обробки виявлено 727 таких пацієнтів (4,9%). Серед них 253 (35%) мали у вузлах чи тканині залози ознаки кістовидної дегенерації.

Всі випадки “зникнення” утворень розміром більше 20 мм було проаналізовано персонально (табл. 4), в результаті чого виявлено, що серед них саме зникнення вогнищевих утворень без зрозумілих чинників спостерігалось лише у 10 пацієнтів (0,2%). В інших виявлено: вогнище гнійного запалення (1 випадок), тиреоїдит ДеКервена (4 хворих); кіста, з якої евакуйовано рідину (2 пацієнти), лімфогранулематоз (2 випадки) та аутоімунний тиреоїдит (31 хворий). Ще в 13 випадках було виявлено сумніви щодо існування вогнищевого утворення (“не можна виключити”), що фактично не є безперечним фактом відсутності утворення.

Таблиця 4. Характеристики “зниклих” вогнищевих утворень розміром > 20 мм

Характеристики	21-30 мм	31-40 мм	> 40 мм	Всього
				абс.	%
“Не можна виключити”	9	2	2	13	20,6
Підгострий тиреоїдит	3		1	4	6,3
Евакуйована кіста		1	1	2	3,2
Вогнище запалення	1			1	1,6
Лімфогранулематоз	1		1	2	3,2
Автоімунний тиреоїдит	18	8	5	31	49,2
Поступове зникнення	7	3		10	15,9
Всього випадків	39	14	10	63

Загалом отримані дані свідчать про казуїстичність випадків зникнення вогнищевих утворень щитоподібної залози.

З метою вивчення особливостей доброякісних новоутворень щитоподібної залози проаналізовано дані щодо 19013 пацієнтів з доброякісними утвореннями щитоподібної залози, які спостерігались протягом 7 років. Наявність УЗ-ознак тиреоїдиту серед пацієнтів з доброякісними вогнищевими новоутвореннями за даними реєстру хворих з ендокринною патологією склала 14,9%, що співпадає з даними на захворюваність хронічним тиреоїдитом серед мешканців Києва та в йоддефіцитних регіонах. Ознаки кістовидної дегенерації в тканині ЩЗ чи додаткових утвореннях було зафіксовано у 39,2%. Випадки багатовузлових уражень, які за отриманими даними становили 48% майже в два рази перевищують показники множинних утворень, які отримані при скринінгу дорослої неопроміненої популяції в Фінляндії [Brander A., Viikinkoski P., Nickels J. at al., 1991], де виявлено 27,8% множинних додаткових утворень сред всіх виявлених. В усіх випадках дані статистично достовірні (р < 0,05). Графічне представлення розподілу відсотків за характеристиками та віковими групами наведено на рис. 8.



Рис. 8. Графічне відображення зміни прояву кожної структурної характеристики в залежності від віку пацієнтів

За отриманими даними відсоток випадків виявлення доброякісних новоутворень на тлі незміненої тканини ЩЗ з віком статистично достовірно поступово зменшується (з 51,7% в групі до 10 років до 20,8 в групі пацієнтів після 70). Відсоток багатовузловості постійно збільшується (з 17,5% в групі до 10 років до 65,5 в групі пацієнтів після 70), тобто має зворотне співвідношення (р <0,05). Ознаки кістовидної дегенерації в тканині та вузлах ЩЗ мають вірогідне підвищення в групі 11-30 років, та вірогідне зменшення в групі 61-70 років. У віці 31-60 років відсоток випадків наявності кістовидної дегенерації вірогідно не відрізняється від відсотка цієї характеристики за всіма пацієнтами.

Отримані дані щодо доброякісних вогнищевих утворень ЩЗ було порівняно з аналогічними характеристиками при злоякісних новоутвореннях. За даними електронного реєстру пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями було 1758. Виявлено, що наявність ультразвукових ознак хронічного тиреоїдиту, кістовидної дегенерації та багатовузлового ураження вірогідно нижча серед пацієнтів зі злоякісними вогнищевими новоутвореннями у порівнянні з даними за всіма типами утворень (рис. 9).

Рис. 9. Порівняння характеристик доброякісних та злоякісних вогнищевих утворень ЩЗ

Частка випадків нормальної ехогенності та ехоструктури решти тканини щитоподібної залози вірогідно вища (p <0,01) у пацієнтів з доброякісними вогнищевими утвореннями та вірогідно нижче (p<0,01) при наявності злоякісного росту.

Дослідження прогностичних факторів злоякісності. В якості прогностичних факторів було обрано показники, що широко обговорюються в літературі, в тому числі в сенсі кореляції зі злоякісними ростом [Gallo M., Pesenti M., Valcavi R., 2003; Wienke J.R., Chong W.K., Fielding J.R. et al., 2003; Cappelli C., Castellano M., Pirola I. et al., 2007; Frates M.C., Benson C.B., Doubilet P.M. et al., 2006]: наявність УЗ-ознак кістовидної дегенерації, наявність багатовузлового ураження, наявність окремо описаних утворень, наявність УЗ-ознак хронічного тироїдиту, наявність вузлів без чітких контурів, нормальна ехогенність та ехоструктура решти тканини ЩЗ, розмір максимального вузла більше 20 мм, локалізація вогнищевого утворення в перешийку ЩЗ. Крім того, в якості окремих факторів було застосовано чоловічу стать та факт народження хворого після 1968 р.

Для проведення дослідження в реєстрі пацієнтів з ендокринною патологією було відібрано тих пацієнтів, які мали вогнищеві утворення в ЩЗ за даними УЗД (всього 20771). Максимальний строк УЗД-спостереження склав 7 років. За даними протоколів УЗД всіх цих пацієнтів було розставлено номінації, відповідно до обраних критеріїв: наявності ознак кістовидної дегенерації, багатовузлового ураження, окремо описаних утворень, ознак хронічного тироїдиту, наявності вузлів без чітких контурів, нормальної ехогенності та ехоструктури решти тканини ЩЗ, розміру максимального вузла, локалізації вогнищевого утворення в перешийку ЩЗ. Таким чином була отримана можливість автоматизованого аналізу всього масиву даних за цими параметрами. Факт злоякісності утворення визначався за даними гістологічного дослідження для оперованих та цитологічного для не оперованих пацієнтів.

Спочатку серед 20771 пацієнта шляхом рандомізації було створено навчальну вибірку (18718 пацієнтів) та контрольну (2053). Аналіз навчальної вибірки став підґрунтям щодо визначення відносної ваги всіх критеріїв та створення шкали в балах. Контрольна вибірка була використана для перевірки визначених груп ризику за попередньо складеною таблицею балів.

За всіма зазначеними характеристиками було визначено t-критерій в модифікації М.М. Амосова із співавт. [Мінцер О.П., Вороненко Ю.В., Власов В.В., 2003] (табл. 5).

В подальшому використовувались лише такі значення t-критерію, які мали позитивне значення та перевищували 1, тобто t?1.

Таблиця 5. Визначення t-критерія за всіма характеристиками

Параметри	Всього	Злоякісні ВУЩЗ	t-крит.
	абс.	%	±m	абс.	%	±m
ВУ без чітких меж	5506	29,4	0,3	738	46,5	1,3	13,2
Нема кістозності	11609	62,0	0,4	1212	76,3	1,1	12,7
Нема БВУ	9926	53,0	0,4	1013	63,8	1,2	8,5
ВУ 20 мм та більше	4923	26,3	0,3	565	35,6	1,2	7,5
ВУ в перешийку	1221	6,5	0,2	130	8,1	0,7	2,3
Окремо описане ВУ	13453	71,8	0,3	1215	76,5	1,0	4,2
Народжен після 1968	5038	26,9	0,3	642	40,4	1,2	10,6
Нема норми в РТ	12017	64,2	0,4	1316	82,9	1,0	18,4
Чоловіча стать	2395	12,8	0,2	308	19,4	1,0	6,5
Нема ознак ХТ	16055	85,8	0,3	1475	92,9	0,7	10,2
ВСЬОГО	18718			1588

ВУЩЗ - вогнищеві утворення ЩЗ, ВУ - вогнищеве утворення, БВУ - багатовузлове ураження, РТ - решта тканини, ХТ - хронічний тиреоїдит.

За отриманими t-критеріями було визначено суми балів для кожного пацієнта з навчальної вибірки. Найбільша теоретично можлива сума балів становила 94,11. Таких пацієнтів серед досліджених не було. З наявних найбільшою була сума 91,8 балів. Залежність відсотка пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями (серед всіх зі злоякісними) від суми набраних балів наведено на рис. 10, з якого видно, що графік має S-образний вигляд і підпорядковується рівнянню:

,

де: у - значення вірогідності злоякісності, x - сума балів ризику, k - коефіцієнт, отриманий в результаті використання на навчальній вибірці метода найменших квадратів. Зрозуміло, що значення коефіцієнта k коректується на контрольній на екзаменаційній вибірках. Зауважимо, що величина k може бути інтегральною характеристикою ефективності лікувальних дій.

Рис. 10. Залежність відсотка пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями від суми балів

Вивчення залежності відсотка пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями від набраної суми балів дозволило визначити межі груп ризику стосовно наявності злоякісного росту за обраними критеріями. Так, шляхом розділення на кластери та емпіричної корекції, було визначено найбільш адекватними такі групи ризику: до 50, 50-64,9; 65-79,9; 80-89,9; 90 та більше, які нами інтерпретовано як ступінь ризику. Характеристику п'яти обраних груп ризику стосовно наявності злоякісного росту у вогнищевих утвореннях за даними навчальної вибірки наведено в табл. 6. З неї можна бачити поступове зростання відсотку хворих зі злоякісними вогнищевими утвореннями, залежно від набраної суми балів.

Відсоток пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями в кожній з груп висвітлює середню частоту злоякісності серед пацієнтів, які набрали відповідну суму балів за всіма критеріями. Саме цей відсоток було використано в подальшому в якості математичного очікування наявності злоякісності.

Таблиця 6. Залежність наявності злоякісного росту від суми балів (навчальна вибірка)

Ступінь ризику	Сума балів	Кількість спостережень	Частота
			доброякісні ВУЩЗ	злоякісні ВУЩЗ
			абс.	абс.	%
I	<50,0	11538	10996	542	4,7
II	50,0-64,9	5247	4770	477	9,1
III	65,0-79,9	1743	1300	443	25,4
IV	80-89,9	167	63	104	62,3
V	?90	23	1	22	95,7
Всього	18718	17130	1588	8,5

ВУЩЗ - вогнищеві утворення ЩЗ

Наступним етапом було проведено аналіз контрольної вибірки, яка була отримана також шляхом рандомізації. До неї потрапили 2053 пацієнта. Серед них зустрічались всі типи вогнищевих утворень щитоподібної залози. Зокрема було 170 зі злоякісними (за даними гістологічного чи цитологічного дослідження) та, відповідно 1883 з доброякісними новоутвореннями. Кожному пацієнту було розраховано суму балів за отриманими на навчальній вибірці значеннями. Всі отримані дані було зведено до відповідних груп ризику за діапазонами отриманих сум. Результати наведено в табл. 7. Наявність відповідності між даними навчальної та контрольної вибірки дає всі підстави користуватися наведеним методом для точного кількісного розрахунку імовірності досліджуваного результату (в нашому випадку злоякісного характеру новоутворення ЩЗ) за конкретних значень суми балів ризику. Відповідні розрахунки за допомогою методики „-квадрат” свідчать, що ймовірність злоякісності вірогідно зростає зі збільшенням ступеня ризику (p<0,05). Це свідчить про те, що бальне прогнозування злоякісності утворень за наведеними критеріями дає змогу досить ефективно виділяти групи хворих підвищеного ризику.

Таблиця 7. Залежність наявності злоякісного росту від суми балів (контрольна вибірка)

Ступінь ризику	Сума балів	Кількість спостережень	Частота	Очікувана частота злоякісних (за навчальною вибіркою), %
			доброякісні ВУЩЗ	злоякісні ВУЩЗ
			абс.	абс.	%
I	<50,0	1253	1186	67	5,3	4,7
II	50,0-64,9	564	515	49	8,7	9,1
III	65,0-79,9	209	176	33	15,8	25,4
IV	80-89,9	23	6	17	73,9	62,3
V	?90	4	0	4	100	95,7
Всього	2053	1883	170	8,3	8,5

ВУЩЗ - вогнищеві утворення ЩЗ

В якості екзаменаційної вибірки було використано хворих, яких обстежували в першому кварталі 2007 року. Всі 3 пацієнти, які отримали V групу ризику, та 11 (57,8%) серед тих, що отримали IV - вже прооперовано з остаточним діагнозом злоякісної пухлини ЩЗ.

Слід зауважити, що визначення груп ризику можуть бути використані в практичній діяльності ендокринологічних клінік завдяки простоті та доступності отримання даних, серед яких лише один широко розповсюджений метод інструментальної діагностики - УЗД ЩЗ. На сьогодні прийняття рішення лікарем щодо подальшого плану лікування хворого з вогнищевим утворенням ЩЗ, на поточному контрольному огляді, базується лише на даних УЗД та пальпації. При цьому серед даних УЗД фактично використовується лише розмір утворення, хоча, як було доведено низкою досліджень, розмір далеко не завжди корелює зі злоякісністю.

Використання запропонованих груп ризику дозволяє за короткий час (шляхом визначення суми балів) віднести хворого до відповідної категорії та, зокрема, вчасно призначити пункційну біопсію, запропонувати оперативне лікування чи тільки контрольне обстеження через деякий час.

Проведене дослідження стосується автоматизованої обробки великих масивів даних. Це є безперечною перевагою впровадження медичної автоматизованої системи в практичну діяльність клініки. З іншого боку, аналіз багатотисячного реєстру не може не мати похибок, пов'язаних з так званим “людським фактором”. Крім того, не всі пацієнти, які потрапили до аналітичного масиву, були досліджені на всіх етапах. Вони могли змінити місце мешкання, перейти до спостереження в іншу клініку чи, навпаки, потрапити до інституту ендокринології вже після оперативного лікування. Тим не менше, саме велика кількість спостережень (біля 21000) дозволяє проводити подібний аналіз. На великих масивах сумарна похибка від всіх зазначених чинників не є вирішальною. Саме це і доводять отримані результати на контрольній та екзаменаційній вибірках.

Система прийняття рішень щодо діагностики та лікування вогнищевих утворень щитоподібної залози. Для визначення дискретної системи прийняття рішень щодо діагностики та лікування вогнищевих утворень ЩЗ було визначено інформативні клінічні та лабораторні ознаки, на яких вона буде базуватися. Система прийняття рішень в діагностиці та лікуванні вогнищевих утворень ЩЗ складається з низки правил, за якими здійснюється вибір плану обстеження, постановка діагнозу та призначення лікування. Кожне з правил є самостійною одиницею та може стосуватись будь-якої кількості вхідних параметрів серед наявних. Кожне правило представлено у вигляді переліку умов та переліку визначених за схемою обстежень, діагнозів та рекомендацій.

Серед запропонованих правил більшість базується на загальноприйнятих та неодноразово доведених підходах. До таких, зокрема, відносяться визначення ТТГ та УЗД ЩЗ, що рекомендуються всім пацієнтам. Саме з цих обстежень починається діагностика захворювань ЩЗ за переважною більшістю сучасних схем. Треба зазначити, що мова йде не про первинну діагностику дільничного лікаря загальної практики, а про етап звернення щонайменше на рівні ендокринолога поліклініки.

Низка правил є безпосереднім результатом проведених нами досліджень щодо перебігу вогнищевих утворень ЩЗ. В свою чергу, всі розроблені правила складають основу алгоритму діагностики та лікування вогнищевих утворень ЩЗ. В процесі роботи алгоритму опрацьовуються всі наявні правила та формується результат. Такий підхід дозволив реалізувати запропонований алгоритм діагностики та лікування вогнищевих утворень ЩЗ у вигляді самостійної комп'ютерної програми (рис. 11), яка визначає обсяг необхідних діагностичних та лікувальних процедур.

Рис. 11. Зовнішній вигляд утиліти визначення лікувально-діагностичної тактики при вогнищевих утвореннях ЩЗ

Застосування механізму створення комп'ютерної програми, що працює за зазначеними правилами, дозволила визначити більшість клінічних ситуацій (більш, ніж 75,5 мільйонів випадків). Для кожної з них програма надасть відповідний план діагностики та лікування.

Створений алгоритм діагностики та лікування вогнищевих утворень ЩЗ успішно апробовано в клініці Інституту ендокринології та Київському міському центрі ендокринної хірургії.

Оцінка ефективності впровадження медичної інформаційної системи. Чітке відокремлення факторів, які могли б бути застосовані виключно для оцінки ефективності впровадження МІС в лікувальному закладі є важкою задачею [Гусев А.В., Романов Ф.А., Дуданов И.П., Воронин А.В., 2005]. Показники ефективності впровадження медичної інформаційної системи можна поділити на кількісні та якісні. До першої групи належать економія кадрів, ресурсів та часу працівників. До другої належать показники якості лікування. Окремо треба розглянути також порівняння розробленої МІС з існуючими.

Стосовно кількісних показників, то на прикладі клініки Інституту ендокринології та обміну речовин, як некомерційного закладу, неможливо визначити економічну ефективність. Те саме стосується і економії кадрового складу, який існує тільки у відповідності до штатного розкладу. Між тим можна зазначити, що на всіх етапах автоматизації не було додано ні однієї посади оператора, інженера чи адміністратора.

Якісні показники надання медичної допомоги вкрай важко відокремити в медичному закладі як такі, що пов'язані безпосередньо з використанням МІС. Тим не менше, практично всі дослідники підкреслюють таку залежність. Лікарі Інституту ендокринології та обміну речовин, які працюють з МІС також визначають, що якість безумовно лише підвищилась, щонайменше за рахунок швидкого отримання наявної в реєстрі медичної інформації та економії часу, про що наведено вище.

Порівняння з іншими медичними інформаційними системами є важливим та водночас, практично дуже складним питанням. Дійсно, для чистого експерименту необхідно один та той же медичний заклад спочатку автоматизувати за допомогою однієї інформаційної системи, а потім за допомогою іншої. При цьому також бажано замінити всіх працівників на інших, але з тим же рівнем підготовки щодо знання медичних, організаційних аспектів та володіння комп'ютером. Зрозуміло, що це практично неможливо. Всі інші порівняння не є такими, що можуть бути безперечними свідченнями переваг в тих чи інших кількісних показниках ефективності, бо залежать від завантаженості закладів, штатної укомплектованості. Тим не менше порівняння необхідні. На наш погляд одним з яскравих прикладів переваг запропонованої МІС є час на впровадження. Тоді як переважна більшість інших медичних інформаційних систем пропонується з терміном впровадження від 3 місяців до року, розроблена нами МІС в усіх випадках впроваджувалась не більше місяця.

Витрати часу на виконання типових завдань щодо роботи з медичною інформацією визначались на прикладі клініки та поліклініки Інституту ендокринології та обміну речовин. Для цього було проведено виміри часу при паперовому та електронному веденні документації. Кожне завдання було простежено в 50 випадках електронного та 50 випадках паперового варіанту виконання. Середні результати вимірів переконливо свідчать про значну економію часу персоналу, що фактично означає можливість вивільнення часу на спілкування з пацієнтом, якісне виконання своїх основних функцій та прийняття вірних клінічних рішень. До цього слід додати, що інформація, отримана із бази даних, завжди легко сприймається, на відміну від рукописних аналогів, і в будь-якому випадку може бути отримана скоріше, ніж пошук в амбулаторній або стаціонарній карті. Крім цього, впровадження автоматизації діагностичних кабінетів і лабораторій, регістратури поліклініки і приймального відділення дозволяє лікарю своєчасно отримувати необхідну інформацію про всі етапи обстеження.

Ще одним дослідженням щодо ефективності впровадження медичної інформаційної системи було таємне анкетування користувачів (всього 69). З них 37 чоловік - лікарі. Раніше мали досвід роботи з персональним комп'ютером серед лікарів та наукових співробітників більше 80%, тоді як середній медичний персонал - 36%. Середня тривалість роботи з системою склала 4 роки, при цьому більше половини користувачів (52,2%) працювали з МІС постійно. В табл. 8 наведено розподіл респондентів за відповідями на запитання щодо скорочення часу на роботу з медичною інформацією після впровадження автоматизації за допомогою МІС.

Таблиця 8. Оцінка витрат часу на роботу з медичною документацією при використанні МІС

Категорії	Всього	Час на роботу з медичними документами
		зменшився	не змінився	збільшився
користувачів		абс.	%	±m		абс.	%	±m
Лікарі	33	31	93,9	3,3	0	2	6,1	3,3
Середній медичний персонал	11	10	90,9	3,9	0	1	9,1	3,9
Інші категорії	10	10	100	0,1	0	0	0	0,1
Всього	54	51	94,4		0	3	5,6

Як свідчать дані табл. 8, переважна кількість респондентів (94,4%) зазначають, що при використанні МІС час на роботу з медичною інформацією скоротився.

Така ж кількість респондентів підкреслила суттєві зручності при роботі з МІС. Лише три користувача не визнали змін зручності. Зменшення зручності роботи з медичною інформацією не зазначив жоден з опитаних. Слід підкреслити, що саме зручність роботи з інформацією є одним з ключових питань при автоматизації ведення медичної документації.

Користь від застосування медичної інформаційної системи зазначили 98,4% респондентів. Всі користувачі, які ведуть медичну документацію в МІС, не бажають повертатися до паперових форм. В цілому анкетування довело позитивну оцінку використання медичної інформаційної системи.

Ці дані доводять ефективність запропонованих моделей інформаційного відображення лікувально-діагностичного процесу на етапі практичного втілення автоматизації в реальних клінічних умовах, що і є кінцевою метою всього процесу інформатизації медичних закладів. Запропонована реалізація системи прийняття рішень щодо лікувально-діагностичної тактики у пацієнтів з вогнищевими утвореннями ЩЗ може бути використана в якості основи для стандарту надання медичної допомоги при цій патології.

Висновки

Розроблені моделі інформаційного відображення лікувально-діагностичного процесу дозволяють ефективно вирішити проблему створення електронного реєстру пацієнтів, автоматизації ведення медичної документації та проведення наукових досліджень.

Розроблена модель інформаційного відображення діагнозу дозволяє адекватно зберігати та обробляти весь перелік можливих захворювань.

Модель формалізації текстових даних забезпечує формування до 94 % всього існуючого спектру текстової інформації (протоколів, висновків, тощо). У поєднанні з механізмом автоматичного додавання номінацій вона забезпечує ефективний аналіз цієї інформації.

Адаптовані до використання в медичних інформаційних системах класифікації захворювань щитоподібної залози та надниркових залоз забезпечують коректне формування медичних документів та проведення аналізу даних.

Вогнищевим утворенням щитоподібної залози у майже половини пацієнтів (49,1%) притаманні зміни розмірів в обох напрямах: як збільшення, так і зменшення. Розподіл темпів збільшення та зменшення не має суттєвих розбіжностей (p>0,05). Математичне очікування обох процесів складає 5,6±0,01 та 6,2±0,01 мм/рік відповідно (p<0,05). Сумарна кількість епізодів збільшення та зменшення у межах 1_10 міліметрів на рік складає 86,8±0,9% та 82,9±1,1% відповідно, що свідчить про переважну більшість саме таких темпів.

Показано, що збільшення розміру утворення щитоподібної залози на 6 та більше мм/рік зустрічається у 40% що дозволяє розділити всіх хворих на дві групи з швидким ростом (більше, ніж 6 мм на рік) та повільним.

Поступове зникнення вогнищевих утворень в щитоподібній залозі розмірами більше 2 см виявляється у 0,2±0,06% випадків. Такий результат доводить відсутність на сьогодні ефективних методів консервативного лікування цієї патології.

Система бальної оцінки ризику наявності злоякісності у вогнищевих утвореннях щитоподібної залози є ефективним методом визначення прогнозу та дозволяє відокремити групи хворих, що вимагають контрольних оглядів, виконання цитологічного дослідження чи оперативного лікування.

Запропоновано 5 ступенів ризику злоякісності утворень, які дають змогу виділяти відповідні групи хворих підвищеного ризику.

Використання запропонованих груп ризику дає можливість за короткий час віднести хворого до відповідної категорії та в більш, ніж в 90% випадків вчасно призначити пункційну біопсію, запропонувати оперативне лікування чи тільки контрольне обстеження через деякий час.

Розроблена система прийняття лікувально-діагностичних рішень при вогнищевій патології щитоподібної залози є принципово новим вирішенням проблеми стандартизації надання медичної допомоги хворим. Вона дозволяє шляхом створення правил та їх використання в автоматизованій системі досягти поєднання кваліфікованого і систематизованого аналізу можливих варіантів захворювання з простотою і зручністю роботі в системі.

Практичні рекомендації

При створенні медичних інформаційних систем слід використовувати розроблені абстрактні моделі відображення параметрів користувача, діагнозу, формалізації текстових даних та двохетапного аналізу даних.

Для ефективної інформатизації лікувально-діагностичного процесу рекомендовано застосовувати розроблену медичну інформаційну систему, впровадження якої підвищує якість надання допомоги хворим.

Адаптовані класифікації захворювань щитоподібної залози та надниркових залоз складають основу рубрик довідкової таблиці діагнозів в медичних інформаційних системах за відповідною патологією.

В клінічних задачах вибору тактики введення хворих з вогнищевим утворенням щитоподібної залози доцільно застосовувати класифікацію темпів росту (до 6 мм за рік та більше).

Відокремлення груп хворих з вогнищевою патологією щитоподібної залози хворих, що вимагають контрольних оглядів, виконання цитологічного дослідження чи оперативного лікування, необхідно проводити за допомогою системи бальної оцінки ризику наявності злоякісності.

Для підвищення якості діагностики та лікування вогнищевих утворень щитоподібної залози слід використовувати розроблену систему прийняття рішень.

Перелік публікацій за темою дисертації

1. Болгов М.Ю. Автоматизация медицинских учреждений (Руководство пользователя TherDep5). - Куприянова. - 2006. - 464 с.

2. Rybakov S.J., Komissarenko I.V., Tronko N.D., Kvachenyuk A.N., Bogdanova T.I., Kovalenko A.E., Bolgov M.Y. Thyroid Cancer in Children of Ukraine after Chernobyl Accident // World J Surg. - 2000. - V. 24. - N 11. - P. 1446-1449.

3. Комісаренко І.В., Болгов М.Ю. Хірургічне лікування новоутворень щитоподібної залози у дітей і підлітків України після аварії на Чорнобильській АЕС // Одеський медичний журнал. - 2001. - Т. 66. - N 4. - С. 4-5.

4. Комісаренко І.В., Рибаков С.І., Богданова Т.І., Коваленко А.Є., Чернішов С.В., Болгов М.Ю. Повторні операції з приводу диференційованих форм раку щитоподібної залози в пацієнтів молодого віку після аварії на Чорнобильскій АЕС // Вісник наукових досліджень. - 2001. - Т. 24. - N 4. - С. 54-55.

5. Комиссаренко И.В., Рыбаков С.И., Болгов М.Ю., Коваленко А.Е., Лысенко А.Г., Омельчук А.В., Чернышев С.В. Повторные оперативные вмешательства по поводу рака щитовидной железы // Клінічна хірургія. - 2001. - Т. 703. - N 9. - С. 41-44.

6. Болгов М.Ю., Комиссаренко И.В., Рыбаков С.И., Коваленко А.Е., Лысенко А.Г., Чернышев С.В., Омельчук А.В. Отражение в классификации TNM регионарного метастазирования опухоли щитовидной железы // Клінічна хірургія. - 2001. - Т. 705. - N 11. - С. 29-31.

7. Болгов М.Ю., Комісаренко І.В., Олійник В.А., Рибаков С.Й. и др. Рубрикація діагнозів щодо патології щитоподібної залози при автоматизації ведення медичної документації // Ендокринологія. - 2002. - Т. 7. - N 1. - С. 55-61.

8. Болгов М.Ю., Омельчук А.В., Лысенко А.Г. Особенности автоматизации ведения медицинской документации в хирургическом стационаре // Хірургія України. - 2002. - N 2. - С. 109-111.

9. Комісаренко І.В., Болгов М.Ю. Діагностика і хірургічне лікування вузлових форм зобу в дітей та підлітків // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. - 2002. - Т. 1. - N 1. - 20 С.

10. Алеев Л.С., Болгов М.Ю., Комиссаренко И.В., Максименко Н.А., Соломенній Ю.С. Основные принципы проектирования программного обеспечения для многопрофильной больницы // Кибернетика и системный анализ. - 2002. - N 6. - С. 172-175.

11. Болгов М.Ю., Омельчук О.В., Гуда Б.Б. Діагноз вогнищевої патології щитоподібної залози в медичних інформаційних системах// Ендокринологія. - 2004. - Т. 9. - N 1. - С. 60-64.

12. Комиссаренко И.В., Болгов М.Ю., Рыбаков С.И. Доброкачественный узел в щитовидной железе: "Будем оперировать", "понаблюдаем" или "попробуем полечить"? // Клінічна хірургія. - 2006. - Т. 755. - N 1. - С. 58-62.

13. Болгов М.Ю., Микитенко Д.А. Проблема формализации текстовых данных в универсальных медицинских информационных системах // Український журнал телемедицини та медичної телематики. - 2006. - Т. 4. - N 2. - С. 171-176.

14. Болгов М.Ю., Комісаренко І.В., Рибаков С.Й., Кваченюк А.М., Демченко М.П., Коваленко А.Є. Зберігання та обробка діагнозу пухлини надниркової залози у медичних інформаційних системах // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. - 2006. - Т. 16. - N 3. - С. 24-31.

15. Болгов М.Ю., Микитенко Д.А., Янчий И.Р., Диденко Ю.А. Оценка эффективности применения медицинской информационной системы TherDep в клинике института эндокринологии // Український журнал телемедицини та медичної телематики. - 2007. - Т. 5. - N 1. - С. 89-92.

16. Минцер О.П., Болгов М.Ю. Інформаційне відображення лікувально-діагностичного процесу на рівні логіки роботи з даними // Український журнал телемедицини та медичної телематики. - 2007. - Т. 5. - N 2. - С. 128-138.

17. Болгов М.Ю., Комісаренко І.В., Шелковий Є.А., Демченко М.П. Зникнення вогнищевих утворень щитоподібної залози // Український медичний часопис. - 2007. - Т. 57. - N 1. - С. 107-111.

18. Болгов М.Ю., Комісаренко І.В., Шелковий Є.А., Омельчук О.В. Порівняльна характеристика доброякісних та злоякісних вогнищевих утворень щитовидної залози // Український медичний часопис. - 2007. - Т. 58. - N 2. - С. 112-116.

19. Болгов М.Ю., Комісаренко І.В., Шелковий Є.А., Лисенко О.Г. Збільшення та зменшення розмірів осередкових утворень щитоподібної залози // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. - 2007. - Т. 18. - N 1. - С. 20-27.

20. Болгов М.Ю., Комісаренко І.В., Рибаков С.Й. Алгоритм діагностики та лікування вогнищевих утворень шитоподібної залози // Клінічна хірургія. - 2007. - Т. 770. - N 4. - С. 36-41.

21. Болгов М.Ю., Коваленко А.Є., Омельчук О.В., Таращенко Ю.Н., Ячній І.Р. Оцінка ефективності використання медичної інформаційної системи "TherDep" в ендокринологічній клініці // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. - 2007. - Т. 19. - N 2. - С. 23-27.

22. Мінцер О.П., Болгов М.Ю. Оцінка прогностичних факторів ризику злоякісності вогнищевих утворень щитоподібної залози // Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. П.Л. Шупика, Випуск 16, книга 1. - 2007. - С. 511-519.

23. Болгов М.Ю., Таращенко Ю.М., Комісаренко І.В., Шелковий Є.А. Деякі особливості доброякісних утворень щитоподібної залози за даними реєстру ендокринних хворих // Практична медицина. - 2007. - Т. 13. - N 1. - С. 22-27.

24. Болгов М.Ю. Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір "Компьютерна програма TherDep5". - 2006.

Размещено на Allbest.ru