Аніліди хінолін-карбонових кислот – перспективний клас потенційних коректорів кислотно-лужної рівноваги і водно-електролітного обміну організму

6

81,5±3,41

6,8±1,49

63,0±3,19

SHR + карборен

Усього - 6

77,8±2,032

(95 %)

3,5±0,632

(51 %)

65,1±4,022 (103 %)

Чутливих - 4

77,8±2,272

(95 %)

3,8±0,75

(56 %)

67,5±5,85

(107 %)

SHR + гідрохлортіазид

Усього - 6

77,8±8,87

(95 %)

4,8±1,50

(71 %)

62,7±2,62 (100 %)

Чутливих - 4

88,9±8,49 (109 %)

7,0±2,50 (103 %)

65,7±2,62 (104 %)

SHR + еналаприл

6

98,2±7,12 (120 %)

9,1±2,05 (134 %)

100,3±13,781 (159 %)

Примітки:

n - кількість тварин, які використовуються при розрахунку середньої величини.

1 - р ? 0,05 відносно нелікованого контролю.

2 - р ? 0,05 відносно групи еналаприлу.

У дужках - рівень відносно групи нелікованого контролю у %.

Гідрохлортіазид не викликав вірогідних змін вмісту креатиніну, сечовини та загального білка в крові у порівнянні з нелікованим контролем. Хоча, слід відмітити, що у щурів, чутливих до антигіпертензивної дії гідрохлортіазиду, відмічена тенденція до зростання рівня креатиніну в крові до 109 % відносно нелікованих контрольних тварин. Відомо, що гіперкреатинемія є характерним для тіазидних діуретиків побічним нефротоксичним ефектом, вираженість якого зростає із збільшенням дози та тривалості застосування препарату Чазова Е.И., Беленкова Ю.Н., 2005.

У групі SHR, які отримували еналаприл, 7-денне лікування викликало тенденцію до підвищення вмісту креатиніну і рівня сечовини та статистично значуще зростання (в 1,6 рази) кількості загального білка в крові (табл. 3). Подібні ефекти (зростання креатиніну, сечовини та гіперпротеїнемія), які розцінюються як побічні, зумовлені особливостями антигіпертензивної дії еналаприлу [Метелица В.И., 2002].

Відомо, що антигіпертензивні засоби, механізм дії яких пов'язаний з інгібуванням АПФ, викликають зниження продукції ангіотензину-ІІ, різко зменшують контрольовану ангіотензином швидкість клубочкової фільтрації та внутрішньоклубочковий тиск у нирках і, як наслідок, викликають транзиторне підвищення креатиніну і сечовини в крові. В порівнянні з референтним препаратом - еналаприлом - досліджувана субстанція карборен не чинила негативного впливу на фільтраційну здатність нирок, про що свідчили статистично значущі відмінності між відповідними дослідними групами по відношенню рівня білка і небілкових азотвмісних речовин крові (креатинін, сечовина).

Таким чином, за результатами досліджень, випробовувана субстанція карборен при 7-денному внутрішньошлунковому уведенні в дозі 10,7 мг/кг спонтанно гіпертензивним щурам володіє шуканою антигіпертензивною дією, вираженість і тривалість якої дещо поступається активності еналаприлу (5 мг/кг) та дорівнює відповідним ефектам гідрохлортіазиду (10,7 мг/кг). Реалізація гіпотензивних ефектів субстанції не супроводжується побічними реакціями з боку електролітного і метаболічного профілю крові, що вигідно відрізняє її від референтних препаратів.

З погляду на те, що діуретики можуть бути факторами порушення кислотно-лужної рівноваги організму [Казаков С.А., 2006; Elkhair N.H., et al., 2009], позитивним аспектом фармакодинаміки карборену є наявність у нього виражених властивостей коригувати КЛР крові у SHR. Встановлено, що у SHR в порівнянні з інтактними тваринами спостерігаються суттєві порушення кислотно-основного і газового стану крові. Порушення КЛР у SHR проявляються метаболічним ацидозом, наслідком якого є зниження насичення гемоглобіном артеріального і венозного русла, збільшення парціального тиску вуглекислого газу в артеріальній крові, зменшення парціального тиску кисню в артеріальному і венозному руслі та порушення практично всіх буферних систем венозної крові [De Morais H.A., et al., 2008]. Карборен у дозі 10,7 мг/кг в умовах АГ у SHR нормалізує гемоглобінову і фосфатну буферні системи та систему плазми крові. Підтвердженням цього є результати вивчення впливу карборену на КЛР крові щурів на тлі метаболічного ацидозу, викликаного тривалим уведенням хлористого амонію.

Дані свідчать, що в першу добу метаболічного ацидозу достовірно збільшувався парціальний тиск СО2 в артеріальній крові до 60,61,09 мм рт.ст. у порівнянні з показниками інтактних тварин. Одночасно спостерігалося рівномірне падіння парціального напруження кисню в артеріальному (51,001,16 мм рт.ст.) і у венозному (27,670,73 мм рт.ст.) руслі. рН артері-альної крові складає 7,220,01; рСО2 - 60,61,09 мм рт.ст.; ВЕ - (-7,580,38 ммоль/л), рН венозної - 7,15±0,01; рСО2 - 49,831,60 мм рт.ст.; ВЕ - (-9,080,22 ммоль/л).

Мало місце зниження вмісту стандартного бікарбонату до 17,50,33 ммоль/л, 15,750,2 ммоль/л, а також актуального бікарбонату артеріального і венозного русла - до 18,170,31 ммоль/л та 17,080,28 ммоль/л відповідно. Як наслідок, відбувалося зменшення суми буферних основ (40,020,38 ммоль/л та 38,920,22 ммоль/л).

Насичення киснем гемоглобіну артеріальної крові значно знижувалося (62,002,09 %), у той час як венозної залишалося у межах фізіологічних коливань (42,003,65 %). Тому артеріовенозний градієнт оксигемоглобіну був вірогідно нижчим, ніж у інтактних тварин.

На тлі метаболічного ацидозу знижувався парціальний тиск кисню в артеріальній крові (39,671,02 мм рт.ст.). Артеріальна гіпоксемія призводила до зменшення утилізації кисню тканинами (24,333,28 %).

При уведенні карборену в перші дні показники артеріальної крові вкладалися у межі субкомпенсованого ацидозу (рН - 7,240,01, рСО2 - 50,330,90 мм рт.ст; ВЕ - 4,670,25 ммоль/л). Рівень стандартного бікарбонату збільшувався (19,500,23 ммоль/л), а актуального - відновлювався до значень інтактної групи (21,080,22 ммоль/л), у той час як параметри венозного русла вказували на розвиток субкомпенсованих метаболічних порушень (рН - 7,180,009; рСО2 - 58,501,41 мм рт.ст.; ВЕ - (-5,330,25 ммоль/л); SВ - 17,830,38 ммоль/л; АВ - 21,000,20 ммоль/л; ВВ - 42,670,25 ммоль/л). Корекція КЛР карбореном позначилася і на ступені насичення киснем гемоглобіну артері-альної крові. Падіння парціального тиску кисню в артеріальній крові було значно меншим (45,331,39 мм рт.ст.), а у венозній крові напруження кисню відновлювалося до фізіологічної норми. Артеріовенозний градієнт за оксигемоглобіном знижувався не настільки суттєво (27,331,73 %) як у тварин, яким карборен не призначався (20,002,34 %).

Застосування гідрохлортіазиду не сприяло стабілізації метаболічних процесів. Однак, незважаючи на розвиток метаболічного ацидозу, газометричні показники менше відхилялися від норми, ніж у тварин, які не отримували фармакологічних засобів. При порівнянні показників КЛР тварин, яким уводили карборен і гідрохлортіазид, виявлено, що на третю добу експерименту карборен виявляв потужний коригувальний ефект КЛР. На п'яту добу досліду (табл. 4) у тварин, яким уводили гідрохлортіазид, розвивалися прояви декомпенсованого метаболічного ацидозу. Різко змінювалися показники КЛР артеріальної (рН - 7,140,018; рСО2 - 45,501,51 мм рт.ст.; ВЕ - (-13,000,37 ммоль/л)) та венозної (рН - 7,070,015; рСО2 - 50,832,42 мм рт.ст.; ВЕ -(-15,700,38 ммоль/л)) крові. Знижувався рівень всіх буферних основ.

Таблиця 4 Показники КЛР крові щурів на п'яту добу експерименту (S±sx)

Показники, що вивчаються	Кровоносне русло	Експериментальні групи тварин
		метаболічний ацидоз	метаболічний ацидоз + карборен	метаболічний ацидоз + гідрохлортіазид
рН	Артеріальне Венозне	7,16±0,017 7,10±0,013	7,20±0,013* 7,14±0,011*	7,14±0,018 7,07±0,015
рСО2	Артеріальне Венозне	53,00±1,90* 58,50±2,05*	38,83±1,23 41,83±0,80	45,50±1,51* 50,83±2,42*
ВЕ	Артеріальне Венозне	-10,58±0,53* -11,67±0,62*	-5,67±0,51* -7,17±0,53*	-13,00±0,37 -15,70±0,38
АВ	Артеріальне Венозне	14,00±0,82 10,08±0,66*	20,17±0,57* 20,08±0,63*	13,17±0,38 11,58±0,32
tСО2	Артеріальне Венозне	17,00±0,42* 16,68±0,66*	21,05±0,71* 21,67±0,60	14,33±0,44 12,83±0,23
SB	Артеріальне Венозне	14,25±0,42 13,67±0,38*	17,50±0,78* 16,83±0,39*	14,17±0,33 11,33±0,25
ВВ	Артеріальне Венозне	37,42±0,53* 36,33±0,62*	42,33±0,51* 40,88±0,53*	35,00±0,41 32,83±0,38
рО2	Артеріальне Венозне	34,67±1,02 29,17±1,40	43,33±0,96* 29,33±1,52	33,00±1,45 26,83±1,30
НbO2	Артеріальне Венозне	48,47±2,91 34,50±2,49	66,33±2,04* 37,33±3,53	45,33±3,41 28,67±2,92
AB різниця по НbO2		14,17±1,50	29,00±4,00*	16,67±2,63
ПРУК (відсоток утилізації кисню)		22,00±2,36	32,50±3,83	27,17±3,18

Примітка. * - вірогідно по відношенню до контролю.

Парціальний тиск кисню зменшувався (33,001,45 мм рт.ст. і 26,831,30 мм рт.ст.), концентрація оксигемоглобіну знижувалась до критичних значень (45,333,41 % і 28,672,92 %), що свідчило про зменшення утилізації кисню тканинами (27,173,18 %).

Уведення тваринам карборену припиняло розвиток у них декомпенсації КЛР, її порушення вкладалися у межі практично компенсованого метаболічного ацидозу (рН - 7,200,013; 7,140,011, рСО2 - 38,831,23 мм рт.ст.; 41,830,80 мм рт.ст, ВЕ - (-5,670,51 ммоль/л; -7,170,53 ммоль/л)). Помірно знижувався рівень SB (17,50,78 ммоль/л; 16,830,39 ммоль/л) та AB (20,170,57 ммоль/л; 20,080,63 ммоль/л), ВВ (42,330,51 ммоль/л; 40,880,53 ммоль/л) і tСО2 (21,050,71; 21,670,60).

Зв'язування гемоглобіну крові з киснем проходило значно активніше (НвО2 - 66,332,04 %; 37,333,53 %), ніж у тварин, які не отримували фармакологічних засобів (48,472,91 %; 34,502,49 %) або отримували гідрохлортіазид (45,333,41 %; 28,672,92 %).

Тому артеріовенозний градієнт оксигемоглобіну залишався вірогідно вищим (29,04,0 %). Парціальний тиск кисню артеріальної крові вірогідно підвищувався (43,330,96 мм рт.ст.). Крім цього, тиск кисню у венозному руслі щурів, які отримували карборен, залишався у межах фізіологічної норми. У результаті практично не порушувався процес утилізації кисню тканинами.

Таким чином, карборен у дозі 10,7 мг/кг сприяє більш ефективному відновленню КЛР, швидко зменшує метаболічний ацидоз, викликаний хлористим амонієм, та перешкоджає розвитку його декомпенсації.

Враховуючи, що нирки є важливим гомеостатичним органом і до функ-ції їх інкреторної діяльності належить забезпечення функціонування системи гемостазу [Гонський Я.І., 2002], при подальших дослідженнях нами встановлено, що тривале введення карборену сприяє підсиленню урокіназної активності сечі, печінки та кіркової речовини нирок із зниженням процесів фібринолізу в мозковій речовині нирок і не впливає на фібринолітичну активність плазми крові та на показники фібринолітичної активності сечі в сосочку нирок. Карборен підсилює протеолітичну активність плазми крові та сечі.

Ще одним важливим аспектом механізму діуретичного і гіпотензивного ефектів карборену є зростання натрійуретичної дії при пригніченні РААС у щурів. При сумісному застосуванні карборену в дозі 10,7 мг/кг та еналаприлу в дозі 10,0 мг/кг має місце збільшення об'єму виділеної сечі, що відбувається, в основному, за рахунок зниження реабсорбції води та посилення екскреції іонів натрію із сечею. При окремому застосуванні карборен викликав зростання інтенсивності проксимального і дистального, а еналаприл - в основному проксимального транспорту іонів натрію.

Істотним моментом у вивченні механізмів дії карборену є визначення локалізації виявляємих ним фармакологічних ефектів. З огляду на високу діуретичну, салуретичну, дегідратаційну і гіпотензивну дії досліджуваної субстанції, а також на те, що важливим аспектом фармакодинаміки карборену є його здатність стимулювати продукцію натрійуретичного гормону, в наступній серії експериментів нами проведено вивчення активності ферментів Nа+,К+-АТФази і СДГ у звивистих канальцях нефрону з метою визначення точки прикладання лікарської речовини.

Відомо, що Nа+,К+-АТФаза локалізована в плазматичних мембранах клітин і служить маркером цих мембран [Nakayama-Hamada M., et al., 2008]. Усі речовини, які впливають на активність Nа+,К+-АТФази, змінюють натрій-калієвий градієнт на мембрані, її електричний заряд і вторинний активний транспорт. Хімічна енергія, яка вивільняється при розщепленні пірофосфатного зв'язку, використовується в різних процесах у клітині. Поряд з цим до найбільш розповсюджених ферментів належить СДГ, яка є одним із центральних ферментів циклу трикарбонових кислот Кребса і від її активності залежить енергозабезпечення клітин. Про високу інтенсивність окиснювальних процесів у нирках свідчить значна їх здатність поглинати кисень (до 10 % усього кисню, необхідного організмові) [Тимошенко О.П., 2003].

Відомо, що накопичена при набряках рідина міститься переважно у позаклітинному секторі і абсолютні показники об'єму внутрішньоклітинної рідини при цьому не змінюються [Багров Я.Ю., 1984; Ando T., et al., 2007; Bluher S., et al., 2008]. Проте наші дослідження з визначення вмісту електролітів у тканинах м'язів і печінки у щурів з експериментальним набряком легень продемонстрували суттєве збільшення кількості іонів Nа+, що не могло бути пов'язане з розширенням саме позаклітинного сектора (рис. 6) [Багров Я.Ю., 1984].

Поряд з цим ми реєстрували також значне зниження вмісту іонів К+. Очевидно, така картина свідчить про внутрішньоклітинну затримку натрію при одночасній втраті калію (рис. 7) [Edvards S.L., 2008] .

Враховуючи те, що набряки будь-якого походження супроводжуються вираженою тканинною гіпоксією [Bell H.J., et al., 2009], можна припустити, що в групі щурів з набряком у м'язових і печінкових клітинах знижується активність ферментних систем, пов'язаних з протиградієнтним переносом Nа+. У результаті цей іон накопичується в клітинах, а іони К+ виходять з неї [Hulter H.N., Krapf R., 2006].

Згідно з нашими даними, концентрація іонів Nа+ у м'язах у групі щурів з експериментальним набряком легень збільшилась у 1,79 рази (р<0,05) при зниженні концентрації іонів К+ у 1,17 рази (р<0,05) по відношенню до контролю.

У групі щурів, яким попередньо уводили карборен, показники вмісту Nа+ і К+ наближалися до контрольних значень. У цій групі концентрація іонів Nа+ збільшилась у 1,2 рази (р<0,05) при зниженні концентрації іонів К+ на 2 % відносно контролю. Встановлена позитивна кореляція між вмістом іонів Nа+ і К+ у тканинах м'язів і печінки як в групі тварин з експериментальним набряком легень, так і в групі щурів, яким попередньо уводили карборен.

Нами встановлено, що в групі щурів з експериментальним набряком легень концентрація іонів Nа+ у тканинах печінки була підвищена у 1,88 рази (р<0,05) відносно контролю. При цьому вміст іонів К+ був знижений у 1,21 рази (р<0,05). Під впливом карборену ці показники, як і у тканинах м'язів, істотно відрізнялись від аналогічних у групі тварин з експериментальною патологією без лікування, тобто карборен запобігає накопиченню іонів Nа+ і виходу іонів К+ у клітинах печінки дослідних щурів. Під впливом субстанції концентрація іонів Nа+ була підвищена на 5 % відносно контролю, а вміст іонів К+ знижувався відповідно на 1 %.

У дослідах з визначення активності ферментів СДГ і Nа+, К+-АТФази в клітинах ниркових канальців у щурів з набряком легень показано, що в групі з експериментальною патологією активність цих ферментів суттєво підвищувалась. При цьому активність вказаних ферментів у проксимальному відділі нефрону зростала відповідно у 1,21 рази (р<0,05) і в 1,75 рази (р<0,05). У дистальному відділі звивистого канальця активність СДГ і

Nа+,К+-АТФази мала тенденцію до зростання (табл. 5).

Таблиця 5 Вплив карборену на активність СДГ і Nа+,К+-АТФази у нирках на моделі хлорамонійного набряку легень у щурів (n = 15)

Серія досліду	Проксимальний звивистий каналець	Дистальний звивистий каналець
	СДГ (1 * 10-6 нмоль Н2)	Nа+,К+-АТФаза (ум. од. * 10-2)	СДГ (1 * 10-6 нмоль Н2)	Nа+,К+-АТФаза (ум. од. * 10-2)
Інтактні тварини	9,8±0,85	6,8±0,65	3,2±0,16	12,2±1,8
Набряк легень	11,9±1,06*	11,9±1,08*	3,6±0,21	14,8±2,2
Набряк легень + карборен	10,1±0,98**	7,2±0,69**	3,2±0,13	10,4±1,5**

Примітки:

1. * - р0,05 зміни вірогідні до інтактних тварин.

2. ** - р0,05 зміни вірогідні до набряку легень.

Якщо судити за активністю СДГ і Nа+,К+-АТФази в досліджених ланках нефрону, попереднє введення карборену не призводить до збільшення енергозалежного транспорту натрію. Більше того, активність Nа+,К+-АТФази в клітинах дистальних звивистих канальців достовірно падала у 1,42 рази (р<0,05), а активність СДГ мала тенденцію до зниження відносно групи тварин з експериментальним набряком легень. Одночасно за умов уведення карборену в експерименті ми спостерігали достовірне зниження активності СДГ і Nа+,К+-АТФази у проксимальному відділі звивистих канальців відповідно у 1,18 рази (р<0,05) і 1,65 рази (р<0,05) відносно групи щурів з експериментальною патологією.

Підсумовуючи вищевикладене, згідно із сучасними уявленнями про патогенез розвитку набряків і провідну роль Nа+,К+-АТФази, можна сказати, що одним із механізмів дії карборену є те, що він чинить протинабрякову, діуретичну і антигіпертензивну дію за рахунок пригнічення енергозалежного транспорту натрію в нирках. Очевидне зменшення ступеня розвитку набряку легень у щурів на тлі введення карборену корелює із зниженням активності Nа+,К+-АТФази як в дистальному, так і в проксимальному (менш вираженому) сегментах канальців нефрону. Враховуючи те, що активність цих ферментів добре корелює з інтенсивністю реабсорбції в канальцях нефрону, можна зробити висновок, що місцем локалізації діуретичної дії карборену є як дистальний, так і проксимальний відділи звивистих канальців нефрону.

токсичний карборен анілід хінолін

Висновки

У дисертаційній роботі проведено експериментально-теоретичне узагальнення і запропоноване нове вирішення актуальної та мало вивченої наукової проблеми, яка полягає в дослідженні принципово нового класу дегідратаційних сполук із гіпотензивними властивостями в ряду анілідів хінолін-карбонових кислот, які коригують кислотно-лужну рівновагу і водно-електролітний обмін організму. Показана можливість використання карборену при лікуванні артеріальної гіпертензії, набрякових станів різного генезу, патології нирок.

1. Гостра токсичність (LD50) анілідів хінолін-карбонових кислот для білих мишей при внутрішньочеревинному введенні знаходиться в діапазоні 850-3750 мг/кг, що дозволяє віднести їх до практично нетоксичних і відносно нешкідливих речовин.

2. Встановлена залежність "структура-активність" в ряду анілідів хінолін-карбонових кислот, яка залежить від величини n (кількість карбамоїльних, оксиметильних, трифторметильних, метильних груп) та природи радикала R. Доведено, що перехід від бензиламідів до анілідів 1-гідрокси-3-оксо-5,6-дигідро-3Н-піроло-[3,2,1-ij]-хінолін-2-карбонової кислоти з тими ж замісниками в ароматичному амідному ядрі в більшості випадків супроводжується помітним підсиленням діуретичних властивостей. Мета-ізомери, як правило, виявляються активнішими за свої орто- і паразаміщені аналоги. Збільшення кількості атомів фтору в молекулі призводить до зростання токсичності хі-мічної сполуки.

3. Як представник анілідів хінолін-карбонових кислот виділена найбільш активна сполука 4-метоксибензамід-1-гідрокси-3-оксо-5,6-дигідро-3Н-піроло-[3,2,1-ij]-хінолін-2-карбонової кислоти (умовна назва "Карборен"). У відібраної за найбільш вираженою діуретичною активністю сполуки сечогінна дія перевищує дію референт-препарату гіпотіазиду: в дозі 40 мг/кг - у 1,23 рази (р<0,05), в дозі 10 мг/кг - у 2 рази (р<0,05). ED50 карборену при внутрішньошлунковому уведенні щурам дорівнює 10,7±1,2 мг/кг. LD50 карборену при внутрішньочеревинному уведенні мишам і щурам становить 3583±206 мг/кг і 2750±203 мг/кг відповідно. LD50 за умов внутрішньошлункового введення перевищує 5000 мг/кг. При вивченні фармакокінетики встановлено, що максимум його концентрації в крові (Тmax) відмічається через (5,5±1,1 год) після введення.

4. У хронічному експерименті карборен при пероральному щоденному введенні в дозах ЕD50 (10,7 мг/кг), 5 ЕD50 (53,5 мг/кг) і 10 ЕD50 (107 мг/кг) білим щурам протягом 3 місяців не виявляє негативного впливу на масу і температуру тіла тварин, не змінює функціональний стан серцево-судинної системи, системи крові, антитоксичну і обмінні функції печінки, нирок, не виявляє виразкової дії. Карборен у дозі 200 мг/кг не чинить гонадотоксичної дії і негативного впливу на репродуктивну функцію щурів.

5. На різних моделях набрякових станів (адреналіновий і хлорамонійний набряки легень, осмотичний набряк головного мозку) аніліди хінолін-карбонових кислот виявляють виражені дегідратаційні властивості, суттєво зменшують або попереджають розвиток набряку легень і головного мозку та збільшують виживання піддослідних тварин.

6. При вивченні залежності "доза-діуретичний ефект" анілідів хінолін-карбонових кислот за умов використання доз від 1 мг/кг до 15 мг/кг маси спонтанний добовий діурез підсилюється; з подальшим підвищенням дози діуретичний ефект не зростає, а з дози 25 мг/кг ? послаблюється. При тривалому (семиденному) введенні карборену в дозі 10,7 мг/кг виражений діуретичний ефект зберігається протягом 5?7 днів. За умов водно-сольового навантаження карборен у дозі 10,7 мг/кг зберігає потужну діуретичну активність, одночасно викликає суттєве підвищення натрійурезу і майже не впливає на калійурез. При тривалому застосуванні він зберігає іони калію практично в усіх органах щурів. Найбільш виражене зниження вмісту іонів Na+ після застосування карборену в дозі ED50 відмічалося в серці, стінці тонкої кишки і печінці (в 1,14 рази - в серці, в 1,6 рази ? у стінці тонкої кишки, в 1,3 рази ? у печінці). Показники вмісту іонів Na+ в нирках суттєво не відрізнялись. Об'єм позаклітинного простору змінювався за рахунок зменшення інтерстиційної рідини в 1,2 рази при збільшенні об'єму внутрішньосудинної рідини в 1,2 рази (р<0,05).

7. На прикладі карборену доведено, що механізми діуретичної дії анілідів хінолін-карбонових кислот обумовлені антагоністичною дією на ниркові рецептори дофаміну, підвищенням клубочкової фільтрації у 2,4 рази (р<0,05), пригніченням секреції альдостерону, попередженням антидіуретичних ефектів мінералокортикоїдів при сумісному застосуванні зі спіронолактоном, які пов'язані з нормалізацією водно-сольового обміну, розслабленням судинної стінки, що приводить до підсилення діуретичного ефекту. Для цього класу сполук доведена провідна роль активації натрійуретичного фактора в механізмі дегідратаційної дії, що підтверджено в дослідах з вивчення активності ферментів Nа+,К+-АТФази і СДГ у клітинах ниркових канальців у щурів з експериментальним набряком легень. Уведення карборену приводить до зниження активності Nа+,К+-АТФази і СДГ у дистальному і проксимальному (менш вираженому) сегментах канальців нефрону, що супроводжується зменшенням реабсорбції іонів натрію і води. Встановлено, що місцем локалізації діуретичної дії карборену є як дистальний, так і проксимальний відділи звивистих канальців нефрону.

8. Гіпотензивна дія анілідів хінолін-карбонових кислот підтверджена експериментально in vitro на ізольованих кільцях аорти і ниркової артерії щурів, а також в умовах індометацинової і вазоренальної гіпертензії. Встановлено, що карборен чинить пряму спазмолітичну дію на стінку судин in vivo, а у дозі, в 4 рази меншій, ніж у гіпотіазиду, має виражений і практично рівний референт-препарату гіпотензивний ефект. При 7-денному внутрішньошлунковому уведенні в дозі 10,7 мг/кг спонтанно гіпертензивним щурам карборен зберігає гіпотензивну дію, вираженість і тривалість якої дещо поступається активності еналаприлу (5 мг/кг) та дорівнює гідрохлортіазиду в дозі, еквівалентній карборену. Реалізація гіпотензивних ефектів карборену не супроводжується побічними реакціями з боку електролітного і метаболічного профілю крові, що вигідно відрізняє його від референтних препаратів.

9. Вивчені механізми впливу анілідів хінолін-карбонових кислот на кислотно-лужну рівновагу організму на тлі метаболічного ацидозу, викликаного введенням хлористого амонію, і у SHR. Карборен у дозі 10,7 мг/кг сприяє більш ефективному відновленню КЛР та перешкоджає розвитку метаболічного ацидозу. Застосування карборену сприяє відновленню КЛР на сьому добу досліду. Карборен збільшує рівень оксигемоглобіну (91,750,69 %; 47,001,80 %), парціального тиску кисню у судинному руслі (76,01,24; 32,000,82 мм рт.ст.), нормалізує процес утилізації кисню тканинами (24,171,16 %) за умов метаболічного ацидозу.

10. Вивчений ряд хімічних сполук - аніліди хінолін-карбонових кислот - може бути перспективним для подальшого пошуку нових ефективних де-гідратаційних речовин з можливістю розробки ефективних субстанцій як потенційних коректорів кислотно-лужної рівноваги і водно-електролітного обміну організму. Результати доклінічного вивчення дозволяють для проведення клінічних випробувань рекомендувати карборен як дегідратаційну сполуку з вираженим гіпотензивним ефектом, яка здатна коригувати водно-електролітний обмін і кислотно-лужну рівновагу організму при артеріальній гіпертензії, набряках різного походження та інших патологічних станах.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Набока О.І. Визначення ефективної дози і гострої токсичності карборену / О.І. Набока // Запорожский мед. журн. - 2007. - № 2(41). - С. 154-156.

2. Синтез и изучение закономерностей взаимосвязи «структура - биологическая активность» в ряду анилидов 1-гидрокси-3-оксо-5,6-дигидро-3Н-пирроло-[3,2,1- ij]-хинолин-2-карбоновой кислоты / И.В. Украинец, Е.В. Моспанова, Н.Л. Березнякова, О.И. Набока и др. // Химия гетероцикл. соедин. - 2007. - № 13(486). - С. 1761-1920. (Здобувачем виконані дослідження з вивчення діуретичної активності нових сполук, проведена статистична об-робка результатів, проаналізовані та узагальнені отримані дані).

3. Набока О.І. Дегідратаційна дія карборену при осмотичному набряку головного мозку у мишей / О.І. Набока // Запорожский мед. журн. - 2007. - № 3(42). - С. 127-128.

4. Набока О.І. Вплив карборену на органи та системи у щурів в умовах хронічного експерименту / О.І. Набока // Запорожский мед. журн. - 2007. - № 4(43). - С. 136-139.

5. 4-Hydroxy-2-quinolones synthesis and study of structure-biologycal activity relationships in a series of 1-hydroxy-3-oxo-5,6-dihydro-3H-pyrrolo [3,2,1-ij]-quinoline-2-carboxylic acid anilides / I.V. Ukrainets, E.V. Mospanova, N.L. Bereznyakova, O.I. Naboka et al. // Chemistry of Heterocyclic Compounds. - 2007. - Vol. 43, № 12. - P. 1532-1539. (Здобувачем виконані дослідження з вивчення діуретичної активності нових сполук, проведена статистична обробка результатів, проаналізовані та узагальнені отримані дані).

6. Набока О.І. Функціональні морфологічні показники сперматогенезу і репродуктивної функції щурів в умовах уведення карборену / О.І. Набока // Запорожский мед. журн. - 2007. - № 5(44). - С. 113-115.

7. Набока О.І. Іонорегулююча функція нирок за умов блокади дофамінових рецепторів та її зміни під впливом карборену / О.І. Набока // Запорожский мед. журн. - 2007. - № 6(45). - С. 40-42.

8. Набока О.І. Гіпотензивна дія карборену в умовах індометацинової і вазоренальної гіпертензії / О.І. Набока // Медична хімія. - 2007. - Т.9, № 2. - С. 112-114.

9. Набока О.І. Натрійуретична та калійуретична дія карборену за умов водного та спонтанного добового дірезу / О.І. Набока // Ліки. - 2007. - № 1-2. - С. 113-116.

10. Набока О.І. Вплив карборену на розвиток набряку легень у експери-ментальних тварин (дегідратаційна дія) / О.І. Набока // Ліки. - 2007. - № 3-4. - С. 44-46.

11. Набока О.І. Вплив карборену на фібринолітичну активність плазми крові, сечі та внутрішніх органів / О.І. Набока, А.І. Березнякова // Медична хімія. - 2007. - Т.9, № 3. - С. 50-53. (Здобувачем сплановано експеримент, проведений аналіз літератури, написано текст статті).

12. Набока О.І. Біохімічні показники екскреторної функції нирок в умовах введення L-аргініну та їх корекція карбореном / О.І. Набока, А.І. Березнякова // Клінічна фармація. - 2007. - Т.11, № 4. - С. 39-40. (Здобувачем особисто виконано дослідження, проведена статистична обробка результатів, написаний текст статті).

13. Набока О.І. Основні біохімічні механізми водно-сольового гомеостазу організму / О.І. Набока // Запорожский мед. журн. - 2008. - № 1(46). - С. 69-72.

14. Набока О.І. Функціональний стан нирок за умов гіпергідратації організму після одноразового уведення різних доз карборену // О.І. Набока, А.І. Березнякова // Медична хімія. - 2008. - Т.10, № 1. - С. 106-108. (Здобувачем особисто виконаний експеримент, проведена статистична обробка результатів, написаний текст статті).

15. Набока О.І. Порушення водно-електролітного обміну за умов гіпергідратації організму та їх корекція при багаторазовому уведенні карборену / О.І. Набока, А.І. Березнякова // Медична хімія. - 2008. - Т.10, № 2. - С.50-53. (Здобувачем особисто виконаний експеримент, проведена статистична обробка результатів, написаний текст статті).

16. Набока О.І. Вплив карборену на протеолітичну активність плазми крові, сечі та внутрішніх органів / О.І. Набока, А.І. Березнякова // Медична хімія. - 2008. - Т.10, № 3. - С. 97-99. (Здобувачем сплановано експеримент, проведений аналіз літератури, написано текст статті).

17. Набока О.І. Зміни діяльності нирок під впливом карборену на фоні пригнічення активності ренін-ангіотензинової системи // О.І. Набока, А.І. Березнякова // Вісник фармації. - 2008. - № 2(54). - С. 59-62. (Здобувачем особисто виконано дослідження, проведена статистична обробка результатів, написаний текст статті).

18. Набока О.І. Порушення водно-електролітного балансу в організмі щурів та їх корекція тривалим введенням карборену / О.І. Набока, А.І. Бе-резнякова // Клінічна фармація. - 2008. - Т.12, № 1. - С.53-55. (Здобувачем особисто виконаний експеримент, проведена статистична обробка результатів, написаний текст статті).

19. Анилиды 4-метил-2-оксо-1,2-дигидрохинолин-3-карбоновой кислоты как потенциальные диуретики / И.В. Украинец, Н.Л. Березнякова, В.И. Паршиков, Набока О.И. и др. // Химия гетероцикл. соедин. - 2008.- № 2(488). - С. 161-320. (Здобувачем виконані дослідження з вивчення діуретичної активності нових сполук, проведена статистична обробка результатів, проаналізовані та узагальнені отримані дані).

20. Набока О.І. Інфекційнозалежні порушення кислотно-лужного і газового стану крові в умовах артеріальної гіпертензії та перспективи їх корекції карбореном / О.І. Набока // Клінічна фармація. - 2008. - Т. 12, № 4. - С. 55-58.

21. Набока О.І. Механізми біохімічних порушень водно-електролітного обміну у спонтанно гіпертензивних щурів та перспектива їх корекції похідними хінолон-карбонових кислот / О.І. Набока // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - 2008. - № 814, Вип. 7. - С. 18-25.

22. Набока О.І. Вплив карборену на кислотно-лужну рівновагу крові щурів на фоні метаболічного ацидозу / О.І. Набока // Світ біології та медицини. - 2009. - № 1. - С. 70-74.

23. Набока О.І. Визначення активності сукцинатдегідрогенази і Nа+,К+-АТФази у звивистих канальцях нефрону за умов уведення карборену / О.І. Набока, А.І. Березнякова // Медична хімія. - 2009. - Т. 10, № 1. - С. 131-134. (Здобувачем сплановано експеримент, проведений аналіз літератури, написано текст статті).

24. Пат. 85952 Україна, МПК С07D 215/22 (2006.01), A61K 31/47. Аніліди 4-метил-2-оксо-1,2-дигідрохінолін-3-карбонової кислоти, які виявляють діуретичну активність / І.В. Українець, Н.Л. Березнякова, В.О. Паршиков, О.І. Набока ; заявник Національний фармацевтичний університет; заявл. 19.07.07; опубл. 25.09.07, бюл. № 15. (Дисертантом вивчена діуретична активність нових сполук, гостра токсичність, оформлена заявка на винахід).

25. Пат. 86286 Україна, МПК С07D 215/22 (2006.01), A61K 31.47. N-R-аміди-1-гідрокси-3-оксо-5,6-дигідро-3Н-піроло-3,2.1-іJ-хінолін-2-карбоно-вої кислоти, які виявляють діуретичну активність / І.В. Українець, Н.Л. Березнякова, О.В. Моспанова, О.І. Набока ; заявник Національний фармацевтичний університет; заявл. 19.07.07; опубл. 25.09.07, бюл. № 15. (Дисертантом вивчена діуретична активність нових сполук, гостра токсичність, оформлена заявка на винахід).

26. Набока О.І. Доза - діуретична дія й гостра токсичність нового по-хідного хінолону / О.І. Набока // Ліки та життя: матеріали ІV Міжнарод. мед.-фарм. конгр., 6-9 лют. 2007 р. - К., 2007. - С. 104.

27. Набока О.І. Добовий моніторінг діуретичної активності нового похідного хінолон-3-карбонової кислоти / О.І. Набока, А.І. Березнякова // Актуальні питання в сучасній медицині: матеріали конф, 26-28 берез. 2007 р. - Х., 2007. - С. 90.

28. Набока О.І. Вплив карборену на спонтанний діурез / О.І. Набока // Працюємо, творимо, презентуємо: тез. доп. 76-ї міжвуз. наук. конф. студ. та молод. вчених з Міжнар. участю, 26-27 квіт. 2007 р. - Івано-Франківськ, 2007. - С. 197.

29. Набока О.І. Ефективна дія карборену / О.І. Набока, А.І. Березнякова // Актуальні питання створення нових лікарських засобів: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. студ. та молод. вчених, 17-18 трав. 2007 р. - Х., 2007. - С. 191.

30. Naboka O.I. Estimation of kidneys osmoregulatory volumeregulatory functions changes under the influence of carborene / O.I. Naboka // Analiza farmaceutyczna i diagnostyka laboratoryjna a zdrowie Czlowieka. - Bialystok. -2007. - P. 61-62.

31. Набока О.І. Вивчення діуретичної активності карборену / О.І. Набока // Здобутки клінічної і експериментальної медицини: зб. матеріалів підсумк. наук.-практ. конф., 8 черв. 2007 р. - Тернопіль, 2007. - С. 145.

32. Набока О.І. Пошук діуретичних засобів серед похідних хінолон-карбонових кислот / О.І. Набока, Н.Л. Березнякова // Актуальні проблеми сучасної медицини: тез. доп. Вісник Української медичної стоматологічної академії. - Полтава, 2007. - Вип. 4(20), Т. 7. - С. 308.

33. Набока О.І. Похідні хінолон-карбонових кислот як потенційні антигіпертензивні засоби / О.І. Набока // Человек и лекарство - Украина: тез. доп. І Нац. конгр., 26-28 бер. 2008 р. - К., 2008. - С. 53-54.

34. Набока О.І. Іонорегулююча функція нирок білих щурів в умовах уведення карборену / О.І. Набока // VII читання ім. В.В. Підвисоцького, 22-23 трав. 2008 р. - Одеса, 2008. - С. 109-110.

35. Набока О.І. Нові похідні хінолон-карбонових кислот - перспективний клас діуретиків з гіпотензивною активністю / О.І. Набока // Актуальні проблеми синтезу і створення нових біологічно активних сполук та фармацевтичних препаратів: тез. доп. Нац. наук.-техн. конф. з міжнар. участю. 15-18 жовт. 2008 р. - Львів, 2008. - С. 203.

36. Набока О.І. Зміни ниркового гомеостазу під впливом екзогенного ангіотензину-ІІ та їх корекція карбореном / О.І. Набока // Клінічна фармація в Україні: тези VIIІ Всеукр. наук.-практ. конф. за участю міжнар. спец., 6-7 листоп. 2008 р. - Х., 2008. - С. 92-93.

37. Набока О.І. Порушення регуляції кислотно-лужної рівноваги в організмі в умовах метаболічного ацидозу та шляхи корекції карбореном / О.І. Набока // Проблеми синтезу біологічно активних речовин та створення на їх основі лікарських субстанцій: тези Укр. наук.-практ. конф., присвяч. пам'яті докт. хім. наук, проф. П.О. Петюніна (до 95-річчя з дня народження), 26 лют. 2009 р. - Х., 2009. - С. 123-124.

38. Набока О.І. Порушення кислотно-лужної рівноваги та перспектива корекції похідним хінолон-карбонової кислоти / О.І.Набока // Фармакогнозія ХХІ століття - досягнення та перспективи: тези Ювілейної наук.-практ. конф. з міжнар. уч., присвяч. пам'яті к.фарм.н., доц. М.І. Борисова (до 80-річчя від дня народження), 26 бер. 2009 р. - Х., 2009. - С. 157.

Размещено на Allbest.ru