Експериментальне обґрунтування застосування фосфатидилхолінових ліпосом для корекції порушень кровообігу при критичних станах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лімфостимулююча дія ФХЛ. При вивченні фармакокінетики ліпосом було показало, що при підшкірному введенні вони переважно елімінуються по лімфатичних судинах, хоча і при в/в введенні в тканинах лімфатичної системи виявляється їх значна кількість [Allen T. et al., 1993; Gregoriadis G., 2007]. Враховуючи залучення ендотелію як кровоносних, так і лімфатичних судин у розвиток синдрому ендогенної інтоксикації, а також зазначену вище особливість фармакокінетики ліпосом, безперечний інтерес представляло вивчення впливу ФХЛ на транспорт лімфи. Переважна елімінація ліпосом по лімфатичних шляхах при їх підшкірному введенні [Хромов О., 1998] визначила доцільність використання цього шляху введення. Підшкірне і внутрішньовенне введення ФХЛ тваринам вже через дві години призводило до значного збільшення швидкості відтоку лімфи з грудної лімфатичної протоки: відповідно на 92 і 71 %, Р < 0,001. Найбільше підвищення швидкості відтоку лімфи спостерігалося через шість годин після введення ФХЛ. Загальна тривалість лімфостимулюючого ефекту залежала від шляху введення ФХЛ і становила при підшкірному введенні більше 24, а при внутрішньовенному - 12 годин (рис. 9). Отримані дані свідчать про значні детоксикуючі властивості ФХЛ при різних патологічних процесах, патогенез яких у значній мірі пов'язаний з розвитком синдрому ендогенної інтоксикації. У реалізації цього ефекту має значення здатність ФХЛ чинити стимулюючу дію на утворення лімфи, оскільки при цьому відбувається елімінація "токсинів" з тканин у кров.

Кардіопротекторна та антиаритмічна дія фосфатидилхолінових ліпосом, що містять кверцетин. Дослідження мембранних механізмів розвитку захворювань серця показало, що однією з найважливіших ланок патогенезу є активація так званих "фосфоліпідних" ферментів і, зокрема, фосфоліпаз і ліпоксигеназ. Особливий інтерес представляє розробка методів інгібування мембранних ферментів і відновлення функціональної активності клітинних мембран, що забезпечують нормальне функціонування кардіоміоцитів. Серед речовин, які викликають фермент-інгібуючі ефекти, особливу увагу привертають біофлавоноїди, зокрема, кверцетин, що чинить виражену гальмівну дію на активність ліпоксигенази та деяких інших ферментів. Крім того, ця речовина є потужним антиоксидантом. У зв'язку з цим представлялася доцільною спроба створення препарату, який поєднує властивості ФХЛ і кверцетину. Для цього були отримані фофатидилхолінові ліпосоми, що містять кверцетин у співвідношенні 1:50 (кверцетин:ліпід). Регіонарна гостра ішемія реперфузія міокарда (рГІМ). Внутрішньовенне введення фосфатидилхолінових ліпосом, що містять кверцетин (Фхл-Кв), у дозі 50 мг/кг (за ліпідом) безпосередньо перед відновленням кровотоку в оклюдованій гілці вінцевої артерії не супроводжувалося змінами кардіо- і гемодинаміки у експериментальних тварин. Значними були розбіжності у змінах прямого і ретроградного коронарного кровотоку в зоні ризику. Як видно з рисунка 10, наприкінці періоду ішемії КК істотно не відрізнявся у тварин обох груп, але наприкінці реперфузії виявлялася значна різниця: в контрольних дослідах КК був більше ніж в два рази нижчим, а коронарний опір - вдвічі вищим порівняно з дослідною групою. Зменшення ретроградного кровотоку у "нелікованих" тварин було втричі більшим, ніж у "лікованих" тварин. Введення Фхл-кв призводило до досить чіткої нормалізації ритму серцевих скорочень як при ішемії, так і в реперфузійний період. Рівень лейкотрієнів C4 і E4 у ретроградному потоці коронарної крові за годину ішемії зростав удвічі, а за годину реперфузії - втричі порівняно з початковими величинами.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Синтез простацикліну не змінювався. Разом з цими процесами в реперфузійний період відбувалося збільшення активності процесів вільно-радикального окислення. Про це свідчило посилення більше ніж в 1,5 рази Н₂О₂-індукованої хемолюмінісценції. Внутрішньовенне введення Фхл-кв попереджувало збільшення рівня лейкотрієнів. При цьому синтез простацикліну на 60 хв не відрізнявся від вихідних величин, що вказувало на достатню специфічність дії. Виразність Н₂О₂-індукованої хемолюмінісценції крові "лікованих" тварин наприкінці періоду реперфузії була на 40 % менше, ніж у "нелікованих" собак. Як видно з даних, наведених на рис. 11, розмір зони некрозу міокарда був в два рази меншим, ніж у "нелікованих" тварин. Співвідношення площі інфаркту до площі ризику було більше ніж в три рази меншим у "лікованих" тварин. Є підстави вважати, що відмінності у величині некротичного ураження міокарда певною мірою обумовлюються різною виразністю порушень кровообігу в період реперфузії, що може бути пов'язано з пошкодженням ендотелію коронарних судин. На користь такої думки непрямо вказує підвищений тонус колатеральних судин у басейні катетеризованої гілки коронарної артерії, про що свідчить показник ОКС_РЕТР, який перевищує свою початкову величину більш ніж в 2 рази.

Антиаритмічна дія Фхл-кв. До пошкодження клітин міокарда протягом реперфузії призводять багато процесів. Одним з основних компонентів цього каскаду подій може бути утворення дуже активного і досить довго живучого оксиданту пероксинітриту (ПОН), який має здатність ініціювати перекисне окислення ліпідів. Основною причиною токсичності ПОН є його відносна стабільність як аніону.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ізольовані серця щурів, перфузовані при постійній протоці. Додавання ПОН до перфузованого розчину, що омиває серце щура, дозволяло відтворити погіршення функціонального стану ізольованого серця, характерне для реперфузійного періоду. Введення ПОН (1,7 мкмоль/л) призводило до достовірного зниження КПТ з 62,5 2,5 до 51,4 3,1 мм рт. ст. і Рлш з 81,0 3,9 до 60,35 5,4 мм рт. ст.; Р < 0,05 і Р < 0,01 відповідно. Водночас з цим виникали порушення ритму серцевих скорочень, які проявлялися у вигляді тахиаритмії та поодиноких екстрасистол (рис. 12.А). Попередня перфузія ізольованого серця розчином, що містить ФХЛ-Кв, попереджувала виникнення порушень ритму серцевих скорочень (рис. 12.Б).

Експерименти з реєстрацією скорочень ізольованих папілярних м'язів щурів. У папілярному м'язі при постійній електричній стимуляції ПОН викликав достовірні залежні від дози двофазні зміни, що швидко розвивалися, і появу одного або більше скорочень, не пов'язаних із заданим ритмом. Тобто виникала ситуація, що нагадує появу ектопічного вогнища збудження в цілісному організмі. Для розуміння клітинних механізмів, за допомогою яких ПОН впливає на скоротливість тканини міокарда, було перевірено дію речовин, що змінюють проникність плазматичних мембран для основних іонів: Са²⁺, К⁺, Na⁺. Присутність у буферному розчині блокатора кальцієвих каналів верапамілу (10 мкмоль/л) не впливала на розвиток аритмії. Інгібітор Na-K-АТФ-ази оуабаїн (0,1 мкмоль/л) посилював появу аритмій. У цьому випадку перший збій ритму виникав незабаром після початку застосування ПОН через 31,2 3,9 с, тобто значно раніше, ніж за відсутності оуабаїну (через 186 42 с, Р < 0,01). Рутеній червоний - інгібітор транспорту кальцію в мітохондріях - не впливав на викликані ПОН аритмії. Блокатор натрієвих каналів тетродотоксин і активатор калієвих каналів нікорандил при додаванні в омиваючий розчин перед введенням ПОН дозволяли відстрочити або навіть попередити розвиток аритмій протягом 31,4 4,2 хв, P < 0,05). Додавання до перфузійного розчину Фхл-кв відразу після введення ПОН дозволяло запобігти розвитку аритмії та відновити скоротливу активність папілярного м'яза щура.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідження в умовах in vivo. При внутрішньовенному введенні щурам ПОН (1 ммоль/кг) виникали порушення серцевого ритму: тахиаритмії та групові шлуночкові екстрасистоли. Індекс скоротливості зменшувався на 28 % (P < 0,05). Вслід за цим знижувався тиск як у порожнині лівого шлуночка, так і в аорті відповідно на 25 і 23 %, P < 0,01. Через 20 хв після введення ПОН відбувалось відновлення нормального ритму скорочень і тиску крові. Фхл-кв у залежності від часу введення або практично повністю попереджував, або у значній мірі коригував порушення серцевого ритму (рис. 13). Отримані дані дозволяють припустити, що кардіоміоцити мають значну чутливість до дії ПОН. Аритмогенну активність ПОН як в умовах in vitro, так і in vivo вдається ефективно подавити за допомогою Фхл-кв. Включення у ліпосоми кверцетину не тільки зберігає протигіпоксичниий та антиоксидантний ефекти ФХЛ, але й призводить до селективного зниження утворення лейкотрієнів, а також посилює їх антиаритмічну дію. Здатність Фхл-кв відновлювати скоротливу функцію міокарда може обумовлюватися, принаймні, двома причинами: відновленням пошкоджених плазматичних мембран і декомпозицією ПОН. З практичної точки зору Фхл-кв, завдяки здатності відновлювати скоротливу функцію серця при ішемії/реперфузії, можна розглядати як засіб для лікування порушень діяльності серця при реперфузії.

Наведені факти підкреслюють очевидність більшої значущості мембранопатій, порушень енергозабезпечення при розвитку критичних станів, а одним з найбільш важливих механізмів ушкодження клітин в умовах гіпоксії та реперфузії ішемізованих тканин є активація процесів перекисного окислення ліпідів. Іншими словами, виникає питання про необхідність проведення системної фармакологічної корекції функцій ефекторних елементів серцево-судинної системи. Під цим мається на увазі фармакологічний вплив, що призводить до одночасного відновлення й підтримки функціональної активності плазматичних мембран міо- та ендотеліоцитів. ліпосома фосфатидилхоліновий серцевий судинний

Застосування ліпосомальних препаратів дає можливість одночасної цілеспрямованої та патогенетично обґрунтованої дії на провідні механізми розвитку критичних станів.

Сукупність матеріалів, представлених у цій роботі, вказує на здатність фосфатидилхолінових ліпосом впливати на основні ланки патогенезу критичних станів, підвищуючи оксигенацію тканин, пригнічуючи надлишкове перекисне окислення ліпідів, зменшуючи накопичення в крові токсичних продуктів метаболізму, тим самим, відновлюючи функціональну повноцінність плазматичних мембран, у тому числі і ендотелію. Результатом такої комплексної дії являється усунення гіпоксії тканин, обмеження процесів перекисного окислення ліпідів, ендотеліо-, вазо-, і кардіопротекція, що призводить до нормалізації параметрів системного кровообігу. При цьому фосфатидилхолінові ліпосоми не порушують функціональну активність органів і систем здорового організму і не викликають побічних реакцій.

ВИСНОВКИ

Дисертація присвячена експериментальному вивченню фармакологічних властивостей фосфатидилхолінових ліпосом та можливості їх використання у лікуванні критичних станів. Дослідження були проведені на тваринах з різними патологічними процесами, що моделювались: гіпоксична гіпоксія, гостра ішемія та реперфузія міокарда, бактеріальний шок, синдром тривалого роздавлювання, гостра масивна крововтрата, іммобілізаційний стрес. Вибір моделей визначався наявністю загального ланцюжка патогенезу - тканинної гіпоксії. Була доведена принципова можливість універсальної корекції порушених функцій ефекторних елементів серцево-судинної системи при критичних станах за допомогою фосфатидилхолінових ліпосом.

1. Фармакологічна дія ліпосом при гіпоксичній гіпоксії залежить від їх фосфоліпідного складу та структурної організації фосфоліпіду. Сполучену протигіпоксичну та антиоксидантну активність мають лише малі моноламелярні ліпосоми на основі яєчного фосфатидилхоліну.

2. Величини ЕС₅₀ фосфатидилхолінових ліпосом для різних процесів знаходяться в діапазоні від 6,5 до 17,2 мг/кг; терапевтичну дію фосфатидилхолінові ліпосоми чинять у дозах від 25 до 100 мг/кг, подальше збільшення дози не призводить до збільшення ефекту.

3. Фосфатидилхолінові ліпосоми при однократному внутрішньовенному введенні здоровим тваринам у дозах від 20 до 50 мг/кг не впливають на параметри зовнішнього дихання, газообміну, кардіо- та гемодинаміки у великому і малому колах кровообігу.

4. Застосування фосфатидилхолінових ліпосом у дозах від 30 до 50 мг/кг дозволяє в експерименті усунути на 50 % тканинну гіпоксію при гіпоксичній гіпоксії, гострій масивній крововтраті, гострій ішемії/реперфузії міокарда, бактеріальному шоку та зменшити майже вдвічі накопичення в тканинах продуктів перекисного окислення ліпідів при гіпоксичній гіпоксії, гострій масивній крововтраті, гострій ішемії/реперфузії міокарда, бактеріальному шоку, іммобілізаційному стресі.

5. Введення фосфатидилхолінових ліпосом у дозі 50 мг/кг сприяє відновленню (до 95 % від нормального рівня) скорочувальної функції серця, яка пригнічується при гострій ішемії/реперфузії міокарда, бактеріальному шоку, синдромі тривалого роздавлювання, та дозволяє усунути декомпенсовані порушення насосної функції серця при цих патологічних процесах.

6. Фосфатидилхолінові ліпосоми при іммобілізаційному стресі сприяють повному збереженню рівня макроергічних сполук у кардіоміоцитах, що позитивно позначається на електричній стабільності серця та призводить до нормалізації порогу фібриляції.

7. Застосування фосфатидилхолінових ліпосом у дозі 50 мг/кг дозволяє у значній мірі усунути порушення ритму серцевих скорочень та запобігти появі екстрасистол у ранньому реперфузійному періоді при гострій ішемії/реперфузії міокарда.

8. Фосфатидилхолінові ліпосоми дозволяють зменшити вазоконстрикцію в судинах великого кола кровообігу при гострій масивній крововтраті (на 30 %), у термінальному періоді бактеріального шоку (на 15 %), синдромі тривалого роздавлювання (на 70 %) та у судинах малого кола кровообігу при гіпоксичній гіпоксії (на 25 %), гострій ішемії/реперфузії міокарда (на 30 %), і, тим самим, практично нормалізувати рівень артеріального тиску.

9. Використання фосфатидилхолінових ліпосом дозволяє відновити ендотелій-залежну компоненту регуляції тонусу резистивних судин, що проявляється у появі пригніченого при бактеріальному шоку ацетилхолін-індукованого розслаблення та збереженні у повному об'ємі реакції реактивної гіперемії при оклюзії вінцевої артерії.

10. Застосування фосфатидилхолінових ліпосом дозволяє у значній мірі зменшити прояви ендотоксемії, характерної для синдрому тривалого роздавлювання, на 50 %, бактеріального шоку - на 50 %, гострої ішемії/реперфузії міокарда - на 28 %, і, тим самим, вплинути на один із механізмів розвитку артеріальної гіпотензії при критичних станах.

11. Введення в структуру фосфатидилхолінових ліпосом біофлавоноїду кверцетину сприяє пригніченню на 45 % надлишкового синтезу лейкотрієнів та не впливає на синтез простацикліну при гострій ішемії та реперфузії міокарда, що посилює їх кардіопротекторну й антиаритмічну дію.

12. Фармакологічна дія фосфатидилхолінових ліпосом при критичних станах полягає в системній корекції функцій ефекторних елементів серцево-судинної системи. Це дозволяє рекомендувати використання лікарських засобів на основі малих моноламілярних ліпосом із яєчного фосфатидилхоліну (як метаболічної терапії) для корекції порушень кровообігу при критичних станах, що супроводжуються гіпоксією, кардіоваскулярними розладами, ендотоксемією та проявляються в артеріальній гіпотензії.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Хромов А. С. Некоторые механизмы недостаточности кровообращения при септическом шоке / А. С.Хромов, В. Ф. Сагач, А. В. Дмитриева, Л. Б. Доломан // Физиологический журнал. - 1990. - Т. 36, № 6. - С. 13 - 17.

2. Предупреждение постишемических повреждений миокарда с помощью липосом / А. С. Хромов, А. В. Стефанов, А. В. Жукова [и др.] // Бюлл. эксперим. биол. и медицины. - 1992. - Т. 113, № 6. - С. 590 - 593.

3. Хромов О. С. Використання лецитінових ліпосом для попередження порушень серцевої деяльности при розвітку гнійнії інфекціїї / О. С. Хромов, О. В. Стефанов, А. В. Жукова, Л. Б. Доломан // Ліки. - 1995. - № 4. - С. 35 - 38.

4. Хромов О. С. Коррекція за допомогою ліпосом (ліпіну) порушень центральної гемодинаміки у щурів під час геморагічного шоку / О. С. Хромов, О. В. Стефанов, В. П. Пожаров // Ліки. - 1995. - № 4. - С.54 - 60.

5. Вплив ліпосомальної форми кверцетіну на зміни гемодинаміки, кардіодинаміки та коронарного кровообигу при ішемії та реперфузії міокарда / О. О. Мойбенко, О. В. Стефанов, О. С. Хромов [та ін.] // Ліки. - 1995. - № 4. - С.95 - 103.

6. Применение липина в лечении экспериментального пародонтита у крыс / А. В. Стефанов, Н. Ф. Данилевский, А. С. Хромов [и др.] // Вісник стоматології. - 1996. - № 5. - С. 352 - 357.

7. Хромов О. C. Морфофункціональна характеристика реперфузій ушкоджень міокарда та їх попередження за допомогою фосфатидилхолінових лііпосом / О. С., О. В. Стефанов, О. А. Писарєв, М. Ф. Соколов // Ліки. - 1997. - № 4. - С. 26 - 31.

8. Хромов О. С. Вивчення механизмів лімфостимулюючої дії ліпосом / О. С. Хромов // Фізіологічний журнал. - 1998. - Т. 44, № 5 - 6. - С. 49 - 58.

9. Хромов О. С. Влив Ліпіну на зміни системного кровообігу у спонтанно-гіпертензивних щурів / О. С. Хромов // Ліки. - 2000. - № 3 - 4. - С. 30 - 36.

10. Arrhythmogenic Peroxynitrite-Induced Alterations in Mammalian Heart Contractility and Its Prevention with Quercetine-Filled Liposomes / A. Soloviev, A. Stefanov, A. Khromov [еt all.] // Cardiovascular Toxicology - 2002. - V. 2, № 2. - P. 129 - 140.

11. Хромов О. С. Скорочувальна функція судин при артеріальній гіпертензії різного генезу та її корекція за допомогою фосфатидилхолінових ліпосом / А. І. Соловйов, С. М. Тишкін, О. С. Хромов, О. В. Стефанов // Фізіологічний журнал. - 2002. - Т. 48, № 6. - С.10 - 16.

12. Saline containing phosphatidylcholine liposomes possess the ability to restore endothelial function damaged resulting from -irradiation / A. Soloviev, А. Stefanov, A. Khromov [еt al.] // J. Physiol. Pharmacol. - 2002. - V. 53, № 3. - P.74 - 81.

13. Хромов О. С. Усунення важких порушень кровообігу за допомогою ліпіну у тварин з моделлю септичного шоку / О. С. Хромов, І. В. Іванова, О. В. Стефанов // Ліки. - 2004. - № 3 - 4. - С. 63 - 68.

14. Effects of high-altitude hypoxia on the content of nitric monoxide in human blood / L. B. Doloman, A. V. Kotsuruba, A. S. Khromov, V. F. Sagach // Hypoxia Medical. - 2004. - № 3 - 4. - р. 56 - 58.

15. Хромов О. С. Блокада синтезу оксиду азоту не попереджує розвиток резистентної гіпотонії та загибелі щурів при бактеріальному шоку / О. С. Хромов, І. В. Іванова, О. В. Стефанов // Фізіологічний журнал. - 2005. - Т. 51, № 3. - С. 42 - 51.

16. Хромов А. С. Механизмы развития и роль антиоксидантных и антигипоксантных препаратов в профилактике и лечении артериальной гипертензии / А. С. Хромов, Н. В. Добреля // Гипоксия, автоматизированный анализ гипоксических состояний [сб. научн. трудов / ред. А. З. Колчинская]. - Москва-Нальчик : 2005. - Т. 2. - С. 99 - 108.

17. Khromov A. Correction of circulatory and metabolic disorders by phosphatidilcholine liposomes in rats with hemorrhagic shock / A. Khromov, A. Stefanov // Hypoxia Medical. - 2005. - V. 13, № 1-2. - P. 10 - 14.

18. Хромов О. С. Корекція ендотоксемії при критичних станах в експерименті за допомогою ліпосом / О. С. Хромов, А. В. Жукова, О. В. Стефанов // Ліки. - 2005. - № 1 - 2. - С. 22 - 26.

19. Хромов О. С. Експериментальне обґрунтування застосування фосфатидилхолінових ліпосом в медицині / О. С. Хромов. А. І. Соловйов // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2008. - № 4 - 5. - С. 88 - 98.

20. Хромов О. С. Механізм розвитку гіпоксичної легеневої гіпертензії та її фармакологічна корекція / Є. В. Стрєлков, О. С. Хромов // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2009- № 4 (11). - С. 20 - 25.

21. Хромов О. С. Вплив фосфатидилхолінових ліпосом на розвиток порушень серцевого ритму / О. С. Хромов, О. В. Богатирьова // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2009- № 6 (13). - С. 20 - 27.

22. Стрєлков Є. В. Гіпоксична легенева гіпертензія: роль фосфатидилхолін-специфічної фосфоліпази С / Є. В. Стрєлков, О. С. Хромов // Фізіологічний журнал. - 2009. - Т. 55, № 6. - С. 63 - 68.

23. Хромов О. С. Протигіпоксична та антиоксидантна дія різних фосфоліпідів у ліпосомальній формі / О. С. Хромов, О. В. Стефанов // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2010 - № 5 (18). - С. 24 - 32.

24. Хромов О. С. Моделювання ендотоксичного та септичного шоку у гризунів : методичні рекомендації / О. С. Хромов, А. І. Соловйов, О. В. Стефанов. - Київ, 2001. - 20 с.

25. Пат. 76393 Україна, МПК А61К 9/127 А61К 31/353 А61К 47/44 А61Р 31/00 А61Р 35/00 А61Р 39/06 Спосіб отримання ліпосомального засобу, що містить кверцетин / Стефанов О.В., Григор'єва Г.С., Соловйов А.І., Пасечнікова Н. В., Хромов О. С., Конахович Н.Ф., Краснопольский Ю.Л.; заявник і патентовласник: Інститут фармакології та токсикології АМН України. - № а 2006 04675; заяв. 27.04.2006 ; опубл. 17.07.2006, Бюл. № 7.

26. Деклараційний пат. 52449 А Україна, 7 А61К 9/127 А61К 35/54 Cпосіб лікування артеріальної гіпертензії в експеріменті / Соловйов А.І., Стефанов О.В., Хромов О. С., Тишкін С. М.; заявник і патентовласник: Інститут фармакології та токсикології АМН України. - № 2002054149; заяв. 21.05.2002 ; опубл. 16.12.2002, Бюл. № 12.

27. Загальна характеристика клінічної дії фосфоліпідного препарату ліпін / І. В. Літус, О. В. Стефанов, О. С. Хромов [та ін.] // Мат. ІV конгресу світової федерації українських лікарських товариств : Харків, 9 - 14 серпня 1992. - Харків: 1992 р. - с. 116.

28. Хромов А. С. Коррекция нарушений центральной гемодинамики при острой массивной кровопотере с помощью лецитиновых липосом / А. С. Хромов // матеріали наукової конференції ["Школа академіка О. І. Черкеса: ідеї, розвиток, перспекиви"], (Київ, 3 - 5 травня 1994). - Київ: 1994 р. - С. 42 - 43.

29. Khromov A. S. Prevention of circulation damages by lecithine liposomes in dog heart during reperfusion period / A. V. Stefanov, A. S. Khromov // Abstr. Int. Conf. “Mediators in cardiovasc. system - Regional ischemia”, Malta, 1994, V.1. - Р. S 28.

30. Хромов О. С. Вплив ліпіну на структуру міокарду при його ішемії та реперфузії / О. С. Хромов, О. А. Пісарев, О. І. Ткачук // матеріали Першого національного з'їзду фармакологів України ["Сучасні проблеми фармакології"], (Полтава, 3 - 5 жовтня 1995). - Київ: 1995 р. - С. 178.

31. Хромов О. С. Ліпін як засіб вибору при корекції гострої кровоутрати / О. С. Хромов // матеріали Першого національного з'їзду фармакологів України ["Сучасні проблеми фармакології"], (Полтава, 3 - 5 жовтня 1995). - Київ: 1995 р. - С. 178.

32. Хромов А. С. NO на терминальной стадии септического шока / А. С. Хромов, И. В. Моссе // Роль монооксида азота в процессах жизнедеятельности / [сб. научн. трудов / ред. Гурин В. Н., Кульчицкий В. А., Чумак А. Г.]. - Минск : Полибиг, 1998. - С. 237 - 240.

33. Хромов А. С. Влияние липосомального кверцетина на течение острого инфаркта миокарда в эксперименте / А. С. Хромов // Роль нейромедиаторов и регуляторных пептидов в процессах жизнедеятельности [сб. научн. трудов / ред. Гурин В. Н., Кульчицкий В. А., Чумак А. Г.]. - Минск : Полибиг, 1999. - С.353 - 355.

34. Khromov A. S. Effect of Phosphatidylcholine Liposomes (PCL) on central Hemodynamics in Spontaneously Hypertensive Rat / A. S. Khromov, A. I. Soloviev // Abst. of First International Congress on Hypertension ["From Physiology to treatment"], (Fes, Morocco, 28 - 30 October 1999). - Fes, Morocco: 1999. - P. 90 - 91.

35. Липосомальная форма кверцетина как новое средство лечения острой ишемии миокарда / А. С. Хромов, А. И. Соловьев, А. В. Паршиков [и др.] // Материалы семинара "Поиск и разработка сердечно-сосудистых средств" (Алушта, 27 - 30 мая 2001 г. / НАН Украины, Координационный Совет отд. химии НАН Украины. - Алушта: 2001. - С. 38 - 40.

36. Хромов О. С. Роль блокади вивільнення оксиду азоту в розвитку декомпенсованих порушень кровообігу при септичному шоку / О. С. Хромов, О. В. Стефанов // матеріали ІІ Національного з'їзду фармакологів України ["Фармакологія 2001 - крок у майбутнє"], (Дніпропетровськ, 1 - 4 жовтня 2001). - Дніпропетровськ: 2001 р. - С. 265.

37. Хромов А. С. Индуцированные пероксинитритом аритмии и их предупреждение с помощью липосомального кверцетина / А. С. Хромов, А. И. Соловьев, А. В. Паршиков, А. В. Стефанов // Функциональная роль монооксида азота и пуринов [сб. научн. трудов / ред. Гурин В. Н. ]. - Минск : Бизнесофсет, 2001. - С. 188 - 191.

38. Хромов А. С. Фосфатидилхолиновые липосомы (ФХЛ) восстанавливают нормальную оксигенацию тканей у спонтанно гипертензивных крыс (СГК) / А. С. Хромов // Abst. оf Astroeco - 2002 ["Current Status and Prospects of Intesnational Research in Observational Astronomy, Ecology and Extreme Physiology in the Elbrus Region"], (Terskol, Russia, 12 - 16 August 2002). - Київ: 2002. - P. 133.

39. Хромов А. С. Фосфатидилхолиновые липосомы предупреждают увеличение артериального давления у облученных крыс / А. С. Хромов, Н. В. Добреля, Е. В. Стрєлков // Тез. докл. Российской научной конференции ["Медико-биологические проблемы противолучевой и противохимической защиты"], (Санкт-Петербург, 20 - 21 мая 2004). - Санкт-Петербург: 2004 р. - С. 269 - 270.

40. Аритмогенное действие пероксинитрита и его коррекция с помощью липосомального кверцетина / А. С. Хромов, А. И. Соловьев, А. В. Стефанов [и др.] // Гипоксия, автоматизированный анализ гипоксических состояний [сб. научн. трудов / ред. А. З. Колчинская]. - Москва-Нальчик : 2005. - Т. 2. - С. 108 - 113.

41. Khromov A. S. Adaptation to High-Altittudee Hypoxia Strengthens and Prolongs Vasodilatory reaction to NO-Donor in Hypertensive Patients / L. B. Doloman, A. S. Khromov, S. V. Bekuzarova, V. F. Sagach // Abstr. VIII Word Congress International Society for Adaptive Medicine (Moscow, 21 - 24 June 2006). - Moscow, 2006. - P. 166.

42. Хромов А. С. Фармакологическое обоснование применения фосфатидилхолиновых липосом для коррекции нарушений кровообращения при заболеваниях, сопровождающихся артериальной гипо- и гипертензией / А. С. Хромов // матеріали ІІІ Національного з'їзду фармакологів України ["Фармакологія 2006 - крок у майбутнє"], (Одеса, 17 - 20 жовтня 2006). - Одеса: 2006 р. - С. 184.

43. Хромов О. С. Влив нітро-L-аргініну та S-метилтіоізосечовини на тиск у малому колі кровообігу щурів / Є. В. Стрєлков, О. С. Хромов // матеріали ІІІ Національного з'їзду фармакологів України ["Фармакологія 2006 - крок у майбутнє"], (Одеса, 17 - 20 жовтня 2006). - Одеса: 2006 р. - С. 167 - 168.

44. Хромов О. С.Влияние фосфатидилхолиновых липосом на давление крови в правом желудочке при гипоксической гипоксии / Е. В. Стрелков, А. С. Хромов // материалы Международной конференции ["Высокогорная гипоксия и геном"], (Терскол, РФ, 2008). : Фізіологічний журнал. - 2008. - Т. 54, № 4. - С. 90 - 91.

45. Хромов О. С.Гипоксическая констрикция легочного ствола: роль оксида азота / Е. В. Стрелков, А. С. Хромов // Патологія. - 2008. - Т. 5, № 2. - С. 48.

АНОТАЦІЯ

Хромов О.С. Експериментальне обґрунтування застосування фосфатидилхолінових ліпосом для корекції порушень кровообігу при критичних станах - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора медичних наук за фахом 14.03.05 - фармакологія. - ДУ "Інститут фармакології та токсикології АМН України", Київ, 2011.

Дисертація присвячена експериментальному обґрунтуванню доцільності застосування фосфатидилхолінових ліпосом для корекції порушень кровообігу при критичних станах, що супроводжуються гіпоксією, кардіоваскулярними розладами, ендотоксемією та проявляються в артеріальній гіпотензії.

Встановлено, що тільки ліпосоми з яєчного фосфатидилхоліну чинять протигіпоксичну та антиоксидантну дію. При гострій масивній крововтраті ФХЛ сприяють нормалізації кровообігу і попереджують розвиток централізації кровообігу. ФХЛ запобігають порушенням функцій серця і розвитку гіпотензії при септичному шоку. При ішемії та реперфузії міокарда ФХЛ викликають кардіопротекторний і антиаритмічний ефект. ФХЛ нормалізують енергетичний метаболізм кардіоміоцитів і електричну стабільність міокарда. При синдромі ендогенної інтоксикації ФХЛ забезпечують детоксикацію. Показана участь пероксинітриту в аритмогенезі внаслідок зміни фосфоліпідного оточення іонних каналів у мембрані. Вперше продемонстрована кардіопротекторна дія ФХЛ з кверцетином при ішемії та реперфузії міокарда. Встановлені загальні механізми розвитку критичних станів дозволяють обґрунтувати доцільність системної фармакологічної корекції функцій ефекторних елементів серцево-судинної системи за допомогою фосфатидилхолінових ліпосом.

Ключові слова: фосфатидилхолінові ліпосоми (ФХЛ), критичні стани, кардіо- і гемодинаміка, гіпоксія, гіпотензія, ендотоксемія, кверцетин.

АННОТАЦИЯ

Хромов А.С. Экспериментальное обоснование применения фосфатидилхолиновых липосом для коррекции нарушений кровообращения при критических состояниях - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.03.05 - фармакология. - ГУ "Институт фармакологии и токсикологии АМН Украины", Киев, 2011.

Диссертация посвящена экспериментальному обоснованию применения фосфатидилхолиновых липосом для коррекции нарушений кровообращения при критических состояниях, сопровождающихся гипоксией, эндотоксемией, эндотелиальной и кардиоваскулярной дисфункцией. Исследования были проведены на следующих моделях патологических процессов: гипоксическая гипоксия, острая массивная кровопотеря, септический шок, острая ишемия и реперфузия миокарда, иммобилизационный стресс, синдром длительного раздавливания. Выбор моделей определялся ключевой ролью тканевой гипоксии в патогенезе этих процессов.

Была показана взаимосвязь между химическим составом, структурной формой фосфолипидов и наличием у них фармакологической активности. Установлено, что только липосомы из яичного фосфатидилхолина (ФХЛ) оказывают достоверное влияние на параметры дыхания и газообмен у экспериментальных животных, увеличивают устойчивость организма к гипоксии различной этиологии, оказывают сочетанное противогипоксическое и антиоксидантное действие. При острой массивной кровопотере добавление ФХЛ в трансфузионную среду способствует нормализации системного кровообращения и предупреждает развитие синдрома "централизации кровообращения". При бактериальном шоке ФХЛ предупреждают возникновение нарушений насосной и сократительной функций сердца. Более того, при применении ФХЛ не развивается резистентная гипотония, что связано с нормализацией сократительной активности сосудистых гладких мышц при септическом шоке. Впервые показан кардиопротекторный эффект ФХЛ при острой ишемии/реперфузии миокарда и их антиаритмическая активность в реперфузионном периоде. Выявлено нормализующее влияние ФХЛ на электрическую стабильность миокарда при иммобилизационном стрессе. Установлено, что ФХЛ оказывают детоксицирующее действие при синдроме эндогенной интоксикации различного генеза. Впервые продемонстрирована стимуляция оттока лимфы из грудного лимфатического протока при внутривенном введении ФХЛ. Показана роль пероксинитрита в аритмогенезе. Доказано, что аритмогенное действие пероксинитрита обусловлено изменением фосфолипидного окружения ионных каналов в плазматической мембране. Впервые изучено влияние фосфатидилхолиновых липосом, содержащих кверцетин, на системное кровообращение и продемонстрировано их кардиопротекторное действие при острой ишемии и реперфузии миокарда. Теоретически обоснована целесообразность фармакологической коррекции функций эффекторных элементов сердечно-сосудистой системы с помощью природного фосфолипида и впервые экспериментально подтверждена способность ФХЛ нормализовать функциональную активность плазматических мембран при критических состояниях.

Результаты проведенных исследований демонстрируют взаимосвязь между структурной формой, химическим составом и наличием фармакологической активности у наиболее распространенных в организме млекопитающих фосфолипидов и раскрывают новые проявления фармакологического действия "пустых" фосфатидилхолиновых липосом. Установлены основные закономерности развития критических состояний, фармакологическое воздействие на которые позволяет либо предупреждать развитие этих нарушений, либо в значительной степени уменьшать их проявления. Показано, что фармакологические эффекты "пустых" фосфатидилхолиновых липосом проявляются только в условиях модельных патологических процессов и не выявляются при их введении интактным животным. Результаты изучения зависимости "доза-эффект" позволяют уточнить условия и эффективность применения ФХЛ в практическом здравоохранении. Установленные общие механизмы развития критических состояний позволяют обосновать целесообразность системной фармакологической коррекции функций сердечно-сосудистой системы как основной мишени лечебного воздействия, в основе которого может лежать использование фосфатидилхолиновых липосом. Фармакологические свойства ФХЛ позволяют практически полностью нормализовать насосную и сократительную функцию миокарда при его острой ишемии и реперфузии, устранить "резистентную" гипотонию при бактериальном шоке, уменьшить проявления легочной гипертензии, стабилизировать параметры системного кровообращения при ишемии/реперфузии миокарда геморрагическом шоке. Указанные фармакологические эффекты проявляются в почти полном восстановлении нормального кислородного баланса тканей организма. Выявленное детоксицирующее действие "пустых" фосфатидилхолиновых липосом в сочетании со стимуляцией оттока лимфы и вазопротекторным влиянием открывает новые перспективы в лечении заболеваний, связанных с патологией как кровеносных, так лимфатических сосудов. Введение в состав фосфатидилхолиновых липосом биофлавоноида кверцетина привело к появлению нового фармакологического свойства: энзимингибирующей активности. Установление роли пероксинитрита в развитии постреперфузионных аритмий меняет взгляд на тактику медикаментозного ведения пациентов в первые часы реперфузионного периода. Включение в состав липосом кверцетина сделало их ловушкой для пероксинитрита, что усилило кардиопротекторное и антиаритмическое действие липосом.

Все это позволило рекомендовать использование "пустых" и "нагруженных" фосфатидилхолиновых липосом в клинической практике в качестве самостоятельного терапевтического средства для профилактики и лечения патологических процессов в органах сердечно-сосудистой системы, и послужило основой для разработки и регистрации таких препаратов как Липин и Липофлавон.

Ключевые слова: фосфатидилхолиновые липосомы (ФХЛ), критические состояния, кардио- и гемодинамика, гипотензия, гипоксия, эндотоксемия, кверцетин.

ANNOTATION

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

Размещено на Allbest.ru