Патологічна схильність до азартних ігор (клініка, терапія та реабілітація)

Метою психотерапевтичної складової комплексної системи лікування ПСАІ було відновлення психічного, фізичного, психологічного, сімейного й соціального статусу пацієнта із відмовою від азартних ігор. Відповідно до мети, психотерапія здійснювалась за двома напрямками.

Перший - заснований на основних принципах екзистенціальної психотерапії, де основна увага приділялася здатності людини пізнавати свій внутрішній мир, вільно вибирати свою долю, відповідальності, й екзистенціальній тривозі як основному мотивуючому фактору пошуку унікального змісту в «безглуздому» світі, самотності й відносинам з іншими, тимчасовості життя й проблемі смерті.

Другий напрямок психотерапії осіб з ПСАІ був спрямований на розв'язання питань їх трудової, професійної, сімейної реабілітації. Завданням даного напрямку було відновлення, корекція й формування нормативних особистісних і соціальних якостей хворих, повернення пацієнтів у родину й суспільство, формування у хворого нового стилю життя без азартних ігор, розуміння своїх цінностей і життєвих завдань на новому більш високому рівні, навчання техніці профілактики рецидивів.

Таким чином, враховуючи патогенетичні механізми виникнення ПСАІ, базовою у психотерапевтичному лікуванні визначено когнітивно-біхевіоральну з елементами сімейної психотерапії, з окремим акцентом на нівелювання «екзистенціального дефекту» із застосуванням екзистенційно-орієнтованих технік.

Екзистенціально-орієнтована психотерапія була націлена на наповнення екзистенційного вакууму пацієнта, усунення ірраціональних переконань суб'єкта, які були сформовані на тлі ПСАІ та підтримували процес руйнування особистості. Це реалізовувалось на засадах логотерапії В. Франкла, яка виходить з того, що основною рушійною силою людини є прагнення до пошуку й реалізації змісту свого життя, та включало роботу за техніками дерефлексії та парадоксальної інтенції.

Методи когнітивно-поведінкової терапії, застосовані у системі комплексного лікування, являли сполучення технік, які були націлені на зміну когнітивного функціонування й поведінки азартних гравців, що здійснювалось поетапно та послідовно. Спочатку проводилось з'ясування ситуацій високого ризику та внутрішніх і зовнішніх «пускових» механізмів, які спонукали до азартної гри, а потім проводилась робота з використання ефективних стратегій оволодіння. Також здійснювалось вироблення почуття впевненості в собі, формувались навички рішення проблем, соціальні навички, навички релаксації і запобігання рецидивів. Серед методик когнітивно-біхевіоральної психотерапії переважало використання іманжінальної десенситизації (A. Blaszczynski et al., 1983 - 1995), реструктуризації досвіду прийняття проблемних рішень, тренінгу соціальних навичків, навчання навичкам запобігання зривів (C. Sylvain et al., 1994 - 1997).

Власне, розроблений комплекс когнітивно-поведінкових психотерапевтичних заходів став сінергічним поєднанням наступних психотерапевтичних впливів, які були об'єднані загальною лікувальною метою, а саме:

- методики «віртуального руйнування ігрового образу» (за О. О. Магаліфом, 2006). На першому етапі лікування застосовувалась раціональна позитивна психотерапія, яка була спрямована на розкриття основних механізмів, які обумовлювали хаотичний спосіб життя гравця та прискорювали рецидив, в комбінації з антидепресантами (флюоксетін, паксіл, ціпраміл, саротен), атипичними нейролептиками (еглоніл) і транквілізаторами (феназепам), яка надалі переходила безпосередньо у віртуальне руйнування ігрового образу;

- модифікації стратегічної сімейної терапії (за В. В. Мадорським, В. А. Солдаткіним, 2006), яка також застосовувалася на тлі психофармакотерапії;

- групової психотерапії із клінічними рольовими іграми (за І. Д. Даренським, 2001 - 2008);

- сеансів формування умовно-рефлекторного та емоційно-стресового неприйняття місця, обстановки й інших атрибутів, пов'язаних із грою (за розробками наукової школи С. І. Табачнікова, 1989 - 2010).

В якості додаткових впливів використовували короткострокову психодінамічну психотерапію, яка була спрямована на роботу з образами й емоціями, а також із проблемами спілкування, оскільки адикти звичайно зазнавали значних труднощів у цих сферах. Психотерапевтична робота включала в себе проробку відносин пацієнтів до грошей як до символічного еталона різних аспектів їхньої самооцінки (В. В. Зайцев з співавт., 2000 - 2003).

У структурі психотерапевтичного процесу обов'язковим був психоосвітній курс занять за спеціально визначеною тематикою, а також фізичні вправи у вигляді тренувань у тренажерному залі 3 рази на тиждень.

На етапі підтримуючої терапії та соціальної реабілітації у пацієнтів ОГ для підвищення ефективності терапевтичного альянсу та профілактики нонкомплайєнсу, застосовувались інтернет-технології, зокрема, телемедичні технології мережевого спілкування у реальному часі - відеоконференції Skype, чат-режим, ICQ, тощо, орієнтовані, як на осіб з ПСАІ (телеконсультації, моніторинг), так і на їхніх родичів (інструктаж, дистанційне навчання). Це дозволило у більшості випадків (81,5%) підтримувати високий рівень комплайєнсу та прихильності до терапії у хворих та їх найближчого оточення.

Серед пацієнтів КГ нонкомплайєнс був встановлений у 78,3% пацієнтів: нульовий його тип (пацієнт в цілому дотримувався режиму психофармакотерапії або психотерапевтичного сеттінгу, проте інколи спостерігались випадкові пропуски прийому ліків, які істотно не впливали на його психосоматичний стан) був виявлений у 61,7% КГ А та 63,6% КГ Б; ранній тип (хворий повністю відмовлявся від лікування та від самого початку амбулаторного періоду припиняв прийом ліків або порушував психотерапевтичний сеттінг) був характерним для 10,8% КГ А та 10,0% КГ Б; пізній тип нонкомплайєнсу (припинення прийому ліків або психотерапії відбувалось на відносно віддалених (більше чотирьох місяців) термінах підтримуючої терапії та соціальної реабілітації), мав місце у 13,3% КГ А та 8,2% КГ Б. Нами визначений четвертий тип нонкомплайєнсу, притаманний 14,2% КГ А та 18,2% КГ Б - змішаний (пацієнти самостійно змінювали дозу та/або вид препарату або призупиняли його прийом, демонструючи стійкий опір та/або порушення сеттінгу у психотерапевтичній взаємодії, аж до її припинення).

Приєднання до лікування пацієнтів КГ eHealth-технологій, особливо на протязі перших 3-х місяців від його початку, дозволило істотно нівелювати прояви нонкомплайєнсу та покращити прихильність до терапії у 75,0% КГ А та 78,2% КГ Б.

Аналіз ефективності впровадження комплексної системи лікування ПСАІ через 12 місяців від початку лікувальних заходів здійснювався за двома базовими показниками: наявності та ступеню вираженості афективної симптоматики та стійкості та тривалості ремісії ПСАІ. Верифікація психопатологічної симптоматики здійснювалась за допомогою шкали Гамільтона для оцінки депресії (НDRS) та шкали Гамільтона для оцінки тривоги (НАRS).

У пацієнтів ДГ, які отримували розроблений комплекс лікувальних заходів, показник рівня депресії за тяжкістю депресивного синдрому за об'єктивним критерієм оцінки виявився значно нижчим як у баловому, так й у відсотковому еквіваленті. Так, відсутність депресії у осіб ДГ склала 77,4%, у КГ(А) ? 34,2%, у КГ(Б) - 10,0% (p<0,05). Виявлена депресія на рівні малого депресивного епізоду, відповідно, склала: 18,1%, 63,3%, 46,4% (p<0,05). Депресія на рівні тяжкого депресивного епізоду, відповідно, склала: 4,5%, 2,5%, 43,6% (p<0,05).

У пацієнтів ДГ спостерігалось достовірне нівелювання клінічних симптомів, а саме: пригнічного настрою, почуття втоми, безперспективності, дратівливість, безсоння, ангедонії, зниження лібідо, метушливості. У осіб КГ нівелювання даних синдромів було частковим та нестійким. Треба зазначити, що у пацієнтів ДГ, де до початку лікування переважали депресивний настрій у вигляді почуття провини з ідеями самозвинувачення, суїцідальна налаштованість, безсоння, відсутність активності та ініціативи у бесіді, ажитація, у порівнянні із пацієнтами КГ(А) та КГ(Б) у яких на початку також були діагностовано дані симптоми, їх ступень тяжкості значно знизився, або дані симптоми не діагностувалися (p<0,05).

Вираженість тривожної симптоматики за об'єктивним критерієм оцінки у пацієнтів ДГ був значно нижче як у баловому, так й у відсотковому еквіваленті, у порівнянні з пацієнтами обох контрольних груп. Так, субклінічна тривога у осіб ДГ склала 76,1%, у КГ(А) ? 37,5%, у КГ(Б) - 12,1% (p<0,05). Тривожний стан, відповідно, виявлено у 19,8%, 59,2%, 31,8% (p<0,05). Тривожний розлад, відповідно, 4,1%, 3,3%, 55,5% (p<0,05).

Останнім етапом оцінки ефективності запропонованого комплексу лікувальних заходів став аналіз ремісії. У пацієнтів ДГ спостерігалось найбільша кількість річних ремісій (44,0%), серед пацієнтів КГ(А) ремісія протягом року сформувалася у 23,3% пацієнтів, а у КГ(Б) - 14,6 % випадків.

ВИСНОВКИ

1. У дисертаційному дослідженні здійснене теоретичне узагальнення та наведене нове вирішення актуальної наукової проблеми клінічних проявів, механізмів формування та комплексної терапії патологічної схильності до азартних ігор. З позицій доказової медицини на підставі міждисциплінарного підходу визначені нооетичні, біологічні та психологічні закономірності формування патологічної схильності до азартних ігор, на основі чого науково обґрунтована, розроблена та впроваджена у практику комплексна система лікування патологічної схильності до азартних ігор.

2. Виявлено, що особливостями клінічного змісту патологічної схильності до азартних ігор є домінування дистимічно-дисфоричної симптоматики з надцінною ідеєю бути в грі, бажанням участі в азартних іграх та порушення здатності його контролювати, тривогою, депресією, підвищеною дратівливістю, демонстративною активністю діяльності, формальністю суджень, декларативним визнанням своєї провини або показним каяттям. При цьому виділено дві стадії розвитку патологічної схильності до азартних ігор: субкомпенсована та декомпенсована. Особам з ПСАІ притаманні специфічні мотиви участі у азартній грі: серед соціально-психологічних мотивів в них домінують комунікативні, для мотивів, пов'язаних з бажанням змінити свій власний стан, - гедоністичні, серед власно патологічних - компульсивного потягу.

3. Встановлено, що у формуванні ПСАІ, на відміну від інших форм адитивної поведінки, обов'язковою є нооетична складова, що підтверджує наявність екзистенційного вакууму, відсутність цілей в житті, незадоволеність своїм життям у сьогоденні. Особливостями організації сенсовожиттєвих орієнтирів у осіб з ПСАІ є визначення гри як найбільш значущої події, відносно якої розвертається побудова всієї схеми життя; звуження тимчасової перспективи з ієрархічним ранжуванням важливих подій у світлі виключно пов'язаних із грою; неможливість та нездатність суб'єктивної скерованості життям, ілюзорність волі вибору; серед життєвих цінностей у них превалюють о цінності-засоби, а не цінності-цілі. Систематизовано психологічні особливості осіб, які страждають на патологічну схильність до азартних ігор: переважання акцентуйованих рис характеру за типами демонстративності, збудливості, гіпертимності, циклотимності; більш виражена компрометація комунікативної сфери особистості, порівняно з емоційно-вольовою та інтелектуальною сферами; домінування серед особистісних властивостей скептичності, безкомпромісності, безтурботності, імпульсивності, песимізму, спонтанності у поведінці, невпевненості у собі, що поєднується з відсутністю самоаналізу, екстернальним типом суб'єктивного контролю та наявністю делінквентного потенціалу за рахунок високої схильності до відхиленої поведінки.

4. Ідентифіковано біологічні, психологічні та психосоціальні чинники ризику розвитку ПСАІ, які ранжовані за інтенсивністю впливу на предиспонуючі, сприяючі і підтримуючі, а також на загальні та специфічні.

Предиспонуючими специфічними для розвитку ПСАІ є молодий вік, екзистенційний вакуум, відсутність життєвого сенсу та цілей, висока схильність до відхиленої поведінки та наявність психологічного делінквентного потенціалу. Сприяючими розвитку ПСАІ специфічними чинниками є синдром дефіциту уваги та гіперактивності в анамнезі, більш виражена компроментація комунікативної сфери особистості, порівняно з емоційно-вольовою та інтелектуальною сферами; домінування серед особистісних властивостей безтурботності, імпульсивності, спонтанності у поведінці, невпевненості у собі, що поєднується з відсутністю самоаналізу, участь в іграх батьків, ігри в батьківській родині. Підтримуючими специфічними чинниками є недостатність загального фізичного розвитку, наявність демонстративної та збудливої акцентуації характеру, щодо неможливості досягнути бажаного (почасту сфантазованого) соціального статусу й положення в суспільстві, розрив соціальних зв'язків, знижена самооцінка із можливістю її компенсації у процесі ігри, створення у родині культу «речей», переоцінка значення матеріальних благ, на яких фіксована увага.

5. Науково обґрунтована модель лікувально-реабілітаційної допомоги особам із ПСАІ, яка складається з трьох етапів: діагностичного, активної терапії та підтримуючої терапії з подальшою соціальною реабілітацією. Запропонована модель враховує феномен кіндлінгу як основу розуміння сутності адиктивних процесів та базується на можливості його усунення шляхом застосування психофармакотерапевтичних впливів і навчанні хворого принципово іншим стереотипам мислення й поведінки (за допомогою психотерапії).

6. Розроблено систему комплексного лікування та реабілітації ПСАІ, яка складається із поєднання двох базових напрямків: психофармакологічних впливів та психотерапевтичних втручань. Метою психофармакотерапевтичної складової комплексної системи є усунення патогенетичного кіндлінгу, а мішенями - патологічний потяг та супутня психопатологічна симптоматика. Препаратами вибору при терапії пацієнтів з ПСАІ були антидепресанти та атипові антипсихотики. Метою психотерапевтичної складової комплексної системи лікування та реабілітації ПСАІ є відновлення психічного, фізичного, психологічного, сімейного й соціального статусу пацієнта із відмовою від азартних ігор. Базовою у психотерапевтичному лікуванні стала когнітивно-біхевіоральна з елементами сімейної психотерапія, з окремим акцентом на нівелювання «екзистенціального дефекту» із застосуванням екзистенційно-орієнтованих технік. Доведено, що приєднання до лікувально-реабілітаційних заходів eHealth-технологій (засобів телемедицини), особливо на протязі перших 3-х місяців від початку, дозволяє істотно нівелювати прояви нонкомплайєнсу та покращити прихильність до терапії.

7. Впровадження розробленої комплексної системи лікування та реабілітації дозволило достовірно краще нівелювати психопатологічну депресивну і тривожну симптоматику у пацієнтів дослідницької групи, порівняльно з хворими обох контрольних груп та досягти найбільшої кількості річних ремісій (44,0% випадків, на відміну від пацієнтів КГ А - у 23,3 %, КГ Б - 14,6 %).

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Битенский В. С. Клинико-психопатологические аспекты трансформации аддиктивного поведения в условиях «информационного взрыва» / В. С. Битенский, К. В. Аймедов, В. А. Пахмурный // Вісник психіатрії та психофармакотерапії. 2006. № 1-2 (9-10). С. 161 - 167. (здобувачем особисто поставлено мету та завдання дослідження, здійснено аналіз існуючих літературних даних та підготовку висновків дослідження).

2. Аймедов К. В. Клинические аспекты современной аддиктологии (литературный обзор) / К. В. Аймедов // Вісник психіатрії та психофармакотерапії. 2007. № 1 (11). С. 136 - 145.

3. Аймедов К. В. Клинический патоморфоз и смена зависимости в современной аддиктологии (литературный обзор) / К. В. Аймедов // Вісник психіатрії та психофармакотерапії. 2007. № 2 (12). С. 151 - 166.

4. Аймедов К. В. Клинико-психологические аспекты коморбидных расстройств аддиктивного спектра / К. В. Аймедов, Ю. П. Жогно // Таврический журнал психиатрии. 2008. V. 12, № 1 (42). С. 4 - 8. (здобувачем особисто визначено напрямок, мету та завдання дослідження та прийнято участь у підготовці висновків роботи).

5. Битенский В. С. Коморбідні співвідношення патологічного гемблингу та тривожних станів / В. С. Бітенський, В. А. Пахмурний, К. В. Аймедов // Вісник психіатрії та психофармакотерапії. 2008. № 1 (13). С. 10 - 13. (дисертант особисто запропонував ідею та гіпотезу дослідження, його мету та завдання, розробив методологічні основи основних дослідницьких напрямів, підготував висновки).

6. Аймедов К. В. Азартні ігри як спосіб зміни реальності / К. В. Аймедов // Інтегративна Антропологія. 2008. № 2 (12). С. 40 - 44.

7. Аймедов К. В. Лікування патологічної схильності до азартних ігор у осіб середнього віку / К. В. Аймедов, І. В. Крючков, В. А. Пахмурний // Вісн. психіатрії та психофармак. 2008. № 2 (14). С. 94 - 99. (автором особисто поставлено мету та завдання дослідження, розроблено теоретичний і методологічний базис до основних положень статті, здійснено основний аналіз отриманих даних, підготовлено висновки дослідження).

8. Аймедов К. В. Диференційований підхід до лікування гемблінгу на основі корекції базових дисфункціональних переконань / К. В. Аймедов // Інтегративна Антропологія. 2009. № 2 (14). С. 75 - 79.

9. Запорожан В. М. Ігровий патерн у компенсації ноогенного неврозу / В. М. Запорожан, В. С. Бітенський, К. В. Аймедов // Одеський медичний журнал. 2009. № 6 (116). С. 50 - 53. (здобувачем особисто визначено мету та завдання дослідження та прийнято участь у підготовці висновків роботи).

10. Осуховська О. С. Дослідження розповсюдження та особливостей залежності від азартних ігор як форми нехімічної адикції серед громадян України / О. С. Осуховська, К. В. Аймедов // Архів психіатрії. 2010. Т.16. №1 (60). С. 58 - 63 (особистий внесок дисертанта склався з постановки проблеми дослідження, аналізу медичної інформації, систематизації та інтерпретації отриманих даних).

11. Аймедов К. В. Гендерні особливості схильності до азартної гри / К. В. Аймедов // Таврический журнал психиатрии. 2010. V.14, № 2 (51). С. 5 - 12.

12. Аймедов К. В. Декотрі епідеміологічні характеристики ігрової залежності (на прикладі популяції м. Одеси) / К. В. Аймедов // Таврический журнал психиатрии. 2010. V. 14, № 3 (52). С. 67 - 74.

13. Ревенок О. А. Віртуалізація гемблінгасоційованої феноменології у сучасному українському суспільстві (медико-соціальний аспект) / О. А. Ревенок, К. В. Аймедов // Архів психіатрії. 2010. Т.16. - №3 (62). С. 90 - 94. (дисертант запропонував ідею дослідження, мету та завдання, розробив методологію дослідницьких напрямів, підготував висновки).

14. Аймедов К. В. Психофармакотерапія лудоманії - диференціація підходів / К. В. Аймедов // Архів психіатрії. 2010. Т.16. №4 (63). С. 61 - 64.

15. Аймедов К. В. Вікові особливості патологічної схильності до азартної гри / К. В. Аймедов // Український вісник психоневрології. 2010. Том 18, випуск 4 (65). С. 84 - 87.

16. Аймедов К. В. Предиктори нонкомплаєнсу терапевтичної співпраці в осіб, схильних до азартних ігор, на етапі реабілітації із використанням сучасних Інтернеттехнологій / К. В. Аймедов, Ю. П. Жогно, Ю. В. Довгій // Медицинская психология. 2010. № 3. С. 14 - 18. (особистий внесок дисертанта склався з постановки проблеми дослідження, основного аналізу медичної інформації, систематизації та інтерпретації отриманих даних).

17. Аймедов К. В. Цінності буття та ігрова залежність / К. В. Аймедов // Таврический журнал психиатрии. 2010. V.14, № 4 (53). С. 65 - 68.

18. Аймедов К. В. Мотивація гемблінгу та її кількісна оцінка / К. В. Аймедов // Психічне здоров'я. 2010. № 1 (26). С. 25 - 29.

19. Аймедов К. В. Акцентуації характеру та рівень суб'єктивного контролю як преморбідне тло для розвитку та прогредієнтності патологічної схильності від азартних ігор / К. В. Аймедов // Психічне здоров'я. 2010. № 3 (28). С. 19-24.

20. Аймедов К. В. Профілактика та медико-соціальна реабілітація осіб, залежних від азартних ігор / К. В.Аймедов // Психічне здоров'я. 2010. № 4 (29). С. 12-16.

21. Ревенок О. А. Комплексна психофармакотерапія патологічного гемблінгу / О. А. Ревенок, К. В. Аймедов // Психічне здоров'я. 2010. № 2 (27). С. 25 - 29. (дисертантом особисто визначено мету та завдання дослідження, зроблено обробку результатів та сформульвано висновки роботи).

22. Аймедов К. В. Досвід надання допомоги залежним від азартних ігор та їхним родинам / К. В. Аймедов // Медицинская психология. 2010. № 4. С. 45 - 49.

23. Аймедов К. В. «Відхилена» поведінка, як провідна характеристика патопсихологічної складової патологічної схильності до азартних ігор / К. В. Аймедов // Архів психіатрії. 2011. Т. 17, № 2 (65). С. 61 - 65.

24. Аймедов К. В. Комплексний аналіз біологічних, соціальних та психологічних чинників ризику та антиризику формування та вираженості патологічної схильності до азартних ігор / К. В. Аймедов // Український вісник психоневрології. 2011. Т. 19, вип. 2 (67). С. 86 - 91.

25. Ревенок О. А. Адиктивна коморбідність у сучасній наркологічній практиці / О. А. Ревенок, К. В. Аймедов, Д. М. Корошніченко // Архів психіатрії. 2011. Т. 17. № 2 (65). С. 92 - 95 (особистий внесок дисертанта склався з постановки проблеми дослідження, аналізу інформації, систематизації та інтерпретації отриманих даних).

26. Аймедов К. В. Психотерапевтична складова в комплексній системі лікування патологічної схильності до азартних ігор / К. В.Аймедов // Медична психологія. 2011. Т. 6, № 2. С. 44 - 48.

27. Аймедов К. В. Нооетичні дилеми у терапії схильності до азартних ігор / К. В. Аймедов, Ю. В. Довгий // Таврический журнал психиатрии. 2011. V.15, № 1 (54). С. 45 - 48 (здобувачем визначено напрямок, мету та завдання дослідження, сформульовано висновки роботи).

28. Аймедов К. В. Лікування ігроманії: огляд пропозиції та власний досвід / К. В. Аймедов // Таврический журнал психиатрии. 2011. V.15, № 2 (55). С. 55 - 62.

29. Аймедов К. В. Спосіб терапії патологічної схильності до азартних ігор / К. В. Аймедов // Патент України на корисну модель А61К 31/00 №47119 від 11.01.2010, №u200911260 Бюл. №1.

30. Бітенський В. С. Спосіб діагностики мотивації патологічної схильності до азартних ігор / В. С. Бітенський, К. В. Аймедов // Патент України на корисну модель А61В 10/00 №47406 від 25.01.2010, №u200911269. Бюл. № 2. (автором особисто поставлено мету та завдання дослідження, розроблено теоретичний і методологічний базис до основних положень, винесених до патентної пропозиції, здійснено основний аналіз отриманих даних, підготовлено висновки дослідження).

31. Аймедов К. В. Мульти-дисциплинарный подход к лечению зависимости азартных игр / К. В. Аймедов, Е. В. Бобырь // Новости медицины и фармации. - № 243, 2008. С. 54 - 59. (здобувачем особисто визначено мету та завдання дослідження та взято участь у підготовці висновків роботи).

32. Аймедов К. В. Коморбидность невротических расстройств и «нехимических» аддикций / К. В. Аймедов // Всеукраїнський медичний журнал молодих вчених «Хист». 2008. вип. 10. С. 17.

33. Аймедов К. В. Virtual world of ardour, as mechanism of avoidance of the real difficulties / К. В. Аймедов // Журнал «Медицина світу», додаток «Психічні розлади, пов'язані зі стресом», 2011. С. 71 - 73.

34. Аймедов К. В. Епідеміологічні та клініко-психологічні особливості залежності від азартних ігор / К. В. Аймедов, М. А. Єпішкіна, О. В. Ломов // 10-й міжн. мед. конгрес студентів і молодих учених. Тернопіль: ТДМА, 11-13 травня 2006 р. С. 114. (особистий внесок дисертанта склався з отримання основних інформаційних матеріалів та їх аналізу, підготовки висновків дослідження).

35. Аймедов К. В. Комп`ютероманія як приклад електронної аддикції / К. В. Аймедов, А. В. Клименко, О. В. Алексеева // Міжн. наук.-практ. конф. «Вчені майбутнього». ОДМУ, 25-26 жовтня 2006 р. С. 93 - 94. (автором особисто поставлено мету та завдання дослідження, здійснено аналіз отриманих даних, зроблено висновки дослідження).

36. Битенский В. С. Электронная аддикция на примере компьютеромании / В. С. Битенский, К. В. Аймедов, В. А. Пахмурный // Мат. ювілейної науково-практ. конф. «50 років ООПЛ №2». Одеса, 4 серпня 2006 р. С. 100 - 102. (особистий внесок дисертанта склався з отримання основних інформаційних матеріалів та їх аналізу, підготовки висновків дослідження).

37. Аймедов К. В. Пропаганда самосохраняющего поведения в средствах массовой информации в контексте активного сотрудничества профессионалов и церкви / К. В. Аймедов, Л. Р. Никогосян // Сборник докладов международной конференции «Наука и религия в духовном возрождении общества», ХГЭУ, Одесса, 11-13 вересня 2007 р. Т.2. С. 15 - 18. (особистий внесок дисертанта склався у постановки проблеми дослідження, здійснення основного аналізу медичної інформації, систематизації та інтерпретації отриманих даних).

38. Аймедов К. В. Гемблинг - аддиктивные критерии / К. В. Аймедов // Мат. наук.-практ. конф. з міжнародною участю «Сучасні аспекти лікування психічних розладів». Чернівці, 26-27 жовтня 2007 р. С. 224 - 225.

39. Аймедов К. В. Спосіб терапії компульсивних розладів / К. В. Аймедов, В. А. Пахмурний // А.с. №3950 БРТВ упр. охор. здоров'я Одес. Облдержадм. Опубл. 30.04.2007, Бюл. № 31. (дисертантом здійснено аналіз медичної інформації, систематизовано та інтерпретовано отримані дані, написано висновки).

40. Аймедов К. В. Спосіб лікування при хворобах залежності / К. В. Аймедов // А.с. №3951 БРТВ упр. охор. здоров'я Одес. Облдержадм. Опубл. 30.04.2007, Бюл. № 31.

41. Аймедов К. В. Поведенческая терапия лудомании / К. В. Аймедов // Наук.-практ. конф. молодих вчених з міжн. участю «Вчені майбутнього», ОДМУ, 15-16 жовтня 2007 р. С. 101-102.

42. Аймедов К. В. Патогенетичні механізми ігрової залежності / К. В. Аймедов, В. А. Пахмурний // Збірн. пленуму науково-практ. тов. неврологів, психіатрів, наркол. Укр. «Безпека та ефективність терапії неврологічних, психічних та нарколог. розладів» - АР Крим. - 13-15 жовтня 2008 р. С.7. (дисертант особисто запропонував ідею та гіпотезу дослідження, його мету та завдання, розробив методологічні основи основних дослідницьких напрямів, підготував висновки).

43. Аймедов К. В. Комплексность терапии при компьютеромании и лудомании / К. В. Аймедов // 77-ма міжвузівська наукова конф. студ. та молодих вчених «Працюємо, творимо, презентуємо». Ів.-Франк. 9-11 квітня 2008 р. С. 145.

44. Аймедов К. В. Патологический гемблинг и неврастения / К. В. Аймедов // Мат. 81-ой конф. СПбГМА им. И.И.Мечникова «Человек и его здоровье», 22 квітня 2008 р. С. 9 - 10.

45. Аймедов К. В. Оптимизация терапевтических подходов при «нехимических» зависимостях / К. В. Аймедов // Мат. VI науково-практ. конф. з міжн. участю «Науковий потенціал молоді - прогрес медицини майбутнього». Ужг., 15-17 квітня 2008 р. С. 102.

46. Аймедов К. В. Фізична культура у комплексному підході до лікування залежності від азартних ігор / К. В. Аймедов, В. А. Пахмурний, І. В. Крючков // XIV Міжн. наук.-практ. конф. «Спортивна мед., лікувальна фіз-ра і валеологія», 1-2 жовтня 2008 р. С. 109 - 113. (особистий внесок дисертанта склався з постановки проблеми дослідження, аналізу медичної інформації, систематизації та інтерпретації отриманих даних).

47. Аймедов К. В. Спосіб фармакокорекції тривожно-депресивних проявив при патологічної схильності до азартних ігор / К. В. Аймедов // А.с. №4058 БРТВ упр. охор. здоров'я Одес. Облдержадм. Опубл. 21.02.2008, Бюл. № 33.

48. Аймедов К. В. Погляд нооетики на проблему азартних ігор / К. В. Аймедов // Міжн. наук. конф. студ. та молодих вчених «Молодь - медицині майбутнього», ОДМУ, 23-24 квітня 2009 р. С. 131 - 132.

49. Аймедов К. В. Лудоманія як альтернативна реальність / К. В. Аймедов // 13-й міжн. мед. конгрес студ. та молодих вчених. Терн.: ТДМА, 27-29 квітня 2009 р. С. 129.

50. Аймедов К. В. Нооетична парадигма та поширеність лудоманії / К. В. Аймедов // Мат. VII науково-практ. конф. з міжнародною участю студентів та молодих вчених «науковий потенціал молоді - прогрес медицини майбутнього», Ужгород, 7-9 квітня 2009 р. С. 82 - 83.

51. Аймедов К. В. Сучасне суспільство, азартні ігри та проблеми нооетики / К. В. Аймедов // Мат. 8-ої наук.-практ. конф. з міжн. участю студ. та молодих вчених «науковий потенціал молоді - прогрес медицини майбутнього». Ужг., 14 - 16 квітня 2010 р. С. 72 - 73.

52. Аймедов К. В. Терапія «зверхцінних концептів» у структурі мислення патологічних гравців / К. В. Аймедов // Матеріали VIII міжнародної медико-фармацевтичної конференції студентів і молодих вчених (85-й щорічний науковий форум), - Чернівці, 29-30 березня 2011 р. С. 6.

53. Аймедов К. В. Акцентуації характеру у осіб з патологічною схильністю до азартних ігор / К. В. Аймедов // Матеріали ІІІ науково-практичної конференції «Інтегративні підходи в діагностиці та лікуванні психічних та психосоматичних розладів». Вінниця, 10 березня 2011 р. Вінниця, 2011. С. 12 - 14.

54. Аймедов К.В. Адиктивний «мікст» у практиці нарколога / К. В. Аймедов, Д. М. Корошніченко // Матеріали ХII Української науково-практичної конференції з міжнародною участю «Довженківські читання», - Харків, 12 квітня 2011 р. С. 125 - 127. (особистий внесок дисертанта склався з отримання основних інформаційних матеріалів та їх аналізу, підготовки висновків дослідження).

55. Аймедов К. В. Патологічний гемблінг: проблема та шляхи вирішення / К. В. Аймедов // Матеріали Всерукраїнської науково-практичної конференції, Сімферополь, 1-2 червня 2011 р. С. 8 - 9.

56. Аймедов К. В. Ретроспективный анализ случаев у людей с постравматической эпилепсией, страдающих патологической склонностью к азартным играм / К. В. Аймедов // Матеріали Х Ювілейної Всеросійської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Поленовские чтения», Санкт-Петербург, 19-22 квітня 2011 р. С. 398.

57. Питання клінічної діагностики та лікування патологічної схильності до азартних ігор / С. І. Табачніков, О. А. Ревенок, О. М. Дзюба, К. В. Аймедов, О. С. Осуховська // Методичний посібник. Київ, 2011. 24 с. (автором особисто поставлено мету та завдання дослідження, розроблено теоретичний і методологічний базис до наведених основних положень, здійснено основний аналіз отриманих даних, підготовлено висновки).

АНОТАЦІЯ

Аймедов К. В. Патологічна схильність до азартних ігор (клініка, терапія та реабілітація). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню доктора медичних наук за фахом 14.01.17 - наркологія. Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії і наркології МОЗ України. - Київ, 2011.

У відповідності до мети роботи обстежено 665 осіб, серед яких у 473 (основна група) було діагностовано патологічну схильність до азартної гри F63.0 (ПСАІ), у 114 осіб - алкогольна залежність (перша група порівняння) та 78 умовно здорових осіб, що мали досвід азартної гри (друга група порівняння), встановлені клініко-психопатологічні ознаки, патогномонічні для ПСАІ. Клінічними особливостями визначені: домінування дистимічно-дисфоричної симптоматики з надцінною ідеєю бути в грі, тривогою, депресією, почуттям провини, формальністю суджень, декларативним визнанням своєї провини, показним каяттям. В розвитку ПСАІ виокремлені дві стадії: субкомпенсації та декомпенсації. Встановлено, що у формуванні ПСАІ, на відміну від інших форм адитивної поведінки, обов'язковою є нооетична складова, яка виражається в наявності екзистенційного вакууму, відсутності цілей в житті, незадоволеності власним життям. Визначено, що делінквентні тенденції, низький рівень соціального контролю та негармонійні характерологічні й дезадаптивні особистісні особливості сприяють розвитку та реалізації адиктивної поведінки у формі ПСАІ. Ідентифіковано біологічні, психологічні та психосоціальні чинники ризику розвитку ПСАІ, які ранжовані за інтенсивністю впливу на предиспонуючі, сприяючі та підтримуючі та диференційовані на загальні та специфічних саме для розвитку ПСАІ. Науково обґрунтована модель лікувально-реабілітаційної допомоги особам із ПСАІ, яка складається з трьох етапів: діагностичного, активної терапії та підтримуючої терапії і соціальної реабілітації. Розроблено систему комплексного лікування та реабілітації ПСАІ, що поєднує два базових напрямки: психофармакологічний та психотерапевтичний, ефективність якої доведена річним спостереженням. Приєднання до лікування та реабілітації пацієнтів eHealth-технологій, дозволяє істотно нівелювати прояви нонкомплайєнсу та покращити прихильність до терапії.

Ключові слова: патологічна схильність до азартних ігор, клініка, механізми формування, терапія, реабілітація.

АННОТАЦИЯ

Аймедов К.В. Патологическая склонность к азартным играм (клиника, терапия и реабилитация). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.17 - наркология. Украинский научно-исследовательский институт социальной и судебной психиатрии и наркологии МЗ Украины. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена актуальной проблеме патологической склонности к азартным играм (ПСАИ): изучена распространенность данной патологии среди жителей г. Одессы, установлены особенности ее клинических проявлений, идентифицированы факторы риска ее возникновения (биологические, нооэтические, индивидуально-психологические, психосоциальные). Научно обоснована модель медико-социальной помощи лицам, страдающим ПСАИ, разработана система ее комплексной терапии и оценена эффективность ее внедрения в клиническую практику. В основу работы положены результаты исследования комплексного исследования 665 человек (473 с ПСАИ, 114 - с алкогольной зависимостью и 78 условно здоровых, имеющих опыт азартной игры). Также с помощью специально проведенного опроса 5192 жителей г. Одессы, установлена распространенность ПСАИ в популяции - 4,6%, группа риска относительно развития ПСАИ - 13,0%, количество лиц, имеющих опыт азартных игор - 24,2%.

Установлены клинико-психопатологические признаки, патогномоничные для ПСАИ: доминирование дистимически-дисфорической симптоматики со сверхценной идеей быть в игре, желание участия в азартных играх и нарушение способности его контролировать, тревога, депрессия, повышенная раздражительность, стремление уклониться от обязанностей и поручений, чувство вины, формальность суждений, показное раскаяние.

В развитии ПСИА выделены две стадии: субкомпенсированная, проявляющаяся личностным когнитивно-психологическим диссонансом с доминированием идеаторного компонента патологического влечения и наличием обсессивно-компульсивных включений с последующим преобразованием в мировоззренческий концепт, и декомпенсированная, при которой клинически очерченными стают такие симптомы зависимости, как абстиненция, игровой транс, личностная деградация, социальная дезадаптация. В формировании ПСАИ, в отличие от других форм аддиктивного поведения, обязательным является нооетичная составляющая. Для лиц с ПСАИ характерны наличие экзистенциального вакуума, отсутствие целей в жизни. Особенностями организации смысложизненных ориентиров у лиц с ПСАИ является определение игры как наиболее значимого события, относительно которого разворачивается построение всей схемы жизни; сужение временной перспективы с иерархическим ранжированием важных событий в свете исключительно связанных с игрой; невозможность и неспособность субъективной направленности жизнью, иллюзорность свободы выбора; среди жизненных ценностей у них превалируют в ценности-средства, а не ценности-цели.

Определено, что делинквентное тенденции, низкий уровень социального контроля и негармоничные характерологические и дезадаптивные личностные особенности способствуют развитию и реализации аддиктивного поведения в форме ПСАИ. Систематизированы психологические особенности лиц, страдающих патологической склонности к азартным играм: преобладание акцентуированных черт характера по типам демонстративности, возбудимости, гипертимности, циклотимность; выраженная компрометация коммуникативной сферы личности, по сравнению с эмоционально-волевой и интеллектуальной сферами; доминирование среди личностных свойств скептичности, бескомпромиссности, беззаботности, импульсивности, пессимизма, спонтанности в поведении, неуверенности в себе, отсутствие самоанализа, экстернальный тип субъективного контроля и наличие делинквентного потенциала.

Идентифицированы биологические, психологические и психосоциальные факторы риска развития ПСАИ, которые ранжированы по интенсивности воздействия на предрасполагающие (предиспозиционные), способствующие и поддерживающие. Они дифференцированы на общие для всех форм аддиктивного поведения и специфические для развития ПСАИ.

Научно обоснована модель медико-социальной помощи лицам с ПСАИ, которая состоит из трех этапов: диагностического, активной терапии и поддерживающей терапии и социальной реабилитации. Разработана система комплексного лечения ПСАИ, где целью психофармакотерапевтической составляющей комплексной системы является устранение патологического киндлинга, а целью психотерапевтической составляющей - восстановление психического, физического, психологического, семейного и социального статуса пациента с отказом от азартных игр. Базовой в психотерапевтическом лечении является когнитивно-бихевиоральная с элементами семейной психотерапии, с отдельным акцентом на нивелирование «экзистенциального дефекта» с применением экзистенциально-ориентированных техник. Присоединение к лечению пациентов с ПСАИ eHealth-технологий в течение первых 3-х месяцев, позволяет существенно нивелировать проявления нонкомплайенса и улучшить результаты терапии.

Ключевые слова: патологическая склонность к азартным играм, клиника, механизмы формирования, терапия, реабилитация.

ANNOTATION

Aymedov K. V. Pathological gambling (clinic, therapy and rehabilitation). - Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of doctor of medical sciences on specialist 14.01.17 is a narcology. Ukrainian research institute of social and judicial psychiatry and narcology of MOZ of Ukraine. Kiev, 2011.

The 665 persons were examined - 473 (basic group) have diagnosed pathological gambling F63.0 (PG), the 114 persons have alcohol abuse - AA (the first comparison group) and 78 were conventionally healthy persons with the experience of gambling (the second comparison group).

The clinical content of PG includes dominance of dystymic and dysphoric symptoms with overvalued idea to be in the game, anxiety, depression, formality judgments, declarative confession of guilt.

In developing PG singled out two stages: subcompensation and decompensation. It was established that the formation of PG, unlike other forms of addictive behavior has mandatory nooethical component, which is expressed in the presence of the existential vacuum, no goals in in life, dissatisfaction with their lives in the present. It was determined that the deviation tendencies, low social control and inharmoniuous characterological and maladijustive personality traits contribute to the development and implementation addictive behavior in the form of PG. Also was identified biological, psychological and psychosocial risk factors for development PG. They are ranked by intensity of impact on predisposition, promoting and supporting and so on differentiated on the general and specific for the development of PG.

The evidence-based model of medical and social assistance to persons with PG consists of three phases: diagnostic, active therapy and supporting therapy and social rehabilitation. It was formulates a system of integrated therapy PG, which consists of a combination psychopharmacological and psychotherapy interventions, which proved the effectiveness of annual monitoring. We had proved that adherence to treatment of patients with PG eHealth-technologies, especially during the first 3th months, can significantly reverse the noncompliance and improve adherence to therapy.

Keywords: pathological gambling, clinic, mechanisms of formation, therapy, rehabilitation.

Размещено на Allbest.ru