Порушення систем гомеостазу та шляхи його корекції на етапах комплексного лікування хворих на генералізований пародонтит

Крім того, серед мікробного пейзажу вміст цитокинів у РР визначається вегетуванням нейсерій (р=0,001), актиноміцетів (p=0,005), клостридій (p= 0,003), сарцин (p=0,004) і фузобактерій (p=0,001), а в ПК - вейлонел (p=0,041), кандид (p<0,001), фекального лугоутворювача (p=0,001), біфідобактерій (p=0,014), мегасфер (p=0,004) і пропіонибактерій (p=0,001).

Рівень секреції TNFб у хворих на ГП пов'язаний з усіма 23 видами мікроорганізмів, виділених з ротової порожнини. На синтез IL1в не впливають лише мегасфери, IL2 - протей, IL6 - вейлонели, IL8 - кандиди. Цілком байдужими у відношенні цитокінової мережі при ГП виявилися вегетації у ПК аерококів, псевдомонад, бактероїдів і пептострептококів.

Від наявності у ротовій порожнині аерококів і клостридій прямо залежить уміст у РР IL6 (відповідно, Я= +2,07, p=0,040 и Я= +3,86, p<0,001), від вейлонел і ентерококів - IL4 (Я= +2,04, p=0,043 и Я= +3,83, p<0,001), від кишкової палички та протею - IL10 (Я= +3,28, p=0,019 и Я= +2,27, p=0,024), від коринебактерій - IL13 (Я= 2,32, p=0,022), від коринебактерій, нейсерій, протею та фузобактерій - TNFб (Я= +3,49, p=0,001, Я= +2,88, p=0,005, Я= +2,97, p=0,004, Я= +2,41, p=0,017), від стрептококів, сарцин та еубактерій - IL8 (Я= +2,41, p=0,017, Я= +3,28, p=0,001, Я= +2,28, p=0,024), від стафілококів - IL2 (Я= +2,38, p=0,019). Становить певну цікавість той факт, що процес вегетування в ротовій порожнині нейсерій, фузобактерій та еубактерій не стимулює синтез прозапального IL1в у порожнині рота, а пригнічує його (відповідно, Я= -2,42, p=0,017, Я= -2,81, p=0,006, Я= -2,14, p=0,034).

Цілком мікробний пейзаж ПК визначає продукцію в ротовій порожнині IL1в, IL6, IL8 і TNFб. За винятком мораксел і фузобактерій, це стосується і IL2, IL4, IL10 і IL13. Концентрація IL1в прямо пов'язана з вегетуванням у ПК протея й мегасфер (відповідно, в= +2,04, p=0,013 і в= +2,43, p=0,016), IL2 - мораксел (в= +2,60, p=0,010) і біфідобактерій (в= +2,53, p=0,012), IL4 - ентерококів (в= +2,99, p=0,003), IL6 - вейлонел (в= +3,23, p=0,002), кишкової палички (p<0,001), стафілококів (в =+2,08, p=0,039), пропіонибактерій (в= -2,47, p=0,015) і еубактерій (в= +2,01, p=0,047), IL8 - аерококів (в= +2,40, p=0,018), кандид (в= +2,47, p=0,015), ентерококів (в= +2,95, p=0,004), актиноміцетів (в= +2,41, p=0,017) і мегасфер (в= +3,01, p=0,003), IL10 - коринебактерій (в= +2,31, p=0,022) і фекального лугоутворювача (в= +2,28, p=0,024), IL13 - мораксел (в= +2,12, p=0,036), протея (в= +2,04, p=0,043) і біфідобактерій (в= + 3,75, p<0,001), TNFб - кандид (в= +3,89, p<0,001) і стафілококів (в= +2,02, p=0,045).

У цілому на цитокінову мережу значно впливає (p<0,001) наявність аеробних і анаеробних асоціацій, а від аеробів і факультативних анаеробів у ПК залежить концентрація IL6 (в= +2,64, p=0,009). Варто підкреслити, що зі змінами видового складу мікробного пейзажу зменшується рівень імунорегуляторного IL10 (в= -2,01, p=0,046), а прояви дизбіозу у ПК викликає пригнічення синтезу IL4 (в= -2,82, p=0,005). Цілком можливо, що саме зі слабкою імунорегуляторною здатністю IL4 і IL10 пов'язане збільшення спектра мікробного обсіменіння всієї ротової порожнини.

Додатково проведено аналіз негативного впливу окремих мікроорганізмів в ПК на вміст прозапальних цитокінів IL4 і IL10 (зворотний регресивний зв'язок). Виявлено залежність продукції IL4 від вегетування в ПК кишкової палички (в= +2,75, р=0,007), IL10 - від вегетування стрептококів (в= -3,84, p<0,001). Ми вважаємо, що пацієнтам з таким мікробним пейзажем в ПК у комплексі лікувальних заходів показано додаткове використання НПЗП або імунокоригуючих препаратів, здатних стимулювати системний синтез IL4 і IL10 (наприклад, циклоферону).

Мікробне обсіменіння ПК неоднозначно впливає на вміст різних ейкозаноїдів, і в більшості випадків установлена залежність цих показників між собою, яка має різноспрямований характер.

На інтегральний синтез у ротовій порожнині продуктів метаболізму арахідонової кислоти впливає вегетування у ПК коринебактерій (відповідно, p=0,001 і p=0,021), мораксел (p=0,001 і p=0,026), фекального лугоутворювача (p=0,001 і p=0,001), сарцин (p=0,001 і p<0,001), пропіонибактерій (p=0,009 і p<0,001) і еубактерій (p=0,044 і p=0,001). Крім того, активність ейкозаноїдів у РР визначає наявність в ПК кишкової палички (p=0,023), протея (p=0,018), ентерококів (p=0,016), бактероїдів (p=0,043), мегасфер (p<0,001) і фузобактерій (p=0,030). Вейлонели, кандиди, псевдомонади, актиноміцети, біфідобактерії і пептострептококи виявилися байдужими в цьому процесі.

Аеробні і факультативно-анаеробні асоціації ПК впливають на секрецію в ротовій порожнині як PgE₂ (p<0,001), так і PgF_2б (p<0,001).

Якщо вегетування у ПК коринебактерій, бактероїдів, мегасфер і пропіонибактерій визначає вміст у РР як PgE₂, так і PgF_2б (відповідно, p=0,001 і p=0,008, p=0,040 і p<0,001, p=0,006 і p<0,001, p=0,002 і p=0,009), то вегетування кишкової палички (p=0,004), мораксел (p=0,022), протея (p<0,001), фекального лугоутворювача (p=0,021), клостридій (p=0,030), сарцин (p=0,002), фузобактерій (p=0,028) і еубактерій (p<0,001) - тільки PgE₂, а кандид (p=0,047), нейсерій (p=0,039) і пептострептококів (p=0,029) - лише PgF_2б. Ці мікроорганізми наділені властивістю розщеплювати вуглеводи арахідонової кислоти й, будучи пародонтопатогенами, здатні підтримувати запальний процес у глибоколежачих тканинах пародонта.

Концентрація PgE₂ при ГП залежить від присутності в ПК протея (p=0,006), стрептококів (p=0,018), бактероїдів (p=0,013), клостридій (p=0,020), пропіонибактерій (p<0,001), фузобактерій (p=0,009) і еубактерій (p<0,001), а PgF_2б - коринебактерій (p=0,035), ентерококів (p=0,004), мегасфер (p=0,001) і сарцин (p<0,001). Отже, коринебактерії, ентерококи, пропіонибактерії, сарцини, фузобактерії та еубактерії, незалежно від місця вегетування у хворих на ГП, визначають локальний синтез ейкозаноїдів. Додатковий аналіз свідчить про те, що тільки обсіменіння коринебактеріями ротової порожнини впливає на продукцію PgF_2б, і лише пропіонибактерії - на PgE₂. Ми вважаємо, що наявність цих двох мікроорганізмів у ротовій порожнині у хворих на ГП вимагає обов'язкового призначення НПЗП із групи селективних інгібіторів ЦОГ-2, здатних пригнічувати синтез продуктів метаболізму арахідонової кислоти.

У хворих на ГП тільки вегетування в ротовій порожнині клостридій і мегасфер визначає інтегральний стан метаболізму NO (відповідно, p=0,022 і p=0,033, p=0,006 і p=0,006). На показники обміну NO впливає також обсіменіння ротової порожнини коринебактеріями (p=0,009), моракселами (p=0,024), стафілококами (p<0,001), актиноміцетами (p=0,023), пропіонибактеріями (p=0,034), сарцинами (p=0,011) і фузобактеріями (p=0,008), в ПК - кандидами (p=0,025), протеєм (p=0,003), фекальним лугоутворювачем (p=0,002), бактероїдами (p=0,027), біфідобактеріями (p=0,002) і еубактеріями (p<0,001). Звертає на себе увагу вплив на систему NO вмісту як аеробних, так і факультативно-анаеробних асоціацій у яснах (p=0,016) і ПК (p=0,005), а також анаеробних, вегетуючих у ПК (p=0,001).

У хворих на ГП інтегральний метаболізм NO пов`язаний з особливостями вегетування у порожнині рота мікроорганізмів, найбільше значення серед яких відводиться клостридіям та мегасферам, а локальну гіперпродукцію NO<sub>2</sub> визначають також корінебактерії і мораксели, виработку сечовини - пептострептококи, фузобактерії і протей, пригнічення синтезу cGMР - пропіонібактерії, фекальний лугоутворювач і еубактерії, що в залежністі від особливостей мікробного пейзажу обгрунтовує індивідуальне використання у лікуванні інгібіторів NO (саліцилатів) або його стимуляторів (ІАПФ, небівололу, статинів). Ці дані отримані за результатами дисперсійного і регресійного аналізу. Усі виявлені зміни пов`язані з метаболізмом великої кількості мікроорганізмів, що обсіменяють ці біотопи.

За даними дисперсійного аналізу, має вплив на синтез NO₂ присутність у ротовій рідині коринебактерій (p=0,005), мораксел (p=0,011), стафілококів (p<0,001), актиноміцетів (p=0,049), клостридій (p=0,004), мегасфер (p=0,004) і фузобактерій (p=0,004), тобто, переважно грампозитивних мікроорганізмів, на продукцію cGMP впливають мораксели (p=0,047) і сарцини (p=0,035), на вироблення сечовини - мегасфери (p<0,001) і фузобактерії (p<0,001).

Спостерігається вплив на локальний синтез NO у ротовій порожнині вегетування в ПК протея (p=0,012), фекального лугоутворювача (p=0,002) і мегасфер (p=0,001); на вироблення cGMP - кандид (p<0,001), фекального лугоутворювача (p<0,001), біфідобактерій (p=0,007) і клостридій (p=0,010); на рівень сечовини в РР - протея (p<0,001) і еубактерій (p=0,018). Існує залежність між вмістом NO₂ в ПК і мегасферами (Я= +3,21, p=0,002), cGMP - фекальним лугоутворювачем (Я= +3,21, 2,50, p=0,013), бактероїдами (Я= -2,77, p=0,006) й еубактеріями (Я= -3,36, p=0,001). З урахуванням проведеного аналізу, можна рекомендувати хворим на ГП при обсіменінні ротової порожнини коринебактеріями, моракселами, стафілококами й мегасферами використання в комплексі лікувальних заходів інгібіторів синтезу NO, а при вегетуванні клостридій, пропіонибактерій, фекального лугоутворювача, бактероїдів і еубактерій - стимуляторів cGMP.

Синтез у ротовій порожнині IL1в, IL2, IL4, IL6, IL8, IL10, IL13, TNFб, PgE₂, PgF_2а, NO₂, cGMP і сечовини визначається рівнем SIgA. Крім продукції сечовини, на всі інші показники (цитокіни, ейкозаноїди, метаболіти NO) впливає також активність у РР лізоциму. Дані дисперсійного аналізу багато в чому перегукуються з результатами регресійного аналізу, що свідчить про позитивну залежність (p<0,001) від вмісту SIgA і лізоциму продукції IL2 і IL10, а про негативний зв'язок - IL1в, TNFб, PgE₂ і PgF_2а. Крім того, з вмістом SIgA асоціюється вміст у РР IL4, IL6, IL8 і IL10, а з активністю лізоциму - NO₂ і cGMP. Тож, у першу чергу, при активації основних факторів місцевого захисту запускаються як прозапальні, так і імунорегуляторні цитокіни. Пригнічення факторів місцевого захисту призводить, відповідно, до зниження процесу вироблення, в першу чергу, прозапальних факторів імунітету.

У хворих на ГП рівень у РР SIgA і лізоциму, в порівнянні з практично здоровими людьми, нижче (p<0,001). Як показав регресійний аналіз, ослаблені показники SIgA і лізоциму у хворих на ГП сприяють обсіменінню вейлонелами (відповідно, Я= -2,04, p=0,041 і Я= -5,61, p<0,001), коринебактеріями (Я= -2,05, p=0,042 і Я= -2,89, p=0,005), моракселами (Я= -2,42, p=0,017 і Я= -2,95, p=0,004), стрептококами (Я= -4,56, p<0,001 і Я= -3,81, p<0,001) і мегасферами (Я= -3,18, p= 0,002 і Я= -3,69, p<0,001). Тобто, зниження активності факторів неспецифічної резистентності призводить до порушення еубіоза й контамінації слизової оболонки мікроорганізмами, більшість з яких можна віднести до пародонтопатогенних, оскільки вони є нормальними мешканцями цього біотопу.

Слід зазначити, що мікробний пейзаж ротової порожнини визначається вмістом SIgA, а активації лізоциму сприяють вейлонели (p=0,001), кандиди (p<0,001), мораксели (p=0,002), стафілококи (p<0,001), стрептококи (p<0,001), бактероїди (p=0,008) і біфідобактерії (p=0,014), тобто стимуляція синтезу лізоциму відбувається за рахунок як грам позитивних, так і грамнегативних бактерій, та вже ж таки більш грампозитивних.

Від ослаблення дії SIgA і лізоциму в ротовій порожнині залежить вегетування в ПК мораксел (відповідно, Я= -2,70, p=0,008 і Я= -3,76, p<0,001), ентерококів (Я= -2,03, p=0,045 і Я= -3,54, p=0,001) і еубактерій (Я= -2,94, p=0,004 і Я= -2,92, p=0,004). Тут ми наражаємося на фактор, коли при ослабленні факторів місцевого захисту добре приживаються мікроорганізми, що складають транзиторну мікрофлору, тобто порушують процес еубіозу. Крім того, концентрація SIgA у РР визначає наявність кандид (Я= -2,12, p=0,036), стрептококів (Я= -3,99, p<0,001) і пропіонибактерій (Я= 2,09, p=0,039), а активність лізоциму - клостридій (Я= -5,86, p<0,001) і сарцин (Я= -3,97, p<0,001).

Варіаційний, дисперсійний і регресійний аналізи стали обґрунтуванням для використання стимуляторів синтезу лізоциму (наприклад, амізона) у хворих на ГП.

Показники вмісту ейкозаноїдів в РР мають кореляційні зв'язки (p<0,001-0,015) з вмістом цитокінів. Так, рівень PgE₂ і PgF_2а прямо пропорційний концентрації прозапальних IL1Я, IL6, IL8 і TNFб, а зворотньо - вмісту IL10 і IL13, тобто є факт пролонгування запального процесу. Обидва продукти арахідонової кислоти високодостовірно (p<0,001) впливають на секрецію в ротовій порожнині цитокінів, у свою чергу, останні визначають синтез ейкозаноїдів (виключення становлять лише IL2 і IL6 по відношенню до PgF_2а, а також PgE₂ у контексті з IL4). Прозапальні цитокіни IL1Я, IL6 і TNFб прямо пропорційно корелюють з рівнем у РР метаболітів NO (відповідно r= +0,555, p<0,001, r= +0,215, p=0,006, r= +0,712, p<0,001), а імунорегуляторні IL4 і IL10 - зворотньо пропорційно (r= -0,205, p=0,008 і r= -0,514, p<0,001). При цьому показники вмісту cGMP з концентраціями IL1Я, IL6, IL10 і TNFб мають протилежні кореляційні співвідношення (відповідно r= -0,462 p<0,001, r= 0,242, p=0,002, r= +0,418, p<0,001, r= -0,566, p<0,001). Рівень сечовини позитивно співвідноситься з вмістом IL1Я (r= +0,197, p=0,011) і негативно з вмістом IL2 (r= -0,163, p=0,038). Це є доказом того, що при ГП прогресує системне запалення в тканинах пародонта й нагромадження продуктів розпаду власних тканин і продуктів життєдіяльності різних мікроорганізмів, наявних у слизовій оболонці, що призводить до приєднання септичного компонента запалення.

На синтез у ротовій порожнині NO₂ і cGMP впливають активність IL1в (p<0,001), IL6 (відповідно, p=0,037 і p=0,008), IL10 (p<0,001), IL13 (p<0,001), TNFб (p<0,001). У свою чергу, метаболіти NO визначають (p<0,001) продукцію всіх вивчених цитокінів. Що стосується сечовини, то взаємодію її і цитокінів установлено відносно IL2 (p=0,016 і p<0,001) і IL6 (p<0,001). Міра участі сечовини в синтезі продуктів арахідонової кислоти (як і навпаки) незначна. Разом з тим, констатується значний вплив (p<0,001) на вироблення PgE₂ і PgF_2а NO₂ і cGMP. Точно такий же вплив (p<0,001) стосується ейкозаноїдів відносно метаболітів NO. Більше того, існують тісні різноспрямовані кореляційні зв'язки (p<0,001) PgE₂ і PgF_2а з NO₂ (відповідно, r= +0,511 і r= +0,560) і з cGMP (відповідно r= -0,632 і r= -0,352).

Оцінка кореляційних зв'язків вивчених показників з основними клінічними індексами показала, що значення проби Шиллера-Писарєва й індексу Федорова-Володкіної не мають достовірних кореляційних зв'язків тільки з рівнем у РР прозапального IL2 (відповідно, r= -0,149, p=0,057 і r= -0,150, p=0,055).

Значення проби Кулаженка не корелюють з вмістом IL4 і IL13, індексу Рамфьорда - тільки з IL13, індексу Гріна-Вермільона - з IL1в, IL2, IL10, IL13 і TNFб, індексу Рассела - з IL6, IL8, IL13 і TNFб, CPITN - з IL2, IL4, IL6, IL10, IL13 і TNFб. Звертають на себе увагу прямі кореляційні зв'язки всіх виконаних клінічних тестів із концентраціями в РР IL1в, IL6, IL8 і TNFб, а зворотні - з IL2, IL4, IL10 і IL13.

За даними додатково проведеного однофакторного дисперсійного аналізу встановлено, що на значення проби Шиллера-Писарєва й індексу Федорова-Володкіної впливає вміст у РР IL1в (відповідно, p=0,015 і p=0,016) і TNFб (p=0,014 і p=0,013)), на CPITN - вміст IL13 (p=0,017). З урахуванням даних кореляційного й дисперсійного аналізів найбільшою мірою на клінічні тести впливають концентрації в РР IL1в і TNFб. Ми вважаємо, що підвищення показників проби Шиллера-Писарєва та індексу Федорова-Володкіної прямо відбивають високі параметри в РР цих прозапальних цитокінів.

Хоча ідеологія всіх клінічних проб і індексів для оцінки ступеня тяжкості ГП приблизно однакова, проте зв'язок цих параметрів з рівнями ейкозаноїдів у РР відрізняється. Так, показники вмісту PgE₂ і PgF_2а мають пряму кореляцію зі значеннями проби Шиллера-Писарєва (відповідно, r= +0,233, p=0,003 і r= +0,253, p=0,001), індексу Рамфьорда (r= +0,166, p=0,034 і r= +0,159, p=0,042) і індексу Федорова-Володкіної (r= +0,216, p=0,005 і r= +0,232, p=0,003), тоді як проба Кулаженка, індекси Гріна-Вермільона й Расела, а також CPITN з вивченими простагландинами не пов'язані.

У процесі хірургічного лікування хворих на ГП встановлено розбіжність у результатах після введення у кісткові дефекти щелеп двох різних матеріалів. При клінічному дослідженні пацієнтів в оперованій ділянці з матеріалом Easy-Graft виявилася стійка стабілізація на термін 3 місяці, що зберігалася до одного року (максимальний строк спостереження 2 роки). Рентгенологічно виявлене формування нових кісткових структур, зникнення або різке зниження ділянок остеопорозу, збільшення чіткості контурів кістки. Застосування такого матеріалу сприяє посиленню остегенних репаративних процесів, формуванню кісткового регенерату, що проявляється оптимізацією тканинного складу регенерату й швидкості утворення кісткової тканини. Результати використання матеріалу Easy-Graft у хворих на ГП обнадійливі і перспективні, оскільки повністю виключається ризик розвитку алергійних реакцій і побічних ефектів. Волокна колагену й кровоносні судини, проникаючи в мікропори гранул, у міжгрануляційні макропори (простор), служать напрямними рейками для капілярів у новій сформованій кістковій тканині і за рахунок 100 % синтетичної основи не вступають у конфлікт із власною імунною системою й, відповідно, не відбувається відторгнення їх організмом. І, що особливо цінно, матеріал здатний забезпечувати тривалий клінічний ефект.

Результати проведеного комплексного лікування хворих з хронічним перебігом ГП II ступеня показали, що незначне поліпшення відзначається в 13,0±3,5% спостережень, поліпшення - в 37,0±5,0 %, значне поліпшення - в 50,0±5,2%. На наслідки проведеного лікування впливають стать хворих (p=0,002), але не їх вік, тривалість захворювання й наявність супутньої соматичної патології. Значне поліпшення відзначається частіше у жінок (p<0,001). Однофакторний дисперсійний аналіз показав залежність ефективності лікувальних заходів у хворих на ГП II ступеня від вихідних значень асоціацій анаеробів у прикріплених яснах (p=0,010), причому такий негативний зв'язок підтверджується й даними регресійного аналізу (p=0,020).

Хворі основної і контрольної груп не відрізнялися між собою за статтю, віком, тривалістю захворювання й наявностю хронічних захворювань внутрішніх органів, а також за всіма іншими результатами обстежень. Середні показники наявності асоціацій аеробів і анаеробів в ПК у хворих основної і контрольної груп практично не відрізнялися, що дозволило провести порівняльну оцінку ефективності лікувальних заходів.

У ПК хворих основної групи частіше вегетували біфідобактерії (p=0,041), але рідше кандиди (p<0,001). В основній групі середні параметри в РР IL8 становили 134,8±3,29 пг/мл, тоді як у контрольній - більше (p=0,010), а концентрація IL13 відповідно 9,9±0,69 пг/мл і менше (p=0,037).

Аналіз результатів лікування показав, що у всіх випадках в основній групі вдалося досягти поліпшення або значного поліпшення, тоді як у контрольній групі незначне поліпшення констатовано в 26,7±8,1% спостережень, поліпшення - в 46,6±9,1%, а значне поліпшення - в 26,7±8,1% (p<0,001). Таким чином, ризик того, що проведене лікування забезпечить лише незначне поліпшення для хворих основної групи склав САР=26,7% (95% ДІ 12,9%-44,4%). У контрольній групі на результати терапії впливали стать хворих (p=0,028), їх вік (p=0,005), параметри в РР IL1в (p=0,030) і сечовини (p=0,044). В основній групі залежність ефективності лікування від віку пацієнтів, вмісту в РР даного прозапального цитокіну й метаболіту попередника NO аргініну нівелюється, що має важливе практичне значення.

Таким чином, у дисертації на підставі вивчення видового складу мікробних асоціацій ПК - вегетування 23 видів аеробів, факультативних аеробів і анаеробів - у взаємозв'язку з дослідженням вмісту секреторних білків в РР, аналізом локального синтезу прозапальних та імунорегуляторних цитокінів, ейкозаноїдів і метаболітів NO в ротовій порожнині хворих на ГП з'ясовано нові ланки етіології і патогенезу захворювання (рис. 1, 2) і на підставі узагальнення результатів клінічних, експериментальних і лабораторних досліджень розроблено нову медичну технологію індивідуальної патогенетичної терапії хворих, завдяки впровадженню якої вдалося досягти підвищення ефективності лікування хворих на генералізований пародонтит II ступеня, що підтверджено позитивною динамікою усіх вивчаємих клінічних показників у найближчі й віддалені терміни спостережень і тривалою стабілізацією дистрофічно-запального процесу в тканинах пародонта.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове рішення науково-медичної проблеми, що полягає у розробці й обґрунтуванні удосконаленої медичної технології індивідуальної патогенетичної терапії хворих на генералізований пародонтит на підставі вивчення мікробних асоціацій пародонтальних кишень у взаємозв'язку з вмістом секреторних білків, локальним синтезом прозапальних та імунорегуляторних цитокінів, ейкозаноїдів і метаболітів NO.

1. Мікробний пейзаж у ротовій порожнині практично здорових людей представлений вегетацією не менш як 17 різноманітних видів аеробів, факультативних і облігатних анаеробів, склад асоціацій яких залежить від об'єкта дослідження (ясеневий наліт з прикріпленої частини ясен або ясенева борозда), а кількість мікроорганізмів у мм² слизової визначається станом біоценоза і частково секрецією в ротовій порожнині SIgA і лізоциму. Бактероїди вегетують винятково в ясеневій борозні. Загальна кількість мікроорганізмів у ротовій порожнині визначає видовий склад мікробного пейзажу, серед якого наявність аерококів і еубактерій в яснах залежить від секреції лізоциму, а грибів роду кандида й біфідобактерій в ясеневій борозні - від вмісту SIgA.

2. У хворих на ГП серед 23 виділених мікроорганізмів в ПК вегетують псевдомонади, стрептококи, сарцини і еубактерії (р<0,05), яким відводиться етіологічна роль при цьому захворюванні. Тяжкість перебігу ГП визначається складом асоціацій аеробів, факультативних і облігатних анаеробів в пародонтальних кишенях, а також персистенцією мораксел, стрептококів й мегасфер (р<0,05). Причому ці показники зростають у міру підвищення виразності запального процесу, і при цьому зменшується вегетування резидентних представників аутофлори - пропіонибактерій в ПК, що дозволяє в такої категорії хворих прогнозувати перебіг патологічного процесу.

3. Рівні IL1в і TNFб в ротовій рідині здорових людей визначаються їх статтю, IL2 і IL10 - віком, IL4 і IL6 - вмістом у пародонтальній кишені анаеробних асоціацій, причому окремі їх види впливають на вміст конкретних інтерлейкінів (крім IL2). Для ГП властиві зміни цитокінової мережі, які проявляються дизбалансом прозапальних та імунорегуляторних цитокінів у ротовій рідині, і це залежить від тривалості захворювання, вмісту аеробних і анаеробних асоціацій мікроорганізмів у ПК, а порушення збільшуються з наростанням ступеня розвитку хвороби, причому синтез IL4 є критерієм виразності патологічного процесу (р<0,001).

4. У практично здорових людей продукція ейкозаноїдів у ротовій порожнині пов'язана з вмістом нейсерій, сарцин і бактероїдів (р<0,05) і з локальним синтезом IL4 і TNFб. У хворих на ГП відповідно на 66% і 50% зростають у ротовій рідині концентрації PgE₂ і PgF_2а, які підвищуються з віком хворих і пов'язані з тривалістю захворювання, залежать від кількості вегетування в ПК аеробних, факультативно-анаеробних і анаеробних асоціацій, а також тяжкості патологічного процесу, що свідчить про участь системи ейкозаноїдів у патогенезі ГП, причому оцінка параметрів вмісту продуктів метаболізму арахідонової кислоти дозволяє прогнозувати його перебіг.

5. На інтегральний стан метаболізму NO у ротовій порожнині здорових людей впливає вегетування еубактерій, на рівень у ротовій рідині NO₂ - актиноміцетів і аерококів, на вміст cGMP - фузобактерій, на концентрацію сечовини - ентерококів, причому існують взаємозв'язки між обміном NO і цитокіновою мережею, про що свідчать відповідні кореляції з параметрами вмісту IL8 і TNFб (р<0,001; р=0,05). У патогенезі ГП має місце порушення дизметаболізму системи NO, які проявляються у 62% хворих підвищенням концентрації в ротовій рідині NO₂ і в 45% - вмісту сечовини при малозмінних параметрах cGMP, і це пов'язано з віком хворих, тривалістю захворювання й ступенем тяжкості патологічного процесу (р<0,001) і залежить від наявності анаеробів у пародонтальній кишені (р<0,05), а показники NO₂ у змивах з ротової порожнини дають змогу прогнозувати перебіг ГП.

6. Стан локальної цитокінової мережі у хворих на ГП пов'язаний із розманітністю видового складу мікрофлори в пародонтальній кишені, від чого й залежить синтез IL2, IL6 і IL8, з яким пов'язане вегетування в ротовій порожнині коринебактерій, мораксел, протея, стафілококів, стрептококів, ентерококів і еубактерій, причому залежно від особливостей видового мікробного обсіменіння пародонтальної кишені обґрунтовується застосування в комплексі лікувальних заходів цитокіндепресивних та імунорегуляторних препаратів.

7. На синтез цитокінів, ейкозаноїдів і метаболітів NO у ротовій порожнині хворих на ГП впливає вміст SIgA і лізоциму, пов'язаний з мікробним обсіменінням пародонтальної кишені, вегетуванням вейлонел, коринебактерій, стрептококів, мегасфер і мораксел, причому при персистенції останніх двох мікроорганізмів показано застосування амізону або інших стимуляторів продукції SIgA і лізоциму.

8. Патогенез ГП обумовлений тісними взаємозв'язками змін цитокінової мережі, продукції метаболітів арахідонової кислоти й стану метаболізму NO, тому ізольоване цілеспрямоване індивідуалізоване використання в комплексі лікувальних заходів цитокіндепресивних препаратів, НПЗП із групи інгібіторів ЦОГ-2, NO-пригнічувальних і NO-стимулюючих засобів виправдане для коригуючого впливу на всі ланки патогенезу захворювання.

9. На експериментальній моделі остеопорозу в щурів показано неоднозначний вплив різних остеопластичних матеріалів на процеси репаративної регенерації, тобто матеріал Easy graft є більш прийнятним для формування кісткового регенерату, чим матеріал Вio-Oss з мембраною Вio-Gide (р<0,05).

10. При порівняльній оцінці застосування остеопластичних матеріалів у хворих на ГП показано, що при введенні матеріалу Easy graft в кісткові кармани формування нової кісткової тканини відбувається паралельно з процесом резорбції. При введенні матеріалу Вio-Oss з мембраною Вio-Gide остеогенні репаративні процеси значно знижені. Віддалені клініко-рентгенологічні результати остеопластики (1 і 2 роки) підтвердили більш позитивний ефект від використання Easy graft.

11. За результатами проведених клініко-лабораторних досліджень розроблена й обґрунтована схема патогенетичної терапії хворих на ГП, що включає індивідуальне спрямоване призначення відповідних антибіотиків, антицитокінових препаратів, поліферментних сумішей, імуномодуляторів, селективних інгібіторів ЦОГ-2, інгібіторів синтезу NO і стимуляторів продукції cGMP в залежності від вихідного складу мікробних асоціацій ПК, вмісту секреторних білків, прозапальних та імунорегуляторних цитокінів, ейкозаноїдів і метаболітів NO в ротовій рідині.

12. Доведено, що індивідуальна патогенетично обґрунтована терапія забезпечує підвищення ефективності лікування хворих на ГП II ступеня (САР= 26,7% (95% ДІ 12,9%-44,4%)). Запропонована терапія сприяє зменшенню вихідних підвищених концентрацій у ротовій рідині IL1в і сечовини, зменшенню контамінації слизової оболонки ротової порожнини транзиторними мікроорганізмами та наближенню мікробного пейзажу цього біотопу до стану еубіозу.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. У хворих на ГП бажано вивчати мікрофлору ротової порожнини і оцінювати неспецифічні фактори місцевого імунітету за вмістом SIgA і лізоциму у ротовій рідині.

2. У хворих на ГП показники вмісту в ротовій рідині IL1в>21 пг/мл, TNFб >54 пг/мл і лізоциму <7 мг/мл є критеріями ранньої діагностики захворювання.

3. У хворих на ГП збільшення контамінацій ПК >52% свідчить про тяжкий перебіг захворювання, а прогностично несприятливим вважається його рівень >85%. До негативних ознак патологічного процесу в пародонті слід відносити виділення з ротової порожнини мораксел, стрептококів і мегасфер.

4. У хворих на ГП показники вмісту в ротовій рідині IL4<3 пг/мл, PgF_2а>7 нг/мл і NO₂>7 мкмоль/л указують на тяжкий перебіг захворювання, і відповідно параметри >10 пг/мл, <5 нг/мл і <5 мкмоль/л є прогностично позитивними.

5. У комплексному лікуванні всіх хворих на ГП показано застосування антицитокінових препаратів (пентоксифілін або трентал 600 мг/добу, дипіридамол або курантил 150-225 мг/добу), причому за тяжкого перебігу захворювання системна антибактеріальна терапія має поєднуватися з використанням поліферментних сумішей (флогензим 6 ін/добу, вобензим 12 ін/добу), що призначаються після консультації з лікарем-терапевтом.

6. У хворих на ГП при з`явленні у ротовій порожнині коринебактерій і пропіонибактерій, а також при показниках вмісту у ротовій рідині PgE₂ >3 нг/мл і PgF_2а >6 нг/мл необхідне призначення селективних інгібіторів ЦОГ-2 (мелоксикам або моваліс 15 мг/добу, целекоксиб або целебрекс 200 мг/добу, німесулід або німесіл 100-200 мг/добу), при NO₂ >6 мкмоль/л - саліцилатів (ацетилсаліцилова кислота 325 мг/добу), при cGMP <4 пмоль/л - ІАПФ (периндоприл або престаріум 4-8 мг/добу, лізиноприл або диротон 5-10 мг/добу), при вмісті лізоциму в ротовій рідині <3 мг/мл і хворим з вегетуванням у ротовій порожнині мораксел - амізона (початкова доза 750 мг/добу), у випадках тяжкого перебігу захворювання з вегетуванням нейсерій, стрептококів і псевдомонад - циклоферону (20 внутрішньом'язових ін'єкцій по 2 мл 12,5% розчину через день), що призначаються після консультації з відповідними спеціалістами.

7. Наявність в асоціаціях анаеробів бактероїдів у ротовій порожнині слід відносити до прогнознегативних відносно подальшої ефективності лікування хворих на ГП. Прогностично сприятливі критерії для подальшого лікування наступні: рівні в РР IL1в<340 пг/мл, IL10>19 пг/мл, TNFб<299 пг/мл, PgE₂<2,3 нг/мл, NO₂<6 мкмоль/л, cGMP>6 пмоль/мл, сечовини <50 мкмоль/л.

8. Для досягнення оптимального лікувального ефекту й тривалої стабілізації необхідно при проведенні місцевого лікування пародонтиту використовувати гідрогелевий розчин кремнійорганічного сорбенту Аеросил з наступним нанесенням фітокомпозиції на ясна для посилення терапевтичного ефекту.

9. До складу комплексної терапії хворих на ГП II ступеня слід обов'язково включати корегуюче лікування - клаптеві операції з методом направленої тканинної регенерації. Післяопераційний рентгенологічний контроль стану альвеолярної кістки необхідно проводити кожні півроку.

10. Після проведення основного курсу лікування ГП пропонується проводити контрольні діагностичні огляди й професійну гігієну ротової порожнини в хворих не рідше, як двічі на рік.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Чайковская И. В. Взаимодействие между бактериями и их значение в возникновении болезней пародонта / И. В. Чайковская // Архив клинической и экспериментальной медицины. - 2003. - Т. 12, № 2 - С. 239-242.

2. Чайковська І. В. Лікування хронічного генералізованого пародонтиту тяжкого ступеня, стійкого до традиційних методів лікування (Випадок із практики) / І. В. Чайковська // Питання експериментальної та клінічної медицини: зб. статей. - Донецьк, 2004. - Вип.8, Т. 1. - С. 207-211.

3. Чайковська І. В. Основні етапи комплексного лікування хронічного генералізованого пародонтиту / І. В. Чайковська, О.В. Комаревська // Архив клинической и экспериментальной медицины. - 2005. - Т. 14, № 2. - С. 237-240. Участь автора полягає у проведенні клінічних досліджень та лікуванні хворих.

4. Прилуцкий А. С. Методика підготовки проб слини для визначення фактора некроза пухлини-б та інтерлейкіну-8 / А. С. Прилуцкий, І. В. Чайковська, Е. А. Майлян // Імунологія та алергологія. - 2005. - № 3. - С. 48-51. Участь автора в розробці методики та правил забору і транспортування ротової рідини.

5. Чайковская И. В. Изменение уровня цитокинов при генерализованном

пародонтите / И. В. Чайковская // Український стоматологічний альманах. - 2005. - № 1. - С. 14-19.

6. Чайковська І. В. Роль мікроорганізмів у виникненні й розвитку хвороб пародонта / І. В. Чайковська // Український стоматологічний альманах - 2005. - № 5. - С. 14-17.

7. Чайковская И. В. Характеристика микрофлоры различных биотопов полости рта у стоматологически здоровых пациентов / [И. В. Чайковская, Мишина Е.Ю., Гриценко Л.З., Мишин В.В.] // Питання експериментальної та клінічної медицини: зб.статей. - Донецьк, 2005. - Вип. 9, Т. 2. - С. 138-149.

8. Чайковская И. В. Оценка эффективности ципрофлоксацина (сифлокса) при лечении хронического генерализованного пародонтита в стадии обострения у пациентов, резистентных к пародонтологической терапии / И. В. Чайковская // Современная стоматология. - 2005. - № 1. - С. 72-74.

9. Прилуцкий А. С. Метод дослідження, вміст ФНП-б та IL-8 у слині пацієнтів, резистентних до пародонтальної патології / А. С. Прилуцкий, І. В. Чайковська, Е. А. Майлян // Лабораторна діагностика - 2006. - № 2 (36). - С. 37-40. Участь автора в розробці методики, проведенні лабораторних досліджень, аналізі результатів, написанні статті.

10. Чайковская И. В. Характер микробного пейзажа в полости рта здоровых людей / И. В. Чайковская // Питання експериментальної та клінічної медицини: зб. статей. - Донецьк, 2006. - Вип. 10, Т. 2. - С. 217-223.

11. Микрофлора человека, микрофлора полости рта / [Мишин В. В., Гриценко Л. З., Чайковская И. В., Пшеничная О. А., Баркалов А. П.] // Архив клинической и экспериментальной медицины. - 2006. - Т. 15, № 1.- С. 115-118. Участь автора в проведенні мікробіологіних досліджень, аналізі результатів, написанні статті.

12. Чайковская И. В. Сравнительная оценка микробного пейзажа полости рта у пациентов с патологией тканей пародонта / И. В. Чайковская // Питання експериментальної та клінічної медицини: зб. статей. - Донецьк, 2007. - Вип. 11, т. 1. - С. 230-238.

13. Чайковська І. В. Зміни цитокінової сітки ротової рідини у пацієнтів із хронічним генералізованим пародонтитом / І. В. Чайковська // Університетська клініка. - 2007. - Т. 3, № 2. - С. 65-70.

14. Чайковська І. В. Стан цитокінової мережі в ротовій рідині здорових людей і її взаємодія з мікроорганізмами, вегетуючими в ротовій порожнині / І. В. Чайковська // Питання експериментальної та клінічної медицині: зб. статей. - Донецьк, 2007. - Вип. 11, Т. 2. - С. 208-212.

15. Чайковская И.В. Состояние метаболизма оксид азота в полости рта здоровых людей / И. В. Чайковская // Питання експериментальної та клінічної медицини: зб. статей. - Донецьк, 2008. - Вип. 12, Т. 2. - С. 296-302.

16. Чайковская И. В. Роль эйкозаноидов в патогенезе хронического генерализованного пародонтита / И. В. Чайковская // Архив клинической и экспериментальной медицины. - 2008. - Т. 17, № 1.- С. 106-109.

17. Чайковская И. В Состояние синтеза эйкозаноидов в полости рта здоровых людей / И. В. Чайковская // Питання експериментальної та клінічної медицини: зб. статей. - Донецьк, 2008. - Вип. 12, Т. 1. - С. 283- 289.

18. Чайковська І. В. Роль порушень метаболізму оксид азоту в патогенезі хронічного генералізованого пародонтиту // Архів клінічної та експериментальної медицини. - 2008. - Т. 17, № 2. - С. 226-228.

19. Використання остеокондуктивного матеріалу Easy-graft у комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту / [Чайковська І. В., Павленко О. В., Лялька В. М. , Комаревська О. В.] // Університетська клініка. - 2008. - Т. 4, № 2. - С. 104-106. Участь автора в проведенні хірургічних втручань на етапі комплексного лікування, аналізі результатів, написанні статті.

20. Павленко А. В. Особенности процессов репаративной регенерации в альвеолярных отростках нижней челюсти при пластике дефектов различными материалами / А. В. Павленко, И. В. Чайковская, В. И. Лузин // Український морфологічний альманах. - 2009. - Т. 7, № 3. - С. 93-97. Участь автора в проведенні експериментальних досліджень, аналізі результатів, написанні статті.

21. Чайковская И. В. Применение цитокиндепрессивных препаратов в комплексном лечении хронического течения генерализованого пародонтита / И. В. Чайковская // Вісник стоматології. - 2009. - № 4. - С.65-68.

22. Чайковская И. В. Эффективность проведения этиопатогенетического лечения больных с хроническим течением генерализованного пародонтита III степени / И. В. Чайковская // Український стоматологічний альманах. - 2009. - № 6. - С. 31-37.

23. Чайковская И. В. Связь дизрегуляторных показателей с клиническими тестами, используемыми при диагностировании хронического генерализованного пародонтита / И. В. Чайковская // Архив клинической и экспериментальной медицины. - 2009. - Т. 18, № 1. - С.87-89.

24. Чайковская И. В. Эффективность использования азитромицина в комплексном лечении хронического генерализованного пародонтита / И. В. Чайковская, Е. В. Комаревская, О.А. Семёнова // Український медичний альманах. - 2010. - Т. 13, № 2. - С. 72-74. Участь автора в проведенні комплексного лікування, аналізі та узагальненні результатів, написанні статті.

25. Эффективность медикаментозной терапии у пациентов с осложнённым пародонтологическим статусом, нуждающихся в ортопедическом лечении / Е. В. Комаревская, Н. В. Мозговая, И. В. Чайковская, Т. И. Осокина // Український стоматологічний альманах. - 2010. - № 1. - С. 24-26. Участь автора в проведенні комплексного лікування, аналізі та узагальненні результатів, написанні статті.

26. Патент № 12777, Україна, МПК(2006) В 22D7/10(2006/01). Спосіб діагностики запальних процесів у порожнині рота / Чайковська І.В., Прилуцкий А.С., Майлян Э.А.. - № 200511790; Заявл. 07.04.05; Опубл. 15.02. 06, Бюл. № 2. Участь автора в розробці методики, проведенні досліджень, оформленні документації на винахід.

27. Патент № 9409, Україна, МПК(2005) А 61В10/00. Пристрій для забору матеріалу на мікробіологічне дослідження з пародонтальних кишень / Чайковська І.В., Гриценко Л.З., Мішин В.В. -№ 200503228; Заявл. 07.04. 05; Опубл. 15.02.06. - Бюл. № 2. Участь автора в розробці методики, проведенні досліджень, оформленні документації на винахід.

28. Патент № 10103, Україна, МПК(2005) А 61К35/78. Засіб для лікування пародонтальних карманів / Чайковська І.В., Комаревська О.В. - № 20041210209; Заявл. 13.12.2004; Опубл. 15.11.2005, Бюл. № 11. Участь автора в розробці методики, проведенні досліджень, оформленні документації на винахід.

АНОТАЦІЇ

Чайковська І.В. Порушення систем гомеостазу та шляхи його корекції на етапах комплексного лікування хворих на генералізований пародонтит. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. Державна установа «Інститут стоматології АМН України», Одеса, 2010.

Визначено видовий склад мікрофлори пародонтальних кишень у хворих на генералізований пародонтит. Показано, що виділені з ПК псевдомонади, стрептококи, сарцини та еубактерії беруть участь в підтриманні запального процесу у тканинах пародонта. З підвищенням ступеня розвитку ГП збільшується частота висівання асоціацій аеробів та анаеробів з ПК (р0,001).

Встановлено взаємозв`язок складу мікрофлори ротової порожнини з факторами неспецифічної резистентності організму (вміст SIgA та лізоциму).

Визначені рівні продуктів метаболізму арахідонової кислоти, системи NO в ротовій рідині в залежності від змін мікробного пейзажу ротової порожнини та показана їх роль у патогенезі захворювання. Доведено, що ступінь розвитку ГП визначається посиленою продукцією прозапальних ейкозаноїдів (PgE₂ і PgF_2а), цитокинів (IL1, IL2, IL6, IL18, IL13, TNFб), пригніченням синтезу імунорегуляторних цитокинів (IL4, IL10) та збільшенням однієї із фаз системи оксида азоту - iNOS (р0,001).

Вивчено в експеріменті та доведено у клініці вплив остеопластичних матеріалів Easy-Graft і Bio-Oss з біорезорбуючою мембраною Bio-Gide на процеси репаративної регенерації кісткових дефектів щелепи. Встановлено, що використання 100% синтетичного матеріалу Easy-Graft сприяє посиленню остеогенних репаративних процесів, формуванню тканинного регенерату та більш швидкому утворенню кісткової тканини.

Показана висока терапевтична ефективність запропонованого індивідуального комплексного лікування хворих на ГП за віддаленими результатами лікування. Виділені етіологічні та прогностичні фактори, що дозволяють прогнозувати хід подальших терапевтичних заходів.

Ключові слова: генералізований пародонтит, мікробні асоціації, цитокіни, ейкозаноїди, оксид азоту, лікування, остеопластичні матеріали.

Чайковская И.В. Нарушение систем гомеостаза и пути его коррекции на этапах комплексного лечения больных генерализованным пародонтитом. - Рукопись. Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.22. - стоматология. Государственное учреждение «Институт стоматологии АМН Украины», Одесса, 2010.

В ходе выполнения работы всего обследовано 224 пациента, из них 30 практически здоровых лиц и 194 больных генерализованным пародонтитом (89 мужчин и 105 женщин), имеющих хронические заболевания внутренних органов. ГП I степени диагностирован у 61 пациента, ГП II степени - у 92 пациентов и ГП III степени - у 41 пациента. Использованы клинико-рентгенологические, микробиологические, радиоиммунные, иммунологические и биохимические методы исследования.

Определен видовой составы микрофлоры пародонтальных карманов у больных ГП. Установлено, что выделеные из ПК псевдомонады, стрептококки, сарцины и эубактерии участвуют в поддержании воспалительного процесса в тканях пародонта. С увеличением степени развития ГП возрастают показатели числа ассоциаций аэробов и анаэробов в ПК (р0,001).

Установлена взаимосвязь микрофлоры полости рта с факторами неспецифической резистентности организма (по уровню SIgA и лизоцима в ротовой жидкости).

Определена концентрация в РЖ провоспалительных и иммунорегуляторных цитокинов. Установлена взаимосвязь их синтеза с составом микрофлоры и доказана их роль в патогенезе ГП.

Изучен уровень продуктов метаболизма арахидоновой кислоты, системы метаболизма NO и показана их роль в патогенезе заболевания с изменениями состава микробного пейзажа ротовой полости. Доказано, что степень развития ГП определяется усиленной продукцией провоспалительных эйкозаноидов (PgE₂ и PgF_2а) и цитокинов (IL1, IL2, IL6, IL18, IL13, TNFб), угнетением имуннорегуляторных цитокинов (IL4, IL10) и увеличением одной из фаз системы оксида азота - iNOS (р0,001).

Изучено в эксперименте и доказано в клинике влияние остеопластических материалов Easy-Graft и Bio-Oss с биорезорбируемой мембраной Bio-Gide на процессы репаративной регенерации костного дефекта челюсти. Установлено, что применение 100% синтетического материала Easy-Graft способствует усилению остеогенных репаративных процессов, формированию тканевого регенерата и большей скорости образования костной ткани (р0,001).

Разработана и обоснована концепция комплексного индивидуального патогенетического лечения генерализованного пародонтита, изучена эффективность предложенных методов терапии в ближайшие и отдаленные сроки наблюдения.

Выделены этиологические и прогностические факторы, позволяющие прогнозировать течение ГП и ход дальнейших терапевтических мероприятий.

Ключевые слова: генерализованный пародонтит, микробные ассоциации, цитокины, эйкозаноиды, оксид азота, лечение, остеопластические материалы.

Chaikovskaya I.V. The disyrurbances of homeostasis system and the ways of its correction at the stages of the complex treatment of patients with generalized periodontitis. - A manuscript. Dissertation for scientific degree of the Doctor of medicine by speciality 14.01.22 - dentistry. State Institution “Institute of Dentistry of the Academy of Medical Sciences of Ukraine”, Odessa, 2010.

Qualitative and specimen content of the mycroflora of the gum plague at the place of the attached part of the gym ahd saliva in patients with generalized periodontitis.

Pseudomonas, streptococci, sarcinae ahd eubacteria, issolated from periodontal pockets, paticipate in the support of the inflammatory process in the periodontal tissues. With the increase of the severity tegree the indexes of the amount of associabious of aerobions and anaerobians in saliva (р0,001) increases.

The association of the microflora with the factors of unspecific body resistance was been established (SIgA and lisocim) the concentration of.

Proinflammatory and immunoregylated citokines in OFC was determined. The association of their synthesis with the content of the mycroflora has been estimated and theer role in the pathogenesis of generalized periodontitis.

The level of the products of arachidous acid and the systems of NO metabolism has been studied and their role has been showed in the pathogenesis of the disease with the changes of the contest of the microbial picture of the oral cavity.

It has been proved that the degree of generalized periodontitis severity is estimated by the increased production of proinflammatory eicosanoid (PgE₂, PgF_2a) and cytokines (IL1, IL2, IL6, IL18, IL13, TNFa) and inhibited immunoregulate cytokines (IL4, IL10) and increase of the of phases of iNOS (р0,001).

The influence of osteoplastic materials Easy-Graft and Bio-Oss with bioresoption membrane Bio-Gide on the processes of the reparative regeneration. Has been studied in the experiment and confirmed in the clinic. It was deen establisted that the usage of 100% synthetic material Easy-Graft contributes the improvement of the osteogenic reparative processes, the formation of the tissue regeneration and the rate of the bone tissue formation (р0,001).

The efficacy of individual etiopathogenetic treatment has been proved and individual results have been shoved.

The etiologic and prognostic factors vallovitng to prognose the cjurse of the follouing therapeutic measures have been detached.

Keywords: generalized periodontitis, microbe associations, cytokines, eicosanoids, nitrogen oxide, treatment, osteoplastic materials.

Размещено на Allbest.ru