Якість життя і психологічні особливості хворих на вперше діагностований туберкульоз легенів, медико-економічні наслідки захворювання та шляхи їх поліпшення

Порівняно з контрольною групою (95,94 ± 1,60 балів) на момент діагностування туберкульозу загальна якість життя і стан здоров`я була на 35,32 % нижчою в ефективно лікованих хворих (62,05 ± 1,33 балів; t = 16,2886; P < 0,001), на 39,72 % гіршою у раніше неефективно лікованих хворих (57,83 ± 1,21 балів; t = 18,9979; P < 0,001), на 17,92 % меншою у хворих, які тривало не лікувалися (78,75 ± 1,40 балів; t = 8,0855; P < 0,001) і статистично вірогідно не відрізнялася в осіб, спонтанно вилікуваних від туберкульозу (96,79 ± 2,11 балів; t = 0,3210; P > 0,5). За період відмови від лікування хворих, або протягом (3,2 ± 0,7) місяців від діагностування до лікування туберкульозу, загальна якість життя і стан здоров'я їх знизилися на 28,05 %, або з (78,75 ± 1,40) балів до (56,66 ± 1,32) балів. Це дає нам підставу зробити припущення, що однією із причин відсутності лікування у спонтанно вилікуваних від туберкульозу була їхня висока якість життя під час захворювання, а також цей факт може бути однією із причин відмови хворих від лікування. Отже, чим ефективнішим було лікування, на що вказувала позитивна клініко-рентгенологічна динаміка, тим кращою ставала загальна якість життя і стан здоров'я хворих, і навпаки (r = 0,79, P < 0,001).

Загальну якість життя і стан здоров'я членів родин хворих на туберкульоз вивчали за тією ж методикою, що й хворих - серед 662 (66,33 %) членів родин хворих на туберкульоз, а також 202 здорових осіб. Порівняно із здоровими людьми (95,94 ± 1,60 балів) у членів родин неефективно лікованих хворих загальна якість життя і стан здоров'я були на 7,25 % нижчими (88,98 ± 1,36 балів; P < 0,001); у членів родин ефективно лікованих хворих - на 7,10 % нижчими (89,13 ± 1,72 балів; P < 0,01); у членів родин тривало не лікованих хворих - на 5,95 % нижчими (90,23 ± 1,24 балів; P < 0,01), причому у членів родин спонтанно вилікуваних хворих загальна якість життя і стан здоров'я прирівнювалися до здорових людей (96,17 ± 1,51 балів; P > 0,5). Отже, загальна якість життя і стан здоров`я членів родин мала таку ж тенденцію, як і серед хворих: чим швидше поліпшувався стан хворих, тим швидше покращувалася загальна якість життя членів родин, і навпаки (P < 0,001).

Прогностична математична модель загальної якості життя і стану здоров'я хворих на туберкульоз ґрунтується на аналізі 501 (83,13 %) хворого, а також 202 здорових осіб. Спершу вивчали загальну якість життя і стан здоров'я в динаміці на різних етапах лікування хворих, виявляючи при цьому взаємозв'язки між субсферами однієї і тієї ж та інших сфер, а також різні обмеження у поліпшенні загальної якості життя і стану здоров'я. На основі кореляції, простої та множинної лінійної регресії розробили шість

проміжних моделей стосовно окремих сфер і субсфер за умов їх нульового значення та впливу різних факторів і обмежень, виявивши таким способом коефіцієнт детермінації, який показує ступінь впливу кожного фактору на загальну якість життя і стан здоров`я хворих на туберкульоз. Ця модель вже при первинному огляді хворого дає можливість прогнозувати його загальну якість життя і стан здоров'я.

Медичні наслідки, економічні затрати і збитки при ефективному, неефективному й відсутньому лікуванні хворих на туберкульоз легенів вивчали, аналізуючи 445 (77,39 %) хворих.

Медичні наслідки. Порівняно з контрольною групою, успішне лікування в якій становило 92,65 %, цей показник у неефективно лікованих був в 1,26 рази гіршим (P < 0,001), у тих, що відмовлялися від лікування, - у 1,24 рази меншим (P < 0,003), а порівняно із тривало плинним поширеним туберкульозом - у 3,71 рази гіршим (P < 0,001). Профілактична робота у вогнищах туберкульозної інфекції найактивніше проводилася у ефективно та неефективно лікованих і була незадовільною в тих, котрі тривалий час відмовлялися від лікування.

Порівняно з ефективно лікованими, середня тривалість одного випадку втрати працездатності у яких складала (64,21 ± 1,64) днів, у тих, що тривалий час відмовлялися від лікування, вона була в 1,96 рази вищою (P < 0,001), у неефективно лікованих - у 2,15 рази вищою (P < 0,001), у хворих на тривало плинний поширений процес - у 5,13 рази вищою (P < 0,001). Порівняно з ефективно лікованими, серед яких інвалідами визнано 29,41 %, у тих, що відмовлялися від лікування, та неефективно лікованих інвалідів було у 2,38-2,43 рази більше (Р < 0,001) при 100-відсотковій інвалідності хворих на затяжний поширений процес (у 3,40 рази більше; Р < 0,001).

Найдовше в стаціонарі лікувалися хворі на затяжний, занедбаний туберкульоз (371,00 ± 25,95 днів) та раніше неефективно ліковані (151,65 ± 5,32 днів) порівняно з (75,23 ± 9,54) днями серед ефективно лікованих, однак найбільша летальність спостерігалася серед перших (33,33 %) та тих, що тривалий час відмовлялися від лікування (11,67 %) при 0,49 % серед ефективно лікованих.

Загальні медико-економічні затрати на спостережуваних хворих становлять 2 207 015,92 грн, причому найбільше коштів витрачено на лікування і диспансеризацію хворих (1 105 563,77 грн, або 50,09 %), у 1,83 рази менше на моніторинг у процесі лікування (P < 0,001), у 3,12 рази менше на профілактику туберкульозу у вогнищах інфекції (P < 0,001) і в 7,73 рази менше на виявлення і діагностику туберкульозу (P < 0,001).

Медико-економічні затрати на одного ефективно лікованого хворого становлять 4 696,64 грн, при неефективному лікуванні ці затрати збільшуються на 23,02 %, а при тривало відсутньому й пізно розпочатому лікуванні економічні затрати ще більші: на 29,50 % порівняно з ефективно лікованими й на 8,41 % порівняно з неефективно лікованими. Найбільші фінансові затрати необхідні для хворих із затяжним, занедбаним туберкульозом (21 240,01 грн на одного хворого), що в 4,52 рази більше від ефективно лікованих, у 3,48 рази більше від неефективно лікованих, у 3,19 рази більше від тих, які відмовлялися від лікування. Навіть для вперше в житті посмертного діагностування туберкульозу затрачається 189,21 грн на одну автопсію, а для діагностування спонтанно вилікуваного туберкульозу у віддалені терміни - 22,68 грн на одну особу.

Загальні економічні збитки склали 24 255 803,41 грн, причому найбільшу питому вагу мали збитки від смертності працездатних хворих (21 641 821,52 грн, або 89,22 %) і в 15,65-17,56 рази меншими (Р < 0,001) були збитки від тимчасової втрати працездатності (1 231 667,67 грн, або 5,08 %) та внаслідок інвалідності (1 382 314,22 грн, або 5,70 %).

Економічні збитки на одного ефективно лікованого хворого склали 4 817,13 грн, причому в 50,30 рази більші збитки серед померлих пацієнтів, у 22,85 рази більші серед пацієнтів на затяжний, занедбаний туберкульоз, у 6,82 рази більші від тих, які відмовилися від лікування, у 4,42 рази більші серед неефективно лікованих.

Медико-економічні збитки в 10,99 рази переважають над затратами (51 064,85 грн проти 4 646,35 на одного хворого). Це означає, що на кожну затрачену гривню збитки складають 10,99 грн. Інтерполюючи ці розрахунки на статистичні дані, у 2003 р. Волинській області нанесені збитки в сумі 155 233 382,72 грн.

Прогнозування відмов від лікування та його переривання хворими на вперше діагностований туберкульоз легенів проводили методом послідовного аналізу Вальда. На етапі підготовки прогностичного дослідження ми проаналізували 300 (52,17 %) хворих, їх усю первинну медичну документацію і виявили 205 медико-соціальних і клінічних ознак із 510 їх градаціями, які могли бути потенційними факторами відмови від лікування та його переривання. Ці ознаки закодовані та зведені в кодувальну таблицю в комп'ютерній базі даних. За критерієм Фішера-Стьюдента (t) визначали значущість кожної із зазначених ознак, обчислювали прогностичний коефіцієнт кожної ознаки. Із них ми відібрали 15 ознак і 47 їх градацій, які траплялися найчастіше й виявилися прогностично високо інформативними щодо відмови від лікування та переривання лікування. Обстеживши хворого, лікар підкреслює в анкеті ті ознаки, котрі виявлені в нього, і помічає відповідні прогностичні коефіцієнти, які ще називають як бали. Потім підраховують суму прогностичних балів для визначення прогнозу відмови від лікування або можливого його переривання. Установлено, що низький ступінь ризику - менше 0,5 бала, середній - 1,0-7,0 балів, високий - більше 7,0 балів. Похибка розробленого прогнозу складає ± 5,00 %.

Першим етапом у реалізації технології попередження відмов від лікування та його неефективності у хворих на вперше діагностований туберкульоз легенів, поліпшення якості їх життя і стану здоров'я та реадаптації членів їх родин є прогнозування відмов від лікування чи його переривання, прогнозування неефективності лікування та зниження загальної якості життя і стану здоров'я хворих. Показанням до застосування цієї технології є бактеріальний туберкульоз, тяжкий стан хворого, туберкульоз у соціально-дезадаптованих хворих, оскільки в них найвища ймовірність переривання, відмов від лікування та його неефективності з негативними наслідками. Технологія складається із п'ятьох взаємопов'язаних, взаємодоповнюючих алгоритмів:

1. Алгоритм корекції відмов від лікування хворих на вперше діагностований туберкульоз легенів. Його здійснювали десятьма кроками: 1) обстеження хворого; 2) інформування пацієнта про діагноз і про передбачуване лікування; 3) проведення прогнозування відмов від лікування та його переривання методом послідовного аналізу Вальда або бального методу; 4) обговорення з хворим діагнозу і плану лікування; 5) вивчення причин відмов від лікування; 6) усунення причин відмови від лікування; 7) раціональна й роз'яснювальна психотерапія із сугестією; 8) раціонально-логічне інформування обраного кола посадових осіб, колег по роботі, членів родини для вирішення тих об'єктивних проблем хворого, які були причиною відмови від лікування; 9) потенціювання раціональної психотерапії мебікаром; 10) зміцнення взаємовідносин "лікар - хворий - інші медичні працівники". лікування туберкульоз наслідок відмова

Для отримання згоди на проведення специфічної протитуберкульозної терапії в осіб, які від неї відмовляються, поряд із раціональною й роз'яснювальною психотерапією із сугестією у 25 (58,14 %) пацієнтів проводили медикаментозну транквілізуючу терапію за допомогою мебікару по 1-й таблетці (0,3 г) тричі на день незалежно від уживання їжі протягом 20 днів. Інші 18 (41,86 %) хворих не отримували мебікар, а лише раціональну й роз'яснювальну психотерапію із сугестією. Застосування мебікару сприяло:

а) зменшенню кількості проведених психотерапевтичних сеансів до того часу, доки хворий погодився на лікування, у 1,67 рази (з (5,84 ± 0,43) до (3,49 ± 0,56) сеансів; t = 3,3284; P < 0,001);

б) зменшенню часу, затраченого на одну психотерапевтичну корекцію, у 2,03 рази (з (0,67 ± 0,03) до (0,33 ± 0,02) год; t = 9,4299; P < 0,001);

в) зменшенню кількості днів, потрібних на отримання згоди на лікування в процесі психотерапевтичної корекції, у 1,68 рази (з (7,01 ± 0,54) до (4,17 ± 0,21) днів; t = 4,9017; P < 0,001);

г) зменшенню кількості переривань лікування у процесі основного курсу антимікобактеріальної терапії в 10,03 рази (з (3,21 ± 1,12) до (0,32 ± 0,03) переривань; t = 2,5794; P < 0,02).

Доказано, що транквілізатор мебікар сприяє потенціюванню раціональної і роз'яснювальної психотерапії із сугестією.

Завдяки застосуванню алгоритму корекції відмов від лікування хворих на вперше діагностований туберкульоз легенів: хворі погодилися на лікування в 15,98 рази швидше ((5,59 ± 0,27) проти (89,31 ± 7,54) днів, t = 11,0963; P < 0,001); загальна тривалість відмови від лікування після діагностування туберкульозу іншими лікарями була в 1,36 рази меншою ((65,77 ± 5,11) проти (89,31 ± 7,54) днів; t = 2,5844; P < 0,02); кількість короткотривалих переривань лікування у процесі основного курсу антимікобактеріальної терапії була в 5,89 рази меншою ((2,95 ± 0,23) проти (17,37 ± 1,55); t = 9,2025; P < 0,001); кількість довготривалих (понад один місяць) переривань лікування у процесі основного курсу антимікобактеріальної терапії була в 5,72 рази меншою (2,33 % проти 13,33 %; t = 2,2202; P < 0,05) порівняно із хворими, у яких цей алгоритм не застосовувався.

2. Алгоритм формування взаємовідносин "лікар - хворий - інші медичні працівники" здійснювали шістьма кроками: 1) перший контакт лікаря і хворого; 2) наступні зустрічі після часткового проведення обстежень, або другий-третій день перебування в стаціонарі, і зміна вражень; 3) завершення обстежень, обговорення діагнозу та лікування, стресовий стан хворого; 4) формування позитивної системи уявлень у хворих; 5) спрямування хворих на правильні шляхи до здоров'я і формування моделі видужання; 6) стосунки лікаря і хворого з іншими медичними працівниками.

Виявлені такі переваги застосування цього алгоритму: 1) підвищення рівня якості лікування і зниження у 2,58 рази частоти відхилень від стандарту (29,00 % проти 74,85 %; t = 8,1227; P < 0,001); 2) зведення до нуля кількості обґрунтованих скарг хворих (0,00 % проти 3,59 %); 3) зведення до нуля кількості обґрунтованих скарг родичів хворих (0,00 % проти 1,20 %); 4) зменшення середньої кількості відвідувань на дому на 1 хворого у 2,11 рази ((13,24 ± 2,15) проти (27,90 ± 3,57); t = 3,5178; P < 0,001); 5) зменшення питомої ваги профілактичних відвідувань в 1,91 рази ((31,92 ± 2,38) проти (61,03 ± 3,02); t = 7,5707; P < 0,001); 6) збільшення питомої ваги вдалих відвідувань хворими ((88,86 ± 1,45) проти (67,55 ± 2,05); t = 8,4867; P < 0,001); 7) збільшення частоти охоплення хворих амбулаторним лікуванням в 1,20 рази (99,00 % проти 82,63 %; t = 4,2344; P < 0,001); 8) не зменшилася повнота охоплення хворих диспансеризацією і залишилася на рівні 100,00 %.

3. Алгоритм корекції неефективного лікування хворих на вперше діагностований туберкульоз легенів включає в себе сім кроків: 1) рання діагностика й прогноз неефективного лікування хворого; 2) виявлення причин неефективного лікування кожного хворого; 3) усунення причин неефективного лікування; 4) корекція антимікобактеріальної терапії та її інтенсифікація; 5) застосовування патогенетичної терапії; 6) хірургічне лікування хворих із неефективною антимікобактеріальною терапією; 7) протирецидивна антимікобактеріальна терапія. Усі кроки цього алгоритму повинна супроводжувати психологічна прийнятність лікування.

Загальна ефективність цього алгоритму така: припинення бактеріовиділення було в 1,45 рази частіше (84,62 % проти 58,18 %; t = 2,7228; P < 0,01); загоєння деструкції - в 1,24 рази частіше (88,89 % проти 71,58 %; t = 2,6288; P < 0,01); успішне лікування - в 1,27 рази частіше (93,33 % проти 73,68 %; t = 3,3578; P < 0,001); частота загострення туберкульозу була в 4,27 рази рідше (4,44 % проти 18,95 %; t = 2,3356; P < 0,02); частота прогресування туберкульозу - в 8,06 рази рідше (2,22 % проти 17,89 %; t = 2,6514; P < 0,01); загальна летальність (0,00 % проти 6,32 %), у т. ч. післяопераційна летальність зменшилася (0,00 % із 17 оперованих проти 10,00 % із 10 оперованих).

4. Алгоритм поліпшення загальної якості життя і стану здоров'я хворих на вперше діагностований туберкульоз легенів включає п'ять кроків: 1) вивчення кількісної характеристики загальної якості життя і стану здоров'я хворих; 2) прогнозування загальної якості життя і стану здоров'я хворих; 3) виявлення причин зниження загальної якості життя і стану здоров'я хворих; 4) усунення виявлених причин зниження загальної якості життя і стану здоров'я хворих; 5) додаткові заходи щодо поліпшення загальної якості життя і стану здоров'я хворих. При застосуванні цього алгоритму загальна якість життя і стан здоров'я були на 10,42 % кращими, аніж без його застосування (80,31 ± 1,08 проти (71,94 ± 1,16) балів; t = 5,2810; P < 0,001).

5. Алгоритм реадаптації членів родин хворих на вперше діагностований туберкульоз легенів складається із двох взаємопоєднаних субалгоритмів:

А. Субалгоритм поліпшення надання медичної допомоги родинам, у яких є хворий на туберкульоз, включає п'ять кроків: 1) скринінгове обстеження; 2) організація диспансеризації; 3) проведення санітарно-епідеміологічних заходів; 4) тримісячна хіміопрофілактика ізоніазидом; 5) лікування контактних осіб, які захворіли на туберкульоз.

Б. Субалгоритм медико-соціальної та психологічної реабілітації родин, у яких є хворий на туберкульоз, реалізовують упродовж чотирьох кроків: 1) загальне знайомство з родиною; 2) вивчення психотравмуючих факторів; 3) психологічна та соціальна підтримка родини; 4) родинна психотерапія за методикою Э.Г. Эйдемиллера, В.В. Юстицкиса (2002).

Результат застосування алгоритму реадаптації членів родин хворих на вперше діагностований туберкульоз легенів вимірювали бальним методом. Внутрішньородинна адаптивність та емоційна вдоволеність родин, у яких був хворий на туберкульоз від періоду діагностування у хворого туберкульозу до закінчення інтенсивної фази лікування хворого зросла у 2,06 рази, або з (3,52 ± 0,24) до (7,24 ± 0,41) балів при t = 7,8303; P < 0,001. Після закінчення інтенсивної фази лікування хворого внутрішньородинна адаптивність та емоційна вдоволеність родин була в 1,76 рази кращою, аніж на цей же період у хворих без застосування алгоритму реадаптації членів родин ((7,24 ± 0,41) проти (4,12 ± 0,37) балів, t = 5,6494; P < 0,001).

Кожен із перерахованих складових (п'яти алгоритмів) віддзеркалює певний послідовний технологічний процес, тобто задає для фахівця певну, визначену послідовність дій, унаслідок виконання яких розв'язуються певні завдання для досягнення кінцевого ефекту запропонованої нами технології.

Останню застосовували у 100 (21,23 %) хворих підгрупи А, з них у 45 (32,14 %) раніше неефективно лікованих підгрупи 2А, у 43 (41,75 %) підгрупи 3А, які відмовлялися від лікування, у 12 (50,00 %) хворих на вперше діагностований затяжний, занедбаний нелікований підгрупи 4А. Ефективність зазначеної технології вивчали шляхом порівняння підгрупи А з аналогічною підгрупою Б - 167 (35,43 %) хворих, із них 95 (67,85 %) - підгрупи 2Б, 60 (58,25 %) - підгрупи 3Б, 12 (50,00 %) - підгрупи 4Б, а також і 204 (35,48 %) хворими 1-ї групи, які закінчили повний курс антимікобактеріальної терапії та вважалися ефективно лікованими. Отримали такі результати.

1. Частота відмов, перерв і порушень режиму лікування завдяки застосуванню технології була: в 1,66 рази меншою у 2А підгрупі порівняно із 2Б підгрупою (35,56 % проти 58,95 %; t = 2,6502; P < 0,01); у 1,84 меншою у 3А підгрупі порівняно із 3Б підгрупою (32,56 % проти 60,00 %; t = 2,8544; P < 0,01); мала тенденцію до зменшення на 16,66 % у 4А підгрупі порівняно із 4Б підгрупою (41,67 % проти 58,33 %; t = 0,8277; P > 0,3).

2. Завдяки застосуванню запропонованої технології успішне лікування було: в 1,27 рази частіше у 2А підгрупі (93,33 % проти 73,68 % у 2Б підгрупі; t = 3,3578; P < 0,001); в 1,24 рази частіше у 3А підгрупі (відповідно 93,02 % проти 75,00 %; t = 2,6469; P < 0,01); у 3 рази частіше у 4А підгрупі (відповідно 75,00 % проти 25,00 %; t = 2,8284; P < 0,01).

3. Загальна якість життя і стан здоров'я хворих завдяки застосуванню запропонованої технології була: у 2А підгрупі на 4,93 % кращою порівняно із 2Б підгрупою ((81,13 ± 1,34) проти (77,13 ± 1,01) балів; t = 2,3838; P < 0,02); у 3А підгрупі на 5,25 % краща порівняно із 3Б підгрупою ((94,51 ± 1,37) проти (89,55 ± 1,62) балів; t = 2,3378; P < 0,02); в 4А підгрупі на 5,49 % кращою порівняно із 4Б підгрупою ((79,37 ± 0,95) проти (75,01±1,31) балів; t = 2,6943; P < 0,01). У 100 (21,23 %) хворих підгрупи А загальна якість життя і стан здоров'я становила (93,54 ± 1,11) балів, тобто була на 5,52 % кращою порівняно із 167 (35,43 %) хворими підгрупи Б ((88,38±1,38) балів; t = 2,9136; P < 0,01) і на 4,51 % кращою порівняно із 204 (35,48 %) ефективно лікованими хворими контрольної групи ((89,32±1,34) балів; t = 2,4252; P < 0,02).

4. Реадаптація членів родин завдяки застосуванню запропонованої нами технології була така: у 35 (37,23 %) членів родин хворих 2А підгрупи була на 12,90 % кращою від 59 (62,77 %) членів родин пацієнтів 2Б підгрупи ((7,52±0,31) проти (6,55±0,17) балів; t = 2,7436; P < 0,01); у 20 (48,78 %) членів родин хворих 3А підгрупи - на 10,88 % кращою від 21 (51,22 %) члена родин хворих 3Б підгрупи ((9,93±0,12) проти (8,85±0,31) балів; t = 3,2489; P < 0,003); у 20 (50,00 %) членів родини хворих 4А підгрупи - на 11,21 % кращою, аніж у стількох же 4Б підгрупи ((9,01±0,18) проти (8,00±0,24) балів; t = 3,3667; P < 0,001). Загалом, у 75 (11,33 %) членів родини хворих підгрупи А реадаптація була на 21,37 % кращою від 100 (15,11 %) членів родин пацієнтів підгрупи Б ((9,03±0,25) проти (7,10±0,23) балів; t = 5,6814; P < 0,001) і прирівнювалася до реадаптації 487 (73,56 %) членів родин хворих 1-ї контрольної групи ((8,65 ± 0,34) балів; t = 0,9004; P > 0,3).

5. Економічний ефект на одного хворого в підгрупі А порівняно з підгрупою Б зріс у 2,74 рази, а порівняно з контрольною групою - збільшився на 99,74 %, причому кожна затрачена гривня у підгрупі А дала ефективність 1,71 грн, або на 47,24 % більшу, ніж у підгрупі Б і в 3,45 рази більшу від 1-ї групи.

Отже, нами досягнуто мети дисертаційного дослідження - завдяки розробленій технології попередження відсутнього і неефективного лікування хворих та соціальної реадаптації членів їхніх родин на 5,52 % поліпшилася загальна якість життя і стан здоров'я хворих на туберкульоз легенів, причому при відсутньому (на 5,25 % - 5,49 %) і неефективному їх лікуванні (на 4,93 %) вона прирівнювалася до ефективно лікованих (89,32±1,34 балів), і мінімізовані медико-економічні наслідки, що привели до зростання економічного ефекту на одного хворого у 2,74 рази, або на 54 007,91 грн, а також в 1,69 рази зменшилася частота відмов, перерв і порушень режиму лікування, в 1,29 рази поліпшилася ефективність лікування при зменшенні летальності в 3,39 рази, поліпшилася реадаптація членів родин на 21,37 %. Отже, нами реалізовано всі задачі та мету дослідження.

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено й вирішено наукову проблему сучасної фтизіатрії, яка полягає у поліпшенні якості життя і психологічного стану хворих на вперше діагностований туберкульоз легенів й мінімізації медико-економічних наслідків захворювання шляхом розробки технології попередження відмов від лікування та його неефективності у хворих на вперше діагностований туберкульоз легенів, поліпшення якості їх життя і стану здоров'я та реадаптації членів їхніх родин.

1. Середня частота відсутнього лікування по Україні у 2,35 рази вища, ніж середня по Волині при майже однакових ефективному й неефективному лікуванні хворих на туберкульоз та летальності. При відсутньому лікуванні померло 57,81 % пацієнтів, спонтанне вилікування наступило у 23,44 %, затяжний занедбаний з ознаками "первинного хронічного" туберкульозу сформувався у 18,75 %.

2. Серед неефективно лікованих хворих у 97,14 % погіршилася клініко-рентгенологічна динаміка, у 33,90 % додатково розвинулося бактеріовиділення, у 3,12 рази зросла хіміорезистентність мікобактерій, а у 2,86 % випадків було несправжнє благополуччя (відсутність скарг, припинення бактеріовиділення при наявності активного процесу, деструкції, інфільтрації в легенях).

3. Стандартна антимікобактеріальна терапія на 12,58 % ефективніша від нестандартної. Когортний аналіз із урахуванням клініко-рентгенологічного підтвердження "вилікування і завершеного лікування" має переваги над "традиційним" річним аналізом і показує істинну нижчу ефективність лікування.

Серед хворих, які відразу після діагностування хвороби приступили до лікування, клінічний ефект досягнутий у 87,50 %; неефективне лікування було у 10,47 %; померли - 2,03 %, причому серед зазначених пацієнтів рецидив туберкульозу виник у 2,99 %, тоді як після спонтанного вилікування - у 5,58 рази частіше. Гірші результати були у пацієнтів на затяжний занедбаний туберкульоз: ефективне лікування - у 50,00 %; неефективне - у 29,17 % при летальності - 20,83 %.

4. Серед хворих на туберкульоз, які померли без лікування, всі зловживали алкоголем, не мали коштів на лікування - 94,59 %; ігнорували своє захворювання - 94,59 %; не усвідомлювали суті хвороби - 87,84 %; легковажно ставилися до здоров'я - 52,70 %; страждали на депресію - 51,35 %.

5. Найчастішими причинами відмови від лікування хворих були: соціально-економічні (95,00 %); психологічні (50,00 %); медичні (22,73 %); релігійні (9,09 %). Вони включали зловживання алкоголем, наркотиками, відсутність коштів на лікування, легковажне ставлення до здоров'я, нерозуміння суті та ігнорування хвороби, психоневротичні розлади, бажання отримати квартиру, релігійні переконання.

6. Неефективне лікування хворих на туберкульоз легенів зумовлене сімома групами причин: нераціональним щодо режимів і тривалості лікуванням (100,00 %); незадовільними соціально-економічними факторами (99,29 %); особливостями організму хворого (73,57 %); невчасним діагностуванням захворювання (71,43 %); ускладненнями туберкульозу (57,14 %); порушенням режиму (перериванням та не завершенням) лікування (52,86 %); резистентністю збудника (32,86 %).

Причинно-наслідкова прогностична модель ефективного й неефективного лікування хворих на туберкульоз дає змогу передбачити результат лікування хворого на туберкульоз з урахуванням різних причинно-наслідкових факторів із похибкою ± 1,0 %.

7. Причинами відсутності лікування у хворих на туберкульоз легенів були: відмова від лікування, ігнорування хвороби, посмертне діагностування туберкульозу, спонтанне вилікування. Спонтанно вилікувані хворі не лікувалися через поліпшення стану здоров'я і незвертання до лікаря (83,33 %); безсимптомний перебіг хвороби (66,67 %); помилки діагностики (36,67 %); психологічні розлади (33,33 %); нестачу коштів на лікування (10,00 %).

8. Психоневротичні розлади у хворих на вперше діагностований туберкульоз проходили чотири етапи еволюції: стресово-невротичний; психічної адаптації; динамічних психоневротичних розладів; інволюції або посилення психоневротичних розладів. В ефективно лікованих переважали гармонічний та ейфоричний типи сприйняття хвороби; у неефективно лікованих - неврастенічний, тривожний, анозогнозичний, меланхолічний, агресивний типи реагування на хворобу; у тривало не лікованих - тривожний, іпохондричний, паранояльний. Не виявлено залежності між психотипами реагування на хворобу та між клінічними формами туберкульозу.

Реадаптація членів родини й наближеного кола осіб до хворого на туберкульоз проходить три періоди: усвідомлення ситуації, динамічних змін і реадаптації психологічного клімату. Психологічні особливості членів родини прямо пропорційно залежать від тяжкості стану хворого їх сім'ї: чим він тяжчий, тим більше пригнічений психологічний стан членів родини, і навпаки.

9. На момент діагностування туберкульозу порівняно із здоровими особами загальна якість життя і стан здоров'я була на 35,32 % гіршою в ефективно лікованих хворих; на 39,72 % гіршою у неефективно лікованих хворих; на 17,92 % гіршою у хворих, які тривалий час не лікувалися і статистично вірогідно не відрізнялася у спонтанно вилікуваних. У нелікованих хворих протягом відмови їх від лікування загальна якість життя і стан здоров'я знизилася на 28,05 %. Найбільше страждали фізична і психологічна сфери, рівень незалежності, соціальні відносини та навколишнє середовище й майже не змінювалася духовна сфера загальної якості життя та стану здоров'я. Чим ефективніше проводилося лікування хворих, тим швидше поліпшувалася загальна якість їх життя і стан здоров'я, і навпаки.

Розроблено прогностичну математичну модель загальної якості життя і стану здоров'я хворих на вперше діагностований туберкульоз легенів на основі кореляції, простої та множинної лінійної регресії, виявивши коефіцієнт детермінації, яка відображає ступінь впливу кожного фактору на загальну якість життя і стан здоров`я хворих на туберкульоз.

10. При неефективному лікуванні медико-економічні затрати збільшуються на 23,02 %, при тривало відсутньому й пізно розпочатому лікуванні - на 29,50 %, а у хворих на вперше діагностований затяжний занедбаний туберкульоз - у 4,52 рази порівняно з ефективно лікованими. Порівняно з останніми економічні збитки в 50,30 рази більші серед померлих, у 22,85 рази більші серед пацієнтів на вперше діагностований затяжний занедбаний туберкульоз, у 6,82 рази більші в нелікованих, у 4,42 рази більші в неефективно лікованих. Найбільшу частку складають економічні збитки від смертності працездатних хворих (89,22 %), які в 15,65-17,56 рази більші від збитків за рахунок тимчасової та стійкої втрати працездатності. Медико-економічні збитки серед зазначених хворих, окрім ефективно лікованих, переважають над затратами, і на кожну затрачену гривню вони складають 10,99 грн.

11. Розроблена технологія попередження відмов від лікування та його неефективності у хворих на вперше діагностований туберкульоз легенів, поліпшення якості їх життя і стану здоров'я та реадаптації членів їхніх родин складається із п'яти алгоритмів (корекції відмов від лікування; формування взаємовідносин "лікар - хворий - інші медичні працівники"; корекції неефективного лікування хворих; поліпшення загальної якості життя і стану здоров'я хворих; реадаптації членів родин), а також застосування мебікару, який сприяє потенціюванню раціональної і роз'яснювальної психотерапії із сугестією, зокрема зменшенню кількості проведених психотерапевтичних сеансів - в 1,67 рази; часу, затраченого на одну психотерапевтичну корекцію - в 2,03 рази; днів, через які хворі погодилися на лікування - в 1,68 рази; переривань лікування в процесі основного курсу терапії - у 10,03 рази. Показання до неї формуються після застосування розроблених прогнозу відмов від лікування та його переривання, що ґрунтується на методі послідовного аналізу Вальда, прогностичної математичної моделі загальної якості життя і стану здоров'я хворих на туберкульоз.

12. Завдяки розробленій технології попередження відмов від лікування та його неефективності у хворих на вперше діагностований туберкульоз легенів, поліпшення якості їх життя і стану здоров'я та реадаптації членів їх родин поліпшилася загальна якість життя і стан здоров'я хворих на туберкульоз легенів на 5,52 %, мінімізувалися медико-економічні наслідки хвороби, що привело до зростання економічного ефекту на одного хворого у 2,74 рази, а також в 1,69 рази зменшилася частота відмов, перерв і порушень режиму лікування, в 1,29 рази поліпшилася ефективність лікування при зменшенні летальності в 3,39 рази, поліпшилася реадаптація членів родин на 21,37 %.

Практичні рекомендації:

1. При першому контакті лікаря з пацієнтом слід:

а) з'ясувати відмови хворого від лікування, зокрема соціально-економічні, медичні, психологічні та релігійні;

б) при підозрі на спонтанне вилікування від туберкульозу слід:

* провести комплексне клініко-рентгенологічне й лабораторне обстеження;

* з'ясувати причини відсутнього лікування у спонтанно вилікуваних від туберкульозу, зокрема наявність психологічних розладів в родині хворого, поліпшення стану здоров'я хворого, завдяки чому не було потреби звертатися за медичною допомогою, виявити латентний, безсимптомний перебіг хвороби, помилки діагностики туберкульозу.

2. Після обстеження і перед початком лікування хворого на туберкульоз протягом 1-7 діб доцільно прогнозувати ймовірну відмову від лікування або його переривання.

3. Рекомендується застосовувати стандартизовані режими антимікобактеріальної терапії.

4. У перші десять днів від початку лікування хворого варто:

а) вивчити психологічні особливості хворого на туберкульоз легенів;

б) з'ясувати психологічні особливості членів родини й наближених до хворого осіб;

в) дослідити загальну якість життя і стан здоров'я хворого на туберкульоз легенів, щоб правильно оцінити ефективність лікування;

г) вивчити загальну якість життя і стан здоров'я членів сім'ї хворого на туберкульоз, щоб правильно спланувати їх реадаптацію.

5. Якщо при обстеженні з'ясуються, що передбачається відмова від лікування чи його неефективність, то протягом усього лікування слід застосовувати технологію попередження відмов від лікування та його неефективності у хворих на вперше діагностований туберкульоз легенів, поліпшення якості їх життя і стану здоров'я та реадаптації членів їхніх родин. Як складову цієї технології раціональну й роз'яснювальну психотерапію із сугестією доцільно поєднувати із призначенням мебікару по 1-й таблетці (0,3 г) тричі на день незалежно від уживання їжі протягом 20 днів.

6. Якщо у хворого на туберкульоз відмова від лікування чи його неефективність не передбачається, то протягом усього лікування використовують запропоновану нами технологію стосовно поліпшення якості життя і стану здоров'я хворого та реадаптації членів його родини із застосованням міжособистісної системи вивчення ступеня реадаптації членів родини й наближених до нього осіб.

7. У випадках відсутнього лікування, відмови від лікування, його неефективності слід з'ясувати причини й усувати їх так, як це зазначено в технології попередження відмов від лікування та його неефективності у хворих на вперше діагностований туберкульоз легенів, поліпшення якості їх життя і стану здоров'я та реадаптації членів їх родин.

8. Здійснювати лікувально-діагностичний процес у хворих слід методично та раціонально з метою оптимізації медичних наслідків та мінімізації економічних затрат і збитків.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Валецький Ю.М. Частота і причини зволікання з лікуванням хворих на вперше виявлений туберкульоз органів дихання // Укр. мед. альм. - 2002. - № 1. - С. 29-30.

2. Валецький Ю.М. Частота відмови хворих на туберкульоз легень від лікування // Інфекційні хвороби. - 2002. - № 1. - С. 94-95.

3. Валецький Ю.М. Наслідки зволікання з лікуванням хворих на вперше діагностований туберкульоз легень // Інфекційні хвороби. - 2002. - № 3. - С. 54-56.

4. Валецький Ю.М. Соціальна характеристика хворих на вперше діагностований туберкульоз легень, які не отримують повного основного курсу лікування // Укр. мед. альм. - 2002. - № 5. - С. 25-28.

5. Валецький Ю.М. Аналіз анкет хворих, які відмовилися від проведення протитуберкульозної терапії // Лікар. справа. - 2002. - № 5-6. - С. 39-41.

6. Валецький Ю.М. Віддалені результати лікування хворих на туберкульоз, які не отримали повного основного курсу антимікобактеріальної терапії // Лікар. справа. - 2002. - № 7. - С. 66-68.

7. Мельник В.М., Валецький Ю.М., Дорошенко П.М. Клинические аспекты туберкулеза и СПИДА // Журн. практ. лікаря. - 2002. - № 6. - С. 29-30. (Зібрано 30 % фактичного матеріалу, його клініко-статистично оброблено, проведено аналіз літератури).

8. Мельник В.М., Валецький Ю.М. Психометрія у хворих на невиліковний туберкульоз легень // Інфекційні хвороби. - 2003. - № 2. - С. 65-70. (Ідея і планування дослідження, участь у проведенні дослідження, аналіз та математична обробка результатів, написання роботи).

9. Валецький Ю.М., Онищук С.П. Віддалені результати лікування оперованих хворих, які не завершили основний курс лікування туберкульозу // Укр. мед. альм. - 2003. - № 6. - С. 31-33. (Ідея і планування дослідження, участь у проведенні дослідження, аналіз та математична обробка результатів, написання роботи).

10. Мельник В.М., Валецький Ю.М., Дорошенко П.М., Драч К.М. Лабораторна діагностика туберкульозу легень // Журн. практ. лікаря. - 2003. - № 2. - С. 30-32. (Здобувачем зібрано літературу з даного питання, проведено її аналіз, зроблено висновки).

11. Мельник В.М., Валецький Ю.М. Еволюція вперше діагностованого туберкульозу легенів // Укр. мед. альм. - 2004. - № 4. - С. 89-92. (Ідея і планування дослідження, участь у проведенні дослідження, аналіз та математична обробка результатів, написання роботи).

12. Мельник В.М., Валецький Ю.М. Порівняльна характеристика різних підходів до статистики ефективності лікування хворих на туберкульоз легенів // Інфекційні хвороби. - 2004. - № 4. - С. 66-71. (Ідея та статистична обробка матеріалу належать здобувачеві).

13. Мельник В.М., Валецький Ю.М., Липко Л.С. Эволюция психоневротических расстройств у неэффективно леченных больных с впервые диагностированным деструктивным туберкулезом легких // Пробл. туберкулеза и болезней легких. - 2004. - № 9. - С. 28-30. (Ідея і планування дослідження, участь у проведенні дослідження, аналіз та математична обробка результатів, написання роботи).

14. Мельник В.М., Валецький Ю.М., Манохина О.Ю., Дорошенко П.М. Причини неефективного лікування хворих на вперше діагностований деструктивний туберкулоз легень // Журн. практ. лікаря. - 2004. - № 4. - С. 17-20. (Здобувачем зібрано літературу з даного питання, проведено її аналіз та розроблено висновки).

15. Валецький Ю.М. Алгоритм корекції відмов від лікування хворих на вперше діагностований туберкульоз легенів // Укр. мед. альм. - 2005. - № 2. - С. 26-29.

16. Мельник В.М., Валецький Ю.М. Загальна якість життя і стан здоров'я хворих на туберкульоз легенів // Інфекційні хвороби. - 2005. - № 2. - С. 65-67. (Ідея і планування дослідження, участь у проведенні дослідження, аналіз та математична обробка результатів, написання роботи).

17. Валецький Ю.М. Алгоритм формування взаємовідносин "лікар-хворий-інші медичні працівники" //Укр. мед. альманах. - 2005. - № 3. - С. 29-31.

18. Валецький Ю.М. Алгоритм корекції неефективного лікування хворих на вперше діагностований туберкульоз легень // Інфекційні хвороби. - 2005. - №3. - С. 57-60.

19. Валецький Ю.М. Застосування мебікару при лікуванні хворих на вперше діагностований туберкульоз // Укр. мед. альм. - 2005. - № 4-С. 41-42.

20. Валецький Ю.М. Психоневротичні розлади та особливості психології у хворих на туберкульоз //Інфекційні хвороби. - 2005. - № 4. - С. 87-90.

21. Валецький Ю.М. Причини відсутнього лікування при спонтанному вилікуванні туберкульозу // Укр. мед. альм. - 2005. - № 5. - С. 24-26.

22. Валецький Ю.М. Корекція неефективного лікування хворих на вперше діагностований туберкульоз //Укр. мед. альм. - 2005. - № 6. - С. 22-24.

23. Мельник В.М., Султанов Н.П., Валецький Ю.М. Психоневротические расстройства у больных с впервые выявленным деструктивным туберкулезом легких и их динамика в ходе противотуберкулезного лечения // Сучасні аспекти військ. медицини. - 2005. - № 10. - С. 296-300. (Ідея і планування дослідження, участь у проведенні дослідження, аналіз та математична обробка результатів, написання роботи).

24. Валецький Ю.М. Особливості психіки та її розлади у хворих на туберкульоз легенів // Лікар. практика. - 2006. - № 1. - С. 28-31.

25. Мельник В.М., Валецький Ю.М. Доля хворих на туберкульоз легень, які не лікувалися // Укр. пульмонол. журн. - 2006. - № 2. - С. 37-39. (Ідея і планування дослідження, участь у проведенні дослідження, аналіз та математична обробка результатів, написання роботи).

26. Валецький Ю.М. Доля та якість життя хворих на вперше діагностований туберкульоз легень, котрі не завершили лікування // Материалы научных трудов республиканской научно-практической конференции "Роль первичной и вторичной профилактики основных терапевтических заболеваний в улучшении качества жизни"; Х., 19-20 апр. 2001 г. - С. 17.

27. Валецький Ю.М. Якість життя та доля хворих на вперше діагностований туберкульоз легень, котрі не завершили лікування: Зб. матеріалів наук.-практ. конф. "Медико-соціальні аспекти боротьби з туберкульозом. Досвід Київської міської державної адміністрації". - К., 2001. - С. 21.

28. Валецький Ю.М., Валецька С.Ю. Тенденція частоти відмови хворих на туберкульоз від лікування // Матеріали IX конгр. Світової федерації українських лікарських товариств. - Луганськ, 2002. - С. 213-214. (Ідея та статистична обробка матеріалу належать здобувачеві).

29. Валецький Ю.М. До питання відмови хворих на туберкульоз легень від лікування //Матеріали ІІІ з'їзду фтизіатрів і пульмонологів України. - К., 2003. - С. 131-132.

30. Валецький Ю.М. Соціальна характеристика хворих на туберкульоз легень, які не отримують адекватного курсу лікування: Зб. матеріалів наук.-практ. конф. "Безмежність інформаційного простору-основа освітньої діяльності". - Луцьк, 2004. - С. 70-75.

31. Валецький Ю.М. Математична причинно-наслідкова модель ефективного і неефективного лікування хворих на туберкульоз: Зб. матеріалів наук.-практ. конф. "Інфекційні хвороби, туберкульоз та сучасний стан довкілля. Епідеміологія, мікробіологія". - Л., 2005. - С. 129-130.

32. Валецький Ю.М. Застосування мебікару у хворих на туберкульоз // Зб. матеріалів наукового симпозіуму "Актуальні проблеми фтизіатрії і пульмонології". - Т., 2005. - С. 8-9.

33. Дорошенко П.Н., Мельник В.М., Новожилова И.А., Сметанина О.Р., Валецкий Ю.Н. Эпидемиологическая ситуация по туберкулезу в Украине в 2002-2004 гг.// 15-й Национальный конгресс по болезням органов дыхания. 1-й Учредительный конгресс Евроазиатского респираторного общества (Москва, 29 нояб. - 2 дек. 2005 г.): Сб. тезисов. - М., 2005, реф. 953. - С. 256. (Ідея та статистична обробка матеріалу належать здобувачеві).

АНОТАЦІЯ

Валецький Ю.М. Якість життя і психологічні особливості хворих на вперше діагностований туберкульоз легенів, медико-економічні наслідки захворювання та шляхи їх поліпшення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.26 - фтизіатрія. - Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України, Київ, 2007.

Дисертація присвячена вивченню частоти й наслідків відсутнього, ефективного та неефективного лікування хворих на туберкульоз, причин їх смерті, відмов від лікування та формування вперше діагностованого, затяжного, занедбаного, не лікованого туберкульозу в умовах епідемії. Доказано, що стандартизовані режими антимікобактеріальної терапії на 12,58 % ефективніші від нестандартного лікування.

Розроблено технологію попередження відмов від лікування та його неефективності у хворих на вперше діагностований туберкульоз легенів, поліпшення якості їх життя і стану здоров'я та реадаптації членів їх родин, яка на 5,52 % поліпшила загальну якість життя і стан здоров'я хворих на туберкульоз легенів, привела до зростання економічного ефекту на одного хворого в 2,74 рази.

Ключові слова: туберкульоз легенів, якість життя, психологічні особливості.

ABSTRACT

Valecky Yu.M. Quality of life and psychological features of patients with the first diagnosed lung tuberculosis, medic-economic consequences of disease and ways of their improvement. - Manuscript.

Dissertation for the obtaining the scientific degree of doctor of medical sciences after speciality 14.01.26 - phthisiology. - Institute of Phthisiology and Pulmonoogy named by F.G. Yanovsky AMS of Ukraine, Kyiv, 2007.

Dissertation is devoted to the study of frequency and consequences of absent, effective and ineffective medical treatment of patients with tuberculosis, reasons for their death, waivers of medical treatment and forming first diagnosed, long-lasting fluid, neglected, non-treated tuberculosis under conditions of epidemic. It is proved, that the standardized modes of antitubercular therapy are 12,58 % more effective than non-standard medical treatment.

Developed technology of prevention of waivers of medical treatment and its ineffectiveness at patients with the first diagnosed lung tuberculosis, improvement of quality of their life and being of health that repeated adaptation members of their families, which on 5,52 % improved common quality of life and being of health of patients with a lung tuberculosis, resulted in growth of economic effect on a patient in 2,74 times.

Key words: lung tuberculosis, quality of life, psychological features.

АННОТАЦИЯ

Валецкий Ю.Н. Качество жизни и психологические особенности больных впервые диагностированным туберкулезом легких, медико-экономические последствия заболевания и пути их улучшения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.26 - фтизиатрия. - Институт фтизиатрии и пульмонологии имени Ф.Г. Яновского АМН Украины, Киев, 2007.

Диссертация посвящена изучению частоты и последствий отсутствующего, эффективного и неэффективного лечения больных туберкулезом, причин их смерти, отказов от лечения и формирования впервые диагностированного, длительно текущего, запущенного, не леченого туберкулеза в условиях эпидемии. Доведено, что стандартизированные режимы антимикобактериальной терапии на 12,58 % более эффективны по сравнению с нестандартным лечением.

Выявлено семь групп причин неэффективного лечения больных туберкулезом легких: социально-экономические факторы (отсутствие средств на лечение, отсутствие необходимых антимикобактериальных препаратов, несбалансированное питание больного); несвоевременная диагностика туберкулеза (непроведение скрининговой флюорографии, профилактических обследований); особенности туберкулезного процесса (распространенный деструктивный процесс, осложнения туберкулеза, тяжелые сопутствующие заболевания); особенности организма больного (истощение больного, иммунодефицитные состояние больного, выраженная интоксикация); особенности возбудителя туберкулеза (резистентность микобактерий туберкулеза к антимикобактериальным препаратам, массивное бактериовиделение); нерациональное комплексное лечение (неконтролированная антимикобактериальная терапия, недостаточное количество или малые дозы антимикобактериальных препаратов, лечение без учета резистентности, не назначение патогенетических средств, неправильное лечение осложнений туберкулеза, недостаточное лечение сопутствующей патологии, не применение хирургического лечения в показанных случаях); нарушение режима лечения.

Самыми частыми причинами отсутствия лечения умерших от туберкулеза больных являются: нехватка средств на лечение (94,59 %); непонимание сути болезни (87,84 %) и несерьезное, легкомысленное отношение к своему здоровью (52,70 %), игнорирование болезни (94,59 %), обусловленные плохой санитарно-образовательной работой врача с больным; депрессия (51,35 %); злоупотребление алкоголем (100,00 %).

Самыми частыми причинами отказов от лечения были: отсутствие средств на лечение; непонимание сути своей болезни; не осознание угрозы здоровью; желание получить квартиру; несерьезное, легкомысленное отношение к своему здоровью; ощущение безнадежности; невротические расстройства; депрессия; шизофрения; злоупотребление алкоголем; употребление наркотиков; игнорирование болезни.

Психоневротические расстройства у больных туберкулезом легких проходили четыре этапа эволюции: стрессово-невротический; психической адаптации; этап динамических психоневротических расстройств; инволюции или усиления психоневротических расстройств.

Общее качество жизни и состояние здоровья здорового населения Волыни на 10,73 % ниже от общего качества жизни и состояния здоровья населения развитых европейских стран. Сравнительно со здоровыми, на момент диагностирования туберкулеза общее качество жизни и состояние здоровья были на 35,32 % ниже у эффективно леченых больных, на 39,72 % худшими у ранее неэффективно леченых больных, на 17,92 % меньше у больных, которые длительно не лечились и статистически достоверно не отличались у лиц, спонтанно вылеченных от туберкулеза.

При неэффективном лечении медико-экономические затраты увеличиваются на 23,02 %, при длительно отсутствующем и поздно начатом лечении - на 29,50 %, у больных с длительно текущим запущенным туберкулезом - в 4,52 рази по сравнению с эффективно лечеными, причем 50,09 % составили лечение и диспансеризация больных и в 3,12 рази меньше от них профилактика в очагах инфекции, в 7,73 рази меньше - выявление и диагностика туберкулеза. Медико-экономические убытки преобладают над затратами. На каждую затраченную гривну убытки составляют 10,99 грн. В Волынской области от туберкулеза нанесенные убытки составили 155233382,72 грн.

Аргументировано, что применение мебикара вместе с рациональной и разъяснительной психотерапией с суггестией способствует потенцированию их эффекта. Разработанная технология предупреждения отказов от лечения и его неэффективности у больных впервые диагностированным туберкулезом легких, улучшение качества их жизни и состояния здоровья, а также реадаптации членов их семей, которая на 5,52 % улучшила общее качество жизни и состояние здоровья больных туберкулезом легких, привела к росту экономического эффекта на одного больного в 2,74 рази, а также в 1,69 рази уменьшила частоту отказов, перерывов и нарушений режима лечения, в 1,29 рази улучшила эффективность лечения при уменьшении летальности в 3,39 рази и улучшила реадаптацию членов семей на 21,37 %.

Ключевые слова: туберкулез легких, качество жизни, психологические особенности.

Размещено на Allbest.ru