Вплив антигіпертензивної терапії інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту, БЕТА-адреноблокаторами та антагоністами АТ II рецепторів на стан інсулінорезистентності у хворих з метаболічним синдромом

21. Sirenko Yu. N., Pavlyuk E.A., Rekovets O.L., Savitsky S. Yu. The impact of different beta-adrenergic blockers on the insulin resistance in patients with arterial hypertension and metabolic syndrome. // The J. of Clinical Hypertension - 2007. - Vol. 9. - Suppl. A. - P. 498. (Автором самостійно проведено клінічне обстеження групи хворих, створення електронної бази даних).

22. Pavlyuk E.A., Sirenko Yu. N., Rekovets O.L., Savitsky S. Yu. The impact beta-adrenergic blockers atenolol, carvedilol and bisoprolol on the insulinresistance in patients with arterial hypertension and metabolic syndrome. // Journal of the European Society of Cardiology. - 2007. - Vol. 28. - Suppl. P4854. - P. 870. (Автором самостійно проведено клінічне обстеження групи хворих, створення електронної бази даних).

23. Rekovets O.L., Sirenko Yu. N., Pavlyuk E.A., Savitsky S. Yu. Different type of antihypertensive therapy in patients with metabolic syndrome - result of metabolic effects // J. of Hypertension. - 2006. - Vol. 25. - Suppl. 2. - P. S198 (P20.149). (Автором самостійно проведено клінічне обстеження групи хворих, створення електронної бази даних).

Анотація

Рековець О.Л. Вплив антигіпертензивної терапії інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту, бета-адреноблокаторами та антагоністами АТII рецепторів на стан інсулінорезистентності у хворих з метаболічним синдромом. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 - кардіологія. - Національний науковий центр „Інститут кардіології ім. академіка М.Д.Стражеска” АМН України, Київ, 2007.

В роботі вирішена актуальна задача - обґрунтування вибору антигіпертензивної терапії у хворих з артеріальною гіпертензією в поєднанні з метаболічним синдромом і доведена ефективність і доцільність застосування телмісартану у даної категорії пацієнтів для тривалої терапії. Виявлено, що у 29% пацієнтів з м'якою та помірною артеріальною гіпертензією та клінічними ознаками метаболічного синдрому наявна інсулінорезистентність. Доведено, що на фоні лікування атенололом, особливо в комбінації з гідрохлортіазидом, значною мірою погіршувався стан інсулінорезистентності та зростало її виявлення у пацієнтів, в яких вона була початково відсутня. Встановлено, що на фоні лікування телмісартаном спостерігалось значне поліпшення інсулінорезистентності, особливо у пацієнтів, в яких вона була наявна до початку лікування, що проявилось у зменшенні рівня НОМА на 36,3% у даної категорії пацієнтів. Виявлено позитивний вплив телмісартану на стан ліпідного обміну, що проявилось у зменшенні рівня тригліцеридів крові на 23,4%. Доведено, що вплив антигіпертензивних препаратів, що досліджувалися, на показники вуглеводного та ліпідного обмінів був однонаправленим у пацієнтів обох статей. Показано, що при неможливості визначення рівня інсуліну крові, про стан інсулінорезистентності можна судити за рівнем тригліцеридів плазми крові.

Ключові слова: метаболічний синдром, артеріальна гіпертензія, інсулінорезистентність, НОМА.

Аннотация

Рековец О.Л. Влияние антигипертензивной терапии ингибиторами ангиотензин-превращающего фермента, бета-адреноблокаторами и антагонистами АТII рецепторов на состояние инсулинорезистентности у больных с метаболическим синдромом. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11 - кардиология. - Национальный научный центр „Институт кардиологии им. академика Н.Д.Стражеска” АМН Украины, Киев, 2007.

В работе решена актуальная задача - обоснование выбора антигипертензивной терапии у больных с артериальной гипертензией в сочетании с метаболическим синдромом и доказана эффективность и целесообразность применения телмисартана у даной категории пацентов для длительной терапии. Обследовано 124 пациента с мягкой и умеренной артериальной гипертензией и клиническими признаками метаболического синдрома согласно АТРIII критериям. Средний возраст составил 50,3±1,0 лет, ИМТ - 32,9±0,4 кг/м2. Выявлено, что у 29% пациентов с мягкой и умеренной артериальной гипертензией и метаболическим синдромом имеется инсулинорезистентность. Показатель НОМА коррелировал с ИМТ, уровнем ТГ, ХСЛПОНП, не выявлено корреляционной связи НОМА с уровнем офисного и суточного АД. В зависимости от назначенной терапии пациенты были разделены на три группы, получающие атенолол, фозиноприл и телмисартан. При недостижении целевых уровней АД добавлялся гидрохлортиазид в дозе 12,5 мг/день. Средний срок наблюдения составил 7,53±0,62 месяца. Монотерапию атенололм, фозиноприлом и телмисартаном получали 63,9%, 68,42% и 66,7% пациентов соответственно. Добавление гидрохлортиазида понадобилось около трети больным в каждой группе. Таким образом, доля пациентов, получающих моно- или комбинированную терапию была одинаковой. На фоне эквивалентного снижения АД отмечена достоверная разница в группах по влиянию на углеводный и липидный метаболизм.

Доказано, что на фоне лечения атенололм, особенно в комбинации с гидрохлортиазидом, в значительной степени ухудшалось состояние инсулинорезистентности и возрастало ее выявление у пациентов, у которых она первоначально отсутствовала. У 6 пациентов на фоне лечения атенололом развился сахарный диабет. Так, НОМА увеличился на 78,2% на фоне лечения атенололом. На фоне лечения фозиноприлом состояние инсулинорезистентности несколько улучшалось, НОМА уменьшился на 12,5%. Доказано, что на фоне лечения телмисартаном наблюдалось наиболее значительное улучшение состояния инсулинорезистентности - на 31,6%, особенно у тех из них, у которых она присутствовала до лечения, что проявилось уменьшением уровня НОМА на 36,3% у пациетнов с исходным уровнем НОМА>3. Выявлено, что на фоне лечения атенололом уровень ТГ и ХСЛПОНП возрастал, в то время как телмисартан имел значительное положительное влияние на состояние липидного обмена, что проявилось в уменьшении уровня ТГ на 23,4% а ХСЛПОНП на 23,1%, что было достоверно более выражено по сравнению с группой фозиноприла, где их уменьшение составило 15,6% и 15% соответственно. Доказано, что влияние изучаемых антигипертензивных препаратов на состояние углеводного и липидного обмена имели однонаправленных характер как у мужчин, так и у женщин. Так, увеличение ИР по НОМА на фоне лечения атенололом составило 52% и 63% у мужчин и женщин соответственно, а при лечении телмисартаном НОМА снижался на 28,8% и 34% соответственно. Таким образом, в работе доказана целесообразность назначения телмисартана у пациентов с АГ и признаками МС. Показано, что при невозможности определения уровня инсулина крови, о состоянии инсулинорезистентности можна судить по уровню триглицеридов плазмы крови.

Ключевые слова: метаболический синдром, артериальная гипертензия, инсулинорезистентность, НОМА.

Annotation

Rekovets O.L. The influence of antihypertensive therapy by angiotesin-converting enzyme inhibitors, beta-blockers and ATII receptor antagonists, on insulin resistance state at subjects with metabolic syndrome. - Manuscript.

Candidate of Medical Science Thesis in speciality 14.01.11 - cardiology. - National Scientific Centre “Cardiology Institute named after M.D. Strazhesko”, MSA of Ukraine, Kyiv, 2007.

The task of current importance has been accomplished in this work - i.e. rationalizing the choice of anti-hypertension therapy at the subjects with hypertension together with metabolic syndrome - as well as telmisartan usage has been proved to be effective and expedient for the subjects of this group for long-term therapy. It was discovered that 29% of subjects with mild and moderate arterial hypertension and clinical signs of metabolic syndrome have insulin resistance. It was proved that during atenolol treatment, especially in combination with hydrochlorothiazide, insulin resistance state reduced significantly and its manifestations increased at the subjects, who did not have it initially. It was determined that during telmisartan treatment insulin resistance significantly improved, especially at the patients who had it initially before the treatment, which resulted in HOMA index decrease on 36.3% at this category of subjects. The positive influence of telmisartan on lipid metabolism was discovered, which became apparent in the decrease of triglyceride level in blood on 23,4%. It was proved that the influence of anti-hypertensive medicines, studied in this work, on carbonate and lipid level indicators was unilateral at the subjects of both groups. It was showed that in cases when it is impossible to determine the insulin level in blood, insulin resistance state can be determined by the triglyceride level in the blood plasma.

Key words: metabolic syndrome, arterial hypertension, insulin resistance, HOMA.

Перелік умовних скорочень

АГ - артеріальна гіпертензія

АТ - артеріальний тиск

АТII - ангіотензин II

АТРIII - критерії діагностики метаболічного синдрому Національного здоров'я США (Adult Treatment Panel III, АТР III)

ВООЗ - Всесвітня Організація Охорони Здоров'я

ГХТ - гідрохлортіазид

Д - значення показника за денний період

ДАТ - діастолічний артеріальний тиск

ДМАТ - добове моніторування артеріального тиску

ІАПФ - інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту

ІМТ - індекс маси тіла

ІР - інсулінорезистентність

ІХС - ішемічна хвороба серця

МС - метаболічний синдром

НГТ - нормальна глюкозна толерантність

НОМА - (Homeostasis Model Assessment - гомеостатична модель оцінки інсулінорезистентності) - показник інсулінорезистентності

ОС - об'єм стегон

ОТ - об'єм талії

ОТ/ОС - співвідношення об”єму талії до об'єму стегон

ОШ - об'єм шиї

ПГН - порушення глюкози натще

ПГТТ - пероральний глюкозо-толерантний тест

ПТГ - порушення толерантності до глюкози

РАС - ренін-ангіотензинова система

САТ - систолічний артеріальний тиск

Размещено на Allbest.ru