Хламідіози в південному регіоні України

Встановлена (ІФА) значна інфікованість C.psittaci (68,4+2,7%) баклана великого. Високій зараженості хламідіями зазначених видів диких птахів сприяє їх близьководний спосіб життя, що підтверджує наші попередні дані (Нехороших З.Н., 1985), коли було встановлено, що одними з найбільш епідеміологічно значущих видів при орнітозі є птахи водного та близьководного комплексу.

Узагальнені результати дослідження польового матеріалу від диких птахів та диких ссавців імунофлюоресцентним методом (ПІФ) з метою виявлення специфічного хламідійного антигену представлені в табл. 3.

Таблиця 3

Результати імунолюмінісцентного дослідження на ХІ паренхіматозних органів диких птахів та диких ссавців (2000 - 2005 роки)

Об'єкт	Кількість загонів	Кількість сімейств	Кількість видів	Досліджено (абс.)	Інфіковано (абс.)	% ± m	Досліджено біотопів
Птахи	14	29	80	1814	968	53,4+1,2	30
Ссавці	4	7	18	1425	572	40,1+1,3	18

Аналіз отриманих результатів показав, що найбільш інфікованими видами птахів виявились: гага звичайна (75,03,5%), строкатоноса крачка (70,35,3%), горобець домовий (70,014,5%), баклан великий (69,64,8%), куріпка (66,73,4%), кваква (66,17,5%), голуб сизий (60,24,6%), дрозд чорний (60,75,3%), фазан (55,75,6%), вальдшнеп (52,96,0%), грак (50,53,4%), горлиця звичайна (49,64,2%), коростель (47,67,7%), чайка-реготуха (42,1+3,9%), кулик-турухтан (41,62,7%).

В 2003 році при еколого-епізоотологічному обстеженні території о.Круглого зареєстрована масова епізоотія гаги звичайної (загинуло більше 400 птахів). В мазках-відбитках печінки та селезінки загиблих гаг методом ПІФ був знайдений специфічний хламідійний антиген. При дослідженні (ІФА) сироваток крові гаг та пташенят чайки-реготухи, відловлених на острові, визначені антихламідійні IgG в титрі (1:200-1:400). Виявлення специфічного антигену в клітинах печінки та селезінки (ПІФ) і антихламідійних антитіл в сироватках крові птахів (ІФА) могло свідчити про хламідійну етіологію масової епізоотії гаги звичайної на о.Круглому. В зв'язку з триваючим епізоотичним неблагополуччям на острові в 2004 році проведене повторне еколого-епізоотологічне обстеження зазначеного біотопу з дослідженням (ПІФ) мазків-відбитків паренхіматозних органів загиблих гаг, а також оболонок жовткових міхурів ембріонів з-під гаг-насідок, в яких виявлений специфічний хламідійний антиген.

В 2005 році (3-й рік динамічного обстеження о.Круглого) була знов зареєстрована загибель гаги звичайної та пташенят чайки - реготухи. Лабораторне дослідження (ПІФ) мазків - відбитків паренхіматозних органів загиблих птахів та оболонок жовткового міхура ембріону чайки-реготухи виявило хламідійний антиген. Факт виявлення хламідійного антигену в тканинах насидженого яйця гаги звичайної, а також оболонках жовткового міхура ембріону чайки-реготухи підтверджує літературні та наші дані щодо можливості трансоваріального шляху передачі ХІ (Терских И.И., 1979, Маликова М.В., 1986, Нехороших З.Н., 2004).

Відомо, що двукратне виявлення імунолюмінісцентним методом специфічного антигену в польовому матеріалі в одній місцевості є підставою для встановлення наявності природного осередку інфекції (Коротич А.С. и др., 1985).

Вважаємо, що результати динамічного обстеження на протязі 3 років біотопу на о.Круглому, які етіологічно підтвердили ХІ у гаги звичайної та чайки-реготухи, свідчать про формування природного осередку орнітозу на зазначеному острові.

При еколого-епізоотологічному обстеженні лиману Куяльник (2005 р.) зареєстрована гостра епізоотія куликів різних видів (загинуло більш 1000 особин). Основну кількість загиблих куликів (93%), складали мігранти (краснозобик, турухтан, чорнозобик, мала чайка, фіфі, кулик-горобець), що використовують Куяльницький лиман як найважливіший водойом для годівлі та відпочинку.

Лабораторне дослідження (ПІФ) мазків-відбитків паренхіматозних органів загиблих куликів різних видів виявило специфічний хламідійний антиген. Найбільш висока зараженість хламідіями встановлена у кулика-турухтана (41,6+2,7%), що свідчить про високу чутливість зазначеного виду птахів до ХІ. Можна припустити, що факторами, які сприяли розвиткові гострої епізоотії у куликів, є наступні: циркуляція високовірулентного штаму збудника, зниження імунітету пернатих, скупченість птахів на лимані Куяльник, а також наявність асоційованої інфекції.

Проведені дослідження виявили зараженість C. psittaci всіх 14 обстежених загонів диких птахів (16,7+8,7% - 75,0+3,5%), що підтверджує положення про те, що несприйнятливих до орнітозу видів пернатих в природі, практично, не існує (Терских И.И., 1979). Однак, епізоотологічна та епідеміологічна роль різних видів диких птахів, що інфіковані C. psittaci, неоднозначна.

Найбільш епідеміологічно значущими при орнітозі в південному регіоні України є водоплавні, синантропні та напівсинантропні екологічні групи диких птахів, а також мисливські види та представники отряду горобиних. Вперше орнітозна інфекція в зазначеному регіоні виявлена у 26 нових видів диких птахів.

Встановлена можливість інфікування птахів та диких ссавців, які мешкають на одній території. Узагальнений матеріал з виявлення ХІ у диких ссавців представлено в таблиці 3. Аналіз результатів проведених досліджень (ПІФ) встановив найбільш високу інфікованість хламідіями полівки рудої (53,6+5,3%), миші-крихітки (50,0+6,9%) полівки звичайної (47,9+8,4%), миші курганчикової (44,4+3,2%), миші польової (39,0+4,4%), білозубки (36,0+9,6%) та миші лісової (36,0+1,9%).

Виявлено високу зараженість лисиць (38,5+9,5%), зайців (31,0+7,1%). Наші дані про інфікованість лисиць підтверджують малочисельні відомості про зараження хламідіями диких хутрових звірів (лисиць, песців, нутрій) (Равилов А.В. и др., 1988). Висока зараженість хламідіями різних видів диких ссавців, їх перехресне інфікування з дикими птахами, що обумовлене відсутністю хазяїноспецифічності C.psittaci та щільними трофічними зв'язками, є важливим чинником у підтримці ХІ в дикій природі і може сприяти стійкості та тривалому функціонуванню природних осередків орнітозу.

Вважаємо, що до факторів, які обумовлюють стійкість природних осередків орнітозу, слід віднести: латентне інфікування різних видів диких птахів, щільні трофічні зв'язки та перехресне інфікування диких птахів і ссавців, трансоваріальну передачу ХІ, сприятливі умови заповідних територій для циркуляції хламідій.

У ряді біотопів південного регіону в сприятливих клімато-географічних умовах - поймах річок, островах, лиманах (8 районів Одеської та Генічеський район Херсонської областей) виявлені поліінфектні природні осередки (орнітоз, туляремія, лептоспіроз). При цьому, частина територій з поліінфектними осередками є зонами рекреації та туризму. Утворення поліінфектних осередків особливо небезпечних інфекцій в одному і тому ж біотопі можливе при наявності спільних носіїв та переносників, а також при циркуляції в популяціях диких птахів та ссавців різних збудників, у яких відсутня хазяїноспецифічність.

Хламідії відіграють значну роль в патології свійських тварин, в тому числі великої рогатої худоби (ВРХ), обумовлюючи у них гострі та хронічні форми інфекції, що являє потенційну небезпеку для людини (Ковалев В. Л., Павленко Н. С., 1999).

В зв'язку з епізоотичним неблагополуччям (2002 р.) обстежена тваринницька ферма №1 (Одеська обл.), де у ВРХ спостерігали артрити, запальні захворювання репродуктивних органів, аборти, безпліддя. При дослідженні (ПІФ) первинного матеріалу від загиблої корови з підозрою на хламідіоз в мазках-відбитках (легені, лімфовузли, печінка) виявлено специфічний хламідійний антиген. Для етіологічного підтвердження ХІ у тварини був використаний метод діагностичного виділення хламідій в системі курячих ембріонів, критеріями якого є: специфічна загибель курячих ембріонів в 2-3-х пасажах, виявлення морфологічних структур збудника та хламідійного антигену в епітеліальних клітинах інфікованих жовткових міхурів (Терских И.И., 1979; Шаткин А.А., Мавров И.И., 1983).

При зараженні курячих ембріонів досліджуваним матеріалом від корови спостерігали їх специфічну загибель при проведенні 4 послідовних пасажів. В мазках-відбитках інфікованих жовткових міхурів були виявлені морфологічні структури хламідій та специфічний антиген, що підтвердило діагностичне виділення збудника та хламідійну етіологію захворювання у тварини.

Комплексне обстеження робітників зазначеної ферми виявило антихламідійні IgG в 57,0+3,1% випадків, що могло свідчити про перенесену ХІ, а також хронічний, персистентний перебіг хламідіозу. У 3-х працівників визначені антихламідійні IgM (РНІФ) в діагностичному титрі, що вказувало на активний інфекційний процес ХІ. Аналіз захворюваності робітників ферми показав, що вони хворіли на кон'юнктивіт, артрит, бронхіт, різні запальні захворювання репродуктивних органів.

Обстежено (2004 р.) агрофірму №2 (Одеська обл.), де був зареєстрований падіж новонароджених телят, у яких спостерігали різні запальні захворювання - кон'юнктивіти в перші дні життя, потім ентерит, що тривав до одного місяця, після чого приєднувалась бронхопневмонія, яка часто приводила до загибелі тварин. Дослідження 57 сироваток крові телят (ІФА) виявило антихламідійні IgG в титрі 1:200 у 72,8+5,9% випадків, що свідчило про значне зараження тварин хламідіями.

Проведено обстеження на ХІ (2004 р.) тварин агрофірми №3 (Одеська обл.) у зв'язку з щомісячною загибеллю 20-25 новонароджених телят при явищах бронхопневмонії, різкого зневоднювання. У маткового поголів'я реєстрували артрити, кон'юнктивіти, аборти, запальні захворювання репродуктивних органів. Загибель новонароджених телят та різні запальні процеси у маткового поголів`я привели до значного економічного збитку на зазначеній агрофірмі.

При дослідженні (ПІФ) первинного матеріалу від телят (легені, печінка, селезінка) виявлено специфічний хламідійний антиген. У сироватках крові тварин (ІФА) визначені антихламідійні IgG у 88,5+3,3% випадків, титри яких склали 1:200-1:400, що свідчило про гостро протікаючу епізоотію хламідіозу серед ВРХ на агрофірмі №3 (табл. 4).

Таблиця 4

Результати виявлення антихламідійних IgG (ІФА) в сироватках крові сільськогосподарських тварин

Назва об'єктів	Кількість тварин	Позитивні результати
		ІФА (IgG)
		абс	% ± т
Тваринницька ферма №1, Комінтернівський р-н	222	61	27,5 ± 2,9
Агрофірма №2, Великомихайлівський район	57	41	72,8 ± 5,9
Агрофірма №3, Овідіопольський район	95	84	88,5 ± 3,3
Всього	374	186	49,6 ± 2,6

Дослідження (ІФА) сироваток крові 125 курей з агрофірми №3 виявило антихламідійні IgG в діагностичному титрі (1:100-1:200) у 53,0+4,5% випадків.

В зв'язку з епізоотичним неблагополуччям серед тварин, встановленням у новонароджених телят і маткового поголів'я ХІ було проведено комплексне клініко-епідеміологічне та імунологічне обстеження обслуговуючого персоналу агрофірми.

Аналіз захворюваності у 15 робітників (доярок, телятниць, скотників) встановив, що 9 з них страждали на артрити, у 3-х був хронічний бронхіт, у одного - пневмонія, двоє перенесли тяжкий кон'юнктивіт.

При дослідженні (ІФА) сироваток крові обслуговуючого персоналу титри антихламідійних IgG у працівників агрофірми склали 1:100 - 1:200, найвищими вони виявились у 2 телятниць (1:200 - 1:400), що мали тісний контакт з інфікованими новонародженими телятами. У 9-ти працівників визначені ( РНІФ ) антихламідійні IgМ в діагностичних титрах (табл. 5).

Проведене обстеження зазначеної агрофірми встановило епізоотію хламідійної етіології серед новонароджених телят, яка спричинила високу інфікованість обслуговуючого персоналу, що підтверджує дані інших дослідників про пряму залежність рівня серопозитивності профконтингенту від стану зараженості тварин (Кролевецька Н.М., та ін. 1988; Федоров Э.И., и др., 1990).

Вважаємо, що висока зараженість хламідіями ВРХ, свійських птахів та значна серопозитивність працівників свідчать про функціонування на території агрофірми №3 антропургічного осередку зоонозних хламідіозів.

Таблиця 5

Результати виявлення антихламідійних IgG (ІФА) і IgM (РНІФ) в сироватках крові осіб, що мали контакти з птахами та сільськогосподарськими тваринами

Контингенти	Кількість обстежених	Позитивні результати
		ІФА (IgG)	РНІФ (IgM)
		абс	%±т	абс	%±т
Робітники птахоферм	33	18	54,5 ± 8,7	9	27,3 ± 7,7
Робітники тварин. ферм	22	13	58,7 ± 10,4	9	41,9 ± 10,5
Всього	55	31	56,0 ± 6,7	18	32,0 ± 6,2

Отримані дані повністю підтверджують вірність положення про те, що хламідії виду C.psittaci, яким притаманний певний тканинний тропізм, але відсутня хазяїноспецифічність, уражують птахів, ссавців, людей (Терских И.И.,1979, Хазипов Н.З., Равилов А.З.,1984). Зазначені біологічні властивості C.psittaci обумовлюють перехресне інфікування різних видів, що сприяє широкому неконтрольованому розповсюдженню інфекції і визначає особливості формування природних, антропургічних та природно-господарських осередків зоонозних хламідіозів.

Відомо, що при проведенні комплексних клініко-епідеміологічних і лабораторних досліджень серед хворих з діагнозами "ОРВІ", "грип", "бронхіт", "атипічна пневмонія", орнітоз виявляють у 20-33% випадків (Ильинский Ю.А., и др., 1996, Казанцев А.П., 1996). Зареєстрована захворюваність орнітозом значно нижче справжньої і залежить від рівня та якості специфічної діагностики.

Проведено комплексне обстеження (ІФА, РНІФ) 439 хворих з сигнальними ознаками ХІ. Результати виявлення антихламідійних IgG (ІФА) і IgМ (РНІФ) у сироватках крові хворих з сигнальними ознаками ХІ представлені в табл. 6.

Таблиця 6

Результати виявлення антихламідійних IgG (ІФА) и IgM (РНІФ) в сироватках крові хворих з сигнальними ознаками ХІ

Контингенти	Кількість обстежених	Позитивні результати
		ІФА (IgG)	РНІФ (IgM)
		абс	%± т	абс	%± т
Хворі з сигнальн. ознаками ХІ (дорослі)	371	226	61,2 ± 2,5	162	43,7 ± 2,7
Хворі з сигнальн. ознаками ХІ (діти)	68	26	38,3 ± 5,9	13	19,1 ± 4,8
Контрольна група (донори)	87	27	31,9 ± 5,0	-	-

У групу хворих з сигнальними ознаками ХІ входило 371 чоловік дорослих з різною патологією органів дихання, а також 68 дітей у віці від 0 до 10 років, у тому числі 16 дітей до 1 року, госпіталізованих з діагнозами "пневмонія", "бронхіт", "трахеїт", "ОРВІ". Антихламідійні IgG (ІФА) в титрі 1:100 - 1:200 у хворих дорослих з сигнальними ознаками ХІ виявлені в 61,2+2,5%, IgМ (РНІФ) в діагностичному титрі - у 43,7+2,7% випадків. Обстеження дітей з різною респіраторною патологією виявило наявність антихламідійних IgG у 38,3+5,9% випадків до С. psittaci і C.pneumoniae, антихламідійних IgМ - у 19,1+4,8% випадків, що могло свідчити про хламідійну етіологію захворювань.

З метою вивчення поширеності хламідій видів С. psittaci і C.pneumoniae у здорового населення обстежено 87 донорів у віці від 20 до 50 років. Проведені дослідження встановили значний рівень серопозитивності донорів до хламідій зазначених видів (31,9+5,0%), що свідчило про широку циркуляцію С. psittaci і C.pneumoniae серед здорового населення в південному регіоні України.

Таким чином, проведені комплексні мікробіологічні та еколого-епізоотологічні дослідження показали, що південний регіон України є територією з високим епізоотичним і епідемічним ризиком з зоонозних хламідіозів. Виявлено широку циркуляцію C.psittaci з різним ступенем патогенності, що викликали як латентний перебіг ХІ, так і обумовлювали епізоотії у різних видів диких птахів.

Встановлено новий епізоотичний осередок орнітозу на острові Круглому, виявлена ензоотична територія з орнітозу в біотопі лиману Куяльник, показано високий епізоотичний потенціал раніше виявленого природного осередку в ЧБЗ.

Періодично повторювані епізоотії хламідійної етіології серед різних видів диких птахів на території південного регіону України свідчать про циркуляцію в популяції пернатих C.psittaci з високою вірулентністю. Виникнення різних біологічних варіантів C.psittaci можна пояснити широким колом хазяїв та складністю біоценотичних зв'язків у природному осередку орнітозу.

У зв'язку з тим, що до 90-х років не було передбачено оперативне спостереження за епідфоном з орнітозу, а Україна була одним з найбільш неблагополучних регіонів з цієї інфекції, нами був розроблений ряд заходів для посилення епіднагляду, що ввійшли до наказу МОЗ №596 від 22.10.1986 р. "Про міри з організації боротьби з хламідійними, мікоплазменими та урогенітальними вірусними інфекціями" та методичних рекомендацій "Організація та проведення заходів з профілактики орнітозу на птахофабриках" (1987). Основні положення запропонованих мір включали: облік "груп епідризику", динамічний імунологічний контроль за ними, проведення диспансерних оглядів, посилення ветеринарно-санітарних заходів, удосконалення форм координації дій санітарно-епідеміологічної та ветеринарної служб.

Наказом МОЗ №654 від 13.12.1989 р. "Про удосконалення системи обліку окремих інфекційних і паразитарних хвороб", орнітоз включений у список інфекційних і паразитарних захворювань, які підлягають спеціальному індивідуальному обліку в лікувально-профілактичних установах і санітарно - епідеміологічних станціях, що сприяло більш своєчасному виявленню спорадичних випадків орнітозу, зменшенню кількості професійних захворювань.

Однак, в даний час, в зв'язку з складною соціально-економічною ситуацією в Україні і появою нових форм господарювання, особливо актуальним є питання удосконалення системи епіднагляду за зоонозними хламідіозами. Для здійснення раціональної системи профілактики зоонозних хламідіозів, що полягає в попередженні виникнення епізоотичних та епідемічних ускладнень, вважаємо за необхідне виконання наступних рекомендацій:

обов'язкове проведення попереджувального нагляду при розміщенні птахівницьких та тваринницьких комплексів, зон рекреації, туризму з урахуванням даних про ензоотичні території з зоонозних хламідіозів;

динамічне вивчення зареєстрованих ензоотичних територій з орнітозу та виявлення нових з наступним визначенням їх епізоотичного потенціалу, картографуванням і паспортизацією;

моніторинг поліінфектних осередків зоонозних інфекцій з урахуванням специфіки кожної нозологічної форми та біології регіональних штамів збудника;

облік та створення в комплексі з ветслужбою банку даних про "групи епідризику" на об'єктах сільськогосподарського виробництва різних форм власності;

визначення тактики спостереження за особами, що мають професійний контакт з птахами та тваринами в нових соціально-економічних умовах;

активізація досліджень з діагностики зоонозних хламідіозів та організація виробництва вітчизняних хламідійних тест-систем з впровадженням в практику сучасних діагностичних технологій;

обновлення та затвердження нормативно-регламентуючої документації та інформативно-методичних матеріалів з зоонозних хламідіозів разом з Департаментом ветеринарної медицини.

Одержані результати проведених досліджень з зоонозних хламідіозів ввійшли в оформлені методичні вказівки "Організація та проведення комплексних лабораторних досліджень польового матеріалу для виявлення збудників особливо небезпечних інфекцій при епізоотологічній розвідці території".

Еколого-епідеміологічні особливості антропонозних хламідіозів на півдні України. З метою виявлення антропонозних хламідіозів, спричинених С.traсhomatis, проводили комплексне клініко-лабораторне, імунологічне, епідеміологічне обстеження хворих жінок, чоловіків та дітей із запальними захворюваннями різних органів, використовуючи комплекс сучасних методів (культуральний, ПІФ,РНІФ, ПЛР, ІФА, цитоморфологічний). Узагальнений матеріал з виявлення антропонозних хламідіозів на півдні України представлений в табл. 7.

Таблиця 7

Результати комплексного обстеження на ХІ хворих з різною патологією

Контингенти хворих	Кількість обстежених хворих	Кількість позитивних результатів
		абс.	%+m
Жінки з патологією урогенітального тракту і порушенням репродуктивної функції	5593	2732	38,5+3,7-71,3+5,1
Чоловіки з патологією урогенітального тракту	2248	827	35,3+3,1-63,4+4,7
Діти з різною патологією органів дихання, урогенітального тракту	996	455	32,8+2,5-51,2+3,9
Хворі з запальними захворюваннями очей	368	157	44,0+3,5-49,8+4,1
Хворі з різною патологією суглобів	107	34	27,8+2,9-39,7+5,3

Контингент хворих чоловіків та жінок зіставили особи сексуально активного віку від 17 до 50 років, дітей обстежували в віці від 0-14 років. Гострий перебіг ХІ у обстежених осіб встановлений в 5,8%, хронічний - 21,9%, малосимптомний і безсимптомний - 72,3% випадків.

Тривалість захворювання у хворих чоловіків та жінок з гострою і підгострою формою клінічного перебігу ХІ складала 1-3 місяця, хронічною персистуючою - до декількох років.

До групи жінок входили хворі з різними запальними захворюваннями урогенітального тракту (цервіцити, кольпіти, уретрити, сальпінгіти, ерозії шийки матки), а також з порушеннями репродуктивної функції (відхилення від нормального перебігу вагітності, пологів, аборти, невиношуваність, безпліддя).

Інфікованість жінок хламідіями з різними запальними захворюваннями сечостатевого тракту склала 38,5+3,7 - 71,3+5,1% випадків, у залежності від застосовуваного методу обстеження. При цьому, найменший відсоток виявлення ХІ (38,5+3,7%) встановлений при цитоморфологічному методі дослідження (Р-Г), найбільший - при використанні методів ІФА і ПІФ - (66,4+6,7) і (71,3+5,1%) відповідно. Методом ПЛР ХІ виявлена в 62,7+4,1% випадків. В групі жінок при патології вагітності ХІ встановлена в 55,0+3,9%, безплідності - 18,0+4,7% випадків.

Аналіз результатів визначення ранніх антихламідійних IgM (РНІФ) та IgG (ІФА), що зберігаються тривалий час, а також детекції антигену в клінічному матеріалі у хворих при ХІ з різним перебігом інфекційного процесу, виявив певні закономірності. Так, тільки антихламідійні IgM або IgM в поєднанні з визначенням антигену (ПІФ) виявляли частіше (43,7+3,9) при активному запальному процесі (ендоцервіцити. кольпіти, аднексити) і рідше - у хворих з патологією вагітності (23,2+4,1), безпліддям (14,2+3,4), а також після лікування (11,5+5,3). Більш високий відсоток (53,1+3,5) виявлення антихламідійних IgM у поєднанні з індикацією антигену збудника в зішкребному матеріалі (ПІФ) визначали у хворих жінок з аднекситом у випадку рецидивів, при загостренні процесу.

Встановлено, що при хронічному персистуючому перебігу ХІ, а також після курсу лікування в 75% сироваток крові хворих жінок визначаються антихламідійні IgG в титрі 1:100-1:200. При підгострому перебігу інфекції, а також рецидивах титри антихламідійних IgG (1:200 - 1:400) збігалися більш ніж у 50% випадків з наявністю в цих же сироватках IgМ (РНІФ) у діагностичному титрі або визначенням хламідійного антигену в зішкребному матеріалі. Показана суттєва різниця (р < 0,01) у визначенні антихламідійних IgM і IgG в діагностичних титрах у хворих після лікування - 11,5+5,3% і 57,6+4,9% відповідно.

Обстеження жінок, хворих на УГХ, встановило в 73,7+5,7% випадків асоційовану інфекцію (трихомонади, гонококи, кандиди, уреаплазми, гарднерели, стафілококи та ін.). В сироватках крові хворих на хламідіоз жінок, в тому числі вагітних, разом з антихламідійними виявляли антитіла до цитомегаловірусу (86%), вірусу простого герпесу (94%), токсоплазми (30%), що свідчить про високу інфікованість жінок збудниками групи TORCH-інфекцій.

При проведенні досліджень з діагностичного виділення хламідій в культурі клітин за розробленим нами способом (а.с.№1723129) із зішкребного матеріалу цервікального каналу хворих жінок з діагнозом "безплідність" ізольовані два штами С.traсhomatis (Г-1 і П-2).

Комплексне обстеження чоловіків з різною патологією урогенітального тракту (уретрити, уретропростатити, простатовезикуліти) виявило ХІ в 35,3+3,1-63,4+4,7%, при цьому, в 61,3+3,2% випадків встановлена асоційована інфекція. При використанні ПЛР ХІ виявлена в 59,7+3,5% випадків. Специфічні антихламідійні IgG (ІФА), титри яких значно варіювали (1:100 - 1:400), визначені у чоловіків в 56,5+4,1% випадків. Антихламідійні IgG у титрі 1:100-1:200 виявляли у більшості хворих, у тому числі і після лікування протягом тривалого часу (від декількох місяців до 1 року і більше), що свідчило про хронічну персистуючу форму ХІ.

При постановці РНІФ антихламідійні IgМ (22,1+1,9%) одночасно з IgG (ІФА) у титрі 1:400, або IgМ у сполученні з детекцією хламідійного антигену (61,2+4,8%) визначали в групі чоловіків при активному запальному процесі, загостренні. Обстеження (ПІФ) 127 жінок з групи статевих контактів чоловіків виявило специфічний хламідійний антиген у 73,1+4,2% випадків. Культуральне дослідження зішкребного матеріалу з уретри хворих чоловіків з діагнозом "хронічний уретрит, уретропростатит" дозволило виділити 3 штами С.traсhomatis (№221, №96, М-д ).

Відомо, що ХІ має значну питому вагу в дитячій інфекційній патології. Проведено клініко-епідеміологічне і лабораторне обстеження 996 дітей в віці від 0 до 14 років з різною респіраторною (650), урогенітальною патологією (185), запальними захворюваннями органу зору (86), суглобів (75). Крім того, 67 дітей обстежено за епідпоказаннями. Комплексне обстеження дітей з різною патологією органів дихання виявило ХІ в 34,2+3,1-45,7+5,3% випадків. У дітей при запальних захворюваннях урогенітальної системи ХІ встановлена в 32,8+2,9 - 51,2 + 4,9%. В групі дітей з патологією органа зору і суглобів ХІ виявлена в 30,0+2,9-44,5+3,7 та 31,5+3,3-42,8+3,7% випадків відповідно.

При захворюванні дітей першого року життя чітко простежували зв'язок з патологією вагітності і пологів їхніх матерів, у яких при обстеженні були виявлені різні форми ХІ. При цьому, у новонароджених дітей реєстрували пневмонію, кон'юнктивіти, отити, фарингіти, уретрити, вульвіти.

Комплексно (ПІФ і культуральний метод) досліджено секційний матеріал 126 дітей у віці від 0 до 3 років, що померли з діагнозами "внутрішньоутробна інфекція", "пневмонія", "менінгоенцефаліт", "ОРВІ". Проведені дослідження виявили хламідійний антиген (ПІФ) у секційному матеріалі 31 дитини (24,6%). При використанні культурального методу з секційного матеріалу дітей різного віку ізольовано 3 штами С.traсhomatis (№6, №16, №17).

На особливу увагу заслуговує факт ізоляції штаму №17 із секційного матеріалу новонародженого М., (7 діб), з діагнозом "внутрішньоутробна інфекція", "менінгоенцефаліт", "пневмонія". Через 3 місяці після смерті дитини померла його мати М., 34 років, з діагнозом "сепсис", у якої в зішкребних препаратах епітелію цервікального каналу були виявлені морфологічні структури хламідій та специфічний хламідійний антиген.

Враховуючи клінічні прояви захворювання і позитивні результати дослідження секційного матеріалу дитини та матері, можна вважати, що в даному випадку зараження дитини сталося внутрішньоутробно, або в пологах з подальшим розвитком летальної генералізованої ХІ, що підтверджує дані інших дослідників (Савичева А.М., Башмакова М.А.,1998). Ці матеріали свідчать про необхідність ретельного обстеження на ХІ вагітних жінок з призначенням адекватного лікування для попередження інфікування плоду та новонароджених дітей.

В останні роки з'явилися дані щодо реєстрації родинних форм хламідіозів (чоловік - дружина, батьки - діти). З метою виявлення ХІ обстежені 52 подружні пари, що тривалий час страждали на різну патологію урогенітального тракту, суглобів, органу зору, а також їхні діти в віці до 12 років. У всіх подружжях зареєстрована хронічна рецидивуюча або персистуюча форма УГХ з тривалістю захворювання від 2 до 7 років.

Родинні осередки хламідіозу виявлені в 45 родинах (61 дитина) з урогенітальними та екстрагенітальними клінічними проявами. У 14 обстежених дітей встановлена урогенітальна патологія. В 9 родинах у дітей спостерігали неврологічну симптоматику. У 2 випадках визначено внутрішньоутробне інфікування плоду, яке підтверджене етіологічно (пологи через кесаревий розтин).

При обстеженні подружніх пар встановлено епідеміологічний зв'язок "батьки - діти", у яких діагностовано ХІ різної локалізації, що свідчить про необхідність обов'язкового обстеження за епідпоказаннями подружжя, членів родини з подальшим адекватним лікуванням. Діти з родинних осередків хламідіозу повинні бути віднесені до "груп епідризику".

Розповсюдження УГХ зумовлює закономірне зростання інших, екстрагенітальних форм ХІ, зокрема, офтальмохламідіозів, спричинених урогенітальним джерелом інфекції (паратрахома дітей та дорослих, басейново-банний кон'юнктивіт) (Тарасова Л.Н., 1986; Майчук Ю.Ф., 1999).

Комплексне обстеження 368 хворих дорослих з діагнозами "кон'юнктивіт гострий, підгострий, хронічний", "блефарокон'юнктивіт, кератокон'юнктивіт" виявило ХІ в 44,0+3,5 - 49,8+4,1% випадків, що свідчить про її значну питому вагу при різних запальних процесах переднього відділу ока. В сироватках крові хворих антихламідійні lgG визначали в титрах 1:100 - 1:400 і lgM - в діагностичному титрі 1:20. При цьому, наявність ранніх lgM (41,2+3,9%) співпадала з виявленням lgG в титрах 1:200-400, що свідчило про загострення, рецидив ХІ. При обстеженні 86 дітей (з них 50 новонароджених) з діагнозом "кон'юнктивіт" ХІ діагностовано в 30,0+2,9 - 44,5+3,7% випадків, при цьому, клініко-лабораторне обстеження матерів хворих новонароджених дітей виявило УГХ.

У хворих на офтальмохламідіози визначена змішана інфекція (31,0%) (епідермальний та гемолітичний стафілококи, нейсерії, вірус простого герпесу, бліда трепонема - 1 випадок). У хворих на хламідійний блефарокон'юнктивіт виявлено Demodex folliculorum. При дослідженні (ПІФ, Р-Г) зішкребного матеріалу кон'юнктиви на фоні мікробних асоціацій визначали атипові дрібні форми хламідій, що обумовлено зміною їх біологічних властивостей. Виявлення атипових форм, як правило, було неблагоприємною діагностичною ознакою, показником хронічного, персистуючого перебігу ХІ, при якому дрібні форми хламідій в клітинах епітелію кон'юнктиви визначали тривалий час, іноді роками.

У більшості хворих офтальмохламідіоз був маркером урогенітальної інфекції з бессимптомним перебігом або незначними клінічними проявами. Сполучення офтальмохламідіозу з урогенітальною, суглобовою патологією при тривалому, хронічному перебігу інфекційного процесу дозволяє трактувати хламідіоз у таких хворих як системне захворювання, що підтверджує матеріали інших дослідників (Мавров І.І., 2004).

В даний час C.trachomatis розглядається як етіологічний чинник при різній патології суглобів, в тому числі і хвороби Рейтера, що характеризується уретроокулосиновіальним синдромом. Специфічна діагностика зазначеної хвороби досить складна, не завжди своєчасна та достовірна.

При комплексному обстеженні 107 хворих дорослих і дітей з діагнозами "артрит", "кон'юнктивіт", "уретрит", "простатит", "гепатит" антихламідійні lgG (ІФА) в титрах 1:100 - 1: 400 визначені у 74 хворих, lgM (РНІФ) - у 33 чоловік. Специфічний антиген (ПІФ) і морфологічні структури хламідій (Р-Г) в зішкребних препаратах з епітелію в вогнищах ураження (кон'юнктива, урогенітальний тракт) виявлені в 39,7+5,3% і 27,8+2,9% випадків відповідно. У 84% хворих з підозрою на

хворобу Рейтера виявлена гіперчутливість уповільненого типу (ГУТ) до хламідійного алергену, що підтверджує системний характер даного захворювання. При цьому у 28 хворих з діагнозом "ревматичний артрит" цей тест був негативним.

Аналіз отриманих результатів показав, що найбільш інформативними методами діагностики ХІ є ПІФ, культуральний, ПЛР, РНІФ, ІФА, цитоморфологічний. Зазначені методи мають різний ступінь чутливості та специфічності, в зв'язку з чим, необхідне застосування комплексу діагностичних тестів, що включає ізоляцію хламідій, індикацію збудника та його антигенів в клітинах вогнища запалення, кількісне визначення антихламідійних імуноглобулінів різних класів.

На підставі проведених досліджень розроблено алгоритм обстеження хворих на ХІ (рис.3), що направлений на своєчасне її виявлення та адекватне лікування. Використання комплексу сучасних діагностичних тестів дозволяє більш достовірно визначати урогенітальні та екстрагенітальні форми ХІ при різному перебігу інфекційного процесу (гострому, хронічному, персистуючому).

Відомо, що самою складною є діагностика хронічних персистуючих форм ХІ в зв'язку з відсутністю у хворих клінічної симптоматики, а також чітких результатів при використанні різних методів обстеження. Наш досвід свідчить, що у цих випадках необхідно обов'язково застосовувати такі діагностичні тести як культуральний, ПЛР, ПІФ, ІФА. Культуральний метод є найбільш оптимальним при виявленні персистуючих форм ХІ, тому що тільки цей метод дозволяє встановити життєздатність хламідій.

Етіотропна терапія хворих на ХІ часто малоефективна, незважаючи на великий арсенал антибіотиків, що обумовлено недостатньою концентрацією їх в вогнищі запалення, персистенцією хламідій, асоційованою інфекцією, вираженим імунодефіцитом у хворих. В зв'язку з цим, виправданим є застосування препаратів з широким антимікробним спектром дії та імуномодулюючими властивостями.

Вивчали разом з клініцистами етіологічну та клінічну ефективність комплексної етіопатогенетичної терапії хворих на урогенітальні та екстрагенітальні форми хламідіозів з місцевим застосуванням в вогнищі запалення мірамістину. Лікування пацієнтів проводили за максимально індивідуалізованими програмами. Всі хворі були поділені на 4 групи.

В І групу входили хворі на УГХ, що отримували традиційну етіопатогенетичну терапію з використанням антибіотиків, високоактивних відносно хламідій в загальновживаних дозах (азітроміцин і доксіциклін) у сполученні з протигрибковими препаратами, антиоксидантами, гепатопротекторами, еубіотиками. При асоційованій інфекції застосовували препарати відповідної спрямованості. Клінічна і етіологічна ефективність лікування в цій групі становила 81,2 % та 76,0 % відповідно.

Місцеве використання на фоні зазначеної терапії (ІІ група хворих на УГХ) 0,01% водного розчину мірамістину (інстиляції двічі на день - 7 діб) дозволило зменшити кількість рецидивів. Клінічна ефективність в цій групі хворих сягала 89%.

Всі хворі на офтальмохламідіоз (ІІІ група) отримували адекватну комплексну (сумамед і доксіциклін в загальновживаних дозах) та місцеву терапію. Курс лікування залежав від важкості патологічного процесу, наявності асоційованої інфекції, ураження інших органів і систем. В ІV групу увійшли пацієнти з офтальмохламідіозами, що на фоні етіопатогенетичної терапії отримували мірамістин в вигляді очних крапель, які вводили в кон'юнктивальну порожнину 4-5 разів на день протягом 28 днів, при цьому побічних реакцій не зареєстровано.

Практично у всіх хворих, що одержували мірамістин, через 6-7 днів спостерігали позитивну клінічну динаміку: зменшувалась гіперемія, інфільтрація та набряк нижніх повік і зводу, зникали виділення з кон'юнктиви. Одужання ставало за два тижні, знижувалась кількість рецидивів. Клінічна ефективність в цій групі становила 90,3%. У пацієнтів, що не отримували препарат, термін одужання тривав до 3 тижнів і більше, а клінічна ефективність лікування була нижчою - 70,7 %.

Отримані результати свідчать про позитивний ефект місцевого застосування мірамістину на фоні етіопатогенетичного лікування хворих на урогенітальні та офтальмохламідіози.

Таким чином, проведені дослідження виявили широку розповсюдженість антропонозних хламідіозів у південному регіоні України. Результати обстеження хворих на різні форми хламідіозів свідчать про те, що тактика достовірної діагностики ХІ повинна передбачати комплексність застосування сучасних методів дослідження, необхідність виявлення асоційованої інфекції, обов'язкове обстеження не тільки статевих партнерів, але й членів родини, включаючи дітей.

Такий принцип діагностики ХІ є необхідною умовою в системі епіднагляду за цією розповсюдженою складною патологією, зважаючи на відсутність засобів специфічної профілактики. На підставі проведених досліджень розроблено комплекс заходів, спрямований на удосконалення системи профілактики антропонозних хламідіозів, що включає наступне:

уніфікацію та оптимізацію лабораторних методів специфічної діагностики різних форм антропонозних хламідіозів;

посилення контролю за тактикою та достовірністю діагностики антропонозних хламідіозів, враховуючи різні форми медичного обслуговування населення;

введення обов'язкової реєстрації урогенітальних хламідіозів;

обстеження на хламідіоз чоловіків, жінок з різними запальними захворюваннями урогенітального тракту, безпліддям, а також вагітних;

обстеження статевих партнерів не тільки за клінічними, але й за епідеміологічними показаннями з подальшим їх лікуванням;

епідобстеження родинних осередків хламідіозів з урахуванням різної урогенітальної та екстрагенітальної патології;

проведення обов`язкової диспансеризації хворих на різні форми ХІ;

удосконалення організаційних форм взаємодії всіх зацікавлених служб охорони здоров'я та підвищення професіоналізму фахівців різного профілю з питань діагностики, лікування, профілактики антропонозних хламідіозів.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що полягає в удосконаленні діагностики, системи профілактики зоонозних і антропонозних хламідіозів з метою їх своєчасного виявлення, адекватного лікування, обмеження розповсюдження, зменшення негативних наслідків для здоров'я населення та народного господарства.

Комплексні мікробіологічні та еколого-епідеміологічні дослідження з виявлення ХІ, що проведені на великому матеріалі (польовому та клінічному), встановили значну питому вагу зоонозних і антропонозних хламідіозів в крайовій інфекційній патології південного регіону України. Вперше в зазначеному регіоні виявлено широку циркуляцію хламідій C.psittaci, C.trachomatis, C.pneumoniae в популяціях птахів, тварин та людей. Встановлено зараженість C.psittaci птахів та ссавців різних видів, визначена етіологічна роль хламідій C.psittaci, C.trachomatis, C.pneumoniae при широкому спектрі патології у жінок, чоловіків та дітей.

2. Удосконалена діагностика різних форм хламідіозів на основі розробки: "Способу виділення C.trachomatis" (а.с.№1723129), експериментальної ІМФТС (оформлено лабораторний регламент), "Способу одержання препарату для діагностики хламідійної інфекції" (патент 59959 А, Україна). Визначена діагностична значимість сучасних методів дослідження (культуральний, ПІФ, РНІФ, ПЛР, ІФА, цитоморфологічний) для виявлення хламідіозів різної локалізації.

3. Ізольовані штами C.trachomatis від чоловіків, жінок, хворих на різні форми УГХ та дітей з патологією респіраторного тракту (секційний матеріал) з використанням розробленого методу (а.с. №1723129). Встановлено, що при адекватних умовах культивування і однаковій заражуючій дозі штами C.trachomatis характеризувались менш вираженими вірулентними, антигенними, алергенними властивостями, ніж штами С.psittaci. Показана стабільність біологічних властивостей еталонного штаму "В" та авторського штаму "К" (С.psittacі) при тривалому зберіганні після ліофілізації.

4. На півдні України виявлена висока зараженість хламідіями 80 видів диких птахів (53,4+1,2%). Найбільш епідеміологічно значущими при орнітозі в зазначеному регіоні є водоплавні, синантропні та напівсинантропні екологічні групи диких птахів, мисливські види і представники загону горобиних. Вперше орнітозна інфекція встановлена у 26 нових видів диких пернатих. Одержані дані розширили уявлення про носіїв ХІ в дикій природі. Щільний контакт диких перелітних птахів, які високо інфіковані C.psittaci, з осілими птахами різних видів, особливо синантропними, свійськими птахами, дикими та свійськими тваринами, а також людиною, складає постійну загрозу епізоотичних і епідемічних ускладнень.

5. Вперше на території південного регіону України визначена висока зараженість хламідіями диких ссавців 18 видів (40,1+1,3%) - додаткового резервуару ХІ в дикій природі, що може сприяти формуванню як природних, так і природно-антропургічних осередків зоонозних хламідіозів.

6. Встановлено новий епізоотичний природний осередок орнітозу на о. Круглому, ензоотичну територію з орнітозу на лимані Куяльник. Зареєстровані епізоотії з залученням нових видів диких птахів - строкатоносої крачки (2000 р., 2001р.), гаги звичайної (2003р.), чайки - реготухи (2005р.), куликів різних видів (2005р.) свідчать про циркуляцію в популяції диких пернатих C.psittaci з високою вірулентністю. Підтверджено високий епізоотичний потенціал, стійкість, тривале функціонування, полігостальність природного осередку орнітозу в ЧБЗ. Наявність природного осередку орнітозу, нових виявлених ензоотичних територій підтверджує положення про те, що південний регіон України є територією з високим епізоотичним та епідемічним ризиком з орнітозу.

7. Вперше у ряді біотопів південного регіону України виявлені поліінфектні природні осередки (орнітоз, туляремія, лептоспіроз). Необхідний полінозологічний підхід до моніторингу функціонуючих та потенційних поліінфектних осередків для оцінки їх епізоотичної активності, зважаючи на ареал розповсюдження спільних видів носіїв та переносників збудників різних інфекцій.

8. Визначена висока зараженість хламідіями ВРХ (27,5%-88,5%) в тваринницьких господарствах півдня України. Підтверджена хламідійна етіологія масової епізоотії тварин на агрофірмі №3 з залученням до епідпроцесу обслуговуючого персоналу. Встановлено антропургічний осередок зоонозних хламідіозів на території зазначеної агрофірми.

9. Виявлена висока інфікованість хворих з сигнальними ознаками ХІ (43,7+2,7 -61,2+2,5%) та осіб, що відносяться до професійних контингентів (54,5+8,7 -58,7+10,4%). Визначені "групи епідризику" зоонозних хламідіозів.

10. Комплексне обстеження хворих жінок та чоловіків з різною патологією урогенітальної системи та дітей з запальними захворюваннями органів дихання виявило ХІ в 38,5+3,7 - 71,3+5,1%, 35,3+3,1 - 63,4+4,7% і 32,8+2,5 - 51,2+3,9% випадків відповідно. Показана висока інформативність та продуктивність комплексного обстеження хворих на різну патологію урогенітального тракту, органу зору та суглобів з використанням комерційних та експериментальних діагностичних тест-систем, які дозволяють своєчасно виявляти урогенітальні та екстрагенітальні форми хламідіозів. Розроблено алгоритм діагностики ХІ у хворих з різним перебігом інфекційного процесу захворювання (гострим, хронічним, персистентним).

11. Зареєстровані екстрагенітальні форми ХІ при обстеженні хворих чоловіків, жінок та дітей із запальними захворюваннями органу зору (44,0+3,5 - 49,8+4,1%), патологією суглобів (27,8+2,9 - 39,7+5,3%). Сполучення у хворих урогенітальної патології з офтальмохламідіозом, патологією суглобів, а також тривалий хронічний перебіг інфекційного процесу свідчить про системний характер захворювання.

12. Підтверджена можливість формування родинних осередків хламідіозів, в яких встановлений епідеміологічний зв'язок "батьки - діти" (в 45 родинах у батьків та дітей діагностована ХІ різної локалізації). Діти з родинних осередків хламідіозу повинні бути віднесені до "груп епідризику".

13. Вперше експериментально в системі культури клітин виявлена антихламідійна активність антисептика мірамістину, що дало змогу пропонувати препарат для місцевого застосування при лікуванні ХІ. Встановлена висока клінічна ефективність лікування хворих на різні форми урогенітальних та офтальмохламідіозів при місцевому застосуванні мірамістину на фоні комплексної етіопатогенетичної терапії.

14. На основі аналізу встановлених еколого-епідеміологічних особливостей зоонозних та антропонозних хламідіозів у південному регіоні розроблено комплекс науково обґрунтованих рекомендацій з метою удосконалення системи профілактики хламідіозів різного походження в Україні.

Практичні рекомендації

Зоонозні хламідіози

Рекомендації нашого інституту, що є центром в Україні з орнітозу, ввійшли до наступних наказів:

Наказ МОЗ № 596 від 22.10.1986 р. "Про міри з організації боротьби з хламідійними, мікоплазменими та урогенітальними вірусними інфекціями";

Наказ МОЗ № 654 від 13.12.1989 р. "Про удосконалення системи обліку окремих інфекційних та паразитарних хвороб" (п.1.5.28-орнітоз-пситакоз (073) - про обов`язкову реєстрацію орнітозу);

Наказ Одеського Облвідділу ОЗ №427 від 17.11.1989 р. "Про міри з організації боротьби з хламідійними, мікоплазменими та урогенітальними вірусними інфекціями";

Наказ МОЗ України №133 від 19.07.1995 р. "Про затвердження переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних, паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб" (п.18 - про обов'язкову реєстрацію орнітозу).

На основі проведених досліджень видані та впроваджені наступні інформаційно-методичні матеріали:

Методичні рекомендації:

"Організація та проведення заходів з профілактики орнітозу на птахофабриках" (Одеса, 1987);

Комплекс заходів з профілактики грипу серед робітників підприємств тваринницьких та птахівницьких виробництв (Одеса, 1990);

Лабораторна діагностика хламідіозів (представлено розділ з діагностики зоонозних хламідіозів) (Москва, 1991);

Розроблені методичні вказівки "Організація та проведення комплексних лабораторних досліджень польового матеріалу для виявлення збудників особливо небезпечних інфекцій при епізоотологічній розвідці території".

Інформаційні листи:

Діагностика орнітозу за допомогою внутрішньошкірної проби (Київ, 1986);

Виявлення інфікованих і хворих на токсоплазмоз і орнітоз у професійних колективах в умовах щорічної диспансеризації сільського населення (Одеса, 1987);

Про посилення заходів щодо профілактики орнітозу (Київ, 1988);

Використання цитоморфологічного методу для прискореної діагностики вірусних і хламідійних інфекцій (Київ, 1988);

Перелік основних регламентуючих методичних і інформаційних матеріалів з діагностики, епідеміології, профілактики орнітозу та інших зоонозних хламідіозів (Одеса, 1990).

Рекомендації з удосконалення системи профілактики зоонозних хламідіозів представлені на засіданні спільної розширеної Колегії МОЗ України і Департаменту ветеринарної медицини "Профілактика інфекційних хвороб, спільних для тварин та людей" (Черкаси, 2000).

Антропонозні хламідіози:

Результати вивчення проблеми антропонозних хламідіозів дозволили обґрунтувати рекомендації з тактики діагностики та профілактики різних клінічних форм ХІ, що викладені в ряді інформаційно-методичних документів:

Методичні рекомендації:

Лабораторна діагностика хламідіозів (представлено розділ з діагностики антропонозних хламідіозів) (Москва, 1991);

Епідеміологія, діагностика, лікування, профілактика захворювань, які передаються статевим шляхом, у плавскладу (Одеса, 1992);

Клініка, діагностика та лікування перинатальних захворювань з групи TORCH (Одеса, 1997);

TORCH-інфекції у вагітних (клініка, діагностика, лікування, профілактика) (Одеса, 1998).

Інформаційні листи:

Організація диспансерного спостереження хворих на урогенітальні хламідіози (Одеса, 1989);

Виявлення хламідійної інфекції при диспансеризації вагітних жінок (Одеса,1990);

Клініко-лабораторна діагностика і лікування респіраторних хламідіозів у дітей молодшого віку (Одеса, 1996);

Метод застосування етіотропної терапії інфекцій групи TORCH у вагітних жінок і дітей раннього віку (Одеса, 1998);

Лікування хламідійних уретритів та простатовезикулітів з використанням мірамістину (Одеса, 1998).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Эпизоотологическое значение ржанкообразных птиц / Греков В.С., Степанковская Л.Д., Маликова М.В., Соломко Р.М., Нехороших З.Н. // Колониальные гидрофильные птицы юга Украины. - Київ: Наукова думка, 1988. - С.153 - 158. (Дисертант проводила лабораторні дослідження з виявлення ХІ у диких птахів, брала участь в аналізі результатів).

2. Нехороших З.М. Біологічні властивості хламідій різних видів //Iнфекційні хвороби. - 1998.- №2.-С. 46 - 47.

3. Нехороших З.М. Шляхи удосконалення специфічної діагностики хламідіозів // Iнфекційні хвороби. - 1998. - №4. - С. 63-64

4. Нехороших З.Н., Маликова М.В. Хламидии и хламидиозы (этиология, диагностика / Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур: Збірник наук. праць в 2-х частинах. - Дніпропетровськ, 1998, Т.І, Ч.ІІ. - С.143 - 149. (Дисертант проводила дослідження з виявлення різних форм хламідіозів, аналізувала результати).

5. Комплексное лечение различных форм хламидиозов с применением мирамистина / Нехороших З.Н., Маликова М.В., Кривошеин Ю.С., Бордюжевич И.В., Шелудченко И.И., Петровский Ю.Б. // Таврический медико-биологический вестник. - 1999. - № 1-2. - С.13 - 17. (Дисертант проводила дослідження з вивчення ефективності системного лікування хламідіозів з застосуванням мірамістину).

6. Нехороших З.М. Сучасне уявлення про хламідіози // Одеський медичний журнал.- 1999.- №6 (56). -С. 8 - 11.

7. Применение мирамистина в комплексном лечении офтальмохламидиозов / Шелудченко И. И., Венгер Г.Е., Нехороших З.Н., Кривошеин Ю.С., Маликова М.В. // Проблеми екології та медичної генетики і клінічної імунології. - Київ, Луганськ, Харків, 1999.-Вип.5/25. - С.117 - 121. (Дисертант діагностувала ХІ у хворих з патологією органа зору, аналізувала дані).

8. Розповсюдження та клінічні прояви серед новонароджених уроджених інфекцій групи ТОRCH в південно-західному регіоні України /Кольцова І.Г., Трубіна Л.М., Тишечкіна В.А., Зубкова І.М., Нехороших З.М., Поздняков С.В. // Одеський медичний журнал. - 2000. - №3 (59). - С.39-41. (Дисертант проводила дослідження з діагностики ХІ у новонароджених дітей, аналізувала матеріали).

9. Нехороших З.М. Вивчення в експерименті антихламідійної дії мірамістину // Одеський медичний журнал. - 2000. - №1(57). - С.35 - 37.

10. Эколого-эпидемиологические особенности хламидиозов на юге Украины / Нехороших З.Н., Маликова М.В., Мальцева Т.В., Бощенко Ю.А. //Анали Мечниківського інституту. - 2001. - №1. - С.58-63. (Дисертант виконувала дослідження з виявлення зоонозних і антропонозних хламідіозів, аналізувала результати роботи).

11. Нехороших З.Н., Маликова М.В. Эпизоотолого-эпидемиологические аспекты зоонозных хламидиозов в Украине // Імунологія та алергологія.-2001. - №1. - С.91. (Дисертант діагностувала ХІ та аналізувала матеріали з поширеності зоонозних хламідіозів в Україні).

12. Нехороших З.Н., Маликова М.В. Специфическая диагностика различных форм хламидиозов // Імунологія та алергологія.-2001.- №1.- С.47 - 51. (Дисертант проводила дослідження з діагностики ХІ у хворих, аналізувала результати).