Структурно-функціональний стан кісткової тканини у дітей з травматичними пошкодженнями опорно-рухової системи за даними променевих методів дослідження

1. На підставі проведених епідеміологічних досліджень встановлена частота травматичних пошкоджень різних відділів опорно-рухової системи в залежності від віку та статі. Найбільш травмонебезпечним віком для хлопчиків є 12-14 років, для дівчаток - 10-12 років, найбільш частою локалізацією переломів у дітей є дистальний відділ кісток передпліччя і довгі кістки кистей. Найбільш травмонебезпечна пора року у дітей - квітень, травень і вересень.

2. При визначенні рентгенологічного загального кісткового віку у дітей встановлено, що продовжується нерівномірне підвищення інтенсивності темпу росту при скороченні середньої тривалості окремих фаз скостеніння на 1,5-2 роки, що приводить до зменшення розмірів кісток кистей в порівнянні з попередніми даними і відповідає ознакам децелерації кісткової тканини. Розроблена нова таблиця строків скостеніння кісток кистей та дистального відділу передпліч у дітей характеризує теперішній стан розвитку кісткової системи, що дозволяє рекомендувати її для широкого використання в практичній роботі. Встановлено вірогідний зв'язок між недосконалим формуванням кісток у дітей і наявністю переломів: у хлопчиків в 34,9%, у дівчаток в 24,3% (в контрольній групі - 18% і 14,3% відповідно).

3. Обґрунтовані принципи проведення рентгенограмометричних вимірів на підставі математичного моделювання процесу взаємодії рентгенівського випромінювання з трубчастою кісткою на зразку другої п'ясткової кістки. На цій основі розроблено новий рентгенограмометричний показник ІG і метод комп'ютерної рентгеноморфометрії та комп'ютерної денситометрії п'ясткових кісток, який базується на застосуванні денситографічного аналізу цифрового рентгенівського зображення кисті. Встановлено, що мінеральна насиченість кісткової тканини у дітей з переломами була зниженою в 65,8% випадків, що вказує на зменшення їх міцності.

4. Рентгенограмометричні показники (ІN та ІG) мають сильну кореляцію з віком, тому їх доцільно використовувати у дітей, як для оцінки формування нормальної кісткової тканини, так і при діагностиці порушень розвитку кісткової структури (або остеопенії і остеопорозу). Встановлена тенденція до збільшення остеопенічних станів у дітей взагалі (з 10,1% в 1991 р. до 21,7% в 2000 р.), а особливо у дітей з переломами (з 20% до 32,1% відповідно). Зниження значень ІN більше ніж на „-1” стандартне відхилення має високу кореляцію з частотою переломів (r=0,75 - у дівчаток і r=0,85 у хлопчиків), тому цей індекс є провісником їх виникнення.

5. Аналіз структурно-функціонального стану хребетно-рухових сегментів у дітей при травматичних пошкодженнях хребта виявив, що травми хребців (найчастішою травмою в шийному відділі є ротаційний підвивих атланта, починаючи з новонароджених, в грудному відділі - компресійні переломи тіл хребців) часто визначалися на фоні затримки їх розвитку (30%) та наявності дегенеративно-дистрофічних змін (30,7%). Це свідчить про порушення формування хребетно-рухових сегментів у дітей та невідповідність їх структури звичайним навантаженням. Встановлені нормативні значення рентгенограмометричних показників, як абсолютних, так і відносних, допомагають об'єктивно визначати рівень розвитку хребців і виявляти патологічні зміни, особливо травматичні пошкодження.

6. Ультразвукова денситометрія - єдиний інструментальний об'єктивний метод визначення міцності кісток, який не дає променевого навантаження, достатньо точний (70%) та чутливий (79%), тому його доцільно використовувати при профілактичних оглядах у дітей. Показники ультразвукової денситометрії (особливо індекс міцності) у дітей з переломами кісток мали вірогідно нижчі значення, ніж у дітей без них. Остеопенічні стани виявлені у 42,9% дівчаток і 56% хлопчиків з переломами, що дозволяє вважати показники УЗДМ предикторами порушення формування міцності кісткової тканини у дитячому віці.

7. Основними чинниками ризику виникнення переломів у дітей є: затримка формування (відставання рентгенологічного кісткового віку від паспортного) та зниження мінеральної насиченості кісткової тканини, стоншення кіркового шару трубчастих кісток, зменшення рентгенограммометричних та ультразвукових показників, наявність в анамнезі переломів кісток. Критеріями для відношення дітей до групи ризику виникнення переломів і/або остеопорозу є зменшення кількісних показників структурно-функціонального стану кісток більше ніж на „-1” стандартне відхилення в порівнянні з віковою нормою.

8. Проведений порівняльний аналіз рентгенологічного і ультразвукового методів дослідження доказав перевагу рентгенологічного методу. Крім того, розроблені нами програмні рентгенограмометричні показники у визначенні структурно-функціонального стану кісток виявилися найбільш чутливими, специфічними та точними: ІG - 96,9%; 83% та 88,6%; ІN -84,4%; 87,2% та 86,1%; ІМ - 79%, 64,5% та 70% відповідно.

9. Запропоновані методи визначення структурно-функціонального стану кісток та рентгенологічного кісткового віку дають об'єктивну кількісну характеристику розвитку опорно-рухової системи у дітей, що дозволяє рекомендувати їх для широкого використання при проведенні рентгенологічних досліджень за різними показаннями, в тому числі при діагностиці травматичних пошкоджень.

Література

1. Спузяк М.I., Шармазанова О.П., Вороньжев I.О. Рентгенодiагностика пологових ушкоджень шийного вiддiлу хребта у новонароджених // Український радіологічний журнал. -1996. - N 2. - С.119-121.

2. Спузяк М.I., Шармазанова О.П., Каніщева І.М. Рентгенологiчна картина шийного вiддiлу хребта у обстежених з приводу травм дiтей та підлітків // Український радіологічний журнал. - 1996. - N 3. - С.253-256.

3. Спузяк М.I., Крамний I.О., Кущ П.I., Шармазанова О.П., Бiла Л.М. Вiк i особливостi рентгенологiчноi картини хребта при дистрофiчних ураженнях //Український радіологічний журнал. - 1997. - N 1. - С.42-46.

4. Шармазанова О.П. Особливостi дегенеративно-дистрофiчних уражень хребта у дiтей i пiдлiткiв. // Променева дiагностика, променева терапія. Збірка наукових робіт асоціації радіологів України. - 1997. - Вип.1. - С.121-123.

5. Шармазанова О.П. Особливостi травматичних пошкоджень хребта у дiтей i підлітків //Променева дiагностика, променева терапія. Збірка наукових робіт асоціації радіологів України. - 1997. - Вип. 1. - С.123-124.

6. Шармазанова О.П., Шармазанов А.В. Роль променевих методiв дослiдження в дiагностицi та лiкуваннi хворих з ускладненою травмою шийного вiддiлу хребта // Променева дiагностика, променева терапія. Збірка наукових робіт асоціації радіологів України. - 1998. - Вип. 2. - С.206-208.

7. Шармазанова О.П. Остеопенiя i травматичнi пошкодження кiсток у дiтей // Променева дiагностика, променева терапія. Збірка наукових робіт асоціації радіологів України. - 1998. - Вип. 3. - С.233-234.

8. Шармазанова О.П. Переломи кiсток у дiтей. Фактори ризику //Проблеми остеології. - 1998. - Т.1, N 2-3. - С.21-23.

Размещено на Allbest.ru