Переломовивихи проксимального відділу плечової кістки (клініко-морфологічне, анатомічне обґрунтування лікувальної тактики)

В основній групі результат лікування після застосування закритої репозиції в одному випадку при імпресійному переломі головки плечової кістки також був поганим. Інші види консервативного лікування в даній групі не застосовували.

Метод скелетного витягнення, косинкова пов'язка, гіпсова пов'язка без вправлення, вжиті в контрольній групі при вивиху головки плечової кістки з переломом проксимального відділу плеча на рівні хірургічної шийки, були неефективними, і результати лікування були поганими.

Результати хірургічного лікування хворих з переломовивихами проксимального відділу плеча контрольної групи залежали від характеру ушкодження і способу оперативного втручання. Хороший результат (від 80 до 100 балів за шкалою Neer) в контрольній групі хворих склав 51,16%. В основному він спостерігався після хірургічного лікування таких переломовивихів як вивих плеча з відривом великого горбка у всіх 7 випадках, при вивиху головки плечової кістки з переломом хірургічної шийки (66,67%) і в одному випадку вивиху плеча з імпресійним переломом головки.

Погані результати лікування (від 79 і менше балів за шкалою Neer) у хворих з переломовивихами проксимального відділу плечової кістки в контрольній групі склали 48,84%. При цьому при ушкодженнях в ділянці анатомічної шийки, головки плечової кістки та багатофрагментарних переломах проксимального відділу плечової кістки, поєднаних з її вивихом, результат лікування в усіх випадках був поганим.

Аналіз результатів лікування у хворих основної групи свідчить про те, що хороші результати лікування отримані у 80,33%. Це у порівнянні з контрольною групою (51,16%) підвищило хороші результати лікування на 29, 17%.

При вивиху головки плечової кістки з відривом великого горбка, переломі анатомічної шийки, переломі анатомічної шийки з відривом великого горбка, переломі хірургічної шийки з відривом великого горбка та малого горбка, осколковому переломі головки, переломі головки та анатомічної шийки, переломі головки з відривом великого горбка у всіх випадках отримані хороші результати.

При вивиху головки плечової кістки з переломом анатомічної шийки, відривом великого горбка і малого горбка, переломі хірургічної шийки, переломі хірургічної шийки з відривом великого горбка хороший результат спостерігався у 80,0%, 76,47% та 25,0% відповідно.

Погані результати в основній групі після оперативного лікування мали місце у 12 з 61 хворого, що склало 19,67%. Це, у порівнянні з контрольною групою (48,84%), менше на 29,17%, тобто застосування нами розроблених способів оперативного лікування переломовивихів проксимального відділу плечової кістки дозволило покращити результати лікування.

Погані результати лікування в основній групі у 6 хворих спостерігались при найбільш тяжкому характері переломовивиху проксимального відділу плеча, вивиху головки, переломі хірургічної шийки з відривом великого горбка і в 4 випадках - при вивиху головки з переломом у проксимальному відділі плеча на рівні хірургічної шийки. По одному поганому результату лікування було при переломі анатомічної шийки з відривом великого горбка та малого горбка, імпресійному переломі головки плечової кістки.

Аналіз результатів лікування хворих з переломовивихами проксимального відділу плечової кістки показав залежність їх від способу та виду остеосинтезу фрагментів.

Результати лікування хворих контрольної та основної груп з переломовивихами проксимального відділу плечової кістки в залежності від способу та виду остеосинтезу свідчать, що в обох групах при остеосинтезі пластинами АО хороші результати спостерігались в 62,50% - контрольної та в 63,63% основної. Це пояснюється тим, що в обох групах синтез пластинами АО в більшості випадків застосовували при двофрагментарному переломовивиху головки з переломом проксимального відділу плечової кістки на рівні хірургічної шийки; при такому характері ушкодження проксимальний відламок досить великий для введення в нього гвинтів, що фіксують пластину для здійснення стабільного остеосинтезу кісткових відламків.

В контрольній групі більше половини результатів були поганими при остеосинтезі спицями та трансоосальною фіксацією капроновою ниткою: 60,0% та 50,0% відповідно.

У хворих основної групи ці методики остеосинтезу ми не вживали. Також у хворих основної групи не виконували операцію артродезу плечового суглоба, видалення головки без її заміщення, а також застосування черезкісткового остеосинтезу апаратами зовнішньої фіксації та відкрите вправлення вивиху при переломі, що зрісся, у проксимальному відділі плечової кістки, застосування яких дало в контрольній групі у всіх випадках поганий результат.

Хороші результати лікування в контрольній групі були отримані у хворих після застосування остеосинтезу за Вебером. Проте слід відмітити, що його було здійснено у двох випадках при вивиху головки плечової кістки з переломом проксимального відділу на рівні хірургічної шийки і відносно цілому проксимальному (горбкова ділянка) фрагменті.

В основній групі хворим з переломовивихами проксимального відділу плечової кістки синтез за Вебером ми не виконували, перевагу віддавали при такому характері ушкодження синтезу пластинами АО.

Застосування синтезу Г-подібною пластиною АО в контрольній групі у 3 хворих при вивиху плечової кістки з переломом її на рівні хірургічної шийки дало хороші результати, а при застосуванні її у хворого з фрагментарним ушкодженням - вивихом головки та переломом хірургічної шийки плечової кістки з відривом великого горбка - результат лікування був поганим, так як при багатофрагментарному ушкодженні проксимального відділу застосування Г-подібної пластини не забезпечує стабільного остеосинтезу. З цієї ж причини при переломі проксимального відділу плеча на рівні анатомічної шийки з відривом великого горбка результат при синтезі гвинтами у двох випадках був поганим.

Синтез Г-подібною пластиною АО в основній групі застосовували тільки при вивиху головки плечової кістки з переломом проксимального відділу на рівні хірургічної шийки, результат був хорошим у 6 хворих і поганим у 2.

При застосуванні синтезу великого горбка гвинтами при вивиху плеча з його відривом результат був хорошим у всіх випадках: в контрольній групі у 4 хворих та в основній - у 6.

В основній групі поганий результат був отриманий в 3 з 6 випадків однополюсного ендопротезування проксимального відділу плечової кістки. Це ми пояснюємо значним руйнуванням обертальної манжети плеча під час травми, що не дозволило її повністю відновити, а також пізніми строками операції, коли зруйновані м'які тканини (капсула суглоба, м'язи обертальної манжети плеча) замістилися рубцем.

Хороші результати отримані у всіх хворих основної групи, оперованих запропонованими нами методами: “Спосіб остеосинтезу при переломах та переломовивихах проксимального відділу плечової кістки” (Деклараційний патент України на винахід № 60176 А від 15.09.03. Бюл. № 9) за допомогою двох спиць та проведеного між ними гвинта, “Спосіб лікування застарілих переломовивихів проксимального відділу плеча” (Деклараційний патент України на винахід № 43247 А від 15.11.01. Бюл. № 10) з застосуванням суміші, що полімеризується, та “Пристрій для остеосинтезу переломів, переломовивихів голівки та анатомічної шийки плеча” (Деклараційний патент України на винахід № 60169 А від 15.09.03. Бюл. № 9) за допомогою гачкоподібного фіксатора.

Ми провели порівняльну оцінку власних результатів дослідження з контрольною групою хворих. Нами встановлено залежність результатів лікування від: 1) характеру переломовивиху проксимального відділу плечової кістки; 2) методу остеосинтезу кісткових фрагментів; 3) строків, що минули з моменту травми до операції.

Виявлено, що консервативне лікування є ефективним тільки при вивиху плеча з відривом великого горбка, при іншому характері ушкодження проксимального відділу плечової кістки при переломовивиху результат консервативного лікування поганий.

Аналіз результатів хірургічного лікування хворих з переломовивихами проксимального відділу плечової кістки з вивихами головки показав, що той чи інший результат залежав від коректності застосування того або іншого виду остеосинтезу. Кожний характер ушкодження проксимального відділу плеча при переломовивиху потребує індивідуального остеосинтезу, а також володіння травматологом різними його видами. Це підтверджується тим, що висока ефективність оперативного лікування в основній групі обґрунтована застосуванням розроблених нами малотравматичних способів та пристрою, що забезпечують стабільний остеосинтез, а також запропонованим нами комплексом лікувальних заходів, вибором тактики і методу лікування на основі кореляції анатомо-морфологічних даних.

Результати лікування хворих з переломовивихами проксимального відділу плеча залежали від строків оперативного лікування.

У хворих, оперованих в строки від 1 до 19 діб, одержано найбільш високий відсоток хороших результатів (в контрольній групі 76,47%, а в основній групі - 91,67%). Зі збільшенням часу від травми до операції число хороших результатів зменшується. Так, у хворих, оперованих в строки від 20 діб до 2 місяців, хороші результати отримані в контрольній групі в 50%, а в основній - 61,11%.

В групі хворих, оперованих в строки більше 2 місяців, хороших результатів в контрольній групі не було, а в основній групі вони були у 71,43%.

Така залежність результату лікування від строків оперативного втручання пояснюється морфологічними змінами в кістці та м'яких тканинах. Проте застосування нами за розробленими показаннями того або іншого методу остеосинтезу дозволило поліпшити результати лікування на 29,17%.

Порівняльний аналіз ефективності результатів хірургічного лікування наших хворих з переломовивихами проксимального відділу плечової кістки показав, що хороші результати після оперативного лікування в основній групі отримані у 80,33% випадків, а в контрольній групі - 51,16%. Погані результати лікування були отримані в основній групі в 19,67%, а в контрольній - 48,84%.

Для об'єктивізації порівняльної ефективності оперативного лікування ми виключили з контрольної та основної груп хворих, оперованих з приводу вивиху плеча з відривом великого горбка, так як результат оперативного лікування такого характеру ушкодження у всіх випадках хороший і таке ушкодження не викликає труднощів при лікуванні.

Без урахування вивиху плеча з відривом великого горбка хороший результат в основній групі був отриманий в 70,49% і в контрольній - 34,88%, тобто процент хороших результатів в основній групі вдалося поліпшити вдвічі порівняно з контрольною.

Погані результати лікування хворих з переломовивихами проксимального відділу плечової кістки були зумовлені помилками (діагностичними, тактичними і технічними), припущеними на різних етапах надання медичної допомоги.

До діагностичних помилок (38,24%) ми віднесли недостатнє рентгенологічне обстеження при первинному звертанні хворого, помилки в інтерпретації рентгенограм, недооцінку клінічних симптомів.

До тактичних помилок (36,86%) ми віднесли несвоєчасне оперативне втручання в залежності від строку після травми, неправильний вибір остеосинтезу в залежності від характеру перелому та строку після травми, а також недостатнє відновлювальне лікування в післяопераційному періоді.

До технічних помилок (3,23%) ми віднесли недотримання технології проведення остеосинтезу. переломовивих плечовий кістка проксимальний

При аналізі лікування хворих з переломовивихами проксимального відділу плечової кістки виявлено 129 ускладнень. Найчастіше спостерігались обмеження рухів у плечовому суглобі (41,86%) та наявність вираженого больового синдрому (24,81%), що було пов'язано з поганим співставленням кісткових відламків, пролонгацією іммобілізації травмованої кінцівки внаслідок виконаного нестабільного остеосинтезу, неадекватного відновлювального лікування. Повторне зміщення кісткових фрагментів (6,98%), уповільнена консолідація перелому (4,65%) пов'язані з неправильним вибором остеосинтезу в залежності від характеру перелому і строку, що пройшов з моменту травми. Найбільш частою причиною вапнування м'язів обертальної манжети плеча (3,10%), запальних реакцій (7,75%), остеомієліту проксимального відділу плечової кістки (1,55%) була тяжкість травми, травматичність оперативного втручання. Асептичний некроз головки плечової кістки (6,20%) був пов'язаний з проведенням оперативного втручання пізніше 2 місяців після травми. Рецидив вивиху плеча (3,10%) пов'язаний з недіагностованим ушкодженням обертальної манжети плеча.

Таким чином, в результаті лікування хворих з переломовивихами проксимального відділу плечової кістки ми зіткнулися з такими помилками: неправильний вибір остеосинтезу в залежності від строків, що минули з моменту травми, і стану проксимального відламка плечової кістки (компактність губчастої тканини, наявність остеопорозу), відсутність або неадекватне відновлювальне лікування.

Ускладнення були пов'язані з вапнуванням м'язів обертальної манжети та навколишніх м'яких тканин плеча у віддалені строки після однополюсного ендопротезування проксимального відділу плечової кістки.

Удосконалення діагностики характеру ушкодження переломовивихів проксимального відділу плечової кістки в залежності від механізму травми, використання запропонованої робочої класифікації, що дозволяє поставити розгорнутий діагноз з урахуванням поліморфізму клінічної картини, дозволило визначити адекватну лікувальну тактику.

Завдяки впровадженню запропонованого нами комплексу заходів, створенню нових підходів до оперативного лікування переломовивихів проксимального відділу плечової кістки, правильному вибору способу фіксації проксимального відділу плечової кістки при переломовивиху з урахуванням анатомо-топографічних особливостей кровопостачання головки плечової кістки та морфологічних змін її в залежності від строків, що минули з моменту травми, доопераційній оцінці стану головки плечової кістки, використанню розроблених нами стабільних малоінвазивних способів остеосинтезу та пристрою: “Спосіб остеосинтезу при переломах та переломовивихах проксимального відділу плечової кістки” (Деклараційний патент України на винахід № 60170 А від 15.09.2003. Бюл. № 9) і “Спосіб лікування застарілих переломовивихів проксимального відділу плеча” (Деклараційний патент України на винахід № 43247 А від 15.11.2001. Бюл. № 10), розроблений “Пристрій для остеосинтезу переломів, переломовивихів голівки та анатомічної шийки плеча” (Деклараційний патент України на винахід № 60169 А від 15.09.2003. Бюл. № 9), проведенню відновлювального лікування за допомогою удосконаленої нами системи реабілітації хворих з переломовивихами проксимального відділу плечової кістки, направленої на поліпшення функції плечового суглоба, шляхом застосування “Фіксаційно-реабілітаційної механічної шини “Методист” для розробки рухів у плечовому суглобі” (пріоритетна довідка №20040705647 від 12.07.04) вдалося знизити частоту розвинення післяопераційних ускладнень і отримати хороші результати лікування у 80,33% (7±0,82, Р ?0,31) хворих.

Висновки та рекомендації дослідження призначено для впровадження в практику охорони здоров'я України для лікування хворих з переломовивихами проксимального відділу плечової кістки.

ВИСНОВКИ

1. Переломовивихи проксимального відділу плечової кістки є тяжкою патологією опорно-рухової системи, що призводить до стійкої втрати працездатності. Частота їх серед усіх ушкоджень проксимального відділу плечової кістки коливається від 10 до 41%.

Проблема лікування хворих з переломовивихами проксимального відділу плеча до теперішнього часу залишається актуальною внаслідок труднощів, що виникають при виборі адекватного методу хірургічного лікування в залежності від строків одержання травми. Не вивчено характер ушкодження в залежності від механізму травми. Не вивчено внутрішньокісткове кровопостачання головки плечової кістки. Відсутнє клініко-морфологічне обґрунтування лікувальної тактики.

2. Комп'ютерне моделювання характеру ушкодження проксимального відділу плечової кістки при різному механізмі травми дозволяє визначити можливі ушкодження плечової кістки та м'язів обертальної манжети плеча, що покращує діагностику подібних ушкоджень. Знання розподілу сил напруження при травмі в проксимальному відділі плечової кістки дає можливість зрозуміти процеси, що відбуваються внаслідок травми, оцінити тяжкість ушкодження та визначити тактику лікування.

3. На підставі проведених топографо-анатомічних досліджень виявлено, що кровопостачання головки плечової кістки здійснюється за рахунок передньої та задньої огинальних артерій. Гілки передньої огинальної артерії живлять передню частину головки, гілки задньої огинальної артерії живлять задню частину головки. Судинна сіть в ділянці передньої частини головки густіша та складає 75% її кровопостачання, судинна сіть заднього відділу головки рідша і складає 25% кровопостачання. Гілки передньої та задньої огинальних артерій в головці не анастомозують. Інтрамедулярна сіть подана поодинокими судинами мілкого калібру і не відіграє суттєвої ролі в живленні головки. Найменш кровопостачена зона головки розташована в задньоцентральному її відділі. Живлення горбків здійснюється за рахунок гілок огинальних артерій, що йдуть по зовнішній поверхні кістки, і частково за рахунок внутрішньокістково розташованих її гілок.

4. Вираженість регенераторних процесів залежить від характеру травми, ступеня ушкодження живлення кістки, а також від тривалості часу, що минув після травми. В голівці плечової кістки впродовж 2 місяців після травми збільшується кількість кровоносних судин, що сприяє репарації кістки шляхом формування нових трабекул. Даний період є оптимальним строком для виконання остеосинтезу. В подальшому заміщення кістки та кісткового мозку рубцевою тканиною перешкоджає ангіо- й остеогенезу, що служить показанням для ендопротезування проксимального відділу плечової кістки, в противному разі може відбутись асептичний некроз головки плечової кістки.

Хороший результат остеосинтезу, зумовлений вираженим ангіогенезом та регенерацією кістки, спостерігається при відриві великого горбка з переднім вивихом плеча; сприятливі в цьому плані переломи на рівні анатомічної шийки з відривом великого горбка та переднім вивихом головки плечової кістки; менш сприятливі чотирьохфрагментарні переломи на рівні хірургічної шийки з переднім вивихом головки плечової кістки; несприятливі переломи на рівні хірургічної шийки з заднім вивихом головки плечової кістки; вкрай несприятливі переломи головки плечової кістки з її переднім вивихом.

5. Розроблена робоча класифікація переломовивихів плечової кістки включає характер ушкодження, локалізацію фрагментів, строки, що минули з моменту травми, наявність або відсутність асептичного некрозу головки плечової кістки, судинні та неврологічні розлади, а також стан обертальної манжети плеча. Вона дозволяє поставити розгорнутий діагноз, визначити адекватну лікувальну тактику.

6. Ушкодження проксимального відділу плеча при переломовивиху потребують індивідуального підходу до остеосинтезу: при вивиху плеча з відривом великого горбка має бути виконано закрите вправлення, зміщення великого горбка більше ніж на один сантиметр служить показанням для виконання операції остеосинтезу його гвинтами;

- при двох-, трифрагментарних переломах на рівні хірургічної шийки виправдане застосування Т- або Г-подібних пластин типу АО;

- при неможливості проведення остеосинтезу багатофрагментарних переломів проксимального відділу та в застарілих випадках переломовивихів методом вибору є розроблений нами спосіб остеосинтезу (з застосуванням кісткового цементу);

- при двох-, трьох-, чотирьохфрагментарних ушкодженнях проксимального відділу плечової кістки на рівні анатомічної шийки з вивихом головки повинен застосовуватись розроблений нами спосіб остеосинтезу при переломах проксимального відділу плеча на рівні анатомічної шийки з вивихом головки (з застосуванням двох спиць і проведеного між ними гвинта), а при переломовивихах проксимального відділу плеча з ушкодженням головки плечової кістки фіксація кісткових відламків має проводитись розробленим нами (гачкоподібним) пристроєм, що забезпечує стабільну фіксацію перелому;

- при всіх переломовивихах проксимального відділу плечової кістки на рівні хірургічної, анатомічної шийок та при переломовивихах з ушкодженням головки плечової кістки зі строком більше двох місяців після травми показано ендопротезування проксимального відділу плечової кістки.

7. Фіксаційно-реабілітаційна механічна шина “Методист” дозволяє виконувати хворому розробку рухів у плечовому суглобі самостійно і до зрощення кісткових фрагментів, відновити повний об'єм рухів в плечовому суглобі в 93,44% її застосування.

8. Об'єктивно оцінити результати лікування хворих з переломовивихами проксимального відділу плечової кістки дозволяє шкала Neer з даними електрофізіологічних досліджень (ЕМГ, вазографія, хронаксиметрія).

Застосування в клініці запропонованого комплексу лікувальних заходів, розробленої тактики лікування на основі кореляції анатомо-морфологічних даних дозволило зменшити число поганих результатів і отримати хороші у 80,33% хворих з переломовивихами проксимального відділу плечової кістки, що на 29,17% краще порівняно з контрольною групою.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

23. Сухин Ю.В. К вопросу лечения переломовывиха проксимального отдела плечевой кости//Materialele conqresului Val ortopezilor-traumatologilor Din-Republika Moldova. - Chisinau, 2001. - Р.52-53.

24. Сухин Ю.В. Результаты лечения переломовывихов проксимального отдела плечевой кости // ХШ з'їзд ортопедів-травматологів України : 36. наук. пр. з'їзду. - Донецьк, 2001. - С. 194-197.

25. Сухин Ю.В. Однополюсное эндопротезирование проксимального отдела плечевой кости //13 науч.-практ. конф. SICOT : Тез. докл. - СПб., 2002.-С.251-252.

26. Lobenko А.А., Polivoda A.N., Babosha V.A., Sukhin Yu.V. Endoprosthesis of the proximal section of the humerus in a fracture-dislocation // 2 nd Turkish shoulder and elbow surgery congr.: ( With intern, participation). - Izmir. - 2002. -P.56.

Особистий внесок полягає в проведенні клінічних досліджень, аналізі отриманих даних.

АНОТАЦІЯ

Сухін Ю.В. Переломоми та вивихи проксимального відділу плечової кістки (клініко-морфологічне, анатомічне обґрунтування лікувальної тактики). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.21 - травматологія та ортопедія. - Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І.Ситенка АМН України, Харків, 2005.

Дисертацію присвячено питанням хірургічного лікування переломовивихів проксимального відділу плечової кістки. В дисертації проведений аналіз лікування 217 хворих з переломовивихами проксимального відділу плечової кістки. Погані результати лікування хворих з переломовивихами проксимального відділу плечової кістки пов'язані з неправильним вибором остеосинтезу в залежності від строків, що минули з моменту травми, і стану проксимального відламка плечової кістки, з відсутністю або неадекватним відновлювальним лікуванням.

Впровадження запропонованого комплексу заходів, створення нових підходів до оперативного лікування переломовивихів проксимального відділу плечової кістки дозволило знизити частоту розвитку післяопераційних ускладнень і отримати хороші результати лікування у 80,33%.

Ключові слова: проксимальний відділ плечової кістки, переломовивихи проксимального відділу плечової кістки, лікування переломовивихів проксимального відділу плечової кістки.

АННОТАЦИЯ

Сухин Ю.В. Переломовывихи проксимального отдела плечевой кости (клинико-морфологическое, анатомическое обоснование лечебной тактики). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.21 - травматология и ортопедия. - Институт патологии позвоночника и суставов имени профессора М.И. Ситенко АМН Украины, Харьков, 2005.

Проведен анализ лечения 217 больных с переломовывихами проксимального отдела плечевой кости. Изучены характер повреждений проксимального отдела плечевой кости при различном механизме травмы, морфологические изменения в головке плечевой кости в зависимости от срока и характера повреждений, внутрикостное кровоснабжение головки плечевой кости, клинические, электрофизиологические и биомеханические данные, прочностные характеристики предлагаемых видов синтеза и устройства.

На основе полученных данных исследована топография силовых напряжений в проксимальном отделе плечевой кости с помощью компьютерного моделирования, выявлены характер и локализация возможных повреждений в зависимости от механизма травмы. Изучено внутрикостное кровоснабжение головки плечевой кости, что позволило определить адекватную тактику лечения повреждений проксимального отдела плечевой кости. Изучены морфологические изменения в головке плечевой кости в зависимости от срока и характера повреждений при переломовывихе. Выявлено, что в головке плечевой кости в течение двух месяцев после травмы происходит увеличение числа кровеносных сосудов, способствующих репарации кости путем формирования новых костных трабекул, в дальнейшем происходит замещение кости и костного мозга рубцовой тканью, что препятствует ангио- и остеогенезу. Выявлены морфологические изменения в проксимальном отделе плечевой кости в зависимости от характера повреждения. Разработаны показания для восстановительных операций при переломовывихе плеча на основе корреляции анатомо-морфологических данных. Выявлено, что срок в течение двух месяцев после травмы является оптимальным сроком для выполнения остеосинтеза; в дальнейшем замещение кости и костного мозга рубцовой тканью препятствует ангио- и остеогенезу и служит показанием для эндопротезирования проксимального отдела плечевой кости. Разработана рабочая классификация переломовывихов плечевой кости, учитывающая локализацию отломков, сроки, прошедшие с момента травмы, характер повреждений, расположение головки по отношению к суставной впадине лопатки, наличие или отсутствие асептического некроза головки плечевой кости, сосудистые и неврологические расстройства, состояние вращательной манжеты плеча, что позволяет поставить развернутый диагноз, определить адекватную лечебную тактику.

Мы провели сравнительную оценку собственных результатов лечения с контрольной группой больных. Нами установлена зависимость результатов лечения от: 1) характера переломовывиха проксимального отдела плечевой кости; 2) метода остеосинтеза костных фрагментов; 3) сроков, прошедших с момента травмы до операции.

Выявлено, что консервативное лечение является эффективным только при вывихе плеча с отрывом большого бугорка, при других характерах повреждения проксимального отдела плечевой кости при переломовывихе результат консервативного лечения плохой.

Анализ результатов хирургического лечения больных с переломовывихами проксимального отдела плечевой кости показал, что тот или иной результат зависел от корректности применения того или иного вида остеосинтеза и сроков оперативного вмешательства. Каждый характер повреждения проксимального отдела плеча при переломовывихе требует индивидуального остеосинтеза, а также владения травматологом различными его видами. Это подтверждается тем, что высокая эффективность оперативного лечения в основной группе обоснована применением разработанных нами малотравматичных способов и устройства, обеспечивающих стабильный синтез, а также предложенным нами комплексом лечебных мероприятий, выбором тактики и метода лечения на основе корреляции анатомо-морфологических данных.

Внедрение предложенного комплекса мероприятий, создание новых подходов к оперативному лечению переломовывихов проксимального отдела плечевой кости, правильный выбор способа фиксации проксимального отдела плечевой кости при переломовывихе с учетом анатомо-топографических особенностей кровоснабжения головки плечевой кости и морфологических изменений её в зависимости от сроков, прошедших с момента травмы, дооперационная оценка состояния головки плечевой кости, использование разработанных нами стабильных, малоинвазивных способов остеосинтеза и устройства, проведение восстановительного лечения с помощью усовершенствованной нами системы реабилитации больных с переломовывихами проксимального отдела плечевой кости, направленной на улучшение функции плечевого сустава, позволили снизить частоту развития послеоперационных осложнений и получить хорошие результаты лечения в 80,33%, что на 29,17% лучше в сравнении с контрольной группой.

Ключевые слова: проксимальный отдел плечевой кости, переломовывихи проксимального отдела плечевой кости, лечение переломовывихов проксимального отдела плечевой кости.

SUMMARY

Sukhin Y.V. The dislocation-fractures of the proximal department of humeral bone (the clinicomorphological, anatomic substantiation of the medical tactics). - the Manuscript.

The dissertation for the scientific degree of doctor of Medical Sciences in the speciality 14.01.21 - Traumatology and Orthopedics. - Sytenko Institute of Spine and Joint Pathology Ukrainian Academy of Medical Sciences, Kharkov, 2005.

The dissertation is devoted to the questions of surgical treatment of the dislocation-fractures in the proximal department of humeral bone. The analysis of treatment of 217 patients with the dislocation-fractures of the proximal department of humeral bone is conducted in the dissertation. Bad results of the treatment of patients with the dislocation-fractures of the proximal department of humeral bone are connected with the wrong choice of the osteosynthesis depending on the terms past from the moment of a trauma, and the condition of the proximal separate broken part of humeral bone, the absence or inadequate regenerative treatment.

The introduction of the offered complex of actions, the creation of new approaches to operative treatment of the dislocation-fractures of the proximal department of humeral bone has allowed to decrease the frequency of development of postoperative complications and to receive good results of treatment in 80,33 %.

Key words: The proximal department of humeral bone, dislocation-fractures of the proximal department of humeral bone, the treatment of dislocation-fractures of the proximal department of humeral bone.

Размещено на Allbest.ru