Клініко-морфологічні особливості хронічного пієлонефриту єдиної нирки (клініко-експериментальне дослідження)

Висновки

1. Компенсаторно-пристосувальні реакції в єдиній нирці, що залишилася після нефректомії, мають фазний характер від посилення кровотоку й ультраструктурних змін у клітинах юкстагломерулярного апарата й у ниркових канальцях, що підвищують активність клітин звитих канальців, до утворення нових перитубулярних лімфокапілярів; повна перебудова завершується через 6 місяців.

2. Підвищення функціональної активності єдиної нирки поряд із збільшенням обсягу епітеліоцитів призводить до порушення системи глікокаліксу, розширення міжклітинних щілин і деформації міжклітинних замків, що може сприяти адгезії мікроорганізмів і швидкого їхнього проникнення в інтерстиціальну тканину і стати причиною розвитку пієлонефриту.

3. Хронічний пієлонефрит єдиної нирки, яка залишилася після нефректомії, супроводжується порушенням її функції, що виявляється в порушенні концентраційної спроможності як важливого провісника хронічної ниркової недостатності, що починається.

4. Запальний процес у паренхімі єдиної нирки супроводжується порушенням активності ферментів у сироватці крові і сечі; визначення показників катепсину Д (коливання вмісту від 0,53±0,045 мк/ммоль до 0,99±0,05 мк/ммоль і 1,39±0,07 мк/ммоль, при нормі 0,214±0,049 мк/ммоль, рЈј0,05)і лейцинамінопептидази (коливання від 6,78±0,24 Е г/білка до 7,86±0,39 Е г/білка і 9,83±0,55 Е г/ділка, при нормі 5,17±0,16 Е г/білка, рЈј0,05) дозволяє не тільки встановити ступінь активності процесу, але й оцінити ефективність проведеної терапії.

5. Активація перекисного окислювання ліпідів (коливання вмісту МДА в плазмі крові від 0,14±0,00; мкМ/ліпідів до 0,28±0,02, при нормі 0,14±0,01 мкМ/ліпідів, рЈј0,05; ДК - від 0,79±0,06 до 2,68±1,46, норма 0,70±).)%, рЈј0,05; в еритроцитах - МДА - 4,18±0,03 - 6,15±0,61 мкМ/ліпідів, норма 3,92±0,12, рЈј0,05; ДК - 6,56±0,39 - 7,93±0,37, рЈј0,05; в сечі - МДА - 4,79±0,37 - 6,15±0,37 мкМ/ліпідів, рЈј0,05; ДК - 1,21±0,11 - 3,47±0,67 мкМ/ліпідів, норма 1,19±0,13, рЈј0,05), як і збільшення вмісту вільних амінокислот (підвищення концентрації гліціна, аланіна, лізина, аргініна,фенілаланіна, рЈј0,05; зниження вмісту аспарагінової, глютамінової кислот, тирозину, метіоніну, рЈј0,05), служить додатковим, допоміжним чинником, що підтримує запальну альтерацію і порушення ниркової функції, і може бути оцінена тільки в комплексі з іншими діагностичними критеріями.

У хворих на хронічний пієлонефрит єдиної нирки прогресивно знижується неспецифічна резистентність організму, збільшується вміст специфічних антиниркових антитіл (коливання титру від 1/32 до 1/289) відповідно до активності і тривалості захворювання.

7. Екскреторна урографія, ультразвукове сканування з допплерометрією і комп'ютерною томографією є важливими взаємодоповнюючими методами в діагностиці пієлонефриту єдиної нирки, які дозволяють визначити фазу плину запального процесу, оцінити об'єм збереженої паренхіми і її резервну функціональну спроможність.

Практичні рекомендації

1. Процеси компенсаторної гіпертрофії в нирці, що залишилася після нефректомії, починаючи із 30-ї доби активно проходять протягом 3-6 місяців і тільки після 6 місяців настає повна адаптація; цей період повинен бути активним у плані диспансерного спостереження за хворим.

2. Основою діагностики хронічного пієлонефриту у хворих із єдиною ниркою є виявлення клінічних синдромів і лабораторний їхній відбиток. Особливу цінність при цьому складають засоби визначення концентраційної спроможності нирки, як найбільш інформативні в плані прогнозування хронічної ниркової недостатності.

3. Запальний процес у паренхімі єдиної нирки супроводжується порушенням активності ферментів у сироватці крові і сечі; визначення показників катепсину Д і лейцинамінопептидази дозволяє не тільки встановити ступінь активності процесу, але й оцінити ефективність проведеної терапії.

4. Екскреторна урографія, ультразвукове сканування з допплерометрією і комп'ютерною томографією є важливими взаємодоповнюючими методами в діагностиці пієлонефриту єдиної нирки, дозволяють визначити фазу перебігу запального процесу, оцінити об'єм збереженої паренхіми і її резервну функціональну спроможність.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Пепенін В.Р., Комаревцева І.О., Панасенко М.В., Комаревцев В.М., Пепенін С.В. ЯМР-релаксометрія біологічних середовищ у діагностиці захворювань нирок //Урологія. 1999. № 1. С. 30-36.

2. Пепенін С.В. Роль перекисного окисления липидов в диагностике пиелонефрита единственной почки //Український медичний альманах. 2000. Т.3. № 2. С. 126-128.

3. Пепенін С.В. Клініко-лабораторна оцінка активності хронічного пієлонефриту єдиної нирки //Урологія. 2001. № 2. С. 50-56.

4. Пепенін С.В. Імунологічний гомеостаз у хворих на хронічний пієлонефрит єдиної нирки //Медичні перспективи. 2001.Т. VI. № 2. С. 54-60.

5. Пепенін С.В. Діагностична цінність визначення балансу амінокислот у хворих пієлонефритом єдиної нирки //Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики. Київ-Луганськ. 2000. Вип. 4. С. 438-444.

6. Люлько О.В., Пепенін С.В., Світличний Є.О., Морфологічні та функціональні механізми адаптації єдиної нирки, яка залишилася після видалення контр латеральної //Медичні перспективи. 2001.T. VI/ № 4. С. 87-92.

7. Люлько О.В., Котлярів В.С., Бойко О.В., Світличний Є.О, Пепенін С.В. Особливості лімфомікроциркуляторного русла єдиної нирки, яка залишилася після нефректомії //Медичні перспективи. 2002.T.VII. № 1. С. 81-93.

8. Патогенез и лечение заболеваний единственной почки, оставшейся после нефрєктомии //Праці міжнародної науково-практичної конференції урологів, нефрологів та андрологів. К., 1996. С. 19-25.

9. Пепенин С.В. Иммунологический гомеостаз у больных пиелонефритом единственной почки //Праці міжнародної науково-практичної конференції урологів, нефрологів та андрологів. К., 1996. С. 215-221.

10. Пепенин С.В., Касимов М.М., Турсунов Н.Т. Значение ферментурии в комплексной оценке функціонального состояния почек //Праці міжнародної науково-практичної конференції урологів, нефрологів та андрологів. К., 1996. С. 255-258.

11. Лысык О.С., Турсунов Н.Т., Лысык-Павлюк В.О., Пепенин С.В. Патогенез и лечение заболеваний единственной почки, оставшейся после нефрэктомии //Праці міжнародної науково-практичної конфер.ї урологів, нефрологів та андрологів. К., 1996. С. 19-25.

12. Пепенин В.Р., Пепенин С.В. О ценности ренгенрадиоизотопных методов исследований в диагностике хронического пиелонефрита у лиц с единственной покой //Праці міжнародної науково-практичної конференції урологів, нефрологів та андрологів. К., 1996. С. 72-75.

13. Люлько О.В., Мовчанок Р.М., Світличний Є.О., Пепенін С.В. Патогенез хронічного пієлонефриту єдиної нирки, що залишилась після нефректомії //Медичні перспективи. 2003. Т. VIII. № 2. С. 20-28.

Анотація

Пепенін С.В. Клініко-морфологічні особливості хронічного пієлонефриту єдиної нирки (клініко-експериментальне дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.06 - урологія. - Інститут урології АМН України, Київ, 2003.

Дисертація присвячена визначити фактори, які сприяють розвитку хронічного пієлонефриту єдиної нирки, вивчити особливості його патогенезу і клінічного перебігу шляхом порівняння морфологічних ознак захворювання з загально клінічними, лабораторними, біохімічними і даними променевої діагностики. З цією метою обстежено 130 хворих на ХП ЄН, що перенесли нефректомію 5-10 років тому. Для встановлення особливостей розвитку компенсаторно-пристосувальних процесів в єдиній нирці проведені експериментальні дослідження на 89 білих щурах лінії Вістар, котрим була виконана лівобічна або правобічна нефректомія, а також вивчено ЮГА в єдиній нирці, яка залишилась після нефректомії у 26 хворих, шляхом інтраопераційної або черезшкірної біопсії. Встановлено, що компенсаторно-пристосувальні реакції в ЄН, що залишилась після нефректомії, мають фазний характер від посилення кровотоку й ультраструктурних змін у клітинах ЮГА й у ниркових канальцях, що підвищують активність клітин звитих канальців, до утворення нових перитубулярних лімфокапілярів; повна перебудова завершується через 6 місяців. Запальний процес у паренхімі ЄН супроводжується порушенням активності ферментів у сироватці крові і сечі, прогресивним зниженням неспецифічної резистентності організму, порушеннями в системі ПОЛ. Запропонован алгоритм діагностичних значень різноманітних симптомів і діагностичних тестів для діагностики ХП ЄН.

Ключові слова: єдина нирка, пієлонефрит, діагностика, експеримент, морфофункціональний стан, ферменти, імунний статус, ПОЛ, амінокислоти, ЯМР-релаксометрія, променева діагностика.

Аннотация

Пепенин С.В. Клинико-морфологические особенности хронического пиелонефрита единственной почки (клинико-экспериментальное исследование). Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.06 - урология. Институт урологии АМН Украины. Киев, 2003.

Диссертация посвящена изучению факторов, которые способствуют развитию хронического пиелонефрита единственной почки (ХПЕП), изучению особенностей его патогенеза и клинического течения путем сравнения морфологических признаков заболевания с общеклиническими, лабораторными, биохимическими, иммунологическими и лучевыми методами диагностики. Поставлена цель - изучить в эксперименте особенности компенсаторно-приспособительных процессов в ЕП, оставшейся после нефрэктомии; выявить особенности клинического течения и диагностическую ценность показателей активности воспалительного процесса у больных ХПЕП и выбрать наиболее достоверные из них; установить закономерности ферментемии и ферментурии у больных ХПЕП, определить их диагностическую ценность; определить факторы нарушения обменных процессов в ткани почки, иммунологическом гомеостазе, которые способствуют развитию ХП; оценить возможности лучевых методов диагностики; оценить полученные результаты в плане их клинического применения для определения критериев активности и клинического лечения ХПЕП.

В основу работы положены результаты клинического обследования 130 больных ХПЕП, что перенесли нефрэктомию 5-10 лет т.н. Все больные были поделены на 3 группы: 1 -46 (35,4%) с латентно протекающим пиелонефритом; 2 - 42 (32,3%) с активной фазой; 3 - 42 (32,3%) с частыми рецидивами и присоединением ХПН. Для установления особенностей развития компенсаторно-приспособительных процессов в ЕП проведено экспериментальное исследование на 89 белых мышах линии Вистар, которым была выполнена левосторонняя или правостороння нефрэктомия. Кроме того проведено изучение ЮГА в ЕП, которая осталась после НЭ у 26 больных путем интраоперационной или чрезкожной биопсии. Обследование больных включало общеклинические, биохимические, иммунологические, лучевые методы диагностики. Изучены морфологические и функциональные механизмы адаптации ЕП; клинико-лабораторная оценка активности ХПЕП; значение ферметемии и ферментурии в комплексной оценке функционального состояния ЕП; роль иммунологического гомеостаза в патогенезе ХП; роль процессов ПОЛ в диагностике ХПЕП; диагностическая ценность определения баланса аминокислот в диагностике ХПЕП; критерии лучевой, радиоизотопной, ультразвуковой, доплеровской диагностики ХПЕП; ЯМР-релаксометрия биологических сред в диагностике ХПЕП.

На основании данных проведенных исследований установлено, что процессы компенсаторной гипертрофии в почке, оставшейся после нефрэктомии, начиная с 30 суток активно происходят на протяжении 3-6 месяцев и только после 6 месяцев настает полная адаптация. Компенсаторно-приспособительные реакции имеют фазный характер и зависят от усиления кровотока и ультраструктурных изменений в клетках ЮГА и почечных канальцах, что приводит к увеличению активности извитых канальцев и образованию новых перитубулярных лимфокапиляров. Повышение функциональной активности ЕП наряду с увеличением обьёма эпителиоцитов приводит к нарушению системы гликокаликса, расширению межклеточных пространств, что способствует адгезии микроорганизмов и быстрому их проникновению в интерстициальную ткань и становится причиной развития П. Воспалительный процесс в паренхиме ЕП сопровождается нарушением активности ферментов в сыворотке крови и моче. Определение показателей катепсина Д и лейцинаминопептидазы позволяет не только установить степень активности процесса, но и оценить эффективность проводимого лечения. У больных ХПЕП прогрессивно снижается неспецифическая иммунная реактивность организма, увеличивается содержание противопочечных антител, в соответствии с активностью и продолжительностью заболевания. Активация ПОЛ, как и увеличение содержания свободных аминокислот служит дополнительным, вспомогательным методом и может быть оценена только в комплексе с другими дополнительными диагностическими критериями. Рентгенологические методы, ультразвуковое сканирование в сочетании с доплерометриею и компьютерной томографией являются важными взаимодополняющими методами в диагностике ХПЕП, позволяющие определить фазу воспалительного процесса, оценить обьём сохранившейся паренхимы и ее резервную функциональную возможность.

Ключевые слова: единственная почка, пиелонефрит, диагностика, эксперимент, мофрофункциональное состояние, ферменты, иммунный статус, ПОЛ, аминокислоты, ЯМР-релаксометрия, лучевая и ультразвуковая диагностика.

The summary

Pepenin S.V. Clinic-morphological of feature of a chronic pyelonephritis of a unique kidney (UK) (clinico-experimental research). The manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of medical sciences on a speciality 14.01.06 - urology. Institute urologists АМS of Ukraine. Kiev, 2003.

Dissertation it is devoted to revealing of factors promoting development of a chronic pyelonephritis of unique kidneys (HPUK), to studying of its patogenesis and clinical current by comparison of morphological attributes of illness with clinical, laboratory, biochemical, immunological, ray, ultrasonografy. 130 patients HPUK who have transferred nefrectomy 5-10 years ago are surveyed.

For an establishment of features of development compensate-adaptive reactions in UK the experimental research on 89 white mice of Vistar line by which it has been executed left-hand or right-hand nefrectomy is lead, and also the condition of the YGA in UK which has remained after nefrectomy with 26 patients by intraoperational or through-skin byopsy is investigated. It is established, that compensate-adaptive reactions of UK have the phase character dependent on amplification of a blood-groove and ultrasructure changes in cells of the YGA and kidney canaliculy that results in amplification of activity of cells of wind canaliculy and to formation new peritubular limfocapilars. Full reorganization comes to an end in 6 months. Inflammatory process in UK is accompanied by infringement activity enzymes in whey of blood and urine, progressive decrease in nonspecific immune resistency of an organism, infringements in POL-system. The algorithm of diagnostic values of various symptoms and trouble-shooting tests for diagnostic HPUK is offered. Key words: a unique kidney, a pyelonephritis, diagnostics, experiment, morfofunctional condition, enzymes, the immune status, POL, amino acids, NMR-relaxometry, beam and ultrasonic methods of diagnostics.

Размещено на Allbest.ru