За результатами двофакторного дисперсійного аналізу зміни гостроти зору серед хворих ЦХРД в основному залежать від пропонованого методу лікування і практично не залежать від часу спостереження. У пацієнтів зазначеної групи збільшувалися показники коефіцієнта Ардена, що побічно вказує на підвищення функціональної активності сітківки, а також зменшення площі центральних скотом.

У пацієнтів усіх обстежуваних груп (окрім хворих із гемофтальмом) були визначені основні біохімічні метаболічні показники, а також показники імунного гомеостазу.

Дуже цікавими виявилися результати кореляційного аналізу, проведеного для достовірного вивчення зв'язку функціональних показників органа зору з деякими біохімічними, імунологічними показниками. Виявилося, що найінформативнішими показниками органа зору є інтегративний показник гостроти зору, дані окулографії, площина відносних та абсолютних скотом.

Розглядаючи результати кореляційного аналізу, слід зазначити, що гемодинамічний і більшість біохімічних показників пов'язані з гостротою зору хворих.

Таким чином, проведений кореляційний аналіз дозволив установити, що підвищення функціональних показників органа зору прямо пов'язане з нормалізацією основних метаболічних гомеостатичних показників організму, а отже, у лікуванні судинної патології органа зору важливий системний підхід з місцевою симптоматичною дією на патологічний процес.

Через 3 місяці після трансплантації в організмі повинні працювати вже власні метаболічні механізми, мабуть, “включені” дією ККЕП. Ця тривалість і стабільність досягнутих позитивних метаболічних змін є, на нашу думку, однією з найцінніших властивостей даного методу лікування.

Виконані нами дослідження показали, що діабетичні ретинопатії у пацієнтів з цукровим діабетом I типу протікають на фоні депресії Т-ланки імунітету, метаболічних розладів у лімфоїдних клітинах, пригнічення фагоцитарної активності клітин, підвищення рівня Jg A і M, циркулюючих імунних комплексів, вираженої сенсибілізації організму антигенами тканин ока і розвитком аутоімунних реакцій.

Трансплантація ККЕП внутрішньовенно і препарату “Гемонейронал” дозволяє не тільки нормалізувати в короткий термін загальну імунореактивність організму, але й домогтися стійкого ефекту зниження сенсибілізації організму тканинами ока і пригнічення аутоімунних реакцій, а також корегувати метаболічні розлади в імунній системі.

Нами була вивчена реакція реципієнта на препарат ККЕП і препарат “Гемонейронал” як антиген-чужорідний трансплантат. Було встановлено, що в усі терміни спостереження відсутні специфічні антитіла, які могли б викликати аглютинацію або цитоліз введених клітин, а також були відсутні цитотоксичні Т-лімфоцити, введення ембріональних клітин суттєво не змінювало рівень продукції основних регуляторних цитокінів.

Одержані дані дозволяють сформулювати можливу концепцію терапевтичної дії ембріональних клітин, ефекти, що спостерігались, пов'язані зі здатністю ембріональних клітин повноцінно функціонувати в організмі реципієнта і виявляти регуляторну дію на різноманітні гомеостатичні процеси. Очевидно, ці ефекти є джерелом і продуцентом різноманітних біологічно активних речовин, багатьох цитокінів, нейромедіаторів і гормонів.

Розглядаючи можливі механізми виявленого клінічного ефекту трансплантації ККЕП, у першу чергу слід враховувати, що клітини печінки і підшлункової залози мають єдиного попередника і можуть бути присутніми у препараті, що використовується, оскільки на даній стадії онтогенетичного розвитку слабко відрізняються морфологічно. Враховуючи здатність клітин-попередників досягати характерного для них мікрооточення за рахунок хемотаксичних механізмів, можна припустити розселення стовбурових клітин та їхніх ранніх комітованих нащадків в епітелії протоків підшлункової залози та їхнє наступне диференціювання. Інсулін-продукуюча функція цих клітин забезпечує нормалізацію рівня глюкози крові. З іншого боку, біологічно активні речовини, які містяться і продукуються КЕП, мабуть, здатні викликати репаративні процеси у підшлунковій залозі хворих на діабет.

Клінічне застосування КЕП`, мабуть, засноване на гемопоетичній функції цього органа і призначене для оновлення кровотвору, порушеного при успадкованій або набутій патології. При цьому рідко береться до уваги, що окрім гемопоетичних клітин ембріональна печінка містить попередники таких паренхіматозних і стромальних клітин, як тканинні макрофаги, біліарні, тучні та інші клітини. Введення даних клітин може забезпечувати самостійний клінічний ефект, наприклад, при розсисанні гемофтальму.

Одержані нами дані вказують на те, що ембріональні клітини нормалізують імунний статус хворих, істотно знижують аутоімунні процеси. Як ми вважаємо, імунорегуляторна дія препарату реалізується через дію цитокінів, що продукуються ембріональними клітинами, і нормалізацію цитокінового статусу хворих, а також підвищення у них активності супресорних клітин. Такі цитокіни, як ІЛ-2, ІЛ-12, ІЛ-15, надзвичайно важливі для дозрівання Т-лімфоцитів та їх диференціювання в Т-хелпери і Т-супресори. Цитокіни ІЛ-2, ІЛ-4, ІЛ-5, ІЛ-13 важливі для нормального розвитку В-лімфоцитів. Вони також є регуляторами механізмів негативної селекції клітин у тимусі і кістковому мозку, які лежать в основі розвитку і підтримки природної толерантності. Окрім того, нормалізація роботи Т-ланки імунітету дає можливість підсилити механізми активної Т-клітинної супресії за аутореактивними клонами лімфоцитів. Після транспалнтації ембріональних клітин відбувається підвищення активності неспецифічних Т-супресорів, здатних обмежувати гіперреактивність лімфоїдних клітин. Також відзначено, що під впливом ембріональних клітин відбувається нормалізація метаболізму лімфоцитів.

Нормалізація імунного статусу хворих і пригнічення аутоімунних процесів у свою чергу призводять до пригнічення імунозапальних процесів у тканинах ока, зниження ступеня сенсибілізації організму і рівня аутоантитіл до антигенів ока. Усе це створює сприятливий фон для нормалізації метаболізму тканин ока і його функції.

Окрім опосередкованого впливу через імунну систему, лікувальний ефект ембріональних клітин, вірогідно, також досягається шляхом безпосереднього впливу введених клітин на метаболізм і репаративні процеси у тканинах. Очевидно, що дані ефекти обумовлюються ембріоспецифічними ростовими факторами та іншими сигнальними молекулами, які продукуються ембріональними клітинами. Показано, що ККЕП знижують рівень глікемії, нормалізують процеси пероксидації з оновленням фізіологічної рівноваги між активністю вільнорадикальних процесів і антиоксидантною активністю, нормалізують ліпідний обмін, підвищують активність лізосомальних гідролітичних ферментів, які, як відомо, є могутніми активаторами процесів фізіологічної і репаративної регенерації тканин. Усе це оновлює місцевий тканинний гомеостаз.

Необхідно також взяти до уваги, що стимуляція процесів репарації також може відбуватися через активацію лімфоїдних клітин. Дані літературні свідчать, що лімфоцити здатні у декілька разів підсилювати мітотичний потенціал найрізноманітніших клітин.

Одержані нами дані вказують на те, що у хворих, в лікуванні яких застосовували ембріональні клітини, спостерігається стимуляція психічної діяльності, функцій нервової й ендокринної систем.

У нормалізації гомеостазу організму активну роль відіграють центральні нейроімуноендокринні регуляторні механізми. Їх уключення в процес відбувається, очевидно, через активацію гіпоталамо-гіпофізарної системи. Активаторами нервової й ендокринної систем, як відомо, здатні виступати нейропептиди і гормони, що продукуються ембріональними клітинами.

Таким чином, отримані нами результати в сукупності з даними літератури вказують на те, що вплив препарату на основні метаболічні показники організму є багатофакторним та різноспрямованим.

ВИСНОВКИ

Пошук адекватних методів лікування судинної патології ока є актуальною сучасною задачею. Розвиток судинних захворювань вже на ранніх стадіях супроводжується зміною реологічних властивостей крові , основних системних гомеостатичних метаболічних показників, що призводить до вторинних змін локального гомеостазу, з вираженою реакцією імунної системи організму. Тому використання терапевтичних засобів багатофакторної дії є обґрунтованим. Саме такими є препарати ембріонального походження. Для клінічного застосування необхідний повноцінний трансплантаційний матеріал. Кріоконсервування і гіпотермічне зберігання є часткою технологічного процесу клінічного використання цього матеріалу, тому виникає потреба у всебічній оцінці біологічної повноцінності даних трансплантатів з метою підвищення терапевтичної дії. За допомогою цитологічних, цитохімічних, біохімічних, імунологічних, радіоізотопних методів в роботі здійснено комплексну оцінку ембріональних клітин різного походження після впливу низьких температур, описано механізми їх взаємодії з організмом реципієнта, а також доведено ефективність використання при судинній патології.

Дослідження щодо гіпотермічного зберігання ембріональних клітин, проведені як на свіжовиділених, так і на препаратах після кріоконсервування, свідчать, що вони зберігають властивості свіжовиділених (нативних) і мають ті ж основні фенотипічні характерні ознаки. Деконсервовані КЕП характеризуються більшою чутливістю до подальшого гіпотермічного зберігання, життєздатність яких зменшується на 16-18% в порівнянні зі свіжовиділеними, починаючи з 2-ї доби, і при подальшому зберіганні ці розходження збільшувалися. Дослідження з гіпотермічного зберігання ембріональних клітин у середовищах різного складу свідчать про те, що найкращі результати морфологічної цілісності клітин спостерігаються при використанні сахарозо-сольовому розчину.

Комбінований ембріональний препарат “Гемонейронал” після кріоконсервування і гіпотермічного зберігання має високі показники життєздатності (60,60,2%), метаболічної та функціональної активності та фенотипичних ознак. Після кріоконсервування в ембріональних препаратах клітини експресують молекули CD 11a, CD 11b; - CD 18; CD62L в тому об'ємі, що й нативні. Вивчення активності ферментів енергетичного обміну, інтенсивності аеробного й анаеробного гліколізу показало, що після кріоконсервування відбувається зниження активності регуляторних ферментів гліколізу, дегідрогеназ пентозофосфатного шляху і циклу трикарбонових кислот, а також мітохондріальної цитохром-С-оксидази. Зниження метаболізму клітин є транзиторним і відновлюється після реабілітації клітин.

Трансплантація ККЕП нормалізує основні метаболічні процеси і є патогенетично виправданим методом лікування експериментального алоксанового діабету й Ат-дефіцитного атеросклерозу, оскільки впливає на порушені показники вуглеводного обміну, прооксидантно-антиоксидантної системи і ліпідного статусу експериментальних тварин. Ведені ККЕП нормалізують і викликають необхідну активацію системного фібринолізу у тварин при експериментальному гемофтальмі; підвищують активність лізосомальних гідролітичних ферментів у тканинах травмованого ока

Трансплантація ККЕП і перпарату “Гемонейронал” підвищує функціональні показники органу зору, підтверджуючи ефективний вплив ембріональних препаратів на основні патогенетичні механізми судинної патології (поліпшення зорових функцій порівняно з контрольною групою при діабетичній ретинопатії на 24%, при гемофтальмі на 11%, при ЦХРД на 17%). Найбільш ефективним є парабульбарне і внутрішньовенне введення препаратів ККЕП. Трансплантовані ККЕП мають виражену тропність до патологічного осередку, де реалізують терапевтичний ефект.

Трансплантація ККЕП і препарату “Гемонейронал” дозволяє нормалізувати загальну імунореактивність організму хворих на просту діабетичну ретинопатію, а також знизити сенсибілізацію організму тканинами ока, зменшити аутоімунну реакцію, корегувати метаболічні розлади імунної системи.

Проведений кореляційний аналіз показав, що підвищення функціональних показників органа зору пов'язано з нормалізацією основних біохімічних метаболічних показників, а також показників імунного гомеостазу.

Трансплантація ККЕП виявляє виражену гіпоглікемічну дію при наявності гіперглікемії, а також гіполіпідемічну та антиоксидантну дію у хворих із судинною патологією органа зору, наявністю цукрового діабету й атеросклерозу.

СПИСОК НАУКОВИХ РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Демин Ю.А. Использование фетальных клеток печени человека в комплексном лечении некоторых заболеваний роговицы // Международный сб. научн. трудов VII научно-практической конференции по созданию и апробации новых лекарственных средств “Лекарства человеку”. NVII. М, 1998. С. 6669.

Демин Ю.А. Патогенетическая коррекция метаболических нарушений введением криоконсервированных КЭП (на моделях экспериментального диабета и атеросклероза). Сообщение I. Влияние трансфузии криоконсервированных КЭП на состояние про- и антиоксидантного гомеостаза и липидный профиль крови при аллоксановом диабете // Проблемы криобиологии. 2000. № 2. С. 94101.

Демин Ю.А. Патогенетическая коррекция метаболических нарушений введением криоконсервированніх КЕП (на моделях єкспериментального диабета и атеросклероза) Сообщение II. Характеристика метаболических нарушений на модели экспериментального антиоксидант-дефицитного атеросклероза и их коррекция клетками криоконсервированніми КЭП // Пробл. криобиологии. 2000. № 3. С. 99104.

Демин Ю.А., Шарлай Т.М. Воздействие трансфузий криоконсервированных клеток эмбриональной печени на состояние коагуляционного и фибринолитического звеньев системы гемостаза при экспериментальном травматическом гемофтальме // Проблемы криобиологии. 2000. № 4. - С. 6671. (Дисертантом отримано дані щодо впливу ККЕП на коагуляційну та фібринолітичну ланки гемостазу при експериментальній патології. Узагальнено одержані результати).

Демин Ю.А. Клеточная терапия в офтальмологии // Международный мед. журн. 2000. Т. 6, № 3. С. 5359.